|
|
Скачати 6.12 Mb.
|
|
Міністерство освіти і науки України Харківський національний економічний університет Бестужева С. В. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ Навчальний посібник Х арків, ХНЕУ, 2009 Рецензенти: Доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого С. М. Макуха Доктор економічних наук, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна С. В. Тютюнникова Доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту організацій Харківського державного університету харчування та торгівлі Т. С. Пічугіна Затверджено на засіданні кафедри міжнародної економіки та менеджменту зовнішньоекономічної діяльності. Протокол № 1 від 31.08. 2008 р. Бестужева С. В. Міжнародні економічні відносини. Навчальний посібник. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2009. – 382 с. (укр. мов.) У навчальному посібнику систематизовано та викладено основні теоретичні засади формування, розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин. Матеріал навчального посібника подається з широким використанням нового статистичного матеріалу щодо тенденцій сучасного розвитку світової економіки та міжнародної економічної діяльності України. Для самодіагностики у кінці кожної теми наведено контрольні питання. Рекомендовано для студентів економічних спеціальностей. Вступ Сучасний динамічний розвиток світової економіки характеризується поглибленням глобалізаційних та інтеграційних процесів, що свідчить про посилення взаємодії та взаємозалежності країн. Нині економічний добробут будь-якої країни значною мірою залежить від ступеня відповідності національної економічної політики сучасним реаліям розвитку міжнародного бізнесу. Це стосується, насамперед, структури економіки, конкурентоспроможності товарів та послуг, науково-технологічного, інфраструктурного та інституціонального забезпечення ринкових процесів. Міжнародні економічні відносини є функціональною системою реалізації економічних інтересів суб’єктів міжнародного бізнесу за допомогою специфічних методів, принципів, інструментів, які притаманні інтернаціональному рівню взаємодії. Системна трансформація економіки України є важливою передумовою формування ефективної моделі міжнародних економічних відносин країни з зовнішнім світом. У той же час реформування національної економіки не можливе без розв’язання завдань оптимізації системи міжнародної економічної діяльності, яка є і компонентом системи господарювання, і потужним каталізатором його подальшого розвитку. Тому ефективність зовнішньоекономічних зв’язків України залежить від виявлення та швидкого реагування на зміни у світовому господарстві, поглибленого вивчення їх причин та наслідків. Метою вивчення дисципліни “Міжнародні економічні відносини” є формування системи знань, вмінь і практичних навичок щодо теоретичних засад та методико-практичного інструментарію міжнародних економічних відносин. Завдання полягає у оволодінні навичками аналізу, оцінки та обґрунтування різних форм міжнародних економічних відносин. Предметом даної дисципліни є сукупність міжнародних економічних відносин у їх взаємозв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом їх регулювання. У навчальному посібнику розглянуто системні закономірності формування та функціонування міжнародних економічних відносин, механізми та форми співробітництва між країнами в торговельній, інноваційній, інвестиційній, міграційній, валютній, фінансовій, кредитній сферах, особливості та принципи міжнародного та державного регулювання руху факторів виробництва і міжнародної торгівлі товарами та послугами. Вивчення дисципліни ”Міжнародні економічні відносини” передбачає опанування студентами теоретичних знань з таких дисциплін, як: “Культурологія”, “Соціологія”, “Політологія”, “Економічна теорія”, “Макроекономіка”, “Мікроекономіка”. Вивчення теоретичних основ та особливостей міжнародних економічних відносин сприяє формуванню у студентів наступних компетенцій: - виокремлення факторів розвитку міжнародних економічних відносин та оцінки ступеня їх впливу; - визначення системних закономірностей формування та функціонування міжнародних економічних відносин; - аналізу механізмів та форм співробітництва між країнами в торговельній, науково-технічній, інвестиційній, валютно-фінансовій і кредитній сферах; - виявлення особливостей та принципів міжнародного та державного регулювання руху факторів виробництва і міжнародної торгівлі; - визначення рівня значущості змін у міжнародній економіці та прогнозування їх наслідків для її подальшого розвитку; - аналізу можливостей, переваг та недоліків різних форм міжнародних економічних відносин; - оцінки експортного потенціалу країни і визначення методів підвищення його ефективності; - аналізу передумов та доцільності участі країни в інтеграційних процесах. ТЕМА 1. МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ ЯК НАУКА 1.1. Теоретичні підходи щодо визначення сутності міжнародних економічних відносин Міжнародна економічна взаємодія завжди була однією з найбільш складних і в той же час суперечливих частин економічної теорії. Багато ключових положень теорії міжнародних економічних відносин було обґрунтовано ще в процесі дискусій з питань зовнішньої торгівлі та торговельної політики у XVIII та XIX ст., але найбільшої значущості їх дослідження та вивчення набули саме сьогодні. Сучасна міжнародна торгівля товарами та послугами, міжнародна міграція робочої сили, міжнародний рух капіталу сприяли посиленню взаємозв’язку та взаємозалежності економік різних країн. У той же час світова економіка є нестабільною та суперечливою соціально-економічною системою. Міжнародна економічна ситуація, яка постійно змінюється, перетворюється в основний чинник впливу при розробці як ринкових стратегій окремих фірм, підприємств, так і зовнішньоекономічної політики окремих держав. Навіть побіжний погляд на дані світової зовнішньоторговельної статистики дозволяє зробити висновок про зростаюче значення міжнародних економічних відносин для економік багатьох країн, у тому числі й України. Клімат та природні ресурси переконливо пояснюють чому Бразилія експортує каву, Саудівська Аравія – нафту, Україна – цукор. Однак в багатьох випадках характер та логіка зовнішньоекономічних дій різних країн не так очевидна. Наприклад, чому Японія експортує автомобілі, США – автотехніку, а величезний науково-технічний потенціал України залишається не реалізованим на світовому ринку? Міжнародна економіка складається з незалежних суб’єктів господарювання – країн, фірм, корпорацій тощо – і кожен з них вільний у виборі своїх економічних дій, своєї економічної політики. Але, на жаль, у взаємопов’язаній та взаємозалежній системі дії та політика одних суб’єктів світового господарства зачіпає інтереси інших. Навіть, якщо цілі і співпадають, суб’єкти світового господарства все одно можуть понести втрати через відсутність координації таких дій. Фундаментальна задача теорії міжнародних економічних відносин полягає у пошуку певної гармонії у їх взаємодії, в основі якої лежить ідея взаємовигідності зовнішньоекономічних зв’язків. Міжнародні економічні відносини (МЕВ) є цілісною системою, дослідження якої здійснюється у декількох аспектах: 1) у процесі вивчення МЕВ виявляються загальні закономірності універсального характеру, які відображають історичний розвиток та структуру світового господарства; 2) визначаються форми прояву цих закономірностей на різних етапах історичного розвитку МЕВ; 3) міжнародні економічні відносини розглядаються у тісному зв’язку з відповідним механізмом їх регулювання, ступінь досконалості якого залежить від рівня розвитку світового господарства. Об’єктивність МЕВ полягає у їх функціональній незалежності від матеріальних носіїв, розвитку як самостійної економічної системи з певними законами та закономірностями. Однак розвиток МЕВ не можливий без взаємодії з матеріально-речовими елементами виробництва, під впливом яких змінюються як форми прояву, так і зміст міжнародного співробітництва. Таким чином, міжнародні економічні відносини – це наука, яка вивчає закони і закономірності становлення і функціонування світового господарства як цілісної економічної системи. Об’єктом вивчення МЕВ є світове господарство. Суб’єктами міжнародних економічних відносини є країни, транснаціональні корпорації, компанії, фірми, підприємства, міжнародні організації, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність. Як економічна система, світове господарство є сукупністю відносин між господарюючими суб’єктами (країнами, регіонами, підприємствами, компаніями, фірмами, транснаціональними корпораціями тощо) в міжнародному масштабі. Всю різноманітність цих відносин можна звести до генетичних та структурних зв’язків суб’єктів господарювання. У міжнародному масштабі генетичні зв’язки реалізуються в формі міжнародного кооперування, яке є основою процесу становлення та розвитку світового господарства. Структурні зв’язки у світовому господарстві формуються на основі встановлення та розвитку економічних відносин з метою відтворення валового національного продукту, матеріальних та духовних основ життя. Таким чином, структура світового господарства визначається взаємодією міжнародних коопераційних та відтворювальних взаємозв’язків і має кількісну та якісну сторону. З якісної сторони світове господарство є певною сукупністю економічних законів та закономірностей, які проявляються в сфері міжнародних економічних відносин. Кількісна сторона відображає матеріально-речові параметри розвитку світового господарства, які пов’язані з обсягами світової торгівлі, міжнародного інвестування, міжнародних валютних, фінансових, кредитних операцій тощо. При цьому економічні закони, по-перше, відіграють системоутворюючу роль в процесі становлення та розвитку світового господарства і по-друге, визначають головний напрям руху, вектор міжнародної економічної системи, її основні тенденції. Таким чином, міжнародні економічні відносини і відповідні їм закони та закономірності створюють субстанціональну основу світового господарства. Міжнародні економічні відносини не можна розглядати окремо від продуктивних сил, які зростаючою мірою набувають міжнародного характеру. Слід також враховувати і те, що світогосподарські зв’язки вимагають адекватного стану та рівня їх розвитку механізму регулювання на національному та міжнародному рівнях. Отже, світове господарство є сукупністю міжнародних економічних відносин у взаємозв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом їх регулювання. Якщо об’єктом вивчення теорії міжнародних економічних відносин є світове господарство, то предметом – економічні відносини між суб’єктами світогосподарських зв’язків, які виникають у світовому відтворювальному процесі. Міжнародні економічні відносини здійснюють універсальний зв'язок між національними господарствами. Сукупність національних господарств, пов’язаних системою міжнародного поділу праці, становить міжнародну економіку. Тобто міжнародна економіка досліджує ресурсно-факторний зріз світового господарства, а МЕВ – теоретико-методологічні аспекти його розвитку. 1.2. Форми міжнародних економічних відносин Сучасні міжнародні економічні відносини між суб’єктами господарювання здійснюються у таких формах: 1) міжнародний поділ праці; 2) міжнародне виробничо-інвестиційне співробітництво; 3) міжнародне науково-технічне співробітництво; 4) міжнародна міграція робочої сили; 5) міжнародна торгівля; 6) міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини; 7) міжнародна економічна інтеграція. Міжнародний поділ праці – вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, який передбачає стійку концентрацію виробництва певної продукції в окремих країнах. Міжнародне виробничо-інвестиційне співробітництво – процес міждержавного переміщення капіталу у формі прямих та портфельних інвестицій. Міжнародне науково-технічне співробітництво – сукупність економічних відносин між суб’єктами світового господарства з приводу трансферту технологій. Міжнародна міграція робочої сили – процес міждержавного переміщення робочої сили як фактору виробництва, обумовлений причинами економічного та неекономічного характеру. Міжнародна торгівля – це сукупний товарооборот між країнами-учасницями світогосподарських зв’язків. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини – це сукупність економічних відносин між суб’єктами світового господарства при функціонуванні та використанні валюти в їх економічній взаємодії. Міжнародна економічна інтеграція – це процес господарчо-політичного об’єднання країн на основі розвитку глибоких стійких взаємозв’язків та поділу праці між національними господарствами, взаємодії їх відтворювальних структур на різних рівнях та в різних формах. Сучасне світове господарство охоплює понад 240 національно-державних економічних утворень, більшість з яких є слаборозвиненими (126 країн). За економічним потенціалом лідерами є група країн – “Велика сімка” – США, Японія, Німеччина, Канада, Франція, Великобританія та Італія, на частку яких припадає майже 50% світового виробництва. Диференціація країн за рівнем економічного розвитку, соціальними, політичними, релігійними, етнічними особливостями закономірно ставить питання про можливість та доцільність універсальності економічних законів. Відомо, що будь-яка економічна взаємодія, у тому числі і міжнародна, базується на двох основних началах: об’єктивній необхідності економічного спілкування та взаємній зацікавленості в ньому. Розвиток міжнародного поділу праці та інтернаціоналізації виробництва сприяють формуванню світового господарства як цілісної економічної системи. Чинниками посилення взаємозалежності та взаємодії країн є загальнолюдські потреби, інтереси та цілі, на основі яких формуються загальносвітові економічні процеси та явища (світова ціна, світове виробництво, світовий ринок тощо) як конкретний прояв загальних економічних законів та закономірностей. Економічні відносини між суб’єктами господарювання проявляються, насамперед, як економічні інтереси. Це загальновизнане положення повною мірою відноситься і до світового господарства, в якому існують та взаємодіють національні та інтернаціональні економічні інтереси (інтереси країни, штату, району, регіону, підприємства тощо). Взаємодія суб’єктів світового господарства, які мають власні економічні інтереси і їх реалізація є метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, спричиняє їх колізію (зіткнення). Розв’язання протиріч є джерелом та одночасно рушійною силою розвитку міжнародних економічних відносин. Існують два механізми розв’язання протиріч у системі світогосподарських зв’язків: механізм узгодження економічних інтересів та механізм реалізації економічних інтересів. Їх основне призначення – пошук та реалізація найбільш оптимальних форм, принципів та методів розвитку МЕВ з метою задоволення всіх учасників міжнародного економічного спілкування. Безумовно, навіть найсучасніші форми та методи узгодження економічних інтересів не зможуть привести до абсолютно повного розв’язання об’єктивно існуючих у світовому господарстві протиріч і в цьому полягає динамічність та непередбачуваність його розвитку. 1.3. Методи вивчення та дослідження міжнародних економічних відносин Дослідження та вивчення законів і закономірностей розвитку та функціонування світового господарства здійснюється з використанням тих же фундаментальних методів, які використовуються іншими напрямами економічної теорії. Серед них слід виокремити: аналіз та синтез, індукцію та дедукцію, єдність історичного та логічного, якісного та кількісного аналізу, метод наукової абстракції, економіко-математичного моделювання тощо. Особливу значущість в дослідженні світового господарства набуває системний підхід та структурно-функціональний аналіз. Світове господарство є історичною та політико-економічною категорією, так як кожному історичному етапу притаманні певні масштаби та рівень виробництва, інтернаціоналізація господарського життя, соціально-економічна структура. Тому одним з основних методів дослідження та вивчення МЕВ є метод історичного та логічного аналізу. Дослідження міжнародних економічних відносин передбачає проникнення у глибинну сутність світогосподарських процесів та явищ, пізнання їх субстанціональної основи. Це стає можливим завдяки методу наукової абстракції, при використанні якого вся різноманітність економічних зв’язків зводиться до виявлення найбільш стійких, постійно повторних явищ та процесів, тобто закономірностей та законів розвитку світового господарства як економічної системи з динамічним розвитком. Використання методу аналізу та синтезу доцільно при детальному вивченні кожного з елементів структури МЕВ для узагальнення основних тенденцій їх сучасного розвитку. Методи індукції та дедукції дають можливість досліджувати більш складні міжнародні економічні явища та процеси на основі знань про їх складові. Контрольні запитання 1. У чому полягає сутність міжнародних економічних відносин? 2. Чи можна ототожнювати поняття “міжнародні економічні відносини” та “міжнародна економіка”? 3. Що є об’єктом, предметом і суб’єктами вивчення міжнародних економічних відносин? 4. У чому полягає сутність генетичних та структурних зв’язків у системі МЕВ ? 5. Чи існує взаємозв’язок між міжнародними економічними відносинами та іншими економічними науками? 6. Визначте форми міжнародних економічних відносин. 7. Чи можна розглядати міжнародні економічні відносини як систему? Чому? 8. Які методи використовуються для пізнання сутності та особливостей розвитку МЕВ? ТЕМА 2. ЗАРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК МІЖОБЩИННИХ ГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ’ЯЗКІВ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ 2.1. Формаційний та цивілізаційний підходи в економічній та історичній науці В економічній теорії та історичній науці існують два підходи щодо виникнення людського суспільства та суспільних відносин – формаційний та цивілізаційний. Основними положеннями формаційного підходу є: 1) в основі життя суспільства лежить виробництво матеріальних благ, які необхідні для його існування та розвитку; 2) історія суспільства як реальний процес життєдіяльності людей – це історія розвитку способу виробництва матеріальних благ; 3) у життєдіяльності людей різних країн з однотипним способом виробництва є загальні суттєві ознаки, які виступають критеріями виокремлення суспільно-економічних формацій; 4) історичний процес є закономірним процесом зміни суспільно-економічних формацій, кожній з яких притаманна своя епоха цивілізації; 5) необхідність у зміні суспільно-економічних формацій полягає у протиріччі між рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин. Відповідно до цього можна виділити наступні типи суспільно-економічних формацій: первіснообщинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну. Цивілізаційний підхід розглядає історію суспільства як випадковий, спонтанний, неодноразово повторюваний процес. Прихильники цього підходу дотримуються точки зору про існування численних цивілізацій: розвинутих та часткових. Саме спонтанність історичного розвитку обумовлює специфічність історії економіки, культури народів різних країн і унеможливлює їх типізацію, а отже і виокремлення суспільно-економічних формацій. Так як світове господарство є цілісною економічною системою, дослідження якої здійснюється на основі методу історичного та логічного аналізу, то для поглибленого вивчення еволюції міжнародних економічних відносин доцільно керуватись формаційним підходом. 