Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу


Скачати 281.46 Kb.
НазваПрофілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу
Дата25.10.2013
Розмір281.46 Kb.
ТипДокументи
bibl.com.ua > Біологія > Документи


Маріупольське вище металургійне професійне училище

Відкритий урок з теми:

Викладач: Чупилко І. М.

2011 рік

Тема. Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу.

Мета:

навчальна: систематизувати знання про неклітинні форми життя, вивчити будову та механізм роботи ВІЛ, навчити учнів розрізняти поняття ВІЛ, СНІД, надати інформацію про шляхи зараження ВІЛ, а також шляхи, якими ВІЛ не передається, пояснити як ВІЛ впливає на роботу організму, розглянути гіпотези походження вірусу, психологічний та юридичний супровід проблеми СНІДу, розглянути теоретичні основи та практичні способи профілактики ВІЛ-інфекції/СНІДу, показати статистичні дані захворювання по Україні та в Маріуполі;

розвиваюча: розвивати спостережливість, увагу, пам'ять, логічне та аналітичне мислення, вміння висловлювати свою думку та обґрунтовувати її, вміння приймати обґрунтовані самостійні рішення;

виховна: виховувати в учнів відповідальне ставлення до власного здоров`я, а також стурбованості за долю людства; подолання безпідставного страху щодо можливості ВІЛ-інфікування побутовим шляхом; розуміння необхідності виявляти співчуття до тих людей, які живуть з ВІЛ.

Тип уроку: комбінований.

Проблемне питання: яким чином наші знання допоможуть нам зупинити СНІД.

Обладнання та матеріали: комп’ютер, проектор, презентація, анкети, буклет, вислови.

Міжпредметні зв’язки: БЖД.

Хід уроку.

I. Організаційний етап.

II. Мотивація навчальної діяльності.

Наприкінці ХХ ст. з’явилася нова хвороба, яка впродовж двох десятиліть набула агресивного характеру й охопила весь світ. За короткий термін, що минув з часу реєстрації перших випадків нетипової пневмонії серед чоловіків в США, був ідентифікований його збудник – вірус імунодефіциту людини. З того часу в усьому світі ця хвороба відома під зловісною абревіатурою ВІЛ/СНІД. Загрозливі масштаби епідемії перетворили її на глобальну кризу людства.

Особливістю хвороби є багатогранність її впливу на медичні, демографічні, соціально-економічні, політичні аспекти кожного суспільства, що ставить ВІЛ/СНІД на рівень планетарного лиха, збитки від якого порівнюють із наслідками світових воєн.

Із суто медичної проблеми охорони здоров’я ВІЛ/СНІД перетворився на проблему соціального розвитку та національної безпеки.

Епідемія ВІЛ-інфекції в Україні розвивається вже понад 15 років. За цей час поодинокі випадки хвороби переросли в повномасштабну епідемію.

Сьогодні на уроці ми узагальнимо знання про особливості неклітинних форм життя, історію виявлення СНІДу, будову та походження ВІЛ, шляхи зараження та профілактику захворювання.

III. Актуалізація опорних знань.

Фронтальна бесіда з використанням опорного конспекту «Форми життя»:

Які форми життя існують в сучасному органічному світі?

Хто належить до неклітинних форм життя? Чим вони відрізняються від клітинних?

Чому лауреат Нобелівської премії біолог Пітер Медавар назвав віруси «поганими новинами в упаковці з білка»?

IV. Вивчення нового матеріалу.

  1. Вступне слово вчителя.

То що ж таке СНІД? Що ми про нього знаємо?

СНІД - особливо небезпечна хвороба, смертельна для людини. Спричинюється специфічними вірусами, через що організм втрачає природну здатність протидіяти мікробам і знищувати злоякісні клітини. ВІЛ вражає Т-лімфоцити, які відповідають за захист людського організму від дії різноманітних мікробів і розвитку пухлин. Імунітет організму повільно, протягом багатьох місяців, років знижується і ще призводить до виникнення різних захворювань, передусім інфекційних, що уражають легені, органи травлення, шкіру, нервову систему тощо. Смерть настає саме від цих захворювань, а не від СНІДу.

Ви, напевно, вже бачили і, червону стрічку. А чи знаєте ви історію її появи?

У 1991 році Сполучені Штати Америки переживали втрату 79 вояків, які зникли безвісті у Перській затоці. На знак підтримки учасників бойових дій патріотично налаштовані американці пов’язували на шиї жовті хустинки.

На той час СНІД уже забрав 140 тисяч життів, але цю проблему продовжували замовчувати. На знак протесту проти скорочення асигнувань на боротьбу зі СНІДом у квітні 1991 року художник Франк Мур створив червону стрічку. У листопаді того ж року на концерті, присвяченому пам’яті легендарного співака Фредді Мерк ΄юрі , червона стрічка з’явилася на грудях 70 тисяч його прихильників. А на церемонії нагородження «Оскар» у 1992 році понад дві третини присутніх були з червоними стрічками.

