№
уроку
п/п
|
№
розділу
§
пункту
|
ТЕМА
ЗМІСТ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
|
ДАТА
|
При-
мітка
|
ДЕРЖАВНІ ВИМОГИ
|
I
1
2
II
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
|
1,2
3,4
5,6
7
8
9
10
11
12
5-12
13,14
5-14
|
Вступ ( 2 год. )
Зародження та розвиток фізики як науки. Роль фізичного знання в житті людини й суспільному розвитку. Методи наукового пізнання. Теорія та експеримент. Вимірювання. Фізичні величини. Одиниці фізичних величин.
Похибки вимірювання. Математика — мова фізики. Скалярні та векторні величини. Дії з векторами. Наближені обчислення. Графіки функцій та правила їхньої побудови.
Кінематика ( 18 год. )
Механічний рух та його види. Основна задача механіки та способи її розв'язування в кінематиці. Фізичне тіло й матеріальна точка. Система відліку. Траєкторія руху. Шлях і переміщення.
Рівномірний прямолінійний рух. Швидкість руху. Рівняння рівномірного прямолінійного руху. Закон додавання швидкостей .
Способи вимірювання довжини й часу. Відносність механічного руху.
Графіки залежності кінематичних величин від часу для рівномірного прямолінійного руху.
Розв'язування задач.
Нерівномірний рух. Середня та миттєва швидкості.
Рівноприскорений рух. Прискорення. Рівняння рівноприскореного руху. Швидкість і пройдений шлях тіла під час рівноприскореного прямолінійного руху.
Графіки залежності кінематичних величин від часу для рівноприскореного прямолінійного руху.
Лабораторна робота № 1. Визначення прискорення тіла під час рівноприскореного руху.
Вільне падіння тіл. Прискорення вільного падіння. Рівняння руху під час вільного падіння тіл.
Розв'язування задач.
Контрольна робота № 1 з теми «Механіка. Кінематика».
Рівномірний рух матеріальної точки по колу. Період обертання та обертова частота. Доцентрове прискорення. Кутова швидкість.
Зв'язок лінійних та кутових величин, що характеризують рух матеріальної точки по колу.
Розв'язування задач.
Лабораторна робота № 2. Дослідження руху тіла по колу.
Розв'язування задач. Підготовка до контрольної роботи.
Контрольна робота № 2 з теми «Механіка. Кінематика».
|
|
|
Учень;
називає етапи розвитку фізики як науки, методи наукового пізнання, принцип відносності механічного руху і прізвища його творців та :вчених, які пояснили вільне падіння тіл, окремі види рухів за їх траєкторією, одиниці переміщення, швидкості, прискорення, приклади швидкостей тіл мікро-, макро-, і мегасвіту;
розрізняє: фізичне тіло і матеріальну точку, прямолінійний і криволінійний рухи матеріальної точки;
формулює означення кінематичного рівняння руху , кінематичні закони рівномірного та рівноприскореного рухів уздовж прямої;
може описати явище вільного падіння тіл, вид механічного руху за його кінематичним рівнянням руху; обґрунтовувати суть методу фізичного моделювання, зміст основної (прямої) задачі механіки, рівняння руху як залежність шляху (координати від часу); характеризувати роль фізики у житті людини, рух тіла у вертикальному напрямі, зв'язок лінійних і кутових величин, що характеризують рух матеріальної точки по колу, вид механічного руху за його рівнянням швидкості; пояснити, що таке кутова швидкість та її зв'язок із частотою обертання; суть фізичних ідеалізацій — матеріальної точки, системи відліку; порівняти основні кінематичні характеристики різних видів руху за відповідними їм рівняннями рухів;
здатний спостерігати рух тіла вздовж прямої, по колу та кинутого горизонтально; користуватися масштабною лінійкою, вимірною стрічкою і секундоміром при вивченні вільного падіння тіл та визначати його прискорення; оцінити допущену при цьому абсолютну і відносну похибки вимірювання, дотримуватися правил експлуатації названих вище приладів, та узагальнених планів відповіді про фізичну величину і фізичне явище при узагальненні й систематизації знань з кінематики;
може розв'язувати задачі застосовуючи кінематичні рівняння руху; будувати графіки руху для рівномірного і рівноприскореного рухів.
|
III
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
41
42
43
44
|
15
16
17,18
19
20
21
15-21
22
22
23
22-23
24,25
26
27
28
29,30
|
Динаміка ( 24 год. )
Закони динаміки. Перший закон Ньютона. Інерціальні системи відліку.
Механічна взаємодія тіл. Сила. Види сил у механіці. Вимірювання сил. Додавання сил.
Інерція та інертність. Маса та імпульс тіла. Другий закон Ньютона.
Третій закон Ньютона. Межі застосування законів Ньютона.
Гравітаційна взаємодія. Закон всесвітнього тяжіння. Гравітаційна стала.
Сила тяжіння. Вага й невагомість.
Лабораторна робота № 3. Вимірювання сил.
Розв'язування задач. Підготовка до контрольної роботи.
Контрольна робота № 3 з теми: «Механіка. Динаміка».
Рух тіла, кинутого вертикально вгору. Рух тіла, кинутого горизонтально
Рух тіла, кинутого під кутом до горизонту.
Штучні супутники Землі. Перша космічна швидкість.
Розвиток космонавтики. Внесок українських учених у розвиток космонавтики (Ю. Кондратюк, С. Корольов та ін.).
Розв'язування задач. Підготовка до контрольної роботи.
Контрольна робота № 4 з теми «Механіка. Динаміка ».
Деформація тіл. Сила пружності. Механічна напруга. Модуль Юнга. Закон Гука..
Лабораторна робота № 4. Вимірювання коефіцієнта жорсткості.
Вага тіла. Невагомість. Перевантаження.
Сили тертя. Коефіцієнт тертя ковзання. Лабораторна робота № 5. Вимірювання коефіцієнта тертя.
Рух тіла під дією кількох сил.
Рівновага тіл. Види рівноваги тіл. Центр тяжіння.
Умова рівноваги тіла, що має вісь обертання. Момент сили.
Лабораторна робота № 6. Дослідження рівноваги тіла під дією кількох сил.
Розв'язування задач. Підготовка до контрольної роботи.
Контрольна робота № 5 з теми «Механіка. Динаміка».
|
|
|
Учень:
називає основні етапи розвитку космонавтики та її творців;
наводить приклади прояву законів збереження енергії та імпульсу в природі й техніці, практичних застосувань законів динаміки;
розрізняє рівняння кінематики і рівняння динаміки руху тіла;
формулює умови рівноваги тіла для поступального і обертального рухів, І, II і III закони Ньютона, закон всесвітнього тяжіння, закони збереження механічної енергії, імпульсу; записує їх формули;
може описати всесвітнє тяжіння і реактивний рух, рух тіла під дією кількох сил, обґрунтувати реактивний рух як прояв дії закону збереження імпульсу; характеризувати універсальність законів Ньютона, пояснити фізичний зміст поняття імпульсу; порівняти різні методи вимірювання сил;.
здатний спостерігати залежність ваги тіла від руху опори чи підвісу, користуватися динамометром і визначати конкретні умови рівноваги тіла під дією декількох сил, оцінити похибки вимірювання і дотримуватися правил експлуатації приладів, які при цьому використовуються;
може розв'язувати задачі, застосовуючи умови рівноваги тіла, закони динаміки при описанні окремих прикладів руху тіл та їх взаємодії, законів збереження імпульсу, енергії, представляти результати вивчення умов рівноваги тіла та застосування законів руху при розв'язуванні навчальних фізичних задач за допомогою таблиць, графіків, формул; систематизувати знання про закони динаміки та межі їх застосування; досліджувати можливі шляхи та екологічні проблеми вивільнення і споживання механічної енергії в регіоні;
може розв'язувати задачі, застосовуючи закони динаміки, всесвітнього тяжіння, збереження імпульсу, енергії
|
IV
45
46
47
48
49
50
51
52
53
54
|
31
32
33
34,35
36
|
Закони збереження в механіці ( 10 год. )
Імпульс тіла. Закон збереження імпульсу. Абсолютно пружний удар двох тіл.
Реактивний рух.
Механічна робота та потужність.
Механічна енергія. Кінетична енергія. Потенціальна енергія.
Взаємні перетворення потенціальної та кінетичної енергії в механічних процесах. Повна механічна енергія. Закон збереження енергії.
Розв'язування задач.
Лабораторна робота № 7. Дослідження пружного удару двох тіл.
Розв'язування задач.
Контрольна робота № 6 з теми «Механіка. Закони збереження в механіці».
|
|
|
Учень:
знають поняття імпульс тіла, імпульс сили, робота та потужність,
закон збереження імпульсу, закон збереження механічної енергії;
розуміють сутність перетворення енергії в механічних процесах;
здатні пояснити реактивний рух, перетворення енергії в механічних процесах;
вміють записувати рівняння закону збереження імпульсу та енергії під час пружного зіткнення тіл;
вміють класифікувати види механічної енергії;
володіють експериментальними способами дослідження пружного удару;
здатні розв'язувати фізичні задачі на застосування понять імпульс тіла, імпульс сили, робота й потужність,
закону збереження імпульсу та закону збереження механічної енергії.
|
V
55
56
57
58
59
60
61
62
63
|
38,39
40
41
42
43
44,45
|
Механічні коливання й хвилі ( 9 год. )
Коливний рух. Умови виникнення коливань. Вільні коливання. Гармонічні коливання. Амплітуда, період і частота коливань. Рівняння гармонічних коливань. Фаза коливань.
Пружинний маятник та період його коливань
Математичний маятник. Період коливань математичного маятника.
Лабораторна робота № 8. Виготовлення маятника та визначення періоду його коливань.
Енергія коливального руху.
Вимушені коливання. Резонанс. Автоколивання
Поширення хвиль у пружному середовищі. Поперечні та поздовжні хвилі. Довжина хвилі. Швидкість поширення хвиль.
Розв'язування задач.
Контрольна робота № 7 з теми «Механічні коливання та хвилі»
|
|
|
Учні:
- знають умови виникнення коливань, величини, що характеризують гармонічні коливання;
розуміють сутність гармонічних коливань, вільних і вимушених коливань;
здатні пояснити резонанс, поширення механічних коливань у пружному середовищі;
вміють записувати рівняння гармонічних коливань;
здатні аналізувати перетворення механічної енергії під час коливань математичного й пружинного
маятників;
володіють експериментальними способами визначення періоду коливань нитяного маятника і
вимірювання за його допомогою прискорення вільного падіння;
здатні розв'язувати фізичні задачі на визначення параметрів гармонічних коливань маятників, довжини
хвилі.
|
VІ
64
65
66
67
68
|
46
47
48
|
Релятивістська механіка ( 5 год. )
Принцип відносності А. Ейнштейна. Основні положення спеціальної теорії відносності (СТВ). Швидкість світла у вакуумі.
Відносність одночасності подій. Відносність довжини та часу. Релятивістський закон додавання швидкостей.
Взаємозв'язок маси та енергії.
Розв'язування задач.
Контрольна робота № 8 з теми «Механіка. Релятивістська механіка».
|
|
|
Учень:
називає творців релятивістської механіки, максимальну швидкість передачі взаємодії;
наводить приклади, які підтверджують справедливість спеціальної теорії відносності;
розрізняє класичний закон додавання швидкостей від релятивістського, інертну масу і масу спокою;
формулює основні положення спеціальної теорії відносності; записує формулу взаємозв'язку маси та енергії; може обґрунтувати історичний характер виникнення і становлення теорії відносності; характеризувати основні її наслідки — скорочення лінійних розмірів тіла, сповільнення плину подій; пояснити значення теорії відносності в сучасній науці й техніці;
здатний робити висновки про зв'язок фізичних характеристик тіл і явищ із властивостями простору і часу;
може розв'язувати задачі, застосовуючи формулу взаємозв'язку енергії й маси.
|
VІІ
69
70
71
72
73
74
75
76
77
78
79
80
81
82
83
84
85
86
87
88
|
|
МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА І ТЕРМОДИНАМІКА
Властивості газів, рідин, твердих тіл. ( 20 год. )
Основні положення молекулярно-кінетичної теорії будови речовини.. Дослідне обґрунтування МКТ.
Вимірювання швидкості руху молекул. Дослід О.Штерна.
Маса та розміри атомів та молекул. Кількість речовини. Молярна маса.. стала Авогадро.
Пояснення будови твердих тіл, рідин і газів на основі атомно-молекулярного вчення про будову речовини..
Модель ідеального газу. Температура та її вимірювання.
Тиск газу. Основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії ідеального газу.
Рівняння стану ідеального газу. Рівняння Менделєєва-Клапейрона.
Ізопроцеси. Газові закони.
Лабораторна робота № 9. Дослідження одного з ізопроцесів
Розв'язування задач.
Пароутворення і конденсація. Насичена і ненасичена пара.
Кипіння. Вологість повітря. Точка роси. Методи вимірювання вологості повітря.
Лабораторна робота № 10. Вимірювання вологості повітря.
Властивості рідин. Поверхневий натяг рідини. Змочування. Капілярні явища.
Будова й властивості твердих тіл. Кристалічні та аморфні тіла.
Анізотропія кристалів. Рідкі кристали та їх властивості. Застосування рідких кристалів у техніці.
Полімери: їх властивості і застосування.
Розв'язування задач.
Контрольна робота № 9. з теми «Властивості газів, рідин, твердих тіл.»
|
|
|
Учень:
називає творців молекулярно-кінетичного учення про будову речовини, а також учених, які зробили вагомий внесок у створення теорії рідин, твердих тіл і матеріалів;
наводить приклади рідких кристалів, аморфних і кристалічних тіл та полімерів;
розрізняє ідеальний і реальні гази, ізопроцеси, насичену і ненасичену пару, кристалічні й полікристалічні тіла;
формулює основні положення молекулярно-кінетичної теорії, основне рівняння молекулярно-кінетичної теорії, рівняння стану ідеального газу, газові закони, означення поверхневого натягу рідини і вологості повітря та записує відповідні формули для їх визначення;
може описати гіпотезу Демокріта про атомну будову речовини та основні етапи її розвитку, молекулярну будову рідин і полімерів, кристалічну будову тіл та їх загальні механічні властивості; обґрунтовувати суть поняття «ідеальний газ» як фізичної моделі реального газу; характеризувати зміст поняття кількості речовини, відносної вологості, коефіцієнта поверхневого натягу; пояснити визначальну роль взаємного розміщення, руху і взаємодії молекул щодо будови і фізико-хімічних властивостей тіл; пароутворення і конденсацію, тверднення і плавлення тіл на основі атомно-молекулярних і термодинамічних підходів;
здатний спостерігати змочування і капілярність, пароутворення і конденсацію, тверднення та плавлення тіл як фізичних явищ (згідно з відповідним правилом-орієнтиром); робити висновки про можливість отримання речовин (матеріалів) з наперед
заданими фізико-хімічними властивостями; користуватися манометрами різного типу, психрометром і визначати ним вологість повітря; дотримуватися правил їх експлуатації;
може розв'язувати задачі на застосування рівняння стану ідеального газу, відносної вологості повітря; представляти графічно ізопроцеси, результати спостережень за допомогою таблиць та графіків; оцінювати роль і практичну значимість
води і водяної пари в процесах утворення живих організмів та забезпечення умов їх життєдіяльності.
|
89
90
91
92
93
94
95
96
|
|
Основи термодинаміки ( 8 год. )
Теплові явища. Статистичний і термодинамічний підходи до пояснення теплових явищ. Термодинамічна рівновага. Температура. Способи вимірювання температури.
Внутрішня енергія тіл. Способи зміни внутрішньої енергії тіла.
Робота й кількість теплоти. Робота термодинамічного процесу. Теплоємність.
Розв'язування задач.
Перший закон термодинаміки.. Адіабатний процес.
Теплові машини. Принцип дії теплових машин.
Необоротність теплових процесів. Холодильна машина.
Розв'язування задач.
Контрольна робота № 10 з теми «Основи термодинаміки»
|
|
|
Учень:
називає винахідників теплових машин; наводить приклади
використання теплових машин, '
розрізняє роботу і теплообмін, нагрівник, робоче тіло і охолоджувач;
формулює перший закон термодинаміки і записує його формулу;
може описати будову теплових двигунів, побутового холодильника та розрізняє їх основні конструктивні елементи; обґрунтовувати необоротність теплових процесів; характеризувати зміст понять: внутрішня енергія, кількість теплоти, робота; здатний спостерігати прояви законів термодинаміки у природі; робити висновки про можливі шляхи вивільнення, трансформації й використання внутрішньої енергії тіла;
може розв'язувати задачі на застосування першого закону термодинаміки; досліджувати екологічні проблеми, пов'язані із вивільненням, передачею і використанням теплової енергії в регіоні та оцінювати їх стан.
|
97
|
|
УЗАГАЛЬНЮЮЧЕ ЗАНЯТТЯ (1 год.)
Розвиток теплоенергетики. Екологічні проблеми, пов’язані з використанням теплових машин і двигунів.
|
|
|
За результатами проведення узагальнюючого заняття учні усвідомлюють роль теплоенергетики в економіці та суспільному житті країни, розуміють екологічні загрози щодо використання теплових машин.
|
98
99
100
101
102
103
|
|
ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ ( 6 год. )
Дослідження механічного руху з урахуванням закону збереження енергії.
Вивчення одного з ізопроцесів.
Визначення коефіцієнта поверхневого на
тягу рідини.
Визначення модуля пружності речовини
Дослідження руху тіла під дією сили тяжіння.
Дослідження коливань тіла на пружині.
|
|
|
Учень:
називає прилади і матеріали, які використовувалися; формулює мету і завдання дослідження, і його теоретичні положення;
може описати і обгрунтувати суть методу дослідження (ідею досліду);
здатний самостійно вивчити або повторити теорію роботи, самостійно зібрати установку і виконати дослідження згідно з відповідною (спеціальною) інструкцією і в разі необхідності неодноразово повторити дослід; користуватися приладами, визначати їх загальні характеристики, дотримуватися правил експлуатації приладів; може представляти результати виконання теоретичних і експериментально-практичних завдань за допомогою формули, таблиці, графіка; оцінювати і перевіряти ступінь достовірності отриманих результатів; оцінювати практичну значимість набутого досвіду.
|
104
105
|
|
УЗАГАЛЬНЮЮЧІ ЗАНЯТТЯ
|
|
|
|
|