|
|
Скачати 7.41 Mb.
|
|
ТЕМА 5. ПРАВОВА ДЕРЖАВА. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО §17. Поняття і головні ознаки правової держави Поняття "правова держава" поширене в юридичній науці й конституційному праві. Ідеї правової держави знайшли своє від ображення в конституціях багатьох країн світу (Німеччини, Іспанії, Італії, Франції, Укра'їни, Росії, Білорусі, Болгарії, Чехії, Угорщини, Словенії"). Однак це поняття не має однозначного трактування. У наш час, як і в минулі часи, політики, філософи, юристи - представники різних ідеологій і політичних уподобань - вбачають у ньому різну суть. Ідея правової держави в розумінні верховенства чинних законів сягає в далекі часи античного світу. Аристотель, Платон, Геракліт, Цицерон у пануванні законів убачали запобігання сваволі і міць держави. Цицерон писав: "Закон
Поширення християнствау Європі спричинило певні зміни в оцінці ролі права. Видатний християнський теолог IV - V ст. н. е. Аврелій Августин піддає гострій критиці право рабовласницького Риму як таке, що суперечить праву, наданому "божественною благодаттю". Згодом ці ідеї знайшли яскравий вияв у трактаті християнського мислителя Фоми Аквінського "Про правління князів", у якому стверджувалася ідея держави І права як таких, що є елементами Божого управління Всесвітом І засобом сприяння "загальному благу". Отже, закладалася ідея не просто значимості права в житті держави, а праваяк інструменту забезпечення добра і справедливості для всіх людей. У XVIII ст. розвиток ідеї правової держави в Європі значного мірою обумовлюється прагненням протидіяти всевладдю чиновницько-бюрократичних апаратів тогочасних монархій. 58 Значний внесок у розвиток ідеї правової держави зробив видатний німецький філософ І. Кант. Сам термін "правова держава" введено до наукового обігу німецьким юристом першої половини XIX ст. Р. фон Молем. У Росії ідея правової держави набуває розвитку з XIX ст., але ще у другій половині XVIII ст. професор права Московського університету і член Російської Академії наук С. Десницький та вчений і дипломат В. Малицький обстоювали ідею рівності прав усіх людей і націй, верховенство права, засуджували кріпацтво. Ідеї правової держави розроблялися відомими юристами М. Коркуновим і П. Новгородцевим. Значну увагу ролі права у державі приділяв філософ B. Соловйов, вбачаючи в ньому поєднання інтересів "особистої свободи і загального блага", необхідну умову для подолання зла, "щоб світ не перетворився на пекло". Філософ С. Франк вплив права на суспільство та його виняткову роль пояснював необхідністю його витоку із совісті і вільного внутрішнього визнання правди. Глибокі розробки питань становлення правової держави на початку XX ст. здійснені українськими вченими-юристами Б. Кістяківським і С. Котляревським. Б. Кістяківський після революції 1905 р. у відомому збірнику "Вехи" публікує статтю "На захист права", де виступає переконаним прибічником непорушності права і застерігає інтелігенцію, яка у своїй революційній діяльності вважала за можливе не зв'язувати себе правовими нормами і навіть боротися проти "деспотизму" закону, про можливі непередбачувані наслідки таких поглядів. Ця стаття була покладена Б. Кістяківським в основу докторської дисертації, яку він захистив у 1917 р. і став деканом юридичного факультету Київського університету. Професор державного права С. Котляревський у магістерській дисертації "Конституційне право. Досвід політико-морфологічного огляду" (1907) і докторській дисертації "Правова держава і зовнішня політика" (1909) обґрунтував значення пріоритету права як для блага країни, так і в міждержавних відносинах. У статті "Оздоровлення" C. Котляревський констатував, що "культ сваволі і класової ненависті" обумовлює катастрофу держави. У пореволюційний період теорія правової держави виявилася в Радянському Союзі несумісною з ідеєю "диктатури пролетаріату", визначенням держави як засобу панування одного класу над іншим. З цих же ідеологічних засад було відкинуто ідею поділу влади. Ігнорування свободи думки і політичних прав людини, усунення релігії як моральної основи суспільства, сувора концентрація державної 59 влади створили сприятливі умови для беззаконня і масових репресій сталінського періоду. З другої половини 80-х років ідея правової держави відроджується й активно розробляється. В Україні над правовими проблемами державотворення плідно працюють вчені: В. Бабкін, М. Козюбра, A. Колодій, М. Корнієнко, В. Котюк, С. Лисенков, П. Мартиненко, B. Мелащенко, О. Михайленко, Є. Назаренко, В. Hop, І. Опришко, В. Погорілко, Н. Прозорова, П. Рабінович, В. Сіренко, О. Тихомиров, Є. Тихонова, І. Усенко, В. Шаповал, Ю. Шемшученко та ін. Багато уваги цьому питанню приділяв В. Копєйчиков. Поняття правової держави не може визначатися лише пануванням права в країні. За такою формальною ознакою "правовими" можна було б визнати й держави з диктаторською формою правління, а також держави, де переважна частина населення живе у злиднях, тощо. Суть полягає у характері тих законів, які мають бути обов'язковими до виконання. Право, як зазначав філософ-гуманіст XIX ст. М. Федорів, може узаконювати егоїзм, грубий примус, холодну об'єктивність. С. Котляревський, П. Новгородцев, будучи прибічниками правової держави, вважали за можливе її побудову лише на засадах поваги до особи, християнської моралі. Саме у такому контексті правовою можна вважати державу, якій притаманні такі ознаки:
60
Звичайно, держав, які б відповідали всім цим ознакам, не існує. Однак у будь-якій державі поступова реалізація їх - це рух до правової держави. §18. Основні напрями формування правової держави в Україні. Громадянське суспільство Конституція України (ст. 1) проголосила Україну суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Правовий характер нашої держави виявляється, насамперед, у передбаченому Конституцією принципі верховенства права (ст. 8), у взаємній відповідальності держави та особи (ст. 3), у здійсненні державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6), у гарантуванні громадянам прав і свобод людини та громадянина. Важливим є те, що громадянам гарантується можливість звернення до суду для захисту своїх конституційних прав і свобод, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, після використання всіх національних засобів правового захисту своїх прав і свобод (ст. 55). Визначення України правовою державою ще не відображає реальність сьогодення. Розбудова правової держави вимагає створення необхідних соціально-економічних засад розвитку суспільства, кожної окремої особи. Окрім вирішення економічних і соціальних проблем основними напрямами формування правової держави в Україні мають бути такі: 61 1. Зміцнення законності. Прогресивний розвиток суспільства значною мірою залежить від того, як у ньому дотримуються законів. Слідування вимогам чинного законодавства (законів та інших нормативно-правових актів) визначається поняттям законності. Законність — це такий правовий режим у державі, за якого забезпечується повне, точне та неухильне виконання всіх нормативно-правових актів органами держави, посадовими особами, громадськими об'єднаннями та окремими громадянами. Вимога влади до населення виконувати закони існувала завжди, але дуже важливо, щоб самі керівні верстви в державі, представники державного апарату неухильно дотримувалися вимог законності, не порушували правових приписів. Усі мають бути рівними перед законом і нести рівні обов'язки та відповідальність у разі порушення законності.
Громадянське суспільство. Правова держава як найважливіший орган політичної влади в суспільстві неможлива без сформування громадянського суспільства. Взаємозалежність правової держави і громадянського суспільства полягає в тому, що правова держава є формою організації громадянського суспільства. Ознаки громадянського суспільства такі:
62 релігійних організацій, партій, профспілок, кооперативів, органів самоорганізації населення тощо); відсутність міжнаціональної ворожнечі та міжетнічних конфліктів;
6) існує реальна багатоманітність ідеологічного та культурного життя громадян. Отже, громадянське суспільство можна визначити як спільність вільних, рівноправних і високоморальних людей, які беруть активну участь у політичному житті і формуванні державної політики, вільні у виборі світогляду і політичних переконань. 63 ТЕМА 6. ПРАВОПОРУШЕННЯ ТА ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ §19. Поняття, причини та види правопорушень Усі людські вчинки умовно можна поділити на суспільне корисні і шкідливі. Всякий вчинок, який суперечить встановленим і схваленим суспільством правилам, завдає шкоди іншим людям, є викликом суспільству, порушує моральні умови існування людини і суспільства. Суспільне корисні вчинки узгоджуються з нормами права, а суспільне шкідливі, як правило, є порушенням правових норм. Протиправна поведінка є антиподом правомірної поведінки і породжує правопорушення. Отже, правопорушення — це суспільне шкідливий, протиправний вчинок, здійснення якого передбачає юридичну відповідальність. Щоб встановити, чи є конкретний вчинок або поведінка правопорушенням, необхідно проаналізувати склад правопорушення. До особливостей складу правопорушення слід віднести такі:
Необхідною ознакою суб'єктивної сторони правопорушення є вина у формі умислу чи необережності. При умислі суб'єкт усвідомлює протиправність свого вчинку, передбачає і бажає настання його негативних наслідків (прямий умисел) чи свідомо допускає їх (непрямий умисел). При необережності особа передбачає можливість негативних наслідків вчинку, але легковажно розраховує їх відвернути (самовпевненість) чи не передбачає можливості настання цих наслідків, хоч могла і повинна була це зробити (недбалість). Об'єктивна сторона правопорушення — це зовнішній вираження протиправного діяння. Ця сторона відповідає на запитання, яким саме чином скоєно правопорушення, якою була діяльність (бездіяльність) суб'єкта правопорушення; чи є об'єктом правопорушення суспільні 64 відносини, соціальні цінності, які охороняються правом і на які зазначене правопорушення посягає. Ознакою правопорушення є караність протиправного діяння (поведінки) — юридична відповідальність. Серед причин і умов, які можуть визначати скоєння правопорушень або сприяти їм, характерними є:
Сприяти скоєнню правопорушень можуть і певні суб'єктивні причини, соціально-психологічні особливості (наявність психічних відхилень, темперамент, вік, риси характеру, фізичні вади тощо). Впливають на скоєння правопорушень і факти недосконалості чинного законодавства (високі податки на суб'єктів господарської діяльності, відсутність ліцензування певних видів діяльності, масове і повсемісне розміщення гральних апаратів та відсутність належного контролю за їх функціонуванням, відсутність прогресивного податку на власність та ін.). Правопорушення, як правило, зумовлюються не якоюсь однією причиною, а відразу багатьма. Залежно від ступеня су спільноїнебезпечності всі правопорушення поділяють на злочини і проступки (провини). Злочинами визнаються правопорушення, з якими пов'язана найбільша небезпека для суспільства та особи. Залежно від галузі права розрізняють кримінальні, адміністративні, цивільні, трудові, фінансові, екологічні, процесуальні та інші правопорушення. §20. Цілі, підстави та види юридичної відповідальності Конституція України закріплює основи юридичної відповідальності особи. За Конституцією: 65
характер; • ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність має певні цілі, передбачувані результати. До таких належать:
Юридична відповідальність містить у собі й елемент кари, тому що обмежує в чомусь правопорушника, позбавляє його певних благ. Підставою для юридичної відповідальності повинен бути факт скоєння правопорушення, наявність у діях особи складу правопорушення, який, як зазначалося, включає чотири елементи: суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єктивну сторону та об'єкт. Для всіх правопорушень загальним об'єктом є суспільні відносини (правопорядок), що охороняються законом. Безпосереднім об'єктом є ті конкретні суспільні відносини, яким заподіяно шкоди зазначеним правопорушенням. Ними можуть бути права і свободи громадян, права та інтереси організацій тощо. Підставами юридичної відповідальності, крім факту скоєння правопорушення, є:
Незнання закону не звільняє від відповідальності. Коли б цей принцип не діяв, тоді більшість правопорушників, очевидно, спробували б послатися на своє незнання закону, щоб уникнути відповідальності за правопорушення. Залежно від характеру, ступеня суспільної небезпечності правопорушень розрізняють кілька основних видів юридичної відповідальності, а саме:
66
Існує і конституційна відповідальність (імпічмент Президента, відповідальність народного депутата за порушення депутатських обов'язків). Виділяють також кримінально-процесуальну відповідальність (заміна підписки про невиїзд взяттям під варту). §21. Необхідна оборона та інші обставини, що виключають юридичну відповідальність Не всі зовні протиправні діяння в дійсності є такими. Є обставини, які виключають суспільну небезпеку і протиправність діяння. У кримінальному та адміністративному праві такими обставинами є необхідна оборона і крайня необхідність. Необхідна оборона - це правомірний захист від суспільне небезпечного посягання шляхом нанесення шкоди нападникові. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади. Діяння, які сталися за необхідної оборони без перевищення її меж, не підлягають кримінальній відповідальності. Явна невідповідність захисту характерові і небезпечності посягання називається перевищенням меж необхідної оборони. Явність - це очевидність для всіх і кожного, і насамперед для того, хто захищається, невідповідності, неспівмірності нападу та захисту. Перевищення меж необхідної оборони може здійснюватися тільки свідомо і карається лише у випадках настання смерті або тяжких тілесних ушкоджень нападника. Крайня необхідність - це особливі обставини, за яких особа вимушено заподіює шкоду. Це дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння, передбаченого кримінальним законом, але скоєна у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам держави, громадським інтересам, особі, її правам або правам інших громадян, якщо цю небезпеку за обставин, що склалися, не можна було усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернута. Особа, яка діяла у стані крайньої необхідності або необхідної оборони, не підлягає й адміністративній відповідальності. 67 До необхідної оборони прирівнюються дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані, на затримання особи, яка вчинила напад, і доставлення її до відповідних органів влади. Шкода, завдана при затриманні, має відповідати характеру і небезпеці посягання та обстановці затримання. Є інші обставини, що виключають юридичну відповідальність. §22. Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія і правопорушення Правопорушення тісно пов'язані з такими антисоціальними явищами, як алкоголізм, наркоманія і токсикоманія. Поширення останніх у суспільстві майже автоматично призводить до суттєвого зростання кількості правопорушень. Алкоголізм - це хворобливий стан особи, який характеризується її потягом до спиртних напоїв. Наркоманія - - це патологічний потяг до наркотиків, який розвивається внаслідок систематичного введення їх в організм людини. Токсикоманія - це використання різного роду токсичних речовин, які не віднесені законом до наркотичних. Вживання спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин згубно впливає на здоров'я людей, порушує нормальне функціонування мозку, руйнує нервову систему, призводить до деградації особистості. Такі особи стають суспільне небезпечними і схильними до скоєння правопорушень і злочинів. Часто вони вчиняють злочини з метою роздобути гроші на придбання наркотиків, спиртних напоїв та ін. Нерідко причиною вживання спиртних напоїв і наркотичних речовин е бажання тимчасово зняти нервову напруженість, моральне незадоволення, бажання відійти від реальності з її турботами і труднощами. Поглиблює таку ситуацію безробіття серед молоді та дитяча безпритульність. До причин, які сприяють цим вкрай небезпечним у суспільстві явищам, можна віднести: традиції вживання спиртних напоїв у дні відзначення різних подій, безробіття серед значної частини населення, обмежена кількість місць для занять спортом і культурного відпочинку або недоступність їх з матеріальних причин, подекуди недостатня увага до цієї проблеми у виховній та законотворчій роботі. 68 Особа, яка вчинила злочин у стані сп'яніння, не звільняється від кримінальної відповідальності. Доведення неповнолітнього за певних умов до стану сп'яніння, втягнення неповнолітніх у вживання лікарських та інших засобів, що викликають одурманювання, схиляння будь-якої особи до вживання наркотичних засобів є злочинами, за які передбачається сувора відповідальність. Водночас не можна не зазначити, що сьогодні відсутня ефективна протидія алкоголізму і курінню, а реклама спиртних напоїв і цигарок заполонила вулиці міст України, масовий продаж цих виробів які можна придбати навіть поруч зі школами та іншими навчальними закладами, в містах функціонує величезна кількість торговельних закладів, де можна придбати в будь-яку годину і в будь-якій кількості горілку, вино, цигарки і т.д. 69 РОЗДІЛ II. КОНСТИТУЦІЙНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ |
|
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ... Предметом вивчення дисципліні „Правознавство” є питання походження держави і права, основні положення Конституції України, загальний... |
РОБОЧА ПРОГРАМА практичної підготовки студентів СТАЖУВАННЯ напряму... Робоча програма стажування за фахом для студентів спеціальності 060101 „Правознавство” / Укладачі: Б.Є. Саєнко, В. С. Макаренко Донецьк:... |
|
Міністерство внутрішніх справ України Харківський національний університет... Робоча навчальна програма з дисципліни «Міжнародне право» для студентів за напрямом підготовки (спеціальністю) “Правознавство” 030401),... |
РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА для студентів спеціальності 060100 „Правознавство” КИЇВ 2009 Робоча навчальна програма з курсу «Державна реєстрація прав на землю» розроблена для студентів юридичного факультету спеціальності... |
|
Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «Правознавство»... «Правознавство» для студентів напряму підготовки 060102 – «Будівництво», 060103 – «Гідротехніка. Водні ресурси», 040106 – «Екологія,... |
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «історіЯ держави... ... |
|
Теми рефератів з дисципліни «Правознавство» |
Конкурсу “Учитель року 2010” в номінації «Правознавство» |
|
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів "Правознавство.... Програма для загальноосвітніх навчальних закладів "Правознавство. Практичний курс" (авт. Ремех Т. О., Пометун О.І.) |
НАВЧАЛЬНИЙ КУРС IІІ Спеціальність «Правознавство» РОЗКЛАДЗАНЯТ Ь... |