Сьогодні у всьому світі червона стрічка символізує:

  • усвідомлення серйозності ВІЛ/СНІДу;

  • надію нате, що буде знайдено вакцину від ВІЛ і ліки від СНІДу;

  • солідарність із людьми, які живуть з ВІЛ, їхніми близькими, рідними і друзями;

  • пам’ять про мільйони людей, життя яких забрала ця недуга;

  • протест проти істерії і невігластва, дискримінації та суспільної ізоляції людей, що живуть з ВІЛ.

Що більше людей носитимуть червону стрічку, то гучніше лунатимуть голоси тих, хто вимагає уваги до цієї проблеми і до людей, що живуть з ВІЛ.

Назвіть дату Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом (1 грудня).

Спочатку трохи статистики.

У 1980 році ми вперше дізналися про ВІЛ. За короткий час ВІЛ поширився на весь світ, уразивши понад 60 млн. осіб. Це більше ніж все населення України. Третина з них вже померли залишивши сиротами 13 млн. дітей.

Нині у світі живуть понад 40 млн. ВІЛ інфікованих, приблизно половина з них молодь до 25 років.

Україна є лідером із захворюваності в Європі, а Донецька область і наше місто, зокрема, - в країні. Розглянемо статистичні дані по Україні та в нашому місті. Перший випадок ВІЛ в Маріуполі було виявлено в 1995 році. Зараз кількість ВІЛ-інфікованих перевищує 10 тисяч.

Які тенденції спостерігаються?

Збільшення загальної кількості інфікованих, хворих на СНІД та померлих. Ця тенденція спостерігається як серед дорослих, так і серед дітей. (Діаграми).

2. Аналіз попереднього анкетування (Визначення рівня інформованості учнів про ВІЛ та СНІД).

З метою вивчення вихідного рівня знань учнів з проблеми ВІЛ/СНІДу було проведено анкетування „Що ми знаємо про СНІД?”

1. Розшифруйте абревіатури ВІЛ та СНІД.

2. Звідки Ви вперше дізналися про ВІЛ/СНІД? /телебачення, від друзів, вперше чую,

від батьків, від лікаря/.

3. Чи спричиняє вірус імунодефіциту людини хворобу СНІД?/так/.

4. Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?/так/.

5. Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?/ні/.

6. Чи передається СНІД через поцілунок?/ні/.

7. Чи передається СНІД при користуванні одним посудом з хворою людиною? /ні/.

8. Чи передається СНІД через нестерильний медичний інструментарій?/так/.

9. Чи передається СНІД повітряно-крапельним шляхом? /ні/.

10. Чи можна виявити вірус відразу ж після інфікування?/ні/.

11. Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що перешкоджала б інфікуванню?/ні/

12. Чи можна вберегтися від СНІДу?/так/.

Результати анкетування.

Лише 40% опитаних змогли розшифрувати повністю абревіатури ВІЛ та СНІД.

Відповіді на питання "Звідки Ви вперше дізналися про ВІЛ/СНІД?" розподілилися наступним чином:

Телебачення – 50%;

Школа – 20%;

Друзі – 10%;

Решта – радіо та Інтернет.

10-15% помилково вважають, що існують ліки проти СНІДу, що хвора людина ззовні відрізняється від здорової. Така ж кількість вважає, що не можна вберегтися від цієї хвороби, помиляється в шляхах передачі інфекції.

90% респондентів знають, що від СНІДу можна вберегтися.

Сподіваюся, після сьогоднішнього уроку ви дізнаєтеся щось нове для себе та будете краще проінформовані і зможете використати отриману інформацію з користю для себе.

Деякі з вас отримали випереджальні завдання з теми сьогоднішнього уроку.

2. З історії виявлення СНІДу.

Перші зареєстровані випадки СНІДу мали місце влітку 1981 р. в Америці. Було повідомлено, що в кількох молодих людей з послабленим імунітетом, які були гомосексуалістами (виявлено пізніше), діагностовано саркому Капоші та пневмоцистну пневмонію.

Вірус, збудник СНІДу, що відомий тепер як ВІЛ, було відкрито у 1983 р. Барре-Сінуссі, Монтаньє та їхніми колегами в Парижі. Вони назвали його вірусом, асоційованим з лімфаденопатією . Згодом від людей, що мали контакти з вихідцями з Африки, було виділено різновид цього вірусу — ВІЛ-2.

Перший ефективний імунологічний тест зроблено у 1984 р., що дало змогу краще дослідити динаміку росту, розповсюдження та історію епідемії ВІЛ.

У 1985 р. тести на антиВІЛ-АТ надійшли у продаж в Америці та Європі, точність їх щороку збільшується.

Дотепер невирішене питання про причини виникнення ВІЛ, невідома середня і максимальна тривалість його прихованого періоду. Чи правомірна сама назва? СНІД розшифровується як синдром набутого імунодефіциту. Іншими словами, головна ознака хвороби — ураження імунної системи. Але з кожним роком накопичується все більше даних, які доводять, що збудник СНІДу руйнує не тільки імунну, але й нервову систему.

Особливості СНІДу:

  • перший в історії медицини набутий імунодефіцит, пов'язаний з конкретним збудником і характеризується епідемічним поширенням;

  • майже «прицільна» поразка Т-хелперів;

  • перше епідемічне захворювання людини, викликане ретровірусами;

• СНІД за клінічними і лабораторними особливостями не схожий ні на які інші набуті імунодефіцити.

3. Походження ВІЛ.

Походження ВІЛ є однією із проблем СНІДу, розв'язання якої значною мірою визначить діагностику, лікування і профілактику цієї хвороби.

У міру накопичення матеріалу виникли такі гіпотези походження ВІЛ:

1. Вірус створений штучно наприкінці 70-х років XX ст. за допомогою методів генної інженерії на основі нових знань про вплив різного роду випромінювань.

2. У природних умовах вірус імунодефіциту людини може мати антропогенне походження, а саме:

  • ВІЛ — типовий ретровірус, що існував у людей з давніх часів і еволюціонував разом з людиною;

  • тривалий час ВІЛ циркулював у глухих куточках Центральної Африки і викликав ендемічні захворювання на СНІД, потім через острів Гаїті потрапив у США разом із донорською кров’ю й далі досить швидко поширився на всі континенти;

  • ВІЛ — не африканського походження і до нинішньої пандемії існував у країнах помірного клімату (Північна Америка, Європа), у силу слабкої патогенності викликав окремі захворювання, які практично не діагностуються як СНІД.

3. Наслідок ядерних вибухів

Ще одна версія виникнення СНІДу. Доктор Стрінглас із Піттсбурзького університету висловив припущення, що переважання СНІДу в Екваторіальній Африці пов'язано зі Стронцієм-90, який випадає на землю з дощами після випробувань ядерної зброї. СНІД найчастіше зустрічається в країнах, розташованих по обидва боки від екватора. Саме тут випадають тропічні зливи, що приносять найбільшу кількість Стронцію-90. Крім того СНІД найчастіше зустрічається на південь та схід від французького ядерного полігону в Сахарі. Стрінглас вважає, що його гіпотеза підтверджується тим, що всесвітня епідемія лейкемії почалася через п'ять років після вибуху американських бомб в Хіросимі та Нагасакі. Ця епідемія викликала підвищену смертність немовлят у США від грипу та запалення легень, яка знизилася до нормального рівня лише після того, як були припинені ядерні вибухи в тому районі. Але ця версія не підтверджується тим, що СНІД існує вже понад 20 років.

4. «Слід мавпи»

Зараз більшість учених вважають, що епідемія СНІДу почалася в 1976-1977 роках в Африці, на Гаїті та в США, і вірус має мавпяче походження.

Центральна Африка є традиційним ареалом проживання зеленої мавпи У неї протягом тисячоліть у крові живе лімфотропний вірус Т-лімфоцитів. Африканська зелена мавпа - головний резервуар вірусу імунодефіциту мавп (ВІМ), який є родичем ВІЛ, що спричиняє СНІД. У популяції зелених мавп ВІМ міститься у 30-70 % особин. Хоча ВІМ не викликає хвороби у них мавп, він може бути причиною мавпячого СНІДу в інших видів. Можливо, відбулася мутація вірусу й передача його людині (під час укусів, бо цих мани часто тримають в поселеннях аборигенів).

Чому ж відбулися мутації? Вважають, що до цього призвела наявність підвищеного радіаційного фону, зумовленого покладами урану в деяких районах Африки. Аналіз вірусу ВІЛ та ВІМ показав, що геном їх відрізняється менш ніж на 1 %.

Цю гіпотезу підтримують майже всі вірусологи. У них є положення, що непатогенні для природних хазяїв віруси в результаті подолання міжвидового бар'єру часто стають високо патогенними для нових хазяїв.

4. Будова ВІЛ, його стійкість в навколишньому середовищі.

Уперше збудник СНІДу був ізольований у 1983 році в інституті Луї Пастера у Франції із Т-лімфоцитів хворого. У 1984 році Робертом Галло він був названий вірусомТ-лейкозу. Пізніше було виділено чотири види ВІЛ. Усі вони належать до групи ретровірусів. Ретровіруси отримали свою назву у зв'язку з тим, що в їх розвитку присутній етап, на якому перенесення інформації відбувається в напрямку, зворотному тому, який вважається звичайним.

ВІЛ належить до ретровірусів, що має у своїй будові спадкову інформацію у вигляді РНК. На сьогодні існує три типи ВІЛ: ВІЛ-1, ВІЛ-2, НТЬУ-4. Із них найбільш розповсюджений ВІЛ-1. ВІЛ-2 виявлений у крові хворих Західної та Центральної Африки, кілька випадків зареєстровано в Європі. Вірусу імунодефіциту людини властива висока мінливість.

ВІЛ — малостійкий організм, гине при дії:

  • 0,3% розчину перекису водню;

  • 0,5% розчину формальдегіду;

  • 3% розчину хлораміну, ефіру, ацетону;

  • 70% розчину спирту;

  • при температурі 56°С впродовж ЗО хв.;

  • при температурі 78°С — 10 хв.

Який же він — вірус СНІДу? Під електронним мікроскопом вірус має вигляд екзотичної квітки. Це зумовлено тим, що його зовнішня оболонка має своєрідні пелюстки — шилоподібні виступи, кінці яких потовщені у вигляді булави. У незрілих, молодих вірусів — віріонів ці пелюстки довші, ніж у дорослих.




  1. — двошарова ліпідна мембрана;

  2. — пелюстки мембрани;

  3. — серцевина вірусу;

  4. — віроскелет;

  5. — білкова оболонка;

  6. — РНК (дві молекули);

  7. — зворотна транскриптаза

Біохіміки провели вивчення складу ліпідів зовнішньої оболонки ВІЛ. Виявилося, що його склад дуже схожий на склад мембрани еритроцитів людини. Чим зумовлена така схожість, незрозуміло, але вченими доведено, що коли такий вірус розмножується в клітині й виходить зі своєї оболонки, то в його «одежу» вбудовуються видозмінені білки клітинного походження, залишаючи таким чином печатку клітини. Під оболонкою знаходиться циліндричне або конусоподібне ядро. В останньому під щільною білковою оболонкою знаходиться генетична інформація вірусу та фермент, який допомагає вбудуватися в геном інфікованої клітини.

Ретровіруси, у тому числі й ВІЛ, являють собою унікальну групу генетичних паразитів, що вбудовуються в клітинну хромосому й набувають статусу (положення) частини клітинного геному. Таку форму генетичного паразитизму називають молекулярним симбіозом.

Але, щоб вбудуватися в геном клітини, вірус спочатку повинен проникнути в неї. Нормальна здорова клітина являє собою «фортецю», ворота якої закриті на суперсекретний замок. Як же в неї проникає ВІЛ? Раніше вважали, що ВІЛ може проникати лише в Т-лімфоцити хелпери (помічники). Але, як показали подальші дослідження, ВІЛ може розмножуватися і в інших клітинах — макрофагах, моноцитах і клітинах нейроглії. У цих клітин на поверхні є рецептор, який відіграє роль замка у воротах клітини «фортеці». Ключем до цього замка будуть рецептори ВІЛ (пелюстки на поверхні оболонки вірусу).

Клітина, в яку проник вірус, нічого «не відчуває» і поводиться як доброзичлива господиня: ввічливі протеази допомагають хитрому гостю роздягнутися. А більше йому нічого й не треба:.він уже починає диктувати свої умови, проникнувши в «штаб» клітини — ядро.

5. Як працює ВІЛ у клітині?

Після того як ВІЛ проник у клітину і «зняв» оболонку, він випускає в цитоплазму РНК та спеціальний фермент - ревертазу. Фермент використовує РНК вірусу як матрицю (шаблон) і синтезує за її подобою вірусну ДНК. Потім, як дзеркальне відбиття, синтезується друга нитка ДНК. З'єднавшись разом, вони утворюють ДНК-транскрипт, або ДНК-копію вірусного геному. ДНК-копія проникає в ядро клітини та приєднується до її ДНК.



Потім події можуть розвиватися двома шляхами:

  1. Першим шляхом вірус, захопивши клітину, відразу може почати синтез собі подібних вірусів (віріонів). Це так званий гострий тип інфекції. Він характеризується підвищенням проникності клітинних мембран для всіх вірусів і мікроорганізмів. У зв'язку з цим різко падає імунітет організму.

  2. У другому варіанті вірус може затаїтися та не проявлятися дуже тривалий час (протягом 10 і більше років). Тоді людина буде носієм ВІЛ, але сама не хворітиме. Лише піддією якихось не вивчених провокуючих факторів відбувається пробудження вірусу, і тоді починається хвороба.

Від чого залежить, яким шляхом піде хвороба? Значною мірою від внутрішніх захисних сил клітини та організму в цілому. Тому в одних людей СНІД проявляється відразу, а в інших - ні.

6. Шляхи зараження ВІЛ.

Як можна заразитися ВІЛ?

ВІЛ можна виділити з усіх рідин організму: плазми крові, спинномозкової рідини, сльози, слини, насінної рідини, сечі та материнського молока. Але не всі ці рідини можуть переносити інфекцію, бо концентрація ВІЛ у них різна. Реально інфікованими (а отже, здатними до поширенням вірусу) є рідини статевих залоз і органів. Виходячи з цього, зараження може відбутися в таких випадках:

  1. статеві стосунки;

  2. переливання крові;

  3. трансплантація органів і клітин;

  4. використання нестерильних шприців та голок;

  5. від хворої матері — дитині, під час вагітності, пологів та годування молоком.

7. Симптоми та розвиток хвороби.

Як проявляється СНІД? Які симптоми має ця хвороба?

І. Симптоми СНІДу в дорослих діагностуються лише за наявності принаймні двох серйозних симптомів у поєднанні з хоча б одним незначним за відсутності відомих причин імунодефіциту (зниження кількості лейкоцитів та лімфоцитів).

Серйозні симптоми:

  • зменшення маси тіла на 10 % і більше протягом місяця без причини;

  • хронічна діарея тривалістю понад місяць;

  • лихоманка тривалістю понад місяць (перемінна чи постійна). Незначні симптоми:

  • постійний кашель протягом понад місяць;

  • дерматит на великій ділянці тіла;

  • незникаючий герпес у різних частинах тіла, що з часом прогресує;

  • грибкові ураження порожнини рота й глотки;

  • збільшення лімфовузлів відразу у кількох місцях (лімфоденопатія).

Діагноз СНІДу відразу ставиться лише за наявності саркоми Капоші та криптококового менінгіту.

Саркома Капоші - дуже рідкісне в природі захворювання, вперше зареєстроване у 80-х роках XX століття. Її віднесли до ендемічних хвороб у людей віком старше 60 років. У чоловіків зустрічається в десять разів частіше, ніж у жінок; у особин європейського або східноєвропейського походження та лише на території Африки. Вона являє собою пухлину (або виразку) на ногах, яка не зникає й не лікується. Але хвороба розвивається так повільно, що хворі найчастіше помирають від старості ніж
від саркоми.

У хворих на СНІД виникає так звана СНІД-асоційована саркома Капоші, що характеризується наявністю великої кількості пухлин і виразок на шкірі, слизових та внутрішніх органах (виявляються під час рентгену), швидко прогресує та виникає в людей віком молодше 40 років.

II. Симптоми СНІДу в дітей виникає за наявності не менш як двох серйозних симптомів у поєднанні з двома незначними за відсутності причин імунодефіциту.

Серйозні симптоми: '

  • втрата маси тіла й затримка в рості;

  • хронічна діарея тривалістю протягом понад місяць;

  • лихоманка тривалістю понад місяць.

Незначні симптоми:

  • збільшення багатьох лімфовузлів;

  • грибкові ураження порожнини рота й глотки;

  • звичайні інфекції, що не припиняються, а прогресують із часом;

  • стійкий постійний кашель;

  • дерматит великої площі тіла;

  • наявність інфекції СНІДу в матері.

Випадки, за яких розвивається імунодефіцит без участі ВІЛ:

  • уразі опромінення;

  • у разі довготривалої терапії хімпрепаратами в онкохворих та під час трансплантації органів;

• у разі нервових уражень організму (не психічних!).
Імунодефіцит проявляється в загальному зниженні кількості лейкоцитів крові, яке ніколи не супроводжується зміною лейкоцитарної формули.

Розвиток хвороби.

Вірус СНІДу руйнує найголовнішу ланку в механізмі імунної відповіді — Т-лімфоцити. Проникаючи в лімфоцит, вірус деякий час (частіше 5-7 років) живе в ньому, не виявляючи себе. При цьому в організмі відбувається синтез невеликої кількості антитіл до вірусу, які циркулюють у крові (за їх наявності й роблять висновок про зараження). Людина ще не хвора, але є носієм хвороби і здатна заразити СНІДом інших людей. Захворювання розвивається повільно, єдиною ознакою хвороби протягом кількох років є збільшення деяких лімфатичних вузлів. При дії якоїсь інфекції вірус може активізуватися, починає швидко розмножуватися, знищуючи Т-лімфоцити, внаслідок чого порушується формування імунної відповіді й опірність організму до інфекційних захворювань різко знижується. Відповідно до цього виділяють кілька стадій розвитку СНІДу:

  1. Початкова (гостра)

  2. Безсимптомна (хронічна)

  3. Рання симптомна

  4. Пізня симптомна

  5. Фінал СНІДу.

8. Діагностика ВІЛ-інфекції

Віруси, в тому числі і ВІЛ, виявляються за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з'являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки - антитіла, які організм продукує у відповідь на появу антигену, щоби знищити або нейтралізувати бактерії, віруси, яди та інші шкідливі для організму речовини. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція.

Основні методи діагностики ВІЛ-інфекції включають виявлення антитіл до вірусу, вірусних антигенів (речовина, зазвичай органічного походження, яку розпізнає імунна система і продукує антитіла для боротьби з нею) і виділення вірусу в культурі клітин. Стандартним методом діагностики ВІЛ у вітчизняній системі охорони здоров'я є визначення антитіл до вірусу за допомогою імуноферментного аналізу (ІФА). У порівнянні з іншими методами ІФА має ряд безперечних переваг. До них належить висока чутливість, можливість використання мінімальних об'ємів досліджуваних зразків біологічних рідин, простота проведення реакції, інструментальний облік кінцевих результатів і автоматизація майже всіх етапів ІФА, й не в останню чергу - відносно низька вартість діагностичних наборів. В його основі лежить процес зв'язування ферменту зі специфічними антитілами/антигенами та допоміжні хімічні процеси, внаслідок яких спостерігається забарвлення реакційної суміші. Слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, упродовж яких організм ще не продукує достатню кількість антитіл, щоб їх вже можна було виявити в крові за допомогою імуноферментного аналізу. В цей період (його ще називають серонегативним або «періодом вікна»), а також під час діагностики інфекції у немовлят, народжених ВІЛ-позитивними матерями, ефективність визначення ВІЛ-інфекції за допомогою стандартних методів, насамперед шляхом виявлення антитіл, недостатня. Впровадження в лабораторну практику молекулярно-біологічних методів досліджень відкрило нові перспективи в діагностиці й профілактиці ВІЛ-інфекції. Завдяки високій чутливості, специфічності й відтворюваності результатів молекулярно-біологічний аналіз сьогодні широко застосовують у різних галузях медичної та біологічної науки і практики. За допомогою цього методу можна виявити ВІЛ навіть у період відсутності в крові антитіл або при їхній кількості, недостатній для виявлення серологічними методами.