2.2. Генезис простого товарного виробництва у первісній суспільно-економічній формації Відповідно до типології суспільно-економічних формацій першою і найдавнішою є первіснообщинна. Археологічна хронологічна схема первісного суспільства (табл. 2.1) вказує на існування трьох основних періодів (епох, віків) прадавньої історії: кам’яний, бронзовий, залізний. Між кам’яним та бронзовим віком виділяють ще одну епоху – мідний вік. Залізний вік – період існування первіснообщинного суспільства, період занепаду даної формації та переходу до рабовласницької. Кам’яний вік є найтривалішим історичним періодом людства і тому історики поділяють його на три частини: палеоліт (ранній кам’яний вік), мезоліт (середній кам’яний вік) та неоліт (пізній кам’яний вік). Палеоліт є найбільш тривалим періодом кам’яного віку (від 2 млн до 13 тис. р. до н. е.), який співпадає з раннім етапом льодовикового періоду на Землі. В цю епоху щільність населення була вкрай низькою – менше 1 людини на 50-100 км2. Все населення, яке проживало на території сучасних Італії та Іспанії, не перевищувало 2-3 тисячі чоловік, але в умовах навіть такої малої щільності групи людей не були ізольовані. Археологічні дослідження дозволили зробити певні висновки щодо розвитку господарства, соціальної організації та характеру міжобщинних відносин в епоху середнього палеоліту. Неандертальці жили невеликими групами (дві – чотири родини), які складали общину. Між окремими общинами встановлювались епізодичні економічні зв’язки, пов’язані в основному з обміном продуктів харчування, тобто в основі виникнення економічних зв’язків лежать примітивні (первісні) загальнолюдські потреби у забезпеченні їжею. Різка зміна клімату на Землі в період пізнього палеоліту суттєво погіршила умови життя первісних людей: зменшилась площа лісів, змінився тваринний та рослинний світ, що ускладнювало процес добування продуктів харчування. Однак погіршення клімату не тільки не привело до вимирання людей, а й стало ваговим стимулом для вдосконалення засобів їх існування, збільшення щільності населення, активної міграції в більш сприятливі в кліматичному плані регіони. Суворі природні умови викликали необхідність у міжобщинних відносинах з приводу обміну продуктами харчування, будівництва житла, мисливства. В епоху палеоліту при збереженні привласнюючого типу господарства зароджуються примітивні, епізодичні економічні відносини. Таблиця 2.1 Археологічна хронологічна схема первісного суспільства
Епоха мезоліту (13 тис. р. до н. е. – 7 тис. р. до н. е.) – це епоха після льодовикового періоду , в яку люди вимушені через зміну кліматичних умов змінювати спосіб життя та матеріальне виробництво. Привласнюючий спосіб добування життєвих благ в епоху мезоліту зберігається, однак окрім збиральництва та мисливства з’являється рибальство. Як і пізній палеоліт, мезоліт – це період міжобщинних економічних відносин, але через нестачу продуктів харчування, високу щільність населення між общинами почались сутички за джерела існування, що зрештою призвело до кризи існуючого типу господарства. Привласнюючий спосіб добування їжі не міг задовольняти життєво необхідні потреби людей, що обумовило необхідність розвитку скотарства як альтернативи мисливству та рибальству. У цілому, основною особливістю мезолітичного періоду є криза привласнюючого господарства та формування передумов для виникнення відтворювального типу господарювання. Неоліт (6-4 тис. р. до н. е.) є новим періодом у житті людства, який характеризується переходом від привласнюючого до відтворювального типу господарства від мисливства та збиральництва до землеробства та скотарства, а значить до стійкої осілості, до постійних поселень з більш упорядкованим житлом, що отримало назву “сільський побут”. Цей якісний перехід до принципово нової – відтворювальної – економіки та нового способу життя було здійснено протягом майже трьох тисячоліть – з IX до VII тис. до н. е. В науці цей період називають “неолітичною революцією”, центром якої вважається Близький Схід. Виникнення та розвиток господарства відтворювального типу дало новий імпульс розширенню відносин обміну між общинами, сприяло зростанню населення. Це, в свою чергу, мало два наслідки: |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Робоча програма для спеціалістів денної форми навчання напряму підготовки... Робоча програма для спеціалістів денної форми навчання напряму підготовки 030203 «Міжнародні економічні відносини» |
Тема : СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ В. В. Козик Л. А. Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні відносини” Львів 1995 |
|
Тема : МІЖНАРОДНЕ ВИРОБНИЧЕ СПІВРОБІТНИЦТВО М. Школа В. М. Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 81-100 |
МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО М. Школа В. М. Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 101-112 |
|
Тема : МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ М. Школа В. М. Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 116-123 |
Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149... |
|
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма курсу Міжнародні організації для студентів за напрямом підготовки 030205 – Країнознавство, галузь знань 0302 – Міжнародні... |
|
ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,... |
НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |