Лекція : Система інтелектуальної власності: основні поняття, класифікація. Об’єкти та суб’єкти в готельно-ресторанній справі

Скачати 438.32 Kb.

Назва	Лекція : Система інтелектуальної власності: основні поняття, класифікація. Об’єкти та суб’єкти в готельно-ресторанній справі
Сторінка	2/5
Дата	14.03.2013
Розмір	438.32 Kb.
Тип	Лекція

bibl.com.ua > Економіка > Лекція

1 2 3 4 5

Система джерел законодавства у сфері інтелектуальної власності

На сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин завершується становлення глобальної системи охорони інтелектуальної власності. Необхідність її створення зумовлена зростанням значення інтелектуальної власності у глобальній економіці та виникненням більш інтенсивних торговельних відносин. Усвідомлення необхідності міжнародної охорони інтелектуальної власності (прав на твори, винаходи, промислові зразки, торговельні марки, інші об’єкти інтелектуальної власності) існувало впродовж століть. Однак забезпечити універсальний режим охорони інтелектуальної власності одночасно в різних країнах було неможливим. В країнах світу діяли різні закони в цій сфері. Систематично порушувалися права інтелектуальної власності іноземних власників. Наприклад, в ХУІІ- ХУІІІ ст. у США поширеною практикою було незаконне відтворення творів, що були об’єктом охорони у Великій Британії, оскільки у той час право Великої Британії не визнавалося Сполученими Штатами. У Радянському Союзі повноцінної охорони інтелектуальної власності практично ніколи не існувало, що дозволяло порушувати права іноземних власників інтелектуальної власності, передусім, авторського права. Сьогодні розвиток міжнародної торгівлі вимагає створення глобальної системи охорони інтелектуальної власності, що обумовлює інтенсивний процес гармонізації світового законодавства: країни укладають двосторонні і багатосторонні договори, приєднуються до міжнародних угод, таким чином поступово приводячи національні режими охорони відповідно до світових стандартів. Глобалізація економіки вимагає глобальної правової охорони інтелектуальної власності.

Правові та організаційні основи міжнародної системи охорони інтелектуальної власності були закладені ще у другій половині ХІХ ст., коли під впливом досягнень в науці й промисловості, розвитку виробництва і міжнародної торгівлі виникло розуміння необхідності гармонізації законодавства різних країн. Початком реалізації цієї ідеї прийнято вважати 1873 рік. Тоді в Австро-Угорській імперії відбулася перша міжнародна виставка винаходів, від участі в якій відмовилися деякі країни, тому що відчували недостатність правової охорони винаходів. У тому ж році відбувся Віденський конгрес з проблем патентної реформи, на якому були прийняті основні принципи патентування винаходів. Наступним кроком став Міжнародний конгрес з промислової власності, проведений у 1878р. в Парижі. Він прийняв рішення про скликання Дипломатичної конференції з метою розробки гармонізованих вимог щодо національних законодавств у цій сфері. На Дипломатичній конференції в 1880 р. було узгоджено проект міжнародної угоди, яку пізніше було покладено в основу Паризької конференції про охорону промислової власності. 20 березня 1883 р. ця Конвенція була остаточно схвалена.

Становлення глобальної системи охорони інтелектуальної власності відбувалося з ініціативи країн центру. Однак, був інший “табір впливу” в особі Радянського Союзу, правові норми якого також були імплементовані В’єтнамом та низкою інших соціалістичних країн. Розбудова законодавства про інтелектуальну власність країнах периферії відбувалося під тиском країн центру і часто пов’язувалося з процесами колонізації. Наприклад, в 1856 р. Інді прийняла закон Великої Британії про охорону прав на патенти і т.д.

Загалом колоніалізм мав значний вплив на становлення глобальної системи охорони інтелектуальної власності. У 1887 р. Франція, Німеччина, Іспанія та Велика Британія ратифікували Бернську конвенція про охорону літературних і художніх творів (укладена 9 вересня 1889 р.), що означало автоматичний вступ до конвенції і колоній цих країн. Під тиском Франції та Бельгії відбулося приєднання 11 африканських країн до Бернської конвенції (на той час ці країни Африки були економічно та культурно залежними від Франції та Бельгії). Тільки після Другої світової війни деякі колоніальні країни набули незалежності та почали процес перегляду національного законодавства про інтелектуальну власність. Наприклад, однією з перших почала реформу патентного законодавства Індія, вона імплементувала правові засади охорони патентів Німеччини (зокрема, впровадила вимогу про одержання доходів на методи (способи) і процеси у сфері фармацевтичної індустрії).

Необхідність ефективної глобальної охорони інтелектуальної власності зумовила становлення глобальної системи регулятивних органів, головними компонентами якої стала Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) і Світова організація торгівлі (СОТ). Стосується цієї системи і діяльність ЮНЕСКО. Зокрема, під її егідою 6 вересня 1952 р. у Женеві було підписано Всесвітню конвенцію про авторське право.

Глобальне регулювання у сфері інтелектуальної власності відбувається відповідно до угод, прийнятих ВОІВ. Вони встановлюють обов’язки для всіх країн-учаниць стандарти охорони інтелектуальної власності. Глобальна система промислової власності спрямована на світовому рівні єдиних підходів до забезпечення охорони винаходів, корисних моделей, промислових зразків, торговельних марок, сортів рослин, вказівок географічного походження товарів, фірмових найменувань, секретів виробництва та недопущення недобросовісної конкуренції. Правове регулювання охорони промислової власності на глобальному рівні відбувається в межах низки міжнародних угод: Паризької конвенції про охорону промислової власності 1883 р., Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків 1891 р., Ніццької угоди про міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків 1957 р. тощо.
[Для семінару: У навчальному посібнику І.І.Дахна «Право інтелектуальної власності», опублікованому у видавництві «Центр навчальної літератури», міститься розділ ІІІ «Міжнародна охорона інтелектуальної власності». Розділ є стислим довідником про ВОІВ та міжнародні конвенції (договори) у цій сфері. Рекомендую користуватися зазначеним розділом для виконання самостійної роботи].

Законодавство України у сфері інтелектуальної власності становить цілісну систему правових норм. Відомо, що найважливішою ознакою системи є структурованість. Отже, для розуміння системи законодавства, в тому числі і у сфері інтелектуальної власності, потрібно насамперед з’ясувати її ієрархію, яка формується на основі юридичної сили чинних нормативних актів і в основному визначається системою органів державної влади України та управління. Крім того, Конституцією України встановлено певну залежність між нормативними актами різних рівнів, згідно з чим акти органів нижчого підпорядкування мають відповідати актам вищих за належністю органів, а останні – слугувати вихідною базою для актів меншої юридичної сили.

Серед нормативних актів, що регулюють правовідносини у сфері інтелектуальної власності, головну роль відіграють акти вищих органів державної влади, тобто законодавчі акти.

Центральне місце серед них посідає Конституція України, яка має найвищу юридичну силу. Конституція України проголошує право особи володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (стаття 41), а також гарантує свободу творчості та захист прав інтелектуальної власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності (стаття 54).

Важлива роль належить також Цивільному кодексу України, що містить книгу четверту “Право інтелектуальної власності”, норми якої регулюють цивільно-правові питання, пов’язані з набуттям, здійсненням та захистом прав інтелектуальної власності.

У Цивільному кодексі України як в нормативному акті базисного характеру висвітлено значення і місце прав інтелектуальної власності у системі інших цивільних прав. Право інтелектуальної власності розглядається як складова частина цивільних прав, хоча правовідносини у сфері інтелектуальної власності регулюються також й іншими кодексами та спеціальними законами. Важливо, що до зазначених правовідносин застосовуються всі ті норми цивільного кодексу України, що мають загальний характер і розраховані на регулювання всіх цивільно-правових відносин, наприклад, норми щодо прав і дієздатності осіб, засобів і способів захисту порушених прав, правовідносини, пов’язані із спадковим правом, правоздатністю іноземних громадян і осіб без громадянства. До правовідносин у сфері інтелектуальної власності повинна застосовуватися і загальна частина зобов’язального права, якщо тільки спеціальні норми законодавства у сфері інтелектуальної власності не вносять до неї корективи або якщо необхідність таких коректив не випливає з особливостей зазначених правовідносин.

Крім Цивільного кодексу правову базу у сфері інтелектуальної власності України складають: Громадянський кодекс може Адміністратвний кодекс (Книга 4 „Право інтелектуальної власності”, Книга 5 „Зобов’язувальне право”), Громадянський процесуальний кодекс, Господарський кодекс, Господарський процесуальний кодекс, Кримінальний кодекс, Кримінальний процесуальний кодекс, Кодекс про адміністративні правопорушення, Митний кодекс.

Досвід інших країн, що мають кодифіковане цивільне законодавство, а також історія розвитку вітчизняного законодавства з питань інтелектуальної власності доводять перевагу регулювання правовідносин у цій сфері спеціальними законами. На цей час в Україні діють декілька спеціальних законів, що безпосередньо регулюють відносини у сфері інтелектуальної власності:

- Закон України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”;

- Закон України „Про охорону прав на промислові зразки”;

- Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”;

- Закон України „Про охорону прав на сорти рослин”;

- Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів”;

- Закон України „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”;

- Закон України „Про авторське право та суміжні права”;

- Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції”;

- Закон України „Про захист від економічної конкуренції”;

- Закон України „Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”;

- Закон України „Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

Правові норми з питань інтелектуальної власності містяться також у деяких інших законах України.

Крім того Україна є членом міжнародної системи інтелектуальної власності, основу якої складають наступні міжнародні договори:

- Бернська конвенція про захист літературних і художніх творів;

- Брюссельська конвенція про розповсюдження сигналів, що несуть програми через супутник;

- Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм;

- Мадридська угода про санкції за неправдиві та неправильні позначення походження виробів;

- Найробський договір про охорону олімпійського символу;

- Паризька конвенція про охорону промислової власності;

- договір про патентне право (PIT);

- Міжнародна конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення;

- договір про закони про торговельні марки;

- договір про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів;

- Вашингтонський договір про інтелектуальну власність стосовно інтегральних схем;

- договір ВОІВ про авторське право;

- договір ВОІВ про виконання і фонограми;

Глобальні договори системи охорони:

- Будапештський договір про міжнародне визнання депонування мікроорганізмів з метою патентної процедури;

- Гаазька угода про міжнародну реєстрацію промислових зразків;

- Лісабонська угода про захист зазначень місця походження виробів та їх міжнародної реєстрації;

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

- договір про патентну кооперацію;

Договори про класифікації:

- Локарнська угода про утворення міжнародної класифікації промислових зразків;

- Ніццька угода про міжнародну реєстрацію товарів і послуг для реєстрації знаків;

- Страсбурзька угода про міжнародну патентну класифікацію;

- Віденська угода про утворення міжнародної класифікації зображувальних елементів;

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 p. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 p. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН.

Головними завданнями ВОІВ є:

- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

- модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів.

Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації – країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет – це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет – щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву “Міжнародне бюро”. Секретаріат знаходиться в Женеві (Швейцарія).

Таким чином, можна вважати, що систему основних джерел законодавства України утворюють Конституція України, кодекси, закони та міжнародні договори України.

Крім того, слід зауважити, що в Україні діють близько 100 підзаконних актів, затверджених постановами Кабінету міністрів України або наказами відповідних центральних органів державної виконавчої влади, в яких переважно зазначено механізми реалізації законодавчих норм.

Додати приклади
Державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні
За роки незалежності в Україні розбудовано сучасну державну систему правової охорони інтелектуальної власності. Законодавством державна система правової охорони інтелектуальної власності визначена як: “установа і сукупність експертних, наукових, освітніх, інформаційних та інших відповідної спеціалізації державних закладів, що входять до сфери управління установи”. Головним органом (установою), який забезпечує реалізацію державної політики у сфері інтелектуальної власності в Україні (див. табл. 2), є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОН). У квітні 2000 року у складі Міністерства утворено Державний департамент інтелектуальної власності (далі – Держдепартамент), який є урядовим органом державного управління. Саме на Держдепартамент покладено виконання конкретних завдань, пов’язаних із забезпеченням правової охорони інтелектуальної власності.
Таблиця 2 - Структура державної системи правової охорони інтелектуальної власності

Основними завданнями Держдепартаменту є:

(може подати на семінар)

а) участь у межах своєї компетенції у забезпеченні реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності;

б) прогнозування і визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку у сфері інтелектуальної власності;

в) організаційне забезпечення охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Держдепартамент у рамках своїх повноважень забезпечує діяльність, пов’язану із набуттям, здійсненням та захистом прав на об’єкти права інтелектуальної власності; здійснює роботи з удосконалення законодавчої і нормативної бази; координує роботу з інформаційного забезпечення у сфері інтелектуальної власності; здійснює міжнародне співробітництво; опікується питаннями підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності тощо.

До сфери управління Держдепартаменту включено державні підприємства (ДП): “Український інститут промислової власності”, “Українське агентство з авторських та суміжних прав”, “Інтелзахист” та навчальний заклад “Інститут інтелектуальної власності і права”.

Головною функцією державного підприємства “Український інститут промислової власності” (Укрпатент) є здійснення експертизи заявок на такі об’єкти права інтелектуальної власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, а також торговельні марки, географічні зазначення. Експерти Укрпатенту проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності заявлених об’єктів умовам набуття прав інтелектуальної власності і надають експертний висновок. На підставі експертного висновку Держдепартамент приймає рішення щодо видачі або відмови у видачі охоронного документа (патенту, свідоцтва). Укрпатент має філію – Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг.

Головною функцією Державного підприємства “Українське агентство з авторських та суміжних прав” (УААСП) є колективне управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав. За бажанням таких суб’єктів УААСП здійснює підготовку до державної реєстрації прав на об’єкти авторського права і суміжних прав та видачі їм охоронних документів, які видає Держдепартамент, а також УААСП надає допомогу авторам щодо захисту їх прав.

Діяльність ДП “Інтелзахист” переважно зосереджена на боротьбі з порушеннями у сфері суміжних прав.

“Інститут інтелектуальної власності і права” виконує функцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів зі спеціальності “Інтелектуальна власність”, а також підвищує кваліфікацію патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об’єкти права інтелектуальної власності, здійснює підвищення кваліфікації за спеціальним навчальним курсом суддів, митників, представників правоохоронних органів та органів контролю тощо.

У табл. 2 також представлені громадські організації, які безпосередньо займаються питаннями інтелектуальної власності, з якими тісно співробітничає Держдепартамент. Серед них Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності, що сприяє доведенню проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої й виконавчої галузей влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених. Саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені також надають послуги фізичним і юридичним особам з питань правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності.

Українська Асоціація власників товарних знаків України представляє інтереси правовласників торговельних марок.

1 2 3 4 5

Схожі:

Лекція № Система органів управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності Система органів управління у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності	ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Система органів управління в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності
Виділяються чотири основні ознаки, на підставі яких торгове підприємство... Основні характеристики торговельного підприємства, як суб’єкти та об’єкти ринкових відносин	27. Організація б/о: поняття, завдання, суб’єкти, об’єкти Питаннями організації б/о займались Ф. Ф. Бутинець, С. В. Івахненков, О. П. Войналович
Конституційне право України Конституційно-правові відносини: поняття, види, суб’єкти, об’єкти, зміст, підстави виникнення, зміни та припинення	Лекція 8 з дисципліни „Політична економія” на тему: «Суб’єкти ринкової економіки» Класифікація підприємств за розміром. Малий бізнес. Нові види підприємницької діяльності
Законодавство Конституційно-правові відносини: поняття, суб’єкти та об’єкти конституційно-правових відносин, підстави виникнення та припинення	1. Національна економіка: етимологія поняття. Об’єкти та суб’єкти національної економіки Національна економіка: етимологія поняття. Об’єкти та суб’єкти національної економіки
М Додаток №1 Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,...	Конкурентне право: захист від недобросовісної конкуренції Правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Інформаційна природа об'єктів інтелектуальної власності. Поняття використання,...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання