Педагогічна адаптація учнів 5-го класу
до навчання в основній школі
У Державному стандарті базової та повної загальної середньої освіти зазначено, що відбір змісту предметів 12-річної школи ґрунтується на принципі наступності між початковою та основною, основною та старшою школами. Забезпечення такої наступності та здійснення заходів, спрямованих на адаптацію дітей до основної школи, є важливою передумовою успішного навчання школярів у 5 - му класі. Для розв'язання цих завдань необхідно ураховувати психологічні особливості 10-11 річних школярів, рівень пізнавальної діяльності, з яким діти прийшли до 5-го класу; проаналізувати проблеми, з якими учні стикаються в адаптаційний період, та виробити шляхи їх подолання.
За свідченням психологів, у цьому віці у зв'язку з початком етапу статевого дозрівання відбуваються зміни у пізнавальній сфері молодших підлітків: уповільнюється темп їхньої діяльності; виконання певних видів робіт потребує більше часу. Діти частіше відволікаються, можуть бути роздратованими, неуважними, неадекватно реагувати на зауваження тощо. Це, як наслідок, може бути причиною зниження рівня навчальних досягнень, втрати мотивації до навчання, породжувати конфліктні ситуації між однолітками та дорослими.
Нової якості у п'ятикласників набувають стосунки з однолітками. Діти хочуть почувати себе частиною цілого колективу, жити з ним спільним життям, бути визнаними друзями. Спілкування з друзями стає самостійною діяльністю. Вона існує, з одного боку, у вигляді вчинків підлітків по відношенню один до одного, а з іншого - у формі осмислення вчинків однолітків та стосунків з ними і має значення для формування уявлення про себе. Ця сфера життя і спілкування стає для підлітків надзвичайно важливою й особистісно значимою.
Водночас, досить часто у школярів цієї групи проявляється так зване "почуття дорослості”: діти потребують поваги і самостійності, серйозного та довірливого ставлення до них з боку дорослих. Якщо ж, основна школа не пропонує учням засобів реалізації їх почуттів дорослості, то у підлітків формується установка на вчительську несправедливість і необ'єктивність.
Результат тої чи іншої діяльності для молодшого підлітка досить часто є другорядним, а на перше місце виходить сам задум. Тому якщо вчитель не стимулює ініціативу, самостійність, дитячу творчість, а лише „контролює” результати навчальної діяльності, то таке навчання втрачає для підлітка привабливість і актуальність.
Учителі з конкретних предметів повинні враховувати, що всі ці особливості є об'єктивними, але й минущими. Щоб знайти оптимальні форми і методи взаємодії, вчителі, які працюватимуть у 5-х класах, мають познайомитися з навчальними програмами для початкової школи, методикою роботи з дітьми конкретного вчителя початкової школи, від якого клас переходить в основну школу.
Шкільне життя п'ятикласників ускладнюється також часто невиправдано високими вимогами до них з боку вчителів - предметників, які спеціалізуються на роботі переважно у старших класах.
Цього не можна допускати щонайменше з трьох причин:
1.Зміст навчальних предметів основної школи вибудовується системно, що, у свою чергу, передбачає сформованість у школярів добре розвиненого теоретичного мислення. У п'ятикласників же воно лише формується; вони звикли працювати з одиничними поняттями та термінами. Тому, щоб не перевантажувати п'ятикласників наукові терміни і поняття необхідно вводити поступово, вчити дітей їх виокремлювати, характеризувати, використовувати у різних ситуаціях підчас уроків з різних предметів. Причому не лише на репродуктивному рівні (запам'ятай, повтори), а й на основі вже сформованих уявлень і досвіду практичної діяльності.
2.Високі вимоги до самостійності та відповідальності підлітків без урахування їх вікових особливостей можуть становити загрозу для емоційного благополуччя дитини.
3. Дорослі очікують від підлітків здатності розуміти інших людей, співіснувати з ними на принципах рівноправності та толерантності, а, наприклад, у п'ятикласників ці властивості лише починають формуватися, і їх розвиток вимагає терпіння, обережності, діалогового навчання, створення ситуацій, у яких підлітки навчаються ураховувати різні точки зору.
За цих обставин важливо, щоб учитель-предметник не переносив механічно методи навчання і форми взаємодії зі старшими школярами на учнів 5 класу. Необхідно поступово вводити новий зміст і нові форми навчальної діяльності. На початку вони повинні відповідати засобам навчання останнього року перебування дітей у початковій школі. Водночас спостереження і дослідження свідчать про те, що у 4-му класі школярі засвоюють навчальний матеріал тими ж методами, що й у перші два роки шкільного життя. Відбувається збільшення обсягу знань, умінь, навичок, але не відбувається помітних змін у розвитку дитини. Наприклад, деякі школярі недостатньо розуміють прочитаний текст, не вповні володіють технікою читання, грамотним письмом як загальнонавчальними уміннями, у них не розвинена здібність розв'язувати творчі задачі тощо.
Умовою успішної адаптації випускників початкової школи до навчання у 5 класі є також забезпечення можливості формування у них уміння робити усвідомлений вибір. На відміну від початкової школи, де варіативність освіти задається ззовні (батьки, школа, вчитель мають право вибору прийомів навчання), у підлітковому віці необхідно навчати дитину обирати додаткові предмети, форми позакласного навчання, пізніше готуватися до вибору профілю навчання у старшій школі.
Успішність самореалізації підлітків тісно пов'язана із мікрокліматом в учнівському колективі. Важливо, щоб учителі - предметники створювали ситуації, які б дозволяли підлітку проявляти ініціативу, мати право на помилку, на власну думку, брати участь у спільній діяльності, працювати в умовах альтернативи, вибору, створювати демократичну, неавторитарну атмосферу навчання.
Урок, де учням надається можливість працювати у власному темпі й здобувати знання у відповідності до рівня навченості, залишається основною, але не єдиною, формою організації навчального процесу у 5-х класах. Важливо ширше застосовувати й інші форми організації навчання: екскурсії, дидиктичну або рольову гру, дискусії, практичні роботи тощо.
Для визначення стратегії організації адаптаційного періоду керівникам, учителям, батькам необхідно дотримуватися наступного:
- створити атмосферу доброзичливості, щирості;
- будувати стосунки зі школярами з урахуванням їх індивідуальності, готовності до навчальної діяльності;
- упроваджувати групові форми проведення занять, якісно змінюючи ступінь відповідальності кожного за загальний результат;
- розвивати рефлексивні уміння учнів дивитися на себе "з боку”, формувати навички самоконтролю та самооцінки.
Подоланню труднощів періоду адаптації учнів 5- х класів до навчання в основній школі може сприяти цілеспрямована координація дій учителів, їх професіаналізм та досвідченість. Організаційними формами роботи щодо підготовки педагогів, які працюють у 5-х
класах, можуть бути:
- спеціальні курси та семінари підвищення кваліфікації для вчителів;
- проведення спеціальних тренінгів з проблем наступності навчання;
- система відкритих уроків, на яких самими педагогами відслідкову-
ється динаміка форм і методів навчання упродовж 1-5 класів;
- організація різнорівневого співробітництва дітей 1-5 класів за активної участі вчителів початкової та основної школи;
- використання інформаційних ресурсів і технологій для організації різноманітних форм взаємодії дорослих і дітей з метою розв'язання особистісно значущих проблем молодших підлітків.
Психолого-педагогічна адаптація п'ятикласників
У п'ятому класі для дітей багато чого виявляється новим: сам будинок, учителі, предмети, форма навчання, іноді й однокласники. І, як правило, до кінця першої чверті 5 класу у дітей різко знижуються успішність, пам'ять, увага, шкільна мотивація, підвищується стомлюваність, з'являється страх перед уроками, учителем, контрольною роботою і т. ін. Наявність зазначених тенденцій і серйозність даної проблеми підштовхують серйозно поставитися до цієї проблеми й почати роботу в цьому напрямку.
Педагогічний колектив школи організовує психолого-педагогічну підтримку в період адаптації, надає допомогу п’ятикласникам, які не пристосувались до цієї ситуації.
У зв'язку із цим ми виділяємо основні напрямки роботи нашого педагогічного колективу:
1. Організаційна робота.
Щорічно ми проводемо ознайомлення педагогічного колективу, адміністрації школи й батьків учнів з планом роботи й результатами психологічних обстежень. На семінарах класних керівників і вчителів-предметників обов’язково знайомимо з основними завданнями й труднощами первинної адаптації, тактикою спілкування з дітьми і з тим, яку допомогу можемо надати.
Наприклад, для вчителів майбутніх п'ятих класів проводяться семінари за наступними темами: «Основні проблеми, що виникають у період адаптації до умов навчання в середній школі», «Вікові психологічні особливості п'ятикласників», «Рекомендації щодо організації роботи з п'ятикласниками на початку навчального року», «Психологічні ігри та вправи».
Учителі-предметники, класні керівники, які будуть працювати з учнями п'ятих класів, відвідують уроки у випускних класах початкової школи, ознайомлюються з програмою й системою вимог учителів початкової школи. Позначають розбіжності у вимогах програм, проводять пробні уроки, спостерігають за дітьми, надають консультації дітям та їхнім батькам у навчальній самоорганізації.
З боку батьків ми одержуємо згоду на проведення тренінгових та корекційних занять із їхніми дітьми. Ознайомлюємо батьків із проблемами «особливих» дітей (гіперактивних, сором'язливих, тривожних). Розповідаємо про можливі причини такої поведінки та про те, яку допомогу можемо надати дитині.
2. Психологічна діагностика.
Перший етап діагностики наш психолог Кельнер С.С. проводить у випускному класі початкової школи з метою визначення рівня готовності учнів до навчання в школі середньої ланки. На цьому етапі вона досліджує рівні розумового розвитку й наочно-образного мислення учнів, їхню самооцінку, особливості нервової системи, рівень навчальної мотивації і тривожності.
Другий етап діагностики проводиться на початку п'ятого класу з метою вивчення ступеня й особливостей пристосування дітей до нової соціальної ситуації поряд із педагогічними спостереженнями. Паралельно йде анкетування батьків з питань фізичного й психічного стану дітей. Отримані результати першого і другого етапів діагностики порівнюються, й на підставі цього порівняння нашим психологом здійснюється якісний і кількісний аналіз, робляться висновки щодо змін, які відбулися, даються рекомендації учителям і батькам.
3. Консультативна робота.
Робота з нашими педагогами найчастіше проводиться у вигляді групових консультацій на семінарах. Консультування батьків, чиї діти можуть зазнавати труднощів пристосування до школи, здійснюється індивідуально, або на батьківських зборах. Серію батьківських зборів присвячено проблемам, які можуть виникнути у дітей на початку навчання в п'ятому класі. Обов'язково знайомимо батьків з іграми і вправами з «Сімейної ігротеки», які вони можуть виконувати разом зі своїми дітьми, а також із програмою дій для батьків, що бажають допомогти своїй дитині освоїти новий щабель шкільного життя; з вимогами до рівня підготовки учнів по основних навчальних предметах; з нормативно-правовою документацією, що регламентує права й обов'язки батьків, із психогігієнічними вимогами до робочого місця дитини і режимними моментами.
Робота із самими дітьми — це насамперед допомога в опануванні нового стилю спілкування з дорослими й однолітками, заняття з регуляції власного стану, вироблення ефективних прийомів організації навчальної діяльності. Все це проводиться як в індивідуальній, так і в груповій формах. Проводяться заняття «Вчимося планувати», «Помилки в організації свого часу», «Як готувати домашнє завдання?», «Як долати непевність у собі?», «Чи вмієш ти спілкуватися?», «Урок самопізнання», «Як спілкуватися із учителем?» тощо.
4. Профілактична робота.
Профілактична робота здійснюється шкільним психологом. Кельнер С.С. спрямовує свою роботу на надання підтримки кожному підліткові, на емоційне сприйняття нової соціальної ситуації і нових навчальних вимог, вироблення навичок навчальної самоорганізації дітей. Найбільш ефективно і продуктивно така робота проходить у формі тренінгових занять або циклу розвиваючих занять.
Відвідування уроків, спостереження за дітьми здійснюється, коли вони є ще випускниками початкової школи. У цей же час проводиться перший етап діагностичної роботи.
5. Корекційно-розвиваюча робота.
Цей вид роботи проводиться з учнями, що відчувають труднощі в шкільній адаптації. Така робота проходить з дітьми індивідуально або в мікрогрупах, які формуються на основі подібності проблем, виявлених у дітей на етапі діагностики.
Одночасно проводиться робота з родиною школяра і його вчителями для того, щоб вони могли виконувати свою частину корекції.
Критеріями ефективності занять виступають: зниження рівня тривожності, підвищення згуртованості, позитивна динаміка емоційного розвитку дитини, що характеризується зростанням ступеня усвідомлення почуттів, гармонізація образу «Я» (позитивна самооцінка), підвищення впевненості в собі і своїх можливостях, формування у дітей позитивного ставлення до школи, вчителів та однокласників.
6. Аналітична робота.
Цю роботу ми спрямовуємо на осмислення проведеної системи психолого-педагогічної діяльності з адаптації дітей до умов середньої школи, на оцінку ефективності роботи і корекції робочих планів.
|
Підвищення зацікавленості та мотивації навчання учнів 5 класів на уроках української мови через використання ігрових завдань та інтерактивних технологій
Повноцінними є тільки ті знання, які
дитина здобула власною активністю
Йоганн Песталоцці
На сучасному етапі модернізація навчально-виховного процесу покликана сприяти формуванню та розвитку творчої особистості, яка спроможна повноцінно реалізуватися в житті. Для цього їй потрібні певні навички: думати, розуміти сутність речей, аналізувати, осмислювати ідеї, шукати потрібну інформацію, тлумачити її, застосовувати за певних умов.
Особистістю людина стає поступово, на її формування впливає багато чинників. Серед них провідне місце належить рідній мові, тому що саме вона найглибше пронизує свідомість і підсвідомість людини, доносить інформацію про навколишній світ.
Вивчення української мови в школі передбачає, як відомо, реалізацію 3 основних завдань: 1) дати учням знання з мови і вміння використовувати їх у практиці; 2) розвивати мислення, творчі вміння й здібності; 3) виховувати національно свідому особистість.
Результативність реалізації навчальної мети – свідомість, міцність і глибина знань учнів з української мови перебуває у прямій залежності від активної зацікавленості предметом, бажання знати його, тобто від рівня мотивації учнів до вивчення предмету.
Починаючи викладати українську мову в 5 класі, наша кафедра філологічних наук ставила перед собою питання: як зробити урок не лише пізнавальним, інформативним, але й підтримувати у дітей зацікавленість предметом, бажання вчитися, зробити урок цікавим, підвищити у школярів мотивацію до навчання?
Шукаючи відповідь на це питання, ми дійшли висновку, що зацікавити, вмотивувати учнів до вивчення предмету можна шляхом уникнення одноманітності, шаблонності в роботі, використання таких форм, методів навчання, які збуджують пізнавальний інтерес і стимулюють самостійне мислення школярів.
Як відомо, вся діяльність дитини складається з окремих послідовних операцій. Спочатку учень сприймає інформацію, а далі мислить на підставі її. При цьому дуже важлива зацікавленість у цьому процесі. Причому, всі ці операції взаємопов’язані між собою. Тому вчитель має спрямувати всі свої творчі зусилля на створення системи активних методів навчання, що будуть направлені на активізацію мотивації учнів до навчання та їх пізнавальної діяльності.
Активні методи навчання – це такі методи, які забезпечують засвоєння інформації учнями в активній діяльності. Тому до них можна віднести ігрові завдання та інтерактивні технології навчання.
Психологічний стан учня в процесі пізнавальної діяльності, його зацікавленість, розуміння мотивації у навчанні залежить від тієї активності, яку він проявляє на уроці.
Працюючи два роки над проблемною темою «Підвищення зацікавленості та мотивації навчання учнів 5 – 6 класів на уроках української мови через використання ігрових завдань та інтерактивних технологій», викладачі нашої кафедри спиралися на педагогічний досвід доктора педагогічних наук, професора О.Пометун, кандидата педагогічних наук Л.Пироженко (які займаються вивченням використання у навчанні інтерактивних технологій) та кандидата педагогічних наук Г.Передрій (яка обстоює ідею використання ігрових форм роботи). Але якщо питання впровадження інтерактивних технологій навчання є одним із нових у педагогіці, то на використання ігрових завдань, які допомагають підвищити мотивацію учнів до навчання, зацікавити їх предметом, педагоги наголошували і раніше.
Вивчаючи їх досвід, ми зрозуміли, що на сьогоднішній день покликані зробити урок цікавим, пізнавальним, таким, що може розкрити творчий потенціал особистості, дасть змогу постійно підтримувати високий тонуc дитячої уваги, навчить приймати самостійні рішення саме інтерактивні технології та ігрові завдання.
Це підтверджують і результати психолого-педагогічних досліджень останніх років, за якими у середньому за допомогою гри учні засвоюють навчальну інформацію на 70%, а інтерактивне навчання дає 50 – 90% засвоєння матеріалу (завдяки практиці через дію, негайному застосуванню та навчанню інших).
Робота над даною проблемною темою, впровадження її у власний педагогічний досвід, дали нам змогу переконатися в тому, що поруч з пояснювально-ілюстративними прийомами вчитель повинен застосовувати нові, особистісно зорієнтовані, в яких посилений творчо-діяльнісний компонент. Лише в цьому разі учні під керівництвом учителя здобувають (а не отримують) справді необхідні знання, вміння, навички. І починати таку роботу необхідно відразу, з 5 класу, тому що саме в цьому віці у дітей зникає безумовна мотивація до навчання, і вчителю необхідно викликати і посилити у школярів власні корисні мотиви у навчанні, викликати інтерес, сприяти кращому засвоєнню і запам’ятовуванню відомостей з мови.
Ці завдання нам, як учителям, вдається реалізовувати, використовуючи на уроках української мови в 5 – 6 класах ігрові завдання та окремі інтерактивні технології навчання, які дають змогу створювати на уроці ситуацію успіху, включати ігрові моменти, супроводжувати роботу доброзичливим коментарем, що дуже важливо для учнів 5 – 6 класів з огляду на їхні вікові психологічні особливості. На таких уроках запорукою успіху стає вміння створити атмосферу пізнання, пошуку, зацікавленості.
Важливим є те, що, застосовуючи елементи інтерактивного навчання на уроках української мови в 5 – 6 класах, наша кафедра зрозуміла, що завдяки таким технологіям учні вчаться бути демократичними, критично мислити, співпрацювати, приймати рішення, спілкуватися з іншими.
Основними методами і прийомами інтерактивного навчання є самостійна робота, проблемні та творчі завдання, запитання учнів до вчителя та навпаки. Все це сприяє розвитку творчого, критичного мислення.
Хочемо зазначити, що використання інтерактивних технологій не є для нас самоціллю, а лише засобом, який сприяє співробітництву на уроці.
Що стосується впровадження даних технологій на уроках мови в 5 класах, то ми, звичайно, використовуємо не весь їх спектр, а тільки найдоступніші, найзрозуміліші для учнів. Це такі технології як «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в парах, «Навчаючи – вчусь», «Метод ПРЕС», «Займи позицію», «Незакінчене речення».
Наприклад, інтерактивну технологію «Мікрофон» наші вчителі використовують на етапі мотивації навчальної діяльності. Учні мають уявити, що працюють з мікрофоном (ручка, олівець) і, передаючи його один одному, висловити власну думку про те, чого вони очікують від уроку (що дізнатися, чого навчитися, що пригадати), виходячи з теми.
У такий же спосіб можна провести етап підсумку уроку, поставивши до учнів питання : чи досягнута мета уроку? чи довідались вони щось нове? чи збагатили свої знання, словниковий запас тощо? чи сподобався урок? чим?
Інтерактивну технологію «Метод ПРЕС» застосовуємо, якщо потрібно учням довести і обґрунтувати свою точку зору, відповідаючи на питання за схемою:
- Я вважаю,… - Тому що … - Отже, …
Цю ж технологію можна застосовувати і під час підсумків уроку, коли перед учнями стоїть питання:
- Чого не вдалося досягти на уроці?
- Що було особливо вдалим?
Наприклад, вивчаючи в 5 класі правопис префіксів з-, с-, використовуємо інтерактивну технологію «Мозковий штурм» :
- Якого правила стосується сполучення слів «кафе птах»?
- Сформулюйте це правило.
- Наведіть приклади слів на це правило.
На етапі формування вмінь і навичок викладачі української мови та літератури нашої школи використовують інтерактивну технологію «Займи позицію». Наприклад, при вивченні теми «Групи прикметників за значенням» кожен учень витягає аркуш з написаним на ньому прикметником. На дошці – в різних місцях – аркуші з написами: «якісні», «відносні», «присвійні». Кожен учень повинен підійти до відповідного аркуша, назвати свій прикметник і обґрунтувати власний вибір.
Використовуючи на уроках названі технології, мовники помітили певний результат: учні не лише засвоюють знання, але й розуміють, вчаться їх застосовувати, аналізувати, синтезувати, оцінювати. Тобто, така робота сприяє дуже високому рівню активності учнів, що, на нашу думку, головним джерелом мотивації навчання стає інтерес самих учнів.
Нам же, як учителям, використання таких технологій дає змогу розв’язувати ряд завдань: пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати схилятися до моєї думки, розвивати критичне мислення школярів, навчити бачити помилки або логічні порушення у твердженнях інших учнів, вміти аргументувати власні думки, змінювати їх, якщо вони невірні тощо.
Також нам допомагають підвищувати пізнавальну діяльність, мотивацію учнів 5 класів до вивчення мови ігрові завдання, які ми намагаємося використовувати на своїх уроках частіше (якщо це вмотивовано типом уроку, його завданнями), тому що вони, у поєднанні з іншими формами роботи, сприяють глибшому засвоєнню знань, індивідуалізації навчання, визначенню рівня сформованості вмінь і навичок учнів, розвивають пам’ять, увагу, вміння аналізувати, порівнювати мовні явища. До того ж, школярів цього віку лінгвістичні ігри певною мірою активізують.
Крім того, використання ігрових завдань сприяє розвитку мислячої особистості. По-перше, такі завдання здебільшого є пошуковими. Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра, увагу, ініціативність. По-друге, робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. По-третє, самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.
Досягненню вищезазначених завдань і цілей уроку сприяють цілий спектр лінгвістичних ігор, які ми впроваджуємо на уроках мови у 5 класах: кросворд, вікторина, аукціон, мовний конкурс, лінгвістична загадка, лінгвістична задача, «Сходи», «Перехрестя», ребус, «Ти – редактор», «Зайвина», «Спіймай помилку», «Вірю – не вірю», «Визбирувач», «Сортування», «Найрозумніший», «Мовна дуель», «Останнє слово – за тобою», «Хто швидше», «Лінгвоестафета», «Ти – учитель», «Слово-піраміда» тощо.
Ігрові завдання учителі нашої кафедри використовують на різних етапах уроку, тому що вони дають можливість і активізувати увагу учнів, і відпрацювати засвоєні знання, і зняти напруження, і підвищити продуктивність роботи. Наведемо декілька прикладів використання ігрових завдань:
|
|