|
|
Скачати 0.93 Mb.
|
Збудник сифілісу – це Treponema pallidum, яка входить до роду Treponema ( від лат. trepo - повертати, nemo - нитка) відкритий в 1905 р. Ф.Шаудіном і Е.Гофманом. Стара назва збудника – бліда спірохета зумовлена тим, що мікроорганізм погано забарвлюється барвниками внаслідок низького вмісту нуклеопротеїдів. Treponema pallidum – тонкі клітини спіралеподібної форми з 12-14 завитками.T. pallidum — тонкие штопорообразно закрученные нити (0,18 х 6-20 мкм) с 8-12 мелкими завитками. По Романовскому—Гимзе окрашиваются в бледно-розовый цвет. Слабо окрашиваются анилиновыми красителями, окрашиваются серебрением. Хорошо видны при темнопольной и фазовоконтрастной микроскопии. Имеют 8-12 периплазматических жгутиков. Движения — поступательные, вращательные и маятникообразные. Аназробы или микроаэрофилы. В организме возбудитель сифилиса может инцистироваться и образовывать L-формы. Антигени — специфический термолабильиый белковый и неспецифический липоидный, сходный с кардиолипином, зкстрагируемым из сердца быка. Культуральні властивості.Мікроаерофіли.Вірулентні штами на штучних пож.середовищах не ростуть.Невірулентні штами інкли ростуть на спец. Середовищах,які містять мозкову та ниркову тк.,в анаеробних умовах при t=35С. Має складну антигенну будову:специфічний термолабільний білковий антиген і не специфічний ліпоїдний антиген,ідентичний кардіоліпіну бичачого серця. Патогенез. Є антропонозною інфекцією.Культивується в тестикулах кроля. Мех.передачі-статевий.,можливе з переливанням крові.Перебігає циклічно,між окремими стадіями хвороби існують періоди латентного сиф. Інкуб. Період 2-3 тижні. .Первинний сифіліс характер. Появою твердого шанкра на місці вхідних воріт(виразка) ,а також зб. Лімфовузлів .Втор.сиф.-проявляється папульозною , везикулярною або пустульозною висипкою на шкірі і слиз. Обол.,а також ураженням вн. Органів. .Третинний сиф.-може трив. Десятиріччями і характер. Утв. Сифілітичних гранульом(гум) Імунітет захисного імунітету не має.Антитіла є лише відображенням інфекційного процесу. Мікробіол.діагностика здійснюється мікроскопічним,серологічном та генетичним методами.При мікроскопії викор. Нативні та фіксовані препарати. Фарб. За Романовським-Гімзою, Бурі, імпрегнація сріблом,досл. Під фазовим контрастом,у темному полі. Сер.діагностика здійснюється шляхом постановки реакц. Вассермана(РЗК), в якій викор. Неспециф. Кардіоліпіновий або специ.трепнемний антиген,осадкових реакцій(Канна і Закса-Вітебського); реакції іммобілізації блідих трепонем (РІБТ),РІФ,ІФА. ЛікуванняВикор.антибіотики пініцилінового ряду і вісмутові препарати.Специфічна профілактика не проводиться. 35.Лептоспіри і їх характеристика,класифікація.патогенез,імунітет і мб.діагностика. Специфічна профілактика і терапія. Лептоспіроз – це гостре інфекційне зоонозне захворювання , яке характеризується лептоспіремією, лихоманкою, інтоксикацією, ураженням нирок, капілярів печінки, м’язів, серцево-судинної і центральної нервової систем. Лептоспіри – збудники гострих інфекційних захворювань лептоспірозів, які уражають людину, гризунів, велику рогату худобу, овець, свиней, собак та інших тварин. Викликається лептоспіроз збудником Leptospira interrogans (грец. leptos - довгий, тонкий). Збудниками лептоспірозу часто є L.pomona, L.monijakov, L.grippotyphosa, L.tarassovi, L.canicola, L.icterohaemorragiae. Лептоспіри – довгі, тонкі спіралеподібні мікроорганізми з 12-18 дрібними завитками. Кінці їх загнуті у вигляді крючків. Рід Leptospira має понад 200сероварів,які об’єднують в 25 серогруп. За морф. Це тонкі спірохети, у яких один чи обидва кінці можуть бути зігнутими. Погано фарб. За Грамом і Роман.