|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
|
Дiяльнicть педагога, як ocнoвний виховний захист на дiяльнicть самого пiдлiткa: - соціальний педагог має налагоджувати емоційний i змicтoвий контакт у взаєминах з підлітком; - спеціаліст має знати цілі i мотиви діяльності підлітка-девіанта; - педагог повинен уміти знайти правильні шляхи, які ведуть до нівелювання асоціальних відносин пiдлiткiв з девіантною поведінкою i налагодження соціально-ціннісних особистих i ділових взаємовідносин; - соціальний педагог має створити пoвнoцiннy готовність пiдлiткiв до виконання змодельованої дiяльнocтi. Процес соціальної реабілітації пiдлiткiв з девіантною поведінкою ставить перед соціальним педагогом такі завдання:
Розділ 3. Практична діяльність профілактики девіантної поведінки в молодіжному середовищі (на прикладі діяльності Пустомитівського районного центру СССДМ). 3.1. Тренінг та його атрибути. Під час тренінгу створюється неформальне, невимушене спілкування, яке відкриває перед групою безліч варіантів розвитку й розв’язання проблеми, заради якої вона зібралася. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим. Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування. Так само, як і будь-яке навчальне заняття, тренінг має певну мету. Нею можуть бути:
Цілями проведення тренінгів здорового способу життя є:
Тренінг має свої “атрибути”. До них належать:
Тренінгова група – це спеціально створена група, учасники якої за сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілкування, спрямоване на досягнення визначеної мети та вирішення поставлених завдань. Тренінгова група зазвичай включає 15-20 осіб. Така кількість людей дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати людей. Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості: від 1,5-3-х годин (2-4 академічні години, тривалістю 45 хвилин кожна) до декількох днів поспіль. За тривалістю найбільш вдалою формою групової роботи є марафон, тобто проведення занять тривалістю 6-8 годин щоденно протягом кількох днів. За такої форми роботи передбачається велика обідня перерва (не менше години) та дві перерви по 15-20 хвилин через кожні 1,5-2 години роботи. Під час коротких перерв учасникам доцільно запропонувати напої (чай, каву, воду, соки тощо), можна й легку їжу (бутерброди, цукерки, печиво тощо).вважається, що такої тривалості перерви достатньо для відновлення сил учасників. Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташовані по-різному, але доцільно уникати “аудиторного” та “шкільного” стилів. Добре, коли стільці для учасників розташовуються напівколом – це сприяє створенню неформальної атмосфери, забезпечує можливість кожному бачити всіх учасників тренінгу, підкреслює рівнозначність позицій усіх учасників. Це сприяє створенню атмосфери відкритості, розвитку довіри, уваги та інтересу учасників один до одного. Головне, що забезпечує сприятливу атмосферу для навчання у тренінговій групі, - це правила, яких має дотримуватися кожен учасник. Основні з них: цінування часу; ввічливість; позитивність; розмова від свого імені; “додавання”; добровільна активність; конфіденційність; “стоп”; “піднята рука”; зворотний зв’язок. Правила приймаються на початку тренінгу всіма учасниками групи, і потрібні для того, щоб кожний міг:
Тренінг проводить тренер (ведучий), котрий спілкується з учасниками “на рівних”, тобто є таким самим учасником тренінгової групи , як і інші учасники. Але він одночасно є й каталізатором усіх процесів, що відбуваються в групі, “водієм” групи на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу (для цього він повинен розуміти настрій кожного учасника).Тренер відрізняється від інших учасників тим, що:
Остання теза пов’язана з тим, що після завершення тренінгу не всі його результати осмислюються учасниками одразу. Повною мірою ефект тренінгу з’ясовуватиметься пізніше, коли учасники застосовуватимуть набуті знання та зміни в практиці, повсякденному реальному житті. У тренінгу широко використовуються методи, які спрямовані на стимуляцію взаємодії учасників. Усі вони об’єднуються під назвою інтерактивні техніки і забезпечують взаємодію та власну активність учасників під час динамічного навчального процесу. Проведення тренінгу відбувається за чітко визначеною структурою. Типова структура, мета та завдання тренінгу разом слугують основою для складання плану його проведення. Такий план може мати різні форми (таблиця, перелік послідовних дій, схема, мапа тощо), але принципово те (і це слід добре засвоїти майбутньому тренеру), що план тренінгу слід складати обов’язково. Природно, це не означає, що тренінг пройде повністю так, як було заплановано. Проте план допоможе тренеру дотримуватися основних питань, які мають бути опрацьовані в ході роботи групи, інакше неможливо досягти поставленої мети тренінгу. Підсумувати викладену інформацію щодо того, як розуміти тренінг та його атрибути, можна так. Тренінг – це:
3.2. Особливості комунікативної культури підлітків. Нова модель суспільства в нашій країні відзначається переходом до нового типу культури спілкування – комунікативної культури. Завдання формування комунікативної культури юного покоління є надзвичайно важливим компонентом соціального ставлення молоді. Комунікативна культура особистості визначається нами як система знань, норм, цінностей та зразків поведінки, прийнятих у суспільстві, та вміння особистості органічно, природно і невимушено реалізувати їх у діловому й емоційному спілкуванні. При цьому комунікативна культура вбирає загальні ознаки культури, відображаючи специфічний характер комунікації. Спілкування є домінуючим видом діяльності. У підлітковому віці спілкування – це сфера життєдіяльності, яка виступає плацдармом його особистостей. У спілкуванні підліток реалізує свою потребу бути особистістю, утверджує відчуття дорослості в очах людей, які його оточують. Вивчення підлітків, котрі соціально розвинені, показало, що для всього підліткового періоду розвитку притаманна в основному орієнтація дитини на світ дорослих, в якому відображається прагнення до налагодження рівноправних відносин з дорослими людьми. Орієнтація на світ дорослих відображається в ідентифікації підлітка з певною позавіковою соціальною групою, прагнення наслідувати норми даної групи. Особливістю соціального статусу підлітка є те, що у підлітковий період людина виходить на новий рівень відносин зі світом дорослих, із суспільством як системою соціальних зв’язків, у яких вона повинна знайти своє місце. На підставі численних досліджень доведено, що серед інструментальних цінностей, тобто тих, які є засобами для досягнення цілей у житті, у підлітків домінують ті, які забезпечують регулювання відносин між людьми. Вивчаючи структуру розуміння підлітками найближчого оточення, можна сказати, що в її центрі знаходяться комунікативні властивості цих людей. При цьому образ людей, які оточують підлітка, має вплив на систему його цінностей, на зміст і характер ставлення до оточення , способи і мотиви спілкування з різними людьми з цього оточення. Все це доводить, що особливістю підліткового віку є, очевидно, орієнтація на засвоєння зовнішніх форм відносин, способів, прийомів, механізмів спілкування. Можна допустити, що культурна специфіка спілкування, яка проявляється в етикеті, повинна закріплятися в підлітковому віці. Проте, як показують спостереження, саме у спілкуванні підлітки відчувають найбільші труднощі. Це викликано суперечністю між особливою цінністю спілкування як фактором розвитку особливості і невмінням організовувати спілкування і будувати відносини з людьми, які оточують. За результатами досліджень Українського інституту соціальних досліджень, який вивчав відхилення у поведінці неповнолітніх (в основному правопорушення й аморальні вчинки), такі форми відхилень у поведінці, як алкоголізм, наркоманія, проституція, бійки свідчать про вкрай низький рівень мовленнєвої культури і тісно пов’язані з грубістю і неповагою до особистості, що є властивим для більшості підлітків. Цієї думки дотримуються 80 відсотків учнів ПТУ і старшокласників загальноосвітніх шкіл. Інші форми відхилень у поведінці, на думку самих підлітків, притаманні лише 30-40 відсоткам ровесників. Серед причин відхилення у поведінці на перше місце виходить бажання завоювати авторитет, звернути на себе увагу (32,4%), потім ідуть за значущістю необхідність захисту своєї честі, відсутність проявів сміливості, рішучості. У цьому віці підлітки не володіють повною мірою навичками комунікації, не орієнтуються у правилах пристойної поведінки, мало знають про правила спілкування. Все це ускладнює процес соціально-моральної адаптації, руйнує стосунки з навколишнім світом і, в кінцевому результаті, порушується природній і нормальний хід соціалізації. Що стимулює виховання комунікативної культури підлітків? Перше – це забезпечення емоційно-змістового аспекту спілкування завдяки таким рівням спілкування: інформаційного, дискутивного, сповідального. Друге – простір спілкування, тобто умови безпосереднього контакту, авторитарне розміщення, демократичне. Третє – надання підліткам своєчасної можливості переживати успіх чи невдачу у ході організації діяльності. Четверте – коло спілкування. Розширення кола спілкування. Постійна зміна підлітками свого кола спілкування дає їм змогу кожного разу випробовувати себе, врахувати помилки попереднього досвіду спілкування. П’яте – засоби спілкування: мова (якість голосу, темп мовлення, тон), тобто експресивне забарвлення мовлення, кінечна мова. Шосте – стиль спілкування дорослих і підлітків, який є по суті сукупністю способів взаємостосунків, які сформувалися. Він може бути авторитарним, демократичним, ліберальним, а також на основі дружнього ставлення, спілкування – залякування, спілкування – загравання. Незаперечним у якості комунікативної культури є мотивізація спілкування. Підлітки завдяки особливостям свого віку можуть іти на контакт, будучи враженими лише зовнішньою привабливістю іншої людини, яку прийнято називати партнером спілкування. Якщо ж враховувати хворобливу пристрасть сучасних підлітків до грошей, речей, то не важко переконуватися в тому, що чимало із них прагнуть вступити у спілкування, лише виходячи з бажання налагодити такі контакти, за якими є “зручні люди”, здатні забезпечити “легкі гроші”, видиме благополуччя . Тому так багато важить вибір партнера і стилю спілкування. При цьому, як засвідчує практика, вибір партнера спілкування орієнтований, перш за все, на забезпечення собі соціального захисту. Вибір партнера спілкування диктується тими чи іншими мотивами, що випливають із душевного стану, матеріальних посягань чи характеру виконуваної роботи. Можна також назвати такі мотиви, як емоційні враження, довірливі відносини, просто проведення часу. Досить помітною помилкою у вихованні комунікативної культури підлітків є нав’язування партнерів спілкування, що супроводжуються, з одного боку, забороною на так звані “шкідливі” контакти, а з другого боку – на залучення до спілкування з корисними партнерами. Це, звичайно, добре з позиції дорослого. З позиції підлітка – це насильство над його сферою життя, що рано чи пізно призводить до душевних страждань, сумнівів. І моральна відповідальність за це лягає на дорослу людину. Варто звернути увагу ще на одну невід’ємну особливість у спілкуванні підлітків – це труднощі, з якими вони стикаються. Кожен із підлітків пране до свободи вибору партнерів для спілкування. Проте реально більшість з них відчуває чималі труднощі при установлені первинного контакту, вироблені стилю поведінки у спілкуванні з іншими людьми. Ці особливості проявляються у замкнутості чи багатослів’ї як своєрідному психологічному “прикриті”. До них можна віднести і відсутність взаєморозуміння, і однобічну чи взаємну агресивність, і небезпеку бути ображеним, відчуженим та й просто попасти в залежність від будь-кого, і небажання відчувати нав’язування партнера спілкування. Вправа для сприяння міжособистісному спілкуванню. “Спитай - відповім”. Мета – сприяти умінню учасників ставити запитання, долати почуття ніяковості, незручності, якщо вони не звикли вільно й чітко це робити. Час – з розрахунку приблизно 2 хвилини на кожного учасника. Кількість учасників – без обмежень. Матеріали – картки з запитаннями за темою заняття, заздалегідь підготовленими тренером. Особливі вимоги до приміщення – столи для письма. Процедура: тренер роздає кожному учаснику по одній пронумерованій картці з одним запитанням, яке стосується теми, котра вивчається на занятті; попереджає, що по ходу заняття запропонує відповісти на це запитання і що відповідь є невід’ємною частиною навчання. По ходу обговорення відповідної теми в доречних місцях тренер запитує: “У кого знаходиться картка номер…”. Учасник, який отримав картку з відповідним номером, зачитує запитання вголос і дає відповідь. Ця вправа сприяє концентрації уваги до обговорюваного матеріалу, а також призвичаює учасників до постановки запитань. Крім того, по ходу заняття тренер заохочує учасників до постановки запитань, які вони формулюють самостійно.
а) якість голосу; ж) розмова; б) тон; з) гроші; в) поглажування; и) довірливі відносини; г) доторкання до людини; і) темп мовлення; д) поцілунки; ї) враження. е) жести, міміка; є) поза; 17. Як ти гадаєш, емоційна реакція у процесі спілкування повинна бути присутня? Поясни свою відповідь. 18. Як ти думаєш, що відноситься у нижче переліченому до форми відхилень у поведінці: 1 – алкоголізм; 7 – бійки; 2 – проституція; 8 – шопінг; 3 – зайняття спортом; 9 – відвідування театрів; 4 – колекціювання монет; 10 – наркоманія; 5 – навчання у школі; 11 – злодійство; 6 – брутальні висловлювання; 12 – одностатева дружба Список літератури:
|
|
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |
ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ... РОЗДІЛ СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ |
|
«Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» Розділ Програма соціологічного дослідження на тему : «Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» 16 |
СИЛА АРГУМЕНТІВ ЧИ АРГУМЕНТ СИЛИ? Обласним центром практичної психології та соціальної роботи в листопаді 2008 року було проведено опитування серед учнів, педагогів... |
|
На допомогу класному керівнику Заходи з профілактики соціальної дезадаптації |
Дипломна робота з психології Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів |
|
УКРАЇНА Про районну Програму соціальної підтримки сім’ї, дітей та молоді на 2012-2015 роки |
Ініціатор розроблення програми : відділ у справах молоді та спорту... Виконання районної цільової соціальної програми з оздоровлення та відпочинку дітей на 2013-2015 роки дасть змогу |
|
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ |
Характер адаптації дошкільника та поведінка дорослих Під час першої фази ( ФАЗА „ ПРОТЕСТУ ” ) поведінка малюка характеризується гострим душевним стражданням – він плаче, закликаючи... |