Теоретичні основи виборів в Україні
Соціальні
Поняття відзиву
Поняття та принципи виборчого права
Поняття та види виборчих систем
НПА – КУ, ЗУ «Про вибори народних депутатів України» - 2011, ЗУ «Про вибори Президента України – 18.03. 2004, « Про вибори депутатів ВР АРК, місцевих рад та сільських селищних міських голів» 10.07.2010, ЗУ «Про державний реєстр виборців» 21.09.2010, ЗУ «Про центральну виборчу комісію» - 30.06.2004.
Вибори – це процедура формування державного органу, представницького органу місцевого самоврядування або наділення повноваженнями посадової особи, що здійснюється шляхом голосування уповноважених осіб за умови, що кожний представлений мандат можуть претендувати в установленому порядку 2 і більше кандидати.
Від виборів треба відрізняти призначення складу державного органу або посадової особи, що здійснюється колегіально шляхом голосування уповноважених осіб, при призначені як правило висувається лише одна кандидатура, хоча іноді призначення може здійснюватися з числа кількох депутатів, але в такому разі призначення здійснює одноособовий орган.
Функції:
Легалізації влади.
Реалізація народного та національного суверенітету.
Забезпечення стабільності поступовості та наступності існування влади.
Відбір або селекція політичних керівників з огляду на їх попередню діяльність.
Формування та вираження суспільної думки.
Види виборів:
За способом волевиявлення:
Прямі – коли громадяни-виборці остаточно вирішують питання про обрання
Непрямі – питання про обрання вирішують не громадяни безпосередньо, а обрані ними особи(виборщики, депутати)
За територіальною ознакою:
Загальнодержавні – вибори, які проводяться на території всієї держави(вибори ВРУ, ПУ)
Місцеві (регіональні, локальні, комунальні, адміністративні, муніципальні) – проводяться на території певної адміністративно-територіальної одиниці чи регіони (в Україні – вибори до АРК, місцевих сільських, селищних, міських, районних, районних у містах, обласних рад, міських, селищних голів)
За об’єктом:
До парламенту
Глави держави
Місцевих органів
За часом проведення:
Чергові – проводяться у зв’язку із закінченням строку повноважень виборного органу і посадової особи(в Україні чергові вибори нардепів не потребують окремого рішення про це,чергові вибори Президента призначаються ВРУ шляхом прийняття постанови у зв’язку із закінченням 5річного строку повноважень президента, чергові місцеві вибори призначаються ВРУ крім виборів депутатів в ВР АРК, які призначаються самою ВР АРК)
Позачергові вибори народних депутатів призначаються ПУ з підстав та в поряду визначеним КУ
Відповідно до ст. 94 ПУ може достроково припинити повноваження ВР якщо протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання ВР не можуть розпочатися)
Позачергові вибори ПУ призначаються ВР у разі дострокового припинення повноважень президента за однією з таких підстав:відставка ПУ, неможливість виконання повноважень за станом здоровя, імпічмент, смерть.
Позачергові місцеві вибори призначаються ВП у разі дострокового припинення повноважень ВР АРК, місцевої ради та голови.
Повторні нардепів – в одномандатному ЦВК у разі визнання виборів депутатів в цьому окрузі недійсними або такими, що не відбулися або якщо особа після її обрання не набула депутатський мандат в порядку встановленим законом
Повторні вибори президента – якщо до бюлетеня для голосування було включено не більше 2 двох кандидатів, і жоден із них не був обраний, якщо всі кандидати на ост ПУ включені до виборчого бюлетеня до дня виборів зняли свої кандидатури.
Повторні виборів міських рад та голів призначаються територіальною комісією, якщо вибори визнання недійсними або такими, що не відбулися, або якщо особа відмовилася від депутатського мандату.
Проміжні вибори депутатів - ЦВК, якщо особа вибрана в одномандатному окрузі достроково припинила свої повноваження.
Проміжні вибори місцевих депутатів призначаються уразі дострокового припинення повноважень депутата обраного в одномандатному виборчому окрузі, тобто на місцевому рівні проміжними можуть бути тільки вибори депутатів сільських та селищних рад та половини від складу депутатів всіх інших місцевих рад.
Перші вибори – місцеві вибори, проводяться в разі нової або поділу існуючої адміністративно-територіальної одиниці. Призначаються ВР АРК, облрадою, Київською, Севастопольською радою
За правом голосу
Загальні вибори – участь маються брати всі громадяни, які мають право голосу(вибори ВР, ПУ)
Часткові вибори – місцеві
За правовими наслідками
Дійсні – в ході яких не мали місце такі порушення, які вплинули на результат виборів.
Недійсні – в ході яких мали місце такі порушення, які вплинули на результат виборів.
Відзив – протилежність виборам, який являє собою дострокове припинення мандата з волі тих осіб, які можуть надавати ці мандати.
На рівні парламенту в демократичних країнах інститут відзиву не застосовується, але на місцевому рівнів – розповсюджено, відповідно до закону «Про статус депутатів місцевих рад» може застосовуватися і в Україні по відношенню до депутатів місцевих рад
Поняття виборчого права. Принципи виборчого права України
Поняття «виборче право» вживається у двох значеннях:
об'єктивне виборче право — це система правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з виборами органів держави та місцевого самоврядування. Це інститут конституційного права. Однак він включає окремі норми інших галузей права (зокрема, трудового, цивільного, адміністративного, кримінального, процесуального);
суб'єктивне виборче право — це гарантована громадянину державою можливість брати участь у виборах державних органів і органів місцевого самоврядування. Воно являє собою комплекс конкретних прав особи, серед яких особливо слід виділити:
активне виборче право (загальне виборче право), тобто право обирати;
-
пасивне виборче право, тобто право обиратися у виборні органи держави або місцевого самоврядування, що передбачає право висувати свою кандидатуру або давати згоду на її висування.
Принципи суб'єктивного виборчого права — це ті умови, визнання і реалізації виборчого права, дотримання яких на виборах робить ці вибори дійсним народним волевиявленням
Принципи:
Стаття 71 Конституції України встановлює, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Принцип вільних виборів означає, що виборець самостійно вирішує питання про те, брати йому участь у виборчому процесі чи ні, і якщо так, то якою мірою.
У деяких державах існує обов'язковий вотум, тобто юридичним обов'язок виборця взяти участь у голосуванні. За його невиконання передбачаються штрафи (Австралія, Бельгія), позбавлення волі (Греція, Туреччина), штраф разом із позбавленням права її мати протягом трьох років державні посади (Аргентина).
Принцип загальності виборчого права означає, що активне Виборче право мають, відповідно до ст. 70 Конституції України, громадяни України, які досягли на день проведення виборів 18.
Громадяни України, які мають право голосу, є виборцями.
Зміст принципу загальності виборчого права має свої особливості на місцевих виборах. Так, відповідно до ч. 1 ст. З Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» право голосу на місцевих виборах мають громадяни України, які належать до відповідних територіальних громад, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять років. Право голосу на виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим мають виборці, які проживають на території Автономної Республіки Крим.
Частина 2 ст. 70 Конституції України встановлює, що на виборах усіх рівнів не мають право голосу громадяни, яких визнана судом недієздатними. Права голосу пі цих виборах також не мають громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі.
Зміст принципу загальності виборчого права щодо пасивно-і с і ішборчого права залежить від виду виборів.
Частина 2 ст. 76 Конституції України встановлює, що народним депутатом України може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.
Відповідно до ч. 2 ст. 103 Конституції України Президентом може бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем виборів років та володіє державною мовою. Крім того, особа, яка двічі поспіль обиралася на пост Президента України, не може бути висунута кандидатом на цей пост (ч. З ст. 103 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» депутатом та сільським, селищним, міським головою може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг вісімнадцяти років та має право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.
Частина 2 ст. 5 Закону України «Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим» від 22.12.2006 р. визначає, що депутатом може бути громадянин України, який має право голосу, на день виборів досяг 18 років, проживає в Україні не менше п'яти років.
Загальною вимогою для кандидатів на всі зазначені виборні посади є відсутність непогашеної та не знятої в установленому законом порядку судимості за вчинення умисного злочину.
Окрім найбільш поширених вікових цензів, цензів осілості та громадянства, у світовій практиці відомі й такі цензи загального виборчого права, як: майновий, освітній, в тому числі ценз грамотності, ценз статі (наприклад, у Швейцарії жінки були допущені до участі у виборах тільки у 1971 p.), релігійний, моральний цензи. Приміром, у Франції з метою подолання впливу адміністративного ресурсу на виборчий процес існує поняття неможливості обрання на будь-яку посаду протягом певного строку особи, яка в даній територіальній одиниці обіймала високу керівну посаду.
У зв'язку з посиленням євроінтеграційних процесів в Європі набуло особливої актуальності питання щодо пасивного виборчого права іноземних громадян. Зокрема, в Ірландії, Швеції, Данії, Норвегії, Нідерландах іноземці мають право голосу на місцевих виборах.
Принцип рівності виборчого права передбачає, що громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах.
Принцип прямого виборчого права означає, що громадяни України обирають депутатів безпосередньо шляхом голосування.
Принцип таємного голосування передбачає заборону контролю за волевиявленням виборців.
Принцип особистого голосування, який безпосередньо не передбачено Конституцією України, але включено до всіх виборчих законів, означає, що кожен виборець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права Голосу будь-якій особі забороняється.
Поняття та види виборчих систем
Поняття «виборча система» вживається у двох розуміннях:
у широкому розумінні — це впорядковані суспільні відносини, що складають порядок виборів органів публічної влади;
у вузькому розумінні — це спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами залежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб.
Найчастіше це поняття застосовується саме у вузькому розумінні. Розрізняють такі види виборчих систем.
Мажоритарна виборча система, при застосуванні якої обраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. Вона застосовується у 83 державах світу, зокрема у США, Франції, Великобританії, Канаді. Може застосовуватися в одномандатних та багатомандатних виборчих округах.
Залежно від того, як визначається більшість голосів, необхідних для обрання кандидата, розрізняють:
• мажоритарну систему абсолютної більшості - вимагає для обрання більше половини голосів від усіх зареєстрованих виборців або загальної кількості поданих голосів або поданих дійсних голосів. За цієї системи встановлюється нижня межа участі виборців у голосуванні. Якщо її не досягнуто, вибори вважаються недійсними.
• мажоритарну систему відносної більшості - обраним вважається кандидат, який отримав більшу кількість голосів, ніж інші кандидати. За цієї системи, як правило, не встановлюється обов'язковий мінімум участі у голосуванні. В Україні застосування цієї системи передбачено на виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських, селищних, міських голів.
• мажоритарну систему кваліфікованої більшості - передбачає, що обраним вважається кандидат (список кандидатів), котрий отримав кваліфіковану кількість голосів, яка перевищує абсолютну більшість (2/3, 3/4 тощо).
Пропорційна виборча система передбачає, що депутатські мандати розподіляються пропорційно кількості голосів виборців, зібраних партіями у межах виборчого округу. Ця система застосовується у 57 країнах світу, зокрема в Іспанії, Італії, Португалії, ФРН, Ізраїлі (у Конституціях 16 з 25 країн—членів ЄС передбачено закріплення цієї виборчої системи для парламентських виборів).
За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють такі види пропорційної системи теми:
з жорсткими списками, за яких виборець не може впливати на послідовність розташування кандидатів у виборчому списку політичної партії (застосовується в Україні на всіх видах виборів з використанням пропорційної виборчої системи);
з преференціями (саме цей різновид пропорційної системи є найбільш ефективним, оскільки дозволить громадянам обирати не лише партії, а й надавати переваги тим або іншим депутатам);
з напівжорсткими списками, коли здійснюється голосування за список у цілому і водночас визначаються преференції.
Для пропорційного розподілу мандатів між партіями у світовій практиці використовуються два методи.
Метод виборчої квоти (метра, коефіцієнта), за якого для визначення кількості місць, які отримає кожен список під час розподілу, застосовується дільник. Відповідно до ч. 7 ст. 96 Закону України «Про вибори народних депутатів України» таким дільником є кількісний склад Верховної Ради України, визначений Конституцією України.
При цьому з метою уникнення входження до парламенту дрібних партійних угрупувань, що конфліктують між собою, законодавчо встановлюється загороджувальний бар'єр, тобто певний відсоток голосів виборців, які повинен отримати список політичної партії для того, щоб партію було допущено до розподілу депутатських мандатів..
Практика встановлення законодавчих обмежень при визначенні результатів голосування за пропорційною системою досить поширена в багатьох країнах світу. При цьому величина бар'єра може різнитись від 0,67% у Нідерландах до 30% для виборчих коаліцій у Греції. У Польщі до розподілу мандатів допускаються політичні Партії, списки яких отримали не менше 5% по країні, а для виборчих коаліцій ця цифра становить 8%. Крім того, що більше учасників входять у виборчу коаліцію, то вищим стає бар'єр. Гак, у Чехії для деяких партій він становить 5%, для коаліцій з ДВОХ учасників — 7%, з трьох — 9%, з п'яти — 11%. Щоправда, ЯКЩО при такому розподілі мандатів у парламенті будуть представлено тільки дві партії, то бар'єр знижується на один відсотокток для кожної із зазначених категорій.
Метод подільників полягає в послідовному поділі кількості голосів, отриманих кожним списком кандидатів на певну серію подільників.
Змішана виборча система передбачає поєднання в різних варіаціях мажоритарної та пропорційної систем. За такої системи виборцю надаються два голоси. Вона застосовується у випадках, коли триває пошук оптимальної для держави виборчої системи.
|