|
|
Скачати 0.9 Mb.
|
8. Утворення англо – саксонських держав на території Британії. Їх суспільний лад. Утворення. Здавна територію острова Британія населяли кельтські племена. З 43 р. н. е.. Британія входила до складу Римської імперії, але панування римлян не призвело до романізації кельтів, які змогли зберегти свою самобутність. У IV ст. римські легіони залишили острів, маючи намір повернутися сюди пізніше. Однак падіння Римської імперії зробило ці плани нездійсненними. У V ст. Британія піддалася навалі германських племен англів і саксів. Частина кельтів була перебита, частина переселилася на північ острова, де була збережена незалежність, частина підпорядкована германцям і згодом злилася з ними. І завойовники, і підкорені племена знаходилися на стадії розкладання первіснообщинного ладу. Незабаром на території Британії утворилося сім англо-саксонських королівств: три з них створили сакси – Уесекс, Ессекс і Суссекс, три – англи: Мерсія, Нортумбрія, Сх.Англія, одну – юти – Кент. Шотландія і Англія були самостійними кельтськими державами.Утворення держави у германців було прискорене фактом війни. Германські держави часто воювали між собою, а ще частіше з Уельсом,З кінця 5 ст. серед англосаксонців почало поширюватися християнство. Августин, посланий Папою Григорієм І, очолив християнську церкву, очолив будівництво церков. Кожна англосаксонська держава намагалася підкорити сусідні держави.Король Уесексу Екберт об’єднав усі англосаксонські держави, однак після його смерті все вернулось в попередній стан.Сусп. устрій. Більшість вільного населення становили вільні селяни-общинники –керли, а родову знать представляли ерли. Спочатку ерли займали особливе становище, але поступово були відтіснена дружинниками, на яких спирався король, стверджуючи свою владу. Як подяку за службу, дружинники отримували від короля в дар общинні землі разом з селянами, що там жили. Згодом королівські пожалування набули широкого розмаху. Одночасно нові земельні власники отримували від короля всю повноту влади у своїх землях. Селяни виконували на користь земельних власників численні повинності і ставали особисто залежними від своїх панів. Ті селяни, які залишалися вільними, виконували регулярні повинності на користь держави. Поступово общинні відносини були замінені феодальними, які до XI ст. панували на території Англії. Дружинниками (танами) були ерли і керли, які мусили нести військову службу. Серед них були також селяни ( ¼), і ремісники.Усіх не здатних відповідати перед судом було зобов’язано знайти глауфорда.Категорію напіввільного населення становили лети. Вони були власністю аристократії. Також існувала категорія рабів. 9. Державний устрій англосаксонських держав до нормандського завоювання. Англо-саксонські королівства представляли собою ранньофеодальні монархії, з типовим порядком управління. Адміністративної одиницею було графство.центральні органи влади Кожне королівство мало свого короля до об’єднання держави. Король обирався на народних зборах з-поміж родичів померлого короля. Згодом королів почали обирати на з’їзді світської та духовної знаті. Король був верховним головнокомандувачем, верховним суддею, мав монопольне право карбувати монети, встановлювати мито. Вітанагемот (рада вітанів)Сюди входили король, члени його родини, обидва архієпископи, єпископи та настоятелі більших монастирів, олдермени (високі урядовці), могутні тани.Загалом вітанагемот становив 30-100 осібНайбільш важливі питання - прийняття нових законів, розподіл землі, ведення війни і укладення миру - король вирішував за участю цієї ради.Королівський двір – згодом приходить на зміну вітанагемоту:-камерарій (відав скарбницею)- маршал ( кіннота)- сенешал (продовольство)- чашник (комори)-капелан (королівська канцелярія)Місцеве управлінняГрафством керував олдермен, якого призначав король з вітанагемотом.Інколи 1 олдермен об’єднував кілька графств, а на кожне графство призначав шерифа.У міру становлення державної організації народні збори були замінені зборами графств , на яких була присутня світська і духовна аристократія. Збори очолювалися королівськими чиновниками (шерифами).Збори графства виконували судові функції.Графства поділялися на сотні, очолювані сотниками.Щоб не допустити перетворення графств в автономні князівства, король заборонив шерифам графств мати на своєму посадовому окрузі великі землеволодіння - Манор. Крім того, королі дотримувалися всіх старовинних звичаїв і зберегли англо-саксонські установи, які сприяли централізації державної влади. На чолі сільської общини стояв староста 10. Нормандське завоювання Британії у 1066 році та його вплив на суспільно – політичний устрій країни. Реформи Вільгельма І (Завойовника). У 1066 р. Англія була завойована нормандським герцогом Вільгельмом Незаконнонародженим (Завойовником). Встановлення нормандського панування в Англії зробило глибокий вплив на її політичний розвиток. Країна, що йшла до феодальної роздробленості, перетворилася на згуртовану державу на чолі з сильною монархічною владою, якої в ту пору не було ніде в ЄвропіЗавойовники не збиралися остаточно розоряти селянство, оскільки своїх селян вони до Англії не привезли, а їм необхідно було збільшувати населення маєтків ради отримання ренти і податків. Але завоювання прискорило закріпачення селянства, тобто сприяло якнайшвидшому завершенню процесу феодалізації, що почався в той час, передуючи нормандському завоюванню. Це був справжній переворот, в результаті якого число вільних селян різко зменшилося.В результаті завоювання встановилася цілком закінчена феодальна система земельних тримань і васальних зв'язків. Значна частина конфіскованої у англосакської знаті землі увійшла до складу королівського домена, а інша розподілялася між нормандськими і англосакськими феодалами не суцільними масивами, а окремими ділянками серед інших тримань. Завойовники принесли з собою і строге "лісове право", що дало можливість оголосити королівськими заповідниками значні лісові масиви і строго карати за порушення їх меж. Більш того, король оголосив себе верховним власником всієї землі і зажадав від всіх вільних землевласників принесення йому присяги вірності. Така присяга зробила феодалів всіх рангів васалами короля, зобов'язаними йому перш за все військовою службою. Принцип "васал мого васала - не мій васал", характерний для континенту, в Англії не затвердився. Всі феодали розділилися на дві основні категорії: безпосередніх васалів корони, якими зазвичай виступали крупні землевласники (графи, барони), і васалів другого ступеня (підвасалів), що складаються з маси середніх і дрібних землевласників. Значна частина духівництва несла ті ж служби на користь короля, що і світські васали.Таким чином, феодали в Англії не придбали тієї самостійності і того імунітету, яким вони користувалися на континенті. Право верховної власності короля на землю, що давало йому можливість перерозподіляти ділянки землі і втручатися у відносини землевласників, послужило затвердженню принципу верховенства королівського правосуддя по відношенню до судів феодалів всіх рангів.Велике значення – перепис населення 1086р. за наказом короля. Мета: з’ясувати скільки платників податків є в країні. Після перепису – списки нас-ня дістали назву «Книги Страшного суду», багатьох селян, які до того були вільними записали до цих книг, як залежних. Спокій у завойованій Англії Вільгельм забезпечив жорстокими заходами (відповідальність усього села за вбивство нормандця). Вільгельм створив міцний апарат управління своєю державою: країна поділялася на графства, на чолі яких стояли шерифи призначені королем. Шерифи відповідали за збір податків до королівської скарбниці, провадили судочинство і управляли графствами від імені короля. Зміцнення королівської влади і припинення уособиць в країні сприяло зростанню міст, розвиткові торгівлі. Політику, започатковану Вільгельмом І,продовжив його молодший син Генріх І,по його смерті розпочалася 20-літня міжусобиця,а згодом престол отримав онук Генріха І, Генріх ІІ (1154-1189). Реформи Генріха II, які сприяли створенню загальнодержавної бюрократичної системи управління та суду, не пов'язаних з правами корони, можна умовно звести до трьох головних напрямків: 1)судова реформа: приведення в систему і надання більш чіткої структури королівської юстиції (удосконалення форм процесу, створення конкуруючої з традиційними і середньовічними судами системи королівського правосуддя і постійно діючих центральних судів); виникнення суду присяжних; завдяки цій реформі здобув підтримку рицарів, селян, міщан, які вбачали в ньому свого захисника.2)військова реформа: служба рицарів у війську обмежувалася визначеною кількістю днів на рік, Генріх ІІ дозволяв деяким рицарям не служити у війську, за це вони сплачували «щитові гроші», на які утримувалося наймане рицарське військо; 3) встановлення нових видів податкового обкладення населення. Генріха ІІ Плантагенета вважають одним із найвидатніших королів середньовічної Англії. Однак його величезна англо-французька держава потребувала значних сил для управління нею,і згодом за його наступників занепала. 11. Реформи короля Генріха ІІ у ХІІ ст. та їх вплив на розвиток Англії. 12. Причини появи Великої Хартії Вольностей 1215 року в Англії та її характеристика. До початку XIII ст. в Англії складаються об'єктивні передумови для переходу до нової форми феодальної держави - монархії з становим представництвом. Однак зміцнивши свої позиції королівська влада не виявляла готовність залучати до вирішення питань державного життя представників пануючих станів. Навпаки, при наступниках Генріха II, терпівших невдачі у зовнішній політиці, зростають крайні прояви монархічної влади, посилюється адміністративне і фінансове свавілля короля і його чиновників. У зв'язку з цим визнання права станів брати участь у вирішенні важливих політичних та фінансових питань відбувалося в Англії в ході гострих соціально-політичних конфліктів. Вони прийняли форму руху за обмеження зловживань центральної влади. Цей рух очолювали барони, до яких періодично приєднувалися лицарства і маса фрігольдерів, незадоволених надмірними поборами і вимаганнями королівських чиновників Основними віхами цієї боротьби були конфлікт 1215 року, що закінчився прийняттям Великої хартії вільностей, і громадянська війна 1258-1267 рр.., Яка призвела до виникнення парламенту. Велика хартія вольностей 1215 року була прийнята в результаті виступу баронів при участі лицарства і городян проти короля Іоанна Безземельного. Офіційно в Англії цей документ вважається першим конституційним актом. Однак історичне значення Хартії може бути оцінене лише з урахуванням реальних умов розвитку Англії наприкінці XII - початку XIII ст. Закріплюючи вимоги та інтереси різнорідних і навіть протиборчих, але тимчасово об'єднаних сил, Хартія є суперечливим документом, не виходить за межі феодальної угоди між королем і верхівкою опозиції. Більшість статей Хартії стосується васальних відносин короля і баронів і прагне обмежити свавілля короля у використанні його сеньоріальних прав, пов'язаних із земельними володіннями. Ці статті регламентують порядок опіки, одержання рельєфу, стягнення боргу і т.п. (ст. 2-11 та ін.) Разом з тим серед чисто "баронських" статей Хартії виділяються такі, які мали загальнополітичний характер. Найбільш відверто політичні претензії баронства виражені в ст. 61. У ній простежується прагнення до створення баронської олігархії шляхом заснування комітету з 25 баронів з контрольними функціями по відношенню до короля.30 – виражали інтереси баронів, 7 – рицарства та верхівки вільного селянства і лише 3 – міщан. Права залежних вілланів у хартії взагалі не обговорювалися. Король зобов’язувався дотримуватися свободи церковних виборів.Вимоги хартії задовольняли передусім інтереси церковних феодалів і великих баронів, які стояли на чолі боротьби проти королівського свавілля. У тих конкретно історичних умовах хартія стала документом, який забезпечив подальший розвиток феодальної держави і права в Англії. Хартія не ставила своїм завданням утвердження феодальної роздробленості. 13. Обгороджування селянських та общинних земель в Англії і його наслідки; «кривававе законодавство» ( зміст та наслідки). Особливістю розвитку сільського господарства Англії в 16ст. став початок аграрного перевороту-встановлення ринкових відносин у сільському господарстві. Для розвитку вівчарства землевласники почали перетворювати землі у своїх маєтках на пасовиська. Збільшуючи площі пасовиськ вони зганяли селян із земель і обгороджували їх. Цей процес отримав назву «обгородження». Внаслідок проведення обгороджень з’явились нові суспільні верстви-нові дворяни та сільські наймити. Нові дворяни жили не так, як старі, отримували прибутки від вирощування овець і продажу вовни.Селяни, які залишались без засобів для існування, були змушені шукати роботу в містах або працювати на нових дворян. Вони ставали наймитами, які не мали свого господарства, а працювали за платню. Поява нових сусп. верств стала свідченням формування в с/г ринкових відносин. Гроші перетворились на капітал, що його нові дворяни вкладали в розвиток свого господарства з метою отримання прибутку. Зміни, що відбулись в с/г в 16ст., стали передумовами поширення мандруючого виробництва у промисловості країни.«Криваве законодавство»Аграрний переворот і розвиток ринкових відносин у с/г зумовили великі зміни у суспільстві. Мануфактурні підприємства та господарства нових дворян не могли забезпечити роботою величезну кількість знедолених селян. Міста заполонили жебраки, величезні маси шукали роботу, а не знаходячи крали або старцювали. На поч.17ст. у Лондоні налічувалось 50тис. жебраків. Король Генріх 8 почав видавати закони, спрямовані проти старцювання. Збирати милостиню дозволялось лише немічним і старим; тих, хто міг працювати, били батогами і зобов’язували повертатись додому. Якщо затримували вдруге, знову били та відрізали половину вуха. Коли втретє, то страчували як злочинця.Король Едуард 6 «покращив» закони. Той, хто не працював, віддавався в рабство тому, хто на нього доніс. Хазяїн мав право примушувати його до будь-якої роботи, продавати, дарувати тощо. Якщо раб тікав, то за першу втечу йому випалювали на лобі або щоці тавро й віддавали в довічне рабство. За другу втечу ставили друге тавро, за третю-страчували як державного злочинця. Англійські хроніки пишуть, що за роки правління Генріха 8 було страчено 72 тис. волоцюг і жебраків. 14. Виникнення, структура та компетенція англійського парламенту в період станово – представницької монархії. 15. Встановлення та особливості англійського абсолютизму. У 15-16 ст. в Англії відбувались соціально-економічні зміни, війна Білої та Червоної троянд (представники знатних родів Ланкастерів та Йорків), протягом якої було знищено майже все старе дворянство.30 років уособної війни настільки виснажили Англію, що населення з готовністю підтримувало династію, яка нарешті встановила в країні громадянський мир. Нове дворянство (джентрі) та буржуазія були сторонниками міцної королівської влади. Надзвичайно розвиваєтьсяпромисловість, торгівля, захоплення заморських колоній. Змінюється становище селянства, відбувається їх обезземелення. Протести селян вилилися у повстання під проводом Роберта Кета (1549), яке було придушене. Проти бродяг видаються «криваві закони», які забороняють жорстокими методами жебрацтво.Всю владу захоплює після війни династія Тюдорів, і першим самодержавцем став Генріх VII, який зміцнює трон, заборонивши приватні війни та придушивши землевласників, які опирались йому. Після падіння старої знаті опиратися абсолютизму продовжувала церква, тому боротьбу проти неї розпочав Генріх VIII.Розпочалося це з відмови Папи дати розлучення короля з Катериною Арагонською, тому король оголосив себе головою англійської церкви та почав призначати єпископів. Але у країні залишався католицизм, який остаточно замінив на протестантизм король Едуард VI. Підтримувала протестантизм Єлизавета І та її наступники. Проте потрібно зважати на певні особливості англійського абсолютизму: продовжував діяти станово-представницький орган-парламент, не були ліквідовані місцеві органи самоврядування, не було створено професійної армії, яка б слугувала опорою влади (порівняно з континентальною Європою), не було надійного адміністративно-управлінського апарату. Незважаючи на ці особливості, абсолютизм існував та королівська влада міцніла, компетенції зростали. |
|
Питання: до рубіжки із всесвітньої історії Визначте особливості державного устрою та економічного розвитку Франції на початку XX ст |
Форми державного устрою Форма державного устрою Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого... |
|
Уроку історії у 6 класі Мета уроку: поглибити розуміння сутності поняття держава, визначити особливості державного устрою Афін, усвідомити сутність демократичної... |
Третя республіка у Франції. Мета: проаналізувати особливості економічного... Основні поняття і терміни: лихварство, Панамський скандал, «справа Дрейфуса», реваншизм |
|
Країни Південної і Південно-східної Азії в міжнародних відносинах.... Однією з характерних рис післявоєнного устрою окрім намагання створювати соціалістичну систему, був атиколоніальний рух, тобто країни,... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ Тема 10: Наша Батьківщина Україна. Конституційні засади державного, адміністративного, територіального устрою. Географічне положення,... |
|
Питання з дисципліни „Політологія” на 2012/13 навчальний рік. Доцент Шуляк С. В Політичне вчення Арістотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою |
ЛЕКЦІЯ 2: КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ Кількість та компетенція таких органів, їх підпорядкованість і структура залежить від ряду факторів: державного устрою, специфіки... |
|
Конспект уроку з трудового н авчання у 6 кла сі. Тема: Короткі відомості... Навчальна: ознайомити з історією виникнення української народної іграшки та її призначенням в житті людини |
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗВАННЯ “ПОЧЕСНИЙ ДОКТОР ДРОГОБИЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО... Ний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка” (HONORIS CAUSA) присвоюється відповідно до закону... |