-Гімзою, але добре вичвл.срібленням і при темнопільній мікроскопії. Культ.вл. та біохім. Аероби,каталазо-і оксидазопозитивні.Культивуються на пож.середовищах із сироваткою альбуміном при темп.28-30С. На рідких пож. Серед. При рості лепто спір відсутнє скаламутнення;ростуть повільно. Патогенез. У деяких тварин,інфекція перебігає хронічно без клін. Проявів. При цьому збудник виділяється із сечею,забруднюючи воду та грунт. Головними шляхами передачі є водний,аліментарний,контактний. Мікроб через слиз.обол. або черезпошкодж. Шкіру потрапляє в кров. Із кровю потрапляє в печінку , нирки,де знову розмнож.та потрапляють в кров. Лептоспіри вражають капіляри печінки,нирок,ЦНС. Виникає генералізований капіляротоксикоз,зявляються геморагії. Хвороба перебігає гостро, з інтоксикацією, жовтяницею, розвитком ниркової недостатності, з високою латентністю Імунітет.Напружений,гуморальний, типоспецифічний імунітет. Мікробіол.діагностика.Здійснюється мікроскопічним, бактеріологічним і серологічним методами(реакц.аглютинації,РЗК) Можлива постановка біопроби на кроликах-сисунцях.Використовують ПЛР. Лікування. Викор.антибіотики (пеніциліни,тетрацикліни). Також застосовують гетеро логічний лептоспіроз ний імуноглобулін. Профілактика. Розроблена ваклина інактивована нагріванням.Вакцинацію проводять за епід.показаннями. 36.Борелії.,біолог властивості.Патогенез.Збудники ендемічного і епідемічного поворотного тифу.Профілактика і терапія поворотного тифу. Збудник хвороби Лайма.Патогенез,терапія,діагностика,профілактика. Борелії. Рід борелії нараховує понад 20 видів. Спричиняють як антропонозні інфекції,так і зоонозні із трансмісивним шляхом передачі. Borrelia recurentis-збудник епідемічного тифу Borrelia duttoni,persica- збудник ендемічного тифу Патогенез.людина заражається при втиранні гемолімфи роздавлених інфікованих вошей в ранку від укусу і при розчухуванні укусу. Інкуб. Період 7-8днів. В огр.людини борелії потрапляють у клітини лімфоїдно-макрофагальної системи, де розмножуються і у вел.к-ті потрапляють в кров. Бореліємія проявляється високою температурою- до 39-40, ознобом, головним болем.Такі напади повторюються декілька разів(3-20). Періоди ремісії пояснюються тим, що борелії гинуть під впливом антитіл,але нові антигенні варіанти спричиняють рецидив захворювання. Імунітет. Гуморальний, не тривалий Діагностика. Зд.бактеріоскопічним методом- збудник виявляється у препараті з товстої краплі, зафарб. За Роман-Гімзоючи ін..методами.Як доп.метод використовують серологічний метод – постановку РЗК. Для ідентиф. Епідемічного чи ендемічного поворотного тифу проводять біологічну пробу на мишах і щурах. Специф профілактика не застосовується. Лікування. Антибіотики широкого спектру дії. Збудник хвороби Лайма – Borrelia burqdorfei, Патогенез. Хвороба Лайма – хрон.інфекція з ураженням шкіри, серцевої і нервової сист., суглобів, що супров.розвитком розвитком аутоімунних процесів. Розрізняють три стадії хвороби: 1-ураження шкіри(мігруюча еритема) 2-розвиток доброякісних уражень серця і ЦНС 3-розвиток артриту вел.суглобів через 6 тижнів після початку захворювання. Імунітет. Гуморальний,видоспецифічний Мікробіол.діагностика. Здійснюється бактеріоскопічним і серологічними методами, у ПЛР. Зб.хвороби Лайма при виділ. З кліщів добре ростть на пож.середовищах. Зматеріалів від хворих ізолювати збудника вдається рідко. Профілактика. Не розроблена. Лікування. Антибіотики(фторхінолони,тетрацикліни) 37.Рикетсії,біолог.властивості.Класифікація.Рикетсії-збудники захворювань у людини. Збудники Ку-гарячки.Патогенез,діагностика,профілактика. Рикетсії- дрібні поліморфні прокаріотичні м.о. за структурою кл.близькі до Гр. Відомі такі морф. Типи рекетсій: -кокоподібні,овальної форми або гантелеподібні -паличкоподібні,містять біполярно розташ. Зерна. -«бацилярні»,містять декілька зерен -ниткопод.,або міцелярні, багато зернисті форми -- Рикетсії групи висипного тифу --групи плямистих лихоманок --ерліхії --коксієли Rickettsia prowazekii-збудник епідемічного висипного тифу Rickettsia typhi- збудник ендемічного тифу Rickettsia felis- збудник туфоподібної ендемічної хвороби Rickettsia sibirica- збудник пн.азійського кліщового рикетсіозу Rickettsia conori- збудник марсилянської гарячки Rickettsia rickettsia- збудник плямистої гарячки Rickettsia akari- збудник везикульозного рикетсіозу Coxiella burnei-збудник Ку-гарячки Гр- дрібні кокопод.або паличкопод. Зустрічаються також ниткопод.форми або у вигляді ланцюжків. Розмнож.бінарним поділом. У розвотку виділ 2 фази 1-наявна в обол.структурний ліпосахарид 2- його відсутність. Патогенез. Проникає в організм через слиз.обол. або шкіру.проникає в кров і заноситься в паренхіматозні орг..і проникає в гістіоцити(фаза дисемінації).Розмножуються в гістіоцитах , виходячи з них, фагоцитуються мононуклеарами та макрофагами, де також здатні розмножуватися. При хрон.формах уражаються ендокард і клапани серця, кістковий мозок, легені з розвитком фіброзу. Профілактика.Існує жива вакцина а основі штаму С.burnetti , М-44 для вакцинації співробітників лаб.,які прац.з коксієлами,а також для імунізації с.г.тварин з метою зменш.небезпеки виділення коксієл у довкілля. 38.Збудники висипного тифу,властивості.Патогенез,оцінка методів.Профілактика,оцінка препаратів.Діагностика. Збудники висипного тифу. Характерезуютьсязагальнобіолог.вл. рикетсій,але відрізняються за еколого-епідеміологічними властивостями. Rickettsia prowazekii-збудник епідемічного висипного тифу Патогенез.Інфікування відбувається при втиранні фекалій воші у подряпини шкіри.Інкуб.пер. 7-14днів. Розмножуються в епітелії кишкового каналу і виділ. З фекаліями. Клінічна картина- гіпертермія,головний біль,висипи на шкірі, поруш.діял. серцево-суд.системи Мікробіол.діагностика. Основним методом є серологічний.Розроблені методи діагностики на основі не прямої імунолюмінісценції,ІФА. Профілактика. Боротьба з педикульозом.При педикульозі призначають бутадіон. Для вакцинопрофілактики застос.живу вакцину.з авірулентного штаму рикетсій Провачека,вирощених на курячому ембріоні. Вакцина Вайгля з інактивованих рикетсій,вирощених у кишечнику вошей 39.Мікоплазми,класифікація.Біолог.властивості,методи культивування.Патогенез,діагностика. Мікоплазми. За розмірами геному, схильності до внутрішньо кл.паразитизму – подібні до вірусів; у той же час здатність рости на без клітинних середовищах та чутливість до антибіотиків наближує їх до бактерій. Їх особливість полягає в потребі у стеролах та жирних кислотах для їх росту. Для діагностики існують тест системи,створені для визначення ферментативних властивостей мікоплазм, та найширше застосовується метод полімеразної ланцюгової реакції, що дозволяє провести детекцію фрагментів накл..кислот і встановити вид збудника. Способи розмноження: бінарний поділ, фрагментація крупних тіл та ниткоподібних структур, брунькування. У медицині розглядають тільки представників родини Mycoplasmataceae, а саме - M.pneumonia(патогенна), M.hominis, . - M.pneumonia викликає дві форми респіраторного мікоплазмозу: гостре респіраторне затвор.(фарингіт,ларингіт,трахеїт,бронхіт,) Та гостру пневмонію.Досліджують на наявність мікоплазм мазки та змиви із задньої стінки глотки,мокротиння,плевральний випіт,можливо спинномозкову рідину та кров. Також висівають мікоплазмози на тверді пож.сер. та у напіврідкі. 40.Хламідії,класифікація,біолог.вл.Методи культивування.Роль в розвитку патології людини.Мікроіолог.діагностика. Хламідії- дрібні Гр- кокоподібні бактерії, що характеризуються Облігатними вн.кл. паразитом і особливо циклічністю розвитку. Зовнішня мембрана представлена переважно ліпополісахаридами та основ ним білком зовнішньої мембрани з групи пуринів. Їх виявлення найзручніше проводити у мікропрепаратах, забарвлених за Роман.-Гімзою. Життєвий циклхламідій охоплює дві фази різні за біологічними властивостями форми,адаптовані допозакл. Та вн.кл існування. Позакл.овальної форми фарб. За Роман.-Гімзою у пурпуровий колір. Ретикулярні тільця є вегетативною вн.кл формою паразита.Вони мають овальну чи паличкоподібну форму і заб. За Роман-Гімзою в блакитний. Культуральні властивості. Єоблігатними енергетичними паразитами і на штучних пож.середовищах не ростуть.Їх культивувати можна лише в живих кл. Вирощ.культур хламідій ведуть в епітеліал.кл. оболонки жовчного мішка курячого ембріона. Патогенез.обумовлений репродукцією збудників у кл.конюктиви і рогівки.Вхідні ворота- слиз.обол сечовидільної і статевої систем.Внаслідок патогенного впливу збудників відбувається часткова десквамінація епітелію і поруш. Цілісність слиз.,що створює сприятливі умови для приєднання вторинної гнійної інфекції.Хламідіоз призводить до безпліддя. Для діагностики використовують серологічну діагностику з викор.реакції РЗК,рНГА,ІФА.Для експрес діагностики придатні імунохроматографічні тест-системи. Лаб.діагностика-цитоморфологічний метод,що ґрунтується на виявленні ЦПВ в епітеліал.кл. 41.малярійний плазмодій,характеристика.Патогенез малярії.Мікробіог.діагностика.Профілактика і терапія. маларійні плазмодії.Малярія є трансмісивним антропонозним природноопосеридкованим захворюванням,що визначається ареалом поширення комарів роду Anopheles.Паразитна система двокомпонентна: комари роду Anopheles(кінцевий господар) – людина (проміжний).Цикл розвитку включає статеву(спорогонія) і безстатеву стадію(шизогонія). Спорогонія протікає однотипно для всіх видів плазмодії.Самка комара при кровосмоктанні заковтє трофозоїти і шизонти,що гинуть у шлунку комара.,а гагонти і гамети дозрівають і запліднюються переходячи в оокінету.,яка розвивається в ооцисту,що містить до 10000спорозоїтів. Спорозоїти током крові заносяться до слинних залоз комара,звідки при укусі потрапляють в організм людини,де проходить дві фази : екзоеротрицитарну шизогонію – тканинна фаза в гепатоцитах:тканинні спорозоїти – тканинні трофозоїти – тканинні шизонти – тканинні мерозоїти; та еротрицитарну – в еритроцитах: еритроцетарні трофозоїти,шизонти і гаметоцити. Патогенез малярії. Патогенез залежить від механізму зараження.