|
|
Скачати 0.9 Mb.
|
|
48. Виникнення та значення чартистського руху в Англії. 49. Причини, зміст та оцінка виборчої реформи 1867 року в Англії. Внаслідок парламентської реформи 1832р виборчих прав не отримали дрібна і частково середня буржуазія , а також робочий клас. Невирішеість цієї проблеми постійно загострювала політичну обстановку в країні. З 1857 р. поступово відновлюється боротьба за реформу виборчого законодавства.Висуваються такі вимоги:загальне виборче право для чоловіків;таємна прцедура голосування;трирічний термін повноважень парламенту.Профспілки стали ініціатором нового піднесення , в 1862р заснований політичний Союзтрейд-юніонів , який поставив реформу виборчого законодавства серед своїх головних завдань.Трейд-юніони сподівались , що збільшення кількості виборців-робітників посилить їх вплив на палату громад , що забезпечить ефективність економічної боротьби з підприємцями.. Також в 1865р. вимогу виборчої реформи висунула радикальна буржуазія на конференції у Манчестері. Їхні вимоги зводились до розширення числа виборців, а не до загального виборчого права. Втому ж році помер проем”єр Пальмерстон – противник реформи. В травні 1866 р. відбувся крах на лондонській біржі , негаразди в економіці відбились і на політиціНеобхідність реформи розуміли далекоглядні політики. З партії торі. на поч 60-х рр Б.Дізраелі сформулював ряд положень, це зокрема принципи перерозподілу парламентських місць і зменшення впливу графств у виборчій системі.. Восени 1866р. відбулись грандіозні мітинги за виборчу реформу в Ліндсі, Бірмінгемі, Глазго. В лютому 1867р. в Палату общин було внесено новий проект реформи , який після прийняття кількох поправок , 15 серпня 1867р. став законом. Зміст реформиРеформа передбачала новий перерозподіл депутатських місць: 11 “містечок” були зовсім позбавлені права вибору депутатів в палату громад, а 35 “містечок” зберегли право вибору лише одного депутата. Вивільнені мандати були передані найбільшим прмисловим містам і графствам. Новий закон значно змінив вибрче право жителів міст: воно надавалось всім власникам або наймачам будинків , які сплачують податок на користь бідних , і квартиронаймачів , які сплачують в рік не менше 10 фт.ст. орендної плати ( ценз осілості 1рік).У графствах виборче право отримали землевласники , які мають не менше 5 фт. ст. річного доходу, а також наймачі або власники приміщень, з прибутковістю не менше 12 фт.ст.. Оцінка реформи.Найбільш важливим нововведенням була обмовка про те , що безпосереднім платником податків на користь бідних вважається і той ,хто цей податок вносить через свого домовласника , який до цього часу розглядався як єдиний платник податків. Завдяки цьому у виборчі списки потрапляли не тільки домовласники , але і всі їх мешканці. Отже виборчі списки розширилися за рахунок дрібної буржуазії , ремісників і робітників.В результаті реформи 1867р. загальне число виборців збільшилось більше , ніж на мільйон. Проте дві третини чоловічого населення Англії – основна маса робітників , а також жінки були позбавлені виборчих прав. До 1872р. зберігалось відкрите голосування, а також нерівномірний розподіл виборчих округів. 50. Утворення та політична суть партії лібералів, консерваторів та лейбористів. 51. Причини та зміст реформи парламенту Англії 1911 року. Між палатами парламенту інодівиникалигостріконфлікти .Наприклад, у 1909р. уряд лібераліввніс законопроект про збільшенняподатку на земельнувартість і під час спадкування майна. Палата общин підтрималайого, а палата лордіввідхилилайого і бюджет, запропонованийнижньою палатою. ТОділіберальний уряд і депутати–ліберали поставили перед королем питання про розпуск парламенту, проведенняновихвиборів та розширення складу палатилордів. Але до оголошеннядостроковихвиборів не дійшло: лордикапітулювали, затвердивши і закон, і бюджет. Намагаючисьзакріпитиуспіх, палата общин запропонувалаще один законопроект – вінфактично став важливоюпарламентською реформою. Це «Акт про парламент» 1911 р., якийвстановив порядок розглядузаконопроектів. У вступі Акта нижня палата нібизалякуєвищу, бо «маєнамірзамінити ту палату, яка зараз існує, іншою палатою, заснованої на засадах народного представництва і вона не буде спадковою». Лордівзаспокоїли, що «таказаміна не може бути здійсненанегайно». Реформа передбачала: 1) Якщофінансовийбілль буде прийнятий палатою общин і скеруєтьсязгідно з парламентською процедурою в палату лордів, то лордам даєтьсятермін – місяць для йогоухвалення без поправок. У випадкусхвалення (чинавітьнесхвалення) цейбілльподають «йогоВеличності для виявленнякоролівськогосхвалення» і він стане актом парламенту. 2) Стосовнонефінансовихзаконів, якщоприйнятий палатою общин такий закон буде скеровано у палату лордів і буде нею відхилений і ця процедура повториться 3 рази», то після 3-ого відхилення законопроект подають королю на підпис без згодипалатилордів. Палатілордів на всю цю процедуру відхиленьвідведено не більше 2 років 3)Якщо палата лордів внесла у нефінансовийбілль поправки, то їх мала схвалити палата общин. Незгодаостанньої з цими поправками означає, щобілль палатою лордіввідхилено 4) У черговий раз змінено строк повноважень парламенту: вінвизначається у 5 років – замість 7 (1719р.). Отже, «Акт про парламент» 1911р. Остаточно вирішивсуперництвоміжнижньою та верхньою палатою на користьпершої, підтвердивши перемогу відноснодемократичних сил країни над аристократично-олігархічними. 52. Економічне та політичне становище американських колоній Англії.
Економічний розвиток колоній відбувався нерівномірно і неоднаково. На пн. Сході були здебільшого небагаті, кам’янисті ґрунти, обмежені площі рівнин та довгі зими, тому, крім фермерства, займались різними промислами-споруджували млини й тартаки, займались лісорозробками, створювали різні майстерні та мануфактури, морські промисли. Риболовля стала основним заняттям більшості населення колоній. Головна галузь промисловості-суднобудування. Вартість побудови судна була вдвічі нижчою, ніж у Європі, а якість-вищою. Багато суден купувала Європа, вони мали збут і в Англії, тому англ.. суднобудівники звертались, щоб заборонити продаж американських суден в Англії. Спочатку Англія схвалювала економічний розвиток, але потім засуджувала, бо американські товари становили конкуренцію англійським.У центральних колоніях Пенсильванії та Делавері розвивалось фермерське та поміщицьке с/г, промисловість. Центральні колонії виробляли й експортували зерно, борошно, кукурудзу, виробляти одяг і взуття, хутрові вироби.Пд. Колонії-Вірджинія, Пн. і Пд. Кароліна, Джорджія, Меріленд. Економічний і соціальний розвиток цих колоній визначали великі плантатори, які тут господарювали. Використовувалась праця рабів. Плантатори вели аристократичний спосіб життя, підтримували контакт з європейською аристократією і культурним світом. Хоч вони переважно виробляли с/г продукцію, але існувала промисловість-деревообробна, суднобудівна.Сприяло економічному розвитку встановлення внутрішніх і між колоніальних торговельних зв’язків. Поступово виникали місцеві ринки, що стали основою для створення єдиного національного ринку. В свою чергу потреби торгівлі, доставки товарів зумовили необхідність будівництва доріг, залізниць. З поч.18ст. встановився поштовий зв'язок-за допомогою вершників чи диліжансів. Гроші переважно англ. чи франц., домінував бартер. Отже, у перші півтора ст. економіка характеризувалась швидким розвитком, чому сприяли багато вільних земель, корисні копалини, ліси. Вимальовувались певні економічні і політичні суперечності між плантаціями Пд., економіка якого ґрунтувалась на рабоволодінні, та Пн. Де розвивались капіталістичні відносини.
Політичне становище було неоднаковим. Майже всі колонії (крім Джорджії) виникли як феодальні приватні володіння надані різним особам і компаніям королівськими хартіями. За правовим становищем колонії можна було поділити на 3 групи: само управлінські, королівські і приватні.Род-Айленд і Коннектикут мали розвинуте самоуправління. Вони мали королівські хартії щодо надання їм самоуправління і практично становили своєрідні республіки, оскільки всі органи управління, починаючи з губернатора, обирало вільне населення. Населення обирало своїх представників у законодавчі збори, які приймали закони, а губернатор їх підписував.8 колоній належали до безпосередніх володінь британської корони. Управління ними здійснювали губернатори, яких призначав англ. Уряд і затверджував король. У них населення теж обирало самоврядні органи - одно- або двопалатні законодавчі збори.Представницькі органи-законодавчі збори-у королівських колоніях не мали великої реальної сили. Хоч вони й існували, приймали закони, але їх схвалював губернатор, який мав право абсолютного вето. Тому без його згоди жодні нормативні акти юридичної сили не мали.3 колонії належали приватним власникам-Делавер, Меріленд і Пенсильванія. Губернаторів тут призначали і відкликали власники колоній. Тут теж обирались органи самоврядування законодавчі збори.У королівських колоніях між губернаторами і законодавчими зборами відбувалась безперервна боротьба. Законодавчі збори боролись за розширення прав.Введення самоврядування не відбувалось легко, без опору англ.. влади. Було створено королівський комітет для контролю за торговельною системою колоній(входили міністри торгівлі, колоній і плантацій). Яків 2 ухвалив пропозицію таємної ради створити домініон Нової Англії і підпорядкувати йому кілька інших колоній. Над ним мав бути встановлений посилений контроль уряду і самого короля, але ця система не встигла прижитися, бо Якова було повалено(Славна революція).Великий вплив мали «Білль про права»(1689р.) і Закон про віротерпимість, «Трактат про управління»(Джон Локк)-засади рівності перед законом, право на справедливий розгляд справ судом присяжних і свобода віросповідання, пересування, внаслідок яких активізувалось економічне і політичне життя, але вони були придушені.Із сер.17ст. у зв’язку з поширенням ідей буржуазного просвітництва відбувались серйозні зрушення в освіті, літературі, мистецтві. З’явились секти.Політико-економічні відносини колоній з метрополією характеризувались політикою штучного стримування розвитку промисловості, обмеженням економічної активності американської буржуазії. Зовнішня торгівля контролювалась Англією. Закон про заборону вивозу без дозволу Англії хутряних виробів. Закон про гербовий збір-писати офіційні документи лише на спеціальному гербовому папері, що привозили з Англії і продавали за високими цінами. 53. Причини, хід та оцінка війни за незалежність американських колоній Англії. 54. Прийняття та характеристика Декларації незалежності США 1776 року. На початку липня 1776 року Конгрес приступив до обговорення Декларації незалежності. Вона була схвалена Конгресом і набула чинності 4 липня 1776 року. Вона проголосила народження нової нації, сформувала філософію свободи людини, що мала стати рушійною силою у всьому світі, ґрунтувалась на англійській та французькій політичній філософії Просвітництва. Декларація проголошувала, що для забезпечення природних прав людей «створюються уряди», що повністю заперечує божественну теорію походження держави, бо держава виникає на підставі суспільного договору, укладеного між рівноправними людьми. В Декларації міститься положення про право і навіть обов’язок народу змінити чи повалити невигідний для нього уряд. Цим самим було зафіксоване право народу на опір насильству, революцію. Щоправда, проголошуючи це право народу, американські законодавці застерігали:«розважність, звичайно, приписує, що уряди, встановлені з давніх часів, не мінялися б з пустих і скороминущих причин».Вперше в політичній історії людства державний документ проголошував принцип народного суверенітету, тобто верховенство народу у вирішенні основних проблем внутрішнього та зовнішнього життя. Було обґрунтовано право американського народу на повстання проти метрополії, бо довгим було терпіння колоній, але виникла необхідність змінити колишню систему управління, бо історія короля Великобританії є історією цілого ряду образ і насильств, які мали прямою метою встановлення необмеженої тиранії над штатами. З метою конкретизації цих звинувачень у Декларації вводився довгий перелік цих образ і насильств з боку короля. І у висновку штати проголошуються вільними і незалежними від усякого насильства британської корони. Та є і певні недоліки: ні словом не згадується корінне населення Америки – індіанці, яких називали лютими індіанськими дикунами, позбавляли землі, всіляко винищували. Існував ганебний інститут рабства – негрів-рабів людьми не вважали і не визнавали за ними жодних природних прав. Та загалом, Декларація вважається одним із найвідоміших документів американської історії, яка мала великий вплив на увесь хід розвитку американського конституціоналізму, політичну і правову свідомість американського народу, та не лише для нього, а й для європейських та інших народів. Вона проголосила незалежність американських сполучених штатів, юридично закріпила утворення нової єдиної самостійної держави і до того ж – республіки за формою правління. Отже, проголошення Декларації означало повне і остаточне розірвання стосунків з Англією, але водночас і необхідність незалежного економічного, соціального і політичного розвитку, самостійного державного будівництва. 55. Характеристика Статей конфедерації 1781 року в США. Дехто вважає їх першою Конституцією США. Набули чинності 1 березня 1781. Останнім схвалив штат Меріленд. “Статті Конф.” налічують 13 статей, які юридично закріпили створення “вічного союзу” між 13 штатами. Ст.1 проголошувала назву конфедерації - США. Кожен штат зберігає своє верховенство, свободу і незалежність, свою владу, всю юрисдикцію і всі права (ст.2). Конфедерація утв. для “спільного захисту”, забезпечення своїх вольностей; штати зобов’язані допомагати одне одному. Вільні жителі кожного штату повинні користуватись всіма пільгами і привілеями вільних громадян в усіх штатах. До вільних громадян не належали жебраки, волоцюги, особи, що втекли від виконання судового вироку (ст.3). Мешканцям кожного штату дозволено вільно пересуватись по території всіх інших штатів (ст.4). Для управління загальними справами щорічно належало обирати делегатів у загальнодерж. законодавчий орган - Конгрес (делегація штату - 2-7 осіб, під час голосування мала 1 голос) (ст.5). Жоден штат не міг вступати у переговори з іноземними державами, приймати посольства, укладати угоди без згоди конгресу (ст.6). Штати мали право мати власні військові кораблі та збройні сили. Не мали права починати війну без згоди Конгресу, крім випадків, коли на штат нападе ворог, або виникне загроза вторгнення іншого племені. Конгрес належали всі основні зовнішньополітичні функції: оголошував війну/мир, призначав/приймав послів, укладав міжнародні договори, врегульовував торгівлю. У внутрішній сфері Конгрес - апеляційна інстанція у всіх спорах між штатами (стосовно їх кордонів, юрисдикції), визначав кількість лігатури, ціну монети, налагоджував і регулював поштовий зв’язок. Виконавчий орган Конгресу - комітет штатів, до його складу кожеш штат обирав 1 делегата; перелік прав комітету у ст.9. Для прийняття законів Конгресом і Комітетом під час голосування потрібна була згода мінімум 9 штатів. Перерва між сесіями - не могла перевищувати 6 місяців. Отже, конфедерація США - ще не держава, а союз самостійних держав. “Статті Конф.” - різновид міжнародного договору, а не основний закон держави. Але це стало значним кроком у становленні держави. 56. Розробка та прийняття Конституції США 1787 року. Її структура та основні принципи. Потреби економічного розвитку країни - необхідність створення єдиного бюджету, внутрішнього ринку, розвитку промисловості, сільського господарства, внутрішньої та зовнішньої торгівлі, єдиної митної і тарифної політики, створення збройних сил, воєнного флоту, а також зовнішні причини – необхідність створення дипломатичної служби, скеровування і фінансування своїх послів й інших дипломатичних, торгівельних та військових представників у різні країни світу – все це зумовлювало необхідність створення тіснішого союзу штатів ніж конфедерація. У травні 1787 року у Філадельфії була скликана представницька зустріч делегатів від усіх штатів – конвент. Всього приїхало 55 делегатів, головуючий – Джордж Вашингтон. Конвент був уповноважений прийняти доповнення до статей конфедерації і вирішити низку проблем, але делегати розпочали розроблення основного закону нової, вищої форми правління штатів – федерації. Вони визнали, що головною проблемою стало створення єдиної союзної держави і, що потрібно розширити функції центральних властей: карбувати монету, випускати паперові гроші, регулювати внутрішню і зовнішню торгівлю, оголошувати війну та укладати мир. Більшість делегатів були прихильниками теорії про поділ влади. Навколо багатьох питань точилися гострі дебати, які вирішувались здебільшого через компроміс. Упродовж декількох місяців філадельфійський конвент розробив проект Конституції США, у травні схвалив його й опублікував. Далі цей проект мали обговорити й ратифікувати 9 з 13 штатів. Але ратифікація відбувалась довго і з великими труднощами. Країна розділилась на табір федералістів(прихильники Конституції) та анти федералістів. Обидві сторони влаштовували мітинги і демонстрації, виступали у пресі. Врешті-решт між лідерами федералістів і анти федералістів було досягнуто певного компромісу: до основного тексту Конституції приймуть доповнення як стосовно гарантій суверенітету, так і стосовно запису, гарантування прав і свобод громадян. 2 штати все-таки відмовились, але до кінця червня Конституція була ратифікована 11 штатами , що дало підставу Конвентові 18 вересня 1787 р. затвердити і ввести в дію доопрацьовану Конституцію, на цьому він завершив роботу. Конституція США – невелика за обсягом: складається зі вступу(Декларація незалежності) та 7 статей, поділених на розділи. У ній зазначено, що США – союзна федеральна держава. Основу побудови центральних органів становить засада розподілу влади. Конституція США є прогресивним документом, що завершив початковий етап державного будівництва у країні, що з часу її прийняття стала федерацією. На відміну від Європи(де існували переважна абсолютні чи напівабсолютні монархії) в США встановили республіканську форму правління у вигляді парламентської республіки. Але були і певні недоліки: збереження рабства негрів, абсолютне ігнорування прав тубільного населення – індіанців, відсутність в її тексті розділу про демократичні права та свободи громадян, невизначеність та нечіткість певних положень, що згодом дала привід до різного їх тлумачення. |
|
Питання: до рубіжки із всесвітньої історії Визначте особливості державного устрою та економічного розвитку Франції на початку XX ст |
Форми державного устрою Форма державного устрою Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого... |
|
Уроку історії у 6 класі Мета уроку: поглибити розуміння сутності поняття держава, визначити особливості державного устрою Афін, усвідомити сутність демократичної... |
Третя республіка у Франції. Мета: проаналізувати особливості економічного... Основні поняття і терміни: лихварство, Панамський скандал, «справа Дрейфуса», реваншизм |
|
Країни Південної і Південно-східної Азії в міжнародних відносинах.... Однією з характерних рис післявоєнного устрою окрім намагання створювати соціалістичну систему, був атиколоніальний рух, тобто країни,... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ Тема 10: Наша Батьківщина Україна. Конституційні засади державного, адміністративного, територіального устрою. Географічне положення,... |
|
Питання з дисципліни „Політологія” на 2012/13 навчальний рік. Доцент Шуляк С. В Політичне вчення Арістотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою |
ЛЕКЦІЯ 2: КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ Кількість та компетенція таких органів, їх підпорядкованість і структура залежить від ряду факторів: державного устрою, специфіки... |
|
Конспект уроку з трудового н авчання у 6 кла сі. Тема: Короткі відомості... Навчальна: ознайомити з історією виникнення української народної іграшки та її призначенням в житті людини |
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗВАННЯ “ПОЧЕСНИЙ ДОКТОР ДРОГОБИЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО... Ний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка” (HONORIS CAUSA) присвоюється відповідно до закону... |