|
|
Скачати 2.35 Mb.
|
Демократична позиція – прийняття іншого «Я» як безумовної цінності і почуття власної гідності. Депресивний стан – афективний стан, що характеризується негативним емоційним фоном, зміною мотиваційної сфери, когнітивних (пов'язаних із пізнанням) уявлень і загальної пасивності поведінки. Суб'єктивно людина в стані депресії відчуває важкі, негативні емоції і почуття – пригніченість, сум, відчай. Деструктивність – негативне ставлення людини до самої себе або до інших людей і відповідна до цього ставлення поведінка. Деструктивна особистість нещаслива, навіть якщо їй вдасться досягти поставлених цілей. Повага до життя, до інших людей і самого себе – умова психічного здоров'я. Детермінанта (лат. determinans – який визначає, обмежує) – причина, що визначає виникнення явища. Дивергентність – визнання варіативності оптимального вирішення проблеми. Діалог – спілкування двох суб'єктів стосовно вирішення проблеми; обговорення спільної теми, коди зберігається думка кожного, намагання розуміти один одного, схоплювати цілісний зміст у кожному висловлюванні, без оцінки, хто має рацію, а хто винен. Діяльність викладача – різновид професійної науково-педагогічної діяльності, яка спрямована на різнобічну професійну підготовку фахівців різного профілю, на розвиток і виховання студентів. Діяльність провідна – діяльність, у якій: 1) розв'язуються суперечності, які є рушійною сплою розвитку; 2) перебудовується структура свідомості, з'являються нові якісні .перетворення – новоутворення; 3) виникають, диференціюються нові види діяльності, забезпечуються умови для переходу до них. Провідною діяльність є стосовно розвитку особистості, а не до інших видів її діяльності. Життя і розвиток індивіда тим багатші, чим ширше він включений у різні форми діяльності. У студентському віці провідною діяльністю є навчально-професійна. Діяльність студента – форма пізнавальної і практичної активності студента, спрямована на розвиток своєї особистості, підготовку до виконання професійно-трудових завдань і обов'язків, оволодіння необхідними для цього знаннями, навичками і вміннями. Е Еврістична бесіда – метод навчання, при якому викладач не доводить до студентів готові знання, а вправно поставленими запитаннями змушує їх самих, на основі раніше набутих знань і власного досвіду, доходити до нових понять, правил, висновків Екзамен – метод і форма рубіжної перевірки знань, умінь і навичок студентів Ефективність діяльності – відповідність результатів суспільно-корисної діяльності колективу чи окремої особи тим завданням, що поставлені перед ними Еліта – привілейована панівна група, яка покликана керувати. Емоції (лат. emoveo – хвилюю, збуджую) – психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій. Емпатія (лат. empathea – співпереживання) – 1) емоційна чуйність, здатність людини до емоційного відгуку; співчуття, співпереживання, спільної радості, до розуміння внутрішнього стану інших людей; 2) пізнання людиною внутрішнього світу інших людей (емоційна проникливість, психологічне налаштування), яке здійснюється за межами раціонального компонента. Емпатія один із найважливіших компонентів професійної придатності до низки професій (педагог, лікар, психолог). Ерудиція (лат. eruditio – ученість) – виявлення широти розуму, що спирається па великий обсяг знань із конкретного питання і забезпечене пам'яттю. Ерудиція досить часто, але не обов'язково, пов'язана з високим рівнем творчості в тій самій галузі, іноді відзначають їхню обернену залежність. З Загальна педагогіка – педагогічна наука, що вивчає загальні закономірності виховання людини, розробляє загальні основи навчально-виховного процесу у виховних закладах усіх типів. Закон – 1) правило, створене державними установами для належного регулювання відносин між людьми в суспільстві; 2) фактичне затвердження того, що відбувається за певними обставинами, регулярно у системі (суспільстві, природі, економіці, освіті тощо). Закономірності навчання – це упорядкованість педагогічних явищ, яка грунтується на повторюваності фактів, і відображує стійкі залежності між елементами процесу навчання (метою, змістом, засобами навчання, навчальною діяльністю), а також його залежність від об'єктивних, стійких зовнішніх зв'язків. Залік – вид перевірки та врахування знань учнів з великих розділів теоретичних та практичних навчальних курсів. Засвоєння – форма пізнання, яка має три довільних або не-довільних етапи: розуміння, запам'ятовування, можливість практичного використання. Зміст освіти – науково обґрунтована система дидактично та методично оформленого навчального матеріалу для різних освітніх і кваліфікаційних рівнів. Зміст вищої освіти – спеціально дібрана і визнана суспільством система наукових знань і практичних умінь та навичок, необхідних для забезпечення розвитку і формування особистості майбутнього спеціаліста вищої кваліфікації певної сфери. Знання – узагальнений досвід людства у вигляді фактів, правил, висновків, закономірностей, ідей, теорій, якими володіє наука. Здібності – індивідуально-психологічні якості особистості, що забезпечують легкість оволодіння певною діяльністю та є передумовою успішного її виконання. Бувають загальні (або розумові) здібності, від яких залежить успішність будь-якої діяльності і навчання, та спеціальні, пов'язані з конкретним видом діяльності (педагогічні, наукові, художні та ін.) Знання – результат пізнавальної діяльності індивіда; сукупність ідей людини, засвоєних нею понять, законів і принципів, а також зафіксованих особливостей явищ і предметів. Знання можуть бути емпіричними (недостатньо узагальненими) і теоретичними, що відображають об'єктивні закономірні зв'язки і відношення; наукові і життєві, усвідомлені і формально засвоєні; споглядально-пояснювальні і дієво-перетворювальні. Оволодіння системою знань, що відповідають майбутній спеціальності студентів – необхідна передумова досягнення успіху в професійній діяльності. Студенти повинні формувати високу готовність до ефективного засвоєння і використання своїх теоретичних знань і практичних умінь. Зрілість – вища психологічна інстанція організації та управління своєю поведінкою, переборення себе, самореалізації. Це сукупний етап високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, професійних, ділових, вольових, моральних і соціальних параметрів людний. І Індивідуальність – неповторна своєрідність будь-якого явища, істоти, окремої людини. Інструктування – короткі, лаконічні, чіткі вказівки (рекомендації) про виконання тієї чи іншої дії. Інтеграція – процес взаємопроникнення структурних елементів різних галузей людської діяльності (наука, інформація, методологія тощо), окремих компонентів знання, який супроводжується зростанням рівня їх узагальненості та компактності. Інтелект – відносно стійка структура розумових здібностей індивіда. Інтелектуальна культура – сукупність професійної підготовки фахівця, гнучкості та адаптивності мислення, володіння необхідними методологічними та методичними технологіями, що забезпечує орієнтування в умовах існуючих систем науково-інформаційного пошуку та управління. Інформація – відомості, які є об'єктом зберігання, переробки і передачі. . Історія педагогіки – галузь системи педагогічних наук, що вивчає розвиток виховання як суспільного явища, історію педагогічних вчень. Індивідуалізація навчального процесу – найбільш повне врахування психологічних і психічних особливостей особистості, природних даних, нахилів і наявних знань. Індивідуалізація навчання передбачає таку побудову цього процесу, при якій особистісні якості кожної людини, яка навчається, розвивались у потрібному напрямі. Інструктаж – лаконічні, чіткі вказівки щодо виконання завдань. Використовується перед самостійною роботою студентів, лабораторними заняттями або в їх процесі з метою надання певних передписів алгоритмічного типу відносно їх виконання. Ідентифікація – встановлення тотожності, подібності об'єктів завдяки спільності певних рис, ознак; уподібнення, ототожнення з кимось або чимось; пізнання когось або чогось. Ідентифікація – процес, через який людина або: а) поширює свою ідентичність на будь-кого; б) запозичує свою ідентичність від будь-кого; в) змішує чи плутає свою ідентичність із ідентичністю іншого. Ідентифікація тісно пов'язана з моделюванням. У студентському віці відбувається ідентифікація індивіда з авторитетною (референтною) групою, ідентифікація себе як суб'єкта майбутньої професійної діяльності. Ідентичність – почуття неперервності свого буття як сутності, відмінної від усіх інших. Ідентичність – 1) збереження і підтримання особистістю власної цілісності, тотожності, нерозривності історії свого життя; 2) стійкий образ «Я», усвідомлення в собі певних особистісних якостей, індивідуально-типологічних особливостей, рис характеру, способів поведінки, які визнаються своїми і достовірними. Психосоціальна ідентичність є запорукою психічного здоров'я особистості. Імідж (англ. image – образ) – особливий вид психічного образу, який характеризується як: 1) сформований у масовій свідомості стереотип сильно емоційно забарвленого психічного образу чого-небудь або кого-небудь; велике враження, що наділене великими регуляторними властивостями; 2) маніпулятивний, привабливий, зрозумілий психічний образ, що впливає на емоційну сферу людини (іноді на її підсвідомість), а через неї – на механізми свідомості і поведінки, вибір людини. Індивід (лат. individuum неподільне) окремий представник людського роду, носій сукупності морфологічних, фізіологічних і психологічних ознак, які відрізняють його від представників інших видів живих Істот; особа в групі або суспільстві. Індивідом є кожна людина. У процесі онтогенетичного розвитку індивід стає особистістю, індивідуальністю, свідомим суб'єктом своєї поведінки і діяльності. Інтеграція (integratio – відновлення, відтворення, integer – цілісний) – ознака автентичної особистості, яка по-справжньому реально функціонує, знає відмінності між відчуттями і фантазіями, між своїми потребами і бажаннями Інших. Така людина діє згідно з власною глибинною мудрістю, не вимагаючи від людей підкорення або відповідності власним очікуванням. Інтеграція особистості означає, що вона усвідомлює свої потреби та бере відповідальність за їхню реалізацію, узгоджує свої бажання з наявними можливостями, вибудовує своє «Я – ідеальне» узгоджено з «Я – реальним» і професійною моделлю. Інтелект (лат. intellectus – розуміння, розум, глузд) – відносно стінка структура загальних розумових здібностей людини, раціонального пізнання; ефективність індивідуального підходу до ситуацій, які вимагають пізнавальної активності; вищий спосіб урівноваження суб'єкта з середовищем, який характеризується. універсальністю (Ж.Піаже). Розрізняють три види інтелекту (за Р.Стернбергом): 1) інтелект вербальний, для якою характерний великий словниковий запас, ерудиція, уміння розуміти прочитане; 2) здібність вирішувати проблеми; 3) Інтелект практичний – як уміння домогтися поставлених цілей. Інтелігентність висока (моральна) культура поведінки разом із високим рівнем розвитку інтелекту й освіченістю. Інтерес – одна з форм спрямованості особистості, прояв пізнавальної потреби. Інтерес виявляється в забарвленому позитивними емоціями зосередженні уваги на певному предметі. Інтерес буває мимовільним і довільним. Інтуїція – здатність до практично моментального осягнення істини без безпосереднього логічного обмірковування. К Кваліфікаційна характеристика – основні вимоги до професійних якостей, знань і умінь фахівця, які необхідні для успішного виконання професійних обов'язків. Кваліфікація – ступінь професійної підготовленості працівника до певного виду діяльності. Класифікація – система супідрядних понять (класів, об'єктів, явищ) у будь-якій групі знань, утворена на основі обліку загальних ознак об'єктів та закономірних зв'язків між ними; розподіл тих чи інших об'єктів за класами (розрядами, видами і т. ін.). Конспект – короткий письмовий виклад змісту отриманої інформації. Критерій – ознака, покладена в основу класифікації , на основі якої здійснюється оцінка визначення якості явища або предмета. Когнітивний (лат. cognitio – знання, пізнання) дисонанс (лат. disono – різноголосий) – емоційний стан, який виникає, коли в людини одночасно є деякі настанови або знання, що не узгоджуються між собою, або якщо виникає конфлікт переконання і зовнішньої поведінки. Колектив група однодумців, об'єднаних суспільне значущою спільною діяльністю, у якій переважають товариські стосунки й моральні норми поведінки. Колектив характеризується єдністю ціннісних орієнтацій, наявністю органів самоврядування, традицій та ін. Компетентність – такий тип організації знань, який дає можливість приймати ефективні рішення: знання характеризуються різноманітністю, чіткою визначеністю І взаємозв'язком, гнучкістю, швидкою актуалізацією, широким застосуванням, категоріальним характером, саморегуляцією на основі рефлексії. Компетенція загальна здатність мобілізувати в професійній діяльності набуті знання, уміння, а також використовувати узагальнені засоби і способи виконання дій. Компетенція забезпечує універсальність професійної діяльності. Компроміс міжособистісний спосіб досягнення порозуміння, завершення конфлікту міжособистїсного або міжгрупового. Компроміс передбачає досягнення угоди, взаєморозуміння, часткового завершення соціального конфлікту через взаємні поступки і узгодження інтересів (через їх часткове задоволення). Компроміс використовується в умовах, коли суб'єкти мають однакові можливості при відсутності достатніх ресурсів для повного задоволення інтересів, потреб однієї зі сторін, яка конфліктує, Комунікабельність викладача (лат. communico з'єдную, повідомляю) – риса особистості, яка виявляється в здатності до встановлення контактів, до спілкування, товариськості; комунікативний потенціал викладача і його навички ефективного педагогічного спілкування. Комунікація спілкування, обмін інформацією, взаємодія один з одним. Консенсус – згода, відсутність у сторін, що домовляються, заперечень щодо пропозицій, висунутих під час переговорів. Конфіденційність довірливість, секретність, що не підлягає розголосу. Конфлікт (лат. conflictus – зіткнення) – зіткнення осіб і груп, їхніх ідей, протилежних поглядів, інтересів, потреб, оцінок, прагнень, рівня домагань тощо. В основі конфлікту можуть лежати реальні або ілюзорні, усвідомлені або неусвідомлені протиріччя, спроба вирішення яких відбувається на фоні гострих емоційних станів. Прийоми психологічного тиску на опонентів, стиль, стратегія і тактика протиборства відображає індивідуальні характеристики учасників конфлікту. Способи запобігання і розв'язання конфліктів ґрунтуються насамперед на здійсненні психологічного впливу на опонентів, щоб змінити їхні ставлення, настанови. Конфлікт внутрішній – психічний стан, який важко переживають, викликаний амбівалентністю (протиріччям) почуттів і тривалою боротьбою мотивів, що затримує прийняття рішення. Конфліктна ситуація виникнення і загострення протиріч між членами групи. Усвідомлення конфліктної ситуації, яке виникає через певний час, активізує її учасників на вживання необхідних заходів. Коли не вдасться врегулювати гострі суперечності, виникає конфлікт. Конформізм (лат. conformis – подібний, відповідний) – неусвідомлене узгодження позицій, коригування їхніх індивідуальних варіацій відповідно до групових настанов; властивість особистості «бути як інші», потрапляти в сувору залежність від групи, вияв якої визначається Іноді довільним наслідуванням, а іноді – скромністю. |
|
Бухарова Г. Д. Маркетинг в образовании: учеб пособие для студ высш... Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.... |
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник... Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки |
|
ПСИХОЛОГІЯ вищої школи НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-669 від 17. 03. 2006 року) |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
|
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
Навчально-методичний посібник Механічна кулінарна обробка бульбоплодів... Рецензiя на навчально – методичний посібник «Організація роботи контролера-касира вторговельних підприємствах на ЕККА різних типів»... |
|
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |
|
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |