|
|
Скачати 3.07 Mb.
|
14. поняття, види права водокористування Водокористування - використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів). Водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Строк спец: до 3 - короткострокове, до 25 - довгострокове 15. еколог. Правовідносини 15. Поняття та класифікація екологічних правовідносин. Екологічні правовідносини – це суспільні екологічні відносини, що врегульовані нормами екологічного права. Ними є суспільні відносини, що виникають у царині використання та охорони окремих видів природних ресурсів, охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки. Вони є предметом екологічного права. Їх суб’єктами є фізичні, юридичні особи та держави. Види екологічних правовідносин за предметною ознакою: 1. природоресурсні – щодо раціонального використання та охорони окремих видів природних ресурсів; 2. природоохоронні – щодо охорони особливо цінних та унікальних природних комплексів; 3. щодо забезпечення екологічної безпеки До першого блоку належать відносини щодо охорони навколишнього природного середовища як комплексного природно-антропогенного явища. Другий, похідний від першого, блок екологічних відносин — це відносини щодо використання природних ресурсів. Ці відносини регулюються нормами природоресурсного права. Його тільки умовно можна розглядати як існуюче окремо від права охорони навколишнього природного середовища (екологічного права). Адже раціональне природокористування неможливе без еколого-охоронних заходів, і навпаки. Третій блок становлять екологічні відносини, що стосуються забезпечення проголошеного Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9), а потім і Конституцією України (ст. 50) права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. У більш широкому плані йдеться про забезпечення екологічної безпеки, тобто запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей. Нарешті, до четвертого блоку екологічних відносин належать відносини у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі. Коло цих відносин постійно розширюється, і вони справляють істотний вплив на стан навколишнього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства. Саме правовий режим особливої державної охорони є об'єднуючою засадою для групування відповідних відносин до цього блоку. Він визначається цінністю, унікальністю або необхідністю відновлення деградованих або малоцінних земель. Отже, визначальними для предмета екологічного права як комплексної галузі є чотири групп суспільних відносин: а) відносини щодо охорони навколишнього природного середовища; б) відносини щодо використання природних ресурсів; в) відносини щодо забезпечення екологічної безпеки; г) відносини щодо формування, збереження та раціонального використання екомережі. 16. юридична в-сть: поняття, види Юридична відповідальність за екологічні правопорушення є важливим засобом забезпечення законності в екологічній сфері. Вона виступає різновидом юридичної відповідальності в цілому, а тому їй властиві всі ознаки останньої. юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це сукупність правових засобів, встановлених законодавством (адміністративним, кримінальним, цивільним, трудовим, фінансовим та іншим), які застосовуються у випадках порушення вимог охорони довкілля та екологічної безпеки населення, умов та режиму використання природних ресурсів, заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу. Екологічний відтінок юридичної відповідальності виявляється в екологічному правопорушенні. Під ним розуміється протиправне діяння (дія або бездіяльність), що порушує встановлений екологічний правопорядок і за вчинення якого законом передбачена юридична відповідальність. В теорії юридичної відповідальності. розглядають форми відповідальності. Основною формою є позитивна юридична відповідальність – відповідальність держави перед суспільством за стан навколишнього. природного середовища, за стан забезпечення екологічної безпеки, такий вид позитивної відповідальності чітко встановлений в законах, зокрема ст. 16 Конституції, норми “чорнобильського” законодавства, реалізація принципу “забруднювач та користувач платять за повну ціну?” – міжнародний принцип, сплачувати екологічні податки, формувати власні екологічні фонди, негайно ліквідувати екологічні аварії. + коли суб’єкти природокористування зобов’язанні привести природні ресурси в попередній стан. Другою формою є негативна (ретроспективна) відповідальність. Підстава – екологічне правопорушення. дії чи бездіяльності які.... поруш вимог еколог безпеки.... за такі дії настають негативні наслідки НС, життю і здоров’ю громадян Класифікація видів негативної відпов – диц, адм, крим, цив-правову. Проте щодо цив правовї відповідальності в теорії еколог відпов зроблено вистовок що краще її називати майновою відповідальність (бо із назви цив-правова – в основі приватні, а не державні інтереси) За об’єктами – земельно-правова, лісо-, водо -, відпов в галузі екологічної безпеки. Дисциплінарна. є в ЗУ про ОНПС. Відповідно до трудового зак-ва є застосування догани та звільнення з посади, є і депреміювання. Застосовувати ці санкції може орган, який призначає на посаду чи підписує наказ про прийняття на роботу. Адміністративна. ЗУ Про ОНПС, Про екологічну експертизу, Про відходи, ЗК,ВК,ЛК.... про виключну морську економічну зону ( містить норми прямої дії. склад і одразу відповідальність) і відповідні глави КУпАП Гл 7, окремі статті глав 5,6. Основні санкції –штрафи, вилучення об’єкта правопорушення, позбавлення права займатись певною діяльністю, конфіскація знарядь порушення. Щодо ю.о. – рішення про обмеження, зупинення чи припинення екологічно-небезпечної діяльності. Частково можна казати про виправні роботи. Може бути адміністративний арешт. Притягувати до адміністративнох. відповідальності можуть органи Мінприроди ( Державна екологічна інспекція) та інші спеціально уповноважені органи. суди загальної юрисдикції за поданням відповідних контрольих органів Кримінальна. ЗУ Про ОНПС, інших ЗУ, ККУ (Розділ 8, окремі склади злочинів є зл в сфері управління, в забезпеченні різної безпеки, в розділи про міжнародні злочини)Можуть розглядатися і суміжні норми – тероризм. санкції – штрафи, позбавлення права займати відповідні посади або ж відп діяльністю, примусові роботи, виправні роботи, позбавлення волі. Застосування до цих осіб заходів кримҐадм хар-ку не звільняє їх від вішкодування шкоди. Цивільна-правова ( майнова) ст 69 ЗУ Про ОНПС розкриті особливості застосвання норм цивільно-правового зак-ва. Лежить принцип повної компенсації шкоди без врахувань різних особливостей. Виключно за рішенням суду. Застосув підзаконних актів, які визнчають процедури обрахування розмірів відповідальності. В основі лежить заподіяння шкоди, проте законодавчного визначення немає. В літературі – будь-яке погіршення стану нпс, яке виникає внаслідок порушення екологічних вимог і пов’язанні з ним порушення охоронюваних законно матеріальних та нематеріальних благ, включаючи життя і здоровя людей, майно фізичних і юридичних осіб. В основі екологічної шкоди лежать збитки, втрати, неодержанні доходи. може бути віднесена і моральна шкода. розгляд справ може бути в досудовому порядку, коли звертаються в порядку претензії та судовий. проблемою судового розгляду є те, що обов’язок доказування екологічної шкоди лежить на позивачі. хоча в європейських директивах – принцип апріорі від, там є перелік видів діяльності, то не треба ніякого доказування. На цьому ж стоїть ВГСУ. позови до суді формують як самі потерпілі так і державні органи – прокуратура, органи мінприпроди. Специфіка юридичної відповідальності за екологічні правопорушення виявляється у функціях, що вона виконує. Можна виділити такі функції юридичної відповідальності за екологічні правопорушення: — забезпечувальна — забезпечує охорону і збереження належного стану навколишнього природного середовища, окремих його компонентів; —превентивна — виявляється в попередженні нових правопорушень, їх профілактиці; —компенсаційна — спрямована на поновлення порушеного стану природного середовища, відшкодування шкоди, заподіяної відповідним природним ресурсам, об'єктам чи умовам; —стимулююча — стимулює виконання і додержання вимог екологічного законодавства всіма громадянами та юридичними особами незалежно від форм власності; — виховна — є засобом виховання людей, підвищення їх екологічної культури, формує у громадян впевненість в стабільності існуючого правопорядку, у захищеності їх екологічних прав та інтересів; — каральна — полягає в обмеженні прав і свобод правопорушника або покладенні на нього додаткових обов'язків, настанні негативних наслідків. Застосування санкцій, зрештою, фокусується на покаранні осіб, винних у вчиненні екологічних правопорушень, відшкодуванні заподіяної шкоди та відновленні попереднього стану відповідних природних компонентів. Отже, юридична відповідальність за екологічні правопорушення виникає у випадках вчинення екологічного правопорушення, тобто правопорушення з особливим об'єктом посягання; містить практично весь комплекс механізмів, притаманних різним видам юридичної відповідальності: залежно від виду екологічного правопорушення (злочин, адміністративний проступок, дисциплінарний проступок, цивільно-правовий делікт) вступає в дію той чи інший механізм, характерний для конкретного виду відповідальності. 17. управління в газузі використання та охорони вод Державне управління в галузі використання і охорони вод здійснюють Кабінет міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації. Крім того, функції управління в цій сфері здійснюють органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства. Спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади з питань використання та охорони вод є Мінприроди України, Держ агентство вод. гопод України. На Мінприроди України покладається здійснення комплексного управління в галузі охорони водних ресурсів, а також інших функцій, пов'язаних із регулюванням діяльності у сфері використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Компетенція Мінприроди України в цій галузі управління визначається ВК України (ст. 15) та положенням про це міністерство. До відання Держводгоспу України належить державне управління в галузі водного господарства, здійснення єдиної технічної політики, впровадження у водне господарство досягнень науки, техніки, нових технологій і передового досвіду, розробка і встановлення режимів роботи водосховищ комплексного призначення, водогосподарських систем і каналів, затвердження правил їх експлуатації, а також здійснення інших функцій, пов'язаних із забезпеченням реалізації державної політики у цій сфері суспільних відносин. Компетенція Держводгоспу України визначається ВК України (ст. 16) та положенням про цей комітет. Управлінська діяльність зазначених органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується в межах певних функцій, основними з яких є: —розробка і реалізація державних, міждержавних та регіональних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів (розробляються з метою здійснення цілеспрямованої та ефективної діяльності щодо задоволення потреб населення і галузей економіки у воді, збереження, раціонального використання та охорони вод, запобігання їх шкідливій дії. Зазначені програми розробляються на основі даних державного обліку вод, водного кадастру, схем використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів тощо); —здійснення державного обліку вод, ведення водного кадастру (державний облік вод має своїм завданням встановлення відомостей про кількість і якість вод, а також даних про водокористування; водний кадастр містить систематизований звід відомостей про: поверхневі, підземні, внутрішні морські води та територіальне море; обсяги, режим, якість і використання вод (водних об'єктів); водокористувачів (крім вторинних); —здійснення моніторингу вод (метою його є забезпечення збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан вод, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття управлінських рішень у галузі використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів); —видача дозволів на здійснення спеціального водокористування (має на меті визначення екологічно допустимих меж водокористування на певних водних об'єктах, запобігання безконтрольному, необґрунтованому використанню вод в процесі виробничої та іншої господарської діяльності. Дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів — це офіційний документ, що засвідчує право фізичних та юридичних осіб на забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод); —нормування водокористування (здійснюється з метою визначення критеріїв оцінки екологічно допустимого впливу на водні об'єкти виробничої та іншої господарської діяльності та встановлення обсягів водокористування з урахуванням наявного потенціалу водних ресурсів на відповідних територіях. Система нормативів у цій сфері складається з: нормативів екологічної безпеки водокористування; екологічних нормативів якості води водних об'єктів, які містять науково обґрунтовані значення концентрацій забруднюючих речовин та показників якості води (загальнофізичні, біологічні, хімічні, радіаційні); нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, що встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів; галузевих технологічних нормативів утворення речовин, що скидаються у водні об'єкти (нормативи гранично допустимих концентрацій речовин у стічних водах, що утворюються в процесі виробництва одного виду продукції при використанні тієї самої сировини), які встановлюються для оцінки екологічної безпеки виробництва; технологічні нормативи використання води); —здійснення державного контролю за використанням і охороною вод (має своїм завданням забезпечення додержання всіма юридичними і фізичними особами вимог водного законодавства, зокрема, щодо норм і правил у сфері використання та охорони поверхневих вод, підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод та територіального моря, режиму водоохоронних зон, ведення державного обліку у цій сфері тощо. Він здійснюється Кабінетом Міністрів України, державними органами охорони навколишнього природного середовища, державними органами водного господарства, іншими спеціально уповноваженими державними органами відповідно до законодавства). 18. Структура екологічних правовідносини. Суспільні відносини, що врегульовані еколого-правовими нормами, тобто відносини, суб’єкти яких поділяються взаємними правами і обов’язками згідно з приписами норм екологічного права, носять назву екологічних правовідносин. Як будь-які правовідносини, вони мають свою структуру. До складу екологічних правовідносин належать суб’єкти, об’єкти та зміст. Під суб’єктами екологічного права слід розуміти учасників екологічних правовідносин, тобто фізичних осіб або органи (організації), які уповноважені на певну поведінку природоохоронного або природоресурсного характеру. Суб’єкт екологічних правовідносин можна класифікувати за кількома обставинами. Насамперед, це — фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), юридичні особи, держава Україна та іноземні держави, а також український народ. Крім того, суб’єкти можуть різнитися за напрямами здійснюваного владного впливу під час існування екологічних правовідносин і, відповідно, характеру прав і обов’язків. З одного боку, це суб’єкти, які мають владні повноваження стосовно інших (наприклад, спеціально уповноважені державні контролюючі органи), та суб’єкти, які зазнають владного впливу. Суб’єкти природоресурсного права поділяються на суб’єкти права власності і суб’єкти права користування об’єктами природи. |
| Кіровоград 2012 Ця галузь тісно пов’язана з цивільним правом, особливо зі спадковим та житловим. Однак, ряд особливостей предмета сімейного права... |
Екологічне право – комплексна галузь права: загальна характеристика На думку В.І. Андрейцева2, предметом екологічного права три групи суспільних відносин |
| Законодавства У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права |
Адміністрати́вне пра́во - галузь права, яка об'єднує Адміністрати́вне пра́во — галузь права, яка об'єднує юридичні норми, що регламентує як взаємини державних органів між собою, так... |
| 1. Комун пр комплекс отрасль, наука и учеб дисципоина Комунальне право – комплексна галузь права, що являє собою сукупність правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини,... |
1. Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей Цивільне право як галузь права. Місце цивільного права в системі правових галузей |
| План практичних (семінарських) занять Тема 1 Міжнародне приватне... Співвідношення міжнародного приватного права з міжнародним публічним правом та іншими галузями національного права |
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
| Контрольні питання для підготовки до заліку із Загальної частини кримінального права Поняття, завдання та система кримінального права. Наука кримінального права як галузь правознавства |
Лекція № Конституційне право як галузь права, наука і навчальна дисципліна |