Таврійський вісник освіти

Підготовка дітей до школи передбачає розвиток пізнавальних здібностей дитини, а також мовлення. Недопустимо, щоб дитина вступала до школи з відхиленнями і порушеннями усного мовлення, бо це негативно впливає перш за все на подальше оволодіння писемним мовленням і формування особистості в цілому [1, 5]. Сьогодні спостерігається тенденція до зростання кількості першокласників з вадами мовлення, як наслідок впливу об’єктивних і суб’єктивних факторів. Одним із них є недостатня наступність у забезпеченні взаємодії сім’ї, дошкільних закладів і школи у розвитку всіх сторін мовлення у процесі підготовки дітей до школи.

Як визначає Л. Калмикова, загальномовленнєва підготовка – це розвиток навичок усного мовлення, комунікативних навичок, розвиток сприймання і розуміння мовлення, засвоєння мовленнєвого досвіду і чуття, а також як таку, що передбачає спеціальну пропедевтику вивчення мови, тобто первісне усвідомлення її знакової системи, формування основ мовних і мовленнєвих умінь у галузі читання і письма, розвиток свідомого мовлення. Загальномовленнєва підготовка починається від народження і здійснюється упродовж дошкільного дитинства аж до вступу до школи. Спеціальна мовна підготовка проводиться тільки на п’ятому році життя дитини і починається з повідомлення дітям елементарних знань про мову, спрямованих на усвідомлення мовленнєвих умінь, і закінчується елементарними уміннями читання й письма, аналізу мовних одиниць. Загальномовленнєва і спеціальна підготовка дітей дошкільного віку до школи здійснюється в контексті освоєння кожної з чотирьох сфер життєдіяльності за Базовим компонентом дошкільної освіти – “Природи”, “Культури”, “Людей”, “Я-Самого”, її не виділено окремо заради збереження цілісного підходу до особистісного становлення дитини дошкільного віку. Спільні завдання у формуванні усного мовлення відповідно до еталонів мовленнєвого розвитку шестирічних дітей передбача­ють здобуття лексичної, граматичної, комунікативної компетент­ності, що сприяють соціальній адаптації дитини, тобто здатності жити в сучасних умовах, спілкуватися з оточуючими, оволодівати освітніми стандартами, реалізовувати себе як особистість [1].

У сучасній науково-методичній літературі А.Богуш, К.Крутій, Н. Маковецька значну увагу у формуванні культури мовленнє­вого спілкування надають середовищу; С.Хажирадєва вбачає ефективність мовленнєвого розвитку в організації цілеспрямо­ва­ної педагогічної роботи у сензитивний період, особливо на 6-у році життя; М.Гелемеєва вважає, що передумо­вою спілкування є стосунки між людьми як рівноправними суб’єктами і партнерами; Т. Пироженко доводить, що для форму­вання мовленнєвої особи­сто­сті необхідне широке спілкування й активна взаємодія з доро­слими й однолітками і це досягається загальною культурою індивідуального мовлення носіїв конкретної мови, а саме вихователів, учителів і батьків [2, 4, 5].

Конкретні вимоги до мовленнєвого розвитку особистості, як кінцевого результату дошкільного етапу розвитку, ми знаходимо у змісті Базового компоненту дошкільної освіти, що визначається загальною культурою мовленнєвого спілкування. Оскільки спіл­ку­ва­ння історично склалося в процесі спільної діяльності, як зв’язок суб’єкта з суб’єктом, то його можна розглядати як суб’єкт-суб’єктні відносини, тобто мовленнєво-комунікативну взаємодію [3]. Тому, доцільно вбачати в організації навчання мові і мовле­нню інтеграційну діяльність, тобто мовленнєво-комунікативну суб’єкт-суб’єктну взаємодію дітей, педагогів і батьків, що забезпечує становлення різних видів мовленнєвої компетентно­сті дошкільників. Фахівці зазначають, що оволодіння мовою і мовленням відбувається як на спеціально організованих заняттях, так і в процесі розвитку, навчання і виховання та життєдіяльності дитини в цілому, тобто мовленнєва діяльність супроводжує все, чим живе дитина і розвивається разом з нею.

Отже, основними факторами, що забезпечують загальномовленнєву і спеціальну мовну підготовку дитини до школи є: доцільне середовище, цілеспрямована організація педагогічної роботи на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії та активне спілкування дітей, педагогів і батьків.