|
|
Скачати 0.9 Mb.
|
|
31. Державний устрій Візантії у V – VII ст. 32. Реформи імператора Юстиніана у Візантії. Імператор Юстиніан правив Візантією 38 років. Він мав організаторський талант, велику працездатність, всі його рішення були добре обдумані і зважені. З його іменем повязано проведення низки важливих реформ в усіх галузях життя. В соціально-економічній політиці - наступ на велике сенаторські землеволодіння. Адміністративна політика - боротьба проти сепаратизму. Юстиніан виступав за введення нових форм використання праці залежних селян. Законодавство встановило чіткий захист інституту довгострокової оренди. Держава виступала проти посилення приватної залежності колонів від панів. Юстиніан боровся проти захоплення магнатами земель середньої і дрібної буржуазії. Він розширив функції курій. Союзником у реформах стала церква. Юстиніан тісно привязав церкву до держави, зробив її політичним союзником. За це він надавав церкві привілеї. У 535р. був виданий закон проти корупції. Продаж посад було різко обмежено. Хабарництво почало каратись. Були й реформи адміністративного устрою Обєднано деякі провінції, створено округи. Мета реформ- ліквідація сепаратиських тенденцій провінціальної знаті. В Константинополі розгорнулось грандіозне будівництво: палаців, площ, доріг, мостів, церков. Він пробував зменшити податки, але не вдалось. ОТЖЕ, Ю. - політик, який намагався зміцнити прошарок дрібних і середніх землевласників, опирався на церкву, намагався призупинити негативні наслідки бюрократизації імперії, корупцію чиновників. Велика заслуга належить і в систематизації законодавства. Була створена Кодифікація Юстиніана. 33. Еволюція суспільного ладу та державного устрою Візантії у VІІІ – ХV ст. Після гострої соціально політичної кризи такі зміни: -зменшилась роль міст;-міщани селились у села;- зявилися розорені землевласники;- зросла роль Константинополя (військово-морська база);-Зросла кількість вільних селян-общинників;- втратила значення бюрократія; - замість чисельних податків встановлено один;- виникли кінонії – добровільні обєднання 2-3 людей(по договорах);- Виникла система логофетій – своєрідні відомства, як міністерства.;- втратили значення «партії цирку» - скорочена армія. Основна військова сила – селяни. (стратіоти). За службу мали землю, пільги і зарплату.;- Розгорнувся антицерковний рух (іконоборства);- Секуляризація церковних земель;- існувала державна експлуатація селян (податки, робота);- зростали земельні володіння держави ;-зростає кількість дрібних монастирів. - зростають податки;- збільшується кількість корпорацій. Титули присвоювалися і куплялися. Зберігалася виборність імператорів, закріплений інститут співправителів. Поглиблювалася соціальна диференціація. Влада у державі-великій земельній аристократії. Право захищало не общину, а феодала. Сенат виконував суто дорадчі функції.14 століття виникла громадянська війна між землевласницькою знаттю міською і це послабило Візантію. Турки напали і захопили Візантію 29.05. 1453р. 34. Джерела і загальні риси візантійського права. У Візантійській імперії діяли різноманітні джерела права. Одним із найвідоміших була кодифікація Юстиніана. У 528 р. Юстиніан не пожалів ні грошей, ні часу на цю кодифікацію. Організатором всієї законодавчої реформи став Трибоніан. Спочатку спеціальна комісія склала Кодекс, помістивши в його основу раніше створені кодекси – Грегоріан, Гермогеніана і Феодосія. Кодекс поділявся на 12 книг, а кожна з них – на титули. Практика застосування Кодексу виявила багато недоліків, тому було створено інші збірники, які були об’єднані в Новели. Для кодифікації всього іншого римського права Юстиніан створив нову комісію, якій була надана свобода дій. Через три роки було опубліковано Дигести (фрагменти про приватне право). 3тя частина кодифікації – нові Інституції. Усі 4 частини згодом склали в одну і у 7 ст були названі «Зводом цивільного права»Еклога – за імператора Лева ІІІ Ісавра. Укладена чітко, просто. Окрім римського використано візантійське право. Повністю увійшла до Руської Кормчої книги.Землеробський закон – регламентував відносини в галузі с/г, передбачав відповідальність за крадіжку зерна, плодів, лісу.Морський закон регулював норми оплати екіпажів кораблів, правила підтримання порядку на кораблях, відповідальності капітана.Військовий закон – визначено військовий порядок, відповідальність за скоєння військових злочинів.Прохирон – короткий виклад найважливіших діючих норм з цивільного, кримінального, судового і церковного права. Основу становила Юстиніанська кодифікація.Епанагога – між 884-886р уклав Василій І і його сини. Своєрідна нова редакція Прохирону.Василик – 888-889 рр видав Лев Мудрий. 60 книг. Всі основні норми права були зосереджені в одному місці, а не розкидані. Ще пізніше були видані Хрисовул і «Шестикнижжя».Право власності. Спочатку діяло римське право, потім – візантійське, церковне, звичаєве. Важливим моментом стало поступове відмирання власності рабовласницької. Візантійські власті почали надавати військовим людям землі ув умовне по життєве володіння – проній. Проніари здійснювали судові й адміністративні функції.Зобов’язальне право. Майже повністю ґрунтувалось на римському праві. Угоди укладались у письмовій формі, чітко визначались умови їх дійсності, наслідки невиконання. Особливо детально регулювався договір позики.Сімейне право. Регулювалось переважно нормами церковного права. Шлюбові передували заручини. Для визнання шлюбу дійсним було необхідно: 1) досягнення шлюбного віку (чол. – 14, жін. – 12) 2) згода наречених і батьків 3)не перебувати в іншому шлюбі 4) відсутність кровної спорідненості. Можна було лише тричі вступати в шлюб. Розлучення дозволялось: скоєння подружжям держ злочину, посягання на життя одне одного, знищення утробного плоду, подружня зрада.Спадкове право. За законом і за заповітом. При складенні заповіту батько мав виділити частку майна дітям, придане і подарунки дружини, при потребі – батькам і лише решту іншим особам. Ця обов’язкова частка називалась фалкідіоном. Спадкували за законом: 1) діти 2) Висхідні родичі (батьки, дід, баба) 3) бокові родичі 4) вдова спадкоємця + держ казна.Кримінальне право. Такі групи злочинів:1) політичні 2) проти релігії 3) проти майна і майнових прав 4) проти моралі та сім’ї 5) проти особи. Покарання: 1) смертна кара (проста і кваліфікована) 2) калічницькі та тілесні кари 3) грошові штрафи, конфіскація майна 4) вигнання, бриття голови. Була введена засада сплати віри – вергельду. Малолітні і душевнохворі не підлягали покаранню. Допускався самосуд.Процес мав змагальний характер, справи порушувались із приватної ініціативи, навіть кримінальні. Згодом почали переважати елементи слідчого, інквізиційного процесу в кримінальних справах. Судді були зобов’язані допитувати обвинувачених і свідків. Показання фіксувались у письмовому вигляді. Не могли свідчити проти християн неповнолітні, жінки, душевнохворі, найманці, глухі, родичі, бідні тощо. Від оголошених вироків відкупитись не дозволялось, хіба що можна було простити помилування в імператора. 35. Причини, етапи англійської буржуазної революції ХVІІ ст. та особливості англійської буржуазної революції ХVІІ ст. Англія у 16-17 ст. Зовнішньо була типовою аграрною країною,відносно нерозвинутою порівняно з такими країнами як Іспанія чи Франція 4/5всього населення- сільське.Великих міст було небагато:Лондон,Манчестер,Ліверпуль.З*явилися нові галузі промисловості : видобуток вугілля,виплавка чавуну і заліза,виробництва скла,бавовни.Відбулися зміни в структурі експорту,Англія перестала вивозити вовну,її замінило готове сукно.Відбувався аграрний переворот в англ.селі:поміщики в 16-17 ст.зганяють орендаторів зі своєї землі,перетворюючи ріллю на пасовиська для овець.Практика огородження перетворила основне селянство на малоземельних та безземельних батроків.Частина селян вдається до актів непокори ,до прямих революційних виступів.В 1603 році відбувся широкий рух проти насильницького обезземелення серед селян серединних графств.Розвиток капіталістичної системи господарства в Англії призвів до загострення соціальних протирічь,підготовив розподіл країни на противників і прихильників феод.-абсолютиського ладуОпозиція проти абсолютизму в лиці нового дворянства та незадоволених селян,дрібних ремісників,наймитів почала розвиватися під релігійними гаслами *пуританізму*,тобто боротьби за очищення віри.Цей рух проповідував необхідність створення спрощеної дешевої церкви,ідеї стриманості,поміркованості.Пуаритани вимагали ліквідувати єпископат,непідпорядкування церкви королю.Виступали за вільні,доступні священницькі проповіді,скромний одяг,критикували прагнення до розкоші,розбещеність двору і аристократії.З поміж пуритан виникли різні течії що відповідали інтересам різних прошарків суспільства.Були пресвітеріани –консервативне крило пуритан,виступали за очищення церкви від католицизму і впливу папи римського,але збереження єдиної церкви з одноманітним богослужінням,незалежності церкви від короля.Їх прихильниками були багата буржуазія та верхівка нового дворянства.Індепенденти становили радикальніше крило пуритан,виступали за ліквідацію єдиної церкви з обовязковими текстами молитов і богослужінь,повну автономію кожної релігійної общини,діквідацію єпископату.Прихильники середня та дрібна буржуазія і джентрі,селяни,ремісники.Релігійні протиріччя існували але головними протиріччями були суперечності між королівською владою,феодальною аристократією,частиною буржуазії,верхівкою католицького і англіканського духовенстваз одного боку та джентрі і широкими народними масами з іншого.Реакційна політика абсолютизму все більше протирічила інтересам своїх противників.Невдовзі верхи вже не могли управляти країною по старому.Також загострилась межа бідування народних мас.наближалася революція.Перший етап (1640-1642) початок революції,перші революційні перетворення.Конституційний етап.Другий (1642-1649)-збройний етап.Відбулось дві громадянські війни,що закінчились поразкою королівських сил.Розгортається жіяльність Кромвеля.Третій (1649-1660)- республіканський період.ліквідація монархії.Четвертий (1660-1680 )-реставрація конституційної монархії,Славна революція,завершення буржуазної революції.Особливості : 1.компромісний характер(між буржуазією і джентрі).Цей союз придав революції незавершеного характеру.2.те що народні маси,які допомогли буржуазії і джентрі завоювати перемогу маже нічого не отримали від революції.3.не було заторкнуто терит.устрою країни,системи органів судочинства,органів місцевого самоврядування.4.довготривалість революції 48 років.5.керівником революції був парламент.6.майже не зазнала змін судова система країни. 36. Характеристика Петиції про право 1628 року в Англії. В 1625р на престол зійшов син Якова I КарлI . , який продовжував політику батька . Для продовження воєн з Францією та Іспанією потрібні були кошти. Він намагався вибити ці кошти з підданих , використовуючи незаконний тиск. Наприклад, він вимагав від піддданих “розквартировувати” вояків чи оселяти їх у своїх домівках. За перші три роки правління він тричі скликав і розпускав парламент : перший дав незначну суму , другий взагалі відмовив , їхні лідери опинились у в”язниці. Третій надавав кошти при умові , король підпише “Петицію про право” , що зводилась до 4 пунктів:
Цим Петиція про право зміцнювала ідею , що англійським підданим належать певні основні права, які не може порушувати жоден уряд.Король документ підписав, але не виконував його , Як тільки кошти були виділені , він розігннав парламент і протягом 11 років не скликав. 37. Англія на першому етапі революції. Прийняття Трирічного акту та Великої ремонстрації (1641)року. 1625 р. на престол вступив Карл І,який взяв курс на зміцнення абсолютизму. Король не рахувався з парламентом , швидко розпускав його. У 1628 році парламент подав королеві «Петицію про право», яка відкрила серію конституційних законів, прийнятих у роки революції. Король обіцяв прийняти її до уваги, але 1629 р. розпустив парламент і не скликав його 11 років. В період без парламентського правління внутрішньо- і зовнішньополітична ситуація ускладнювалася. У 1639-1640 Англія вела війну з Шотландією. У квітні 1640 р. король змушений був скликати парламент. Оскільки він почав виявляти королю непокірність вже у травні знову був розпущений і отримав назву Короткого. Це спричинило обурення населення. На виборах до парламенту в листопаді 1640 більшість місць отримали противники короля (Довгий парламент). 16 лютого 1641 року прийняв важливий конституційний закон «Про недопущення незручностей, що виникають внаслідок тривалих проміжків між скликанням засідань парламенту»(«Трирічний Акт»). У ньому зазначалося:
Ірландське повстання у жовтні 1641 року стало приводом претензій парламенту до короля. 22 листопада 1641 року парламент прийняв «Велику ремонстрацію» («Великий протест»). Це перелік різних зловживань, на думку парламенту, короля та його чиновників. Короля звинувачували у проведенні невдалої зовнішньої політики,не скликанні чи розпуску парламенту, встановленню незаконних податків порушенні «Петиції про право». Ремонстрація містила заходи спрямовані на ліквідацію цих зловживань і вимагала відповідальності королівських урядовців перед парламентом. Цю демонстрацію не схвалила палата лордів. Парламент 5 червня 1641 р. видав акт про ліквідацію верховного церковного судилища – Високої комісії, яка чинила розправи над противниками короля. 25 червня парламент видав акт, який ліквідував надзвичайний суд короля – Зоряну палату та її філіали. 38. Проголошення та характеристика республіки в Англії ( 1649-1660 рр.) Страта короля стала заключним, формально – юридичним завершенням встановлення в Англії республіки. Слідом за процесом Палата общин 19 березня 1649р. прийняла постанову про ліквідацію палати лордів – верхньої палати парламенту члени якої не підтримали ідею суду над королем. Акт від 17 березня 1649р. скасував королівську владу “як марну, тяжку і небезпечну для свободи, безпеки й інтересів англійської нації”. 19 травня 1649р. Англія була проголошена республікою, яка повинна управлятися “вищою владою нації, представниками народу, в парламенті при цьому не повинно бути ні короля, ні лордів”. Верховним органом влади в Англійській республіці став парламент, що складався з однієї Палати общин. В Постанові про оголошення себе вищою владою в державі (4 січня 1649р.) Палата общин проголосила(1) визнання народного суверенітету як основи всякої влади,(2) представницьку і виборчу від общин організацію вищої влади,(3) законодавчі необмежені повноваження представників общин. Парламент зосередив у себе практично всю повноту державної влади, включаючи організацію урядової влади, адміністрацію, керівництво армією і вищий судовий контроль.Вища виконавча влада передавалась Державній раді(створена 7 листопада 1649р.) із 41 члена. Члени ради вибирались парламентом на 1 рік з числа військових, юристів, вчених. Формально Раді належали тільки повноваження по виконанню рішень парламенту. Фактично ж в ній і в її комітетах зосереджувалась урядова влада. Таке перерозподілення повноважень від парламенту до урядових інститутів також було своєрідною рисою нової республіки. Політична система влади була нестабільною. В складі Довгого парламенту після 1649р. залишалось близько 80 депутатів. Більшість з них були одночасно членами Державної ради і Ради армії. Надзвичайно виросли авторитет і особиста військова влада О.Кромвеля. В цих умовах організація влади виявляла очевидне тяжіння до військово – диктаторського режиму і одноособової влади.В 1650р. Кромвель замінив Ферфакса на посаді генерала армії, що ще більше зміцнило його позиції серед офіцерів. 20 квітня 1653р., спираючись на підтримку армії Олівер Кромвель розігнав так зване “охвістя” Довгого парламенту(усього 50 депутатів). Ця подія була початком встановлення військової диктатури.Новий державний лад був юридично закріплений Конституцією від 13 грудня 1653р. під назвою “Знаряддя управління”, яку запропонувала Державна рада, а затвердила Рада армії.“Знаряддя управління” встановлювало зовні республіканську, а по суті диктаторську систему влади. Законодавча влада “вільної держави Англії, Шотландії і Ірландії” зосереджувалась в подвійному інституті – парламенті і заново заснованому лорді – протекторі. Парламенту нале-жали виключні повноваження змінювати, призупиняти, вводити нові за-кони, встановлювати податки. Парламент повинен був скликатись регу-лярно(раз в 3 роки) і самостійно, не можна було розпускати його раніше ніж після 5 місяців його роботи. Право обирати депутатів до нього нада-валось особам, які володіли майном вартістю 200 фунтів стерлінгів і яким виповнився 21 рік. Парламент повинен був складатись не менш ніж із 60 членів, “відомих своєю чесністю, богобоязливих і доброї поведін-ки”.Поруч із парламентом засновувалась влада лорда – протектора. Ви-бори на цю посаду проводились Державною радою(членів якої у кілько-сті 15 чоловік обирав парламент). Лорд – протектор мав право затвер-джувати чи відхиляти закони парламенту. Він користувався практично необмеженою владою у справах управління. Протектор вважався голо-внокомандуючим армією, йому повністю належали права в сфері зовні-шньої політики. Від його імені проводились всі призначення посадових осіб. Тільки призначення вищих посадових осіб вимагали згоди парла-менту чи Ради. Особливою статтею конституції повноваження лорда – протектора довічно закріплювались за О.Кромвелем.Прийняття конституції і переобладнання верхів політичної системи не ліквідували протиріч між суспільством і індепендентським керівниц-твом. Під натиском генералітету принципи військової організації були перенесені на адміністративно – територіальний устрій. Літом 1655р. країна була поділена на 11 військових округів на чолі з генерал – майо-рами (тобто старшими генералами). Намісники були як би протекторами в мініатюрі і наділялись значними повноваженнями.22 травня 1657р. Кромвель одержав право самому призначати собі наступника. Одночасно відновлювалась Палата лордів(63 лорди).Режим протекторату був тісно пов’язаний з особою і авторитетом Кромвеля. Як тільки він помер (3 вересня 1658р.), режим потрапив в тя-жкий кризовий стан безвладдя. Призначений наступником батька Річард Кромвель не зміг втримати владу і в 1659р. його змусили відректися від звання і відновити умовну республіку. Громадське невдоволення режи-мом індепендентів і безвладною республікою одночасно стало настільки значним, що питання про відновлення монархії і історичної конституції в країні стало предметом практичної політики. |
|
Питання: до рубіжки із всесвітньої історії Визначте особливості державного устрою та економічного розвитку Франції на початку XX ст |
Форми державного устрою Форма державного устрою Форма державного устрою — це спосіб територіальної організації держави, що визначається принципами взаємовідносин держави як цілого... |
|
Уроку історії у 6 класі Мета уроку: поглибити розуміння сутності поняття держава, визначити особливості державного устрою Афін, усвідомити сутність демократичної... |
Третя республіка у Франції. Мета: проаналізувати особливості економічного... Основні поняття і терміни: лихварство, Панамський скандал, «справа Дрейфуса», реваншизм |
|
Країни Південної і Південно-східної Азії в міжнародних відносинах.... Однією з характерних рис післявоєнного устрою окрім намагання створювати соціалістичну систему, був атиколоніальний рух, тобто країни,... |
ПЛАН-КОНСПЕКТ Тема 10: Наша Батьківщина Україна. Конституційні засади державного, адміністративного, територіального устрою. Географічне положення,... |
|
Питання з дисципліни „Політологія” на 2012/13 навчальний рік. Доцент Шуляк С. В Політичне вчення Арістотеля: походження та сутність держави, форми державного устрою |
ЛЕКЦІЯ 2: КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ Кількість та компетенція таких органів, їх підпорядкованість і структура залежить від ряду факторів: державного устрою, специфіки... |
|
Конспект уроку з трудового н авчання у 6 кла сі. Тема: Короткі відомості... Навчальна: ознайомити з історією виникнення української народної іграшки та її призначенням в житті людини |
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗВАННЯ “ПОЧЕСНИЙ ДОКТОР ДРОГОБИЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО... Ний доктор Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка” (HONORIS CAUSA) присвоюється відповідно до закону... |