МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ Навчальний посібник Х

Скачати 6.12 Mb.

Назва	МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ Навчальний посібник Х
Сторінка	6/36
Дата	20.03.2013
Розмір	6.12 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Економіка > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 36

Рис. 5.2. Джерела виникнення протиріч у світовому господарстві

г .

Протиріччя в систему структурних елементів світового господарства обумовлюються насамперед їх відносною ізольованістю та різноспрямованістю дії. Наприклад, одне з протиріч між науково-технічною та виробничою сферами полягає у тому, що в інноваційну сферу інтегрована тільки певна частина суб’єктів світового господарства, в той час як переважна їх частина не спроможна споживати нові науково-технічні розробки через низький рівень інноваційного розвитку.

На сьогодні, інноваційний розвиток забезпечують розвинені країни, в яких проживає тільки 15% населення, в країнах-споживачах (покупцях) технологій проживає 55% населення світу, в країнах доіндустріальної епохи, які практично не використовують технології, проживає 30% населення. Тобто, техніко-економічний базис світового господарства за невеликим виключенням гальмує науково-технічний прогрес, залишає не використаними новітні інноваційні розробки. Гострі протиріччя в системі сучасних міжнародних економічних відносин розгортаються також між міжнародною торговельною та виробничою сферами. В реальній практиці це проявляється у протиріччях між цінами та витратами, продавцями та покупцями. Попитом та пропозицією товарів на світовому ринку, між цінами на готові товари та цінами на сировину (ножиці цін).

Протиріччя між суб’єктами світового господарства мають більш конкретний характер та характеризуються достатньо широким спектром. Найголовніші з них проявляються при незбігу економічних інтересів суб’єктів світогосподарських зв’язків, які обумовлені різним рівнем їх економічного, інноваційного розвитку, національними, історичними, природно-географічними особливостями.

Усі протиріччя світового господарства не залежно від джерела виникнення можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні протиріччя зароджуються всередині його структурних елементів – у міжнародній торгівлі, в міжнародній виробничій, інвестиційній, валютній, фінансовій та кредитній сферах. Наприклад, загострення протиріч перманентно здійснюється в міжнародній торгівлі між США та Японією, США та Західною Європою, США та Китаєм.

Зовнішні протиріччя пов’язані із взаємодією окремих елементів світового господарства з зовнішнім середовищем і є мобільним, тобто швидко змінюють свої функції та форму. Так, чинники макрорівня (зовнішньоекономічна політика держав) у цілому виступають як зовнішні відносно підприємств, фірм тощо, а відносно регіональних об’єднань, світового господарства – як внутрішні.

Різноманітність протиріч у системі світового господарства унеможливлює створення єдиного універсального механізму їх розв’язування на різних рівнях взаємодії господарюючих суб’єктів.

На мікрорівні розв’язування протиріч досягається шляхом підписання зовнішньоторговельних контрактів та угод, в яких сторони домовляються про обсяги, техніко-економічні характеристики товарів, ціну, види та форми розрахунків, валюту платежу, транспортні умови, терміни постачання, відповідальність сторін за невиконання умов контакту тощо.

На макрорівні протиріччя розв’язуються у процесі розробки, підписання та реалізації міждержавних угод про економічне, науково-технічне співробітництво, шляхом прийняття законів, що регулюють зовнішньоекономічну сферу в країні відповідно до норм міжнародного права.

На рівні міжнародного співтовариства також існують структури та механізми, спрямовані на регулювання світогосподарських зв’язків. Ці механізми включають обговорення питань міжнародної економічної взаємодії на спеціальних сесіях Генеральної Асамблеї ООН, у міжнародних економічних організаціях – Міжнародному валютному фонді (МВФ), Світовому банку (СБ), Міжнародному банку реконструкції та розвитку (МБРР), Світовій організації торгівлі (СОТ) тощо. Гострота протиріч у системі світового господарства не завжди дозволяє знайти взаємоприйнятні рішення для всіх його суб’єктів. Але світове співтовариство все більш усвідомлює те, що пошук непростих рішень міжнародних проблем знаходиться у площині розробки адекватних форм на всіх рівнях управління міжнародними економічними відносинами.

Серед всієї різноманітності протиріч найбільш гострим є протиріччя між промислово розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, між багатою Північчю та бідним Півднем світової економіки. Країни, що розвиваються вважають, що більшість проблем їх сучасного економічного розвитку пов’язані як з колишнім, так і з існуючим світовим економічним порядком. Їх обвинувачення можна звести до наступних:

1) сучасна економічна відсталість цих країн є результатом їх тривалої експлуатації розвиненими країнами;

2) основним інструментом відтворення соціально-економічної відсталості країн, що розвиваються є іноземний капітал;

3) допомога розвинених країн для подолання економічної відсталості країн, що розвиваються є питанням поновлення історичної справедливості. При цьому така допомога може бути надана у формі односторонньої передачі частини ресурсів або у формі доступу експортерів країн, що розвиваються на ринки розвинених країн.

Ці три пункти є основою кампанії, яку розгорнули країни, що розвиваються, за введення нового міжнародного економічного порядку (НМЕП), який у змозі розв’язати найбільш гостре протиріччя сучасного світового господарства.
Контрольні запитання
1. Що є субстанціональною основою світового господарства?

2. Визначте основні ознаки світового господарства як економічної системи.

3. Яка структура сучасного світового господарства?

4. Визначте закони, які використовуються у системі світового господарства.

5. Чому виникають протиріччя між суб’єктами світового господарства?

6. Охарактеризуйте механізм розв’язання протиріч між суб’єктами світового господарства.
ТЕМА 6. МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ –МАТЕРІАЛЬНА ОСНОВА СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
6.1. Сутність і роль міжнародного поділу праці (МПП) у системі міжнародних економічних відносин
Однією з базових категорій міжнародних економічних відносин є міжнародний поділ праці, існування якого обумовлено дією закону економії часу. Міжнародний поділ праці (МПП) є об’єктивною основою виробничих, науково-технічних, торговельно-економічних зв’язків між країнами. Саме на основі МПП здійснювалось формування світового ринку та світового господарства, а в сучасних умовах здійснюється інтернаціоналізація світових господарських процесів.

За своєю сутністю міжнародний поділ праці є однією з форм прояву суспільного поділу праці, яка становить диференціацію трудової діяльності на самостійні види. Формування суспільного поділу праці є об’єктивно історичним процесом розвитку виробничих відносин та продуктивних сил. Основою та рушійною силою суспільного поділу праці є прогрес продуктивних сил: поділ праці завжди підвищував продуктивність праці, а значить, і сприяв економічному та соціальному розвитку. Разом з тим поділ праці є одночасно і об’єднанням відокремлених виробничих процесів. Саме у відокремленні різних видів трудової діяльності та одночасному їх взаємодоповненні і взаємодії проявляється сутність поділу праці.

У міжнародній економіці існує класифікація суспільного поділу праці за територіальним та виробничим критеріями. Залежно від виду виробничої діяльності суспільний поділ праці класифікується на:

1) загальний, який передбачає поділ праці між крупними сферами національного господарства країни;

2) приватний передбачає поділ праці між галузями та підгалузями національного господарства;

3) одиничний – поділ праці усередині підприємств на певні види діяльності або в рамках певних структурних підрозділів.

Залежно від територіального охоплення суспільний поділ праці поділяється на:

1) поділ праці усередині окремих країн на регіони, райони, округи, штати тощо;

2) міжнародний поділ праці між окремими країнами.

Міжнародний поділ праці є вищим ступенем розвитку суспільного територіального поділу праці, основаного на спеціалізації окремих країн у виробництві певних видів продукції для задоволення власних потреб та потреб світового ринку.

Залежно від виду виробничої діяльності міжнародний поділ праці поділяється на:

1) міжнародний загальний поділ праці, який передбачає спеціалізацію окремих країн на крупних сферах виробництва – промисловості, сільському господарстві, сфері послуг тощо;

2) міжнародний приватний поділ праці – це галузева та внутрішньогалузева спеціалізація окремих країн;

3) міжнародний приватний поділ праці – спеціалізація окремих країн на певних стадіях технологічного процесу (складання, комплектація, допоміжне виробництво тощо).

Таким чином, міжнародний поділ праці – більш вузьке поняття, ніж суспільний поділ праці, бо є формою прояву суспільного поділу праці у міжнародній економіці.
6.2. Фактори розвитку і поглиблення міжнародного поділу праці
В основі процесу сучасної територіальної диференціації виробничої діяльності лежать різні фактори природного, соціального, економічного, науково-технічного характеру, до яких слід віднести:

1) відмінності у розподілі природних ресурсів є однією з найбільш очевидних передумов поділу праці між країнами та визначення їх експортної спеціалізації;

2) географічне положення визначає пріоритетні напрями зовнішньоекономічної політики країн, особливості організації транспортних комунікацій, передумови для інтеграції;

3) відмінності у кліматичних умовах, які більшою мірою відображаються на агропромисловій спеціалізації країн;

4) чисельність населення країни визначає факторозабезпеченість країн – якщо в країні є значні трудові ресурси, їй більш вигідно спеціалізуватись на експорті трудомісткої продукції. Якщо ж у країні спостерігається дефіцит трудових ресурсів, то вигідніше імпортувати трудомістку продукцію;

5) розмір території країни. За наявності великої території та значної місткості внутрішнього ринку є можливості для розвитку суспільного поділу праці всередині країни. Не великі та середні за територією та чисельністю населення країни більшою мірою залежні від міжнародного поділу праці через відсутність природно-сировинних ресурсів та вузькість внутрішнього ринку. Однак сучасний розвиток міжнародної економіки свідчить про зміну характеру впливу цих факторів: більшість країн, що розвиваються є багаточисельними та мають велику територію, але ступінь їх залежності від міжнародного середовища велика. Це пояснюється не врахуванням таких чинників, як науково-технічний розвиток країн та характер зовнішньоекономічної політики;

6) головним чинником формування та розвитку МПП у сучасних умовах є науково-технічний прогрес (НТП), під впливом якого відбувається поглиблення поділу праці як всередині окремих країн, так і в міжнародному масштабі. Тому ступінь участі країни у МПП визначається рівнем розвитку її національних продуктивних сил, стану науки та технології;

7) характер та тип організації національної економіки, ступінь її відкритості зовнішньому середовищу. Відкритість економіки – це зважена державна політика економічного спілкування із зовнішнім світом, яка побудована на принципах ефективного, безпечного та взаємовигідного співробітництва.
6.3. Форми прояву і реалізації міжнародного поділу праці
Основними формами прояву та реалізації міжнародного поділу праці є міжнародна спеціалізація та міжнародне кооперування виробництва.

Спеціалізація виробництва передбачає концентрацію та визначення обсягів виробництва певних видів продукції в окремих країнах залежно від природно-кліматичних, політичних, соціально-економічних умов її розвитку. Міжнародна спеціалізація передбачає зростання концентрації та обсягів виробництва певних видів продукції в окремих країнах понад внутрішні потреби для задоволення потреб світового ринку.

Міжнародна спеціалізація виробництва (МСВ) розвивається за двома напрямами – виробничому та територіальному. Залежно від виду виробничої діяльності МСВ поділяється на:

1) міжгалузеву спеціалізацію – спеціалізація країн на виробництві продукції різних галузей економіки;

2) внутрішньогалузеву – спеціалізація країн на виробництві диференційованих товарів однієї галузі;

3) спеціалізацію окремих підприємств.

У територіальному розрізі МСВ поділяється на:

1) спеціалізацію окремих країн;

2) спеціалізацію груп країн;

3) спеціалізацію окремих регіонів на виробництві продукції для світового ринку.

Формами прояву міжнародної спеціалізації виробництва є:

1) предметна спеціалізація, яка передбачає спеціалізацію країн, підприємств, компаній на виробництві готової (кінцевої) продукції;

2) по детальна – спеціалізація на виробництві вузлів, деталей, напівфабрикатів, компонентів тощо;

3) технологічна передбачає зосередження виробничих зусиль суб’єктів господарювання на окремих стадіях технологічного процесу.

З поглибленням МПП та розвитком МСВ в економічній літературі [1; 2; 15; 16; 28; 30] використовуються такі поняття як, “міжнародноспеціалізована галузь” та “міжнародноспеціалізована продукція”.

Міжнародноспеціалізованою галуззю називається галузь з високою часткою експортованої продукції та високим рівнем внутрішньогалузевої спеціалізації. Основними показниками рівня міжнародної спеціалізації галузі є:

- коефіцієнт відносної експортної спеціалізації – відношення частки експорту товару у загальному обсязі експорту країни до частки експорту товару у світовому обсязі експорту:

, (6.1)

де

– коефіцієнт відносної експортної спеціалізації;

– річні обсяги експорту;

– річні обсяги валового внутрішнього продукту.

Галузь вважається міжнародноспеціалізованою при значенні

≥1.

- галузева експортна квота – відношення обсягу експорту галузі до обсягу ВВП країни, дозволяє визначити експортну орієнтацію країни;

- індекс товарності характеризує ступінь участі країни у міжнародному поділі праці та визначається за формулою:

, (6.2)

де

– індекс товарності країни;

– річні обсяги експорту;

– річні обсяги імпорту.
Міжнародноспеціалізована продукція виробляється в декількох країнах на основі розмежування виробничих програм відповідно до їх спеціалізації.

Міжнародне кооперування виробництва (МКВ) також є формою МПП, яка взаємопов’язана зі спеціалізацією. Поділ праці передбачає її спеціалізацію, а відповідно необхідність обміну та кооперування. В свою чергу, кооперування праці вимагає її поділу та спеціалізації.

Міжнародне виробниче кооперування – це форма МПП, яка передбачає об’єднання матеріальних, інноваційних, фінансових ресурсів декількох країн для реалізації великих науково-технічних проектів.

Класифікація міжнародного кооперування здійснюється за наступними критеріями:

1) за видами:

- економічне, яке полягає у концентрації економічних зусиль учасників коопераційного процесу для досягнення поставленої мети;

- виробниче, передбачає об’єднання виробничих зусиль суб’єктів господарювання;

- науково-технічне доцільне за необхідності акумулювання значних інноваційних ресурсів країн – учасниць для розробки та реалізації науково-технічних проектів;

- збутове кооперування спрямоване на мінімізацію витрат з реалізації продукції на зовнішній ринок;

2) за стадіями:

- передвиробниче, тобто коопераційні зв’язки виникають на етапі генерування ідей та формування стратегії співробітництва;

- виробниче – передбачає чітке розмежування виробничих програм учасників МКВ з метою мінімізації виробничих витрат;

- комерційне – передбачає співробітництво у сфері реалізації кооперованої продукції;

3) залежно від кількості учасників коопераційного співробітництва:

- двостороннє;

- багатостороннє;

4) залежно від структури зв’язків:

- внутрішньофірмове, яке здійснюється між структурними підрозділами фірм, підприємств, ТНК;

- міжфірмове, яке здійснюється між самостійними суб’єктами господарювання різних країн;

5) за галузевою належністю:

- міжгалузеве кооперування – передбачає співробітництво господарюючих суб’єктів різних галузей;

- внутрішньогалузеве – передбачає співробітництво господарюючих суб’єктів однієї галузі;

6) за територіальною належністю:

- міждержавне;

- регіональне;

- міжрегіональне.

Основними методами МКВ є:

1) договірна спеціалізація, яка передбачає розмежування виробничих програм та закріплення за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції;

2) реалізація спільних програм шляхом:

- підрядного кооперування, при якому виконавець за дорученням заказника виконує певні роботи з виробництва окремих деталей, компонентів, напівфабрикатів, які є частиною продукції заказника. Тобто при підрядному кооперуванні вибір виконавця оснований на його подетальній спеціалізації;

- організації спільного виробництва, що передбачає об’єднання фінансових, матеріальних, науково-технічних ресурсів учасників та закріплення за кожним з них повної відповідальності за виробництво певної частини продукції залежно від його спеціалізації (подетальної або технологічної);

3) створення спільних підприємств шляхом об’єднання на пайовій основі власності партнерів на умовах довгострокового співробітництва з чітким розподілом прибутків і ризиків відповідно до умов коопераційної угоди.

Контрольні запитання
1. Чому міжнародний поділ праці є формою суспільного поділу праці?

2. Які спільні та особливі риси є у суспільного і міжнародного поділу праці?

3. Визначте основні фактори розвитку міжнародного поділу праці.

4. Які форми спеціалізації набули поширення у світовому господарстві?

5. У чому полягає сутність міжнародного кооперування?

6. Як міжнародне кооперування пов’язане з міжнародною спеціалізацією?

7. Як пов’язано формування світового ринку з МПП?

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 36

Схожі:

Робоча програма для спеціалістів денної форми навчання напряму підготовки... Робоча програма для спеціалістів денної форми навчання напряму підготовки 030203 «Міжнародні економічні відносини»	Тема : СЕРЕДОВИЩЕ ІСНУВАННЯ В. В. Козик Л. А. Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні відносини” Львів 1995
Тема : МІЖНАРОДНЕ ВИРОБНИЧЕ СПІВРОБІТНИЦТВО М. Школа В. М. Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 81-100	МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО М. Школа В. М. Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 101-112
Тема : МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ М. Школа В. М. Козменко“Міжнародні економічні відносини “ Чернівці “Рута” 1996 ст 116-123	Дробышевский С. М., Худько Е. В., Великова Е. Е Жук І. Н., Киреева Е. Ф., Кравченко В. В. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник / Під общ ред. І. Н. Жук. Мн.: БГЭУ, 2001. 149...
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с	РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Робоча програма курсу Міжнародні організації для студентів за напрямом підготовки 030205 – Країнознавство, галузь знань 0302 – Міжнародні...
ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,...	НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний...

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання