Таврійський вісник освіти

Розподіл годин у нижчій початковій школі

1. 
   Гриценко М.С. Нариси з історії школи в Українській РСР (1917-1965 рр.). – К.: Рад. школа, 1966. – 260 с.
   
2. 
   Нетребко Н.В. Формування у студентів наукової картини світу засобами інтегрування навчального матеріалу. Дис…канд. пед.наук. -К., 1990. – 173 с.
   
3. 
   Тимчасова програма для нижчих початкових шкіл на 1918-1919 шкільний рік. – К.: Друкарня Київської Губерніальної народної управи, 1918. – 32 с.
   

• 
  принципи організації робітних кімнат і шкільних майстерень у ФЗС і ШКМ, списки устаткування для них (Бюлетень НКО № 31, 1930 р.);
  
• 
  розміри шкільних земельних ділянок для лабораторної праці ШКМ і трудшкіл взагалі (Бюлетень НКО №34, 1930 р.);
  
• 
  норми і показники матеріалів для майстерень по дереву, металу та електромонтажних робіт ФЗС та ШКМ (Бюлетень НКО № 36, 1930 р.);
  
• 
  перевірені, поповнені й виправлені норми і розміри устаткування робітних кімнат і шкільних майстерень (Бюлетень НКО № 17, 1931 р.).
  

• 
  в якій мірі педагоги та школярі усвідомили суть політехнізації, як ставиться громадськість до питань політехнізації, чи готова їх вирішувати;
  
• 
  як здійснюються зв’язки школи з виробництвом або колгоспом (чи стала школа цехом заводу, які перешкоди є на цьому шляху, що зроблено для їх усунення);
  
• 
  як організовано роботу учнів на виробництві (які форми роботи учнів використовуються, зміст праці школярів, чи планується ця робота, чи узгоджена вона з планами роботи виробництва і школи, як організовано виробничу практику учнів тощо);
  
• 
  як організовано роботу учнів у майстернях та робітних кімнатах (чи є ця робота логічним продовженням теоретичної роботи, чи пов’язана вона з промпланом заводу, який характер носить праця учнів (учбовий або продуктивний), як ставляться учні до роботи, чи раціонально використовуються відведені на працю години, як використовуються виготовлені дітьми речі, чи налагоджено облік матеріалів, чи застосовуються в ході роботи інструкційні картки та ін.);
  
• 
  в якій мірі учительський колектив школи обізнаний зі своїм підшефним виробництвом, селом;
  
• 
  чи є пришкільна ділянка, дрібні тварини, чи підтримується зв’язок з агростанцією тощо [2, арк. 13].
  

• 
  4-х річки потребували створення робочих кімнат, а не майстерень (це було значно легше і дешевше);
  
• 
  для учнів 4-х річки не треба було організовувати вироб­ни­чу практику на підприємстві (тобто по-перше – менше робо­ти, а по-друге – школярі не заважали робітникам працювати).
  

1. 
   у м. Одесі 36 шкіл мали так звані кущові майстерні, що обслуговували не лише ті школи, при яких були створені, а й решту (на кожну майстерню припадало по 2-3 школи);
   
2. 
   у м. Дніпропетровську із 35 семирічок майстерні були в 26, а решта працювали в майстернях ближчих шкіл;
   
3. 
   у м. Люботиві 4 семирічки мали спільні майстерні;
   
4. 
   у м. Бердянську 3 ФЗС користувалися майстернями, що були розташовані в одній з них [1, арк. 21].
   

1. 
   Директивні матеріали Наркомосу УРСР про політехнізацію шкіл // ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 9. – Сп. 1424. – Арк. 1-21.
   
2. 
   Матеріали про стан політехнізації шкіл // ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 10. – Сп. 434. – Арк. 1-216.
   
3. 
   Постанова колегії НКО на доповідь про політехнізацію шкіл соцвиху // ЦДАВО України. – Ф. 166. – Оп. 9. – Сп. 784. – Арк. 51-52.