|
|
Скачати 1.69 Mb.
|
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВАОсновні поняття: фінансовий стан, аналіз фінансових результатів, оцінка майнового стану, аналіз фінансової стійкості, аналіз ліквідності, аналіз ефективності діяльності, аналіз положення на ринку цінних паперів, валовий доход, прибуток, валовий прибуток, економічний результат, чиста виручка, операційний прибуток, операційна діяльність підприємства, звичайна діяльність, чистий прибуток, збиток, форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон, дивіденди, лізинг, аналіз майнового стану, структура капіталу підприємства, фінансова стійкість, джерела формування матеріально-виробничих запасів, власні оборотні кошти, короткострокові кредити банків і позики, розрахунки з кредиторами за товарними операціями, абсолютна фінансова стійкість, нормальна фінансова стійкість, хитливий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан, загальна величина неплатежів, причини неплатежів. Література Основна:
3. Басовский А. Л., Лунева А. М.,. Басовский Л. Е Экономический анализ. – М.: Инфра - М, 2007. - 224 c. 4. Мошенський С.З., Олійник О.В. Економічний аналіз: Підручник / За ред.Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП “Рута”, 2007. – 704 с. 5. Шеремет А.Д. Комплексный анализ хозяйственной деятельности. Учебник. – М: ИНФРА-М, 2006. – 416 с. Додаткова:
9.1.Тема лекції „Мета і напрямки фінансового аналізу підприємства” План лекції: 1. Сутність та напрямки фінансового аналізу підприємства. 2. Фінансові результати комерційної діяльності підприємства та методика їх аналізу. 3. Характеристика структури капіталу підприємства та аналіз його майнового стану. 4. Загальна характеристика типів фінансової стійкості підприємства. Стислий зміст лекції 1. Сутність та напрямки фінансового аналізу підприємства. Метою аналізу фінансового стану підприємства є об'єктивна оцінка господарсько-фінансової діяльності підприємства і її результатів на основі системи ключових показників, визначення меж його фінансової стійкості й оцінка перспектив зміни його фінансового положення. Аналіз фінансового стану підприємства проводиться за основними напрямками:
У ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, що представляють собою відносні показники фінансового стану. Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їхніх значень з базисними величинами, а також у вивченні їхньої динаміки за відповідний період і за ряд років. 2. Фінансові результати комерційної діяльності підприємства та методика їх аналізу. Фінансовим результатом будь-якої підприємницької структури є прибуток, який шляхом послідовних розрахунків можна визначити з валового доходу. Прибуток в загальному економічному розумінні — це додаткова вартість, що створюється в процесі виробництва, або іншими словами — це вартість, створена в процесі підприємницької діяльності понад вартість виробничо спожитих ресурсів і робочої сили. Підприємства визначають прибуток на різних стадіях його формування, а саме: валовий прибуток, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до оподаткування, прибуток від звичайної діяльності після оподаткування і чистий прибуток. Валовий прибуток — це економічний результат діяльності суб'єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції, робіт, послуг і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток. На другій стадії визначають операційний прибуток. Він являє собою фінансовий результат від операційної діяльності, що визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат і додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо. Джерелом інших операційних доходів можуть бути доходи від операційної оренди активів та операційних курсових різниць, дохід від реалізації оборотних активів, відшкодування раніше списаних активів тощо. Операційна діяльність підприємства — це його основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Як бачимо, за економічним змістом валовий прибуток і операційний прибуток істотно відрізняються між собою. Якщо перший з них характеризує, по суті, ефективність на стадії виробництва продукції, то другий дає змогу судити про ефективність використання всіх витрат. Чим менша різниця між сумою валового й операційного прибутку, тим вищою буде ефективність діяльності підприємства за інших однакових умов господарювання в даний звітний період. На третій стадії визначають прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування, який являє собою результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від одержаного результату фінансових витрат у формі процентів та інших витрат, пов'язаних із залученням позичкового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від коопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів). Під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або виникають унаслідок її проведення. Методика визначення прибутку від звичайної діяльності побудована таким чином, що нею враховуються фінансові результати від усіх видів діяльності. А це означає, що підприємство може мати операційний прибуток, але через неефективне господарювання за окремими напрямами звичайної діяльності воно може понести істотні втрати цього прибутку і навіть отримати збиток. Ефективне господарювання передбачає, що прибуток від звичайної діяльності повинен перевищувати операційний прибуток і чим вищий ступінь такого перевищення, тим за інших однакових умов буде кращим фінансово-економічний стан підприємства. Важливо також пам'ятати, що прибуток від звичайної діяльності, розрахований на даній (третій) стадії, є об'єктом оподаткування. На четвертій стадії визначають прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування як різницю між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків на прибуток. У 2001 р. підприємства, інші суб'єкти господарювання, крім 30 % суми отриманого прибутку від звичайної діяльності, розрахованого на третій стадії. На п'ятій стадії розраховують чистий прибуток (збиток) як алгебраїчну суму прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Надзвичайний прибуток (збиток) може бути отриманий від операції (події), яка не є характерною для звичайної діяльності і не очікується, що вона повторюватиметься періодично або в кожному наступному звітному періоді. Чистий прибуток повністю залишається в розпорядженні підприємства. Цим і зумовлюється його велике значення. Чим краще працює підприємство, тим більший воно одержує прибуток, тим міцніший його економічний стан і положення на ринку. Лише маючи достатню суму прибутку, підприємство може своєчасно, з урахуванням вимог ринку переорієнтувати виробництво, реконструювати його, придбати нові, більш продуктивні засоби виробництва, передовіші технології і завдяки цьому забезпечити істотне зростання обсягу виробництва продукції, значно поліпшити її якість, скоротити витрати і цим досягти високої конкурентної спроможності. Це, в свою чергу, є гарантом того, що підприємство й надалі буде спроможним одержувати високі прибутки без загрози стати банкрутом. Саме тому прибуток розглядається як критерій ефективності діяльності підприємств в умовах ринку. Для правильного визначення чистого прибутку необхідно оволодіти методикою розрахунку прибутку від окремих видів діяльності. Наприклад, прибуток від торгівлі цінними паперами і деривативами визначається як різниця між проданими цінними паперами і деривативами та витратами, понесеними підприємством у зв'язку з придбанням цінних паперів і деривативів протягом звітного року. Ці витрати збільшуються на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів. Дериватив — це стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати чи продати базовий актив (товари, цінні папери, кошти та їх характеристики) на визначених ним умовах у майбутньому. До деривативів належать форвардний контракт, ф'ючерсний контракт і опціон. Форвардний контракт являє собою двобічну угоду за стандартною формою, яка показує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання цього контракту. Ф'ючерсний контракт — це стандартний документ, який свідчить про зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. Опціон — стандартний документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому за фіксацією цін на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін. Прибуток від продажу основних фондів і нематеріальних активів являє собою різницю між їх продажною ціною і залишковою вартістю на момент акту купівлі-продажу. Прибутком від надання товарного і комерційного кредитів є сума процентів, отримана підприємством і зменшена на суму витрат, пов'язаних з цією операцією. Підприємство може одержувати прибуток від володіння корпоративними правами — акціями, які придбані на ринку цінних паперів або від інших прав, що не є борговими вимогами, але дозволяють брати участь у прибутках (наприклад, внески до статутних фондів інших підприємств). Такий прибуток називають дивідендами. Підприємство може одержувати прибуток у вигляді процентів від володіння борговими вимогами, зокрема векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи державні скарбничі зобов'язання. Сума такого прибутку визначається як різниця між одержаною сумою процентів і сумою витрат, пов'язаних з операцією володіння борговими вимогами. В сучасних умовах усе ширшого поширення набуває оренда матеріальних цінностей — лізинг. Прибутком від цієї операції є орендна плата, отримана орендодавцем і зменшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення наданих в оренду основних засобів та інших витрат, пов'язаних з цією операцією. З розвитком НТП підприємства можуть одержувати винагороди (роялті) за надання дозволу на використання промислової та інтелектуальної власності, інших аналогічних майнових прав, що визначаються як об'єкт права власності даного підприємства. Такі винагороди можуть бути одержані, зокрема, за надання права використання авторських прав на будь-які твори науки, літератури тощо, права на використання товарних знаків, права на винаходи, промислові зразки, програмне забезпечення для ЕОМ, на використання секретної формули або технологічного процесу, а також права на інформацію про «ноу-хау» (промисловий, комерційний або науковий досвід). 3. Характеристика структури капіталу підприємства та аналіз його майнового стану. Для характеристики майнового положення підприємства, його економічного потенціалу і структури капіталу використовують показники балансу (форма №1), звіту про власний капітал підприємства (форма №4) та приміток до річної фінансової звітності (форма №5). Майно будь-якого підприємства може бути представлено наступними видами активів: основні засоби, нематеріальні активи, устаткування, довгострокові фінансові вклади, виробничі запаси, малоцінні предмети, незавершене виробництво, готова продукція, товари, дебіторська заборгованість, гроші, короткострокові фінансові вкладення й ін. Зміна структури активів підприємства у бік збільшення частки оборотних коштів може вказувати:
Таким чином, умовою ефективної господарсько-фінансової діяльності підприємств є оптимізація розмірів і структури оборотних коштів, а також зниження втрат, пов'язаних з іммобілізацією оборотних активів. Задачі аналізу:
Для якісної характеристики оборотних (поточних) активів можуть бути використані різні показники. Аналіз структури капіталу проводиться з метою визначення частки власного і позичкового капіталу в загальній сумі фінансових ресурсів підприємства, а також встановлення джерел й їхнього обсягу для покриття активів. 4. Загальна характеристика типів фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість - це визначений стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. Стабільність роботи підприємства пов'язана з загальною його фінансовою структурою, ступенем його залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів. Фінансово стійким вважається таке підприємство, що переважно за рахунок власних джерел покриває засоби, вкладені в активи; не допускає невиправданої дебіторської і кредиторської заборгованості; розплачується у встановлені терміни за своїми зобов'язаннями. Сутністю фінансової стійкості підприємства є співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величини власних і позичкових джерел їхнього формування, тобто забезпеченість запасів і витрат джерелами фінансування. Як уже відзначалося, джерелами формування матеріально-виробничих запасів (МЗ) виступають: - власні оборотні кошти (ВОК); - короткострокові кредити банків і позики (КК); - розрахунки з кредиторами за товарними операціями (КЗ). В залежності від співвідношення величин показників матеріально-виробничих запасів, власних оборотних коштів і інших джерел формування запасів можна виділити наступні типи фінансової стійкості.
М3< ВОК
ВОК<�МЗ < ВОК +КК+КЗ
М3= ВОК+КК+КЗ+І 4. Кризовий фінансовий стан при який підприємство знаходиться на грані банкрутства: МЗ > ВОК + КК + КЗ + І У рамках поглибленого аналізу фінансової стійкості підприємства повинні бути досліджені також і наступні питання: а) загальна величина неплатежів: б) причини неплатежів. План практичного заняття 9.2 Тема: « Аналіз майнового стану і структури капіталу підприємства» Питання до розгляду: 1. Характеристики майнового положення підприємства. 2 Аналіз економічного потенціалу і структури капіталу підприємства. 3 Аналіз зміни структури активів підприємства. Рішення задачЗавдання 9.1Визначити чистий прибуток, якщо відомо:
Завдання 9.2 Визначити рентабельність виробництва, якщо:
ТЕМА 10 |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |