|
Скачати 2.35 Mb.
|
Тема 1.1. Студент як об’єкт і суб’єкт навчально-професійної діяльності у вищому навчальному закладі.Компетенції (прогнозовані результати навчання) Знання: основних характеристик студентства, особливостей юнацького віку, кризових ситуацій. Уміння: давати психологічну характеристику студентського періоду життя людини; визначати механізми соціалізації особистості у студентському віці.
Основні поняття теми: студент, студентство, зрілість, самовизначення, криза ідентичності, соціалізація, адаптація, індивідуалізація, інтеграція, адаптація, «Я-концепція», професійна ідентифікація, студентська академічна група, студентський колектив, міжособистісні взаємини, конформізм, навіюваність, ідентифікація, наслідування, лідерство, самоврядування. ОПОРНІ СХЕМИ ДО ТЕМИ ОСНОВНІ ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ СКЛАДОВІ «Я-КОНЦЕПЦІЇ» МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ КРИЗОВІ СИТУАЦІЇ СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ МЕХАНІЗМИ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ У СТУДЕНТСЬКОМУ ВІЦІ СОЦІАЛІЗАЦІЯ СТУДЕНТА ФОРМИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ ТИПИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТА Основні характеристики деструктивного стану студента в адаптаційний період Основні характеристики соціально- психологічного портрету студента Типи студентів за рівнем професійної спрямованостІ Термін «студент» (від лат. studens (studentis) – той, що старанно працює; той, що займається), тобто опановує знання, вивчає (студіює) науку. Згідно із Законом України «Про вищу освіту», студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів. Студентів, порівняно з іншими групами молоді цього віку, відрізняють такі риси: вищий освітній рівень; прагнення до знань; висока соціальна активність; гармонійне поєднання інтелектуальної і соціальної зрілості. Студентство дає кадри для науки, для навчальних закладів і керівних посад на підприємствах, установах, закладах. Студентство як соціальна група виникло в ХІ-ХІІ ст. із відкриттям у Європі перших вищих навчальних закладів. Це були об'єднання молодих людей, які свідомо та цілеспрямовано прагнули оволодівати професійними знаннями, уміннями й навичками, готувалися до виконання важливих професійних, культурологічних, громадсько-політичних, сімейних та інших функцій через навчання у вищих навчальних закладах. Студентський період життя людини припадає переважно на період пізньої юності або ранньої дорослості, який характеризується оволодінням усім різноманіттям соціальних ролей дорослої людини: отримання права вибору, набуття певної юридичної та економічної відповідальності, можливості включення в усі види соціальної активності, здобуття вищої освіти та опанування професією. Між студентами вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації, де вік 14-17 років та ІІІ-ІV, де вік 17-22 роки є певні відмінності. Стандартний та нестандартний вік, фізичний, психофізіологічний та когнітивний розвиток студентів є характерними особливостями студентського віку. Цей вік максимально сприятливий для навчання і професійної підготовки молодої людини. Саме в цей період молода людина набуває не лише зрілості соматичної, статевої та психофізіологічної, вона повинна досягнути зрілості також і як особистість. Зрілість – це вища психологічна інстанція організації та управління своєю поведінкою. П.Я.Гальперін дав таку характеристику зрілості: «Зрілість – це здатність самостійно враховувати межі своїх можливостей, у середині яких людина діє вільно, тобто відповідно до психологічної оптимальності». Студентський вік, за Б.Г.Ананьєвим, «золота пора людини». Це сенситивний період для розвитку основних соціогенних потенцій людини як особистості: 1) формування професійних, світоглядних і громадянських якостей майбутнього фахівця; 2) розвитку професійних здібностей і сходження до вершин творчості як передумова подальшої самостійної професійної творчості; 3) центральний період становлення інтелекту і стабілізації рис характеру; 4) перетворення мотивації та формування всієї системи ціннісних орієнтацій. Головними сферами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання та самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне і фізичне самовдосконалення. Студентський вік – період романтики, життєвого оптимізму, активної соціальної позиції, становлення «Я-концепції» як ядра особистості. «Я-концепція» майбутнього фахівця – складна, динамічна система уявлень студента про себе як особистість і суб'єкта навчально-професійної діяльності, яка включає: «Образ-Я», емоційно-ціннісне ставлення до себе та поведінкову складову як самопрезентацію. Сприятливе становище студента в оточуючому середовищі благодійно впливає на розвиток його особистості. Проте у студентському віці є чимало проблем, зокрема: не кожен студент сповна реалізовує потенційні можливості для досягнення високого рівня розвитку моральної, інтелектуальної та фізичної сфер. Як наслідок цього, окремі студенти не виявляють особливої активності у навчанні та громадському житті, не мають потреби в самоосвіті та самовдосконаленні, їхня увага переважно зосереджується на гедоністичних захопленнях. Студентському віку характерна кризова насиченість(Б.А. Бараш). Ознаки кризи: сильна фрустрація; загострення рольових конфліктів «студент – викладач», «студент – студент»; ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості; інфантильність. Кризи та кризові ситуації у студентський період: криза самовизначення – після закінчення загальноосвітньої школи йде пошук випускником школи місця в подальшому, вже самостійному житті; нормативна криза в період адаптації до навчання у вищому навчальному закладі; криза професійного вибору особливо проявляється з моменту практичної підготовки; криза залежності від батьківської сім'ї; криза інтимно-сексуальних стосунків; кризові ситуації в навчально-професійній діяльності; криза побудови планів на майбутнє працевлаштування; криза ідентичності пов'язана з системою зіткнення цінностей, які інтеріоризовані в ранній юності і з тими, які формуються під час навчання у вищій школі через ідентифікацію себе з професійною моделлю. Завдання викладача вищої школи допомогти студентам у подоланні криз та суперечностей. Якщо студенту не вдається вийти з цих криз, то у нього формується негативна «Я-концепція», наслідками якої є: • замикання в собі, «закривання» від оточуючих; • демонстрація оточуючим «маски», «хибного обличчя» («Я», яке подається оточуючим за «Я-ідеальне», суперечить «Я-реальному»); • надмірно чутливе реагування на критику, сміх і осуд; • болісне переживання невдач у навчанні; • надмірна сором'язливість, некомунікабельність, схильність до психічної ізоляції, відхід від дійсності у світ мрій. Отже, знання особливостей студентського віку дозволяє зрозуміти сутність особистості кожного студента та своєчасно надати йому психологічну допомогу у визначенні самого себе і свого життєвого шляху. Період навчання студента у вищій школі – надзвичайно важливий період його соціалізації як особистості. Соціалізація особистості – процес і результат засвоєння та активного відтворення індивідом соціального досвіду в діяльності та спілкуванні з іншими людьми. Поняття «соціалізація» ширше, ніж «виховання». Процес соціалізації може відбуватися як в умовах стихійного впливу різноманітних обставин життя в суспільстві, так і під час виховання – цілеспрямованого формування особистості. Джерелом соціалізації студента є не лише зміст педагогічного процесу у вищому навчальному закладі, а й його соціально-професійне оточення, студентська референтна група, засоби масової інформації, громадські об'єднання студентів тощо. Механізмами соціалізації є:
Результатом соціалізації студента є:
Процес соціалізації особистості майбутнього фахівця триває як адаптація, індивідуалізація та інтеграція в умовах культурно-освітнього середовища навчального закладу. Адаптація – результат (і процес) взаємодії індивіда і навколишнього середовища, який приводить до оптимального його пристосування до життя і діяльності. Особливо складним є період адаптації першокурсника, який пов'язаний із руйнуванням раніше сформованих стереотипів, що може породжувати труднощі як у навчанні, так і в спілкуванні. Труднощі адаптаційного періоду пов'язані з розлученням із шкільними друзями і позбавленням їхньої підтримки та розуміння; невизначеністю мотивації вибору професії та недостатньою психологічною готовністю до опанування нею; несформованістю системи саморегуляції і самоконтролю за своєю діяльністю і поведінкою та відсутністю повсякденного контролю за ними з боку батьків і викладачів; пошуком оптимального режиму праці й відпочинку та налагодженням побуту; відсутністю навичок самостійної навчальної роботи тощо. Виокремлюють форми адаптації студентів-першокурсників: адаптація формальна, адаптація соціально-психологічна; дидактична, особистісно-психологічна (О.Г.Мороз). Залежно від швидкості адаптації та її результатів розрізняють такі типи адаптації студента: 1 тип – студенти, які легко адаптуються до нових умов; 2 тип – студенти, адаптація яких цілком залежить від середовища й соціального оточення; 3 тип – студенти, які важко адаптуються через свої індивідуальні особливості. Поведінка, стан їх переважно деструктивні. Для деструктивного стану студента в період адаптації характерним є: неспроможність переживати самотність; занижена самоповага і самооцінка; соціальна тривожність, невпевненість у спілкуванні, сором'язливість, очікування осуду з боку оточуючих; недовіра до людей; труднощі у виборі друга; пасивність і невизначеність, що знижує власну ініціативність і в навчанні, і в спілкуванні; нереалістичні очікування, орієнтація на підвищені вимоги до себе . У цей період вирішальне значення має підтримка, допомога, увага з боку куратора і викладачів, поради:
На зміну адаптації до середовища приходить індивідуалізація своєї діяльності та поведінки, як потреба людини вирізнятися від інших людей у певному відношенні. Студент активно включається в навчально-виховні структури групи, факультету та університету. Відбувається інтенсивний розвиток особистісних якостей (нові інтереси, настанови, набувається самостійність і розвивається творчість), професіоналізація особистості та входження в професійну роль. На етапі інтеграції в студента завершується професійне становлення, визначається професійне спрямування особистості, формуються професійні і громадянські якості, а також індивідуальний стиль майбутньої діяльності. Все це відбувається через професійну ідентифікацію (порівняння себе з професійною моделлю) та професійну самопрезентацію. Отже, щоб допомогти студентові досягти вершин у духовно-моральному розвитку і професійному зростанні, потрібно знати його вікові й індивідуальні психологічні особливості. Викладач вищої школи повинен пам'ятати слова К.Д.Ушинського: «Якщо педагогіка хоче виховати людину в усіх відношеннях, то вона повинна спочатку пізнати її також в усіх відношеннях», а це значить, що в роботі зі студентами потрібно враховувати закономірності та психологічні механізми особистісного їх розвитку, які зумовлені як своєрідністю соціальної ситуації розвитку студентства, так і основними психологічними особливостями юнацького віку і є однією з найважливіших складових професіоналізму викладача, рівня його педагогічної майстерності. Рекомендована література Основна
Додаткова
Завдання та запитання для самоконтролю
Завдання для самостійної роботи
|
Бухарова Г. Д. Маркетинг в образовании: учеб пособие для студ высш... Артемова Л. В. Педагогіка і методика вищої школи: Навчально-методичний посібник для викладачів, аспірантів, студентів магістратури.... |
Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч посібник... Тема Цілі та завдання психолого-педагогічної підготовки фахівця. Психологія та педагогіка як науки |
ПСИХОЛОГІЯ вищої школи НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист №14/18. 2-669 від 17. 03. 2006 року) |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДО ВИВЧЕННЯ КУРСУ Київ 2 011 Навчально-методичний... Навчально-методичний посібник до вивчення курсу «Основи економічної теорії» / Укл. Н.Є. Скоробогатова, Н. О. Черненко. К.: НТУУ "КПІ",... |
Навчально-методичний посібник Суми Медична генетика: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / В. Е. Маркевич, М. П. Загородній, І. Е. Зайцев, А. М. Лобода,... |
Навчально-методичний посібник Механічна кулінарна обробка бульбоплодів... Рецензiя на навчально – методичний посібник «Організація роботи контролера-касира вторговельних підприємствах на ЕККА різних типів»... |
Навчально-методичний посібник з навчальної дисципліни Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та практичних занять з навчальної дисципліни “Сімейне право” (відповідно до... |
Навчально-методичний посібник для практичних занять Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Господарське право” (відповідно... |
Навчально-методичний посібник для самостійної роботи Навчально-методичний посібник для самостійної роботи та семінарських занять з навчальної дисципліни “Соціологія” (відповідно до вимог... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Навчально-методичний посібник для практичних занять та самостійної роботи з навчальної дисципліни “Екологічне право України” (відповідно... |