Педагогіка і психологія вищої школи Навчально-методичний посібник
|
|
Скачати 2.35 Mb.
|
|
Тема 1.2. Вища освіта України. Система вищої освіти в Україні та управління нею. Компетенції (прогнозовані результати навчання) Знання: сутності основних понять теми, принципів побудови системи вищої освіти України, її структури та органів управління; функцій керівника вищого навчального закладу та інших структурних підрозділів; перспектив розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу. Уміння: обґрунтувати доцільність переходу системи вищої освіти України на рівневу підготовку фахівців. 1. Вища освіта України: освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти. 2. Система вищої освіти України: 2.1. Загальні засади побудови системи вищої освіти України. 2.2. Структура системи вищої освіти. 2.3. Оновлення системи вищої освіти. 3. Управління вищою освітою України. Основні поняття теми: світа вища освіта, університет, класичний університет, академія, інститут, коледж, системи вищої освіти, управління вищою освітою. Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами. Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації. Мета вищої освіти – забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вища освіта має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України. Завдання вищих навчальних закладів – забезпечення якісних освітніх послуг. Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства; Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства. Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може здійснюватись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм (очно-заочна), екстерном, а також як форма дистанційного навчання. Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню. Закон України «Про вищу освіту» (стаття 7). Освітні рівні вищої освіти Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста. Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра. Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра. Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка. Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь і навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності. Освітньо-кваліфікаційні рівні передбачають здобуття певного рівня освіти і кваліфікації. 1. Бакалавр (лат. baccalaurens – увінчаний лаврами) – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та професійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні завдання, передбачені відповідними посадами у певній галузі народного господарства. 2. Магістр (лат. magister – начальник, учитель) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування і продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства. Система вищої освіти України відображає мету і завдання суспільства, зумовлена законами його розвитку і виражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації. У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки і культури, національні особливості української народу, його традиції тощо. Система вищої освіти – сукупність вищих навчальних закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку фахівців, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, а також удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників різних галузей економіки, освіти, культури, соціальної сфери. Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) система вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:
Основним компонентом структури системи вищої освіти є вищий навчальний заклад. Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, реалізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову і науково-технічну діяльність. Структурні підрозділи вищого навчального закладу Структурні підрозділи вищого навчального закладу створюються відповідно до законодавства. Кафедра – базовий структурний підрозділ вищого навчального закладу (його філій, інститутів, факультетів), що проводить навчально-виховну і методичну діяльність з однієї або кількох споріднених спеціальностей, спеціалізацій чи навчальних дисциплін і здійснює наукову, науково-дослідну та науково-технічну діяльність за певним напрямом. Кафедра створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до її складу входить не менше п'яти науково-педагогічних працівників, для яких кафедра є основним місцем роботи, і не менше ніж три з яких мають науковий ступінь або вчене звання. Керівництво кафедрою здійснює завідуючий кафедрою, який обирається на цю посаду за конкурсом Вченою радою вищого навчального закладу строком на п'ять років (для національного вищого навчального закладу – строком на сім років). Із завідуючим кафедрою укладається контракт. Факультет – основний організаційний і навчально-науковий структурний підрозділ вищого навчального закладу, що об'єднує відповідні кафедри і лабораторії. Факультет створюється рішенням вченої ради вищого навчального закладу за умови, якщо до його складу входить не менше, ніж три кафедри і на ньому навчається не менше 200 студентів денної (очної) форми навчання. Структурними підрозділами вищого навчального закладу можуть бути наукові, навчально-наукові, науково-дослідні та науково-виробничі інститути. Вищий навчальний заклад повинен мати у своєму складі бібліотеку, яку очолює директор (завідуючий). Вищий навчальний заклад може мати у своєму складі підготовчі відділення (підрозділи), підрозділи перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, лабораторії, навчально-методичні кабінети, комп'ютерні та інформаційні центри, навчально-виробничі та творчі майстерні, навчально-дослідні господарства, виробничі структури, видавництва, спортивні комплекси, заклади культурно-побутового призначення та інші підрозділи, діяльність яких не заборонена законодавством. В Україні діють такі види вищих навчальних закладів: університет (класичний університет), академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, училище, технікум, які входять до структури вищих навчальних закладів. Управління вищою освітою в Україні здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування на основі законів, постанов Верховної Ради, наказів, розпоряджень Президента України, Кабінету Міністрів України, досягнень психолого-педагогічної науки і передового педагогічного досвіду. До державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані заклади освіти; Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. розвиток і вдосконалення системи вищої освіти спрямовані на забезпечення високої якості навчання і виховання, кращу теоретичну і практичну підготовку висококваліфікованих фахівців різних галузей народного господарства, освіти, науки і культури. Запитання та завдання для самоконтролю
Зміст практичних завдань для самостійної роботи (4 год.)
Рекомендована література Основна:
Додаткова:
Змістовий модуль 2 Загальні основи організації процесу навчання і виховання студентів у вищому навчальному закладі. Тема 2.1. Дидактика вищої школи. Зміст освіти у вищих навчальних закладах. Компетенції (прогнозовані результати навчання) Знання: основних понять теми, предмета, функцій та завдань дидактики вищої школи; нормативних документів, що визначають зміст вищої освіти. Уміння: аналізувати основні методологічні засади дидактики вищої школи як науки, аналізувати навчальний (робочий) план, програму (типову) навчальної дисципліни, зміст і структуру робочої програми навчальної дисципліни, підручників, навчально-методичних посібників. 1. Сутність поняття дидактики вищої школи, її мета, функції та завдання. 2. Зміст освіти у вищій школі. 2.1. Поняття про зміст освіти у вищій школі та його проектування. 2.2. Характеристика навчальних планів, програм і підручників для вищої школи. Основні поняття теми: дидактика, зміст освіти, навчання, викладання, учіння, мета навчання і викладання, процес навчання; державний галузевий стандарт, освітньо-професійна програма (ОПП), освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ), нормативна та вибіркова частина змісту освіти, навчальний (робочий) план, програма (типова) навчальної дисципліни, робоча програма навчальної дисципліни, підручник, навчально-методичний посібник, навчально-методичний комплекс. ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ  ДИДАКТИКА ВИЩОЇ ШКОЛИ  ЗАВДАННЯ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ  КАТЕГОРІЇ ДИДАКТИКИ ВИЩОЇ ШКОЛИ  ЗМІСТ ОСВІТИ ВИЗНАЧАЄТЬСЯ ТАКИМИ ДЕРЖАВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ  НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН  ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ  ПІДРУЧНИК  НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ  МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ Дидактика (грец. didaktikos – повчальний) вищої школи – галузь педагогіки вищої школи, яка розробляє теорію освіти і навчання у вищих навчальних закладах, а також виховання у процесі навчання. Як педагогічна дисципліна дидактика оперує загальними поняттями педагогіки: «виховання», «педагогічна праця», «освіта» тощо. Але як теорія освіти і науки вона послуговується власними поняттями. До них належать «навчання», «викладання», «зміст освіти», «форми», «методи навчання» та ін. Навчання розглядається дидактикою в двох аспектах: як об'єкт вивчення і як об'єкт конструювання. З огляду на це виокремлюють дві функції дидактики: науково-теоретичну і конструктивно-технологічну. Найважливішими завданнями дидактики вищої школи є:
Зміст освіти – науково обґрунтована система дидактичного та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх / освітньо-кваліфікаційних рівнів. Визначається зміст освіти стандартом вищої освіти; освітньо-професійними програмами підготовки фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів; програмами навчальних дисциплін; структурно-логічною схемою підготовки; іншими нормативними документами та навчального і навчально-методичною літературою. Стандарт вищої освіти – сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання. Освітньо-професійна програма підготовки (ОПП) складає перелік нормативних навчальних дисциплін із зазначенням загального обсягу часу, відведеного для їх вивчення, та форм підсумкового контролю з кожної навчальної дисципліни. Освітньо-кваліфікаційна характеристика (ОКХ) містить основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, необхідних для успішного виконання професійних функцій; її зміст визначається Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України для кожного освітньо-кваліфікаційного рівня – бакалавр, спеціаліст, магістр. Зміст освіти включає нормативний та вибірковий компоненти. Нормативна частина змісту освіти – це обов'язковий для засвоєння зміст навчання, сформований відповідно до вимог освітньо-кваліфікаційної характеристики як змістові модулі із зазначенням їх обсягу і рівня засвоєння, а також форм державної атестації. Згідно з чинними нормативними актами вищим навчальним закладам надається автономне право щодо визначення змісту освіти, але він не повинен бути нижчим від нормативного. Нормативні навчальні дисципліни становлять до 65% обсягу годин, визначеного освітньо-професійною програмою. До нормативних навчальних дисциплін належать: цикл гуманітарних та соціально-економічних дисциплін; цикл фундаментальних дисциплін; цикл професійно-орієнтованих дисциплін. Вибіркова частина змісту освіти – це рекомендований для засвоєння зміст навчання, сформований як змістові модулі із зазначенням їх обсягу та форм атестації, призначений для задоволення потреб і можливостей особистості, регіональних потреб у кваліфікованих фахівцях певної спеціалізації, досягнень наукових шкіл і навчальних закладів. Вибіркові навчальні дисципліни запроваджуються, як правило, у формі спеціальних навчальних курсів для поглиблення загальноосвітньої, фундаментальної і фахової теоретичної чи практичної підготовки. На основі освітньо-професійної програми вищі навчальні заклади розробляють навчальний план і робочі навчальні програми дисциплін, які є нормативними документами вищого навчального закладу. Навчальний план – документ, складений вищим навчальним закладом на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки, який визначає перелік і обсяг нормативних та вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять та їх обсяг, графік навчального процесу, форми і засоби здійснення поточного й підсумкового контролю. У навчальному плані відображено також обсяг часу, передбаченого на індивідуальну та самостійну роботу студентів. Він розробляється на весь період виконання відповідної освітньо-професійної програми підготовки фахівця і затверджується керівником вищого закладу освіти. На основі навчального плану вищим навчальним закладом формується робочий навчальний план, тобто план на поточний навчальний рік. Він конкретизує форми проведення навчальних занять, їх обсяг, форми і засоби поточного та підсумкового контролю за семестрами. Складовою державного стандарту освіти є навчальна програма нормативної дисципліни. Навчальна програма – документ, який визначає місце і значення навчальної дисципліни у викуонанні освітньо-професійної програми підготовки, її зміст, послідовність і організаційні форми вивчення, вимоги до знань і вмінь студентів. Компонентами навчальної програми є пояснювальна записка, тематичний виклад змісту навчальної дисципліни і список літератури. Для кожної навчальної дисципліни, що входить до освітньо-професійної програми та навчального плану, вищим навчальним закладом складається робоча навчальна програма дисципліни, яка є нормативним документом вищого навчального закладу. Вона вміщує виклад конкретного змісту навчальної дисципліни, послідовність і організаційні форми її вивчення, визначає форми та засоби поточного і підсумкового контролю. Складовими робочої програми є: тематичний план, пакет методичних матеріалів для проведення поточного і підсумкового контролю, перелік навчально-методичної літератури, засобів наочності, технічних засобів навчання, критерії і форми оцінювання. Зміст освіти, що визначається навчальними програмами, конкретизується в підручниках, навчальних посібниках та методичних вказівках. Для реалізації змісту освіти на кожному його рівні педагогу вищого навчального закладу потрібно володіти певними методами, прийомами та засобами навчання. Методи навчання у вищій школі суттєво відрізняються від методів шкільного навчання. Вони спрямовані не лише на передавання і сприймання знань, а й на проникнення у процес розвитку науки, розкриття її методологічних основ. Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів. Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально-методичною документацією повинна відповідати змісту навчання, визначеному стандартами вищої освіти, а також найновішими досягненнями науки. Запитання та завдання для самоконтролю
Завдання для самостійної роботи
Рекомендована література Основна
|
Схожі:
|
Бухарова Г. Д. Маркетинг в образовании: учеб пособие для студ высш... Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.... |
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник... Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки |
|
ПСИХОЛОГІЯ вищої школи НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-669 від 17. 03. 2006 року) |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
|
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
Навчально-методичний посібник Механічна кулінарна обробка бульбоплодів... Рецензiя на навчально – методичний посібник «Організація роботи контролера-касира вторговельних підприємствах на ЕККА різних типів»... |
|
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |
При копіюванні матеріалу обов'язкове зазначення активного посилання © 2013
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua
звернутися до адміністрації
bibl.com.ua