|
|
Скачати 3.8 Mb.
|
|
§8. ПРИМУСОВІ ЗАХОДИ МЕДИЧНОГО ХАРАКТЕРУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ОСІБ З ПСИХІЧНИМИ РОЗЛАДАМИ, ЯКІ СКОЇЛИ СУСПІЛЬНО НЕБЕЗПЕЧНІ ДІЯННЯ Чинним кримінальним законодавством встановлено, що особи, які вчинили протиправні дії в стані неосудності, обумовленої душевною хворобою, не Є злочинцями і не підлягають покаранню. До них за рішенням суду можуть бути застосовані різні заходи медичного характеру (примусове і непримусове лікування). Примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, в спеціальний лікувальний заклад з метою її обов’язкового лікування, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь (ст. 92 КК України). Незважаючи на те, що примусове лікування і покарання призначаються судом, між ними існує суттєва відмінність. Примусові заходи медичного характеру відрізняються від покарання тим, що ставлять за мсту лікування хворого, з одного боку, і захист суспільства від його суспільно небезпечних діянь,- з іншого. Це - заходи соціального впливу. Покарання є мірою відповідальності за вину, а примусові заходи медичного характеру застосовуються до суб’єктів, поведінка яких не була вільною при вчиненні суспільно небезпечного діяння чи не є вільною на момент призначення примусових заходів медичного характеру. Примусові заходи медичного характеру мають на мсті перш за все лікування особи, а також запобігання вчиненню нею суспільно небезпечних діянь, а не ізоляцію від суспільства. Тому до осіб, які перебувають на лікуванні у примусовому порядку, не застосовують такі категорії, як «судимість», «амністія», «помилування», «умовно-дострокове звільнення». Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише відносно осіб, що вчинили передбачені кримінальним законодавством протиправні дії і водночас є хворими на психічні розлади. Примусові заходи медичного характеру є різновидом заходів медичного характеру, що застосовуються до душевнохворих без їхньої згоди чи згоди їхніх законних представників. Підстави та порядок застосування недобровільних психіатричних заходів до особи, яка страждає на психічний розлад, що передбачені Законом України «Про психіатричну допомогу» (2000 р.), не відносяться до категорії примусових заходів медичного характеру (наприклад, сг. 14 - підстави для госпіталізації особи до психіатричного закладу в примусовому порядку). Примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб:
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які с суспільно небезпечними. Застосування цих законів проводиться за ухвалою еуду або постановою судді (ст. 416 КГЖ України). Залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може ш- стосувати такі примусові заходи медичного характеру (ст. 94 КК України):
Порядок, застосування, продовження, зміни і припинення примусових заходів медичного характеру, а також контроль за їх здійсненням регламентуються Інструкцією про порядок застосування примусових заходів медичного характеру до осіб з психічними розладами, які скоїли суспільно небезпечні діяння, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 8 жовтня 2001 р., № 397. Справи про призначення примусових заходів медичного характеру розглядаються в напрямку особливого провадження, який персдбачаегься главою 34 КПК України. При проведенні досудового слідства проводяться всі необхідні слідчі дії для всебічного і повного з’ясування обставин вчиненого суспільно небезпечного діяння і особи того, хто його вчинив, а також обставин, які характеризують цю особу та її психічне захворювання. Після закінчення досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність або обмежену осудність особи, що вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові повинні бути викладені всі обставини, які підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом із справою надсилається прокуророві (сг. 417 КПК України). Одержавши справу з постановою, прокурор:
Справи, що надійшли до суду від прокурора, суддя або голова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, вносить безпосередньо в судове засідання. Розгляд закінчених справ провадиться у відкритому судовому засіданні з обов’язковою участю прокурора та захисника. Участь особи, щодо якої розглядається справа, не є обов’язковою і може мати місце лише в тому разі, якщо цьому не перешкоджає характер її захворювання. У судовому засіданні допитуються свідки та перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, які мають істотне значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках в судове засідання викликається експерт. Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана в судове засідання, суд вислуховує її пояснення, а потім висновок експерта. Після закінчення судового слідства висловлює свою думку прокурор, потім захисник (ст. 419 КПК України). Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у кімнату для нарад для винесення ухвали, де вирішує такі питання:
Коли буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, із зазначенням, яких саме. Коли суд визнає непотрібним застосувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова). Якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя - постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку. Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя - постановою закриває справу (ст. 421 КПК України). Скасування або заміна призначених судом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування. Скасування або заміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін в стані здоров’я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру. Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру проводиться за поданням головного психіатра органу охорони здоров’я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів (ст. 422 КПК України). Коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, видужує, то суд на підставі висновку медичної комісії виносить ухвалу, а суддя - постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, якщо неосудність чи обмежена осудність була встановлена під час судового слідства. Час перебування в медичній установі, якщо ця особа засуджена до позбавлення волі або виправних робіт, зараховується в строк відбування покарання (ст. 423 КПК України). Примусові заходи медичного характеру призначаються, продовжуються, змінюються та припиняються судом за наявності:
Щодо осіб, які не становлять суспільної небезпеки за своїм психічним станом на момент розгляду справи, то суд може звільнити таку особу від кримінального покарання і передати необхідні матеріали органам охорони здоров’я для вирішення питання про лікування ціп особи в психоневрологічному закладі за місцем проживання. Судово-психіатричні експертні комісії у своїх висновках лише рекомендують той чи інший вид примусового лікування, а визначає його суд. Якщо суд всупереч висновку судово-психіатричної експертизи не вважає за необхідне застосувати до хворого будь-які примусові заходи медичного характеру, то він зобов’язаний повідомити про такого хворого органи охорони здоров’я для вжиття ними необхідних медичних заходів у звичайному порядку. Таким чином, мстою застосування примусових заходів медичного характеру є повне вилікування осіб або поліпшення їхнього стану, а також попередження з їхнього боку нових суспільно небезпечних діянь. Примусові заходи медичного характеру оеобам, які занедужали психічною хворобою після засудження, призначаються судом за місцем відбування покарання незалежно від того, яким судом був винесений вирок. Примусовий захід .медичного характеру застосовується за наявності суспільної небезпечності хворого, що підтверджена:
У разі відсутності одного із-критеріїв застосування примусового заходу медичного характеру неможливе. Вид примусового заходу медичного характеру залежить від ступеня суспільної небезпечності хворого. Ступінь суспільної небезпечності хворого визначається окремо у кожному випадку на підставі тяжкості інкримінованого діяння і типу його суспільної небезпечності. При цьому повинні враховуватись не тільки обставини скоєного інкримінованого діяння, а й прояви її попередньої суспільної небезпечності. Суспільно небезпечні діяння, що вчинені психічно хворим, залежно від ступеня тяжкості скоєного поділяються на:
При застосуванні примусового заходу медичного характеру враховується тип суспільної небезпечності хворого як показник, що інтегрує особливості психічного розладу, настанови особистості і обставин вчинення суспільно небезпечного діяння. Виділяються активний і пасивний типи суспільної небезпечності особи, які суб’єктивно характеризують суспільно небезпечне діяння. Активний тип суспільної небезпечності хворого характеризується тим, що мотив, який збуджує до суспільно небезпечного діяння, походить від нього, незалежно від зовнішніх обставин і безпосередньо пов’язаний з психопатологічною характеристикою психічного розладу (як продуктивною, так і негативною) і аптисуспільною спрямованістю настанов особистості. Найбільш характерними рисами активного типу є прояви агресивності з боку хворого, що стають причиною вчинення суспільно небезпечного діяння. Активний тип суспільної небезпечності спостерігається у хворих з такими психічними розладами:
Пасивний тин суспільної небезпечності хворого характеризується тим, що причини вчинення суспільно небезпечного діяння не залежать від нього, не обумовлені безпосередньо характером його психічних розладів, преморбідни- ми рисами або настановами особистості, а прямо пов'язані з зовнішніми обставинами або діями оточуючих осіб. Найбільш характерними рисами пасивного типу є відсутність проявів агресивності з боку хворого, його пасивність, віддаленість від того, що його оточує, падіння енергетичного потенціалу психічної сфери і особистості, зниженням рухової активності та збуджувальних мотивів. Хворі легко підкоряються і піддаються навіюванню або, навпаки, проявляють неподатливість зовнішньому подразнику, при тривалій дії якого може виникнути короткочасна агресія з їх боку. У першому випадку хворі можуть бути втягнуті та умисно використані здоровими особами у майнових злочинах. У другому - дії хворих мають ситуативний характер і спрямовані на ліквідацію подразника, що спричиняє дискомфорт. Пасивний тип суспільної небезпечності спостерігається у хворих з такими психічними розладами:
Суспільна небезпечність психічно хворих не є стабільною. Прояви підвищеної суспільної небезпеки виникають періодично, залежно від клінічних особливостей перебігу основного захворювання і несприятливого впливу зовнішніх чинників. Тому оцінюючи суспільну небезпечність психічно хворого слід враховувати не тільки клініко-психо- патологічні, але і соціально-психологічні фактори. При різноманітних психопатологічних станах ризик суспільно небезпечної поведінки збільшують такі соціально- психологічні фактори: а) ознаки соціальної дезадаптації, що знаходить свій прояв у відсутності роботи та трудової іаннятості, матеріальної незабезпеченості, житлово-побутової невлаштованості (особливо відсутність постійного місця проживання), сімейне неблагополуччя, негативний сторонній вплив тощо; б) схильність до систематичного вживання алкоголю, наркотиків та інших токсичних речовин; в) наявність кримінальної поведінки до захворювання, рецидиви суспільно небезпечних вчинків: г) порушення лікарняного режиму при попередніх госпіталізаціях. Критерії вибору та застосування примусових заходів медичного характеру:
Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні, відділення) із звичайним наглядом показана для осіб, які:
Госпіталізація до психіатричного закладу (відділення) з посиленим наглядом застосовується для осіб, які:
Госпіталізація до психіатричного закладу (лікарні) з суворим наглядом застосовується до особливо суспільно небезпечних психічно хворих з активним типом суспільної небезпечності, дії яких безпосередньо пов’язані з відповідною психопатологічною симптоматикою, і скоїли діяння проти життя і здоров’я фомадян (вбивства, тілесні ушкодження, згвалтування, розбійні напади тощо). До категорії таких хворих слід відносити тих, які:
До психіатричного закладу з суворим наглядом не приймаються неповнолітні, які не досягли 16-річного віку. Основним критерієм вибору виду примусових заходів медичного характеру стосовно хворого є його небезпека для себе та оточуючих, що виникає внаслідок психічного стану особи. Для її визначення експерти-психіатри повинні мати об’єктивні дані, які характеризують поведінку хворого. В цьому плані мають значення докладні дані про обставини вчинення діяння, мотиви і психопатологічні механізми, ознаки, що свідчать про можливість повторного вчинення суспільно небезпечних дій. Сам психічний розлад не визначає небезпеки хворого, але окремі психопатичні стани являють певний ризик. Тому посилений та суворий нагляд за душевнохворими повинен передбачати умови, що виключають можливість вчинення ними нового суспільно небезпечного діяння. Особи, що направлені в психіатричний заклад для застосування примусових заходів медичного характеру, незалежно від виду психіатричного закладу користуються всіма правами пацієнтів психіатричних стаціонарів без будь-яких винятків. Всі психіатричні заклади, у яких здійснюється примусове лікування, перебувають у розпорядженні органів охорони здоров’я. Умови утримання хворих, медична допомога їм та необхідні заходи соціальної реабілітації визначаються лише психічним станом хворого і не залежать від виду психіатричної лікарні. Такі лікувальні заклади між собою різняться лише режимом охорони. У психіатричному закладі зі звичайним наглядом режимні умови не відрізняються від умов психіатричної лікарні загального профілю, де всі охоронні функції покладено на медичний персонал лікарні. В психіатричному закладі з посиленим наглядом передбачена додаткова зовнішня охорона, яка здійснюється співробітниками органів внутрішніх справ. У психіатричних закладах із суворим наглядом та інтенсивним спостереженням поряд із зовнішньою охороною передбачена охорона зсередини лікарні, що також здійснюється співробітниками органів внутрішніх справ. Виконання ухвали суду про госпіталізацію психічно хворого, визнаного неосудним, до психіатричного закладу:
Психічно хворі, госпіталізовані до психіатричного закладу, розміщуються по його відділеннях (палатах) відповідно до їх психічного стану, ступеня суспільної небезпечності, характеру соціальних настанов. Примусові заходи медичного характеру не застосовуються до хворих, ризик вчинення якими повторних суспільно небезпечних діянь за психічним станом та соціально-психологічними особливостями незначний. У таких випадках може бути застосоване лікування у психіатричних лікарнях (відділеннях) на загальних підставах або передача хворого на піклування родичам або опікунам з обов'язковим лікарняним наглядом. Неповнолітні направляються до психіатричних закладів зі звичайним або посиленим наглядом, при цьому застосовуються заходи щодо можливого продовження ними навчання та професійної підготовки. У психіатричні заклади з суворим наглядом неповнолітні, які не досягли 16-літнього віку, не направляються. Якщо примусові заходи медичного характеру призначаються в психіатричному закладі із звичайним або посиленим наглядом, то хворий звільняється з-під варти і направляється до закладу за місцем свого проживання чи його родичів або законних представників. До закладу надсилаються копія ухвали суду про призначення відповідного примусового заходу медичного характеру та копія акта судово- психіатричної експертизи або акта психіатричного огляду(для засуджених і для хворих, яким змінюється примусовий захід медичного характеру), документи, що посвідчують особу та місце її проживання (паспорт, посвідчення особи, довідка про звільнення). Строки примусових заходів медичного характеру судом не встановлюються. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів (головний лікар або заступник з медичної частини, завідувач відділення і лікуючий лікар) не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі відсутності підстав для припинення або зміни застосування примусового заходу медичного характеру представники психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, направляє до суду заяву, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження застосування примусового заходу медичного характеру. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник психіатричного закладу (лікар-психіатр), який надає таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про продовження застосування примусового заходу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність продовження надання особі такої психіатричної допомоги. В подальшому продовження застосування примусового заходу медичного характеру проводиться кожного разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців (ст. 95 КК України). Огляд може бути проведений достроково, раніше 6 місяців перебування хворого на лікуванні, за відповідним запитом суду. Продовження, припинення або зміна застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника психіатричного закладу (лікаря- психіатра), який надає особі таку психіатричну допомогу, до якої додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. У разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру за рішенням суду повинні бути обов’язково врегульовані питання трудової орієнтації особи або його пенсійного забезпечення, питання житла, опіки і т. ін. 65 З 2—392 Продовження, зміна та припинення застосування примусових заходів медичного характеру проводиться судом за поданням головного психіатра, який звертається до суду з цим не пізніше як у 10-денний строк з дня прийняття лікарською комісією відповідного рішення. Припинення застосування або зміну виду примусового заходу медичного характеру може бути здійснено за наявності в «Акті психіатричного огляду» даних про позитивну зміну психічного стану хворого або його одужання, в результаті чого знизився або зник ступінь його суспільної небезпечності і відпала необхідність подальшого утримання і лікування в умовах психіатричного закладу. Остаточне рішення у цих випадках приймає суд. Поступове скасування примусового заходу медичного характеру через заміну більш суворого його виду на менш суворий не є обов’язковим. Примусові заходи медичного характеру можуть бути припинені або змінені за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем знаходження психіатричної лікарні, де проводиться примусове лікування (ст. 422 КПК України). Примусове лікування в психіатричних закладах із суворим наглядом припиняється таким самим чином як і в закладах із звичайним і посиленим наглядом. Проте, з огляду на підвищену соціальну небезпечність хворих, практикується поступова зміна примусових заходів медичного характеру, від більш до менш суворих, аж до їх повного скасування - переведення на лікування до психіатричного закладу з посиленим наглядом, а потім із загальним наглядом з наступною випискою під нагляд органів охорони здоров’я, родичів або опікунів (принцип поступовості) (ст. 95 КК України). Зміна раніше застосованого примусового заходу медичного характеру на інший з більш суворими умовами нагляду, після набуття ухвалою суду законної сили, може відбутися у випадках:
У разі припинення судом примусових заходів медичногохарактеру ие пізніше ніж за 10 діб до виписки хворого психіатричний заклад надсилає до ПНД за місцем його проживання витяг з медичної карти хворого і копію ухвали суду. Одночасно психіатричний заклад повідомляє про виписування хворого його родичів та відділ міліції за місцем його проживання. Психічно хворі, яким застосована амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку та госпіталізовані до психіатричного закладу із звичайним наглядом, переводяться до іншого з дозволу керівників цих закладів. Психічно хворі, які госпіталізовані до психіатричного закладу з посиленим наглядом, переводяться до іншого згідно з умовами і територіальним розподілом, затвердженими Міністерством охорони здоров’я. Психічно хворі, які госпіталізовані до психіатричного закладу з суворим наглядом, переводяться до іншого з дозволу Міністерства охорони здоров’я. Психічно хворі, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру у психіатричних закладах, переводяться до психіатричних закладів за кордон і навпаки з дозволу Міністерства охорони здоров’я. У випадку, коли у період застосування примусового заходу медичного характеру з’являються сумніви щодо наявності психічного розладу і обґрунтованості визнання особи неосудною або щодо правильності його вибору, складається відповідний висновок комісії лікарів-психіатрів психіатричного закладу, який направляється його керівництвом до прокуратури за місцем знаходження суду, який виніс ухвалу за цією справою для вирішення питання про її перегляд згідно з чинним законодавством. У випадку, коли хворий під час застосування примусового заходу медичного характеру вчинив нове суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законодавством, відповідні матеріали направляються керівництвом психіатричного закладу до територіальної прокуратури або органу внутрішніх справ для вирішення питання про порушення кримінальної справи. З* 67 У випадку втечі хворого під час застосування примусового заходу медичного характеру керівництво психіатричного закладу негайно сповіщає про це територіальну прокуратуру, орган внутрішніх справ, суд, що призначив примусовий захід медичного характеру, психоневрологічний диспансер, родичів хворого, його опікуна. Підрозділ охорони, а у психіатричному закладі із звичайним наглядом - керівництво закладу вживає заходів до розшуку хворого та його повернення до лікарні. У разі смерті хворого під час застосування примусового заходу медичного характеру керівництво психіатричного закладу повідомляє про це його родичів, законних представників, опікуна, територіального прокурора, суд, який виніс ухвалу про застосування цього заходу, психоневрологічний диспансер. У випадку втечі або смерті осіб, стосовно яких кримінальну справу не закінчено, керівництво психіатричного закладу повинно повідомити також орган слідства та суд, у провадженні яких знаходиться припинена кримінальна справа. Нагляд за законністю виконання ухвал судів про застосування, продовження, зміну або припинення примусового заходу медичного характеру здійснюється органами прокуратури на підставі чинного законодавства України. Контроль за своєчасним і правильним проведенням лікувально-реабілітаційних заходів під час застосування примусового заходу медичного характеру здійснюється територіальними органами охорони здоров’я. Нспримусові заходи медичного характеру передбачають лікування хворих у психіатричних лікарнях на загальних підставах, передачу хворих на лікування родичам чи опікунам при обов’язковому лікарському нагляді психоневрологічних диспансерів за місцем проживання. Вони також призначаються ухвалою суду. Але на відміну від примусових заходів медичного характеру непримусові заходи здійснюються відповідними психіатричними лікувальними закладами за місцем проживання хворого і контролюються лише органами охорони здоров’я. Таким чином, попередження у психічно хворих людей медичними заходами рецидиву чи загострення психічного захворювання, при якому вони могли б знову вчинити суспільно небезпечні дії, є одним з головних завдань застосування примусових заходів медичного характеру. Знання порядку застосування примусових заходів медичного характеру допоможе юристам у їх практиці успішно співробітничати з лікарями-психіатрами в справі попередження суспільно небезпечних дій з боку осіб, які страждають на психічні розлади. |
| Залікові ПИТАННЯ З КУРСУ "СУДОВА МЕДИЦИНА ТА СУДОВА ПСИХІАТРІЯ" Судова медицина — це важлива галузь медицини з власними методами дослідження, яка слугує розв'язанню складних медико-біологічних... |
КОНФЛ І КТОЛОГ І Я Навчальний посібник Конфліктологія: Навчальний посібник. Авт. Зінчина О. Б. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 164 с |
| НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Сергієнко В. В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко − Кременчук : Кременчуцький національний... |
Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. З57 Транспортне забезпечення виробництва. Навчальний посібник Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів напряму “Транспортні технології” вищих навчальних... |
| ЗАГАЛЬНИЙ КУРС Рекомендовано Міністерством освіти і науки України... Маляренко В. А. Енергетичні установки. Загальний курс: Навчальний посібник. – Харків: ХНАМГ, 2007. – 287с з іл |
ТЕОРІЯ КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ Навчальний посібник Куц В. М. Теорія кримінальної відповідальності. Навчальний посібник – К.: НАПУ, 2011. 307 с |
| Є. Тихомирова Зв’язки з громадськістю Рекомендовано Міністерством... Посібник містить питання до самоконтролю та список літератури, що сприятиме глибшому засвоєнню матеріалу |
МАТЕРІАЛОЗНАВСТВО Навчальний посібник (для студентів напрямку 1201 „Архітектура”) ... |
| ВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВИЩА ОСВІТА УКРАЇНИ І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС Навчальний... В55 Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник / За редакцією В. Г Кременя. Авторський колектив: М. Ф. Степко,... |
Мацько Л.І. Українська мова. Навчальний по- Якщо ви прагнете оволодіти... Щоб уміти грамотно розмовляти, слід насамперед Навчальний посібник для самостійної роботи |