|
|
Скачати 0.81 Mb.
|
Політико-адміністративний статус західноукраїнських земель. Народовська та москвофільська течії національно-визвольного руху. Східна Галичина разом із частиною польських земель входила до складу «королівства та Лодомерії» з центром у Львові. В адміністративному відношенні край поділявся на 12 округів. На чолі Галичини стояв губернатор, який призначався Віднем. У Східній Галичині поляки не становили й третини населення але майнова перевага забезпечувала їм політичне та національно-культурне домінування. На Буковині й Закарпатті основну масу населення становили українці, але австрійський уряд зберігав їхню політико-адміністративну роздробленість, що склалася у попередній період історії. Тому їх називали русинами, гуцулами, лемками, бойками, буковинцями, русаками і т.д. Ще в 1861 р. в Австрійській імперії було встановлено конституційно-парламентський устрій, тому тут склалися більш сприятливі умови для розвитку українського національного руху ніж в Росії. В 1867 р Австрія була перетворена в дуалістичну Австро-Угорську монархію. Окрім того у Галичині переваги політичного характеру отримали не українці а польська еліта. Зміцнення польських позицій привело до розколу в українському таборі. Частина українських лідерів . відчуваючи себе зрадженими австрійським урядом звернула свої погляди на Росію. У Галичині з кінця 60-хроків ХІХ ст. значний вплив серед української інтелігенції формується москвофільська течія. Вважаючи Російську імперію своїм рятівником від засилля поляків, москвофіли прагнули повного злиття українців Галичини з росіянами. Ідеологами цього напрямку були Б. Дідицький та І. Наумович, які в своїй газеті «Слово» проголосили українців частиною великого російського народу. Москвофілам протистояла інша течія – народовці. У 1868 р. народовці засновують громадське товариство «Просвіта», що мало на меті поширення освіти та пробудження національної свідомості. Першим головою товариства став Анатоль Вахнянин. «Просвіта займалася виданням творів українських письменників, підручників, газет, альманахів та ін.. У 1873 р. народовці засновують у Львові Літературне товариство ім. Т. Г. Шевченка, яке згодом, у 1892 р., було перетворене в наукове товариство і стало провідним українським науковим центром. У 1880 р. на противагу москвофільському «Слову» народовці засновують газету з промовистою назвою «Діло». Під впливом ідей М. Драгоманова його прихильники І. Франко, М. Павлик, К. Трильовський створюють першу політичну партію – Русько-Українську радикальну партію. В основу програми було покладено соціалістичні ідеї, соборність і незалежність України. Таким чином, український національний рух в період репресій царизму в Наддніпрянській Україні продовжує розвиватись і досягає значних успіхів у Західній Україні, яка стала на той час своєрідним «українським П’ємонтом», базою для його дальшого поширення. Якщо в Наддніпрянській Україні організації інтелігенції – громади твердо продовжували відстоювали необхідність лише культурно-освітньої діяльності, то в Західній Україні ліве крило інтелігенції схиляється до політичної боротьби і створює першу політичну партію. Історичне значення Визвольної війни українського народу.Оцінка особи Богдана Хмельницького в науковій літературі Національно- визвольна війна стала переломним етапом у житті України, який визначив напрямки її розвитку на багато десятиліть. У ході війни зміцнювалась ідея боротьби за державну самостійність України, були закладені основи української національної державності. Була створена сильна народна за своїм характером армія. У результаті війни на більшості територій України було ліквідовано шляхетське і магнатське землеволодіння, кріпосне право. Переважна більшість селян одержали особисту волю і право на володіння землею. Значно зміцнилося козацтво, яке стало привілейованим станом. Православна церква стала панівною в Україні. Разом з тим, Б. Хмельницький, як і більшість козацької старшини не виходив за рамки феодального світогляду. Козацька верхівка прагнула не до встановлення демократичного республіканського устрою в новій державі, а до того, щоб зайняти місце магнатів і польської шляхти. Звідси – прагнення значної частини козацької старшини до встановлення феодальних повинностей на свою користь. Таке прагнення старшини зайняти місце правлячого класу привело до розколу серед козацтва, а після смерті Б. Хмельницького – до громадянської війни. Лідером національно –визвольної боротьби середини 17 ст. був талановитий та воєнний діяч – чигиринський сотник, гетьман України Богдан-Зиновій Михайлович Хмельницький (1595 – 1657 рр.) Хмельницький народився в сім’ї українського шляхтича, реєстрового козака, одержав освіту в єзуїтському колегіумі, дослужився до генерального писаря реєстрового козацтва Приводом до його виступу проти польського панування стала особиста трагедія – шляхтич Чаплинський розорив хутір Хмельницького в Суботові та забив до смерті сина. На Січі він був обраний гетьманом і розпочав бойові дії проти поляків. Б.Хмельницький був першим українським політиком, котрий зумів не лише очолити боротьбу за національну незалежність, а й об’єднати для досягнення цієї мети всі соціальні групи українського суспільства. За Б. Хмельницького був в основному завершений процес формування української держави – Війська Запорізького. Державотворчим зусиллям Б. Хмельницького заважала вкрай несприятлива для України міжнародна ситуація.( Проти намірів гетьмана виступили сусідні монархи: польський король, турецький султан, кримський хан, московський цар.) Завдяки винятковим дипломатичним здібностям Б. Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду спрямовані на створення антиукраїнської коаліції, утвердити престиж України на міжнародній арені – козацьку державу визнали 10 країн. Події визвольної війни засвідчили блискучий полководницький талант Б. Хмельницького. Викликають повагу висока освіченість гетьмана , його тонкий розум, уміння передбачати розвиток подій його сталева воля. Б. Хмельницький назавжди увійшов в історію як творець нової держави, великий державний діяч, геніальний політик, полководець та дипломат. Заснування Києва. Передумови утворення держави у східних слов'ян. До ІХ ст..у слов’ян завершився процес розкладу родоплемінного ладу. Племінні князівства виникали і розпадалися в залежності від конкретних умов. Одним із таких об’єднань був союз племен розташований в околицях нинішнього міста Києва. Відомий з 6-го століття. Східні джерела дозволяють припустити існування напередодні утворення давньоруської держави трьох великих слов’янських об’єднань: Куяви, Славії й Артанії. На думку більшості сучасних українських істориків Куява локалізувалась навколо Києва. Величезну роль в об’єднанні східнослов’янських союзів відіграло місто Київ, яке завдяки вдалому географічному розташуванню набуло значення політичного центра східних слов’ян. Утворені навколо нього Полянське і Київське князівства об’єднали древлян і сіверян. Внаслідок цього в 8 – середині 9 ст. в середньому Подніпров’ї сформувалося державне об’єднання – Руська земля. Масштабність її зовнішньополітичної активності були вражаючими. Відповідно до легенди, засновником Києва був князь Кий зі своїми братами Щеком, Хоривом і сестрою Либіддю. На Старокиївській горі виявлені залишки т. зв. «граду Кия» - поселення 5 – 6 ст., укріпленого ровом і земляним валом з частоколом. Всередині укріплень розміщались храм і житла – напівземлянки, господарські будівлі. У 8 – 9 ст. у східних слов’ян складаються передумови утворення державності. По-перше, це економічні передумови: розвиток продуктивних сил, розширення посівних площ, розвиток ремесел, зростання міст, пожвавлення торгівлі (особливого значення набувають торгові шляхи, що проходили через Київ). По-друге, передумови соціально-політичні: розклад родоплемінних відносин у слов’ян, відокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів – вождів союзів племен, князівських дружинників, старійшин. Отже прогресивні зміни, що відбулися в суспільному житті східних слов’ян (удосконалення техніки та технології землеробства, піднесення ремесла, пожвавлення торгівлі, розклад родово-общинного ладу, класова диференціація, поява перших протодержав) сприяли створенню фундаменту на якому в 9 ст. зросла могутня будова Давньоруської держави Становлення державності (князювання Олега, Ігоря, Ольги, Святослава). Київська Русь – ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Протягом 9 – 13 ст. влада пережила складну трансформацію. На етапі становлення давньоруської держави утворилася дружинна форма державності: на ґрунті княжої дружини утворився примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воєначальник, а не як державний діяч. У добу піднесення Київської Русі формується централізована монархія: вся повнота влади зосереджується в руках у князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя могли впливати лише бояри. Захопивши владу Олег проголосив Київ столицею об’єднаної держави. Формально Олег правив від імені Ігоря, але фактично він був повновладним князем. За часів його правління відбулося збирання руських земель та консолідація їх навколо Києва. Олег був талановитим державним діячем. Він здійснив успішні походи на Візантію. Русько–Візантійський торгово-політичний договір 911 р. був надзвичайно важливий і вигідний для Русі. Наступником Олега на Київському престолі став Ігор (912 – 945 рр). Його походи на Візантію виявилися менш вдалими.. Загинув Ігор під час повстання древлян, незадоволених стягуванням позачергової данини. Влада перейшла до вдови Ігоря княгині Ольги.(945 – 964). Насамперед вона жорстоко помстилася древлянам за смерть чоловіка. Ольга намагалася обмежити владу місцевої знаті, провела податкову реформу і встановила більш суворий порядок управління. За часів Ольги зміцніла економічна могутність Київської держави, піднісся її міжнародний авторитет. У 957 р. відбулася дипломатична місія Ольги до Константинополя, де вона охрестилася. У 964 р. вся повнота влади на Русі зосередилася в руках Святослава (964 – 972). Правління цього князя припало на час становлення ранньофеодальних держав у Європі та завоювання ними життєвого простору. Тому войовничий характер Святослава цілком відповідав духу епохи. Він мечем перекроїв карту світу і вписав молоду давньоруську державу в геополітичний простір Євразії. Протягом 964 – 966 рр. Святослав у результаті численних походів приєднав землі в’ятичів, завдав поразки Волзькій Болгарії, підкорив мордовські племена, розгромив Хазарський каганат, успішно воював на Північному Кавказі й Азовському узбережжі, відбив натиск печенігів. Але успішні завойовницькі походи Святослава стривожили Константинополь, який побоювався посилення Русі. У 968 р візантійський імператор запросив Святослава для боротьби з болгарами, зіштовхнувши між собою дві небезпечні для імперії слов’янські держави – Русь і Дунайську Болгарію. Повертаючись з війни Святослав поблизу дніпрових порогів попав у засідку печенігів і трагічно загинув. Повстання під проводом К.Косинського і С.Наливайка, Поразка повстань та тимчасовий занепад Запорізької Січі. У відповідь на соціальні утиски і політичне безправ’я в Україні почали наростати обурення і протест народу, що вилились наприкінці 16 ст. у козацькі війни під керівництвом Криштофа Косинського та Северина наливайка. Повстання 1591 р. було викликане Криштофом Косинським, якому в нагороду за службу в козацькому реєстровому війську польський король надав маєток. Білоцерківський староста князь Януш Острозький цей маєток самочинно відібрав. Тоді гетьман реєстрового козацтва К. Косинський підняв повстання козаків до якого приєдналося багато селян. Вони напали на Білу Церкву, на маєтки князів Острозьких. Постання охопило Київщину Волинь, Поділля. Лише в 1593 між польською владою і К. Косинським була укладена угода, за якою влада прощала повстанців. Згодом козацтво переключилось на боротьбу проти турків і татар. Події 1591 – 1593 рр. були лише першим етапом великого козацького руху 1591 – 1596 рр. цікаво, що на боці влади у боротьбі з повстанцями брав участь і Северин Наливайко. Повернувшись з молдавського походу проти турків (1594 – 1595 рр.) вже досвідчений тоді командир загону С. Наливайко виступив в 1595 – 1596 рр. проти польської влади в Україні. До його козацьких загонів приєдналися селяни і міщани, а також реєстрові козаки на чолі з гетьманом Григорієм лободою і полковником Матвієм Шаулою. Повстання почалося на Поділлі. Повстанці зайняли Брацлав, Гусятин, Бар, Канів, Черкаси, перйшли на Волинь і Галичину. Там вони захопили Луцьк, а згодом в Білорусії Слуцьк і Могилів. Придушити повстання польський уряд доручив коронному гетьманові С. Жолкевському. Проте його війська зазнали відчутних втрат від повстанці біля Білої Церкви і в урочищі Гострий камінь. Повстанці відійшли на Лівобережжя, де. Потрапивши в оточення недалеко від Лубен на р. Солониці забили гетьмана Лободу звинувативши його в поразці. Однак це їм не допомогло. Залишки повстанців були нещадно винищені дводенним артилерійським обстрілом козацького табору. Ті ж з них, хто вцілів, повіривши обіцянкам С. Жолкевського видали Наливайка полякам. Вони були обдурені поляками і жорстоко катовані, а С. Наливайка поляки стратили у Варшаві. Події 1591 – 1596 рр. стали першим потужним виступом народних мас, очолюваних козацтвом. Однак незважаючи на поразки, селянсько-козацькі повстання відіграли значну роль в історії українського народу оскільки суттєво гальмували процес ополячення та зменшували тиск феодального гніту, прискорювали формування національної свідомості. Тимчасова політична стабілізація суспільства: Володимир Мономах, Після смерті київського князя Святополка й повстання киян у 1113 р. великокнязівський стіл зайняв Володимир Мономах. Причому зробив він це на запрошення бояр. Його батько був переяславським князем. А мати дочкою візантійського імператора Мономаха, за що й самого Володимира почали звати Мономахом. За князювання в Чернігівському. А потім в Переяславському князівствах Володимир Мономах здобув собі гучну славу поборника єдності Київської Русі, переможця половців, талановитого й доброго правителя. Зайнявши великокнязівський стіл у 60 років, Мономах втілив свої задуми в життя всієї держави. Він зумів відновити політичну єдність більшості руських земель, не зупиняючись при цьому перед покаранням тих хто її порушував. Мономах продовжував справу свого діда Ярослава Мудрого в побудові правової держави, знятті соціальних суперечностей у суспільстві. Його знаменитий «Устав» значно доповнював кодекс законів «Руської правди» й суттєво обмежував безконтрольну діяльність лихварів і феодалів. Він встановлював єдиний процент на взятті у позику гроші, обмежував використання рабської праці і джерела її поповнення. Повчаючи синів Мономах заповідав не забувати убогих і не давати «сильним» погубити людину, захищати і бідного смерда, і вбогу вдовицю. При цьому швидко забудовуються Київ, Чернігів, Переяслав та інші міста, розвивається господарство і торгівля, зміцнюються зв’язки Русі із зарубіжними країнами. Централістську політику батька продовжував продовжував також його син Мстислав (1125 – 1132). Але йому випало бути останнім з Київських князів періоду політичної єдності Київської Русі. Православні братства в Україні. Брестська церковна унія: передумови та наслідки. З другої чверті 16 ст. в більшості країн Західної та Центральної Європи набув поширення соціально - політичний та ідеологічний рух спрямований на реформування основних доктрин організації Римо-Католицької церкви, - так звана Реформація. Ідеологи реформаційного руху вимагали оновлення релігійного життя через спрощення обрядовості,проведення церковних відправ рідною мовою тощо. реформаційний рух підірвав єдність католицької Європи та привів до утворення нової течії в християнстві відомої як протестантизм. Проникнення і поширення ідей протестантизму на територію Речі Посполитої особливо активно проходить із середини століття. Не менше поширення реформаційні ідеї мали і на Українських землях. Реформаційне вільнодумство справляло потужний вплив і на життя православних громад, які не мали намірів поривати з релігією своїх батьків. Зокрема виразний вплив протестантських ідей простежується в спробі перекладу Святого Письма на народну мову та організації протидії наступу католицизму. Своєрідним уособленням реформаційних ідей у православ’ї стали православні братства. Одне з найвідоміших і найдавніших з них – Львівське братство. Наприкінці 16-на початку 17 ст. православні братства діяли в Луцьку, Острозі, Києві, Перемишлі, Тернополі та деяких інших містах. Членами братств були переважно ремісники та купці, але інколи провідні ролі в них відігравали й представники шляхти, світської та духовної еліти. Наслідуючи приклад протестантських громад, православні братства засновують власні друкарні, відкривають братські школи. Львівська братська школа за своєю програмою відповідала рівню освіти, що на той час існував у передових єзуїтських і протестантських гімназіях. Спочатку братчики переважно читали та тлумачили Святе Письмо. Згодом вони почали активно втручатися в справи церковної ієрархії. Претендували на роль своєрідного наглядового інституту за дотриманням церковниками норм моралі. Свої претензії на право контролю за діяльністю духовенства члени братств намагалися поширити й на єпископат. Такі претензії провокували спротив духовенства, а особливо його вищих ієрархів, породжували конфлікти і занепад авторитету православ’я. Кризовий стан православної церкви створював умови для поширення ідеї церковної унії в українському суспільстві. Перед православ’ям України постала проблема вибору: або зберегти церкву жертвуючи національною самобутністю, або, реформуючи церкву врятувати цю самобутність. Після тривалих дискусій та суперечок в 1596 р. в Бресті було проголошено союз з католицькою церквою. Але в результаті цієї унії релігійні протиріччя ще більш загострилися. Отже феодальний, національний та релігійний гніт посилюється. Це не могло не привести до великих кривавих повстань. |
|
Відповіді на екзаменаційні питання з дисципліни «Історія України» Вивчення історії у вищій школі сприяє формуванню історичної свідомості народу, в якій органічно поєднується знання, погляди, уявлення... |
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» ... |
СОЦІОЛОГІЯ Лутак Н. А., голова Дніпропетровського міського методичного об’єднання викладачів суспільних дисциплін, викладач-методист Дніпропетровського... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський... Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень... |
Вступ. Класифікація та загальна будова автомобілів Осюнько Н. В. викладач спец дисциплін автотранспортного напрямку, вища категорія, старший викладач, ДНЗ «Уманський ПАЛ» |
|
«Цивільні шлюби: за і проти» Викладач суспільних дисциплін Гусарова В. В Яка людина, таке в неї і кохання»; «Взаємини, що почалися легко, необдумано, рідко підносяться вище кухні і спальні» О.І. Герцен;... |
Екзаменаційні питання до курсу «Історія України» для студентів 1-го курсу у 2012/13 н р |
|
Впровадження інтерактивних методів навчання щодо розвитку комунікативних... Викладач предметів людина і світ та художня культура, спеціаліст вищої категорії, старший викладач Державного навчального закладу... |
Екзаменаційні питання з курсу «Новітня історія України» для студентів... Проголошення автономії Карпатської України: передумови, причини, історичне значення. Угорська окупація Закарпаття |