1. Основи побудови фінансового обліку Формування облікової політики підприємства

Скачати 1.64 Mb.

Назва	1. Основи побудови фінансового обліку Формування облікової політики підприємства
Сторінка	3/13
Дата	15.03.2013
Розмір	1.64 Mb.
Тип	Документи

bibl.com.ua > Бухгалтерія > Документи

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Тема 4. Облік довгострокових фінансових інвестицій

Характеристика рахунку 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”
Документування господарських операцій і аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій.
Облік довгострокових фінансових інвестицій.

Основні терміни теми: довгострокові фінансові інвестиції, довгострокові векселі.

1. Рахунок № 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" призначений для узагальнення інформації про наявність та рух довгострокових інвестицій (вкладень) у цінні папери інших підприємств, облігації державних та місцевих позик, Статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном, тощо.

Рахунок № 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" має такі субрахунки:

№ 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі;

№ 142 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам";

№ 143 "Інвестиції непов'язаним сторонам".

На дебеті активного рахунка № 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображається вартість довгострокових інвестицій, на кредиті — вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об'єкта Інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі.

2. Аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій (рах. № 14) ведеться за видами довгострокових фінансових вкладень та об'єктами інвестування. При цьому побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про довгострокові фінансові вкладення в об'єкти як на території країни, так і за кордоном.

3. Облік довгострокових фінансових вкладень наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Кореспонденція рахунків з обліку пов'язаних з довгостроковими фінансовими інвестиціями

№	Назва операції	Кореспондуючі рахунки
		Дебет	Кредит
1	2	3	4
1	Вартість виникнення негативного гудвілу (перевищення вартості частки покупця у справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов'язань над вартістю придбання на дату придбання)	14	192
2	Придбання та оприбуткування акцій інших підприємств за національні кошти, за валюту	14	30, 31
3	Зменшення вартості придбаних еквівалентів грошових коштів і поточних фінансових інвестицій та їх вибуття	14	35
4	Погашення чи списання дебіторської заборгованості (за виданими авансами, з підзвітними особами, за нарахованими доходами, за претензіями, за відшкодування завданих збитків, за позики членам кредитних спілок тощо)	14	37
5	Погашення чи списання дебіторської заборгованості частини вартості майна, яка була розпайована між членами КСП або не була розпайована	14	41
6	Збільшення додаткового капіталу за рахунок емісійного доходу (різниця між продажною І номінальною вартістю первісне розміщених акцій), капітал, що перевищує Статутний капітал (крім акціонерних товариств), дооцінка (уцінка) активів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, безоплатно одержані підприємством від інших осіб необоротні активи та ін.	14	42
17	Погашення заборгованості за внесками до Статутного капіталу учасниками (засновниками)	14	46
8	Суми одержаних довгострокових позик, а також переведення короткострокових (відстрочених) в довгострокові кредити банків у національній та іноземній валюті, відстрочені довгострокові кредити банків	14	60
9	Одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або виконання робіт, суми попередньої оплати покупцями і замовниками продукції та виконаних робіт, нараховані відсотки	14	68
10	Збільшення (одержання) доходу від реалізації готової продукції, від реалізації товарів, реалізації робіт і послуг	14	70
( 11	Збільшення (одержання) доходу від реалізації іноземної валюти, та реалізації інших оборотних активів, від операційної оренди активів, операційної курсової різниці, одержані пені, штрафи, неустойки, відшкодування раніше списаних активів, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані гранти та субсидії	14	71
1 12	Збільшення (одержання) доходу від інвестиції в асоційовані підприємства, доходу від спільної діяльності, від інвестицій в дочірні підприємства	14	72

Питання для самоперевірки:

Які інвестиції називають довгостроковими?
Які рахунки призначено для обліку довгострокових фінансових інвестицій?
Як ведеться аналітичний облік довгострокових фінансових інвестицій?

Тема 5. Облік дебіторської заборгованості

Визнання , види та оцінка дебіторської заборгованості.
Облік дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги.
Методи визначення резерву сумнівних боргів. Облік резерву сумнівних боргів.
Облік розрахунків з іншими дебіторами.
Облік векселів отриманих.
Розкриття інформації про дебіторську заборгованість у фінансовій звітності.

Основні терміни теми: дебітор, дебіторська заборгованість, резерв сумнівних боргів, сумнівна заборгованість, безнадійна заборгованість.
1. Згідно п.4 П(С)БО 10 Дебіторська заборгованість – сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату. Дебіторська заборгованість поділяється на поточну і довгострокову. Як і будь-якого активу, визнання дебіторської заборгованості відбувається, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Дебіторська заборгованість за об’єктами, щодо яких виникають зобов’язання дебіторів, класифікується так:

1. ДЗ, пов’язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продукції, товарів, робіт, послуг.

а) ДЗ за продукцію, роботи, послуги;

б) векселі, одержані в забезпечення ДЗ за продукцію, роботи, послуги.

2. ДЗ, що виникає внаслідок здійснення інших операцій (по статтях балансу):

а) ДЗ за виданими авансами;

б) ДЗ за розрахунками з бюджетом;

в) ДЗ з нарахованих доходів;

г) ДЗ із внутрішніх розрахунків.

Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на :

Дебіторську заборгованість, термін оплати якої настав (нормальна).
Дебіторську заборгованість неоплачену в термін (прострочена).
Безнадійна дебіторська заборгованість – поточна ДЗ, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якої минув строк позивної давності.

Класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи.

2. Для обліку дебіторської заборгованості Планом рахунків бухгалтерського обліку передбачені рахунки класів 1 “Необоротні активи”, 3 – “Кошти, розрахунки та інші активи”, 6 – “Поточні зобов’язання”.

Щодо поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, то вона визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг. Це можливо тоді, коли покупцеві передані ризики і винагороди, пов’язані з правом власності на продукцію та підприємство припиняє здійснювати управління процесом реалізації. Поточна заборгованість визнається активом, якщо вона не є безнадійною чи сумнівною. Від безнадійної заборгованості не можна отримати економічну вигоду у майбутньому. Ось чому П(С)БО 10 передбачає її виключення з активів підприємства з одночасним зменшенням резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг – поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

Довгострокова дебіторська заборгованість повинна визнаватись у тому звітному періоді, коли здійснена передоплата за відповідні операції або коли зафіксований сам факт здійснення такої операції.

Важливим питанням обліку дебіторської заборгованості є її оцінка.

Методи оцінки дебіторської заборгованості повинні забезпечити дотримання одного з основних принципів БО принципу обачності , згідно з яким сума оцінки активів і витрат не має бути завищеною, а величина зобов’язань і витрат – заниженою. Щодо довгострокової дебіторської заборгованості, то вона оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються при погашені цієї заборгованості. Заборгованість за фінансовою орендою відображається в балансі орендодавця в сумі чистих інвестицій в оренду.

Поточна дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації. Дохід згідно з принципом нарахування визнається у момент продажу незалежно від дати отримання грошових коштів від покупця. Іншими словами, продаж товарів і надання послуг у кредит збігається з визнанням доходу від реалізації. Але не всі борги дебіторів повертаються підприємству. Заборгованість, що не може бути сплачена дебіторами внаслідок їх неплатоспроможності, входить проте до складу доходу, необгрунтовано завищуючи реальний результат від реалізації. Відмовитись від продажу товарів у кредит продавець, як правило, не може, оскільки від обсягів продажу залежить його прибуток. Надання комерційного кредиту, з одного боку, сприяє зростанню обсягів реалізації, а з іншого – несе в собі ризик неповної інкасації боргів. Очевидно, що сума безнадійної заборгованості повинна бути вирахувана зі складу доходу. Одним із методів коригування доходу є віднесення безнадійної заборгованості на витрати. Але при цьому виникають такі труднощі: 1) через те, що невідомо, яка сума заборгованості не буде відшкодована, її не можна списати в розрізі субрахунків клієнтів; 2) якщо безнадійну заборгованість списувати на витрати в момент її виникнення, то частина заборгованості не буде відповідати визначенню активів і 3) за такого підходу не можна рівномірно розподілити витрати за звітними періодами.

Усе це зумовлює необхідність коригування реального результату щодо реалізації на очікувану суму несплати боргів дебіторами, тобто передбачається створення резерву сумнівних боргів.

3. Економічний зміст резерву сумнівних боргів відповідно до П(С)БО полягає в уточнені оцінки дебіторської заборгованості. Даний резерв слугує для відображення дебіторської заборгованості у тій сумі, яка може бути реально відшкодована боржниками. Створення резерву сумнівних боргів дає змогу розрахувати чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості (суму боргів, яку очікують отримати від дебіторів). Тобто резерв сумнівних боргів - це та сума дебіторської заборгованості, яка є реальним активом підприємства і може принести економічну вигоду.

П(С)БО 10 передбачає два методи створення резерву сумнівних боргів:

з платоспроможності деяких дебіторів;
на основі класифікації дебіторської заборгованості.

Дані методи підприємство обирає самостійно. Величина резерву сумнівних боргів визнається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості та коефіцієнта сумнівності, що склався по цій групі. Коефіцієнт сумнівності (відсоток безнадійних боргів) показує частку дебіторської заборгованості, щодо повернення якої у підприємства виникає сумнів. Даний показник встановлюють виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Значення коефіцієнта сумнівності зростає зі збільшенням періоду прострочення платежу.

Після створення резерву сумнівних боргів події можуть розвиватися за двома напрямами:

борги дебіторів вертаються на підприємство; при цьому відновлюється сума резервних сумнівних боргів;
сумнівна дебіторська заборгованість визнається безнадійною і перестає бути активом, у зв’язку з чим підлягає списанню з балансу.

У бухгалтерському обліку сума створеного резерву відображається за дебетом рахунку 944 “Інші витрати операційної діяльності” та кредитом 38 “Резерв сумнівних боргів”. Списання безнадійної дебіторської заборгованості протягом звітного періоду оформлюється записом: Дт 38 Кт 36. У разі перевищення безнадійних боргів над сумою нарахованого резерву здійснюється запис: Дт 944 Кт 36. Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості обліковується на позабалансовому рахунку 071 “Списана дебіторська заборгованість”. Відновлення заборгованості, що раніше була визнана безнадійною, є доходом і відображається записом: Дт 36 Кт 716 “Відшкодування раніше списаних активів”.

4. Для розрахунків з іншими дебіторами Планом рахунків передбачено рахунок 37 з відповідною назвою, який має такі субрахунки:

1. 371 “Розрахунки за виданими авансами”, де відкриваються аналітичні рахунки у розрізі: а) розрахунки з постачальниками та підрядчиками за виданими авансами у частковій оплаті замовлень; б) розрахунки з покупцями та замовниками за виданими авансами та їх частковій оплаті.

У випадку здійснення передоплати складаються такі проводки:

перераховано постачальнику передоплату за продукцію Дт 371 Кт 311 900 грн;
відображено податковий кредит щодо ПДВ Дт 641 Кт 644 1500 грн;
отримано від постачальника продукцію, по якій було здійснено передоплату Дт 20, 22, 28 Кт 631 7500 грн;
списано суму податкового кредиту щодо ПДВ Дт 644 Кт 631 1500 грн;
здійснено зарахування заборгованостей Дт 631 Кт 371 9000 грн.

2. 372 “Розрахунки з підзвітними особами”. Даний рахунок є активно-пасивним, так як сальдо його може бути як дебетовим, так і кредитовим. Видача підзвітних сум записується по Дт 372, а за кредитом їх списання за рахунок оприбуткування матеріалів. Щодо видачі підзвітних сум , то тут складаються такі проведення:

видача грошей з каси підзвітній особі Дт 372 Кт 301, 302;
купівля підзвітною особою запчастин та МШП Дт 207, 22 Кт 372;
Прийнято авансовий звіт Дт 92, 91, 93 Кт 372;
Вирахувано із ЗП перевитрати підзвітних сум Дт 661 Кт 371.

3. 373 “Розрахунки за нарахованими доходами”: ведеться облік нарахованих дивідендів, відсотків, роялті, які підлягають отриманню.

Основні бухгалтерські проведення щодо нарахованих доходів:

нараховано дивіденди до отримання Дт 373 Кт 731 18000 грн;
одержано дивіденди у грошовій формі Дт 311 Кт 373 10800 грн;
одержано товари в рахунок погашення заборгованості за нараховані дивіденди Дт 281 Кт 373 6000 грн.;
ПДВ Дт 641 Кт 373 1200 грн.;
списано на фінансовий результат одержані дивіденди Дт 731 Кт 792 18000 грн.

4. 374 “Розрахунки за претензіями”: ведеться облік претензій, які пред'явлені постачальникам, підрядникам а також за пред'явленими їм та визнаними штрафами, пенею та неустойками. За дебетом цього субрахунку записують суми претензійного характеру, а за кредитом – списання цих сум. Первинними документами за цим субрахунком є акти та інші транспортна документи, всі види договорів, письмові пояснення сторін, виписки з банку, де є претензії тощо.

Основні бухгалтерські проведення:

пред'явлено претензії постачальникам за невідповідну якість продукції Дт 374 Кт 631;
відшкодовано суму претензій стороною Дт 311 Кт 374;
відображено суму штрафів, пред'явлених підприємством і не визнаних судом Дт 949 Кт 374;
відображено суми штрафів пред'явлених підприємством і визнані судом Дт 374 Кт 715.

5. 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків” (в результаті нестач, псування, розкрадання).

Основні бухгалтерські проведення:

виявлена нестача коштів Дт 375 Кт 301;
внесено платежі на відшкодування матеріальних витрат Дт 301, 311 Кт 375;
утримано із ЗП винного працівника Дт 661 Кт 375;
відображено заборгованість м/в особи за завдані збитки Дт 375 Кт 716.

6. 376 “ Розрахунки за позиками членам кредитних спілок”.

7. 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” : ведеться облік операцій, які не знайшли свого відображення на інших субрахунках рахунку 37, а саме: розрахунки за позичками на індивідуальне житлове будівництво, розрахунки за позичками молодим сім’ям. Аналітичний облік ведеться за кожним дебітором.

5. Поняття вексель займає особливе місце в системі безготівкових векселя розрахунків, оскільки може безпосередньо використовуватись для погашення боргових зобов'язань.

Вексель (нім. - заміна, обмін, розмін) — це письмово оформлене боргове зобов'язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Вексель відноситься до цінних паперів, які характеризуються як документ, що підтверджує майнові права, здійснення і передача яких можлива лише при його пред'явленні.

Учасниками обігу векселів є: векселедавець - особа, яка отримала товар (роботи, послуги) і видала вексель (платник по векселю);

перший векселедержатель - особа, яка передала цінності (товар тощо) і отримала вексель (отримувач грошей може виступати індосантом);

наступний векселедержатель (індосант) — особа-власник векселя в силу здійсненого на його користь передавального надпису, яка робить на ньому наступний передавальний надпис (індосамент);

особливий платник - особа, уповноважена оплатити вексельні зобов'язання;

вексельний поручитель (аваліст) — особа, яка здійснює аваль (вексельне поручительство), що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;

останній векселедержатель (індосант) - отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;

посередник - особа, вказана векселедавцем, авалістом» індосантом для оплати векселя» або яка добровільно взялась оплатити вексель за будь-кого з них в порядку реєстру.

Розрізняють прості та переказні векселі. Простий вексель (соло) - письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов'язання векселедавця (боржника) сплатити векселедержателю (кредитору) зазначену грошову суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель (тратта) - письмовий документ, який містить простий і нічим не обумовлений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей отримувачу у визначений строк і у визначеному місці.

Простий вексель виписується позичальником із зобов'язанням сплатити борг кредитору. Переказний вексель - це вимога кредитора до позичальника сплатити кошти третій особі - ремітенту.

Порядок дії простого векселя вексель з трьома учасниками використовують для перерахування боргу від однієї особи іншій.

Особливим видом є казначейські векселі. Казначейські векселі — це векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат державного бюджету (за винятком витрат на оплату праці та інших грошових виплат населенню) за згодою відповідного отримувача коштів з державного бюджету.

Казначейські векселі можуть використовуватись з метою: погашення кредиторської заборгованості (за згодою відповідних кредиторів); продажу юридичним особам-резидентам; застави з метою забезпечення зобов'язань перед резидентами згідно із законодавством про заставу; заліку в оплату податків до державного бюджету за бажанням власника векселя.

Векселедавцем і платником по казначейських векселях, які випущені в рахунок фінансування витрат державного бюджету, виступає Головне управління Державного казначейства, яке щомісячно публікує інформацію про умови випуску і погашення казначейських векселів.

Можливі господарські операції з векселями одержаними показані на рис. 1.

Векселі одержані
Виписані покупцями векселі після акцепту	Передача постачальнику в оплату зобов'язань
Акцепти, що надходять від покупців	Передача в заставу для одержання кредитів
	Передача банку для дисконтування
	Передача банку для вимоги платежу по векселю
	Обмін на звільнення від сплати частини податків при настанні терміну погашення
	Власне пред'явлення покупцю

При надходженні векселя на підприємство він є підставою для відображення операції по одержанню з векселями векселя в бухгалтерському . обліку. Вексель відноситься до категорії суворо формальних документів. Це означає, що у випадку недотримання чітко встановленої форми векселя останній втрачає вексельну силу.

В простому векселі, що є письмовим розпорядженням-зобов'язанням позичальника, вказують місце і дату його видачі, суму боргового зобов'язання, строк і місце платежу, найменування кредитора, якому повинен бути проведений платіж, підпис позичальника-векселедавця.

В переказному векселі обов'язково повинні міститись наступні дані: слово "вексель"; пропозиція сплатити певну суму; найменування трасата (платника); зазначення терміну і місця платежу; найменування ремітента (одержувача); зазначення строку і місця платежу; дата і місце складання векселя; підпис трасант (особи, яка видала вексель).

Переказний вексель повинен бути акцептований трасатом, інакше трасат не має ніяких зобов'язань по векселю. Акцепт - це згода оплатити вексель. Запис про це трасат робить на лицьовій стороні векселя: "зобов'язуюсь оплатити" або "вексель акцептований", а також зазначає дату акцепту, ставить підпис і печатку. Облік довгострокових векселів одержаних регулюється нормативними документами.

Векселі, одержані у забезпечення довгострокової, дебіторської заборгованості, обліковуються на рахунку 162 "Довгострокові векселі одержані".

Бухгалтерський облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку заповнення показників векселя та їх змісту, порядку видачі та прийняття (акцепту), передачі та авалю векселів.

Оцінка векселя здійснюється в розмірі вексельної суми, зазначеної на ньому прописом та цифрами. Вексельна сума може включати відсоток як додаткову плату за час обігу векселя.

Облік векселів ведеться паралельно з обліком дебіторської і кредиторської заборгованості. Належна оплата векселя у встановлений строк погашає всі вексельні зобов'язання.

Аналітичний облік по вексельних операціях ведеться за кожним одержаним векселем (за видами векселів): векселі, строк сплати по яких ще не настав; векселі, дисконтовані (враховані) банком; векселі, не оплачені у встановлений термін.

Основні бухгалтерські проводки з обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, відображено в таблиці 1.

Таблиця 1

Облік векселів, одержаних у забезпечення довгострокової

№	Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
	2	3	4
1	Одержано довгостроковий вексель від покупця в погашення заборгованості	162 "Довгострокові векселі одержані"	покупцями та замовниками"
2	Одержано довгостроковий вексель від дебітора в забезпечення	162 "Довгострокові векселі одержані"	377 "Розрахунки з іншими дебіторами"
3	Відображено різницю між номінальною та реальною вартістю	162 "Довгострокові векселі одержані"	69 "Доходи майбутніх періодів"
4	Отримано різницю між номінальною та реальною вартістю отриманого довгострокового векселя	162 "Довгострокові векселі одержані"	70 "Доходи від реалізації, 71 "Інший , операційний дохід", 74 "Інші доходи"

6. У примітках до фінансової звітності наводиться така інформація: перелік дебіторів і суми довгострокової дебіторської заборгованості, перелік дебіторів і суми дебіторської заборгованості пов'язаних сторін, з виділенням внутрішньогрупового сальдо дебіторської заборгованості, Склад і суми статті балансу "Інша дебіторська заборгованість", метод визначення величини резерву сумнівних боргів, сума поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги в розрізі її класифікації за строками непогашення.
Питання для самоперевірки:

Яка заборгованість називається дебіторською?
Яка дебіторська заборгованість називається поточною?
Яка дебіторська заборгованість називається довгостроковою?
Яка дебіторська заборгованість називається безнадійною?
Яка дебіторська заборгованість називається сумнівною?
Що таке сумнівний борг?
Які рахунки призначено для обліку дебіторської заборгованості?
В Якому розділі балансу відображається дебіторська заборгованість?
Які є методи визначення резерву сумнівних боргів?
Яка інформація про дебіторську заборгованість розкривається у примітках до фінансової звітності?

Тема 6. Облік основних засобів.

Визначення основних засобів. Характеристика рахунків обліку основних засобів.
Документування господарських операцій з обліку основних засобів.
Аналітичний облік основних засобів.
Облік капітального будівництва.
Облік руху основних засобів.
Знос (амортизація) основних засобів.
Облік орендних та лізингових операцій.

Основні терміни теми: необоротні матеріальні активи, основні засоби, синтетичний облік основних засобів, аналітичний облік основних засобів, амортизація, знос, капітальне будівництво, лізинг, оренда.
1. Бухгалтерський облік необоротних активів регламентується ЗУ “Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність”, П(С)БО 7, 8, 10 та Планом рахунків.

Необоротні активи – це всі активи, які не є оборотними. До необоротних активів належать основні засоби, нематеріальні активи, довгострокова дебіторська заборгованість, незавершене будівництво, довгострокові фінансові інвестиції.

Згідно з П(С)БО 7 основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше 1 року.

Класифікація основних засобів:

За напрямом використання: виробничі і невиробничі.
За галузями народного господарства: засоби промисловості, будівництва, с/г, транспорту тощо.
За цільовим призначенням: будівлі, споруди передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, інструменти, інвентар, робочі та продуктивні тварини.
За участю у виробничому процесі: пасивні і активні.
За місцем фактичного використання: ті, що використовуються в основній господарській діяльності, ті, що здані в оперативну чи фінансову оренду, ті, що тимчасово не використовуються.
За станом використання: діючі, недіючі, запасні.
За належністю підприємству: власні і орендовані.
За джерелами фінансування: 1) внесені до статутного капіталу підприємства; 2) придбані за рахунок власних коштів; 3) придбані за рахунок довгострокових кредитів та позикових коштів; 4) безоплатно отриманні.

Відповідно до ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств” основні фонди класифікуються так:

Група 1 – Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої.

Група 2 – Автомобільний транспорт, меблі,.

Група 3 – Інші основні фонди.

Група 4 – Побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, телефони, мікрофони тощо

Облік основних засобів ведеться за такими напрямками:

Документальне оформлення надходження, переміщення та вибуття.
Визначення результатів ліквідації і продажу об’єктів.
Контроль за наявністю, збереженням та рухом засобів праці.
Облік їх зносу та амортизації.
Контроль за ефективністю їх використання.
Облік витрат на їх ремонт.

У БО придбані (створені) об’єкти ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, яка збільшується на суму витрат, пов’язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова тощо), що обіцяє збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об’єкта.. Первісна вартість включає:

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;

інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Також згідно П(С)БО 7 існують такі види вартості:

Вартість, яка амортизується, - первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість - сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки.

Справедлива вартість – ринкова, визначена шляхом експертної оцінки.

Залишкова вартість – первісна вартість об’єкту основних засобів за вирахуванням суми його зносу.

Кожен об’єкт є активом на підставі загальних критеріїв визнання:

його вартість достовірно визначена;
очікуються економічні вигоди від його використання.

Для обліку необоротних активів використовують рахунки класу 1. Щодо необоротних матеріальних, то їм належать такі рахунки.

Рахунок 10 “Основні засоби”: земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель; будинки, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар; робоча і продуктивна худоба; багаторічні насадження; інші ОЗ.

Рахунок 11 “Інші необоротні матеріальні активи”: бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні споруди); природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи.

Рахунок 131 “Знос основних засобів”.

Рахунок 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів”.

2. Облік інвентарних об’єктів ОЗ ведеться із застосуванням типових форм первинного обліку, затверджених наказом Мінстату від 29 грудня 1995 р. №352:

ОЗ-1 Акт приймання-передачі ОЗ.

ОЗ-2 Акт приймання-здавання відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів.

ОЗ-3 Акт на списання основних засобів.

ОЗ-4 Акт на списання автотранспортних засобів.

ОЗ-5 Акт на установку, пуск і демонтаж будівельної машини.

ОЗ-6 Інвентарна картка обліку основних засобів.

ОЗ-7 Опис інвентарних карток з обліку основних засобів.

ОЗ-8 Картка обліку руху основних засобів.

ОЗ-9 Інвентарний список основних засобів.

Вказані первинні документи є основою бухгалтерського обліку руху та наявності засобів праці, а також операцій, пов’язаних з їх поточною експлуатацією.

3. Облік у середині субрахунку (аналітичний облік) ведеться в межах окремих груп основних засобів чи нематеріальних активів, а також за їх видовою класифікацією. Аналітичний облік відбувається за допомогою типових форм обліку ОЗ. Кожному об’єкту ОЗ присвоюється інвентарний номер, який зберігається за цим об’єктом протягом усього періоду його експлуатації на даному підприємстві. Аналітичний облік відображає технічну та економічну характеристику об’єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку, а також суму зносу по кожному об'єкту.

4. Більшість основних засобів надходять на підприємство шляхом здійснення капітальних інвестицій.

Капітальні Інвестиції - це сукупність витрат на стороння, придбання і поліпшення якісного стану основних засобів. ,

Витратами, які включаються до собівартості капітального будівництва є:

1) вартість підготовки будівельного майданчика;

2) початкові витрати на транспортування та заготівельні витрати основних засобів;

3) витрати по страхуванню ризиків;

4) витрати на установку, монтаж та налагодження;

5) витрати на послуги спеціалізованих підприємств та фахівців (архітекторів, інженерів, юристів, проектантів та інших).

Собівартість активу, створеного власними силами визнається як сума прямих та накладних витрат, пов'язаних зі створенням активу. В цьому випадку собівартість активу не повинна перевищувати його справедливій вартості.

Приклад накопичення витрат по капітальному будівництву наведено нижче:

№		Кореспондуючі рахунки		Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Придбано матеріали дня будівництва	205 "Будівельні матеріали"	631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"	2000
2	відображено податковий кредит по ПДВ	641 "Розрахунки за податками"	631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"	400
3	Відображено вартість витрачених матеріалів	151 "Капітальне будівництво"	205 "Будівельні матеріали"	2000
4	Нараховано заробітну плату робітникам, які зайняті будівельними роботами	151 "Капітальне будівництво"	66 "Розрахунки з оплати праці"	1000
5	Відображено вартість монтажних і проектно-будівельних робіт	151 "Капітальне будівництво"	631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"	800
6	Відображено податковий кредит по ПДВ	641 "Розрахунки за податками"	631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"	160
7	Відображено вартість державної реєстрації	151 "Капітальне будівництво"	63 1 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками”	150
8	Відображено капітальні вкладення на вартість страхування	151 "Капітальне будівництво"	655 "Розрахунки за страхуванням майна"	300
9	Відображено податковий кредит по ПДВ	641 "Розрахунки за поданими"	655 "Розрахунки за страхуванням майна"	60
10	Відображено введення в експлуатацію будівлі	103 "Будинки та споруди"	151 "Капітальне будівництво"	4000
11	Описано на інші витрати різницю між собівартістю будівництва і справедливою вартістю	977 "Інші витрати звичайної діяльності"	151 "Капітальне будівництво"	250

Аналітичний облік капітальних інвестицій ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, нематеріальних активів, а також за окремими об'єктами капітальних інвестицій (інвентарними об'єктами).

5. Існує 5 основних шляхів надходження на підприємство основних засобів:

Придбання.
Спорудження, виготовлення або монтаж.
Безкоштовне надходження від інших фізичних чи юридичних осіб.
Внесення засновниками в рахунок їх внесків до статутного капіталу.
Обмін на подібний або неподібний об’єкт.

Собівартість придбаних ОЗ або сума витрат при надходженні, створені чи монтажі відображаються на нагромаджувальному калькуляційному активному рахунку 15 “Капітальні інвестиції”. За дебетом цього рахунку відображається збільшення зазнаних витрат на придбання або створення активів, за кредитом – їх зменшення. Коли підприємство ставить на баланс об’єкт ОЗ чи НМА, то воно відображає це проводкою Дт 10 Кт 152, 153.

4. Існує 4 шляхи вибуття ОЗ: продаж, списання, безоплатна передача, передача у формі внеску до статутного капіталу іншого підприємства. Фінансовий результат від вибуття об’єктів ОЗ визначається як різниця між доходом від вибуття і залишковою вартістю.

Кореспонденція рахунків БО господарських операцій з надходження та вибуття ОЗ.

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
1. Відображення вартості об’єкта, що надійшов на підприємство, або був споруджений підрядним способом	15	63, 685
2. Відображення сум витрат пов’язаних з надходженням ОЗ	15	63, 372
3. Відображення сум ПДВ за операціями 1, 2	641,	63, 685,37
4. Відображення фактичних витрат на спорудження та виготовлення, монтаж ОЗ господарським способом	15	23, 66, 65, 20
5. Зарахування об’єктів до ОЗ (на баланс)	10, 11	15
6. Одержання об’єкту ОЗ як внеску до статутного капіталу підприємства	10, 11	40
7. Відображення вартості безоплатно отриманих ОЗ	10, 11	424
8. Списання зносу ОЗ	131, 132	10, 11
9. Списання залишкової вартості реалізованих ОЗ	972	10, 11
10. Відображення витрат пов’язаних з реалізацією ОЗ	972	685
11. Відвантажено ОЗ у разі їх реалізації ПДВ	36 742	742 641
12. Списання залишкової вартості ліквідованих або переданих безоплатно ОЗ	976	10, 11
13. Відображені витрати щодо ліквідації ОЗ	976	66, 65
14. Відображення ПДВ у разі ліквідації чи безоплатної передачі ОЗ	976	641
15. Відображення доходів від ліквідації ОЗ у частині вартості оприбуткованих придатних для використання Виробничих запасів	20	746

6. Амортизаційна політика – це вибір підприємством того методу амортизації із запропонованих законодавством, який би був найоптимальнішим для нього.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання. Порядок нарахування амортизації повинен сприяти нагромадженню капіталу і ефективному його використанню в умовах науково-технічного прогресу. Функції амортизації – нагромадження коштів для відтворення основних засобів, їх удосконалення та реконструкції. Амортизація означає, що для відшкодування вартості основних засобів створюється частина компенсації у вартості нового продукту. Існують такі методи амортизації:

Прямолінійний метод – сутність цього методу полягає у тому, що сума амортизації залежить тільки від терміну використання об’єкту ОЗ

Аріч = АВ/n

Перевагами прямолінійного методу є простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка реалізується і випускається. Недоліки прямолінійного методу полягають в тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об’єкта а також такий чинник, як необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки використання ОЗ.

2. Метод зменшення залишкової вартості – засновується на тому, що новий об’єкт ОЗ дає велику віддачу на початку терміну експлуатації

Аріч. = ЗВ * НАріч.

НАріч. = (1 - (ЛВ/ПВ))

Метод зменшення залишкової вартості слід використати у випадку, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості. Якщо вона дорівнює 0, то річна сума амортизації буде = первісній вартості.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Аріч. = ЗВ *НАріч.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 13

Схожі:

1. Суть, необхідність та завдання оцінки фінансового стану підприємства Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання	ЗАТВЕРДЖУЮ Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна...
Тема: Короткостроковий прогноз фінансового стану підприємства Мета: з’ясувати прийоми короткострокового прогнозу фінансового стану та визначення стійкого фінансового становища чи банкрутства...	ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ЙОГО АКЦІЙ Ня дивідендної політики підприємства, визначено дивідендну премію фондового ринку України, розроблено методику формування ефективної...
1 Значення і теоретичні основи фінансового аналізу Дана спеціальність передбачає вивчення процесів формування і виконання бюджетів різного рівня, механізму управління державним боргом,...	«Зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства» МЕТА: розкрити зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства: стадія формування підприємства, інтенсивного...
Тема Сутність і основи організації фінансів підприємств Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства,...	ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ Ключові слова: ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МЕТОДИ І ВИДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ, ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ, КОЕФІЦІЄНТИ ЛІКВІДНОСТІ, ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ,...
ПОЛОЖЕНН Я про відділ обліку та фінансового забезпечення Тернопільської міської ради Відділ підпорядковується виконавчому комітету та міському голові, є правонаступником всіх прав та обов’язків відділу фінансового...	Аналіз фінансового стану підприємства Тема 12. Аналіз ресурсозабезпечення підприємства та оцінка ефективності використання його ресурсів

Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання