|
|
Скачати 0.81 Mb.
|
Загострення соціально-класових протиріч. Селянські повстання. Скасування кріпосного права в Російській імперії У процесі розкладу феодально-кріпосницької системи загострювалися соціальні суперечності, посилювалася антикріпосницька боротьба. Щоб збільшити прибутковість своїх господарств, поміщики посилювали експлуатацію селян: підвищували норму панщини або розширювали орну землю за рахунок віднятих у селян наділів. Це розорювало селянське господарство і викликало протидію в пригнічених народних мас. Ця протидія набуває різних форм. Поширеними формами селянського протесту були скарги до урядових установ та цареві, відмова платити оброк, непокора, втечі – в Новоросійський край, на Дон, у Таврію. За неповними даними, протягом 1797 – 1825 рр. в Україні сталося 104 масових антиурядових виступи. Особливо широкого розмаху селянський антикріпосницький рух набрав на Поділлі у першій третині ХІХ ст., охопивши також деякі повіти Волині та Київщини. Очолив його У. Кармалюк. Його ім’я ще за життя стало легендою. Кілька разів Кармалюка заарештовували, засилали до Сибіру, але він тікав звідти і, повернувшись на батьківщину продовжував боротьбу. Загалом вона тривала майже 23 роки. Мужній народний месник загинув у 1835 р. Однак це не зупинило антикріпосницький рух в Україні. Незадоволеність кріпосницькими порядками поширюється і на частину передового дворянства. Війна 1812 р. привела до поширення західноєвропейських ідей, глибшого ознайомлення з соціальним та політичним досвідом Європи, зростання серед дворян відчуття власної гідності та значимості. Це стало причиною декабристського руху. Декабристи не лише висунули політичну програму, а й організували збройне повстання проти царського режиму. 19 лютого 1861 р. було скасовано кріпосне право. Селяни отримали особисту свободу, проте втрачали частину землі, яка до цього була в їхньому користуванні. Всі селяни повинні були сплачувати викупні платежі за отриману землю протягом 49 років. До переходу на викуп селяни вважалися тимчасово зобов’язаними і мали виконувати повинності. Аграрна реформа призвела до швидкого розшарування селянства, утворювався клас підприємців і клас найманих працівників таким чином було дано могутній імпульс розвиткові капіталістичних відносин Боротьба козацтва з турками і татарами. Гетьман П. Сагайдачний. Хотинська війна. У першій чверті 17 ст. південні кордони українських земель межували із землями Кримського ханства. Кочові орди татар мали досконало розроблену тактику раптових грабіжницьких набігів. Грабіжницькі напади турок та кримських татар на Україну досягли розмірів стихійного лиха. Їхні війська оточували села, підпалювали хати чоловіків, жінок, дівчат та юнаків брали в полон, старих та тих, хто чинив опір вбивали. Тисячі українців потрапляли на невільницькі ринки в Стамбул, Кафу, Варну. Запорозька Січ перетворюється на лідера в боротьбі східних слов’ян проти Кримського ханства та султанської Туреччини. Серед видатних вождів козацтва яскравою фігурою був Петро Конашевич –Сагайдачний. Він народився приблизно в 1577 р. на Львівщині в сімї дрібного українського шляхтича. Дістав хорошу освіту в Острозькій академії. На Запорізькій Січі став загартованим воїном. Завдяки організаторським здібностям, вольовому характеру та відвазі у боях з ворогами П. Сагайдачного неодноразово обирали гетьманом. У 1606 р. бувши кошовим отаманом Сагайдачний штурмом оволодів укріпленою фортецею Кафою. Наступного року козаки на чолі із знаменитим полководцем розбили турецькі сторожові кораблі під Очаковом. Вдалим виявився морський похід на Кафу у 1616р., коли очолювані П. Сагайдачним козаки спалили фортецю та звільнили велику кількість українських бранців. У 1618 р. під час походу на Москву, польський королевич Владислав перебував у важкому становищі. За наказом короля реєстрові козаки Сагайдачного прийшли на допомогу Владиславу і визволили королевича зі скрути. Гетьман стояв біля Арбатських воріт,але штурмувати Москву не став. Повернувшись до Києва, Сагайдачний разом з усім військом Запорізьким вступив до Київського церковного братства. Це означало, що гетьман бере під захист православне населення України. У 1620 р. , під час перебування у Києві Єрусалимського патріарха , Сагайдачний добився від нього призначення нового православного Київського митрополита. Військове мистецтво П. Сагайдачного виявилося також в ході війни з турками в 1621 р. під Хотином. П. Сагайдачний на чолі 40 тисячного козацького війська прийшов на допомогу польському війську. Бойові дії тривали понад місяць. Втративши близько 80 тисяч чоловік турки не здобули перемоги і в жовтні 1621 р. змушені були укласти мир з поляками. П. Сагайдачний у цій битві був тяжко поранений і помер 1622 р. Причини, характер і рушійні сили визвольної війни українського народу в середині 17 ст. У середині 17 ст. відбулося велике повстання проти польсько-шляхетського поневолення за свою свободу і незалежність. Визвольну війну викликали такі передумови: по-перше, відбувається різке посилення феодально-кріпосницького гніту на українських землях; по-друге, продовжують загострюватись релігійні і національні стосунки; по-третє, скасування так званою «Ординацією» значної частини козацьких привілеїв викликало серед козаків гостре невдоволення. Вони тільки чекали нагоди, аби знову вступити в боротьбу за свої вольності, які були ними втрачені в 1638 р. Українська феодальна верхівка не могла стати на чолі національно-визвольної боротьби, оскільки на той час її більшість була вже полонізована. Тому керівна роль у визвольній війні належала козацькій старшині. Широкі верстви козацтва були основною рушійною силою повстання. Разом із козаками активну участь у боротьбі брали селяни та міщани, нижчі верстви духовенства. Важливе значення мало уміле керівництво повстанням з боку Богдана Хмельницького. Визвольну війну можна поділити на 4 етапи: 1-й етап – 1648 р. – рік найбільших успіхів і найбільшого розмаху повстання; 2-й етап 1649 – 1653 рр., коли точилася напружена боротьба між ворогуючими сторонами з перемінним успіхом; 3-й етап 1654 – 1655 рр. – війна України проти Польщі в союзі з Росією. Переможному завершенню війни стало на перешкоді Віленське перемир’я Росії та Польщі 1656 р.; 4-й етап -1656 – 1657 рр., - союз України з Семигородським князівством і спільні дії козаків зі шведською армією. Визвольну війну очолював чигиринський сотник Б. Хмельницький, який на собі зазнав свавілля польської шляхти і не знайшовши справедливості, втік на Січ, де під його керівництвом вигнали урядовий гарнізон і обрали Хмельницького гетьманом. Запорізька Січ стала базою для розгортання визвольного руху. Перемоги козацько-селянського війська під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Битва під Зборовом. Зборівський мир. Визвольну війну очолював чигиринський сотник Б. Хмельницький, який на собі зазнав свавілля польської шляхти і не знайшовши справедливості, втік на Січ, де під його керівництвом вигнали урядовий гарнізон і обрали Хмельницького гетьманом. Запорізька Січ стала базою для розгортання визвольного руху. Намагаючись придушити повстання, Польща кинула проти козаків численні війська. Козаки не тільки витримали удар, а й протягом короткого часу в 1648 р. отримали блискучі перемоги в битвах під Жовтими Водами (травень), під Корсунем (травень), під Пилявцями (вересень). Успіхи повстанців на початковому етапі боротьби пояснюються двома вдалими організаційними кроками гетьмана: залученням на свій бік реєстрового козацтва і укладенням союзу з кримськими татарами. Бойові дії продовжилися у1649 р. 5-6 серпня в бою під Зборовим Хмельницький завдав відчутних втрат польській армії але її врятував від розгрому татарський хан, який не хотів посилення України і пішов на таємні переговори з польським королем і змусив Хмельницького укласти з поляками договір. Під тиском обставин Хмельницький змушений був піти на укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного договору. Відповідно до умов цього договору козацький реєстр зростав до 40 тис. чол., а козацька територія охоплювала Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. На цих територіях влада належала гетьману та його адміністрації. Але магнати та шляхта мали право повернутися до своїх маєтків, більшість селян знову поверталася у кріпацтво. Зборівська угода не зняла протиріч між Україною та Польщею і боротьба спалахнула з новою силою. Вирішальна битва відбулася в червні 1651 р. під Берестечком, де 200 тисячному польському війську протистояли 100 тисяч козаків та 50 тисяч татар. У вирішальний момент татари не витримали артилерійського обстрілу і втекли. Коли Хмельницький зробив спробу зупинити відступаючих, то сам опинився у татарському полоні, з якого визволився через деякий час за викуп. Поразка під Берестечком зводила нанівець автономію козацької держави. Відповідно до умов нового Білоцерківського договору (вересень 1651 р.) козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чол., влада гетьмана поширювалася лише на Київське воєводство, йому заборонялися відносини з іншими державами. Шляхта повернулася до своїх маєтків. Бойові дії продовжились і в наступному році в травні 1652 р. Б. Хмельницький у битві біля гори Батіг розгромив 20 тисячне польське військо. Близько 15 тисяч поляків загинуло. це була найблискучіша перемога Хмельницького. Характер політики австрійського уряду щодо українців. Продовження реформ Марії-Терези Йосифом ІІ, їх роль у розвитку національно-культурного життя Галичини та Буковини. Входження західноукраїнських земель до складу австрійської імперії збіглася в часі з першою хвилею модернізацій них реформ у цій державі. Ці реформи запроваджувалися в життя в 70 – 80 роках 18 ст. Марією-Терезою та Йосипом ІІ. Вони базувались на ідеях освіченого абсолютизму і мали на меті не допустити відставання Австрії від основного суперника – сусідньої Пруссії. В ході реформ дворянське самоврядування було замінене бюрократично-чиновницьким управлінням, що підпорядковувалось безпосередньо імператорському двору. Панщина обмежувалася 3-ма днями на тиждень. Була створена постійна армія на основі обов’язкової військової повинності. Йосиф ІІ, який правив у 1780 – 1790 рр. продовжив реформи своєї попередниці. Він прагнув створити уніфіковану абсолютистську адміністративно-бюрократичну систему управління, ліквідувавши залишки автономії в її окремих землях. При цьому австрійський уряд намагався протиставити польсько-шляхетському опору свою політику на галицьких і буковинських землях, українське селянство, надаючи йому певні свободи. Однак спроби Йосифа ІІ скасувати кріпосницьку залежність, замінити панщину єдиним поземельним податком через опір поміщиків не були реалізовані. У той же час була ліквідована особиста залежність селян від поміщиків. У релігійній сфері результатом реформ було підпорядкування церкви державі, а основні християнські конфесії зрівняні в правах. Австрійський уряд покращив матеріальне становище духовенства та підняв рівень народної освіти. Це відповідало ідеології просвічених монархів, згідно з якою благоденство і добробут суспільства залежать від рівня його освіченості і культури. У 1774 р. в Австрійській державі введено закон про обов’язкову шкільну освіту для дітей від 5 до 12 років. У 1784 р. у Львові був відкритий перший на українських землях світський університет, де викладання філософських та богословських дисциплін з 1787 р. велося слов’янською мовою. Нове піднесення культурно-національного відродження Галичини починає пробиватися у 10 – 20-хрр. ХІХ ст. Ідеологами і провідниками цього руху виступають представники вищого уніатського духовенства. Іван Могильницький доклав великих зусиль для видання і поширення шкільної літератури українською мовою та пропаганди освіти в народних масах. Наступний етап у розвитку галицького відродження пов'язаний з діяльністю «Руської трійці» - гуртка львівських романтиків, вихідців з сільського духовенства, студентів греко-католицької духовної семінарії у Львові Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького. У 1827 р. вони видали в Будапешті альманах «Русалка Дністровая». У ньому були поміщені народні пісні, думи, легенди, історичні документи, що розкривали історичне минуле українського народу. «Руська трійця» намагалася поширювати українські традиції, ідеї об’єднання українських земель. Заслугою об’єднання було також те, що вони зробили перші спроби спрямувати вирішення національних проблем у політичну площину. Битва під Зборовом. Зборівський мир. Відновлення української державності. 5-6 серпня 1649 р. в бою під Зборовим Хмельницький завдав відчутних втрат польській армії але її врятував від розгрому татарський хан, який не хотів посилення України і пішов на таємні переговори з польським королем і змусив Хмельницького укласти з поляками договір. Під тиском обставин Хмельницький змушений був піти на укладення 8 серпня 1649 р. Зборівського мирного договору. Відповідно до умов цього договору козацький реєстр зростав до 40 тис. чол., а козацька територія охоплювала Київське, Чернігівське та Брацлавське воєводства. На цих територіях влада належала гетьману та його адміністрації. Але магнати та шляхта мали право повернутися до своїх маєтків, більшість селян знову поверталася у кріпацтво. У ході національно-визвольної війни відбувався процес формування української державності. За часів Хмельницького територія Української держави простяглася майже на 200 тис кв. км. і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн. чоловік. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах організуватися на боротьбу. Столицею держави було місто Чигирин. Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада. Проте Хмельницький частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі. Могутня влада сконцентрувалася в руках гетьмана, її підсилював величезний авторитет Хмельницького. Він очолював адміністрацію, військо, фінансову і судову систему, скликав ради, видавав нормативні акти-універсали, вів дипломатичні переговори. Генеральна старшина, перетворилася на урядових міністрів. Сюди належали генеральний писар, обозний, два осавули, двоє суддів, пізніше увійшли також підскарбій, хорунжий та бунчужний. Генеральний писар очолював гетьманську канцелярію і займався зовнішньою політикою. Іноземці часто називали його «канцлером», тобто першим міністром. Осавули були помічниками і заступниками гетьмана у військових справах, обозний очолював артилерію і займався постачанням армії. Підскарбій відав фінансовими справами, бунчужний був хранителем гетьманського бунчука, а хорунжий – прапора. Часто вони були виконавцями найважливіших гетьманських доручень. Хмельницький проводив незалежну зовнішню політику, вів переговори з Туреччиною, Кримом, Росією, активно втручався в молдавські справи. В Україні почала складатися своєрідна правова система. Зберігався Литовський статут, Магдебурзьке право, які діяли з польських часів. Але з’явились і нові правові акти – гетьманські універсали, зросло значення козацького, так званого «звичаєвого» права. Утворення української державності і визволення значної частини українських земель від польського гніту були найважливішими наслідками визвольної війни під проводом Б.Хмельницького. Разом із тим, несприятлива зовнішньополітична обстановка і нестача внутрішніх сил не дали змогу створити в цей період незалежну Українську державу. Смерть Б.Хмельницького стала поворотним моментом в історії України. Перебуваючи при владі, гетьман піклувався про створення стабільної держави, де б існувала спадкова монархія. Але трагічна загибель під час молдавського походу його сина Тимоша, який був здібним політиком і талановитим воєначальником, перешкодила здійсненню планів гетьмана. Переяславська Рада. Березневі статті Б.Хмельницького 1654 року. Входження України під протекторат Московії Довготривала військова кампанія привела до відчутного виснаження сил. Україна потребувала союзника для боротьби з Польщею. В якості найбільш реальних союзників розглядалися варіанти Туреччини і Росії. Зрештою Хмельницький та більшість козацької старшини зробили вибір на користь Росії. На цей час і Москва, намагаючись розширити сферу свого впливу і використати Україну в якості буфера проти Туреччини, вирішила взяти Військо Запорізьке «під свою руку». Юридично цей акт оформлено під час російсько-українських переговорів у січні-березні 1654 р. у Переяславі. Основними положеннями договору були: - антипольський військовий союз України і Росії; - протекторат московського царя над Україною; - збереження основних прав і вольностей Війська Запорізького. Ця подія увійшла в історію під назвою Переяславська Рада. Але остаточний договір було укладено в березні 1654 р. тому документ дістав назву «Березневі статті». Згідно з цим документом Україна зберігала республіканську форму правління, територіально-адміністративний поділ, цілковиту незалежність у проведенні своєї внутрішньої політики. Водночас окремі статті обмежували її суверенітет: збір податків з населення здійснювався під контролем російської сторони, заборонялися дипломатичні відносини з Польщею та Туреччиною. |
|
Відповіді на екзаменаційні питання з дисципліни «Історія України» Вивчення історії у вищій школі сприяє формуванню історичної свідомості народу, в якій органічно поєднується знання, погляди, уявлення... |
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З ПОЛІТОЛОГІЇ Етапи становлення політичної науки. Місце політології в системі суспільних наук |
|
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ» ... |
СОЦІОЛОГІЯ Лутак Н. А., голова Дніпропетровського міського методичного об’єднання викладачів суспільних дисциплін, викладач-методист Дніпропетровського... |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ Дніпропетровський... Програма комплексного кваліфікаційного екзамену охоплює теми фундаментальних дисциплін з історії, які забезпечують базовий рівень... |
Вступ. Класифікація та загальна будова автомобілів Осюнько Н. В. викладач спец дисциплін автотранспортного напрямку, вища категорія, старший викладач, ДНЗ «Уманський ПАЛ» |
|
«Цивільні шлюби: за і проти» Викладач суспільних дисциплін Гусарова В. В Яка людина, таке в неї і кохання»; «Взаємини, що почалися легко, необдумано, рідко підносяться вище кухні і спальні» О.І. Герцен;... |
Екзаменаційні питання до курсу «Історія України» для студентів 1-го курсу у 2012/13 н р |
|
Впровадження інтерактивних методів навчання щодо розвитку комунікативних... Викладач предметів людина і світ та художня культура, спеціаліст вищої категорії, старший викладач Державного навчального закладу... |
Екзаменаційні питання з курсу «Новітня історія України» для студентів... Проголошення автономії Карпатської України: передумови, причини, історичне значення. Угорська окупація Закарпаття |