Стислий зміст лекції
1. Класифікація економічних злочинів.
Глибоке проникнення в природу економічних злочинів можливо тільки шляхом проведення науково обґрунтованої їх класифікації.
Кримінально-правова класифікація злочинних дій у господарсько-фінансовій сфері виділяє наступні види злочинів:
- шахрайство;
- присвоєння довіреного майна;
- заподіяння майнового збитку шляхом обману чи зловживання довірою;
- фіктивне підприємництво;
- легалізація (відмивання) коштів чи іншого майна, придбаного незаконним шляхом;
- незаконне одержання кредиту;
- злісне відхилення від погашення кредиторської заборгованості;
- ухиляння від сплати податків шляхом приховання чи заниження доходу;
- порушення правил вільної конкуренції шляхом маніпуляцій з цінами, змови про фіксування цін, проведення свідомо помилкової реклами;
- комерційні хабарі;
- зловживання в сфері приватизації, інвестицій і при випуску цінних паперів;
- виготовлення чи збут підроблених кредитних чи розрахункових карт і інших платіжних документів;
- контрабанда;
- неповернення з-за кордону коштів в іноземній валюті й інші.
Ця класифікація дає загальне уявлення про характер і види злочинів, що відбуваються у господарсько-фінансовій сфері. Однак кримінально-правові критерії не в змозі забезпечити облік всіх особливостей злочинних дій, що мають значення для виявлення і розкриття злочинів. Тому, поряд із кримінально-правовою класифікацією злочинів, варто використовувати й інші підходи, наприклад, їхню систематизацію за економічними ознаками: злочини, скоєні при проведенні розрахункових, кредитних, фондових та інших операцій.
Розрахункові операції, в свою чергу, можуть бути класифіковані за різними критеріями:
- за складом учасників;
- за платіжним інструментом;
- за функціональним призначенням операції;
- за формою розрахунків.
У залежності від складу учасників, наприклад, розрахункові операції банків поділяються на наступні групи:
- клієнтські розрахункові операції, при здійсненні яких у розрахунках беруть участь як банки, так і їхні клієнти;
- міжбанківські розрахунки, суб'єктами яких виступають тільки банки;
- внутрішньобанківські операції.
Виходячи з використовуваного при розрахунковій операції платіжного інструменту, розрахункові операції класифікуються як розрахунки:
- платіжними дорученнями;
- вимогами-дорученнями;
- чеками;
- акредитивами;
- векселями;
- кредитними картками.
Як відомо, будь-яка класифікація обумовлюється практичною метою, що вона переслідує. У зв'язку з цим класифікація злочину, яка розроблена економічною наукою, навряд чи буде цілком прийнятна для криміналістичних цілей.
За територіальним аспектом використання валютних цінностей, виділяються злочини скоювані:
- на внутрішньому валютному ринку;
- при перетинанні митного кордону;
- при розрахунках за зовнішньоторговельними операціями, тобто пов'язані з переводом грошей з України за кордон і навпаки.
Крім того, злочини на внутрішньому валютному ринку можуть бути класифіковані за видами проведених операцій. Це злочини, скоєні при купівлі-продажу іноземної валюти, при веденні рахунків у банку і наданні послуг на території України за іноземну валюту.
Друга група може бути розмежована в залежності від характеру руху валютних цінностей: або ввіз, або вивіз, або пересилання, що дає можливість більш чітко і детально встановлювати прийоми маскування протиправних дій проти українських і закордонних громадян при перетинанні ними митного кордону.
Характеристика злочинів, скоєних при проведенні кредитних операцій, може бути здійснена за наступними ознаками. Вид операцій: пасивні чи активні.
Важливою підставою для класифікації злочинів є і таке, які трудові відносини суб'єкта злочину з підприємством, на майно якого здійснюється протиправне посягання. За цією ознакою виділяються злочини, скоєні:
- безпосередньо працівниками підприємства;
- колишніми працівниками підприємства;
- сторонніми суб'єктами за домовленістю з працівниками підприємства, тобто з використанням змішаних форм прикриття.
Таким чином, класифікація злочинів, скоєних у господарсько-фінансовій сфері, за економічними ознаками дозволяє оперативним і слідчим працівникам виділити ті операції, при проведенні яких має місце найбільше число злочинів, що заподіюють значний збиток, вивчити особливості їхнього здійснення, а також установити, застосування яких методів документального і фактичного контролю найбільш ефективно для виявлення даного роду злочинних порушень.
2. Ознаки економічних злочинів аналітичного характеру та їх типові приклади.
Ознаки аналітичного характеру - це такі процедури чи взаємозв'язки між економічними явищами чи показниками, які занадто незвичайні, неправдоподібні чи суперечливі, тобто вимагають аналітичної роботи й аналізу з метою розкриття сутності економічного злочину.
До ознак аналітичного характеру відносяться:
угоди, укладені особами, що звичайно не повинні брати участь у даного роду стосунках, а також укладені шляхом дивних процедур чи способів;
занадто великі чи занадто дрібні угоди чи суми, що перераховуються;
операції, що здійснюються занадто часто чи рідко, на занадто великі чи дуже маленькі суми, що приносять занадто великий прибуток чи, навпаки, що не приносять ніякого доходу і навіть збиткові.
Іншими словами, аналітичні ознаки економічних злочинів - це все те, що виходить за рамки звичайного.
Типовими прикладами ознак аналітичного характеру є:
різке збільшення залишків товарно-матеріальних цінностей чи готової продукції;
нестачі чи надлишки коштів, товарно-матеріальних цінностей і інших ресурсів;
значне збільшення чи зменшення сум на поточних рахунках;
необґрунтовані розбіжності у фізичних характеристиках закуповуваної сировини, матеріалів, продукції, що відвантажується;
висока дебіторська чи кредиторська заборгованість, що значно перевершує звичайні її розміри;
необґрунтовані витрати чи платежі;
хронічне здійснення платежів зі значним запізненням;
непояснені зміни фінансових показників.
Симптоми шахрайства, пов'язані з організаційною структурою підприємства, містять у собі різні незрозумілі на перший погляд організаційні особливості. До найбільш типових особливостей подібного роду відносяться:
зайво ускладнена організаційна структура;
прихильність до роботи в галузях (сферах), пов'язаних з високим ризиком, чи прихильність до високоризикованих операцій;
часта реструктуризація фірми, що супроводжується зміною назви;
відсутність ефективної системи внутрішнього контролю;
великі і часті угоди з родинними для даного підприємством партнерами (філіями, дочірніми підприємствами, фірмами-співзасновниками й ін.).
У ряді випадків економічні злочини можуть бути виявлені на основі аналізу особливих відносин з діловими партнерами. Іноді ці взаємини і зв'язки за природою можуть свідчити про які-небудь афери чи шахрайство.
Аналітичні ознаки економічних злочинів можуть бути виявлені і на основі нестандартних даних у первинних бухгалтерських документах: чеках, рахунках-фактурах, ордерах, накладних, актах приймання товарів і ін.:
часті пропажі окремих документів;
проводки, прострочені щодо дат виписки по рахунку в банку;
часті збіги імен і адрес платників чи замовників;
збільшення числа прострочених рахунків;.
збільшення числа виправлених документів;
подвійні оплати;
підміна документів;
часті передатні написи на чеках і векселях на адресу других осіб;
відсутність змісту у послідовності документів;
сумнівні написи від руки на документах;
надання не оригіналів, а копій документів;
фальсифіковані записи в бухгалтерських книгах;
помилки в облікових регістрах;
непояснені зміни у фінансовій звітності.
План практичного заняття 4.2
Тема: « Ознаки економічного злочину аналітичного характеру»
Питання до розгляду:
1.Типові приклади ознак аналітичного характеру
2.Симптоми шахрайства, пов'язані з організаційною структурою підприємства
3.Аналіз особливих відносин з діловими партнерами.
4.Аналітичні ознаки економічних злочинів на основі аналізу нестандартних даних у первинних бухгалтерських документах
Завдання 4.1
Наведення прикладів економічного злочину с практичного досвіду у зв’язку з тією чи іншою ознакою класифікації.
Приклад - економічній злочин, виявлений аналітичним шляхом.
У результаті декількох аудиторських перевірок металургійного комбінату не було виявлено серйозних порушень у його господарсько-фінансовій діяльності. Остання перевірка матеріально-виробничих запасів також не показала яких-небудь істотних нестач. Але одного з аудиторів насторожив той факт, що на складі чорних металів матеріальні запаси зберігаються не відповідно вимогам складського господарства. Тобто до визначених найменувань і стелажів підійти просто не можливо. Кількість металу, що була показана на складі та на ярликах кожного рулону, співпадало з даними бухгалтерських регістрів. Шахрайство було виявлено, коли аудитори провели деякі аналітичні процедури.
По-перше, вони перевели аркушевий метал, що мався, у кубічні метри.
По-друге, визначили кубатуру складів, необхідних для збереження цих матеріальних запасів. Як показали розрахунки, на складських приміщеннях могла поміститися лише половина показаного в звітах метала.
По-третє, коли аудитори звіряли площі, займані по доступними і недоступними стелажами знайшли, що якби вони відповідали дійсності, то склад був би в два рази більше.
Завдання 4.2
Розробка єдиної системи класифікації економічних злочинів у вигляді схеми.
Рішення задач.
Завдання 4.3
Додайте недостатню операцію в схемі переводу грошових коштів у готівку з одночасною їх конвертацією (рис. 4.1).
Рис. 4.1. Схема переводу грошових коштів у готівку з
одночасною їх конвертацією
1 – оформлення та передача в банк замовника платіжних документів на перерахунок грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконувача;
2 – списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника;
3 - перерахування грошових коштів між банками (міжбанківські розрахунки через розрахункову систему НБУ, через прямі кореспондентські відношення та т.п.);
4 – зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконувача;
5 – ?
