Кр.: 8о1. БедтісМі ЗО % — 500 ті
Б.8. Для оброблення рук.
Діоксидин — застосовують для лікування ран, промивання се-
чового міхура у вигляді ОД—1 % водного розчину. При сепсисі,
тяжких гнійних запальних процесах уводять внутрішньовенно кра-
плинно на 5 % розчині глюкози.
Церигель — безбарвна в’язка рідина. Добре розчинна в спирті,
ефірі. Справляє сильну бактерицидну дію, не викликає подразнення
шкіри, застосовують для прискореного методу обробки рук.
Рокал. Водні розчини застосовують для оброблення рук у роз-
веденні 1:10. Для стерилізації інструментів, які псуються при
кип’ятінні, їх занурюють на ЗО хв у розчин у розведенні 1:10. Для
зберігання стерильних інструментів використовують розчин 1:40 з
додаванням антикорозійного препарату — карбонату натрію (1 г на
5 л). Гумові вироби стерилізують у розчині 1:40 протягом 24 год.
Випускається в пляшках по 2,25 л.
Хлоргексидин (гібітан) — 20 % водний розчин хлоргексидину
біглюконату. Випускається в скляних банках по 500,1000 мл. Готу-
ють різні розчини:
для знезараження рук, операційного поля застосовують роз-
чин препарату на 70 % розчині етилового спирту в розведен-
ні 1:40 (для приготування робочого розчину беруть 40 частин
70 % спирту й 1 частину 20 % розчину хлоргексидину біглю-
конату);
для знезараження ран, опіків готують водний розчин 1:450;
40
для промивання порожнин тіла готують розчин 1:1000;
дезінфекцію інструментів здійснюють у спиртовому розчині в
розведенні 1:40, із занурюванням на 2 хв;
для прибирання операційної готують розчин 1:250.
4/1 Хіміотерапевтичні препарати
Ця група складається з таких підгруп: антибіотики, сульфаніла-
мідні препарати, похідні нітрофурану тощо.
-
Біологічні препарати — антибіотики
Антибіотики належать до біологічних антисептичних препара-
тів. На сьогодні відома велика кількість антибіотиків, які застосову-
ють у хірургії та інших медичних галузях. Промисловість випускає
синтетичні і напівсинтетичні препарати.
Антибіотики пригнічують розвиток і розмноження мікробних
клітин, справляють бактеріостатичну дію.
Антибіотики дають побічні ефекти. Установлено, що тривале
введення стрептоміцину спричинює зниження слуху і порушення
органу рівноваги. При тривалому введенні антибіотиків може роз-
винутися дисбактеріоз, в окремих хворих — алергійна реакція.
Кожний антибіотик справляє дію тільки на визначені види мікро-
бів. У зв’язку з цим починаючи лікування антибіотиками, потрібно
визначити, до якого з них найбільш чутливі мікроби, що спричини-
ли це захворювання.
Антибіотики поділяють на такі групи:
Пеніциліни (бензилпеніциліну натрієва і калієва сіль,
біцилін-5, ретерпен ампіцилін, ампіокс, уназин, аугментин,
оспен).
Макроліди й азаліди — еритроміцин, азитроміцин (сумамед),
спіраміцин (роваміцин), рокситроміцин (рулід).
Цефалоспорини. І покоління — цефалоридин, цефазолін (кеф-
зол), цефалексин (цепорекс), цефадроксил (дурацеф); II поко-
ління — цефуроксим (кетоцеф), цефаклор (верцеф); III поко-
ління — цефатоксим (клафоран), цефтріаксон (ленданцин),
цефіксим, цефтазидим (фортум); IV покоління — цефепім
(максипім), цефпіром (кейтен).
Тетрацикліни — тетрацикліну гідрохлорид, метацикліну гідро-
хлорид (рондоміцин), доксицикліну гідрохлорид (вібраміцин).
Хлорамфеніколи — левоміцетин, левоміцетину сукцинат роз-
чинний, синтоміцин.
Аміноглікозиди і глікопептиди — стрептоміцину сульфат,
гентаміцин, амікацин, канаміцин, сизоміцин, ванкоміцин.
41
Поліміксини — поліміксину В сульфат, поліміксину М суль-
фат.
Рифампіцини — рифампіцин (бенеміцин, рифадин).
Фузидини — фузидин натрію, гель “Фузидин”, гель “Префу-
зин”.
Лінкозаміни — лінкоміцину сульфат, кліндаміцин (далацин).
-
Сульфаніламідні препарати
Це велика група препаратів з вираженою антимікробною дією.
Вони порушують обмінні процеси в бактеріальній клітині і дають
бактеріостатичний ефект.
Слід пам’ятати, що деякі препарати (новокаїн) справляють анти-
сульфаніламідну дію, тому недоцільно їх поєднувати.
У хірургії найчастіше використовують стрептоцид, норсульфа-
зол, сульфадимезин, сульфадиметоксин тощо.
-
Похідні нітрофурану
/
■чУ
Застосовують такі препарати: фурацилін, фурагін, фурадонін,
фуразолідон тощо.
V
-
Ферменти
Застосування ферментів у хірургічній практиці засновано на їх
некролітичних властивостях, що сприяє швидшому очищенню інфі-
кованих ран, гнійних порожнин від нежиттєздатних тканин. Одно-
часно вони справляють протизапальну і протинабрякову дію, підви-
щують активність антибіотиків.
Нині застосовують ферменти тваринного (трипсин, хімотрип-
син, хімопсин, рибонуклеаза) і бактеріального (стрептокіназа) по-
ходження.
5. Фітонцидні и інші рослинні
антибактеріальні препарати
Урзалін — масляниста рідина темно-жовтого кольору. Застосо-
вують при лікуванні гнійних ран, трофічних виразок, пролежнів.
Препарат призначають у вигляді 0,3 % мазі на вазеліні. При на-
несенні мазі деякі хворі відчувають печіння, яке швидко минає, в
окремих випадках до неї додають анестезин. Форма випуску: мазь
3 % на вазеліні.
42
Іманін — антибактеріальний препарат для зовнішнього засто-
сування. Одержують із звіробою. Діє на грампозитивні збудники,
сприяє підсушуванню ранової поверхні і стимулює регенерацію тка-
нин. Застосовують як зовнішній засіб у вигляді розчинів, мазей і
присипок для лікування хворих із свіжими й інфікованими ранами,
опіками II і III ступеня, виразками, абсцесами, флегмонами, піодер-
мією, маститом, карбункулами, тріщинами сосків. Застосовують та-
кож при гострому риніті, фарингіті, ларингіті, гаймориті.
Для обробки ран застосовують 0,5—1 % водний розчин іманіну.
Новоіманін — антибактеріальний препарат, який одержують із
звіробою. Застосовують як іманін. Форма випуску: 1 % спиртовий
розчин у флаконах оранжевого кольору по 10 мл (використовують
протягом доби).
Хлорофіліпт — препарат, який містить суміш хлорофілів, з
листя евкаліпта. Застосовують місцево (1 % спиртовий розчин роз-
водять у співвідношенні 1:5 у 0,25 % розчині новокаїну) для ліку-
вання опіків і трофічних виразок.
Форми випуску: 1 % спиртовий розчин (у флаконах).
% масляний розчин (у флаконах).
Настоянка нагідок — прозора рідина жовтого кольору. Застосо-
вують при різаних ранах, гнійних ранах, опіках, для полоскання гор-
ла при ангіні. Розводять одну чайну ложку в склянці води, внутріш-
ньо застосовують як жовчогінне (по 10—20 крапель на прийом).
Форма випуску: у флаконах по 40 мл.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ^
Що таке асептика?
Основні принципи асептики.
Сучасний стан асептики у практичній хірургії.
Стерилізація інструментів. Передстерилізаційна обробка ін-
струментів.
Стерилізація перев’язувального матеріалу, операційної бі-
лизни, рукавичок.
Способи укладання матеріалу в бікси.
Контроль якості стерилізації.
Шовний матеріал, стерилізація.
Що таке антисептика?
Антисептичні засоби. Групи.
Підготовка персоналу до операції.
Традиційні способи обробки рук (Спасокукоцького—
Кочергіна).
43
Сучасні способи: обробка рук церигелем, дегміном, препара-
том С-4.
Правила обробки рук.
Обробка операційного поля за методом Гроссіха—
Філончикова.
Які антисептичні засоби використовують для обробки опера-
ційного поля за методом Гроссіха—Філончикова?
Після закінчення медичного училища Ви працюєте акушер-
кою пологового відділення. Який антисептичний розчин використа-
єте для обробки рук за методом Спасокукоцького—Кочергіна?
У пацієнта гнійна рана. Які антисептичні засоби використає-
те для промивання рани?
Ви — перев’язувальна медсестра. Які антисептичні засоби
використаєте для обробки країв рани?
44
ГЕМОСТАЗ
Гемостаз — де спинення кровотечі. Розрізняють тимчасове спи-
нення кровотечі, яке необхідне для транспортування пацієнта в лі-
кувальний заклад, і кінцеве — проводять під час надання кваліфіко-
ваної і спеціалізованої хірургічної допомоги.
Адекватний кровообіг
як необхідна умова життя
Кровообіг — безперервний рух крові по замкнутій системі по-
рожнини серця і кровоносних судин, які здатні забезпечувати всі
життєво важливі функції організму.
Через кров до тканини серця й інших органів доставляється ки-
сень, поживні речовини, вода і солі, які надходять із навколишнього
середовища, а також виводяться із тканин вуглекислий газ, кінцеві
продукти обміну.
Кровообіг — необхідна ланка газообміну і теплообміну організму
з навколишнім середовищем. Швидкість руху крові в різних ткани-
нах і органах у стані спокою і при фізичному навантаженні неодна-
кова. Такий розподіл крові забезпечує відповідність між кровообі-
гом органів і їх функцією.
Наприклад:
М’яз серця — маса 0,4 % стосовно маси тіла, а крові надходить
5 %, тобто в 10 разів більше, ніж до інших органів.
Головний мозок — маса 2 % стосовно маси тіла, а крові надхо-
дить 15 %. Головний мозок використовує 20 % кисню, який надхо-
дять в організм.
Під час кровотечі насамперед спостерігаються патологічні зміни
з боку центральної нервової і серцево-судинної систем. Тому в орга-
нізмі для забезпечення життя повинен бути відповідний кровообіг.
Кровообіг необхідний кожному органу. Порушення його спричи-
нює розлади обміну речовин в органі і його функцій, а також змерт-
віння тканин.
Шлях, по якому кров іде від серця по артеріальних судинах через
гемомікроциркулярне русло і по венозних судинах повертається до
серця, називається колом кровообігу.
Розрізняють:
мале (легеневе) коло кровообігу, яке виконує функцію газооб-
міну;
45
велике (тілесне) коло кровообігу, яке забезпечує кров’ю всі
системи організму, дренує органи і тканини;
серцеве коло кровообігу, яке забезпечує кров’ю і дренує серце.
На початку XVII століття видатний англійський учений В. Гар-
вей відкрив велике коло кровообігу. До нього лікар і біолог Сервет
правильно описав мале коло кровообігу, розгадав його фізіологічну
суть. Велике значення для ствердження теорії кровообігу мало і від-
криття Марчело Мальпігі капілярного русла. Артеріальна і венозна
системи не є ізольованими, а зв’язані між собою капілярами в єдину
систему кровоносних судин.
Велике кодо кровообігу починається аортою з лівого шлуночка
і закінчується верхньою і нижньою порожнистими венами в право-
му передсерді. Скорочуючись, лівий шлуночок викидає артеріаль-
ну кров в аорту, а потім, проходячи через артерії, артеріоли, ка-
піляри всього тіла, вона надходить у венули. Останні збираються
спочатку в дрібні, а потім зливаються у великі вени і впадають у
нижню та верхню порожнисті вени, які несуть венозну кров у праве
передсердя. З фізіологічної точки зору велике коло кровообігу є об-
мінним, метаболічним, тому що кров, циркулюючи по ньому, несе
до клітин необхідні поживні речовини і забирає від них продукти
метаболізму.
Мале коло кровообігу починається легеневим стовбуром із пра-
вого шлуночка і закінчується чотирма легеневими венами в лівому
передсерді. Від правого шлуночка венозна кров по легеневому стов-
буру, який далі ділиться на дві легеневі артерії, надходить у капі-
ляри легень, а звідси артеріальна кров по чотирьох легеневих венах
повертається в ліве передсердя. З фізіологічної точки зору мале коло
кровообігу є газообмінним, тому що при проходженні через легеневі
капіляри кров віддає вуглекислий газ і насичується киснем.
Серце кровопостачається двома вінцевими (коронарними) артері-
ями: правою і лівою. Обидві вони починаються від аорти і проходять
по вінцевій борозні серця. Гілки двох артерій анастомозують між
собою як у вінцевій борозні, так і в ділянці верхівки серця. У всіх
шарах стінки серця артеріальні гілки діляться на дрібні, і в кінцево-
му результаті, утворюють капілярну сітку, забезпечуючи газообмін
і харчування стінки серця. Капіляри переходять у венули, а пізні-
ше — у вени серця, які впадають у вінцеву пазуху, що відкривається
в праве передсердя. Лише окремі малі вени самостійно впадають у
праве передсердя або шлуночки.
Дуже небезпечно, коли судини, які кровопостачають серце-
вий м’яз, закупорені кров’яним згустком або атеросклеротичними
бляшками чи спастично звужені, що може призвести до інфаркту
міокарда.
46
Будова стінки кровоносної судини:
Внутрішня оболонка складається з ендотелію, базальної мемб-
рани, субендотелію та внутрішньої еластичної мембрани. У венозних
судинах внутрішня оболонка утворює клапани (у вигляді кишень),
які спрямовують течію крові, запобігають зворотній течії.
Середня оболонка складається з м’язових клітин, м’язових во-
локон, еластичних та колагенових волокон, зовнішньої еластичної
мембрани. У венах м’язовий шар розвинутий гірше, багато волок-
нистої сполучної тканини. Кровотечу з вен можна спинити шляхом
накладання стисної пов’язки.
Зовнішня оболонка — це пухка сполучна тканина (адвентиці-
альна оболонка). Вона містить судини та нерви судин.
Функції кровоносних судин:
транспортна, яку виконують присерцеві, магістральні та ор-
ганні судини;
обмінна, яку виконують капіляри. Шляхами проникнення че-
рез стінку капілярів є дифузія, стик ендотеліальних клітин,
везикули;
регуляторна (гуморальна регуляція діяльності органів і сис-
тем).
Утворення згустка
Згортання крові — це захисна реакція організму, яка запобігає
значній втраті крові. Кров, яка вийшла з кровоносного русла, почи-
нає згортатися через 3—4 хв і з рідкого стану переходить у драглис-
тий згусток, закриваючи місце ушкодження судин, триває приблиз-
но до 10 хв. В основі згортання крові лежить складний ферментатив-
ний процес, в якому беруть участь тромбоцити і фактори згортання
плазми.
Виділяють судинно-тромбоцитарну (клітинну) і коагуляційну
(плазмову) стадії тромбоутворення. Судинно-тромбоцитарна стадія
заключається в тому, що при ушкодженні судинної стінки виникає
спазм судин. При цьому в ушкоджених ендотеліальних клітинах від-
буваються біохімічні реакції, продукти яких змінюють властивості
тромбоцитів; останні скупчуються (агрегація), прикріплюються до
стінки судини в місці ушкодження (адгезія), а також склеюються і
руйнуються (аглютинація). Унаслідок цього в плазму потрапляють
тромбоцитарні фактори згортання крові.
Стадія коагуляції — ланцюжковий процес ферментативної при-
роди. У результаті виходу із тромбоцитів факторів згортання крові
утворюється активний фермент тромбопластин. Він сприяє пере-
творенню неактивного протромбіну в тромбін. Останній стимулює
47
утворення фібрину із фібриногену, формується пухкий кров’яний
згусток — тромб. Унаслідок полімеризації ниток фібрину пухкий
тромб стає щільним і достатньо добре закриває місце ушкодження
судин.
До тимчасових методів спинення кровотечі належать:
накладання кровоспинного затискача;
накладання джгута-закрутки;
накладання тугої пов’язки;
накладання кровоспинного затискача на судину;
туга тампонада рани;
максимальне згинання кінцівки в суглобі;
пальцеве притиснення магістральних артерій.
НАКЛАДАННЯ КРОВОСПИННОГО ДЖГУТА
Показання: артеріальна кровотеча.
Артеріальна система людини
Аорта (аогїа) виходить з лівого шлуночка, несе артеріальну кров
до всіх органів і ділиться на: висхідну аорту, дугу аорти, низхідну
аорту, яка ділиться на грудну та черевну аорти.
Висхідна аорта — це початкова частина аорти, завдовжки 6 см.
Розміщується в передньому середостінні ззаду від легеневого стовбу-
ра. Початок розширеної частини висхідної аорти називається цибу-
линою аорти. Від неї починаються права і ліва вінцеві артерїі.
Далі висхідна аорта переходить у дугу аорти (агсиз аогіае). Вона
іде вліво і назад, проходить над лівим бронхом і на рівні IV грудного
хребця переходить у грудну аорту.
Артерії голови і шиї
Від дуги аорти відходять: плечо-головний стовбур, ліва загальна
сонна артерія, ліва підключична артерія.
Плечо-головний стовбур (ігипсиз ЬгасЬіосерЬаІісиз) — непарна
судина, завдовжки 4 см. Іде від дуги аорти справа і на рівні правого
груднинно-ключичного суглоба ділиться на праву загальну сонну і
праву підключичну артерії.
Загальна сонна артерія (а. сагоііз соїшшшіз) — парна. Права іде
від плечо-головного стовбура, ліва — від дуги аорти. Обидві йдуть
біля стравоходу вгору і на рівні верхнього краю щитоподібного хря-
ща діляться на: зовнішню та внутрішню сонні артерії.
Зовнішня сонна артерія (а. сагоііз ехіегпа) — парна, іде вгору
від загальної сонної, проходить у товщі привушної слинної залози і
на рівні шийки суглобового відростка нижньої щелепи закінчуєть-
ся двома гілками: верхньощелепною та поверхневою скроневою. Від
48
зовнішньої сонної артерії вперед відходять одна над другою: верхня
щитоподібна, язикова, лицева. Вгору піднімається висхідна глотко-
ва артерія. На задню поверхню відходять гілки: потилична, задня
вушна, груднинно-ключично-соскоподібна.
Внутрішня сонна артерія (а. сагоііз іпіегпа) піднімається вго-
ру, спочатку ззаду, а потім присередньо від зовнішньої сонної ар-
терії. Через сонний канал скроневої кістки проникає в порожнину
черепа і пролягає збоку від турецького сідла. Віддає гілки: очну ар-
терію, яка заходить через зоровий канал в очну ямку, праву і ліву
передні мозкові артерії, між якими є передня сполучна артерія, се-
редню мозкову артерію, задні сполучні артерії, артерію судинно-
го сплетення, яка розгалужується в судинному сплетенні бічного
шлуночка.
Підключична артерія (а. виЬсІаУІа) — парна. Права відходить від
плечо-головного стовбура, ліва — від дуги аорти. Віддає такі гілки:
хребтову (а. иегіеЬгаІіз), яка йде від підключичної артерії вгору, про-
ходить через отвори поперечних відростків шийних хребців, а потім
через великий потиличний отвір проникає в порожнину черепа. На
схилі права і ліва хребтові артерії з’єднуються й утворюють основну
артерію, яка потім ділиться на праву і ліву задні мозкові артерії.
На основі мозку навколо турецького сідла передні мозкові артерії з
передньою сполучною артерією, задні сполучні артерії і задні мозко-
ві артерії утворюють артеріальне коло (коло Віллізія); внутрішню
грудну, щито-шийний стовбур, реброво-шийний стовбур, поперечну
артерію шиі. На рівні зовнішнього краю І ребра підключична арте-
рія переходить у пахвову артерію.
Артерії верхньої кінцівки
Пахвова (а. ахіїїагіа) лежить у пахвовій ямці і є продовженням
підключичної артерії.
Плечова артерія (а. ЬгасЬіаІіз) лежить присередньо біля двоголо-
вого м’яза плеча. Віддає глибоку артерію плеча. На плечовій артерії
в медичній практиці визначають АТ. Плечова артерія в ділянці лік-
тьової ямки ділиться на променеву і ліктьову.
Променева артерія (а. гайіаііз) бере початок від плечової артерії
в ділянці ліктьової ямки і іде по передній поверхні передпліччя з
бічного латерального боку (в променевій борозні).
На рівні шилоподібного відростка променевої кістки вона пере-
ходить з передпліччя через так звану анатомічну табакерку на тиль-
ну поверхню кисті, а звідси через перший міжп’ястковий проміжок
на долоню, де утворює глибоку долонну дугу. У нижній третині роз-
ташована під шкірою, у верхній частині — між м’язами. У медичній
практиці в нижній третині передпліччя на променевій артерії ви-
значають пульс.
49
Ліктьова артерія (а. иіпагія) проходить між передніми м’язам
передпліччя з присереднього медіального боку (ліктьового), а потім
біля горохоподібної кістки зап’ястка переходить на долоню й утвО'
рює поверхневу долонну дугу. Віддає загальну міжкісткову арте-
рію.
На кисті в ділянці зап’ястка розташовані долонна і тильна арте-
ріальні сітки, які утворені гілками променевої і ліктьової артерій.
На долонній поверхні кисті є поверхнева і глибока артеріальні
дуги, які кровопостачають кістки та м’які тканини кисті.
Грудна аорта (аогіа іііогасіса) розташована в задньому середо-
стінні і є продовженням дуги аорти, йде на протязі грудного відділу
хребта, проходить через аортальний отвір діафрагми і продовжуєть-
ся в черевну аорту. Біля грудної аорти зліва розміщена півнепарна
вена, а справа — непарна вена і грудна лімфатична протока. Віддає:
а) пристінкові гілки: 10 пар задніх міжребрових артерій та 2
верхні діафрагмові;
б) нутрощеві гілки: бронхові, стравохідні, середостінні, осередні.
Черевна аорта (аогіа аЬгіотіпаїіз) є продовженням грудної аор-
ти. Лежить в заочеревинному просторі на хребті поряд з нижньою
порожнистою веною. Іде до рівня IV поперекового хребця і тут ді-
литься на праву і ліву загальні клубові артерії — біфуркація аорти.
Віддає гілки:
а) пристінкові: 2 нижні діафрагмові, 4 пари поперекових, серед-
ню крижову артерію;
б) нутрощеві: непарні, парні.
Непарні гілки:
черевний стовбур (Ігипсиз соеііасиз) відходить від самого по-
чатку черевної аорти і ділиться на 3 артерії: ліву шлункову,
загальну печінкову, селезінкову;
верхня брижова артерія (а. тезепіегіса зирегіог) відгалужу-
ється від черевної аорти нижче черевного стовбура й іде в пра-
ву клубову ямку;
нижня брижова артерія (а. шезепіегіса іп£егіог) відходить від
нижнього відділу черевної аорти вліво і вниз.
Парні гілки:
середня надниркова артерія (а. зиргагепаїіз тейіа), права і
ліва;
ниркова артерія (а. гепаїіз), права і ліва;
яєчкова артерія (а. Іезііісиїагів), права і ліва, у чоловіків;
яєчникова артерія (а. оуагіса), права і ліва, у жінок.
Артерії таза
Спільна клубова артерія (а. Шаса соттшііз), права і ліва, від-
ходить від черевної аорти на рівні IV поперекового хребця, йде вниз
50
І па рівні крижово-клубового з’єднання ділиться на внутрішню і зо-
шіішню клубові артерії.
Внутрішня клубова артерія (а. іііаса іпіегпа) іде в малий таз, де
ділиться на передній і задній стовбури, які віддають нутрощеві і
пристінкові гілки.
Зовнішня клубова артерія (а. іііаса ехіетаа) йде вздовж попере-
кового м’яза, проходить під пахвинною зв’язкою і переходить у стег-
нову артерію.
Артерії нижньої кінцівки
Стегнова артерія (а. їетогаїів) є продовженням зовнішньої клу-
бової артерії. Іде по передній поверхні стегна поряд з однойменними
неною та нервом по провідному каналу, потім відхиляється назад і
переходить у підколінну артерію. Від стегнової артерії відходить
глибока артерія стегна, а також багато інших гілок, які живлять
стегно та передню стінку живота.
Підколінна артерія (а. роріііеа) йде по дну підколінної ямки ра-
:юм із підколінною веною і великогомілковим нервом. Потім ділить-
ся на 2 кінцеві гілки: передню і задню великогомілкові артерії.
Передня великогомілкова артерія (а. ііЬіаІів апіегіог) іде на пе-
редню поверхню гомілки, опускається вниз до надп’ятково-гомілко-
іюго суглоба і переходить у тильну артерію стопи, яка віддає дуго-
подібну і передплеснові артерії.
Задня великогомілкова артерія (а. ІіЬіаІіз розіегіог) іде по задній
поверхні гомілки, виходить з-під п’яткового сухожилля до медіаль-
ної кісточки, переходить на підошву і ділиться на 2 гілки: присеред-
н ю і бічну підошвові артерії.
Від задньої великогомілкової відходить малогомілкова артерія.
Назва заходу
|
Послідовність дій
|
Примітка
|
Обладнання
|
Джгут Есмарха, рушник, олівець, па-
пір, стерильні серветки, лоток, пінцети,
ножиці, шини транспортні, бинти, вата,
знеболювальні засоби, 70 % розчин ети-
лового спирту, ватні кульки, шприци
|
|
Підготовка
медпрацівни-
ка до маніпу-
ляції
|
Помити руки, висушити рушником,
одягнути стерильні рукавички.
На стерильний лоток виклас-
ти джгут, хірургічні інструменти,
перев’язувальний матеріал
|
Для індивідуаль-
ної безпеки
Забезпечується
проведення мані-
пуляції
|
Підготовка
пацієнта до
маніпуляції
|
1. Повідомити пацієнта про хід мані-
пуляції та отримати згоду на її прове-
дення.
|
Дотримуються
права пацієнта
на отримання
інформації
|
51
|