|
|
Скачати 1.64 Mb.
|
|
Порівняння синтетичного обліку на рахунках 22 та 11 свідчить про те, що між ними немає нічого спільного, а тому бухгалтерам необхідно добре засвоїти особливості обліку кожного з них, відобразити їх в обліковій політиці підприємства (зокрема вибрати варіант нарахування зносу), виділити окремі групи, встановити ціновий критерій тощо з метою правильного відображення витрат на виробництво і достовірного складання фінансової звітності. Облік запасів займає значну питому вагу в загальному обсязі роботи бухгалтерії (25-30%), а в собівартості продукції матеріальні витрати досягають 70-80% у більшості галузей промисловості, що й визначає його роль у діяльності промислових підприємств. Контроль за раціональним використанням запасів повинен бути в центрі уваги управлінського персоналу підприємства. Такий контроль здійснюється на основі цільової функції обліку матеріальних ресурсів. Цільова функція визначає завдання фінансового обліку матеріальних та інших ресурсів, зокрема використання ресурсів за характеристиками - найменування, якість, вартість, кількість, відповідність нормам, відхилення, причини відхилень, місця відхилень, місця використання, сортовий облік на складі та ін. Важливим є отримання інформації про те, де було і для чого використано матеріальні ресурси, як проходив процес витрат з метою детального вивчення характеристик процесу перетворення речовин та сил природи у новий продукт праці. Детальна інформація щодо руху й раціонального використання запасів дає можливість менеджерам приймати ефективні управлінські Питання для самоперевірки:
Тема 10. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції
Основні терміни теми: витрати виробництва, калькуляція, елементи витрат, собівартість продукції, незавершене виробництво, готова продукція. 1. Облік витрат на виробництво продукції здійснюється на підставі типових полжень з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, затверджених окремо для промисловості, будівельно-монтажних робіт, торгівельної діяльності та с/г КБМ. Витрати виробництва – це спожиті в процесі виробництва засоби виробництва, які втілюють у собі минулу працю (сировину, матеріали, ОП, амортизацію) з відповідними на неї нарахуваннями. Витрати відображаються у БО одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Важливе місце в обліку витрат посідає виробнича собівартість продукції, яка включає: 1) прямі матеріальні витрати – вартість сировини та основних матеріалів, з яких виготовляється продукція, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів тощо; 2) прямі витрати на оплату праці – заробітна плата та інші виплати працівникам, зайнятим у виробництві продукції; 3) інші прямі витрати – нарахування нна ЗП, амортизація виробничого обладнання, витрати від браку, 4) загально-виробничі витрати – витрати на управління виробництвом, амортизація ОЗ та НМА загально-виробничого призначення, витрати на опалення, освітлення, водопостачання виробничих приміщень, витрати на охорону праці, техніки безпеки тощо. Метою обліку с/в продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов’язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням грошових трудових та інших ресурсів. За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами та іншими структурними підрозділами виробництва. Виробництво є основне, допоміжне і обслуговуюче. Всі витрати на виробництво класифікуються за елементами (економічно-однорідні види витрат) і за статтями калькуляції (витрати на окремі види вробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва. Витрати також є прямі і непрямі, постійні і змінні, поточні і одноразові. 2. Для визначення виробничої собівартості продукції слід користуватися формулою: ВСП = НВп + ВВп – ЗВ – ПП – СП +(-) БП – НВк, де ВСП – виробнича собівартість продукції; НВп – незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду; ВВп – виробничі витрати періоду; ЗА – зворотні витрати і відходи; ПП – побічна продукція; СП – супутня продукція; БП – брак продукції; НВк – незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду. Супутня продукція – це продукція одержана з основним продуктом в єдиному технологічному процесі. Виробничу собівартість одиниці продукції визначаємо діленням загальної виробничої собівартості виробленої продукції на її кількість. Отже, по Дт 231 рахунку акумулюються всі витрати основного виробництва. Далі проводкою Дт 26 Кт 231 підприємство відображає вартість готової продукції, а потім Дт 901 Кт 26 показує суму собівартісті продукції, яка підлягає реалізації. 3. Завершальним етапом обліку витрат на виробництво є узагальнення всієї інформації, яка міститься в регістрах, складених в розрізі цехів основного виробництва (відомості № 12). Дані з відомостей № 12 потрібно згрупувати за видами діяльності (це стосується диверсифікованих підприємств, котрі одночасно займаються багатьма видами діяльності і коли виникає потреба визначення економічної ефективності кожного з них методом порівняння витрат і доходів), за видами чи групами однорідної продукції, послугами основного виробництва, об'єктами будівництва, продукцією і послугами допоміжного виробництва тощо. Попередньо згруповані дані відображаються у зведених відомостях витрат, побудованих відповідно до форми відомості № 12, які необхідні для стискання інформації та перенесення її у третій розділ журналу 5 (якщо підприємство не використовує рахунки класу 8 - витрати за елементами). З наведеного фрагменту журналу 5 підприємство відобразило витрати в розрізі цехів. Дані перенесені з відомості №12, зокрема по механічному цеху в журналі 5 відображаються дані з кредиту рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, тобто матеріальні витрати; 39 - витрати майбутніх періодів, які пов'язані з освоєнням виробництва; 66 - витрати на оплату праці та 65 - витрати за страхуванням. Ці витрати є прямими. Крім .цього на виробництво списуються витрати з рахунка 91 «Загально-виробничі витрати», Якщо підприємство надавало послуги чи виконувало роботи промислового характеру, то фактична собівартість реалізованих послуг відображається записом: Д 90 «Собівартість реалізації»; К 23 «Виробництво». В журналі 5 наводяться також дані з розшифровкою за окремими статтями загальногосподарських, адміністративних та збутових витрат, а також інших витрат операційної діяльності (витрат на дослідження і розробки, собівартість реалізованої іноземної валюти та виробничих запасів, списання сумнівних та безнадійних боргів, втрати від операційної курсової різниці між національною та іноземною валютою, втрат від знецінення виробничих запасів, недостачі та втрат від псування цінностей, визнані пені, штрафи, неустойки та інші витрати). Крім цього, журналі 5 містить дані про надзвичайні витрати (збитки від стихійного лиха, збитки від техногенних катастроф і аварій та інші подібні збитки). Таким чином в журналі 5 відображаються дані по дебету рахунка 23 «Виробництво» та всіх рахунків дев'ятого класу (90, 91, 92, 93, 94 та 99), в кореспонденції з кредитом рахунків, які формують собівартість продукції (прямі та загальновиробничі), а також тих, що переносяться з інших журналів. У випадках коли підприємство використовує рахунки восьмого класу (80 «Матеріальні витрати», 81 «Витрати на оплату праці», 82 «Відрахування на соціальні заходи», 83 «Амортизація», 84 «Інші операційні витрати»), тобто веде облік витрат за ^елементами, необхідно використовувати для узагальнення витрат журнал 5А. Цей журнал відрізняється від журналу 5 тим, що в ньому в розділі III Б відображаються витрати за елементами. При цьому дебетуються рахунки 80, 81, 82, 83, 84, а Кредитуються матеріальні рахунки (20, 22), витрати майбутніх періодів (39), заробітної плати (66), відрахувань на страхування (65) та переносяться дані з інших журналів Після відображення витрат за елементами в розділі III Б, дані переносяться в розділ НІ А - витрати діяльності. Цей розділ відображає за дебетом ті ж рахунки, що й розділ III журналу 5, а саме рахунки 23, 90, 91, 92, 93, 94, 99 з кредиту рахунків 20, 22, 23, 24, 25, 26, 28, 39, 65, 66, 91, але з добавленням граф для відображення витрат списаних з рахунків 80, 81, 82, 83, 84 у сумах, які попередньо були зібрані у розділі III Б журналу 5А. 4. Для узагальнення інформації про витрати на виробництво призначений рахунок 23 бухгалтерського обліку 23 "Виробництво". Цей рахунок використовується для обліку, на окремих субрахунках, витрат: 1) промислових і сільськогосподарських підприємств на виробництво 2) підрядних, геологічних та проектних організацій на виконання будівельно-монтажних, геологорозвідувальних та проектно-вкшукувапьних робіт; 3) підприємств транспорту та зв'язку на надання послуг; 4) науково-дослідних підприємств на виконання науково-дослідних і конструкторських робіт; 5) підприємств громадського харчування на випуск власної продукції; 6) підприємств торгівлі, постачання і збуту на здійснення діяльності з продажу товарів; 7) дорожніх господарств на утримання й ремонт автомобільних шляхів; 8) інших підприємств та організацій; 9) допоміжних (підсобних) виробництв; 10) на виконання некапітальних робіт (будівництво тимчасових споруд, демонтаж припиненого будівництвом об'єкту). Цей рахунок активний, основний, витратний, призначений для обліку господарських засобів. По дебету рахунку 23 "Виробництво" відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), з кредиту списуються суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 26, 27), виконаних робіт та послуг (у дебет рахунку 90). За кредитом субрахунків обліку витрат допоміжних (підсобних) виробництв, з виконання некапітальних робіт у кореспонденції з дебетом рахунків 11 "Інші необоротні матеріальні активи", 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та субрахунків обліку витрат основного виробництва списується собівартість виготовлених у допоміжних (підсобних) виробництвах виробів, споруд, робіт, послуг (інструменту, енергії, пари, транспортних ї ремонтних послуг тощо). Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва представлено в таблиці 1. Таблиця 1 Основні бухгалтерські проводки з обліку виробництва
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
1. Суть, необхідність та завдання оцінки фінансового стану підприємства Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання |
ЗАТВЕРДЖУЮ Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна... |
|
Тема: Короткостроковий прогноз фінансового стану підприємства Мета: з’ясувати прийоми короткострокового прогнозу фінансового стану та визначення стійкого фінансового становища чи банкрутства... |
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ЙОГО АКЦІЙ Ня дивідендної політики підприємства, визначено дивідендну премію фондового ринку України, розроблено методику формування ефективної... |
|
1 Значення і теоретичні основи фінансового аналізу Дана спеціальність передбачає вивчення процесів формування і виконання бюджетів різного рівня, механізму управління державним боргом,... |
«Зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства» МЕТА: розкрити зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства: стадія формування підприємства, інтенсивного... |
|
Тема Сутність і основи організації фінансів підприємств Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства,... |
ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ Ключові слова: ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МЕТОДИ І ВИДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ, ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ, КОЕФІЦІЄНТИ ЛІКВІДНОСТІ, ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ,... |
|
ПОЛОЖЕНН Я про відділ обліку та фінансового забезпечення Тернопільської міської ради Відділ підпорядковується виконавчому комітету та міському голові, є правонаступником всіх прав та обов’язків відділу фінансового... |
Аналіз фінансового стану підприємства Тема 12. Аналіз ресурсозабезпечення підприємства та оцінка ефективності використання його ресурсів |