КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання

Скачати 1.6 Mb.

Назва	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання
Сторінка	6/13
Дата	10.07.2013
Розмір	1.6 Mb.
Тип	Конспект

bibl.com.ua > Економіка > Конспект

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Рентабельність інвестицій (profitability index – РІ) – показник, що відображає міру зростання цінності фірми в розрахунку на 1 гр. од. інвестицій. Розрахунок цього показника проводиться за формулою

. (7.11)

Даний показник оцінює грошові надходження в t-му році, одержані завдяки інвестиціям (CF_t) з величиною первісних інвестицій I₀.

7.3. Порівняння проектів за допомогою різних критеріїв оцінки
Порівняння проектів з метою прийняття правильних інвестиційних рішень є найбільш складною проблемою для планування розвитку. Навіть після того, як критерії обчислені, слід упорядкувати проекти за різними критеріями, що допоможе розкрити питання оптимального інвестиційного вибору. Оскільки кращий проект за критерієм NPV може виявитися не найпреференційнішим за критерієм B/C, в аналітика повинна бути зрозумілою щодо дійсних обмежень і мети проекту.

Найчастіше застосовуються такі критерії, як NPV, коефіцієнт B/C та IRR. Оскільки всі ці показники представляють фактично різні версії однієї концепції, то можна очікувати виконання таких математичних відношень:

	NPV		B/C		IRR
Якщо	> 0,	то	> 1,	i	IRR > r
Якщо	< 0,	то	< 1,	і	IRR < r
Якщо	= 0,	то	= 1,	і	IRR = r

Незважаючи на те, що ці відношення допомагають перевірити узгодженість між критеріями у проекті, вони надають замало вказівок про те, як провести порівняння між проектами або всередині проекту, якщо упорядкування за різними критеріями різні.

При розгляді конкретного проекту наявна загальна одностайність у разі ствердження того, що NPV майже завжди є більш преференційним критерієм, оскільки цей показник націлений на максимізацію чистих вигід для інвестора (фінансовий аналіз). Перелічені вище проблеми з IRR та коефіцієнтом B/C вимагають зосередження уваги на NPV за умови, що проект є незалежним і немає обмежень на капітальні витрати.

Існує ряд загальних правил використання альтернативних критеріїв прийняття рішень та ефективності.

Якщо у проекті є бюджетні обмеження, то треба простежити, чи змінюють своє значення чисті річні грошові потоки з додатного на від’ємне значення (і навпаки) більше одного разу. Якщо чисті грошові потоки змінюють знак не більше одного разу, то необхідно для ранжування проектів застосувати критерії внутрішньої норми дохідності, коефіцієнт вигоди – витрати та його різновид – коефіцієнт вигоди – витрати за наявності жорстких обмежень по капіталу.

У разі, коли чисті грошові потоки поводять себе нестійко при обмеженні операційних (виробничих) і капітальних витрат, можна скористатися показником коефіцієнта вигоди – витрати, а при обмеженні лише капітального бюджету більш преференційним буде коефіцієнт вигоди – витрати у межах встановлених капітальних витрат.

За умов відсутності бюджетного обмеження і доступності грошових коштів необхідно оптимізувати використання ресурсів у множині вибору, збільшуючи масштаб найбільш ефективних проектів до того часу, поки граничні вибори проекту не зрівняються з граничними витратами.

Стійкість грошових потоків передбачає використання таких критеріїв для ранжування та відбору, як показники чистої теперішньої вартості (NPV) та внутрішньої норми дохідності (IRR). Для нестійких грошових потоків слід обмежитися тільки показником NPV.

При розгляді взаємовиключних проектів можна застосовувати показники чистої теперішньої вартості, а щоб запобігти дискримінації великих проектів – показники внутрішньої норми дохідності. В умовах невизначеності і високої міри непевності в майбутньому критерієм відбору краще послужить строк окупності.

Подолати труднощі оцінки вигід від проекту у грошовій формі при ранжуванні проектів можна за допомогою критеріїв ефективності витрат. Як критерій у даному випадку можна використати постійні витрати для більшості комплексних товарів (продуктів).

При точному визначенні мети (наприклад, максимізувати чисті вигоди або знайти ціну окупності) і обмежень найбільш допустимі і прийнятні критерії є очевидними для аналітика.

Рішення схвалити чи відхилити проект, як правило, приймається у розрізі стратегії планування розвитку підприємства, регіону, економіки в цілому.

7.4. Неформальні процедури відбору та оцінки проектів
Будь-який проект характеризується кількома видами показників, пов’язаних з оцінкою його ефективності. Як правило, ці показники характеризують величину чистої теперішньої вартості, внутрішньої норми дохідністі, періоду окупності капіталовкладення. Деякі показники доповнюють один одний, інші ж (наприклад, інтегральні показники) практично незалежні.

Нерідко для відбору варіантів проекту та прийняття рішення про його здійснюваність необхідно користуватися неформальними процедурами для врахування значень усіх факторів та взаємозв’язків, що дозволяють зробити висновок про доцільність реалізації проекту.

При виборі проекту фірмою-інвестором повинна бути визначена своя система пріоритетів.

Система пріоритетів може включати такі можливі варіанти:

суспільна значущість проекту;
вплив на імідж компанії-інвестора;
відповідність меті інвестора;
ринковий потенціал продукту, що створюється;
відповідність фінансовим та організаційним можливостям інвестора;
екологічність та безпечність проекту;
рівень ризику;
відповідність нормативно-правового середовища реалізації проекту.

На першому етапі в основному використовуються експертно-аналітичні методи: побудова дерева цілей (яке є розвитком відповідних завдань цільового критеріального комплексу), дерева проблем, аналіз достатності існуючих організаційних структур. На другому етапі проводиться формування попередніх програм реалізації проблеми в цілому або її збільшених складових.

На попередній стадії, як правило, оцінюють верхню межу можливих витрат, яка надалі могла б бути орієнтиром для відповідних критеріїв оцінки проектів і розробок.

При формуванні інвестиційних програм критеріями якості можуть бути: повнота реалізації заходів, що входять у програму, комплексність, оперативність, рівень наукомісткості, міра керованості або надійності, доступність ресурсів, зв’язок із суміжними галузями економіки, вдосконалення інфраструктури, підтримка зайнятості та потенційних інвесторів, можливість наступної диверсифікації.

Для реалізації програми можуть створюватися організаційно-інституційні структури, завданням яких є акумулювання ресурсів, створення мотиваційного середовища для потенційних учасників робіт, об’єднання зусиль виробничих та науково-технічних ланок, організація управління роботами.

В окремих випадках відбір проектів може здійснюватися на конкурсній основі. Конкурс проектів передбачає:

розроблення умов конкурсу;
створення конкурсних рад та експертних груп;
уточнення системи критеріїв;
систематизацію поповнення та уточнення бази даних щодо перспективних проектів та розробок;
проведення конкурсів;
аналіз повноти охоплення проблем переможцями конкурсу та розроблення вимог до додаткових розробок.

Процедура відбору проекту ґрунтується на тих засадах, що держава:

може здійснювати функції посередника та організатора інвестиційної діяльності, створювати відповідну інфраструктуру;
надавати інвесторам пряму та непряму підтримку, якщо це відповідає її інтересам, або брати участь у спільній підприємницькій діяльності;
може виступати як основоположник нових організаційних форм інноваційної та інвестиційної політики, а також ініціатор створення спеціальних інвестиційних фондів для концентрації коштів різних джерел з метою реалізації пріоритетних для держави проектів.

При формуванні списку проектів, що підлягають підтримці, участі або прямому фінансуванню, слід враховувати, якої групи проектів вони стосуються. Це пов’язано в першу чергу з мірою підтримки державою різних проектів. Отже, розрізняють:

проекти, призначені для реалізації попередньо розроблених і затверджених державних програм, тобто тих, що формуються під заздалегідь задані строк і результат;
проекти, орієнтовані на реалізацію пріоритетного для держави виробничого чи науково-технічного напряму;
ініціативні проекти поза рамками пріоритетних напрямів.

Рішення про структуру розподілу коштів приймаються на підставі пріоритетів, зазначених в інвестиційній програмі на поточний рік, затвердженій урядом.

На попередній стадії відбору проектів необхідно враховувати їх корисність для держави. В інвестиційних програмах не конкретизуються суб’єкти реалізації ні в державній, ні у науково-технічній сферах, вони містять лише попередню інформацію про них. Тому дана стадія складається з двох етапів: визначення пріоритетних напрямів і формування принципових програм реалізації проблеми в цілому.

На першому етапі здійснюють структуризацію пріоритетних напрямів, яка включає системний аналіз проблеми їх реалізації, виявляє її складові та оцінює можливості вирішення проблем, що виникають. У рамках конкурсного відбору не можна обмежуватися одним, навіть інтегральним формальним критерієм. Це стосується не тільки пріоритетних для держави, але й усіх інших проектів. Проекти, що претендують на пріоритетність, повинні аналізуватися на базі багатосторонньої експертної оцінки. Рішення повинно прийматися з урахуванням багатьох різноманітних, часто суперечливих характеристик проекту та його учасників, що мають кількісний або якісний характер. Частина цих характеристик стосується економічних, екологічних і соціальних наслідків реалізації проекту і економіки, регіону, галузі.

На другому етапі описуються різноманітні ризики, пов’язані з процесом реалізації проекту.

Критерії відбору інвестиційних проектів умовно поділяються на такі:

цільові критерії;
зовнішні та екологічні критерії;
критерії реципієнта, що здійснює проект;
критерії науково-технічної перспективності;
комерційні критерії;
виробничі критерії;
ринкові критерії;
критерії регіональних особливостей реалізації проекту.

Перша група критеріїв визначає напрям інвестицій, що мають бути підтримані державою, інші стосуються конкретного проекту. Критерії кожної з груп поділяються на обов’язкові та оцінні.

Невідповідність обов’язковим критеріям супроводжується відмовою від участі в проекті.

Процедура оцінки критеріїв вимагає визначення величини цього критерію як для всього проекту, так і для окремих його учасників. У разі визначення цільових критеріїв необхідно пов’язати їх з соціально-економічною ситуацією в країні, регіоні та виявити можливі пріоритети розвитку. Критерії цільового відбору використовують лише на стадії відбору пріоритетних напрямів інвестування.

Відбір проектів проводиться після виконання двох обов’язкових процедур – визначення переліку пріоритетних напрямів та формування програм реалізації пріоритетів.

При виборі проектів насамперед перевіряють обов’язкові критерії. Якщо всі вони виконуються, то можливим стає подальший аналіз проекту. Кожному з використаних критеріїв експерт дає оцінку, наприклад, за трибальною шкалою – «низька», або «1», «середня», або «2», «висока», або «3». У разі існування узагальнюючих критеріїв частина критеріїв групи може бути замінена узагальнювальним (інтегральним) критерієм.

Для всіх груп критеріїв, крім комерційних, визначаються середній бал і критерій прохідного балу.

Для проектів, що проходять за некомерційними критеріями, розраховуються показники ефекту або ефективності (для кожного з учасників проекту і за їх вибором). Крім того, розгляду підлягають необхідність залучення капіталу третіх осіб і міра фінансового ризику в рамках проекту. Проекти з високим фінансовим ризиком можуть розглядатися лише для пріоритетних напрямів інвестування за умови високого (понад 2,5) середнього балу за некомерційними критеріями. Оцінка необхідності залучення капіталу третіх осіб використовується для прийняття рішення про залучення позичкових коштів, розширення числа учасників або про акціонування проекту.

Міра зниження допустимого рівня ефективності при підвищенні рангу пріоритетності напряму може визначатися конкурсною комісією за рекомендаціями експертів.

Проекти, що реалізують пріоритети вищого рангу, можуть прийматися і при від’ємній нормі доходу. Проте і в цьому випадку перевага у конкурсі може віддаватися проекту з максимальною ефективністю.

7.5 Управління структурою витрат за проектом
Досить поширеною є думка, що важливим показником проекту є обсяг продажу або виручка від реалізації. Коли аналізують можливості випуску нового продукту або освоєння нового ринку, дуже важко точно передбачити, який обсяг продукції можна продати. З цієї причини обсяг продажу аналізується ретельніше, ніж інші показники.

Аналіз беззбитковості є популярною методикою, яка широко використовується для аналізу співвідношення між обсягом продажу та прибутковістю. Усі показники беззбитковості мають спільну мету: необхідно отримати відповідь на запитання, наскільки погано повинні йти справи з продажем товару, щоб проект почав завдавати збитків.

При обговоренні беззбитковості проекту розуміння різниці між постійними та змінними витратами, а також можливості управління ними є дуже важливим для прийняття проектних рішень.

За визначенням змінні витрати змінюються разом зі зміною обсягу випуску і дорівнюють нулю, якщо обсяг випуску дорівнює нулю.

Наприклад, прямі витрати праці та витрати матеріалів завжди належать до змінних витрат. Це легко пояснити, оскільки якщо завтра припиниться виробництво, то витрати на працю та матеріали будуть відсутні. Припустимо, що середні змінні витрати (змінні витрати на одиницю продукції) мають постійну величину. Це означає, що загальні змінні витрати дорівнюватимуть витратам на одиницю, помноженим на кількість продукції. Інакше кажучи, співвідношення між загальними змінними витратами (VC), витратами на одиницю продукції () та кількістю продукції (Q) може бути виражено як

, (7.12)

де Q – загальна кількість продукції;

 – змінні витрати на одиницю продукції.

Постійні витрати не змінюються впродовж певного періоду часу.

