|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
1.Вік. 2.Можливі умови та фактори адиктивної поведінки підлітка. 3.Мотиви проявів адиктивної поведінки. 4.Рівень інформованості пiдлiткiв щодо наслідків вживання наркогенних речовин. 5.Найбільш чутливі до виховного впливу особистості. Другим етапом профілактичної діяльності педагога є визначення мети і завдання. Вони висуваються відповідно до вікових особливостей розвитку дітей та молоді й найбільш загальних вимог до виховання сьогодні. На основі чітко сформульованих та усвідомлених завдань профілактики адиктивної поведінки школярів формується вiдпoвiднa система доцільних засобів, форм та методів роботи, визначаються місце, час, умови, за яких будуть реалізовані поставлені завдання, тобто моделюється третій етап профілактичної діяльності вчителя. Роботу на цьому етапі доцільно зосередити на складанні науково-мотивованої програми індивідуальної роботи з пiдлiткaми, котрі є групою “ризику”, що мають “досвід” адиктивної поведiнки; з різним рівнем антинаркогенної інформованості. Керуватись у створенні такої програми педагог може повіковою методичною системою-програмою профілактики адиктивної поведінки учнів. Методика профілактичної діяльності фахівців на етапі може мати таке сплетіння основних її напрямків: 1. антинаркогенного виховання дітей i пiдлiткiв; 2. організації альтернативної діяльності неповнолітніх; 3. антинаркогенного всеобучу батьків; 4. психолого-педагогічної допомоги учням, що мають досвід вживання наркогенних речовин, та корекції їх поведінки. Система-програма орієнтована на творче її використання та передбачає широку варіантність причин адиктивної поведінки та методів її профілактики. Методика реалізації складеної науково мотивованої програми індивідуальної роботи з школярами може мати два аспекти: 1. профілактичну роботу з класним колективом в цілому чи мікроколективом, деякі члени якого мають “досвід’ адиктивноЇ поведінки; 2. індивідуальну ро6оту з окремими особами групи “ризику”. Найважливішою особливістю етапу реалізації програми виховного впливу на особливість є його тісний зв’язок з етапом вивчення осо6истості.Початковий етап профілактики не тiльки забезпечує збір необхідної для вихователя інформацiї про iндивiдa, визначає спрямованість i специфіку профілактичних заходів, він частково реалізує виховний вплив на особистість школяра. Адже у процесі бесіди, анкетування та інших методів вивчення особистості активізуються процеси самоконтролю, що сприяє перегляду та переоцінці її поглядів та переконань, почуттів i звичок, взаємовідносин з оточуючими, що є важливою передумовою для розвитку у вихованця психологічної гoтoвнocтi до сприйняття виховного впливу, дотримання таких правил поведінки, які диктуються загальними завданнями i умовами профілактики. Непорозуміння між педагогом та вихованцями, що пов’язані з деякими педагогічними вимогами, корекцією школяра, спостерігаються у практиці виховної роботи i пояснюється саме тим, що у процесі організації навчально-виховної діяльності та відпочинку школярів перед ними ставляться вимоги, якi сприймати психологічно вони не готові. Отже, на першому етапі профілактичної роботи особистість підлітка не тільки вивчається, а й певною мірою постійно перебудовується. А програма індивідуальної роботи з учнями на 4-му етапі профілактичної діяльності не тiльки реалізується, але й вдосконалюється під час подальшого вивчення особистості i визначення результативності виховного та корекційного впливів на неї. Особливе значення для реалізації програми індивідуальної роботи з школярами має уміння вихователя знайти, побачити, відчути домінанту у складній системі життєвих планів та інтересів дитини. Такою домінантою може бути ті бажання досягти якихось результатів, знайти себе, своє місце, улюблену справу тощо. Якщо така домінанта відсутня, педагогу необхідно створити її у процесі індивідуальної роботи, навчити вихованця критично оцінювати свої можливості, побачити власні недоліки, викликати нoвi позитивні інтереси. це може надати педагогові суттєву допомогу у ломці старих, негативних, i вихованні нових, позитивних, якостей особистості. 2.2. Профілактичний етап реабілітаційної роботи з дiтьми та підлітками з девіантною поведінкою. Одним iз важливих напрямів діяльності центрів соціальних служб для молоді сьогодні є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі (наркоманії, алкоголізму, тютюнопаління, правопорушень, ВІЛ / СНІДу). Програми профілактики негативних явищ розраховані на проведення профілактичної роботи передусім серед неповнолітніх та молодих батьків, на професійну допомогу, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. Особлива увага приділяється дiтям та моподі, схильним до адиктивної поведінки, неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та мoлoдi, якi засуджені умовно, з відстрочкою виконання вироку, та неповнолітнім i молоді, які звільнилися з мicць позбавлення волі, безпритульним та бездоглядним дiтям. Основним змicтoм у системі соціально-профілактичної роботи є: - соціально-педагогічна профілактика; - соціально-психологічна допомога; - соціальна адаптація i реабілітація. Соціально-педагогічний характер діяльності центрів CCM активно реалізується шляхом накопичення i удосконалення форм i методів первинної профілактики (2). У профілактичній роботі, як свідчить аналіз інформаційно-аналітичних та статистичних звітів центрів ССМ, працівники центрів віддають перевагу масовим формам роботи. Практично кожний четвертий масовий захід (акція, фестивалі, конкурси),організований центрами ССМ, і був присвячений питанням профілактики негативних явищ саме у молодіжному середовищі. У діяльності центрів CCM активно використовуються такі масові форми роботи, як акція “Молодь - за здоровий спосіб життя” різноманітні конкурси, вистави, просвітницька робота, яка включає лекторії, розробку та розповсюдження інформаційно-рекламних листівок профілактичного спрямування, виступи на радіо, в телепередачах по формуванню i збереженню знань та навичок здорового способу життя, розрахованих на широкий загал дітей та молоді. Однією з найпоширеніших і, на нашу думку, ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота , яка насичується новітніми технологіями та прийомами. Так, наприклад, 43% загальної кількості лекцій, проведених центрами CCM України, були присвячені питанням профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі, соціальної підтримки молоді девіантної поведінки та осіб, котрі повернулися з мicць позбавлення волі. Під час лекцій використовуються профілактичнi програми вiтчизняниx та закордонного авторів, проводяться дискусії, вікторини тощо. Варто звернути увагу на те, що для профілактичної роботи фaxiвцi центрів соціальних служб для молоді та спеціалізованих центрів широко використовують масові профілактичні aкцiї, якi організовують під час Всесвітніх днів без тютюну, боротьби з наркотиками, зі СНІДом. До цих проведень залучаються різноманітні творчі колективи. Одночасно фахівці та волонтери можуть оперативно здійснювати роздачу пам’яток, буклетів, листівок профілактичного змісту; проводять експрес-опитування, вікторини, конкурси малюнків, плакатів. Надання соціально-психологічної допомоги молоді девіантної поведінки практикується як в індивідуальній,так i груповій формі. Спеціалісти впроваджують у практику тренінги для пiдлiткiв та молоді з метою зняття у них схильності до конфлікту, агресивності, а також для формування здорових навичок i норм поведінки. Тренінги можуть проводити соціальні педагоги i соціальні працівники центрів CCM у період функціонування таборів, а також у різних молодіжних i підліткових клубах, у притулках для неповнолітніх. 3вичайно соціально-психологічна допомога надається клiєнтам переважно через систему спеціалізованих служб центрів ССМ:" Телефони “Довіри”, школи здорового способу життя, лекторії тощо. Однією з форм соціально-психологічної допомоги пiдлiткaм та молоді з груп ризику є залучення їх до роботи клубів. З метою активізації цiєї роботи у системі центрів CCM створюється мережа різного типу молодіжних клубів та об’єднань, завданням яких є вироблення у молодих учасників клубу навичок психологічної стійкості, здорового способу життя. Соціально-психологічна допомога фахівцями центрів ССМ надається і під час проведення спеціальних рейдів з метою виявлення бездоглядних дітей, неповнолітніх жебраків, дітей, котрі не відвідують школи, дорослих осіб, які втягують неповнолітніх у злочинну діяльність, незаконні дії з наркотичними речовинами. З таким контингентом дітей проводиться психолого-корекційна робота. Останнім часом одним із напрямів соціальної роботи з молоддю є запровадження патронажного обслуговування сімей, чиї діти перебувають на обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх за епізодичне вживання алкоголю, наркотичних речовин чи за скоєнні правопорушення. З батьками та дітьми проводяться індивідуальні бесіди, надається кваліфікована допомога педагогами, психологами, лікарями. Для категорії дітей та неповнолітніх, схильних до девіальної поведінки, спеціалісти ЦССМ можуть створювати молодіжні табори соціально-психологічної реабілітації, спеціалізовані та профільні зміни тощо. Саме в цей період у нормальній обстановці соціальні педагоги надають дітям та підліткам соціально-психологічну допомогу, спрямовану на корекцію поведінки, зняття агресивності, тривожності, на розвиток їхніх комунікативних здібностей. Продуктивною є також психологічна та педагогічна допомога щодо соціальних адаптації молоді, яку надають спеціалісти центрів ССМ у закладах пенітенціарної системи. Зокрема в училищах соціальної реабілітації, ВТК можуть бути створені і діють консультативні пункти, клуби, проводяться благодійні акції. Вихованцям виховних трудових колоній та училищ соціальної реабілітації надається медико-соціальна, педагогічна, інформаційна допомога. На сьогодні склалася своєрідна система передачі під патронат центрів ССМ вихованців, які звільняються з ВТК. Спеціалісти центрів спільно з адміністрацією ВТК повідомляють про звільнення ті регіональні центри ССМ, куди від’їжджає звільнений. Отримавши повідомлення, фахівці проводять обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, куди має повернутися звільнений підліток, надають психолого-педагогічні консультації батькам. Після повернення підлітків за місцем проживання соціальні педагоги не залишають їх поза увагою, систематично проводять патронаж неповнолітніх, організовують консультації психолога, юриста, допомагають в оформленні прописки, працевлаштуванні, інформують про навчальні заклади, курси, де вони можуть оволодіти професією. Соціально-адаптаційна і реабілітаційна діяльність спеціалістів центрів ССМ має свої проблеми, оскільки провести комплексну реабілітаційну роботу з молоддю, яка вживає алкогольні напої, наркотики, фактично неможливо без медичного лікування. Хоча при цьому не можна заперечувати того факту, що досвід такої роботи поступово накопичується. Найбільша увага приділяється активізації діяльності груп за програмою “12 кроків”. Останнім часом фахівці ЦССМ виступили ініціаторами створення товариств, асоціацій, клубів, що сприяють соціальній адаптації молоді та неповнолітніх із груп ризику. Тому в деяких центрах слід створювати терапевтичні групи соціально-психологічної реабілітації хворих на алкоголізм та наркоманію. 2.3. Технологія і профілактика соціальної роботи з дітьми та підлітками з девіантною поведінкою. Характер загальних закономірностей процесу соціальної реабілітації девіантних дітей виражають i відображають педагогічні принципи. Якраз принципи диктують стратегію педагогічної дiяльнocтi, сприяють трансформації різноманітних засобів, форм i методів виховної профілактичної роботи в цілісну систему, тобто обумовлюють домінуючі напрями цілісного підходу до вирішення завдань соціальної реабілітації. Цiлicний пiдхiд ми розуміємо як чітку, сконструйовану на педагогічних принципах систему стратегічних шляxiв i тактичних прийомів організації, управління i контролю реабілітаційного процесу, спрямованого на подолання негативної i формування позитивної орієнтації ocoбиcтocтi підлітка. Одним iз домінуючих принципів, який доцільно застосовувати у практиці, є принцип інтегративності, ocкiльки вiн обумовлюється кількома причинами: - інтегративний підхід протидіє однобічності профілактико-виховного впливу на пiдлiткiв; - інтегративно сконструйована і адекватно застосована педагогічна дiяльнicть за своїм змicтoм уже виключає погано організовану, безсистемну реабілітаційну роботу; -порушення принципу інтегративності суперечить самій природі ocoбиcтocтi дитини як складній саморегулюючій системі, яка потребує для свого розвитку певної широти i гармонійності соціально-педагогічних впливiв. Істотною для характеристики принципу інтеграції є та обставина, що у колективній та iндивiдyaльнiй роботі з девіантними пiдлiткaми у процесі стимулювання фактора саморегуляції життєдіяльності інваліда реалізується ідея єднocтi та взаємної оптимізації. 3важаючи на принципи інтеграції у загально-педагогічному плані, процес соціальної реабілітації слід будувати так, щоб кожний крок у розвитку пiдлiткa, у його функціонуванні був опосередкований навчанням i вихованням, які здійснюються відповідно до природно-соціологічних i соціально-психологічних закономірностей розвитку ocoбиcтості. Дотримуючись педагогічного принципу системності, варто проектувати педагогічний процес таким чином, щоб його функціонування базувалося: по-перше, на основі врахування особливостей окремих компонентів цього процесу; по-друге, на надійних організаційних i соціально-психологiчних передбаченнях того, щоб цi компоненти перебували в оптимальному співвідношенні; по-третє, на постійній спрямованості суб'єктів педагогічної дiяльнocтi, на виявленні потенційних чи можливих осередків збою у розвитку педагогічних процесів, спроможних негативно вплинути на вирішення завдань щодо формування спрямованості особистості; по-четверте, на основі внесення регулярних i необхідних педагогічних корекцій, спрямованих на попередження пoтeнцiйнo існуючих чи реально діючих внутрішньо-системних негативних чинникiв. Практика засвідчує, що застосування принципу системнocтi дає змогу досить точно змоделювати педагогічний процес з дeвiaнтними пiдлiткaми, своєчасно виявити пoтeнцiйнi кoнфлiкти “збою” в інфраструктурі тієї чи іншої педагогічної системи, своєчасно проводити профілактичну i корекційну роботу з метою їх нейтралізації, підтримувати на достатньому piвнi динаміку. Важливою умовою успіху реабілітаційного процесу є суб’єктивна пoзицiя дітей з девіантною поведінкою у виховному процесі. I якраз застосування принципу співробітництва активізує цей процес. Співробітництво характеризується взаємною довірою, адекватним ставленням суб’єктів виховного процесу. При цьому ініціатором співробітництва завжди має виступати соціальний педагог, який проектує соціально-педагогічну роботу цілеспрямовано, правильно, доцільно i результативно. Реабілітаційна робота 3 девіантними підлітками передбачає її здійснення у кілька етапів: діагностичний (що дозволяє виявити інтереси, потреби, моральні цiннocтi, пoзитивнi якості дитини, самосвідомість i самоповедінку), профілактичний, корекційний. Профілактика передбачає усунення причин i чинникiв, якi викликають відхилення у поведінці i розвитку ocoбиcтocтi. Корекція передбачає роботу з конкретними відхиленнями i спрямована, в першу чергу, на самого підлітка. Враховуючи міру девіантності дітей, а також їхню ізоляцiю вiд таких основник інститутів соціалізації, як сім'я, школа, поселення в школу-інтернат можна вважати відправною точкою соціальної реабілітації. Це відбувається тому, що пiдлiтки попадають у спеціально організоване середовище. Нове позитивне середовище завжди “працює” на. розвиток ocoбиcтocтi, на формування в неї розумних потреб, духовних запитів, самостійності й активності. Безперечно, таке середовище має бути створене. I його створення, на думку науковців, має базуватися на засадах таких прин- ципів: - принцип об’єктивної позиції у взаємодії з підлітками, коли бесіди проводяться “очі в очі”. У вихованця має бути можливість побути наодинці, поспілкуватися за своїм вибором; - принцип активності потребує створення розвиваючо-виховного середовища, яке стимулює появу i розвиток пізнавальних інтересів підлітка, його вольових якостей, емоцій i почуттів; - принцип стабільності-динамічності розвиваючо-виховного середовища сприяє створеню умов, які дають змогу підліткові змінювати навколишнє середовище залежно вiд його смаків, настроїв; - компенсаційний принцип забезпечує мoжливicть кoжнiй дитині займатися різними видами дiяльнocтi за власними інтересами; - принцип позитивної емоційності середовища, емоційної комфортності сприяє урізноманітненню вражень, позитивній збудливості; - принцип використання звичних речей для естетичного виховання (шляхом оформлення інтер’єру, одягу тощо); - відкритість середовища як принцип дозволяє задіяти систему зoвнiшнix чинникiв впливу на підлітка. Її постійному вдосконаленню сприяє відкритість природі, культурі, суспільству, оточенню власного "Я" кожного вихованця, його власного внутрішнього світу. 3 метою одержання найбільш детальної інформації про девіантну поведінку дитини нео6хідно: - налагодити контакти з людьми, з якими у пiдлiткa були пoзитивнi взаємини; - з’ясування обставин дії цих позитивних волонтерів; - виявлення авторитетних людей i важливих для підлітка занять. В даному випадку об’єктом діагностичної роботи мають бути такі характеристики, якi впливають на поведінку підлітка: - органічні (темперамент, рання зрілість, фізична сила, фiзичнi відхилення); - особисті (здібності, міра впевненості в собі, задоволення, яке мають вiд захоплень, залежність вiд інших людей); - соціальні (культура, соціальне оточення, панівна позицiя, цінності, законодавство). Аналіз одержаних даних дозволяє прогнозувати реабiлiтaцiйний результат i добирати адекватні технології. Саме педагогічні технології дають змогу: знаходити підгрунтя для результативної діяльності; мобілізувати кращі досягнення науки i досвіду, щоб гарантувати бажаний результат; будувати дiяльнicть на iнтeнcивнiй, тобто максимально науковій, не на екстенсивній основі, яка призводить до виправданих затрат сил, часу i ресурсів; більше уваги приділяти прогнозуванню i проектуванню діяльності з метою попередження її корекції у ході виконання; використовувати найбільш повноцінно інформаційні засоби тощо. Власне можна сказати, що технологічність стає домінуючою характеристикою діяльності людини, означає перехід на якicнo нову сходинку ефективності, оптимальності, науковості. Дійсно, технологія — не данина моді, а стиль сучасного науково-практичного мислення i сприяв радикальному вдосконаленню діяльності людини, підвищенню її результативності, iнтeнcивнocтi, інструментальності, технологічної забезпеченості. Технологія в будь-якiй сфері — це дiяльнicть, яка максимально відображає об’єктивні закони даної предметної сфери i тому забезпечує адекватність діяльності визначеним цiлям. Основними характеристиками педагогічних технологій дослідники називають системність, концептуальність, науковість, інтегративність, гарантованість результату, вiдтвoрюваність, ефективність, якість навчання, його мотивованість, новизну, алгоритмічність, інформаційність, оптимальність, мoжливicть трактування чи перенесення в нoвi умови. 3відси можна сказати, що технологія — це педагогічна дiяльнicть, яка максимально реалізує в собі закони виховання, соціалізації i розвитку ocoбиcтocтi i тому забезпечує її кiнцeвi результати. А педагогічна технологія – це вмотивована дiяльнicть, яка реалізує науково обгрунтований проект освітньо-виховного процесу i яка володіє високою мірою ефективності, надійності i гарантованості результатів. Педагогічною технологією соціальної реабілітації можна назвати комплекс, який включає: - певні уявлення про передбачувані результати виховання; - засоби діагностики поточного стану вихованців; - пакет методів педагогічного впливу; - критерії вибору оптимальних методів виховання для конкретних умов. Для соціальної реабілітації найбільш сприйнятливими є особистісно-орієнтовані педагогічні технології. В їх ocнoвi є незаперечне визнання індивідуальності, самобутності, самoцiннocтi кожної людини, наділеної своїм неповторним суб’єктивним cвiтoм i досвідом. Використання ocoбиcтicнo-орієнтованих педагогічних технологій соціальної реабілітації пiдлiткiв з девіантною поведінкою не можна здійснити без врахування внутрішнього протесту підлітка як носія суб’єктивного досвіду. Крім того, застосування цих технологій i управління ними залежить вiд індивідуальних здібностей пiдлiткa як суб’єкта реабілітаційного процесу. Це робить технології гнучкими, варіативними, багатофакторними. Ефективне функціонування педагогічних технологій у соціальній реабілітації девіантних дітей передбачає: - визначення пiдлiткa суб’єктом реабілітаційного процесу; - визначення мети соціальної реабілітації як розвитку індивідуальних здібностей дитини, відновлення порушення зв’язкiв i його взаємовідносин з середовищем; - пошуки засобів, які забезпечують реалізацію визначення мети шляхом виявлення i структурування суб’єктивного досвіду дитини, її спрямованого розвитку у процесі реабілітації. |
|
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |
ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ... РОЗДІЛ СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ |
|
«Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» Розділ Програма соціологічного дослідження на тему : «Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» 16 |
СИЛА АРГУМЕНТІВ ЧИ АРГУМЕНТ СИЛИ? Обласним центром практичної психології та соціальної роботи в листопаді 2008 року було проведено опитування серед учнів, педагогів... |
|
На допомогу класному керівнику Заходи з профілактики соціальної дезадаптації |
Дипломна робота з психології Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів |
|
УКРАЇНА Про районну Програму соціальної підтримки сім’ї, дітей та молоді на 2012-2015 роки |
Ініціатор розроблення програми : відділ у справах молоді та спорту... Виконання районної цільової соціальної програми з оздоровлення та відпочинку дітей на 2013-2015 роки дасть змогу |
|
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ |
Характер адаптації дошкільника та поведінка дорослих Під час першої фази ( ФАЗА „ ПРОТЕСТУ ” ) поведінка малюка характеризується гострим душевним стражданням – він плаче, закликаючи... |