1 Поняття господарського права як галузі права та як галузі правової науки
Господарське право (як галузь права) - це система правових норм, що регулюють
відносини з приводу безпосереднього здійснення господарської діяльності та/або
керівництва нею (такою діяльністю) із застосуванням різних методів правового
регулювання.
У вітчизняній юридичній науці щодо питання про господарське право як галузь права
сформувалися три основні позиції.
Перша з них негативна. її прихильники (С. М. Братусь, Р. О. Халфіна, Г. К. Матвеев, Я.
М. Шевченко, А. С. Довгерт та ін.) вважають господарське право не самостійною галуззю
права, а простим поєднанням цивільно-правових та адміністративно-правових норм, що
діють у сфері господарювання.
Друга позиція щодо господарського права - позитивна (хоча і дещо категорична),
полягає у визнанні господарського права самостійною галуззю права, яка не має нічого
спільного з іншими галузями (В. В. Лаптев, В. К. Мамутов, І. Г. Побірченко та ін.).
Згідно з третьою точкою зору, яка найбільш відповідає життєвим реаліям (її
прихильниками є Толстой Ю. К., Пушкін О. А., Алексеев С. С., Пронська Г. В., Вінник),
господарське право є комплексною галуззю права, в якій зібрані правові норми основних
галузей права, приурочені до одного предмета правового регулювання - господарської
діяльності. Проте, слід мати на увазі, що господарське право, крім запозиченого з інших
галузей, має досить об'ємний власний (оригінальний) нормативний матеріал (інститут
внутрішньогосподарських, в тому числі корпоративних, відносин, інститут банкрутства,
інститут антимонопольного регулювання господарської діяльності, інститут державного
замовлення і т. ін.).
Господарське право як галузь правової науки:
- вивчає історію становлення та розвитку системи правового регулювання
господарських відносин в Україні та за кордоном
- виявляє закономірності, тенденції, прогалини правового регулювання господарських
відносин
- напрацьовує рекомендації щодо вдосконалення як правового регулювання, так і
правозастосовної практики, використовуючи різноманітні наукові методи: аналіз, синтез,
історичний, порівняльно-правовий, евристичний, синергетичний та ін.
Елементами науки господарського права є:
• виявлення та аналіз нормативно-правових актів та правових норм господарського
законодавства;
• виявлення прогалин, колізій, інших вад в системі правового регулювання
господарських відносин;
• розробка способів вдосконалення господарсько-правової практики.
№2 Предмет регулювання господарського права. Розмежування відносин у сфері
господарювання з іншими видами відносин
Предметом господарського права є господарські відносини, що виникають у процесі
організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а
також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Ознаки:
- вона полягає у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг не для
власних потреб виробника, а для задоволення потреб інших осіб (сфера
суспільного виробництва);
- вона виконується на професійних засадах;
-
результати такої діяльності мають вартісний характер, вони реалізуються за плату,
тобто функціонують як товар;
ця діяльність поєднує як приватні інтереси виробника, так і публічні інтереси (держави,
суспільства, значних прошарків населення тощо).
1
Не є предметом регулювання:
- майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом
України;
- земельні, гірничі, лісові та водні відносини, відносини щодо використання й охорони
рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду,
атмосферного повітря;
- трудові відносини;
- фінансові відносини за участі суб'єктів господарювання, що виникають у процесі
формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів;
- адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в
яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним
господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських
повноважень щодо суб'єкта господарювання.
№3 Господарські правовідносини: поняття, ознаки та види
Ознаки:
• сфера - економіка (господарювання) різного рівня (державного, територіального,
локального);
• зміст - безпосереднє здійснення господарської діяльності (виготовлення продукції,
виконання робіт, надання послуг) та/або організація/керівництво такою діяльністю;
• особливий суб'єктний склад (обов'язковим учасником цих відносин є суб'єкт
господарювання - індивідуальний підприємець або господарська організація; крім того,
участь у цих відносинах також беруть (можуть брати) інші учасники відносин у сфері
господарювання;
•поєднання майнових та організаційних елементів;
• значний ступінь правового регулювання на рівні актів законодавства в поєднанні з
локальним регулюванням.
Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини,
котрі виникають у сфері господарювання щодо безпосереднього здійснення господарської
діяльності та/або організації/керівництва такою діяльністю, характеризуються особливим
суб'єктним складом, а також поєднанням організаційних та майнових елементів.
Відповідно до ч. 4 ст. З ГК господарські відносини можуть бути господарсько-
виробничими, організаційно-господарськими (за характером правовідносин) та
внутрішньогосподарськими (за сферою їх виникнення та дії).
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами
господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності.
Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються
відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-
господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Внутрішньогосподарськими є відносини, що складаються між структурними
підрозділами суб'єкта господарювання, та відносини суб'єкта господарювання з його
структурними підрозділами.
За взаємним становищем сторін розрізняють такі види господарських відносин:
• горизонтальні (учасники правовідносин рівноправні);
• вертикальні (одним із учасників правовідносин виступає орган господарського
керівництва, в т. ч. власник майна іншого учасника).
За галузями економіки і сферами управління, в яких вони виникають, виділяють
господарські відносини в промисловості, в агропромисловому комплексі, в галузі
транспорту, в капітальному будівництві, у сфері приватизації державного та комунального
майна, у сфері економічної конкуренції та антимонопольного регулювання тощо.
№4 Класифікація суб’єктів господарських правовідносин
2
Згідно із ст. 2 Господарського кодексу України, учасниками відносин у сфері
господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи
місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни,
громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи
здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин
власності.
Проте не всі перелічені категорії осіб є суб'єктами господарських правовідносин.
Суб'єкти господарського права (господарських правовідносин) - це учасники
господарських відносин, що безпосередньо здійснюють господарську діяльність або
управляють такою діяльністю, створені у встановленому законом порядку, мають
необхідне для здійснення такої діяльності майно і володіють господарською
правосуб'єктністю.
За критерієм характеру здійснюваної діяльності розрізняють:
- суб'єкти господарювання, тобто суб'єкти господарського права, які безпосередньо
здійснюють господарську діяльність (до них належать індивідуальні підприємці,
підприємства, виробничі кооперативи, більшість господарських товариств, комерційні
банки);
- суб'єкти господарського права, які здійснюють керівництво господарською
діяльністю, в т. ч. організацію такої діяльності (до них належать господарські
міністерства та відомства, органи місцевого самоврядування та їх виконкоми,
господарські об'єднання, промислово-фінансові групи, власники майна підприємств,
фондові біржі, Національний депозитарій України).
Залежно від форм власності, на базі якої вони функціонують, розрізняють державні,
комунальні, колективні, приватні та змішані (функціонують на базі двох і більше форм
власності) суб'єкти господарського права.
До державних належать державні та казенні підприємства, державні господарські
об'єднання, господарські міністерства та відомства.
До комунальних належать комунальні підприємства, органи місцевого самоврядування
та їх виконавчі органи.
До колективних — господарські товариства, виробничі кооперативи, добровільні
господарські об'єднання, унітарні підприємства, створені кооперативами, господарськими
товариствами, громадськими та релігійними організаціями.
До приватних - індивідуальні підприємці, приватні підприємства.
До змішаних - орендні підприємства, спільні підприємства, а також промислово-
фінансові групи, до складу яких можуть входити господарські організації різних форм
власності.
№5 Методи господарського права
Методи правового регулювання господарських відносин - це застосовувані
законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх
властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін,
порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної
відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних
інтересів сторін.
Розрізняють чотири основних методи правового регулювання господарських
відносин. До них належать:
Метод приписів, що передбачає право прийняття юридично значущих рішень
органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому
суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію,
ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що
функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах).
3
Застосування цього методу законодавцем відбувається у формі імперативних норм
(щодо мінімального розміру статутного фонду/капіталу окремих видів господарських
товариств, комерційних банків та ін.).
Метод автономних рішень дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно
(але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення, і обов'язок усіх інших
суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень (наприклад, ухвалення
загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання
прибутку товариства за минулий фінансово-господарський рік).
Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою
сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається
на основі компромісу (укладення господарського договору).
Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих
суб'єктам господарювання пропозицій щодо певної поведінки у сфері господарювання.
Це - примірні господарські договори, примірні установчі та внутрішні правові документи
господарських організацій.
№6 Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства
Господарське законодавство — це сукупність нормативно-правових актів та
правових норм, які регулюють відносини щодо безпосереднього здійснення господарської
діяльності та керівництва такою діяльністю.
Господарському законодавству України притаманна низка характерних ознак:
- значна розгалуженість і наявність великої кількості нормативних актів;
- перевага в господарському законодавстві комплексних нормативних актів, що
містять норми різних галузей права (Закон “Про страхування”, Закон “Про кооперацію”)
- кодифікованість господарського законодавства;
- наявність в господарському законодавстві значної кількості нормативних актів
обмеженої сфери дії — відомчих, регіональних, локальних;
Господарському законодавству України (як законодавству перехідного періоду - від
планово-розподільчої економіки до соціально спрямованої ринкової) притаманні також
риси, що свідчать про недоліки правового регулювання: наявність застарілих положень,
прогалин, колізійних норм, надмірно велика кількість нормативно-правових актів. Своєю
чергою, численні вади господарського законодавства зумовлюють необхідність його
вдосконалення.
№7 Напрями вдосконалення господарського законодавства
Необхідність вдосконалення господарського законодавства відбувається за чотирма
основними напрямами:
- вдосконалення господарського законодавства щодо його змісту. Цей напрям
передбачає необхідність врегулювання нових господарської системи України відносин та
врегулювання традиційних відносин на нових засадах шляхом прийняття нових або
внесення відповідних змін до чинних нормативних актів; прийняття нових редакцій
законів, прийнятих на початку запровадження ринкових відносин;
- вдосконалення господарського законодавства щодо його правової форми. Цей
напрям передбачає: а) істотне посилення ролі закону як основного джерела регулювання
господарських відносин; б) зменшення ролі відомчих нормативних актів і обмеження
відомчої нормотворчості; в) підвищення ролі локальних нормативних актів, які
самостійно визначають напрями своєї діяльності, внутрішню структуру, порядок
використання прибутку та інші питання;
- вдосконалення господарського законодавства щодо його системи. Цей напрям
передбачає: а) вирішення проблем, пов'язаних з прийняттям Господарського та нового
Цивільного кодексів; б) інкорпорацію господарського законодавства (видання
систематизованих збірок господарського законодавства) за предметним критерієм; в)
4
консолідацію господарського законодавства (прийняття замість кількох нормативно-
правових актів, що регулюють певний вид господарських відносин, - одного, який
дозволяє усунути колізії в регулюванні певної категорії господарських відносин );
- гармонізація законодавства України з найдосконалішими міжнародними
|