Варто підкреслити, що лабораторна діагностика є першим кроком при встановленні факту ВІЛ-інфікування. В ідеалі лабораторне обстеження пацієнта з підозрою на ВІЛ-інфекцію повинне включати весь комплекс аналізів - і серологічних на наявність антигенів та антитіл до ВІЛ, і молекулярно-біологічних для виявлення генетичного матеріалу збудника. На практиці, як правило, визначають тільки антитіла до ВІЛ у сироватці крові, що є лише непрямим свідченням наявності захворювання. Тільки на підставі комплексного обстеження пацієнта, що включає збір епідеміологічного й клінічного анамнезу, лікар може зробити висновок про наявність ВІЛ-інфекції.

9. Лікування та профілактика.

Таким чином, над планетою вирує пожежа під назвою СНІД. Як можна загасити цю пожежу і чи не загине цивілізація? Всесвітня організація охорони здоров’я розробила глобальну програму боротьби зі СНІДом. Серед медичних заходів, передбачених цією програмою, велике значення мають санітарно-профілактичні. В усіх країнах світу запроваджено жорсткий лабораторний контроль донорської і плацентарної крові, її препаратів, а також різних органів, що відбираються для трансплантації. У лікарнях і поліклініках ведеться контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів.

Чи існують препарати для лікування СНІДу?

Основним шляхом боротьби зі СНІДом є його запобігання, а не лікування. Будь-які препарати проти вірусу повинні або спричинити його загибель, або припинити його подальше розмноження. При цьому препарат не повинен шкодити зараженому організму. Як правило, препарати діють на біохімічні процеси патогенів і таким чином їх знешкоджують. Але особливості життя й розмноження вірусів ускладнюють створення таких препаратів.

Ще необхідно враховувати, що будь-який препарат має побічну дію на організм, і тому найголовнішою характеристикою препарату є «терапевтичний індекс»: відношення токсичної дози до ефективної. Серед препаратів проти СНІДу всі відомі на сьогодні мають низький «терапевтичний індекс» і повністю не вбивають вірус. Тому поряд із цими препаратами хворому обов'язково дають ліки, які підвищують імунітет.

Усі препарати проти СНІДу, що відомі на сьогодні, можна розділити на такі групи:

  • препарати, шо перешкоджають приєднанню вірусу до клітинної мембрани (недосконалі тим, що на них в організмі утворюються нейтралізуючі антитіла, які діють не лише на вірус, але й на мембрану клітини, та мають низький ефект дії);

  • препарат, що імітує будову Т-лімфоциту, тому вірус приєднується до нього й гальмує зараження лімфоцитів. На сьогодні отримано розчинний препарат, який блокує ВІЛ і затримує його розвиток в організмі, але не вбиває повністю (отриманий методом генної інженерії);

• препарати, що припиняють дію зворотної транскриптази вірусу, і він не може приєднатися до ДНК клітини. Це препарат азідотимідин, винайдений ще в 1964 році для боротьби з раковими клітинами, а в 1985 році було доведено, що він припиняє розмноження ВІЛ у клітині, покращує стан хворих і не має побічних дій, але не виліковує повністю.

Хоча ефективних ліків від СНІДу ще немає, проте розроблено так звані антиретровірусні препарати, які впливають на рівень вірусу в крові, знижують його й цим значно подовжують життя ВІЛ-інфікованих, зменшують число смертей від цієї хвороби. Висока вартість таких препаратів поки що робить їх малодоступними більшості інфікованих людей. Найкращим і найдешевшим засобом запобігання зараження ВІЛ залишаються профілактичні засоби, дотримання та застосування яких дозволить виключити зі свого життя ризиковані миттєвості.

10. Юридичний та психологічний супровід проблеми.

З метою стабілізації епідемічної ситуації, зниження рівня захворюваності та смертності від ВІЛ-інфекції/СНІДу Законом України від 19 лютого 2009 року № 1026-УІ затверджено Загальнодержавну програму забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.

Серед найважливіших профілактичних заходів Програмою визначено забезпечення масштабної первинної профілактики поширення ВІЛ-інфекції серед населення, передусім серед молоді, через проведення освітньої роз'яснювальної роботи з пропаганди здорового способу життя, духовних, морально-етичних, культурних цінностей та відповідальної поведінки.

ВІЛ-інфекція - проблема не менш соціальна, ніж медична, ВІЛ-інфіковані особи та хворі на СНІД потребують соціального захисту, милосердя і співчуття, шанобливого ставлення до людської гідності, гуманного відношення з боку суспільства. Вони мають право на професійну діяльність за обраним фахом, за винятком роботи за спеціальностями та на посадах, встановлених спеціальним переліком; на безкоштовне забезпечення ліками; безкоштовний проїзд до місця лікування й назад за рахунок лікувальної установи, яка видала направлення; на користування ізольованою житловою кімнатою. Особам, зараження яких сталося внаслідок медичних маніпуляцій, встановлюється пенсійне забезпечення та право на першочергове одержання житла.

