§10. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ ПРО ПСИХІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ
Психічні хвороби є наслідком складних і різноманітних порушень діяльності різних систем організму людини з переважним ураженням головного мозку, особливо його вищих відділів.
Психічні захворювання (психози) - це порушення психіки, що виявляється в порушеннях сприйняття, пам’яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, загальної поведінки, які виникають при первинному ураженні мозку або вторинному, у зв’язку із захворюванням інших органів і систем.
Причини психічних захворювань
Причини психічних захворювань досить різноманітні, причому не для всіх хвороб вони встановлені, точне походження деяких із них поки ще не розкрито (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, деякі форми епілепсії).
Значне місце серед відомих науці причин психічних захворювань займають гострі і хронічні інтоксикації (отруєння). Серед інтоксикацій перше місце за частотою посідає алкоголь, зловживання яким може призвести до виникнення алкогольних психозів. Психічні розлади викликаються вживанням наркотичних речовин - гашишу, морфію, опію та ін. Бувають іноді психози і від отруєння промисловими та побутовими отрутами (ртуть, свинець, бензин, тстраетил- свинець, чадний газ), а також при неправильному вживанні деяких лікарських препаратів (акріхіну, атропіну, резерпіну, гормональних препаратів).
Психічні захворювання виникають також внаслідок самоотруєння організму продуктами порушеного обміну речовин (аутоінтоксикація), що виробляються в організмі при порушенні функції ендокринних залоз, атеросклерозі мозку, діабеті, пухлинах, авітамінозах та інших захворюваннях. Багато вчених дотримуються тієї точки зору, що аутоінтоксикація має значення у виникненні шизофренії.
Психічні захворювання можуть виникнути в результаті інфекції, що уражає із самого початку ЦНС (мозок) і викликає менінгіти, менінгоенцефаліти, епідемічні енцефаліти, а також у результаті загальної інфекції (тифи, малярія, грип, післяпологова інфекція й ін.).
Психічні порушення викликаються фізичними травмами мозку (пораненнями, струсами, стисненнями і забоями мозку).
Іноді психічні захворювання виникають як реакція на соціальне потрясіння та тяжку психічну травму (переляк, тяжке горе і т. д.) - це психогенні причини. Вони можуть стати причиною раптової, гострої, шокової і тривалої хвороби для окремої конкретної людини, якщо такі потрясіння стосуються честі, гідності, престижу, сім’ї чи службової кар’єри тощо. Особливо гострі травми пов’язані з загрозою життю особи чи її близьких.
Психічні розлади можуть бути обумовлені порушеннями нервової системи плоду у внутрішньоутробному періоді. Ці внутрішньоутробні порушення служать причиною ряду форм уродженого недоумства, а також деяких інших дефектів розвитку психіки.
Істотна роль у виникненні, розвитку і перебігу певних психічних хвороб належить патологічній спадковості, яка виявляє свій вплив при несприятливих факторах і складних умовах життя. Варто сказати, що передаються нащадкам психічні захворювання, що належать до групи оліго- френій. Але ця пряма передача хвороби від батьків дітям спостерігається лише незначної частини психічних захворювань.
Набагато частіше має місце спадкова схильність, що реалізується через вплив різних додаткових несприятливих чинників. Правда, за такої схильності ризик захворювання для близьких родичів хворого, безсумнівно, перевищує середню імовірність даного захворювання серед усього населення. Однак загроза захворювання аж ніяк не є фатальною. Ризик захворювання для нащадка збільшується, якщо патологічна спадковість є в обох батьків. Сюди відноситься шизофренія (якщо хворіє один із батьків, імовірність захворювання дітей спостерігається в 16,4% випадків, якщо обидва батьки - 33,9% випадків); маніакально-депресивний психоз, деякі форми епілепсії і т. д.
Необхідно пам’ятати, що психічні захворювання виникають за наявності певних умов, які сприяють їх клінічному прояву. Цс можуть бути тривалі розумові чи фізичні пере- навантаження, хронічне безсоння, значне ослаблення організму внаслідок хвороби тощо.
Перебіг психічних захворювань
Іноді початок захворювання бурхливий, іноді поступовий, непомітний для оточуючих. Деякі хвороби розвиваються швидко і закінчуються повним одужанням. Такими можуть бути окремі алкогольні психози, гострі психози при інфекційних захворюваннях, гострі реактивні стани та ін. При млявому початку захворювання протікає повільно, набуває хронічного характеру, що призводить до необоротного дефекту психіки, а саме до формування недоумства. Іноді в перебігу психічних захворювань бувають ремісії - стани, коли цілком або частково зникають симптоми хвороби, а потім ознаки хвороби з’являються знову. Деякі хвороби протікають приступоподібно - циклічно.
Наслідок захворювань
Може бути повне одужання, поліпшення стану (ремісія). Іноді хвороби є невиліковними, які призводять до деградації особи.
§ 11. СИМПТОМАТОЛОГІЯ ПСИХІЧНИХ РОЗЛАДІВ
Діагноз психічного розладу встановлюється в результаті психіатричного огляду особи і не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов’язаних із станом її психічного здоров’я.
Загальна чае^ина вчення про психічні хвороби є найважливішим рбзділом психіатрії, що знайомить із низкою спеціальних термінів і понять.
Симптоматологія має своїм завданням різнобічне вивчення окремих ознак психічних захворювань - симптомів і певних їх споріднених об’єднань, що мають закономірні внутрішні зв’язки,- синдромів. Психічні хвороби мають прояв у понад як 300 симптомах і синдромах.
З виявлення симптомів і синдромів починається обстеження психічно хворих. У клінічній картині симптоми і синдроми трапляються в різноманітних співвідношеннях і варіантах, що вивчаються при діагностиці захворювання.
У психічній діяльності людини можна умовно виділити три її сторони, що нерозривно пов’язані між собою: І) пізнавальну діяльність; 2) емоції, за допомогою яких виявляється ставлення людини до навколишніх явищ, до того, що займає її мислення; 3) вольові процеси, що найтіснішим способом пов’язані з діяльністю людини.
Пізнавальна діяльність та її розлади
При всіх психічних захворюваннях у першу чергу виявляються порушення пізнавальної діяльності. Ці розлади виражаються у порушенні процесів сприйняття навколишнього світу, порушенні уваги, перебігу уявлень, розладах синтетичної діяльності мозку з розвитком маревних ідей і нав’язливих станів, у зниженні інтелекту і розвитку недоумства.
Пізнавальна діяльність людини пов’язана з відчуттями і сприйняттями. Відчуття і сприйняття - це складові елементи об’єктивної істини. Відчуття - це найбільш елементарна реакція мозку, що відбиває окремі властивості, ознаки предметів, явищ (колір, запах, форму, розмір). Сприйняття - це більш високий ступінь пізнання навколишнього світу, ніж відчуття; це складний комплекс відчуттів з аналізом і синтезом, з урахуванням свого досвіду, спогадів, уявлень, що полягає у відбитку не тільки окремих ознак предмета, а його цілісності. Сприйняття - це відображення предметів і явищ оточуючої дійсності, що безпосередньо діють на органи відчуття. Уявлення - це слід колишнього відчуття або сприйняття.
Розлади сприйняття
Гіперстезія - загострена чутливість до зовнішніх подразників, які в нормі залишаються непоміченими. Хворі не переносять яскравого світла, голосних звуків (гіперакузія), гострих запахів (гіперослія), дотику до тіла (гіперестезія) тощо. Все це викликає болючу реакцію і важко переноситься хворими.
Гіпостезія - понижена чутливість. Все сприймається в тьмяних тонах, звуки послаблені, не сприймається запах і смак їжі тощо. Ці розлади бувають при астенонсвротичних станах, органічних ураженнях головного мозку, істерії.
Агнозія (невпізнання) - стани, при яких хворі бачать предмети, але не можуть визначити їх колір, форму, призначення, не пізнають знайомі звуки, запахи і предмети за тактильними відчуттями.
Сенестопатії - різнорідні неприємні, обтяжливі і просто нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печіння, лоскотання, свердління, булькання, перевертання, болю), які виникають у різних поверхнях тіла чи у внутрішніх органах, нерідко без визначеної локалізації і важко піддаються чіткому опису. Спостерігаються при шизофренії, депресії, ряді інтоксикацій.
Ілюзії - помилкове, перекручене, порушене сприйняття, переважно зором і слухом, предметів або явищ, що реально існують, тобто таке сприйняття, при якому подразник є, але сприймається він спотворено, неправильно. Найчастіше виникають вони на тлі зміненої емоційної напруги (афек- тах) або свідомості як провісники гострих психотичних станів. Можуть спостерігатися й у практично здорових людей, особливо в стані стомлення, страху чи напруженого чекання. Ілюзії поділяються (за органами почуттів) на: зорові, слухові, смакові, нюхові і тактильні.
Зорові ілюзії можуть бути простими за своїми проявами і повсякденними за змістом (вйсячий одяг сприймається як людська фігура; гілка, що нахилилася,- як простягнута рука або дуло зброї). Виникають вони, як правило, в сутінках і при поганому освітленні, на тлі тривожного настрою. Зорові ілюзії фантастичного змісту називаються парейдоліялш. Квітка, що стоїть на вікні, сприймається як екзотична, збільшених розмірів, рослина; навколишні предмети - як фантастичні істоти; окремі візерунки шпалер перетворюються в сцени незвичайних подій. Парейдолії частіше виникають на тлі різкої тривоги, страху, при початкових станах потьмарення свідомості.
Слухові ілюзії за частотою посідають друге місце після зорових. Вони можуть бути простими - шум дощу сприймається як шепіт; окремі звуки - як постріли. При вербальних (словесних) ілюзіях у сторонніх розмовах або звуках суб’єкт чує окремі слова на свою адресу, що мають осудливий або загрозливий зміст, в передачах по радіо чи телебаченню чують звинувачення на свою адресу тощо. Для них притаманний афект напруженої тривоги і підозрілість.
Галюцинації - мимоволі виникаючі на хворобливій основі предметні сприйняття без наявності реального об’єкта, без якогось зовнішнього подразника, які сприймаються хворим за реальну дійсність. Хворий сприймає тс, чого насправді немає. Виникають галюцинації при утворенні в корі головного мозку осередку застійного збудження.
Виділяють зорові (оптичні), слухові (акустичні), нюхові, смакові і тактильні (дотикальні) галюцинації.
Зорові галюцинації (бачення) можуть бути простими і складними, одноманітними і змішаними, чіткими ^ нечіткими, кольоровими і безбарвними, натуральних розмірів, зменшеними і збільшеними в розмірах, рухомими і нерухомими. Якщо, змінюючи одна одну, зорові галюцинації мають складний зміст, їх називають сцсноподібними або кінематографічними, а якщо переважають бачення пейзажів - панорамними.
Зорові галюцинації притаманні для психозів, що гостро виникають, бурхливо протікають і супроводжуються потьмаренням свідомості. їх супроводжують афект тривоги, страху, люті, рідко - захоплення і зацікавленість. Поведінка хворих визначається характером зорових галюцинацій, під впливом яких вони можуть скоювати різного роду суспільно небезпечні діяння.
Слухові галюцинації, які виникають у формі елементарних, невербальних (немовних) обманів, називаються акоа- змами (шум, окремі звуки, шипіння, постріли). Коли хворий чує окремі слова або фрази - це фонеми (вербальні, словесні галюцинації). Хворі часто їх називають голосами.
Останні можуть належати знайомим і незнайомим особам; чоловікам, жінкам і дітям; бути тихими і голосними, що оглушають; що знаходяться на одному місці і що наближаються або віддаляються. Зміст словесних галюцинацій різноманітний: лайка, образа, обвинувачення, погрози, глузування, захист, заспокоєння, порада, попередження, розпорядження (імперативні), реєстрація вчинків хворих (що коментують дії).
Слухові галюцинації типові для повільно протікаючих, підгострих і хронічних психічних захворювань; виникають, як правило, на тлі ясної свідомості. Вони супроводжуються подивом, здивуванням, страхом, а також різними вчинками: пошук того, кому належить голос, втеча, оборона, напад; вчиненням найчастіше вкрай небезпечних дій, спрямованих проти самого себе (при імперативних галюцинаціях).
Нюхові галюцинації - це уявні від ледве відчутних до задушливих, неприємні або приємні запахи (гниття, смаленого, нечистот, газів, квітів, смачної їжі і т. ін.). Спостерігаються, як і слухові, найчастіше при шизофренії.
Смакові галюцинації - це неприємні або приємні смакові відчуття, що виникають у роті без прийому їжі.
Тактильні галюцинації - це неприємні відчуття, що виникають у шкірі або під шкірою (лоскотання, повзання, стискання, стікання рідини).
Описані галюцинації називаються істинними (справжніми). Вони характеризуються проекцією зовні і реальністю для людини, що їх переживає.
Псевдогалюцинації (помилкові галюцинації), описані В. X. Кандинським у 1890 р., не мають характеру об’єктивної реальності і проекції зовні. Хворі ставляться до них як до чужих, зроблених кимось ззовні. Вони позбавлені реальної чуттєвості, відчуття реальності. Такі галюцинації начебто існують зсередини, у самій людині, і не виходять зовні. Значення псевдогалюцинацій важливе тому, що вони багато в чому несуть і ознаки маревних ідей. Сполучення їх із маренням впливу і переслідування утворює синдром Кандинського-Клерамбо.
Поведінка в момент переживання галюцинацій значною мірою залежить від того, як хворий до них ставиться: критично чи некритично. Про критичне ставлення говорять у тих випадках, коли вони оцінюються як хворобливі прояви. Іноді хворі приховують їх від оточуючих. Про некритичне ставлення говорять тоді, коли галюцинації (голоси або образи) приймаються за реально існуючі. У подібних випадках поведінка хворого нерідко визначається змістом галюцинацій.
Гіпнагогічні галюцинації - зорові образи або слухові обмани, що виникають при засипанні, з закритими очима або в дрімотному стані. Вони можуть спостерігатися у здорових людей при вираженому стомленні; нерідко вони є провісниками інтоксикаційних та інфекційних психозів.
Психосенсорні розлади - порушення сприйняття просторових відношень, ваги власного тіла, його форми, величини, оточуючих предметів тощо. Відмінність цих порушень від ілюзій в тому, що реальні предмети сприймаються чи різко зменшеними (мікропсія), чи, навпаки, різко збільшеними (макропсія), чи перекрученими (дисмегалопсія).
Розлади схеми тіла (аутометаморфопсія) - викривлене відчуття форми свого тіла, рук, ніг, власної ваги, розташування тіла в просторі.
Метаморфопсії - викривлене сприйняття розмірів і розташування в просторі реально існуючих предметів.
Дереалізація - зовнішнє оточення сприймається хворим як примара, безкольорове, силуетне. З’являються сумніви щодо реальності існуючого світу, предметів, людей. Близькими за змістом є феномени «ніколи не баченого», наприклад, знайома місцевість виглядає незнайомою; і «раніше баченого», коли в незнайомій місцевості виникає непоборне відчуття того, що раніше людина тут вже була, все це бачила.
|