Соціальні – ті суспільні засади, традиції, що сприяють захисту прав та свобод(ідея особистої свободи та готовність її захищати у американців, німецька традиція безумовного виконання закону, англійська традиція щодо дотримання та збереження стародавніх традицій)
Економічні – матеріальний стан громадян, система відносин власності, стан економіки
Політичні – політична система суспільства в основі якої багатопартійність, розвиток інституту громадянського суспільства
Юридичні – Безпосередньо створюють умови та засоби для реалізації та захисту конституційних прав та свобод. Види
презумпція невинуватості,
принцип розміреної допустимості обмеження прав людини(можуть бути обмежені за умови, коли реалізація права призводить до загрози конституційного ладу, права інших осіб, в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Принцип правової безпеки людини. Це все норми, що забов’язують інформувати громадян про свою діяльність. Надати можливість особі познайомитися з інформацію приватного характеру про дану особу. Норми, що врегульовують порядок впровадження надзвичайного характеру(час, з якого він запроваджується, права, які полягають обмеженню.
правила Міранди: особі повідомляються його права; особа має право відмовитися від дачі показань, мотивуючи це тим, що вона має свідчити лише за наявності адвоката; всі дані, які були отримані з порушенням процесуальних правил не можуть бути використані як докази в суді.
Habeas corpus – особа вправі вимагати звільнення, у випадку її затримання, коли підстав для ї затримання є недостатніми. Особа має бути негайно звільнена.
Інституційні – інститут омбудсмана:
Шведська – можливість збереження вагомого впливу омбудсмана на судову гілку, що проявляється в можливості брати участь в судовому розгляді. Шведський омбудсман має право на прийняття актів,що мають обов’язків характер
Англійська модель. Парламентський комісар з питань адміністрації. Це слабка модель. Парламентський фільтр – безпосередньо громадяни не мають право на звернення до британського омбудсмана. Спочатку особа звертається до парламентаря, який в свою чергу перевіряє відповідність скарги юрисдикції омбудсмана і лише потім направляє її до уповноваженого. Акти омбудсмана мають рекомендаційний характер
Французька модель – схожа з англійською моделлю, але відрізняється тим, що омбудсман призначається виконавчою гілкою влади, Президентом та Кабміном. Відсутній парламентський фільтр
Хвилі конституцій:
Перша хвиля конституцій(старі конституції) – Конституцій США 1887, Конституція Норвегії, Конституцій Франції 1891 Ознаки:
Зміни в організації політичної влади. Встановлюється конституційна монархія або республіка, а до цього було абсолютна монархія
З’являється поняття парламентаризму
Закріплюється принцип поділу влади, в його американському або європейському характері.
Закріплюється принцип народного суверенітету, вся влада від народу
Закріплюється 1 покоління прав людини
Друга хвиля(нові конституції) – 1917-1939 рік. Конституція Мексики 1917, Веймарська Конституція 1919, Конституція Австрії 1921. Ознаки:
Розширення меж конституційного регулювання(соціальна та економічна сфера)
Закріплення правового статусу окремих політичних(партій та ін.)
Поява нових конституційних органів.
Закріплюється 2 покоління прав людини
Закріплення правового статусу національних меншин
Третя хвиля( після ІІ Світової конституції до наших днів, Конституція Німеччини1948, Франції1958, Іспанії 1978, Португалії. Ознаки:
3 покоління прав людини
Соціалізація конституцій(надання більших соціальних гарантій)
Демократизація виборчого права(зменшенні віку, з якого можна брати участь; надання виборчого всім однаково)
Закріплює принципи зовнішнього економічних відносин
Розширення категоріального конституційного апарату
Інститут громадянства в конституційному праві
Громадянство – постійний політико-правовий зв'язок особи з державою, що проявляється у взаємних правах та обов’язках. Постійний - означає нерозривність зв’язку з державою, політико правовий – особа, яка є громадянином наділяється політичними правами(насамперед, на участь в управлінні держави, бути обраним та вибирати)
Термін «громадянство» походить з античності, цим терміном позначалися особи, які були повноправними громадянами Риму. Відносини між цими громадянами регулювалися окремо в спеціальному порядку, відмінному від регулювання відносин між негромадянами Риму.
Поруч з терміном «громадянство» використовують «підданство», який з’являється в феодальний період та означав особисту приналежність до певного феодала та держави. В межах цього терміну увага акцентувалася на обов’язках перед феодалом чи державою. На сьогодні термін «підданство» та «громадянство» ототожнюються. Термін «підданство» використовуються в державах з монархічною формою правління, а «громадянство» – з республіканською формою.
В окремих державах термін «національність» використовуються як синонім поняттю «громадянства»(Франції)
В окремих країнах поняття «громадянство» та «національність» розмежовуються, при цьому «національність» – теж саме, що і «громадянство»(стійкий зв'язок), однак особи, які володіють національністю мають менше прав, ніж громадяни(країни Британської співдружності)
В ряді іспаномовних країн так само розрізняють поняття «громадянство» та «національність», але термін «національність» застосовується щодо повнолітніх осіб, а термін «громадянство» - щодо неповнолітніх. Таким чином особа змінює свій статус
Європейське громадянство
Відповідно до Маагського договору 1932 року європейське громадянство надає кожній особі, яка ним володіє наступні права:
Право вільно пересуватися в межах будь-якої країни, що входить до Європейського Союзу
Право брати участь муніципальних виборах та виборах до європейського парламенту за місцем свого проживання незалежно від громадянства, особи, яка є громадянином, членом Європейського Союзу
Будь-який громадянин Європейського союзу має право звернутися до консульство чи посольства держави, яка є членом ЄС за захистом своїх прав під час перебування на території іншої держави.
Право на звернення до Європейського посередника та право передачі петиції до Європейського парламенту
Способи набуття громадянства:
Філіація (набуття громадянства за народженням) – при такому способі набуття громадянства може здійснюватися за «правом ґрунту»(громадянство отримує особа при народженні на підставі факту народження особи на території певної держави незалежно від громадянство її батьків) або «правом крові»(передбачає, що громадянство особи визначається при народженні за громадянством її батьків незалежно від місця народження) Право ґрунту – менш поширене ніж право крові. Воно поширене на території Латинської Америки. Право крові існує в 2 варіантах:
Держава не допускає його поєднання з іншими способами набуття громадянства
Право крові передбачає можливість набуття громадянства як виняток за правом ґрунту (наприклад, особа, яка народилася на території держави та батьки її невідомі, то вона отримує громадянство цієї держави, або особа народилася від батьків, що не мають громадянства, або особа народжується від громадян інших держав, однак батьки подали заяву з клопотанням про набуття громадянства її дитини)
Натуралізація – набуття громадянства за заявою особи. Держава передбачає застосування низки обмежень:
Наявність певного періоду проживання
Володіння держаною мовою
Знання законодавства
Рішення про прийняття особою громадянства приймається: президентом(Росія), міністерством закордонних справ(Великобританія), Верховний Суд(США)
Оптація - добровільний вибір особою громадянства шляхом подання індивідуальної заяви, коли оптант буде жити на території держави, якій передається територія його проживання. Якшо оптант бажає зберегти громадянство держави, що передає територію, то він має бути переселений в державу свого громадянства в установлені договором строки зі збереженням своїх майнових прав і компенсацією за залишену нерухомість. Так, оптація проводилася за договором між КНР та Індонезією 1955 p., між СРСР та Чехословаччиною з приводу Закарпатської України, у державах, які утворилися після розпаду СРСР, тощо;
За усиновленням
Трансферта. Походить на оптацію, але при оптації набуття громадянства однією або іншою особою є добровільне, та при трансфері особа не має право обирати громадянство. І там і там громадянство набувається відповідно до міжнародних умов. Наприклад, при об’єднанні ФРН т НДР всі громадяни колишньої НДР автоматично отримували громадянство ФРН.
Реєстрація – спосіб отримання громадянство за кровними зв’язками з громадянином певної держави.
Ушанування громадянства – надання особі прав громадянина, яка є іноземцем за особливі заслуги перед цією державою або всім світовим співтовариством
Способи припинення громадянства:
Вихід з громадянства. Це робить сам громадянин, який відсилає заяву до компетентного органу. Також це може здійснюватися при оптації.
Позбавлення громадянства – санкція за негативну поведінку особи. Цей спосіб є характерним для недемократичних країн. В тих же випадках іноді використовується як покарання як крайня міра в демократичних країнах, на підставі закону. Сучасне міжнародне право забороняє лише свавільне позбавлення громадянства. На відміну від виходу з громадянства позбавлення здійснюється з ініціативи органів державної влади, а не самої особи.
Наприклад, у випадках подання неправдивих відомостей чи фальшивих документів пр. набутті громадянства.
Множинне громадянство
Часто використовується поняття подвійного громадянство, але насправді використання цього терміну є не дуже коректним, виходячи з того, що особа може одночасно бути громадянином 3 та більше держав.
Множинне громадянство – правовий статус особи, при якому людина володіє громадянство більше ніж 1 держави.
Подвійне громадянство визнається в Німеччині, Росії та ін.
Причини виникнення множинного громадянства
Територіальні зміни, яка має громадянство однієї держави змінює свою територію та за законодавством держави, на територію якої вона приїхала натуралізувалась та стала громадянином цієї держави, хоча і не втратила громадянства попередньої держави
Міграція населення
Розбіжності різних держав в набутті та втраті громадянства в силу колізій принципу права крові та ґрунту. В результаті дитина є громадянин іншої держави за громадянством своїх батьків, та громадянин цієї за правом ґрунту.
Множинне громадянство виникає незалежно від народження дитини від змішаного шлюбу, якщо законодавство країн, громадянами яких є батьків містить положення, що право крові дії , якщо один із батьків є громадянином цієї держави
Виникає у жінки при вступі до шлюбу з іноземцем, якщо в законодавство держави не позбавляє її громадянство при вступі до шлюбі, а, з іншого боку, в іншій державі законодавство надає їй громадянство внаслідок одруження.
Принципи конституційного права:
Принцип народного(національного) суверенітету. Вперше був закріплений в конституції Франції 1789 року, доктринально він був розроблений Жаном Боденом. Сутність – вся повнота влади належить народу, закріплений зараз в більшості конституцій. В КУ передбачений ст.3. В окремих країнах, які пройшли період тоталітаризму, принцип народного суверенітету відображається також в закріплені права на опір нелегітимної влади. Право на повстання закріплено в Конституції США. На сьогодні право на опір закріплено в основному законі ФРН, конституції Словаччині та ін.
Принцип передбачає, що народ здійснює керівництво державою через інститут виборів та референдумів. Таким чином народ делегує право приймати рішення представницькому органу – парламенту.
Слід також виокремити поняття суверенітету парламенту, яке використовується в Великобританії, це поняття означає, що юридичний суверенітет належить парламенту, а політичний виборцям, які його обирають. У Великій Британії з огляду на його суверенітет парламент може приймати,змінювати та скасовувати будь-які закони.
Принцип розподілу влади.
Ідея про розподіл влади вперше знайшла відображення в працях Джона Локка, він не виділяв судову владу як окрему гілку влади, відтак концепція розподілу влади реалізується на основі вчення Монтеск’є, який виділяв всі 3 гілки влади. Він вперше був відображений в Конституції США, де він функціонує на основі системи стримувань та противаг:
Кожна з гілок влади має самостійне джерело формування, Конгрес обирається населенням, Президент – вибірниками, а судді ВС призначається Президентом
Кожна з гілок влади має різний термін повноважень(П-4 роки, сенатори-6 років, при цьому кожні 2 роки переобираються 1-3, суді ВС призначаються по життєво)
Президент очолює виконавчу гілку влади та формує її персональний склад, при чому формально, він дає згоду.
Президент формально не має законодавчої ініціативи. Відносини здійснюється через інститут вето
Повноваження президента можуть бути припинені тільки через імпічмент, який застосовується за вчинення ним державної зради, хабарництва та ін. злочину.
Президент не може здійснити дострокове складення повноважень парламенту
Система стримувань та противаг забезпечує баланс між гілками влади та конкуренцію, при цьому відповідно до замислу творців цією конституції, кожна гілка – самостійна та незалежна від іншої, хоча кожна з них впливає на інші.
На європейському континенті принцип розподілу влади суттєво відрізняється від американської моделі, якщо в ній кожна за гілок влади є самостійною та незалежною, то в Європі існує поняття «змішування» влади, це означає, що одна гілка влади по суті «проникає» в іншу. Вираженням цього є те,що саме парламент формує уряд, а члени парламенту одночасно є й членами уряду.
При європейській моделі використовується парламентарна форма правління натомість при американській – президентська.
Принцип правової держави. 2 принципи
Формально-правовий підхід(в Німеччині) – закон повинен реалізовуватися незалежно від його змістовних характеристик
Матеріально-правовий – реалізація та застосування повинна відбуватися крізь призму прав людини, тобто закон, який порушує права людини не може бути застосований. (Англія).
Цей підхід часто ототожнюється з принципом Верховенства права. Цей принцип був розроблений Альбертом ван Дайсі, він включає такі елементи: рівність перед законом, юридична можливість гарантування прав людини через інститут судового захисту, мінімальне втручання держави в сферу приватного життя. Відповідно до цього принципу позитивне право забов’язує державу як і будь-якого громадянина, поняття правової держави тісно пов’язане з категорією громадянського суспільства
Референдум
Види:
Конституційні – проводяться з метою внесення змін до конституції або прийняття нової конституції. Порядок проведення таких референдумів встановлюються в Конституції або в загальному закону, або може бути прийнятий спеціальний закон про проведення референдуму з певного питання. Такі референдуми обов’язкові в Швейцарії, Австралії.
Референдуми ініційовані громадянами - референдум з будь-якого питання, що проводиться за ініціацію громадян(США, Швейцарія, Нова Зеландія). Результати референдуму здебільшого є обов’язковими, але в окремих випадках результати референдуму можуть підлягати затвердженню законодавчим органом.
Скасувальний референдум(«народне вето») – застосовуються з метою скасування законів. Результаті в основному – обов’язкові. Ініціатива:від громадян(Швеція) від законодавця(в Австрії – одна третина парламенту, в Італії – місцевих рад)
Дорадчий(плебісцит – голосування з будь-якого питання, яке ініціюється парламентом. Рішення – необов’язковим(Франція, Великобританія)
За предметом:
Референдуми з конституційних питань
З питань участі держави в міжнародному співробітництві
Про суверенітет на національне самовизначення
З питань публічної політики.
Ініціатива проведення референдумів може походити від громадян, уряду, парламенту та президенту, політичної партії.
|