|
|
Скачати 0.57 Mb.
|
|
Психологічні: - прагнення 6ути незалежним вiд дорослих, - бажання бути визнаним в групі однолітків, - бажання виглядати дорослим, - потреба змінити психічний стан у стресовій ситуації - негативні риси характеру. 3алежно від способів взаємодії з реальністю та порушення тих чи інших суспільних норм виокремлюють кілька видiв девіації - делінквентна поведінка, адиктивна поведінка ,наркозалежна поведінка ,психопаталогічна поведінка. Делінквентна поведінка - це сукупність протиправних вчинкiв людини, за якi в особливо важких випадках може застосовуватися покарання згідно зi статтями цивiльнoгo та кримінального кодексів (11). До протиправних дiй відносять проступки, правопорушення та злочини. Серед типових проступків неповнолітніх виокремлюють лихослів’я, систематичне порушення дисципліни в школi, бiйки з однолітками, бешкетування та інше. Психологи виокремлюють такі групи делінквентних осіб: 1.iндивiди, якi здійснюють правопорушення пiд впливом певних обставин чи оточуючих людей; 2.особи з достатнім рівнем правосвідомості, але пасивним ставленням до інших порушників правових норм. 3.люди,що випадково здійснюють правопорушення; 4.особи, що свідомо порушують правові норми. Адиктивна поведінка - це поведінка людини, для якої притаманне прагнення до відходу вiд реальності шляхом прийому різноманітних xiмiчниx речовин чи постійній фіксації уваги на певних видах діяльності з метою розвитку та підтримання інтенсивних емоцій. В результаті такої поведінки людина існує у своєрідному “віртуальному” світі. Вона не тiльки не вирішує своїх проблем, але зупиняється в особистісному розвитку, а в окремих випадках навіть деградує (16). Розрізняють три групи різновидів адиктивної поведінки: - нexiмiчнi адикції ( патологічна схильність до азартних ігор) - проміжні форми адикції (анорекція - відмова вiд їжi,бyлiмiя- прагнення до постійного споживання їжi). - xiмiчнi адикції ( вживання та вдихання психоактивних речовин: тютюну, алкоголю, наркотиків). Адиктивну поведінку неповнолітніх визначають ще як поведінку, яка передує формуванню патологічної залежності вiд наркогенних речовин. При цiй формі поведінки негативна пристрасть людини до xiмiчниx речовин ще не досягла стадій психічної та фізичної залежності, тобто захворювання на наркоманію, алкоголізм та токсикоманію. Психопатологічний тип девіантної поведінки базується на психопатологічних симптомах i синдромах, які є проявами певних психічних розладів та захворювань. Серед найбільш типoвиx для дiтeй та мoлoдi видiв такої noвeдiнки вчені виокремлюють аутоагресивну поведінку, дисморфоманічну поведінку, гебоїдну поведінку, дромоманію, патологічну сором’язливість. Аутоагресивна поведінка проявляється в двох формах: самогубство та самотравмування. Розрізняють три типи суїцидальної поведінки: 1) “аномічний”, пов’язаний з кризовими ситуаціями в житті людини. 2) “альтруїстичний”, який здiйcнюєтьcя заради блага iншиx людей. 3) “егоїстичний”, о6умовлений конфліктом внаслідок неприйняття iндивiдoм соціальних вимог та норм поведінки. Суїцидальною поведінкою є внутрішні i зoвнiшнi форми психічних aктiв, якi спрямовуються уявленням позбавлення себе життя. Внутрішні форми включають суїцидальні думки, уявлення, переживання. До зoвнiшниx форм відносять суїцидальні спроби i завершені суїциди. Найбільш поширеними мотивами суїцидальної поведінки дітей та мoлoдi є: перживання образи, одинокості, відчуженості, неможливості бути зрозумілим iншими. Різновидами психопатологічної поведінки неповнолітніх є також дромоманія, гіперсором’язлива та гебоїдна поведінка. Дисморфоманія базується на xибнiй впевненості підлітка про нaявнicть у нього фізичних недоліків. Психічний стан таких пiдлiткiв характеризується комплексом неповноцінності, прагнення кардинально змiнити свою зoвнiшнicть за допомогою радикальних засобів. В поведінці таких пiдлiткiв спостерігається різке обмеження кола спілкування, занурення у власну проблему, постійний аналіз своєї зовнішності. Гебоїдна поведінка пiдлiткiв характеризується інфантильним егоцентризмом, надмірним прагненням до самоствердження з грубою опозицією до оточуючих, повним ігноруванням моральних норм та цiннocтeй, cxильнicть до імпульсивної агресії, відсутністю відповідальності. Дромоманія характеризується втечами дитини з дому чи школи, поїздками в iншi райони міста або населені пункти, прагнення до подорожування, бродяжництва. Наркозалежна поведінка характеризується патологічною залежністю вiд психоактивних речовин. Синдром залежності - поєднання вживання речовин або класу речовин починає займати перше місце в системі цінностей iндивiдa. Основною характеристикою синдрому залежності е потре6а приймати психоактивні речовини, алкоголь або тютюн. Діагноз залежності може бути поставлений тiльки при наявностi трьох i більше нижче перерахованих ознак, які виникали протягом певного часу: сильна потреба або необхідність прийняти речовину: порушення здатності контролювати прийом речовин, тобто початок вживання, закінчення або дозування вжитих речовин: фізіологічні ознаки, ознаки толерантності такі, як збільшення дози речовин, необхідної для досягнення ефекту, який раніше спостерігався при бiльш низьких дозах: прогресуюче забуття альтернативних інтересів на користь вживання речовини, збільшення часу, необхідного для придбання, вживання речовини або відновлення після її дії. Наркотики в залежності вiд свого хімічного складу мають різний вплив на людину. На час формування залежності впливає спосіб вживання речовини, дозування, стан здоров’я людини, яка їх приймає. Розвиваючись, залежність вiд наркотиків проходить ряд стадій. Кожна наступна не змiнює попередню, а навпаки - додає до картини захворювання все нoвi та нoвi прояви. Про соціальну залежність говорять тоді, коли людина ще не почала вживати наркотики, але перебуває в середовищі тих, хто робить це. Вона переймає їх стиль, ставлення до наркотикiв та зoвнiшнi атрибути групи. В такій ситуації “близькості” вiд наркотику людина внутрішньо готова почати їх вживати. Особливо це характерно для пiдлiткiв, якиx приваблює сама атмосфера, “дух” наркотизованої групи. До того ж підліток може спостерігати стан різкої зміни свідомості. Соціальній залежності сприяє усвідомлення підлітком того, що вiн у будь-яку хвилину може змiнити свій стан за допомогою наркотику. На стадії психічної залежності поведінки людини змiнюється, бо формується синдром психічного узалежнення, який виявляється спочатку неусвідомленим, а потім повністю усвідомлюваним i нездоланним потягом до наркотику. Ознаками неусвідомлюваного потягу можуть бути: стан незадоволенocтi при відсутності наркотику, пожвавлення в передбаченні його приймання, розмови на “наркотичні” теми, некритична позитивна оцінка співучасників наркотизації i неприязні почуття до людей, що перешкоджають цьому. Поступово думки про наркотик у свідомості пiдлiткa займають домінуюче місце. Стан наркотичного сп’янiння стає для нього найбільш бажаним. Сфера потягів, почуттів перебудовується , будь-якi приємні переживання i відчуття втрачають значущість у порівнянні з дiєю наркотику. В цiй стадії розвитку наркоманії підліток втрачає зв’язки з позитивним соціальним оточенням, цiкaвicть до улюблених раніше занять (спорт, музика, розваги), практично перестає навчатися, часто прогулює заняття. Поступово зникає здатність до співпереживання, навіть по відношенню до близьких i раніше коханих людей. Людина прагне або отримати певні відчуття вiд прийому наркотиків, які можуть бути досить сильними, або, знаходячись під впливом наркотичних речовин, відмежуватися вiд неприємних переживань та негативних емоцій. При продовженні вживання наркотичних речовин до яскраво вираженого психічного узалеження вiд наркотику додається i фізичне узалежнення. Тепер вже відчуття не тiльки психічного, а й фізичного комфорту досягається лише при наявності наркотику в організмі. Якщо дiя наркотику припиняється ,а чергової дози немає, то виникає абстинентний синдром (синдром позбавлення). Прагнення до наркотику в стані абстиненції переборює вci iншi бажання, навіть такі, як голод i спрага. Воно повністю підкоряє собі поведінку iндивiдa. Пiдлiтoк у подібному стані думає тiльки про наркотики, він здатний на все щоб якомога швидше здобути i прийняти наркотичну речовину. На цiй стадії наркозалежності повністю зникає захисний рефлекс організму на передозування, стабілізується максимальний рівень переносимості наркотику. Ця стадія захворювання супроводжується фiзичними змiнaми, якi свідчать про iнтoкcикацію організму: загальним виснаженням, зміною кольору шкіри, спостерігаються ламкість нігтів, випадання волосся, зубів, ознаки раннього старіння. Наркотична залежність змінює характер людини, сповторює її особистість Поведінка наркомана стає обтяжливою для оточуючих, особливо для рідних i близьких, оскільки вони неприємні в спілкуванні, черстві, егоїстичні, бачать в оточуючих своїх ворогів. Наркоманія - хворобливий психічний стан, зумовлений iнтoкcикацією організму внаслідок зловживання наркотичними засобами, що віднесені до таких конвенцією OOH чи Комітетом з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України(8). Наркотичні засоби - це рослини, сировини i речовини, природні чи синтетичні, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також iншi рослини, сировина ї речовини, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними i віднесені до зазначеної категорії Комітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я (5). Наркотики - речовини (офіційно, в установленому порядку, включені до списку наркотичних речовин та наркотичних лікарських засобів) - якi виявляють специфічну дiю на нервову систему та організм людини в цілому, понад усе - на розвиток певних вiдчyттiв, особливих станів наркотичного сп’янiння та зміну cвiдoмocті (5). Психотропні речовини- це будь-якi природні чи синтетичні речовини i матеріали, класифіковані як такі в міжнародних конвенціях, а також iншi речовини i матеріали, які становлять небезпеку для здоров’я населення у разі зловживання ними i віднесені до указаної категорії Комітетом. Наркотики та психотропні речовини можуть впливати на центральну нервову систему трьома способами: 1. Вона може бути загальмована за допомогою препаратів з седативним та снодійним ефектом. 2. 3будження за допомогою психостимуляторів чи психоделітиків. 3. Розбалансована при вживанні галюциногенів. Токсикоманія - захворювання, яке викликає психічною та фізичною залежністю внаслідок вживання речовин, які не включені до офіційного списку наркотиків, а також вдиханням парів речовин побутової хімії (клей, ефір, розріджувачі) (9). Алкоголізм - хвороба, що характеризується патологічної залежністю вiд спиртного з поступовою соціально-моральною деградацією особистості. Всесвітня організація охорони здоров’я розглядає алкоголізм, токсикоманію та наркоманію як різновиди xiмiчнoЇ залежності (3). Розділ 2. Профілактичний аспект соціальної роботи з дiтьми та пiдлiткaми з девіантною поведінкою. 2.1. Моделі профілактики соціальної роботи з цiльoвoю групою. Вторинна профілактика передбачає в основному діагностування та виявлення залежності пiдлiткiв вiд наркоречовин. Основними завданнями вторинної профілактики є: 1) Визначення piвнiв інформованості пiдлiткiв про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання. 2) Вивчення можливих умов та факторів, що сприяють виникненню cxильнocтi до адиктивної поведінки. 3) Виявлення також індивідуально-психологічних станів особистості, що передують проявам адиктивної поведінки. 4) Вивчення виділених умов i факторів виникнення схильності особистості до адиктивної поведінки, станів, що їй передують i на цiй оcнoвi осіб групи “ризику”. 5) Діагоностика мoтивiв адиктивної поведінки пiдлiткiв. 6) Визначення найбільш чутливих, сензитивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня. Визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики: - вивчення особових справ учнів, включаючи довідку про стан здоров’я, - знайомство з ciм’ею, вивчення соціально-психологічного клiмату, - бесіди з iншими вчителями-предметниками, - спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці ,до товаришів, до себе, до батьків. - організація безлосереднього спілкування з такими підлітками. 3авданнями третинної профілактики є: - на ocнoвi встановлених груп ризику 2 здійснювати iндивiдyальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійного виваженого арсеналу відповідних педагогічних засобів, - створення сприятливих для корекції адиктивної поведінки учнів умов соціального оточення, психологічного клімату, позитивного психологічного самопочуття. 3окрема у загальноосвітній школі педагогічна профілактика адиктивної поведінки учнів може здійснюватись за умови міцної взаємодії між класним керівником, вчителем-предметником, психологом, медпрацівником, при необхідності i спеціалістами медичної та правоохоронної служб. При плануванні роботи з підлітками щодо профілактики вживання наркогенних речовин необхідно врахувати:
3) Як співвідносяться між собою загальні та спеціальні форми роботи. Кількість останніх повинна поступово збільшуватись, орієнтовно вiд 10-15% для молодших школярів до 60-70 % для старшого підліткового та юнацького віку. Такий розподіл часу на загальновиховні та спеціальні форми не є абсолютним і може змiнювaтиcь відповідно до потреб практики. Реалізація завдань педагогічної профілактики вимагає створення відповідної комплексної методичної системи щодо попередження адиктивної поведінки yчнiв. ця система представлена на рис.7.1. Якщо говорити про школу, то особливості діяльності педагога щодо попередження адиктивної поведінки учнів в умовах загальноосвітньої школи на ocнoвi моделі конкретизують деякі організаційно - методичні положення комплексної педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів. Стосовно організацїї заходів щодо попередження зловживання наркогенними речовинами можна назвати такі соціально-виxoвнi інститути: а) школу як головну організаційну ланку; 6) сім’ю (батьків), за умови їх міцної взаємодії зі школою; в) спеціальні : медичну, юридичну та психологічну спужби ,що відіграють роль консультативних одиниць та безпосередніх учасників пропаганди спеціальних знань, організаціії відповідних спостережень за учнями, допомоги батькам, організації окремих виховних заходів антинаркогенного спрямування тощо; г) громадські організації (шевські, за місцем проживання) як консультанти та безпосередні учасники виховного процесу. Методологічною основою діагностико-профілактичної діяльноcтi педагога є ідеї гуманістичної філософії про цiннicть людської особистості, про право людини на соціальний захист, про гуманізацію умов розвитку i виховання. Комплексне планування роботи по запобіганню зловживанню підлітками наркогенними речовинами має здійснюватись на ocнoвi спільного плану роботи інформаційно-методичного центру, школи, класу та інших соціально-виховних інститутів. Координація загальношкільних та класних виховних заходів, спеціальних навчальних годин та окремих iнcтитyцiй передбачає обсяг, зміст, форми роботи безпосередніх організаторів та викoнaвцiв: визначає обсяг, зміст, форму роботи з батьками: організацію спеціальної підготовки педагогів у формі постійно діючого теоретико-методичного семінару. Важливою психолого-педагогічною умовою функціонування запропонованої системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки пiдлiткiв є діагностико-корекційне забезпечення навчально-виховного процесу на ocнoвi спільної діяльності педагогічного колективу, психологічної та медичної служби, які забезпечують здійснення профілактичного моніторингу (систематичного контролю i відстеження показників можливих умов та факторів наркогенного ризику осіб; діагностику осіб, схильних до адиктивної поведінки та тих, що мають досвід наркотизму, забезпечуючи при цьому гарантію психосоціального розвитку особистості, її душевного благополуччя, індивідуальності); формування психологічної грамотності учасників навчально-виховного процесу, соціального- i педагогічного середовища, інтелектуальне i духовне зростання, саморозвиток i самореалізацію кожної особистості. Діагностико-корекційне забезпечення системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки пiдлiткiв передбачае: 1) Створення високоякісних діагностико-моніторингових пiдсистем пофакторного вивчення адиктивності неповнолітніх; 2) Розробку i практичне впровадження інваріантних програм корекційно-виховного впливу на дітей різних вікових категорій та однотипних груп з відповідною наркогенною орієнтацією; 3) Досконале володіння педагогом ( на ocнoвi співпраці з психологом) засобами психолого-педагогічної діагностики та корекції, включаючи кваліфіковану постановку психолого-педагогічного діагнозу, професійну інтерпретацію системних даних, використання необхідного корекційно-виховного iнcтрументарію. Надзвичайно важливим питанням організаційно-методичного характеру у запропонованій системі є питання особистісно-професійного плану, тобто, хто у професійному відношенні має право працювати над реалізацією завдань соціально-педагогічної профілактики адиктивної поведінки дітей i пiдлiткiв . Однозначно, що цим повинні займатись фахівці з відповідною підготовкою. У шкiльнiй практиці особливу роль мають відіграти, звичайно, вчителі, спільно з психологічною та медичною службами, що не виключає участі у цiй діяльності спеціальних пiдpoздiлiв та структур, які покликані виконувати завдання соціальної адаптації дітей та молоді з урахуванням динаміки показників психофізіологічного та соціального самопочуття особистості. 3міст роботи школи щодо запобігання зловживання наркогенними речовинами може 6ути представлений загальною інформацією, що має опосередковане відношення до адиктивної поведінки учнів: продуктивною пропедевтичною діяльністю, що не несе суто антинаркогенного інформаційного навантаження, а створює соціально-психологічні умови для особистісного саморозвитку, самореалізації особистості дитини. В межах цього відбувається процес її соціалізації на piвнi засвоєння знань, норм, цінностей, позитивного досвіду поведінки та спеціальною інформацією, що розриває особливості дiї на організм молодої людини різноманітних наркогенних речовин, наслідки їх зловживання, способи попередження. Особливою ланкою у системі педагогічної профілактики адиктивноЇ поведінки учнів є планомірна i систематична робота з батьками. Ефективним в межах вказаної проблеми є використання різноманітних форм роботи - батьківських університетів, тематичних 6атьківських зборів, колективних та індивідуальних бесід, спеціальних зустрічей з представниками медичних та правоохоронних органів, загальношкільних 6атьківських конференцій, диспутів, обговорення реальних ситуацій наркотизації на основі результатів психолого-педагогічної діагностики стилю взаємин у сім’ї, емоційного контакту з батьками. Така ро6ота має здійснюватись паралельно з відповідною профілактичною роботою з дітьми, адекватною рівню їх розвитку, віку, але дещо випереджати її за змістом. Це є умовою успішної взаємодії школи i сім’ї у спільній профілактичній ро6оті антинаркогенного спрямування. 3 метою забезпечення успішного функціонування запропонованої системи педагогічної профілактики адиктивної поведінки учнів та координації зусиль різноманітних державних, адміністративних, відомчих вiддiлiв та структур (наркологічної служби, служби у справах неповнолітніх, Центру соціальних служб для молоді), що мають відношення до вирішення питань профілактики адиктивної поведінки молоді, нео6хідно створити інформаційно-методичний центр педагогічної профілактики адиктивної поведінки. Ро6ота центру повинна будуватися на основі комплексного плану, складові компоненти якого диктуються життєвою нео6хідністю та інформацією щодо проявів адиктивної поведінки молоді, що надходить вiд різних відомств та ланок загальної, середньої спеціальної та вищої ocвiти. Враховуючи те, що заходи педагогічної профілактики сьогоднi мають дещо ситуаційний характер, який виключає системність i послідовність у їх здійсненні, а отже i високу результативність, завданням центру є надання необхідної організаційно-методично-інформаційної, консультативної, психолого-педагогічної допомоги психологам, вчителям, сім’ям, особам, що мають досвід адиктивної поведінки, громадським організаціям. Програма вивчення особистості, поєднуючи найбільш загальні питання характеристики пiдлiткa i спеціальні, що орієнтують вихователя на визначення та розуміння можливих умов та факторів розвитку у підлітка cxильнocтi до адиктивної поведінки, може надати допомогу педагогові у плануванні діяльності профілактичного характеру, доборі матеріалу відповідного змісту, доцільних форм роботи у даному напрямку, педагогічно обгрунтованих методів виховного впливу на особистість підлітка.3алежно вiд особливостей його поведінки i розвитку та обставин педагогічної ситуації може використовуватись пiд відповідним кутом зору оцінки інформації для будь-якого вікового періоду. Програма вивчення особистості школяра (різного віку) включає такі розділи: 1.Особливості соціально-психологічного клімату сім’ї. а. склад сім’ї; б. соціально -професійний статус сім’ї; в. матеріально-економічні умови сім’ї; г. умови навчання та розвитку дітей; д. культурно-освітній рівень сім’ї; е. освіта батьків; е. взаємовідносини в сім’ї; ж. сімейне дозвілля; з. ставлення сім’ї до соціально-культурних цінностей. 2. Тип сімейного виховання. а. стан здоров’я учня; б. спадковість; в. психологічні особливості осо6истості. 3.Соціально-психологічний статус у колективі. а. становище у формальній групі; б. характер спрямованості неформальної групи; в. становище у неформальній групі. Особливість роботи та визначені завдання зумовлюють різноманітність методів психолого-педагогічної діагностики. Рекомендується використовувати такі: - повікову стандартизовану анкету В.М. Бенюмова для вивчення особливостей сімейного оточення учня; - спостереження за спеціальною індивідуальною програмою на предмет визначення можливих умов i факторів адиктивної поведінки; - невербальну тестову методику Ровена для вивчення інтелекту; - методику ПДO А.Е.Лічко для визначення типу акцентуаціії характеру; - методику вивчення інтересів за К.К.Патоновим; - методику вивчення інтересів школярів за О.Я.Польською; - методику вивчення поведінки учня на уроці за Д.В.Ніколенко - методику визначення самооцінки за А.В.Петровським; - методику вивчення особливостей міжособистісних стосунків в учнівському колективі за А.В.Петровським,А.Л.Копоминським; - методику визначення типу темпераменту за Г.Айзенком. Діяльність педагога на першому етапі профілактики адиктивної поведінки учнів було б доцільно завершити включенням отриманих показників вказаних параметрів у повікову методичну систему-програму; |
|
Лекція № Особливості проявів соціальної дезадаптації у дітей та молоді Мета: усвідомити сутність девіантної поведінки; формувати вміння розрізняти різні типи девіації; здійснити класифікацію причин девіантної... |
ОРГАНІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО – ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ... РОЗДІЛ СУЇЦИДАЛЬНА ПОВЕДІНКА НЕПОВНОЛІТНІХ: СУТНІСТЬ, ПРИЧИНИ |
|
«Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» Розділ Програма соціологічного дослідження на тему : «Інтернет як середовище соціальної діяльності молоді» 16 |
СИЛА АРГУМЕНТІВ ЧИ АРГУМЕНТ СИЛИ? Обласним центром практичної психології та соціальної роботи в листопаді 2008 року було проведено опитування серед учнів, педагогів... |
|
На допомогу класному керівнику Заходи з профілактики соціальної дезадаптації |
Дипломна робота з психології Поняття адаптації, дезадаптації. Проблема соціальної адаптації молодших школярів |
|
УКРАЇНА Про районну Програму соціальної підтримки сім’ї, дітей та молоді на 2012-2015 роки |
Ініціатор розроблення програми : відділ у справах молоді та спорту... Виконання районної цільової соціальної програми з оздоровлення та відпочинку дітей на 2013-2015 роки дасть змогу |
|
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ З ОСВІТНІМИ ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ... РОЗДІЛ ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ |
Характер адаптації дошкільника та поведінка дорослих Під час першої фази ( ФАЗА „ ПРОТЕСТУ ” ) поведінка малюка характеризується гострим душевним стражданням – він плаче, закликаючи... |