Гуманне суспільство повинне проявляти максимум співчуття і милосердя до людей хворих на СНІД. Людство вже пройшло шлях від страху і бажання ізолювати хворих та інфікованих ВІЛ до розуміння, що ці люди потребують допомоги і підтримки самого суспільства. То ж будьмо доброзичливими до тих, хто зазнав удару смертельного вірусу.

Сьогодні медицина не може дати хворому на ВІЛ ні ефективних ліків, ні вакцини, тому на першому місці є бездоганний догляд хворого. Повідомлення йому усіх необхідних даних дуже часто закінчується словами: «Ліків, що виліковують СНІД, ще немає, але за підтримки лікаря хворий може одержати особисту перемогу над хворобою. До того ж, науковці постійно працюють над створенням вакцини, очікують її відкриття у найближчі 10 років». Особливої уваги потребують питання безпечності хворого, нерозголошення факту інфікування, моральна підтримка хворого та його рідних, особливо ж піклування про дітей, які залишаться сиротами. Таким людям потрібна і наша підтримка та співчуття. Якщо кращий друг чи близька людина виявилися інфікованою, чи стали вони від цього гіршими, чи менш рідними, чи менш значущими для нас? Навпаки! Такій людині необхідна підтримка ще більше ніж до хвороби. Яким би шляхом не відбулося інфікування, після захворювання на СНІД у людини відбувається переоцінка життєвих цінностей.

Від реакції близьких на ВІЛ-інфікованого залежить, чи стане він свідомо поповнювати ряди ВІЛ-інфікованих, втративши довіру до людей, чи буде боротися за своє життя та займатися пропагандою здорового способу життя, приносити користь суспільству й давати іншим людям радість від можливості спілкуватись, дружити з ним. Пам'ятайте: «Уміння бути великодушним — ознака високої культури».

V. Закріплення нового матеріалу.

1. Вправа «Кроки до успіху».

Із запропонованих пунктів виберіть чотири, які на вашу думку є найважливішими для успіху.

Це – здоровий спосіб життя, освіта, працездатність та цілеспрямованість. А СНІД – загроза. Яку роль може відіграти ця хвороба в житті людини?

У Берліні перед музеєм історії природознавства прокладена алея кам’яних плит із вирізьбленими на них прізвищами. І не видно їй кінця. Майже щомісяця алея поповнюється новими плитами-іменами. Цих людей поєднує одне – вони досягли успіху, але стали жертвами СНІДу. Серед них танцівник балету Рудольф Нурієв та співак Фреді Мерк’юрі.

2. Вправа «Міфи і факти про ВІЛ/СНІД».

Уважно прослухайте твердження і скажіть: погоджуєтесь ви з ним чи ні. Думка має бути пояснена: чому ви так вважаєте? Висловити може кожен. Отже, спільно ми спробуємо дійти істини.

Перелік тверджень:

1. ВІЛ – це вірус, що викликає СНІД.

2. Можна інфікуватися ВІЛ, випивши зі склянки, якою користувався ВІЛ-інфікований.

3. ВІЛ передається через дружній поцілунок.

4. Можна інфікуватися ВІЛ при переливанні неперевіреної крові.

5. Людина-носій ВІЛ може інфікувати свого статевого партнера.

6. Вживання алкоголю може підвищити ризик інфікування ВІЛ.

7.. Комарі можуть бути переносниками ВІЛ.

8. Використання одноразових шприців може захистити від ВІЛ.

9. Всі люди, інфіковані ВІЛ, становлять загрозу для суспільства.

10. СНІД – це респіраторна хвороба.

Ключ:

Міфи: 2, 3, 7, 9, 10 .

Факти: 1, 4, 5, 6, 8.

3. Вправа «Що б ви зробили?»

Мета: проілюструвати стиль життя людей, їхній ризик інфікуватися ВІЛ та можливі дії щодо запобігання його поширення.

Хід вправи.

Щодня ми спілкуємося, працюємо, навчаємося, займаємося спортом разом з багатьма людьми. Серед них можуть бути інфіковані на ВІЛ. Зважаючи, що досі не розроблено вакцини, здатної захистити від ВІЛ, та ліків проти СНІДу, деякі люди дуже бояться зараження. Цей страх є перебільшенням. Так, СНІД – це невиліковна хвороба, але захиститися від неї досить просто. Кожен повинен знати, які види життєдіяльності є абсолютно безпечними, які мають незначний ризик, а які є небезпечними щодо зараження ВІЛ.

Учасники поділяються на три групи. Кожна група отримує картки із ситуаціями та відповідає на запитання до них. Загальні запитання для обговорення

  1. В яких випадках ризик зараження ВІЛ відсутній? (відсутність контактів з інфікованими рідинами або коли концентрація їх дуже низька.)

  2. В яких випадках ризик зараження ВІЛ невеликий? (ризик незначного контакту з інфікованими рідинами організму)

  3. В яких випадках ризик зараження ВІЛ великий? (значний контакт з інфікованою кров’ю чи іншими небезпечними рідинами організму.)

У процесі обговорення представник кожної групи читає свою ситуацію, відповідає на запитання та записує на великому аркуші паперу ступінь ризику кожної ситуації.

Перша ситуація

Вадим після школи продає газети. Він почув, що Олексій, який працює поруч із ним, хворіє на СНІД. Мати Вадима, дізнавшись про це, вимагає, щоб він покинув роботу.

Запитання

1. Що Вадим має розповісти своїй матері про шляхи поширення ВІЛ?
2. Чи повинен він залишати свою роботу? Поясніть.

3. Який ступінь ризику для Вадима інфікуватися ВІЛ, працюючи разом з Олексієм?

Друга ситуація

Юрку 15 років, і він інфікований ВІЛ, який спричиняє СНІД. Юрко не виглядає хворим, але швидко стомлюється. Він продовжує ходити до школи, але не знає, чи потрібно розповідати про це кому-небудь.

Запитання.

1 Чи повинен, на вашу думку, Юрко продовжувати відвідувати школу?

2. Чи повинен він розповісти кому-небудь про це? Кому? Чому?
З. Як ви відреагуєте, якщо він розповість про це вам?

4. Який ступінь ризику для вас, якщо Юрко сидітиме з вами поруч за партою?

4. Вправа «Обговорення листа»

Мета: формування толерантного ставлення до проблем людей, які живуть із ВІЛ.

Хід вправи

Учасники розділяються на три групи. Далі їм пропонується прочитати й обговорити в підгрупах текст листа та відповісти на запитання.

Лист Віл-інфікованого Олексія

...Я працював в офісі, коли дізнався, що маю ВІЛ, узяв відпустку та поїхав геть — побути наодинці із самим собою, подумати, як жити далі. Коли повернувся, мій шеф якимось чином уже дізнався про те, що я ВІЛ-інфікований, і показав мені на двері...

Деякі з моїх знайомих, які теж ВІЛ-інфіковані, розповідали, що коли їхній статус ставав відомим, вони не тільки втрачали роботу. їм відмовляли в отриманні іншої роботи, у медичному обслуговуванні, а одного навіть вижили з рідного селища.

І зараз мене та моїх Віл-інфікованих друзів непокоїть питання: що нам робити, аби суспільство зрозуміло, що боротися потрібно з вірусом, а не з людьми?

З повагою, Олексій.

Запитання для обговорення:

  1. Чи правильно, на вашу думку, зробив шеф Олексія, звільнивши його з роботи?

  2. Що робитимуть знайомі Олексія, які теж ВІЛ-інфіковані?

  3. Чи мали право відмовляти знайомим Олексія в медичному обслуговуванні?

VІ . Рефлексія та підбиття підсумків.

1. Яку інформацію вам вдалося для себе з’ясувати на цьому уроці.

2. Закінчити речення:

“Я зрозумів, що ВІЛ передається через … , і не передається через…”

3. Нагадую проблему, поставлену на початку уроку. Дайте дповідають на питання:

Яким чином наші знання допоможуть нам зупинити СНІД ?

VІІ. Оцінювання роботи учнів.

VIІІ. Домашнє завдання. Написати твір на тему: “ СНІД – лихо чи провина людства.”

Схожі:

«Профілактика СНІДу та ВІЛ-інфекції.»
Оскільки ВІЛ не виліковується радикально, головним засобом у боротьбі з поширенням ВІЛ-інфекцією є профілактика – попередження нових...
РЕЗОЛЮЦІЯ Національної науково-практичної конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу...
Національна науково-практична конференції з питань ВІЛ-інфекції/СНІДу з міжнародною участю «За кожне життя разом» відбулася 17–19...
Паспорт Районної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2015-2018 роки
ВІЛ-інфекції/СНІДу серед осіб віком 12-24 років з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо безпечної статевої поведінки, що дасть...
Районна цільова соціальна програма протидії ВІЛ -інфекції /СНІДу...
ВІЛ-інфекції/СНІДу серед осіб віком 12-24 років з метою підвищення рівня їх обізнаності щодо безпечної статевої поведінки, що дасть...
Обґрунтування доцільності затвердження районної цільової соціальної...
Продовження розвитку епідемії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні, які негативно впливають на економічний розвиток області, демографічну...
РОЗПОРЯДЖЕНН Я
ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги на лікування...
УКРАЇНА РОЗПОРЯДЖЕННЯ
Уряду, спрямованих на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції/СНІДу, на період до 2011 року та Національної програми забезпечення профілактики...
Районної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014 -2015
Районної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2015 роки
Тема: Здоров’я молоді в Україні. ВІЛ/СНІД/ІПСШ: шляхи передачі і методи захисту
Проаналізувати особливості поширення ВІЛ-інфекції серед молоді в Україні, ознайомити учнів зі шляхами зараження організму людини...
Тема: Здоров’я молоді в Україні. ВІЛ/СНІД/ІПСШ: шляхи передачі і методи захисту
Проаналізувати особливості поширення ВІЛ-інфекції серед молоді в Україні, ознайомити учнів зі шляхами зараження організму людини...
Додайте кнопку на своєму сайті:
Портал навчання


При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
Головна сторінка