Тобто на відміну від змінних витрат вони не залежать від обсягу продукції, яка виробляється впродовж певного періоду часу (в усякому разі від обсягу продажу продукції певного асортименту).

Наприклад, орендна плата за використання виробничих потужностей або заробітна плата президента компанії належать до постійних витрат (в усякому разі впродовж певного періоду часу).

Звичайно, постійні витрати не є постійними назавжди. Вони є постійними лише упродовж певного періоду, скажімо кварталу. За цей час може закінчитися строк дії лізингової угоди або керівники підуть на пенсію. До того ж будь-які постійні витрати можна коригувати. Їх навіть можливо уникнути, якщо проходить достатньо часу. Таким чином, у довготривалому періоді всі витрати є змінними.

Загальні витрати (TC) для даного обсягу виробництва продукції є сумою змінних витрат (VC) та постійних витрат (FC):

, (7.13)

. (7.14)

Отже, якщо змінні витрати становлять 3 грн на одиницю продукції, а постійні витрати – 8 000 грн на рік, тоді наші загальні витрати дорівнюють TC = Q · 3 + 8 000. Якщо ми виробляємо 6000 одиниць продукції, наші загальні виробничі витрати дорівнюватимуть 3 · 6 000 + 8 000 = 26 000. Для інших обсягів виробництва розрахунок витрат наведено у табл. 7.1.
Таблиця 7.1 - Розрахунок витрат для різних обсягів виробництва

Обсяг виробництва, шт.	Змінні витрати на випуск, грн	Постійні витрати, грн	Загальні витрати, грн
0	0	8000	8000
1000	3000	8000	11 000
5 000	15 000	8000	23 000
10 000	30 000	8000	38 000

0

Позначивши ці величини на рис. 15, побачимо, що залежність між кількістю виробленої продукції та загальними витратами має вигляд прямої. Це свідчить про те, що при нульовому рівні виробництва (0) загальні витрати дорівнюють постійним витратам. Рухаючись праворуч по осі координат, збільшення обсягу виробництва на одиницю продукції призводить до збільшення загальних витрат на 3 грн, тобто кут нахилу прямої дорівнює 3. Інакше кажучи, граничні витрати виробництва наступної одиниці продукції дорівнюють 3.

Рисунок 7.3 – Залежність витрат від обсягу виробництва
Управлінський підхід до керування раціональною структурою майбутнього проекту полягає у виборі такої технології й обсягу виробництва, які дозволяють мінімізувати витрати. Якщо ринок збуту нестійкий, керувати постійними витратами неможливо. Зниження обсягу виробництва призводить до інфляції середніх постійних витрат, що спричиняє перенесення величини постійних затрат на ціну, тобто на споживача. Таким чином, між обсягом виробництва, величиною затрат і прибутком існує тісний взаємозв’язок.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Схожі:

Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання Гуць В. С., Володченкова Н. В., Основи охорони праці: Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання....	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів всіх спеціальностей і форм навчання Затверджено Васійчук В. О., Гончарук В.Є., Дацько О. С., Качан С.І., Козій О.І., Ляхов В. В., Мохняк С. М., Петрук М. П., Романів А. С., Скіра...
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей України. / Г. Ю. Каніщев, Ю.І. Кисіль, В. О. Малишев, Г. Г. Півень, О. А. Яцина. – Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей....	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для студентів освітнього рівня «бакалавр» Конспект лекцій»: Навчально-методичний посібник для студентів галузі знань (0305) «Економіка і підприємництво», напрямів підготовки...
Я Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки... Політична економія: Тексти лекцій (для студентів усіх форм навчання за напрямами підготовки 030504 «Економіка підприємства», 030509...	1. ОСНОВНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ ЛЮДСТВА Політологія” для студентів усіх спеціальностей усіх форм навчання /Укл. М.І. Кравченко, О. В. Пономаренко, Т. Б. Селєзньова/ – Славутич:...
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "Цивільне право" для студентів... Рецензенти: Начальник кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету внутрішніх справ, кандидат юридичних...	РЕДАКЦІЙНО-ВИДАВНИЧИЙ ВІДДІЛ Економічна теорія. Конспект лекцій для студентів технічних спеціальностей денної та заочної форми навчання – Луцьк: ЛНТУ, 2011. –...
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ економічних спеціальностей Методичні рекомендації для самостійної роботи студентів економічних спеціальностей денної форми навчання з дисципліни «Місцеві фінанси»....	КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ для курсантів/слухачів очної та заочної форм навчання... Бізнес-планування зовнішньоекономічної діяльності авіаційного підприємства: Комплекс навчально-методичного забезпечення частина 1:...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання