|
|
Скачати 1.66 Mb.
|
8.3. Економічні погляди революційної та радикальної демократії Історичні умови виникнення: 1) розорення значної частини селян у результаті реформи; 2) існування селян на межі виживання; 3) поширення повстань, революційних ідей; 4) необхідність вираження інтересів збіднілих селян. І.Фесенко (1846 1882 рр.). Революціонер-семидесятник. Основні ідеї: 1) скасування кріпацького права, самодержавства революційним шляхом; 2) не вважав селянство революційною силою, бо у нього немає комуністичних інстинктів; 3) головними революціонерами мають бути члени раціоналістичних сект. С.Подолинський (1850 1891 рр.). Активний діяч Київської "Громади". Головний твір: "Праця людини і її відношення до розподілу енергії". Основні ідеї: 1) вважав культурно-просвітницьку діяльність підготовчим етапом до революційної боротьби. Для неї необхідна соціал-демократична партія та головна рушійна революційна сила – селянство; 2) констатує наявність капіталістичних відносин в Україні та виділяє їх стадії: ремесло, мануфактура, великий фабричний здобуток; 3) намагається пояснити трудящим суть капіталістичної експлуатації за К.Марксом; 4) на перехресті природничих і соціальних наук сформулював закон Подолинського: "людська праця має властивість нагромаджувати сонячну енергію на поверхні землі"; 5) найсприятливіший спосіб виробництва – соціалізм, бо нагромаджена працею енергія слугує усьому народу, а не окремим особам /це положення визнано Ф.Енгельсом/. М.Драгоманов (1841 1895 рр.). Соціально-політичний діяч. Основні ідеї: 1) викриває антинародну суть самодержавства; 2) виступає за об'єднання Українських земель та слов'янських народів на демократичних засадах; 3) вважав, що реформа 1861 р. була проведена в інтересах поміщиків, капіталістів, самодержавства бо у селян відібрали землю, яка у них була, а до феодальних форм експлуатації додалися капіталістичні; 4) зазначив, що капіталістичний розвиток сприяє технічному прогресу; 5) виділив негативи капіталізму – кризи, безробіття, важке становище робітників; 6) майбутнє України пов'язує з ліквідацією приватної власності, розбудовою "громадівства" /спосіб виробництва, у якому фабрики, заводи, продукти праці належать робітничим громадам, а земля і сільськогосподарські продукти – сільським громадам/; 7) пропонує перехід до "громадівства" еволюційним шляхом реформ. Завдання – завоювання політичної свободи. 8.4. Економічні ідеї народників Ліберальні народники виражали специфічні інтереси дрібної буржуазії й селянства, які тільки виходили з кріпацьких тортур. П.Чубинський (1839 1884 рр.). Український етнограф, фольклорист. Основні ідеї друкував у газетах і журналах: 1) дослідження реального стану сільського господарства /40% доходів селянина йдуть на податки, збори, повинності, а 60% – це акциз на горілку/; 2) підкреслював напівкріпосницький характер реформ; 3) пропонував надавати селянину кредит через ощадно-позичкові товариства, знищити перешкоди для вільного переміщення робочої сили, фінансувати кустарні промисли. П.Червінський (1849 1931 рр.). Земський статист, голова ліберального народництва. Основні ідеї: 1) перший серед народників використав деякі положення марксистського історичного матеріалізму і виділив 4 типи господарств: патріархальне, рабське, кріпосне, товарне /ідеалізує господарства на натуральній основі/; 2) економіку України та Росії вважає перехідною від натурального до товарного виробництва; 3) неможливість розвитку крупного виробництва й капіталізму пояснює натуральністю господарства, общинною власністю, відсутністю пролетаріату; 4) пропонував комбінувати особисте господарство з технічними удосконаленнями. М.Кожан (1898 1956 рр.). Учасник революційного руху на Західній Україні. Основні ідеї: 1) рекомендував запроваджувати машинно-асоціативні форми /землеробська община на артільних засадах користується фабрикою або заводом/; 2) пропонував використовувати селянську працю взимку у промисловості /на кустарних промислах, мануфактурах, машинних асоціаціях/. 8.5. Розвиток політичної економії в Україні Визначення предмету політичної економії з точки зору: М.Вольського (професора Новоросійського університету): праця з суспільної точки зору, що охоплює усі сфери діяльності як матеріальної, так і духовної (наука про людину та її діяльність, спрямовану на задоволення матеріальних і моральних потреб); А.Антоновича (професора Київського університету): наука про суспільний елемент у діяльності людей, спрямованій на задоволення як духовних, так і матеріальних потреб. М.Бунге (ректора Київського університету, міністра фінансів): наука про суспільну сторону господарських явищ і законів, яким ці явища підпорядковані. Т.Степанова (професора Харківського університету): це закони багатства. Політична економія показує яким чином багатство в суспільстві накопичується, розподіляється, споживається. Розвиток класичної політекономії в Україні: Історичні умови розвитку політичної економії в Україні 30-50 рр. 19 ст.: 1)загострення тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи. Занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації. Розвиток капіталізму в промисловості, землеробстві; 2) відставання рівня економічного розвитку від передових західноєвропейських держав; 3) розвиток капіталістичних відносин, формування класу буржуазії вимагає наукового обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів вільної конкуренції та невтручання держави в економіку. Т.Степанов (1795 1847 рр.). Професор Харківського університету, один з перших авторів курсу політичної економії російською мовою. Головний твір: "О теории и практике политической экономии". Основні ідеї: 1) виступав проти механічного, некритичного перенесення теорій західних економістів на вітчизняний ґрунт; 2) вважав, що політекономію не можна змішувати з галузевими науками бо вона вивчає суспільні економічні процеси, закони їх реалізації; 3) відстоював ідеали свободи економічної діяльності, критикував меркантилізм, кріпосництво, мальтузіанство /бо розвиток науки і виробництва безмежний/; 4) наголошував на посиленні соціального аспекту політичної економії; 5) розподіл багатства між усіма громадянами має відбуватися за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян"; 6) виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв"; 7) відстоював спрямування податків на суспільні потреби; 8) праця виступає суб'єктом багатства, а природа – об'єктом; 9) склад капіталістичного багатства: природа, праця та капітал; 10) праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків /за А.Смітом/; 11) прибуток є частиною вартості, створеної працею; 12) мета капіталістичного виробництва – прагнення до збагачення. М.Бунге (1813 1895 рр.). Ректор Київського університету, міністр фінансів. Головні твори: "О возрастании неметаллического обращения в России"(1877р.), "Основания политической экономии" (1870р.). Основні ідеї: 1) прибічник економічного лібералізму класичної політичної економії; 2) відстоював максимальний розвиток буржуазної приватної ініціативи, вільної конкуренції та торгівлі, обмежене втручання держави в економіку; 3) вбачав можливість гармонії суспільних відносин лише за умов, коли суспільний устрій буде пов'язаний із природними суспільними законами /саме такі умови при капіталізмі, а усі інші способи виробництва або штучні, або не відповідають людській природі/; 4) вважав, що підприємства, які перебувають під опікою уряду, не є "здоровими", тому що позбавлені стимулів суперництва; 5) передбачав витіснення дрібної промисловості фабричним виробництвом. І.Вернадський (1821 1884 рр.). Професор Київського університету. Головний твір: "Предмет политической экономии". Основні ідеї: 1) як палкий прихильник англійської економічної школи, вважав, що економічні закони проявляються у всій своїй силі скрізь, де існують праця і обмін; 2) відстоював доктрину невтручання держави до економічних справ та лібералізм у соціально-політичній сфері; 3) стверджував, що головним і єдиним джерелом багатства є праця і вона – в основі вартості; 4) відкидає соціалістичні ідеї й звинувачує соціалістів у нерозумінні природи людини /це ідеї незрілих общинних форм господарювання/. Розвиток маржиналістських ідей: Д.Піхно (1853 1909 рр.). Професор Київського університету. Головні твори: "Основания политической экономии" (1890р.), "О свободе торговли и протекционизме"(1889р.). Пише про: 1) споживання, обмін як основні сфери економічних досліджень; 2) корисність речей як джерело й мірило цінності й ціни; 3) засади теорії попиту і пропозиції; 4) діяльність окремої фірми. Р.Орженцький (1863 1923 рр.). Професор Новоросійського, Петербурзького університетів, академік УАН з 1919 р. Головний твір: "Учение о ценности у классиков и канонистов". Основні ідеї: 1) просліджував елементи зародження і розвитку маржинальних ідей від Аристотеля до сучасників; 2) поширив принцип граничної корисності на оцінку витрат виробництва згідно з теорією "продуктивних благ"; 3) визначає величину цінності величиною почуттєвого стану; 5) вважав, що ціна є результатом взаємодії граничної корисності з соціальними факторами, які обмежують економічну поведінку людей; 6) вважав, що конкретні види праці неможливо звести до простої праці; 7) кількість праці – не причина вартості, а її вимірювач. О.Білімович (1876 1963 рр.). Професор Київського університету. Головні твори: "Подъём товарных цен в России"(1090р.), "К вопросу о расценке хозяйственных благ"(1914р.). Основні ідеї: 1) противник трудової теорії вартості; 2) розуміє основу ціни господарських благ в існуванні у кожної господарської людини притаманних їй потреб; 3) вважає, що теорія граничної корисності доповнює теорію витрат виробництва; 4) відмітив регулювання ціни продуктів цінами факторів виробництва, кожен з яких має свою продуктивність і створює свій доход. Є.Слуцький (1880 1948 рр.). Економіст-статистик. Головний твір: "Теория предельной полезности", "До теорії збалансованого бюджету споживача" (1915р.). Внесок: 1) вперше запропонував ординаліський підхід до визначення рівноваги споживача; 2) вважається засновником праксеології – науки про раціональну поведінку людей. Економічні погляди М.І. Туган-Барановського М.Туган-Барановський (1868-1919 рр.). Міністр Центральної Ради, видатний економіст. Головні твори: "В поисках нового времени"(1913р.), "Очерки из новейшей истории политической экономии социализма"(1903р.), "Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь"(1894р.), "Русская фабрика в прошлом и настоящем"(1898р.). Головні ідеї: Теорія динаміки виробництва: 1) ґрунтовно проаналізував сутність, причини промислових криз; 2) критикував Сісмонді за пояснення криз через недоспоживання народних мас; 3) вважає, що "межа виробництва полягає у рівні продуктивних сил суспільства, а не у розмірах його споживання", тому що структура економіки, розподіл капіталу між галузями економіки не відповідає структурі споживання; 4) вважає, що зростання виробництва породжує попит з боку промислових капіталістів на проміжний товар, але на споживчі – може не породжувати. Звідси, І підрозділ суспільного виробництва може розвиватися майже незалежно від ІІ підрозділу; 5) виділив у якості причини криз диспропорції у русі заощаджень та інвестицій, у пояснення економічного зростання ввів функцію інвестицій. Соціальна теорія розподілу: 1) розглядав розподіл доходів між класами і соціальними верствами як складний результат боротьби соціальних класів за зростання належної їм частки суспільного продукту, боротьби, у якій сили сторін є вищою мірою нерівні. Наприклад, заробітна плата залежить від рівня продуктивності суспільної праці та соціальної сили робочого класу; 2) цими ж факторами визначається й прибуток, як доход, що базується на експлуатації робітників. Ідея синтезу теорії граничної корисності та теорії трудової вартості: 1) вперше здійснив спробу поєднання трудової теорії вартості і теорії граничної корисності; 2) цінність блага – вигода від споживання благ –вимірюється граничною корисністю; 3) вартість вимірюється витратами праці; 4) спільно цінність блага та вартість впливають на господарський процес; 5) "гранична корисність визначає у першій інстанції розцінку господарського предмета. Але сама гранична корисність стосовно вільно відтворюваних продуктів – у другій інстанції вимірюється трудовою вартістю останніх". Теорія кооперації: 1) кооперація є продуктом капіталістичної системи і не може існувати без використання її господарських принципів, але одночасно кооперація несе в собі зародки нових некапіталістичних засад; 2) кооперативні підприємства існують тільки в середині трудових класів /пролетаріату, селянства, дрібної буржуазії/; 3) для селян кооперація – єдино можливий засіб піднесення їх економічного добробуту. Концепція соціалізму: 1) критикував концепцію державного соціалізму Маркса, Леніна, бо вважав, що соціалізм є устроєм більш складним, ніж капіталізм, і не може бути суто державним, а має бути державним, кооперативним, муніципальним, соціальним /щоб кожна особа виконувала функції співвласника/. 8.6. Відображення марксизму в працях українських економістів Економічні ідеї наприкінці 19 ст. в Україні формувалися під впливом: 1) розвитку марксизму за напрямами: розповсюдження ідей, пропаганда та удосконалення теоретичних концепцій марксизму з урахуванням нових історичних умов; розробка ідеї революційного перевороту та побудови нового суспільства; аналіз закономірностей, еволюційного розвитку суспільства; 2) широкої популяризації марксистського вчення на передодні соціалістичної революції у поглядах І.Плеханова (1856-1918 рр. – революційний діяч, засновник групи "Визволення праці", яка була першою російською соціал-демократичною організацією), В. Леніна (1870-1924 рр. – політичний і революційний діяч, засновник комуністичної партії), Е.Бернштейна (1850-1932 рр.), К. Каутського (1854-1938 рр.), Р. Гільфердінга (1877-1941 рр.). Напрями відображення марксизму в працях українських економістів: 1) заперечення ідей марксизму в напрацюваннях представників класичної політекономії, прихильників маржиналістських поглядів, дворянсько-ліберальної та ліберально-буржуазної думки. Наприклад, Б.Кістяковський вказав на обмеженість економічного детермінізму марксистського методу, моністичного погляду на розвиток людського суспільства, М.Соболєв відкидав ідею "насильницького перевороту", Т.Осадчий розцінював марксистську доктрину як утопічну, що не може мати практичного застосування; 2) критика й творчий розвиток окремих положень марксизму в працях М.Туган-Барановського /заперечував зубожіння робочого класу внаслідок дії основного закону капіталістичного нагромадження, вважав незавершеною трудову теорію вартості/, В.Железнова /запропонував соціальну концепцію заробітної плати/, О.Миклашевського, М.Лежнєва, С.Булгакова, П.Струве /ставили під сумнів метод історичного матеріалізму, як єдино науковий/, П.Ляшенко /виявляв недосконалість марксизму в частині вирішення аграрного питання, проблем відтворення, ринків, криз/; 3) підтримка і пропаганда марксизму – О.Шліхтер, О.Цюрупа, П.Попов, які конкретизували основні положення стосовно умов України; 4) популяризація марксизму – М.Зібер (1844-1888 рр.). Професор Київського університету. Головний твір: "Давид Рікардо та Карл Маркс в їх суспільно-економічних поглядах" (1885р.). Основні ідеї: 1) відстоював зв'язок між англійською класичною політекономією та марксизмом, критикував теорію граничної корисності; 2) сформулював предмет політичної економії, як суспільні відносини людей з приводу речей; 3) здійснив спробу застосування ідей "Капіталу" до аналізу умов російської дійсності і довів наявність капіталістичних відносин в сільському господарстві Росії; 4) виклав основи теоретичної системи марксизму, не визнаючи її революційної сторони; 5) вважав, що вартість існує завжди, а мінова вартість має історичний характер; 6) бачив у формах вартості форми мислення; 7) вважав, що нагромадження припиняється після насичення усіх ринків; 8) досліджував питання розвитку первісного суспільства, виникнення різних форм власності, великого й дрібного виробництва у землеробстві. |
| Тема Вступ. Предмет і метод історії економіки та економічної думки... Розвиток історії економіки та економічної думки як науки та навчальної дисципліни. Місце історії економіки та економічної думки в... |
Тема: Предмет, структура, завдання й методи досліджень в юридичній психології Юридична психологія, метод спостереження (інтроспекція), метод бесіди, метод експерименту (законодавчий, природний, лабораторний,... |
| Питання до заліку з дисципліни «Історія економіки та економічних вчень» Предмет, методологічні підходи та методи «Історії економіки та економічної думки» |
Предмет, методи і завдання курсу «Регіональна економіка» та його зв’язок з іншими дисциплінами Предмет регіональної економіки “захоплює” багато інших галузей економіки і, навпаки, практично усі інші галузі економіки мають справу... |
| 1. Предмет і метод економіки освіти ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ |
Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ Тема Предмет і метод інституціональної економіки, етапи розвитку інституціоналізму |
| Коуз Р. Фирма, рынок и право / Пер с англ Тема Предмет і метод інституціональної економіки, етапи розвитку інституціоналізму |
Тема 1: Предмет, метод і завдання дисципліни «Регіональна економіка» Які показники регіональної економіки виражають загальноекономічну характеристику ? |
| КОНТРОЛЬНЫЕ ВОПРОСЫ для подготовки к экзамену по учебной дисциплине «Хозяйственное право» Предмет, метод господарського права, його співвідношення з іншими галузями права.(Предмет, метод хозяйственного права, его соотношение... |
На уроках історії як метод формування творчого учня України процесу виховання патріотів з активною громадянською позицією, я обрала проблему, над якою працюю в ході своєї роботи. Це... |