|
|
Скачати 3.02 Mb.
|
|
Тема 15. Безробіття і зайнятість трудових ресурсів План
Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор. 246-250. Основні поняття та положення теми: трудові ресурси, зайнятість, економічно активне населення, види зайнятості, безробіття, ринок праці. 1.Економічна активність і зайнятість населення Саме на ринку праці визначаються вартість трудових ресурсів, умови праці, можливості професійного зростання і зайнятості. Як і на кожному ринкові, основними регулюючими факторами тут є попит та пропозиція. Трудові ресурси — частина населення країни, яка володіє необхідними фізичними і трудовими здібностями, загальноосвітніми і професійними знаннями для роботи в національному господарстві. Громадян, які впродовж певного часу забезпечують пропозицію робочої сили на ринку праці та отримують доходи в результаті господарської діяльності, називають економічно активним населенням. Економічно активне населення разом з безробітними, які шукають роботу, становить трудові ресурси — робочу силу країни. Чисельність економічно активного населення в Україні в 2001 р. становила більш як 23 млн осіб, у тому числі 16,4 млн осіб міського і 6,7 млн сільського населення. Зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням своїх потреб, яка передбачає отримання доходу. Держава не лише зацікавлена, а й несе відповідальність перед своїми громадянами за реалізацію політики зайнятості та створення умов для праці громадян. Розрізняють кілька видів зайнятості. Первинною називають зайнятість за основним місцем роботи. Вторинною зайнятістю називають роботу за сумісництвом. Повною є зайнятість, при якій людина працює протягом повного робочого дня і повного робочого тижня. Відповідно при неповній зайнятості ці умови не дотримуються. Нелегальна зайнятість — це та, що суперечить законодавству, зокрема Закону України «Про працю». Тимчасова зайнятість пов'язана з виконанням короткочасної роботи (наприклад, участь у передвиборчій агітації, робота у дитячих таборах відпочинку під час відпустки тощо). Сезонна — пов'язана з сезонністю виробництва. Самостійна — індивідуальна та творча трудова діяльність (продаж газет, ремонт взуття, продаж сільськогосподарських продуктів, праця митців, письменників). 2.Безробіття: його форми і причини Не завжди людина, яка володіє професійними здібностями і має бажання працювати, може отримати роботу. Багато країн світу стикаються з проблемою безробіття, коли пропозиція вільної робочої сили переважає попит на неї. Безробітною вважається працездатна людина у дієздатному віці, яка з незалежних від неї причин не має заробітку через відсутність роботи. Статус безробітного людина отримує, зареєструвавшись у державній службі зайнятості. Фрикційне безробіття (від лат ігісідо — прилаштовуватись) є ситуативним. Добровільне звільнення з роботи, переїзд на нове місце проживання тощо потребують часу для пошуків роботи. Таке безробіття називають фрикційним. Сезонне безробіття пов'язане з тимчасовою (сезонною) відсутністю роботи (наприклад, у селян взимку). Структурне безробіття пов'язане з науково-технічним прогресом та змінами у структурі попиту. Закриття нерентабельних підприємств, зменшення обсягу випуску окремих видів продукції супроводжується вивільненням великої кількості працездатного населення. Досить часто досягнення науково-технічного прогресу негативно впливають на зайнятість деяких професійних груп населення. Наприклад, впровадження промислових роботів для складання автомобілів спричинило звільнення зайнятих, впровадження комп'ютеризованих систем бухгалтерських розрахунків — скорочення чисельності бухгалтерів на великих підприємствах. Так виник новий вид безробіття — технологічне, пов'язане з витісненням живої робочої сили під впливом науково-технічного прогресу. Із технологічним безробіттям близько пов'язане приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли робота людини втрачає актуальність, а підприємство, аби зберегти фахівців, може їх забезпечити роботою частково. Щоб не втратити роботу зовсім, працівники змушені погоджуватись на це. Циклічне безробіття відображає стан економічної ситуації в країні у період економічних криз, коли значно знижується попит на робочу силу. В Україні у 2000 р. налічувалося 2,7 млн безробітних, у тому числі в містах — 2,3 млн осіб, у сільській місцевості — 0,4 млн. У 2001 р. кількість безробітних зменшилася на 400 тис. осіб завдяки поступовому поліпшенню соціально-економічної ситуації в Україні. 3.Соціальне партнерство на ринку Соціальне партнерство на ринку праці Важливу роль у соціальному захисті громадян відіграють професійні спілки — об'єднання працівників певних галузей для спільних зусиль у боротьбі за соціальні гарантії. Профспілки України діють практично в усіх галузях господарства. їхнє головне завдання — збереження робочих місць, контроль за додержанням правил безпеки та умов оплати праці. Профспілки забезпечують отримання працівниками гарантованих прав щодо роботи та її оплати різними методами — аж до організації страйків. Соціальна політика держави спрямована на гармонізацію відносин між учасниками господарської діяльності у формі соціального партнерства, яке передбачає укладання суспільного договору між урядом, роботодавцями і профспілками як повноправними партнерами. При цьому уряд гарантує створення сприятливого комерційного середовища й дотримання політики соціальних виплат. Роботодавці зобов'язуються вчасно виплачувати заробітну плату, індексувати її, дбати про техніку безпеки. Наймані робітники зобов'язуються сумлінно і продуктивно працювати. Законодавство України встановлює мінімальний рівень заробітної плати. Колективи підприємств різної форми власності, зазвичай, укладають колективні договори із власниками підприємств, роботодавцями, у яких узгоджують такі умови, як оплата праці, тривалість робочого дня і відпусток, додаткова плата за надурочну чи шкідливу для здоров'я роботу, умови праці, виконання яких надалі контролюється профспілками. Подолання безробіття Існує кілька шляхів державного регулювання рівня безробіття: сприяння створенню нових робочих місць; перепідготовка безробітних для оволодіння новою професією; сприяння працевлаштуванню через служби зайнятості. Регулюванням безробіття у більшості країн займаються служби зайнятості й біржі праці. Це спеціальні установи, які здійснюють посередницькі функції на ринку праці. В Україні також існує розгалужена мережа державної служби зайнятості в усіх областях, районах та містах країни. У її представництвах надають різні послуги безробітним, допомагають у пошуку підходящої роботи, організують професійне навчання та професійну перепідготовку. Для цієї допомоги, а також для інших цілей державної служби зайнятості використовуються кошти Державного Фонду страхування на випадок безробіття. Допомога з безробіття виплачується протягом певного часу в розмірі, який залежить від попередньої заробітної плати. Право громадянина на отримання допомоги з безробіття гарантується статтею 46 Конституції України та Законом «Про соціальний захист населення». Питання для самоконтролю
Контрольні запитання 1 рівень 1. Виберіть з переліку основні види соціального захисту населення: а) медичне страхування; б)пенсійне страхування; в)захист від безробіття.
а) кожен з нас; б) держава; в) роботодавці; г) профспілки; д) усі, хто становить економічно активне населення. 2 рівень
3 рівень
4 рівень
Тема 16. Невдачі ринку як причина державного регулювання економіки План 1. Держава і сучасний ринок. 2. Функції держави в сучасній економіці. 3. Економічна політика держави. Рекомендована література 1. Г.О.Ковальчук та інші. Економіка. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. «Навчальна книга». 2003 р. стор.211-217. Основні поняття та положення теми: ринок, економічний цикл, економічне пожвавлення, спад, депресія, функції держави, економічна політика, добробут. 1. Держава і сучасний ринок У попередніх темах ми досить детально з'ясували, яку роль у господарських процесах виконують підприємства і домашні господарства та яке величезне значення вони мають для розвитку економіки країни чи окремих регіонів. Є ще одна група учасників економічного кругообігу — державні організації та установи. У багатьох із вас є бабусі й дідусі, які отримують пенсії; брат чи сестра — студенти, які отримують стипендії; у когось тато — підприємець або мама — бухгалтер приватного підприємства, фірми. Вони регулярно звітують перед податковою адміністрацією про свої доходи. Можна назвати безліч конкретних прикладів взаємодії держави з окремими людьми чи їхніми групами. Школа, лікарня, стадіон, кінотеатр, парк відпочинку, музей у вашому населеному пункті, радіо і телебачення у кожному домі — усе це та багато іншого створено з участю держави. Багато хто з вас замислювався, звідки підприємці дізнаються, де, які фабрики і заводи будувати, що, скільки й для кого виробляти. Чому при безкінечній кількості господарських операцій не настає ринковий хаос? Хто виробляє життєво необхідні й дешеві товари, які дають невеликий прибуток? Звідки беруться кошти для здійснення великих проектів, що окупляться тільки через багато років (космічні дослідження, вивчення глибин Світового океану тощо). Адам Сміт у 1776 р. назвав одним із факторів ринкової регуляції вільну конкуренцію, яка дисциплінує всіх учасників ринку. На початку XX ст. після тривалої економічної кризи 1929-1933 рр. у багатьох розвинених країнах Заходу зросла роль ще одного фактора — держави, яка є повноправним учасником економічного кругообігу. Значення ролі держави в економіці досліджували М. Туган-Барановський, Д. Кейнс та ін. Держава є основним інститутом управління усім суспільством, має загальнонаціональну владу. Через механізми влади, створюючи у вигляді законів «єдині» правила гри для всіх учасників економічного життя і діяльності, держава впливає на життя всього суспільства як єдиного механізму. Зростання національних господарств у розвинених країнах світу показало, що ринкових сил саморегуляції недостатньо для того, щоб долати економічні зміни і кризи. Як відомо, економіка ніколи не розвивається рівномірно. Для неї властиві коливання різних видів і тривалості, які супроводжуються підвищенням або зниженням ділової активності. Типові короткочасні коливання можуть продовжуватися кілька тижнів (наприклад, під час різдвяних канікул чи у період літніх відпусток) або кілька місяців. Вони стосуються певних галузей або сфер діяльності й істотно не впливають на національну економіку. Довготривалі зміни економічного розвитку відбуваються протягом кількох років або навіть десятиліть і справляють вплив насамперед на такі важливі показники, як обсяг ВНП на душу населення, на рівень зарплати, на ціни на споживчі товари, зайнятість населення та безробіття, прибутки підприємств, інвестиційні процеси, облікову ставку процента тощо. В економіці кожної країни постійно відбуваються також кон'юнктурні зміни. Піднесення й спади охоплюють усю господарську діяльність. Такі коливання відбуваються за певними закономірностями й називаються економічним циклом. За тривалістю розрізняють такі типи циклів: 1) малі — 3-4 роки; 2) середні — 7-11 років; 3) великі — 50-60 років. Економічний цикл включає такі фази: пожвавлення (бум), спад (криза) і зниження економічної активності (депресія). Кожний цикл характеризується певним поєднанням причин і проявів різноманітних явищ та процесів. У період економічного пожвавлення збільшуються зайнятість населення, доходи, попит і кількість грошей в обігу. Раціонально використовуються виробничі потужності, збільшуються капіталовкладення. У суспільстві панує оптимізм, люди багато заробляють, багато купують. У ході подальшого економічного зростання попит перевищує пропозицію, підвищуються ціни, доходи домогосподарств, прибутки підприємств. Виробничі потужності використовуються повністю і навіть дещо перевантажені. Попит на засоби виробництва знижується. Наслідком скорочення попиту на засоби виробництва у важкій промисловості стає спад виробництва, виникає безробіття. Скорочуються доходи домашніх господарств і попит на споживчі товари. Безробіття зростає і в галузях, які випускають продукти для кінцевого споживання. Знижуються рівні прибутку, ставки заробітної плати, уповільнюється зростання цін. У суспільстві запановує песимізм. Низький рівень економічної активності — економічна депресія — характеризується досягненням найнижчої точки виробництва, слабкою інвестиційною діяльністю підприємств, найнижчим рівнем попиту і високою часткою безробітних. Виробничі потужності не завантажені. У банках нагромаджується значний резерв ліквідних активів, бо підприємства настроєні депресивно і неохоче беруть гроші в борг. Вивчення природи економічних коливань і попередження кризових явищ є важливими складовими економічної політики держави та економічної науки. Завдання. Поясніть, чи може розвиток економіки країни відбуватися без кон'юнктурних коливань. За яких умов це можливо? Розпитайте у ваших старших родичів про різні прояви фаз економічного циклу протягом їхнього життя і поясніть їх. Опишіть, в які роки XX ст. відбувалися економічні піднесення і спади. В економіці усіх країн трапляються періоди, коли ринковий механізм не забезпечує ефективного використання ресурсів, а людей — необхідними товарами і послугами. Причинами можуть бути недосконалість конкуренції, неефективність створення суспільних благ приватними підприємствами, загальна економічна нестабільність у країні тощо. Ці та безліч інших причин змушують державні установи й організації активно втручатися у господарські справи. Нині роль держави полягає у впорядкуванні господарських процесів і економічних відносин та створенні відповідних умов для їх розвитку. 2. Функції держави в сучасній економіці Державні організації й установи виконують різноманітні функції управління, забезпечуючи відповідні умови для життя та діяльності людей, роботи підприємств і галузей суспільного виробництва. У соціальній сфері держава повинна створити кожній людині умови для реалізації її конституційних прав і свобод. Політична функція держави полягає у створенні відповідного суспільного ладу й економічної структури країни для забезпечення цілісності суспільства та його розвитку. Це досягається за допомогою відповідних законів. У міжнародній сфері завданням держави є налагодження взаємовигідних відносин і співробітництва з іншими країнами, участь у діяльності міжнародних організацій. Економічна функція держави реалізується через створення сприятливих умов для підприємництва та інших видів господарювання. Держава та її інституції завжди були активним ринковим суб'єктом. Держава перерозподіляє створений у країні національний продукт, стимулює або стримує розвиток тих чи інших галузей і сфер економіки, підтримує освоєння нових ринків, джерел сировини й збуту продукції, забезпечує розроблення стратегічних програм розвитку науки й технологій, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, вирішення регіональних проблем. У різних країнах державі належать як окремі підприємства (військові заводи, металургійні комбінати, транспортні мережі тощо), так і цілі галузі та сфери економіки (ракетно-космічні комплекси, енергетика, освіта тощо). Завдання. Користуючись матеріалами з географії і засобів масової інформації, наведіть приклади великих підприємств, що є державною власністю в Україні та в інших країнах світу. Поясніть, чим зумовлена їхня діяльність. Дослідники-економісти неоднозначно пояснювали роль держави у розвитку економіки країни. Прихильники вільної ринкової економіки до початку XX ст. вважали, що економіка може працювати ефективно, якщо держава майже не втручається в господарські процеси. Гостро постала проблема пошуку методів, здатних забезпечити зростання виробництва і подолати масове безробіття. Шляхи розв'язання цієї проблеми запропонував англійський економіст Джон Мейнард Кейнс (1883- 1946 рр.), якого вважають одним з авторів теорії державного регулювання економіки. Його концепція опублікована у праці «Загальна теорія зайнятості, процента і грошей». Суть її полягала в тому, щоб через активізацію і стимулювання державою загальної купівельної спроможності населення впливати на розширення виробництва, пропозицію товарів і послуг. Кейнс вважав, що ринкова економіка не може сама «себе вилікувати» в умовах кризи. Тому треба формувати державну економічну політику, ефективно впливати на господарську діяльність підприємств, стимулювати зниження процентної ставки комерційних банків, здійснювати масштабні державні закупівлі, збільшувати сукупний попит населення, надавати соціальні допомоги (безробітним, людям похилого віку, іншим непрацездатним), щоб не допустити соціальної кризи суспільства. Пропозиції Д. Кейнса враховувалися в економічних програмах урядів СІЛА, Великої Британії та інших розвинутих країн. У 1933 р. в США адміністрація президента Ф. Д. Рузвельта розробила і запровадила так званий новий курс, втілюючи державне регулювання економіки: була створена рада з національної економічної безпеки, вперше почали виплачуватись допомоги безробітним. Після Другої світової війни, особливо у 70-80-х роках XX ст., для економік багатьох розвинених країн характерними стали процеси перевиробництва, інфляції і стагнації. Рекомендації Кейнса спрацьовували не завжди. Втручання держави тільки посилювало інфляційну спіраль. Потрібні були нова оцінка ситуації й пошук нових шляхів. Вони були запропоновані американським економістом Мілтоном Фрідменом (н. 1912 р.). У його теорії, котру назвали «монетаризмом», важлива роль у процесах регулювання економіки відводилась грошам. На думку прихильників цієї теорії, саме гроші є головним фактором розвитку виробництва, тому потрібна їхня стабільна емісія незалежно від економічного становища і кон'юнктури при одночасному скороченні державних регуляторів економіки. У 80-х роках XX ст. у більшості розвинених країн Заходу визначилися такі основні напрями впливу держави на економічне зростання: стимулювання НТП і розвиток наукових досліджень; збільшення державних витрат на освіту, підготовку й перепідготовку кадрів; податкове регулювання. 3. Економічна політика держави Економічною політикою називають сукупність ідейно-теоретичних засад, методів і заходів держави для впливу на економічні процеси у країні в цілому, спрямованих на задоволення певних інтересів та досягнення поставлених цілей. До основних цілей економічної політики держави належать: досягнення гідного рівня життя громадян, який створює умови для самореалізації, стабілізації виробництва і цін, високий рівень зайнятості й соціального захисту, збалансованість господарського комплексу країни, загальне економічне зростання. Стабілізація середніх цін тісно пов'язана із стримуванням процесів інфляції в економіці. Тому у розвинених країнах вважають, що рівень цін протягом року не повинен підніматися вище 1 % . Досягнення високої зайнятості як гарантія добробуту громадян є загальним показником оптимального використання усіх факторів виробництва, насамперед продуктивних сил суспільства. Це завдання базується на уявленнях про людську особистість, для якої важливе самоутвердження у процесі активної діяльності. Економічна й політична незалежність працівника забезпечуються тільки тоді, коли він упевнений, що в будь-який час матиме для себе відповідну роботу. Збалансованість зовнішньоекономічних зв'язків особливо важлива для країн, тісно інтегрованих у світове господарство. Нині міжнародне економічне співробітництво є важливим фактором підвищення національного доходу і рівня життя у кожній країні. Поряд з цими також називають інші економічні цілі держави, наприклад справедливий розподіл доходів і багатства, охорону навколишнього середовища тощо. Завдання. Назвіть кілька цілей, які, на вашу думку, мають бути основними у державній економічній політиці України. Питання для самоконтролю
Контрольні запитання 1 рівень 1. Обґрунтуйте причини, які зумовили посилення ролі держави в економіці XX ст.: а)посилення конкурентної боротьби між країнами; б)криза перевиробництва; в)неспроможність вільного ринку до самовідновлення рівноваги.
а)загрозою соціального вибуху; б)зниженням рівня життя населення; в)посиленням міжнародної конкуренції 2 рівень
3 рівень
10. Назвіть показники, які найяскравіше характеризують фази економічного циклу. 4 рівень
|
| 1. Взаємозвязок економічних процесів та явищ |
Зміст основних економічних процесів і явищ Варіант 1 Чи можна стверджувати, що зворотним боком спеціалізації є обмін діяльністю, тобто кооперація? |
| Теми і зміст семінарських занять з курсу «Основи економічної теорії» Об’єкт, предмет, методи і функції економічної науки. Специфіка економічних явищ і процесів |
ВСТУП Використання економічних мультиплікаторів для прогнозування та регулювання економічних явищ …16 |
| Дослідження «За базові роботи по теорії грошей і економічних коливань та глибокий аналіз взаємозалежності економічних, соціальних та інституціональних... |
Урок 53 Тема уроку Предметом вивчення статистики є вивчення кількісної сторони цих явищ. Статистика вчить, як проаналізувати інформацію, виявити та... |
| ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ПРОГНОЗУВАННІ... В роботі досліджено сучасні підходи до прогнозування соціально-економічних показників, побудовано моделі прогнозу курсу валют на... |
Тема уроку Статистика — наука, яка вивчає методи кількісного охоплення і дослідження масових, зокрема суспільних, явищ і процесів |
| «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» «За створення і застосування динамічних моделей до аналізу економічних процесів» |
МВС України Львівський державний університет внутрішніх справ ЛЕКЦ І Я Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ, заходи щодо запобігання їх виникнення та інженерна підготовка території |