|
|
Скачати 1.69 Mb.
|
АУДИТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬОсновні поняття: аудиторська діяльності, аудит, перевірка бухгалтерської звітності, обов'язковий і добровільний аудит, оглядова перевірка, тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку, трансформація бухгалтерського обліку, ведення обліку підприємства, відновлення обліку, виправлення помилок, автоматизація обліку, планування, аналіз, надання консультацій, аудиторська плата україни, сертифікація і ліцензування, затвердження норм і стандартів аудиту, ведення реєстру аудиторських фірм, консультаційні послуги, аудиторська оцінка, аудит спільних підприємств, аудит акціонерних товариств, аудит цінних паперів, аудит інвестицій, аудит комерційних банків, аудиторські процедури, організація й процедура аудиту. Література: Нормативно-правові акти:
Основна:
Додаткова:
10.1.Тема лекції „Поняття та зміст аудиторської діяльністі в Україні” План лекції: 1.Поняття і сутність аудиту та аудиторської діяльності. 2.Аудиторські послуги. 3. Виявлення економічних злочинів з використанням методів аудиторських перевірок. Стислий зміст лекції 1.Поняття і сутність аудиту та аудиторської діяльності. Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам. Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку такий еволюційний шлях: 1. аудит як знаряддя перевірки і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітів; 2. системна орієнтація аудиту на активізацію економічної діяльності, на підвищення ефективності системи управління підприємством і передусім системи внутрішнього контролю; 3. орієнтація аудиту на запобігання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику. Заорганізаційними ознаками аудит поділяють на: 1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії, небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду; комерційні банки для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб-акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами; засновники комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше п'яти відсотків; 2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника; 3. внутрішній; 4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій. За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на: 1. однопредметний - досліджуються питання одного виду; 2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій; 3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації. За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на: 1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх; 2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства; 3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться: 1. обов'язковий і добровільний аудит; 2. оглядова перевірка; 3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку; 4. трансформація бухгалтерського обліку; 5. ведення обліку підприємства; 6. відновлення обліку; 7. виправлення помилок; 8. автоматизація обліку; 9. планування; 10. аналіз; 11. надання консультацій. Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави. з інших регіонів, зареєстрованих на території регіону; Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики: 1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків; 2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не допускати, щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність; 3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а також використовувати її у своїх цілях; 4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її; 5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення. Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції стандартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності. У них подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських висновків і доказів. Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення. В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зокрема планування, контроль, і фіксацію результатів виконаної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчити систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності. Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських послуг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці. Національні нормативи аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту. 2.Аудиторські послуги. Консультаційні послуги, не пов'язані з аудитом Зарубіжна і вітчизняна практика аудиторства показує, що до аудиторів усе частіше почали надходити замовлення на виконання низки завдань, що виходять за рамки перевірки фінансових звітів. Укладачі стандартів намагалися не відставати від бурхливого зростання попиту на такі послуги, внаслідок чого почали з'являтися численні атестаційні стандарти та стандарти аудиторської і бухгалтерської діяльності. Ці стандарти допомагають вийти з цілого ряду нетипових ситуацій, що виникають у процесі складання аудиторського висновку і під час виконання завдань, безпосередньо не пов'язаних з аудитом, особливо при компіляціях (збиранні й обробці даних). У Законі України "Про аудиторську діяльність" (стаття 20) передбачено аудиторські послуги у вигляді консультацій, які можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до аудитора (аудиторської фірми). У такому договорі про надання аудиторських послуг передбачаються предмет і термін перевірки, обслуговування аудиторських послуг, розміри й умови оплати, відповідальність сторін. Аудитори чи аудиторські фірми надають консультаційні послуги щодо організації і відновлення бухгалтерського обліку, складання декларацій про доходи, складання фінансової звітності, проведення аналізу господарської діяльності, оцінювання активів і пасивів, консультацій з питань податкового законодавства, з маркетингу і права тощо. У процесі консультування аудитори повинні дотримуватися принципів професіоналізму, компетентності, об'єктивності в роботі, конфіденційності, правил етики тощо. Від консультанта вимагається ретельна підготовка. Він цікавиться проблемами клієнта, фінансовим станом суб'єкта підприємницької діяльності й повинен ретельно оцінити і передбачити, яку допомогу можна надати замовнику. Консультант збирає інформацію (первинну док\ ментацію, бухгалтерські регістри, звіти клієнта, опубліковані матеріали тощо), складає план і графік виконання. Завдання подається клієнту для обговорення!, схвалення і прийняття рішення, після чого укладається контракті у вигляді листа-договору (сторони, обсяг завдання; робоча продукція і звіти; гонорар і витрати; процедури складання звіту і оплати; обов'язки сторін; відповідальність; підписи і дати). Консультант підготовляє і систематизує дані. До і під час виконання завдання клієнт може одержати декілька проміжних звітів про хід консультування. Заключний звіт має вказувати на реальні переваги, отримані внаслідок змін, давати клієнту рекомендації про те, що треба робити або чого сліді, уникати в майбутньому. Добрий звіт має бути для клієнта керівництвом для подальшого розвитку суб'єкта господарювання. Аудиторська оцінка вартості об'єктів приватизації та оренди Майно оцінюється за відповідною вартістю з урахуванням зносу. За такою оцінкою визначають початкову (аукціонну) ціну державного підприємства, розмір статутного капіталу, що створюється під час приватизації, а також визначають ціни майна державного підприємства або окремих об'єктів при переданні його в оренду. Для запобігання (профілактики) фактам заниження чи завищення вартості державного майна до виконання робіт з приватизації залучають аудиторів за договорами з органами приватизації з оформленням аудиторського висновку. Аудит спільних підприємств Основним завданням аудиту є перевірка дотримання законодавства та нормативно-правових актів з питань фінансово-господарської діяльності спільних підприємств з урахуванням особливостей їхньої роботи. Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" спільні підприємства підлягають обов'язковому аудиту не рідше ніж раз на рік. Аудитори з'ясовують, чи визначають установчі документи спільного підприємства порядок амортизаційних відрахувань, покриття збитків, поповнення статутного капіталу, розподілу прибутків, порядок створення і використання різних видів власного капіталу. Тому аудитору слід вивчити статут, договір, протоколи засідання правління спільного підприємства, виписки банку, документи, регістри бухгалтерського фінансового обліку, Головну книгу, баланс тощо. Особливу увагу слід приділяти правильності проставлення кореспондентських рахунків (бухгалтерських проводок) щодо внесків у статутний капітал. Аудит акціонерних товариств Аудит цінних паперів Аудит інвестицій Аудит комерційних банків 3. Виявлення економічних злочинів з використанням методів аудиторських перевірок. Аудиторські процедури Збираючи аудиторські докази, аудитор може використовувати різні процедури. Найбільш поширені наступні: 1. Перевірка арифметичних розрахунків клієнта (перерахування). Перерахування полягає в перевірці раніше зроблених клієнтом арифметичних розрахунків і у виконанні незалежних підрахунків. Ця процедура дає математично точну інформацію. При виявленні помилок у підрахунку аудитору варто простежити подальший шлях цієї перекрученої інформації й оцінити її вплив на ступінь вірогідності звітності. Перерахування звичайно здійснюється вибірково у відповідності зі стандартом «Аудиторська вибірка». Перерахування часто використовується при перевірці оцінних значень (утрат від знецінення цінних паперів і т.п.). При цьому треба керуватися правилом (стандартом) аудиторської діяльності «Аудит оцінних значень у бухгалтерському обліку». 2. Інвентаризація. Цей прийом підтверджує фізичну наявність майна і фінансових зобов'язань, подає точну інформацію про їхнє існування і приблизну про стан і оцінку основних засобів, МБП, матеріалів, готової продукції і т.п. У ході аудиторської перевірки аудитори можуть спостерігати за проведенням інвентаризації, у результаті чого правильно оцінити надійність системи БО і дієвість СВК. До початку проведення інвентаризації аудиторська організація зобов'язана з'ясувати, як часто проводилася інвентаризація, перевірити документи про колишні інвентаризації, ознайомитися з номенклатурою й обсягами товарно-матеріальних цінностей, виявити з них дорогі, проаналізувати їхню систему обліку і контролю, виявити її слабкі і сильні сторони. У випадку спостереження за проведенням інвентаризації аудитору треба взяти участь у проведенні контрольних вимірів, вивчити, чи є застарілі, невикористовувані чи маловикористовувані цінності, перевірити, як зберігаються запаси, які належать третім особам, чи враховуються вони окремо в складському обліку й у бухгалтерії на забалансових рахунках, перевірити реальність дебіторської і кредиторської заборгованості. Перевірка може проводитися в 2-х напрямках: у напрямку звірення облікових даних з фактичною наявністю цінностей і навпаки. 3. Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій. Достовірна тільки інформація, отримана в момент дослідження облікових робіт, виконуваних бухгалтерією. 4. Підтвердження. У значній частині ділових операцій беруть участь треті сторони. Від них можуть бути отримані в письмовому вигляді підтвердження інформації, що викликає сумнів в аудитора. Наприклад, при виявленні підчищень і виправлень у банківських виписках запитуються їхні копії з банку. Запит рекомендується стандартом готувати у вигляді документа від імені керівництва економічного суб'єкта на адресу третьої сторони. У ньому повинна міститися вимога надати необхідну інформацію безпосередньо аудиторської організації. При необхідності аудиторська організація може самостійно встановити безпосередній контакт із третьою стороною, котрій був направлений запит. Якщо від третьої сторони отримана інформація, що розходиться з обліковими даними клієнта, то треба застосувати додаткові аудиторські процедури для з'ясування причин розбіжності. 5. Усне опитування персоналу, керівництва економічного суб'єкта і третьої сторони. Його проводять на всіх стадіях аудита, і в ході ознайомлювального відвідування фірми-клієнта, і для з'ясування окремих питань, що виникають при перевірці. Результати повинні записуватися у вигляді протоколу чи короткого конспекту з вказівкою прізвища, імені і по батькові аудитора, який проводив опитування, і осіб, що були опитані. Для проведення опитувань можуть бути використані готові бланки з переліками питань і місцем для відповідей. Протоколи, конспекти і заповнені бланки прилучаються до інших робочих документів аудитора. Отримана інформація повинна бути підкріплена незалежними відомостями, отриманими в ході інших аудиторських процедур. Виключення складає добровільне визнання в розкраданнях, порушеннях, невірному використанні облікової політики і т.п. (про це, щоправда, у стандарті не говориться). 6. Перевірка документів. Документи, як уже було відзначено, можуть бути внутрішніми (підготовленими й обробленими всередині фірми, що перевіряється), зовнішніми (підготовлені поза фірмою), а також внутрішніми і зовнішніми одночасно. Серед документів також виділяють офіційні і звичайні. Найбільш достовірними з погляду зменшення імовірності підробки є офіційні документи (наприклад, статутні документи, виписки банку, корінці грошових чеків). Менш достовірними з цих же позицій є звичайні документи (наприклад, рахунок-фактури постачальників, договори з покупцями на постачання продукції).Ступінь довіри до внутрішніх документів залежить від якості внутрішнього контролю за їх підготовкою й обробкою. Ціль перевірки документів — підтвердження облікових записів. 7. Простежування (сканування). За допомогою цієї процедури виявляються і вивчаються нетипові статті і події, відображені в обліку. При виконанні цієї процедури аудитор вибірково перевіряє первинні документи і їхній запис у регістри синтетичного й аналітичного обліку з використанням стандарту «Аудиторська вибірка». 8. Аналітична процедура. Під аналітичними процедурами маються на увазі аналіз і оцінка отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і економічних показників організації, що перевіряється, з метою виявлення незвичайних і невірно відбитих у бухгалтерському обліку фактів господарської діяльності, а також виявлення причин таких помилок і перекручувань. Вона застосовується в період попереднього планування до укладання договору на аудиторську перевірку, звичайно у формі експрес-аналізу, при складанні програми аудиторської перевірки, коли вивчається звітність фірми-клієнта і визначаються ділянки, на які варто звернути особливу увагу, і в ході самої перевірки. Типові види аудиторських процедур: - зіставлення залишків по рахунках за різні періоди; - зіставлення показників бухгалтерської звітності з кошторисними (плановими); - оцінка співвідношень між різними статтями звітності і зіставлення їх з даними попередніх періодів; - зіставлення фінансової інформації і нефінансової. 9. Підготовка альтернативного балансу сировини, матеріалів (на підставі норм) і виходу продукції (виконання робіт, надання послуг) використовується для одержання доказів про реальність і повноту відображення в обліку готової продукції. План семінарського заняття 10.2 Тема: «Порядок надання аудиторських послуг в Україні, права і обов’язки аудиторів» Питання до розгляду: 1.Консультаційні послуги, не пов'язані з аудитом 2.Аудиторська оцінка вартості об'єктів приватизації та оренди 3.Аудит спільних підприємств 4.Аудит акціонерних товариств 5.Аудит цінних паперів 6.Аудит інвестицій 7.Аудит комерційних банків. Завдання 10.1Розробити схему проведення аудиту комерційного підприємства сфери торгівлі.Завдання 10.2 Заповнити таблицю «Порівняльна характеристика внутрішнього та зовнішнього аудиту»
РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ПРИСВОЮВАНИХ КУРСАНТАМ ЗА АУДИТОРНУ РОБОТУ:
СТРУКТУРА ЗАЛІКОВОГО КРЕДИТУ КУРСУ
Розподіл балів за самостійну та індивідуальну науково-дослідну роботу.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ: лекції, робота в Інтернет, моделювання ситуативних задач, робота з електронно-правовими системами на оптичних носіях (бази даних законодавства та судової практики) тощо. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ: поточне тестування, оцінки за самостійну роботу та індивідуальні науково-дослідницькі завдання, підсумковий тест (модуль –контроль). Шкала оцінювання: Шкала ECTS – оцінок:
А - Відмінно - свідчить про високий рівень знань, навичок і вмінь, які отримав курсант (студент, слухач) з даної дисципліни, його вміння самостійно розв’язувати складні теоретичні та практичні завдання. В - Добре (дуже добре) - результат, вищий за середній, але з декількома несуттєвими недоліками; С - Добре - свідчить, що рівень теоретичної та практичної підготовки курсанта (студента, слухача) відповідає основним вимогам навчальної програми дисципліни, проте мають місце окремі суттєві недоліки у роботі; D - Задовільно - посередній результат, зі значними недоліками; Е - Задовільно (достатньо) - результат задовольняє мінімальним вимогам щодо знань, умінь та навичок з даної дисципліни; F - Не здано - для одержання кредиту потрібна значна додаткова робота. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ: збірники законодавства у друкованому та електронному вигляді, конспекти лекцій, інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни (ІКНМЗД), ілюстративні матеріали, практичні ситуаційни завданя. Перелік питань для підготовки до іспиту
|
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |
|
ЗАТВЕРДЖУЮ |
ЗАТВЕРДЖУЮ |