КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання


НазваКОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Сторінка9/13
Дата10.07.2013
Розмір1.6 Mb.
ТипКонспект
bibl.com.ua > Економіка > Конспект
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Критичним називають значення змінної, при якому величина чистої теперішньої вартості дорівнює нулю (0).

Розрахунок критичних значень можна здійснити за формулою

.

Після визначення критичного значення кожної змінної необхідно проаналізувати її важливість для проекту та можливість прогнозування.

Розробляючи стратегію управління ризиком, необхідно звертати увагу на фактори, в яких межа безпеки найбільш низька. Наприклад, укласти довгострокові контракти на поставку продукції за бажаними цінами і оформити страховку на покриття витрат у випадку перевищення встановленого рівня заробітної плати. При цьому не слід також ігнорувати інші фактори, що впливають на результат інвестиційного проекту

Міра ризику аналізується кількома способами. Непрямий спосіб припускає, що міра ризику впливає на коефіцієнт окупності проекту. Фінансовий аналіз базується на розрахунках коефіцієнта дисконтування, що відображає допустиму міру ризику. Коефіцієнт дисконтування, передбачений проектом, може складатися з трьох компонентів: реальна ставка дисконту, що не має ризику, інфляційна надбавка і винагорода за ризик. При визначенні міри винагороди за ризик експерт повинен вміти оцінити ступінь ризикованості руху ліквідності або частину, яка повинна бути одержана від неї, і обрати призначену винагороду.

З іншого боку, прямий спосіб полягає в орієнтовних розрахунках щодо природи ризику та визначення кількості його видів в умовах розподілу ймовірностей. Оскільки непрямий спосіб математично більш простий, він не забезпечує структуру мінливих умов реалізації проекту і не може використовуватися для прийняття рішення, що дозволило б знизити міру ризику. Це є основною перевагою прямих методів, таких, як аналіз сценаріїв та моделювання Монте-Карло.

При аналізі сценаріїв експерт об’єднує всі можливості для невизначених змінних величин у більшу кількість сценаріїв, кожний з яких передбачає лише одну комбінацію оцінки окремої змінної величини. Це тотожно проведенню повного аналізу чутливості для кожного можливого випадку з такими важливими особливостями:

  • аналіз міри ризику бере до уваги відносну ймовірність значущості для кожної змінної величини на відміну від аналізу чутливості, який не обумовлює відносну ймовірність сценаріїв;

  • аналіз міри ризику дасть ймовірність розподілу, яка свідчить про відносну випадковість появи різних результатів масштабів реалізації проекту, а не лише кількість можливих змін його середньої значущості.

Метою аналізу сценаріїв є розгляд екстремальних результатів та ймовірність розподілу чистої теперішньої вартості проекту. Його, як правило, готують за трьома сценаріями: очікуваним (базовий випадок, що був основою проведення аналізу чутливості) та двома додатково розробленими – оптимістичним і песимістичним.

Найкращий, або оптимістичний, сценарій відображає уяву аналітика про те, наскільки поліпшуються умови реалізації проекту у тому випадку, коли всі обставини будуть більш сприятливими, ніж заплановано. Однак усі ці зміни повинні бути реалістичними. Фактично експертна підготовка оптимістичного сценарію проводиться з точки зору найбільш сприятливого оточення проекту під девізом «як поведе себе проект, коли компанії надзвичайно пощастить».

Найгірший, або песимістичний, сценарій показує, наскільки невдалим виявиться проект, якщо умови його реалізації будуть набагато гіршими, ніж передбачається. Реалістичність набору подій базується на інформації, наскільки поганими є справи в проекті, якщо компанії не пощастить. Ці два додаткових сценарії повинні бути внутрішньо послідовними.

За винятком дуже великих проектів, що залучають значні капітальні інвестиції, аналізу сценаріїв буде досить для того, щоб керівництво одержало уяву про характеристики рентабельності проекту. Якщо ця робота виконується ретельно, то такий аналіз здатний достатньо точно показати розподіл екстремальних результатів. Однак через складні взаємозв’язки між змінними він не дуже вдало показує середину розподілу значень npv. Потрібні додаткові сценарії для того, щоб продемонструвати точки між двома екстремальними значеннями. Це підвищить точність прогнозу, і аналітик з більшою впевненістю зможе визначити центр розподілу значень чистої теперішньої вартості (npv). На жаль, звичайний і відомий спосіб розроблення таких сценаріїв складний і вимагає значного часу. Ефективність підвищується у тому разі, коли роботу проводять за допомогою програмного забезпечення та електронних таблиць.

У випадку, коли визначення ймовірності настання нового сценарію реалізації проекту можна прорахувати за допомогою електронних таблиць, проводять аналіз ризику за методом імітаційного моделювання, або методом Монте-Карло. Він полягає в тому, що аналітик визначає вид і ймовірність розподілу масштабів реалізації проекту і методом відбору мір значущості невизначених змінних розраховує можливість розвитку кожної моделі.

Алгоритм проведення моделювання Монте-Карло передбачає:

  • визначення інтервалів можливої зміни основних ризикованих змінних проекту, всередині яких ці змінні є випадковими величинами;

  • оцінка всередині заданих інтервалів видів розподілу ймовірностей (нормальний, дискретний, пірамідальний, трикутний);

  • встановлення коефіцієнта кореляції між залежними змінними;

  • багаторазовий (понад 500 сценаріїв) розрахунок результуючого показника, що дозволяє побачити розподіл частоти для чистої теперішньої вартості проекту;

  • визначення ймовірності потрапляння результуючої величини у той чи інший інтервал та перевищення мінімально допустимого значення.

Метод Монте-Карло можна розглядати як свого роду імітацію майбутнього в лабораторних умовах. Оскільки відповідна програма вибирає значення вхідних змінних з випадкових розподілів ймовірностей, то кожний одержаний результат відображує можливий стан справ у майбутньому. Кожна з цих комбінацій справді може здійснитися, причому з однаковою ймовірністю. Тому й одержувані результати також можливі в майбутньому і однаково ймовірні. Насправді ж, звичайно, реалізується лише один із таких результатів, і ми не можемо передбачити, який саме. Але завдяки даному методу в руках аналітика виявляється важливий інструмент управління ситуацією: якщо багато з цих однаково ймовірних результатів виявляються небажаними, він може запобігти їх появі шляхом відмови від відповідних інвестицій. І навпаки: якщо досить велика кількість цих результатів виявиться сприятливими, ми можемо зважитись і піти на ризик заради одержання одного з цих результатів.

Метод моделювання дозволяє:

1) досліджувати комбінований вплив ризиків;

2) аналізувати наслідки нагромадження ризикованих ситуацій;

3) визначати вплив ризиків на фінансовий стан учасників проекту, який може відбуватися у формі затримок в одержанні доходу і збільшенні позички.

Метод імітаційного моделювання дозволяє визначити ймовірність характеристик, що потрібні для аналізу проекту. Наприклад, ймовірність завершення проекту в строк становить 70% або перевищення планового кошторису будівництва – 20%. Після визначення ймовірності настання заданих результатів проекту необхідно прийняти рішення, яке б дозволило збалансувати ризик, пов’язаний із проектом. Як правило, після такого аналізу ризику приймаються поправки, що дають змогу зменшити ризикованість специфічних дій і планів. Наприклад, після проведення робіт з аналізу проектних ризиків необхідно передбачити, щоб договори з постачальниками сировини ґрунтувались на фіксованих цінах, були складені довгострокові договори продажу, продажі застраховані, а також передбачена точна система управління проектом з метою забезпечення контролю за його виконанням.

У будь-якому разі аналітик може балансувати мірою ризику та величиною прибутку. Наприклад, керівники проекту запропонують покупцю більш низькі ціни за гарантований обсяг майбутніх закупок, що знизить не лише прибутки, але й ризик неспроможності збути продукцію.

8.4. Методи зниження ризику
Управління ризиком передбачає не лише ідентифікацію, аналіз та оцінку ризику, але й розроблення заходів з його зниження. До методів зниження ризиків необхідно віднести:

  • розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям);

  • резервування коштів на покриття непередбачених витрат;

  • зниження ризиків у плані фінансування;

  • страхування.

Розподіл ризику фактично реалізується у процесі підготовки проекту і конкретних документів. Підвищення ризику в одного з учасників повинно супроводжуватись адекватною зміною у розподілі доходів від проекту. Тому під час переговорів необхідно:

  • визначити можливості учасників проекту із запобігання наслідків настання ризикових подій;

  • визначити міру ризику, яку бере на себе кожний учасник проекту;

  • домовитися про прийнятну винагороду за ризик;

  • стежити за дотриманням паритету у співвідношенні ризику і доходів між усіма учасниками проекту.

Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, що передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, і розміром витрат, необхідних для подолання збою у виконанні проекту.

Роботи з резервування коштів мають таку послідовність:

  • проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків, тобто визначаються суми на покриття непередбачених витрат;

  • встановлюється структура резерву на покриття непередбачених витрат;

  • визначається напрям використання встановленого резерву.

З метою зниження ризиків у плані фінансування необхідно створити достатній запас міцності, що враховував би такі види ризиків:

  • ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсутність запланованих на цей період доходів);

  • ризик тимчасового зниження обсягу продажу продукції проекту;

  • податковий ризик (неможливість використання податкових пільг і переваг, зміна податкового законодавства);

  • ризик несвоєчасної виплати заборгованості з боку замовника.

У випадку, коли учасники проекту неспроможні забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно застосовувати страхування ризику, яке, по суті, є передачею певних ризиків страховій компанії.

Ефективність заходів із зниження ризиків визначається за допомогою такого алгоритму:

  • розглядається ризик, що має важливий вплив на проект;

  • визначається перевитрата коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій;

  • встановлюється перелік можливих заходів, спрямованих на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події;

  • визначаються додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів;

  • порівнюються необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів з можливою перевитратою коштів унаслідок настання ризикової події;

  • приймається рішення про здійснення протиризикових заходів або відмову від них;

  • процес порівняння ймовірності та наслідки ризикових подій з витратами на заходи із їх зниження повторюється для наступного за вагомістю ризику.

Практика розроблення заходів, які дозволяють знизити ризик певних подій у майбутньому проекті, дуже часто повинна планувати можливі дії, що зможуть запобігти збільшенню інвестиції, підвищенню цін на продукцію проекту, зменшенню фізичного обсягу продажу, збільшенню тривалості виробничого і збутового циклу тощо.

9. МАРКЕТИНГОВИЙ АНАЛІЗ
Традиційно пропозиції проекту оцінюються з економічної, технічної й фінансової перспектив його реалізації. Але в першу чергу необхідний аналіз ринку продажу товару.

Тому маркетинговий аналіз, в якому дослідження попиту займає важливе місце, є одним із найважливіших компонентів оцінки проекту.

Помилкою багатьох проектів, підготовлених підприємствами, є уявлення про те, що попит на продукцію вже існує.

Статистика свідчить, що 80 % збанкрутілих підприємств у розвинених країнах не здійснили маркетингового пророблення всіх аспектів своєї діяльності. Маркетинговий аналіз необхідний уже на першій стадії пророблення проекту, тобто вже при виборі місця розташування підприємства.

Метою маркетингового аналізу є обґрунтування комерційної здатності проекту, оцінка можливості реалізації даного продукту на обраному ринку й одержання рівня доходу, який дозволив би покрити витрати з проекту й задовольнити інтереси інвесторів.

Маркетинговий аналіз проекту передбачає багатоступінчасту методику аналізу ринку:

- аналіз попиту й стратегії його розвитку (визначення меж ринку, концепція розвитку попиту і його основні форми, вивчення стратегії розвитку попиту і його доцільність в аналізі ринку, що включає обговорення помилок, допущених при обґрунтуванні проекту);

- аналіз ринкового середовища (діагностика макросередовища й оцінка бізнес-оточення проекту, що залежить від якості підготовки попередньої стадії);

- стратегія проекту (дозволяє сформулювати основні принципи й методи раціонального використання ресурсів проекту впродовж його життєвого циклу й побудувати маркетингову концепцію).

Маркетингова концепція. Для визначення фокусування проекту необхідно знайти відповідь на кілька основних питань маркетингового аналізу:

  • на який ринок спрямований проект – внутрішній або міжнародний?

  • чи буде проект збалансованим з погляду міжнародного й внутрішнього ринків?

  • якщо проект націлений на міжнародні ринки, чи збігається мета проекту з макроекономічною політикою країни?

  • якщо проект спрямований на національний ринок, чи відповідає мета проекту внутрішній політиці країни?

  • чи потрібно проект вивчати далі, якщо мета проекту неприйнятна з позиції політики держави?

Попит породжується ринками, які перебувають у стані розвитку, або покупцями. Існує кілька можливих способів, за допомогою яких компанія може розвивати ринки:

  • заохочувати існуючих покупців купувати більше одиниць продукції своєї компанії й купувати ці одиниці частіше;

  • переконати споживачів, що купують продукцію в конкурентів, замість них купувати у своєї компанії;

  • переконати покупців, які ніколи раніше не купували продукцію, запропоновану цією компанією або її конкурентами, купувати даний товар.

У визначенні й описі попиту є певна кількість ключових питань, на які потрібно відповісти:

  • який вид попиту допускається в обґрунтуванні проекту (більшість обґрунтувань допускає прихований попит, який не відповідає вимогам ні національних, ні міжнародних ринків)?

  • якщо допускається якийсь інший вид попиту, ніж прихований, на якому фундаменті базується цей висновок?

  • яка сформульована мета проекту? чи примушує вона споживача покупати більше, або перетворює вона їх на користувачів нашої продукції, а може, робить некористувачів користувачами?

  • чим обґрунтована обрана стратегія розвитку попиту? чи прийнятна вона для сучасних умов?

Аналіз ринку продукції проводиться згідно з такими етапами:

  • визначення ринків, на яких працює підприємство;

  • вибір найбільш перспективних ринків;

  • оцінка ємності внутрішнього ринку;

  • оцінка ємності міжнародного ринку;

  • сегментація внутрішнього й зовнішнього ринків і визначення ємності кожного сегмента;

  • прогноз розвитку кожного сегмента і його ємності;

  • можливість створення нових ринків для продукції проекту;

  • оцінка кон'юнктури на кожному з ринків, прогнозовані зміни і їх передумови. Можливі дії у відповідь на очікувані зміни, оцінка потенціалу підприємства, тенденція зміни ринку;

  • розроблення середньо- і довгострокових планів роботи на кожному сегменті ринку;

  • аналіз існуючої частки продукції проекту в найважливіших сегментах ринку й прогноз зміни обсягу продажів;

  • детермінанти попиту на продукцію проекту й можливість впливу на них.

Мета маркетингового дослідження – збір, аналіз і відповідна інтерпретація інформації про ринок і ринкове середовище, а також створення бази для ухвалення рішення стратегічного й маркетингового характеру.

Маркетингові дослідження проводять ітераційно, оскільки наступні рішення залежать від якості інформаційного обґрунтування попередньої стадії.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Схожі:

Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання
Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів всіх спеціальностей і форм навчання Затверджено
Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей
України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр»
Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки...
Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки...
Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "Цивільне право" для студентів...
Рецензенти: Начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних...
1. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ ЛЮДСТВА
Політологія” для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання /Укл. М.І. Кравченко, О. В. Пономаренко, Т. Б. Селєзньова/ – Славутич:...
РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ
Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей
Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси»....
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для курсантів/слухачів очної та заочної форм навчання...
Бізнес-планування зовнішньоекономічної діяльності авіаційного підприємства: Комплекс навчально-методичного забезпечення частина 1:...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка