|
|
Скачати 51.58 Kb.
|
|
Т.Б. Артеменко, методист-практичний психолог ОЦППСР В.І.Алексєєва, методист-соціальний педагог ОЦППСР СИЛА АРГУМЕНТІВ ЧИ АРГУМЕНТ СИЛИ? (за результатами регіонального дослідження питання ставлення дітей та дорослих до проблеми насилля) Обласним центром практичної психології та соціальної роботи в листопаді 2008 року було проведено опитування серед учнів, педагогів та батьків з теми «Протиправна поведінка молоді». Дослідження виявило окремі світоглядні та поведінкові тенденції, що стосуються проблеми насилля. Опитуваня проводилося у 9-ти регіонах Черкаської області (у містах Черкаси, Умань, Канів, Драбівському, Кам’янському, Монастирищенському, Смілянському, Тальнівському та Чигиринському районах) у 24-ох навчальних закладах. У дослідженні взяли участь 1154 респонденти (з них учнів 9-х,10-х та 11-х класів разом 891 особа, дорослих (педагогів та батьків) - 263 особи). Опитування виявило, що позитивне ставлення до застосування сили дорослі приписують 16-ти % дітей, однак лише 9,4 % школярів згідні з цією позицією. На запитання «Чи були випадки, коли після перегляду певної передачі, художнього фільму (або гри у комп’ютерну гру) з елементами жорстокості, насильства, Ви або Ваші друзі (Ваші учні (Ваша дитина)) вчиняли агресивні та необдумані дії по відношенню до інших людей?» відповідь «ні» дали 63% опитаних дітей і лише 35% дорослих. Отже, можна припустити, що значна частина дітей не пов’язує агресивні та насильницькі дії з попередніми впливами на їхню психіку чи психіку товариша, тобто, не рефлексує явище, більш того, діти можуть не ідентифікувати певні психологічні впливи кіно, телебачення чи електронних ігор як такі, які носять насильницький зміст, більш того, і дорослі і діти взагалі можуть неправильно ідентифікувати поняття насилля. Посередником у вирішенні "шкільних" конфліктів респонденти найчастіше називають класного керівника, а потім психолога та соціального педагога (відповідно 2-а та 3-а позиції). На рахунок 4-ої позиції думки розходяться: і учні, і дорослі відповідно приписують посередницьку роль саме собі. Останні сходинки займають директор та заступник директора з виховної роботи: ПОСЕРЕДНИКИ У ВИРІШЕННІ КОНФЛІКТІВ (за даними опитування): 1.Класний керівник. 2. Психолог. 3.Соціальний педагог. 4.Учні / батьки, педагоги, директор. 5.Заступник директора з виховної роботи. Так, показовими у переліку є верхні позиції, які посіли спеціалісти психологічної служби. Такі дані свідчать не лише про ту реальну медіацію, яку спостерігають учасники навчально-виховного процесу з боку психологів та соціальних педагогів, а також, зрозуміло, і про певні очікування щодо спеціалістів служби. При цьому дещо насторожує перебування адміністративних фігур на останній медіативній сходинці, особливо з огляду на дані анкетування дорослих. Адже відомо, що, якщо виходити з пірамідального принципу побудови організаційної структури, більшість організаційних конфліктів неможливо вирішити на тому рівні, на якому вони виникли. Незалежно від природи організаційного конфлікту (діловий це конфлікт чи емоційний), яка, однак, є відносною, конфлікт, як показує практика, майже завжди зводиться до незбалансованості робочого місця працівника і його посадових обов’язків. А контроль за виконанням останніх, як ми знаємо, покладений на адміністратора закладу чи організації. Тож, це якраз та ситуація, коли виробничий конфлікт можна і потрібно долати «згори», але чомусь багато керівників самоусуваються від наведення «емоційного ладу» в колективі, залишаючи питання навіть застарілих конфліктів на розсуд самих конфліктуючих сторін, що є психологічно неграмотним. Невідреагована агресія конфліктуючих сторін росте, набуваючи нових невротичних форм. Подолати подібну ситуацію може розвиток психологічної компетентності керівників навчальних закладів. Практичним досвідом з цього питання можуть поділитися керівники психологічних служб міст Ватутіне та Канева, Городищенського, Катеринопільського, Монастирищенського та Тальнівського районів. Психолог же чи соціальний педагог починає працювати із запитом лише після його кваліфікування. Так, первинний запит, чи, як ми кажемо, скарга, від класного керівника, що звучить як «попрацюйте з учнями мого класу, вони такі агресивні!» є «сирим матеріалом» та фактично, ще нічого не говорить спецалісту. Кардинально розходяться думки дітей та дорослих з приводу відповіді на запитання про навчання у закладі способів розв’язання конфліктів: тільки 18 % дорослих дає позитивну відповідь, хоча діти дають аж 58 % відповідей «так». Якщо більша половина дітей опановувала у школі способи поводження у конфлікті, то чому про це так мало знають педагоги? Чи, можливо, вчителів просто не навчають у школах цих прийомів? І чи не доцільніше у такому випадку навчання проводити у змішаних доросло-дитячих групах, опираючись на роджеріанські підходи, адже питання конфліктів у системі «учитель - учень» залишається вкрай актуальною? Сумно також, що такі явища, як приниження вчителем гідності учня та приниження з боку однокласників не сприймаються дітьми як насильство: думки учнів щодо цих явищ як можливих насильницьких чи ненасильницьких розійшлися майже наполовину. Не відносять дві третини дітей до насильства і постійний глум учнів над однокласником; більше того, таке ставлення не вважає насильством половина опитаних дорослих! Хоча, якщо такі дії вчиняються учителем, дорослі одностайно це засуджують. Останні дані наштовхують на невтішні висновки. По-перше, ми можемо помітити подвійний моральний стандарт у ставленні педагогів до насилля, який можна розглядати як позицію: «Не маю права робити сам – дозволяю робити іншому». Таку позицію можна розглядати як компенсаторну та кваліфікувати як непряме насилля з боку педагогів. І по-друге, явище цькування, чи т.зв. мобінгу (в опитувальнику звучить як постійний глум над однокласником) має погані шанси на подолання, тому що у світоглядній картині опитуваних не розцінюється, як таке. Отже, можна стверджувати, що ні дорослі, ні діти не можуть цілком ідентифікувати вияви насильства у мікросоціумі, а, значить, проблематичними є перспективи його подолання. Адже, як відомо, першим кроком до оволодіння явищем є його називання. Більшість учнів вважають, що викладання просвітницького курсу для молодших школярів "Поведінка і закон" здатні привести до зниження кількості правопорушень і злочинів, що скоюються неповнолітніми, хоча доцільність такого курсу бачить тільки третина дорослих. При цьому жодна зі сторін не піддає сумніву відповідальності батьків за виховання дітей. Відкритим залишається питання недовіри педагогів до власного ж освітнього методу, який покликаний формувати позитивні зміни у поведінці дітей. Чи не говорить це загалом про те, що набуття нового досвіду дитиною зовсім не входить до розрахунку педагога? Але якщо школа не готує до життя – що вона робить тоді? Відповідаючи на запитання «Хто в першу чергу має стати на захист дитини, котра постраждала від насильства в сім’ї?», дорослі найперше назвали позицію «педагоги навчального закладу», діти ж - працівників міліції (у педагогів міліція на 2-й позиції), а педагогів – лише на 3-му місці. 2-е місце діти віддали працівникам служб у справах дітей, 4-е та 5-е місця усі респонденти відвели представникам громади, в якій проживає сім’я, та представникам громадських організацій відповідно. Як бачимо, у питанні захисту від насилля респонденти формують свої очікування переважно навколо правозахисних органів, але людина у формі – то вже останній аргумент у людських стосунках. Підсумовуючи наше дослідження, ще раз назвемо позиції, які ведуть до подолання насилля в педагогічному середовищі: ФОРМУВАННЯ НЕНАСИЛЬНИЦЬКОЇ ПОВЕДІНКИ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ: зміна світогляду; ідентифікація насильницької поведінки; розвиток психологічної компетентності навчальних закладів та педагогів; навчання у змішаних дитячо – дорослих групах; викладання відповідного просвітницького курсу. |
|
ЗВЕРНЕННЯ «помаранчевих» окупантів. В результаті, наша політична сила стала об‘єктом політичних репресій. Декілька активістів було ув‘язнено... |
ЗВЕРНЕННЯ Партії Регіонів та інших опозиційних груп, неодноразово виступали спільним фронтом в боротьбі зі свавіллям «помаранчевих» окупантів.... |
|
ТЕМА НАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА ТА ЕКОНОМІЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Семінарське заняття №1- 2 год Економічна система, економічне благо, економічні потреби, економічні інтереси, продуктивні сили суспільства, праця, предмет праці,... |
Вас вітає агітбригада Комунального закладу Ігровицької ЗОШ І-ІІ ступенів «Діти сонця» Наш девіз: від хвороб та застуд, від суму і ліні – бігти, пливти, лізти, іти, летіти. Рух – це сила! А сила – це життя! |
|
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ «ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ ТА АВТОМАТИЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО... Поняття потенціалу, напруги, електрорушійної сили (ЕРС), сили струму, електричного опору |
1-18. Прикладіть схему важільної передачі заданого типу локомотива... Підрахуйте, у скільки разів збільшиться гальмівна сила однієї колісної пари локомотива при зменшенні швидкості з початкової vn до... |
|
Чим визначається методична похибка непрямих вимірів сили постійного... Коли при вимірі сили постійного струму амперметром використовуються зовнішні шунти? |
В ОЛОДИМИР Ш АЯН «Основна сила творчости Шевченка» (2-е, поширене... Праця п з. "Основна сила творчости Шевченка" написана в роках 1936-39. Вона мала появитися друком в цензурних умовинах за чaciв польської... |
|
Урок-гра Тема: Електричний струм. Сила струму. Напруга. Опір провідників Мета: узагальнити та систематизувати знання з теми «Електричний струм. Сила струму. Напруга. Опір провідників»,розвивати вміння працювати... |
3. Визначення та оцінка усіх прийнятих альтернативних способів досягнення... «Про встановлення тарифів на ритуальні послуги, включених до необхідного мінімального переліку окремих ритуальних послуг» |