|
|
Скачати 1.64 Mb.
|
|
3. Безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Учасники безготівкових розрахунків відкривають у будь-яких банках України за власним вибором і за згодою цих рахунки на підставі заяви про відкриття рахунку. Безготівкові розрахункові операції здійснюються у формі: меморіального ордера (додатки 1, 1-а, 1-б); платіжного доручення (додаток 2); платіжної вимоги-доручення (додаток 3); платіжної вимоги (додатки 4 та 4-а); розрахункового чека (додатки 5 та 6); акредитива (додаток 7). Ордер меморіальний(далі – меморіальний ордер)-розрахунковий документ, який складається банком для оформлення внутрішньобанківських операцій, операцій щодо списання коштів з рахунку платника, здійснення договірного списання коштів з рахунку свого клієнта на підставі його письмового доручення або розпорядження стягувача про списання коштів з рахунку платника; Платіжна вимога-доручення - розрахунковий документ, якийт складається з двох частин: верхньої - вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів; нижньої - доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача; Платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача; Платіжна вимога - розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або при договірному списанні отримувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача; розрахунковий документ в електронному вигляді - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами; Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів; Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням кліфєнта (заявника акредитива) або від свого імені зобов’язаний виконати платіж на користь беніфіціара або доручає іншому банку (виконоючому) здійснити цей платіж. Банк-емітент – це банк, який відкрив акредитив, або здійснив емісію цінних паперів, платіжних карток або видав розрахунковий чек. Беніфіціар – особа, якій призначено платіж або на користь якого відкрито акредитив. Щодо готівкового обігу, то основними завданнями установ банків є: 1) повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах; 2)забезпечення своєчасної видачі готівки підприємствам і підприємцям на оплату праці, пенсій, допомоги та на інші цілі; 3) створення умов для залучення готівки до кас банків; 4) сприяння скороченню використання готівки в розрахунках за товари і послуги шляхом упровадження прогресивних форм безготівкових розрахунків; готівковий обіг - обіг у готівковій формі законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети), які обслуговують потреби економіки країни; готівкові розрахунки - платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги). Готівкова виручка, що надійшла до кас підприємств, має здаватися ними до установ банків для зарахування на їх поточні рахунки. Установи банків, виходячи з потреби в прискоренні обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків, установлюють підприємствам такі строки здавання готівкової виручки, що відображаються в заявці-розрахунку для встановлення лімітів залишку готівки в касі, порядку і строків здавання готівкової виручки (далі - заявка-розрахунок) (додаток 6): 1)для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де є установи банку і готівкова виручка здається до установ банків (а за відсутності установ банків - на підприємства поштового зв'язку), - щодня в день надходження виручки до їх кас; 2) для підприємств, які через специфіку діяльності чи режим роботи, а також за відсутності відповідної домовленості з установою банку на інкасацію чи здавання виручки до вечірньої каси банку не можуть щодня здавати готівкову виручку, - наступного дня; для підприємств, що розташовані в населених пунктах, де немає установ банку чи підприємств поштового зв'язку, - не рідше ніж один раз за п'ять робочих днів. Ліміт каси для кожного підприємства визначається установами банків з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства,його віддаленості від установи банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків і порядку здавання готівкової виручки, тривалості операційного часу установи банку, наявності домовленості підприємства з установою банку на інкасацію та здавання готівкової виручки у вечірню касу банку тощо: 1) для підприємств, які мають готівкову виручку зі строком здавання її в банк щодня в день надходження до каси підприємства, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи ранком наступного дня; 2) для підприємств, які мають готівкову виручку зі строком здавання її наступного дня, - у межах середньоденної готівкової виручки; 3) для підприємств, що мають готівкову виручку з іншим строком здавання її в банк - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання виручки та її суми; 4) для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів)-умежах середньоденної видачі готівки. НБУ не встановлює ліміт каси бюджетоним організаціям (Держ. казначейство), Фінансовим установам (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг – самостійно)), банкам та підприємцям, релігійним організаціям. Для новостворених підприємств, що розпочинають свою діяльність, на перші три місяці їх роботи ліміт каси має встановлюватися обслуговуючими установами банків, виходячи з наданих цими підприємствами прогнозних розрахунків. 4. Відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій в іноземній валюті здійснюється у грошовій одиниці, яка діє на території України, в сумах, що визначаються шляхом перерахунку іноземної валюти за офіційним курсом Національного банку України на дату виписки розрахунково-грошового документа. Залишки коштів підприємств, організацій на валютних рахунках, у касі, інші кошти (включаючи грошові документи), цінні папери, дебіторська заборгованість в іноземній валюті відображаються у звітності у грошовій одиниці, що діє в Україні, в сумах, визначених за офіційним курсом Національного банку України на останнє число звітного періоду. Одночасно вказані записи здійснюються у валюті розрахунків і платежів (по кожній іноземній валюті). Бухгалтерський облік наявності і руху іноземної валюти ведеться на рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті», аналітичний облік операцій на якому організується по кожному з відкритих у банках рахунків для збереження коштів в іноземній валюті. а також на окремих субрахунках рахунка «Каса», «Розрахунки з підзвітними особами». Записи на рахунках «Поточні рахунки в іноземній валюті», «Каса» і «Розрахунки з підзвітними особами» проводяться на підставі виписок банків та розрахунково-платіжних документів, по яких одержані або оплачені суми в іноземній валюті. На кожному із рахунків в аналітичному обліку має бути забезпечено облік кожної валюти за номіналом, курсом дня, враховано різницю між попереднім і поточним курсом (курсова різниця) та визначення в українській валюті. Залишки грошових коштів підприємства на валютному рахунку відображаються в національній валюті України в сумах, визначених за офіційним курсом Національного банку України на дату здійснення операції в іноземній валюті, а при складанні звітності — на останнє число звітного періоду. Одночасно операції в іноземній валюті відображаються у валюті розрахунків і платежів. Аналітичний облік коштів на валютному рахунку ведеться по кожному із відкритих у банках рахунків іноземних валют. Бухгалтерський облік іноземної валюти на рахунках в установах банків ведеться підприємствами на рахунку «Поточні рахунки в іноземній валюті». Різниця між оцінкою в українській валюті активів і пасивів, вартість яких виражена в іноземній валюті, обчисленій виходячи з курсу Національного банку України на дату проведення розрахунків або на дату складання бухгалтерської звітності за звітний період, та оцінкою в українській валюті цих активів і пасивів виходячи з курсу Національного банку України на дату відображення їх у бухгалтерському обліку у звітному періоді, або на дату складання бухгалтерської звітності за попередній період для цілей бухгалтерського обліку, вважається курсовою різницею. Курсові різниці у бухгалтерському обліку і звітності відображаються у тому звітному періоді, до якого належить дата розрахунку або за який складається бухгалтерська звітність. Курсові різниці підприємствами і організаціями відображаються окремо на рахунку «Інші операційні доходи». Іноземна валюта в касі підприємства відображається у бухгалтерському обліку як у номінальних величинах валюти, так і у грошовій одиниці, яка діє на території України – гривнях. До каси іноземна валюта може надходити з валютного рахунку у банку, від покупців в оплату проданого товару (виконаних робіт, наданих послуг) підприємством, від підзвітних осіб як залишок не використаного авансу. З каси валюта може вноситись до банку – на валютний рахунок, видаватись у підзвіт для покриття витрат на відродження за кордон або, у випадках, дозволених законодавством, стороннім організаціям в оплату їх продукції (послуг). Оцінка операції по надходженню (вибуттю) валюти здійснюється за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на дату оприбуткування (видатку) валюти. Документальне оформлення обліку цих операцій аналогічне обліку української валюти в касі. Для кожного найменування іноземної валюти відкривається окрема касова книга. Аналітичний облік руху іноземної валюти в касі підприємства здійснюється по кожному найменуванню валюти (долари США, марки Німеччини, рублі РФ тощо). Синтетичний облік ведеться по рахунку «Каса» в розрізі субрахунків, відкритих по найменуваннях іноземної валюти. Відхилення, які пов'язані зі зміною курсу іноземної валюти, відображаються на рахунку в кореспонденції з рахунком «Фінансові результати». Оформити курсові відхилення можна бухгалтерськими довідками. Видача іноземної валюти в підзвіт працівникам підприємства здійснюється переважно для покриття витрат на закордонне відрядження. Заборгованість працівника враховується у валюті, яку було йому видано та у гривнях за офіційним курсом Національного банку України. Аналітичний облік валютної заборгованості підзвітних осіб аналогічний обліку розрахунків з підзвітними особами в національній валюті. На підставі авансових звітів підзвітної особи з Прикладеними до них документами погашається її валютна заборгованість підприємству і визначається сальдо розрахунків за цими операціями. При цьому, якщо видана вільно конвертована валюта обмінювалася в країні відрядження на місцеву валюту і останньою робилися необхідні виплати, то витрати переводяться у видану в підзвіт валюту за крос-курсом, який склався між цими валютами виходячи з офіційного курсу НБУ на дату складання звіту. Наприклад, відряджений