При трансмісивному зараж.прходть тк. І еритроцитарну фази шизогонії.При штучних способах зараження- лише еритроцитарна. На фазі тк.шизогонії клін.ознаки відсутні.Причиною нападів хвороби є розпад морул мерозоїтів, еритроцитів, гепатоцитів. Розрізняють чотири періоди хвороби: інкубаційний,первинних гострих проявів,вторинний латентний і період рецидив(ближні та віддалені).Клін. хвороба проявляється циклічною гарячкою(48год),що виникає при досягненні пірог енного порогу,анемією,спленомегалією. Діагностика. Матеріал для дослідження є кров,аспірат лімфатичних вузлів або шанкра,стернальний пунктат,ліквор.Виявлення плазмодії проводиться мікроскопічним («товста крапля» за Роман.-Гімзою), серологічним(ІФА,РІФ,РНГА), генетичним(ПЛР) методами.Мікроскопічно може бути виявлений в крові не раніше 5-8дня від моменту інфікування людини. Специфічна профілактика і терапія. Специф.імунопрофілактика не розроблена,рекомендовано профілактичний прийом хіміопрепаратів для груп ризику, лікування –хінін, мефлохін, гало фантин, хінгамін, бімугаль, акрихін, примахін, піриматемін. 42.Кампілобактери.Біолог.властивості,мікробіолог.діагностика. Кампілобактери – Гр- напівскручені палички.Рухомі монотрихи,хоча можуть виявлятися 2 джгутики по полюсах клітини.Вимогливі до середовища,ростуть на кровяних сер.,що містять гемін,білкові гідролізати,а.к. Бактерії проникають через слизовий бар’єр кишкового канал завдяки активній рухливості.Токсигенні властивості зумовлені ентеротоксином,що за механізмом дії подібний до ентеротоксинів патогенних еширихій та холерного вібріону. Фактор передачі харчові продукти.Інкубац.період при кишковій формі кампілобактеріозу триває декілька днів. |
| ГЕОМЕТРІЯ. 10-й клас Користуючись історичними даними, доцільно показати, що практика є головним джерелом і рушійною силою розвитку геометрії; розповісти... |
Уроку Зародження й розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини й суспільному розвитку. Методи наукового пізнання |
| 1. Сутність музичної педагогіки та її основні категорії Музичне виховання як важлива складова естетичного виховання відіграє особливу роль у всебічному розвитку особистості дитини. Ця роль... |
Урок №2: Тема уроку: Роль вірусів у природі та житті людини Ознайомити учнів із різноманітними вірусними захворюваннями рослин, тварин і людини |
| ТЕМА: ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ МЕТЕОЧУТЛИВОСТІ ЛЮДИНИ Визначити рівень патогенності погоди та її подразнювальну дію, оцінити комплексний вплив погодно-метеорологічних факторів на організм... |
Особисті і соціальні права за КУ Комісія ООН з прав людини, її роль у формуванні міжнародних стандартів прав людини |
| План I Роль слуху в розвитку людини. Причини виникнення та класифікація... Навчання і виховання дітей з порушеннями слухової функції у спеціальних закладах |
ТЕМА ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ Зародження та розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини й суспільному розвитку. Методи наукового пізнання. Теорія... |
| 1. Суть, значення і роль державних доходів Порівняльна характеристика податкових систем в економічно розвинених державах світу |
Лекція на тему: «Роль батьків у вихованні правильної звуковимови... Роль батьків у вихованні правильної звуковимови у дітей та розвитку їх мовлення |