до Італії отримав 400 доларів США. У Італії їх обміняно на італійські ліри. До авансового звіту прикладено документів на витрачання 1600 лір. На дату складання авансового звіту офіційний курс НБУ становив за 100 дол. США – 191 грн., за 100 італ. лір – 10,53 грн. Витрати по відрядженню, таким чином, становитимуть 168,48 грн. (1600 10,53 / 100), а з підзвіту буде списано 88,21 дол. США (168,48 / 191 100). Облік дебіторської заборгованості в іноземній валюті за побудовою аналогічний обліку заборгованості у національній валюті. Сума боргу відображається у валюті, якою повинен розрахуватися дебітор та у національній валюті шляхом перерахунку суми заборгованості за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку, що діяв на дату її виникнення (балансова вартість заборгованості), і не підлягає перерахунку у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом звітного періоду (кварталу). У разі, коли така заборгованість продається (погашається) протягом звітного періоду, вартість такої заборгованості визначається шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним валютним курсом НБУ, що діяв на дату такого продажу (погашення). 5. Різниця між оцінками операцій грошових коштів, дебіторської і кредиторської заборгованості в іноземній валюті на дату здійснення господарської операції, на дату балансу, на дату погашення заборгованості визначається курсовою різницею з включенням до операційних витрат та доходів (рахунок 945 та 714 відповідно) або інших витрат та доходів (974 і 744). Відповідно до пунктів 8 і 9 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», не включається до витрат або доходів, а відносяться до збільшення чи зменшення капіталу (рахунок 43) курсові різниці щодо фінансових інвестицій з підприємства, що перебувають і здійснюють свою діяльність за межами України. Бухгалтерські проведення по обліку курсових різниць такі:
6. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад — акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів). Операції на цих рахунках оформляють аналогічно операцій із розрахунковим рахунком, а використовуються лише рахунки 313 “Інші рахунки в банку в національній валюті” і 314 “Інші рахунки в банку в іноземній валюті”. Питання для самоперевірки:
Тема 3. Облік короткострокових фінансових інвестицій
Основні терміни теми: фінансові інвестиції, короткострокові фінансові інвестиції, векселі. 1. Фінансові інвестиції – це активи, які утримуються підприємством для збільшення прибутку (відсотків, дивідендів), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції. Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів. Дивіденди, відсотки, роялті та рента, що підлягають отриманню за фінансовими інвестиціями, відображаються як фінансовий дохід інвестора, крім випадків, коли такі надходження не відповідають критеріям визнання доходу, встановленим ПСБО 15 “Дохід”. Крім первісної вартості, фінансові інвестиції можуть оцінюватись за справедливою вартістю – сума, яку можна отримати від продажу фінансових інвестицій на активному ринку, та за амортизованою собівартістю – собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації (дисконту). Бухгалтерський облік фінансових інвестицій регулюється П(С)БО 12 “Фінансові інвестиції” та ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств. Зокрема в Законі сказано, що фінансова інвестиція – це придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Закон класифікує фінансові інвестиції на прямі і портфельні. Пряма інвестиція – господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою. Портфельна інвестиція – господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку. П(С)БО 12 поділяє фінансові інвестиції на поточні (рахунок 35) і довгострокові (рахунок 14). Також фінансові інвестиції з метою їх оцінки розділені на такі групи:
Метод обліку фінансових інвестицій вибирається самостійно підприємством і відображується у фінансовій звітності. 2. Короткострокові векселі - це векселі, одержані в забезпечення дебіторської заборгованості, що виникла в ході нормального операційного циклу, та заборгованості, що прямо не пов'язана з операційною діяльністю, за умови, що вексель повинен бути погашений протягом 12 місяців з дати балансу. Еквіваленти грошових коштів - короткострокові грошових кошти, високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості. Інвестиції, які визнані еквівалентами грошових коштів, відображають на балансі не стільки для отримання інвестиційного доходу або контролю за діяльністю компанії — об'єкту інвестицій, скільки для забезпечення виконання короткострокових зобов'язань. Як правило, до еквівалентів грошових коштів відносять інвестиції з строком погашення не більше трьох місяців з дати придбання. Інвестиції в акції Інших підприємств не відносяться до грошових еквівалентів, за винятком тих випадків, коли вони по своїй суті ідентичні грошовим коштам. Наприклад, привілейовані акції, придбані незадовго до встановлення дати погашення. Крім того, до еквівалентів грошових коштів може бути віднесено банківський овердрафт. Розглянемо деякі види цінних паперів. Акція - це безстроковий цінний папір, що засвідчує внесок до статутного капіталу акціонерного товариства і дає право на отримання частини доходу акціонерного товариства у вигляді дивідендів, а також на участь в управлінні товариством. Підприємства купують акції невласної емісії з метою отримання дивідендів, а також з метою встановлення контролю над іншими підприємствами. Розрізняють привілейовані та прості (звичайні) акції. Від звичайної акції привілейована відрізняється тим, що сума дивідендів по ній фіксована І складає визначений відсоток від номінальної вартості акції, тобто не залежить від поточного прибутку підприємства. Величина дивідендів по звичайних акціях нефіксована, вона залежить від отриманого прибутку і рішення зборів акціонерів. При ліквідації підприємства власник привілейованої акції має переважне право по відношенню до держателя звичайних акцій на отримання частини майна акціонерного товариства відповідно до своєї частки у майні підприємства, вираженою вартістю акцій. У випадку недостатності прибутку виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок фондів підприємства. Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений в ньому термін, з виплатою фіксованого відсотка, якщо інше не передбачено умовами випуску. Облігації можуть випускатися як урядом та місцевими органами влади, так і окремими підприємствами. Облігації можуть бути як іменними, так і на пред'явника, процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються на ринку і з обмеженим обігом. За формою виплати доходу облігації поділяються на: облігації з фіксованою купонною ставкою, з плаваючою купонною ставкою, безкупонні. Безкупонні облігації реалізуються фізичними і юридичними особами на добровільних засадах за ціною, яка нижче їх номінальної вартості. Різниця між ціною придбання і номінальною вартістю облігацій, яка відшкодовується власникові при погашенні, становить дохід з облігацій. Казначейські зобов'язання - вид цінних паперів на пред'явника, що засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фінансового доходу. Депозитний сертифікат - свідоцтво банку про терміновий процентний внесок, що засвідчує право вкладника (тільки юридичної особи) на одержання після встановленого терміну суми внеску і відсотків по ньому. Тобто це - інвестиційний контракт, який може бути придбаний в банку за гроші. Він повинен відповідати наступним умовам: обмежений строк інвестиції (граничний - 1 рік); гарантована величина доходу на інвестицію (як правило, у відсотках від суми інвестиції). Депозитні сертифікати може випускати тільки банк в письмовій формі, вони не можуть бути розрахунковим або платіжним засобом за товари та послуги, виконання зобов'язань по сертифікатах можливе лише в грошовій формі, вони не випускаються без повної передоплати їх номінальної вартості, суворо формалізовані і передбачають заповнення всіх обов'язкових реквізитів (відсутність хоча б одного робить сертифікат недійсним). Депозитні сертифікати часто застосовують для короткострокових фінансових інвестицій, адже вони гарантують відносно високий процентний дохід (при чому, чим довший строк, тим більший відсоток можуть запропонувати) та представляють собою досить ліквідні кошти. 3. На рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" рахунку 34 ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, забезпеченими векселями. Рахунок активний, балансовий, визначений для обліку господарських засобів, має такі субрахунки: 341 "Короткострокові векселі, одержані в національній валюті" - облік векселів, одержаних в національній валюті; 342 "Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті" - для обліку векселів, одержаних в іноземній валюті. На рахунку 34 по дебету відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, по кредиту — отримання коштів в погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо. Рахунок 35 "Поточні фінансові інвестиції"" активний, балансовий, має "наступні субрахунки: 351 "Еквіваленти грошових коштів"; 352 "Інші поточні фінансові інвестиції"'. По дебету рахунку відображається придбання (надходження) еквівалентів грошових коштів та поточних фінансових інвестицій, по кредиту - зменшення їх вартості та вибуття. Документування господарських операцій, оцінка і аналітичний облік векселів розглянуто в лекції 13, поточних фінансових інвестицій - в Лекції 12. 4. Подвійна природа векселя (з одного боку, це борговий (розрахунковий) документ, з іншого - цінний папір) накладає відбиток на порядок його відображення в бухгалтерському обліку. Зазначимо, що на практиці навіть якщо вексель і придбавається підприємством як цінний папір, то надалі він найчастіше використовується як борговий (розрахунковий) документ. Облік операцій з короткостроковими векселями одержаними відображається на рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані”. При одержанні векселів за продану продукцію (товари, роботи, послуга) дебетується рахунок 34 і кредитується, рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками". Аналогічно в бухгалтерському обліку здійснюються записи, пов'язані з одержанням векселів для забезпечення інших видів дебіторської заборгованості. Внесення короткострокового векселя учасником відображається записом по дебету рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" в кореспонденції з рахунком 46 "Неоплачений капітал". Придбані покупцем векселі за грошові кошти відображаються за вартістю придбання по дебету рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів. Сума доходу, одержана векселедержателем за відстрочку платежу, відображається по дебету рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані" і кредиту рахунку 733 "Інші доходи від фінансових операцій". Після одержання вексель може залишатись у підприємства-векселедержателя до настання строків платежу, може бути переданий іншій організації або особі в рахунок оплати за товари чи використаний для одержання кредиту в банку. Суми, що обліковуються на рахунку 34 "Короткострокові векселі одержані", списуються в міру погашення заборгованості, забезпеченої векселями, в кореспонденції з рахунками обліку грошових коштів: Дт рах. 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" К-т рах. 34 “Короткострокові векселі одержані”. При передачі векселя іншій організації або банку для погашення заборгованості робиться проводка: Д-т рах. 50 "Довгострокові позики", 60 "Короткострокові позики", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 64 “Розрахунки за податками й платежами”, 68 "Розрахунки за іншими операціями", Кт рах. 34 "Короткострокові векселі одержані". Продаж короткострокових векселів як цінних паперів відображається в зворотньому від придбання порядку із зарахуванням різниці між вартістю продажу та вартістю придбання векселів до складу фінансових результатів. У звітності короткострокові векселі одержані відображаються в Балансі ф. № 1 в розділі II активу рядок 150 "Векселі одержані", в якому показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, що забезпечена векселями. бухгалтерському обліку. Зазначимо, що на практиці навіть якщо вексель і придбавається підприємством як цінний папір, то надалі він найчастіше використовується як борговий (розрахунковий) документ. Придбання (надходження) фінансових інвестицій відображається по дебету рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" в кореспонденції з кредитом наступним рахунків: 162 "Довгострокові векселі одержані" - придбання в обмін на довгостроковий вексель; 18 "Інші необоротні активи" - в обмін на інші необоротні активи; 30 "Каса", 31 "Рахунки в банках" - за грошові кошти; 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 37 "Розрахунки з різними дебіторами"; 46 "Неоплачений капітал" - одержання фінансової інвестиції в якості внеску до статутного капіталу; 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" - придбання в кредит тощо. Витрати, понесені при придбанні фінансових інвестицій (сплата комісійних, податки, збори, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням фінансової інвестиції), які включаються в первісну вартість цих інвестицій, відображаються по дебету рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" та по кредиту відповідних рахунків розрахунків з кредиторами, бюджетом тощо. Сума зменшення балансової вартості фінансових інвестицій, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, за рахунок зменшення корисності відображається у складі інших витрат. Сума збільшення балансової вартості фінансових інвестицій, що відображаються за справедливою вартістю, (крім інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі) відображається у складі інших доходів. Погашення фінансових інвестицій грошовими коштами відображається по дебету рахунку 35 "Поточні фінансові інвестиції" і кредиту рахунків грошових коштів. Питання для самоперевірки:
|
|
1. Суть, необхідність та завдання оцінки фінансового стану підприємства Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання |
ЗАТВЕРДЖУЮ Фінансова звітність як інформаційна база для прийняття управлінських рішень. Економічна суть облікової політики підприємства. Економічна... |
|
Тема: Короткостроковий прогноз фінансового стану підприємства Мета: з’ясувати прийоми короткострокового прогнозу фінансового стану та визначення стійкого фінансового становища чи банкрутства... |
ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ДИВІДЕНДНОЇ ПОЛІТИКИ ПІДПРИЄМСТВА НА ІНВЕСТИЦІЙНУ ПРИВАБЛИВІСТЬ ЙОГО АКЦІЙ Ня дивідендної політики підприємства, визначено дивідендну премію фондового ринку України, розроблено методику формування ефективної... |
|
1 Значення і теоретичні основи фінансового аналізу Дана спеціальність передбачає вивчення процесів формування і виконання бюджетів різного рівня, механізму управління державним боргом,... |
«Зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства» МЕТА: розкрити зміст кадрової політики на різних етапах життєвого циклу підприємства: стадія формування підприємства, інтенсивного... |
|
Тема Сутність і основи організації фінансів підприємств Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства,... |
ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ Ключові слова: ФІНАНСОВИЙ АНАЛІЗ, МЕТОДИ І ВИДИ ФІНАНСОВОГО АНАЛІЗУ, ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ, КОЕФІЦІЄНТИ ЛІКВІДНОСТІ, ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ,... |
|
ПОЛОЖЕНН Я про відділ обліку та фінансового забезпечення Тернопільської міської ради Відділ підпорядковується виконавчому комітету та міському голові, є правонаступником всіх прав та обов’язків відділу фінансового... |
Аналіз фінансового стану підприємства Тема 12. Аналіз ресурсозабезпечення підприємства та оцінка ефективності використання його ресурсів |