6 – надання до банку фіктивного контракту з закордонним партнером, заява про конвертацію грошових коштів та про перевід валютних коштів бенефіціару (особа, що отримує доходи від свого майна при передачі його в управління іншій особі на довірчих засадах (при здачі в оренду, найм та т.п.) або від використання власності третіми особами; бенефіціаром називають також отримувала коштів по акредитиву або страховому полісу) в закордонний банк;
7 – конвертація грошових коштів;
8 – перевід грошових коштів на кореспондентський рахунок в закордонний банк за системою електронних платежів SWIFT;
- зарахування грошових коштів на кореспондентський
рахунок українського банку в закордонному банку;
- пред’явлення векселя в закордонний банк;
- рахунку українського банку в закордонному банкові;
- отримання готівки за векселем представником фірми-співучасниці;
– передача суми готівки за мінусом оговореної винагороди представникам виконувача та замовника.
Завдання 4.4
Додайте недостатні операції в схемі переводу грошових коштів у готівку з легалізацією продукції тіньової економіки (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Схема переводу грошових коштів у готівку з легалізацією продукції тіньової економіки
1 – передача рахунків, рахунків-фактур, товарно-транспортних документів та накладних на товар (документів, що підтверджують передачу товару);
2 - оформлення та передача в банк замовника платіжних документів на перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок виконувача;
3 – списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника;
4 - перерахування грошових коштів між банками (міжбанківські розрахунки через розрахункову систему НБУ, через прямі кореспондентські відношення та т.п.);
5 - зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконувача;
6 – знаття з розрахункового рахунку готівки;
7 – розподіл готівки на суми винагороди і суми, що повертаються замовнику;
8 – передача готівки замовнику;
9 - ?
10 – передача товару замовнику;
11 - передача товару ;закордонному партнеру;
12 – оформлення закордонною фірмою платіжних документів;
13 - списання сум контракту з розрахункового рахунку закордонної фірми;
- ?
– зарахування грошових коштів на транзитний валютний рахунок;
– обов’язкова продаж 50% валютної виручки та зарахування цих сум на гривневий рахунок.
Завдання 4.5
Додайте недостатню операцію в схемі переводу грошових коштів у готівку з використанням фіктивного договору на виконання робіт (рис. 4.3).
1 – передача оформленого акту виконання робіт (або аналогічного документу, що підтверджує виконання робіт, надання послуг та т.п.);
2 -?
3 – списання грошових коштів з розрахункового рахунку замовника;
4 - перерахування грошових коштів між банками (міжбанківські розрахунки через розрахункову систему НБУ, через прямі кореспондентські відношення та т.п.);
5 - зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконувача;
6 – знаття з розрахункового рахунку готівки;
7 – розподіл готівки на суми винагороди і суми, що повертаються замовнику;
8 – передача готівки замовнику.
Рис. 4.3. Схема переводу грошових коштів у готівку з
використанням фіктивного договору на виконання робіт
ТЕМА 5
ТИПОВІ СПОСОБИ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗЛОЧИНІВ НА
ПІДПРИЄМСТВАХ З РІЗНИМИ ФОРМАМИ ВЛАСНОСТІ
Основні поняття: специфіка господарсько-фінансової діяльності, повторюваність способів здійснення злочинів, незаконні витрати коштів, нестачі матеріальних цінностей, нецільове використання коштів, порушення касової дисципліни, ведення двох касових книг, порушення в організації бухгалтерського обліку, відсутність контролю, неналежне виконання службових обов'язків, підробка записів, товарні документи, фіктивне підприємництво;фінансове шахрайство; порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю; порушення правил здійснення валютних операцій, заниження виторгу й ухиляння від сплати податків, неоприбуткування отриманого виторгу, недоплата, здійснення взаєморозрахунків, оформлення фіктивних документів.
Література
Основна:
Економіко-правовий аналіз та аудит [Текст] : навч. посіб. / [Живко З. Б. та ін. ; за ред. З. Б. Живко] ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л. : [ЛьвДУВС], 2010. - 360 с.
Бандурка А.М., Червяков И.М., Посылкина О.В. Финансово-экономический анализ: Учебник. - Харьков: Ун-т внутр. дел, 1999. - 394 с.
Кримінальний кодекс України // ВВР, 2001. - № 25-26.
. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації («відмиванню») доходів, отриманих злочинним шляхом» від 28.11.2002 р. // ВВР, 2003. - №1.
Кравчук С. Й. Економічна злочинність в Україні. Курс лекцій Навчальний посібник.— К.; «Кондор», 2009. — 282 с.
Додаткова:
Заблоцький Б. Ф. Національна економіка: Підручник. – Львів: Новий світ – 2000, 2009. – 582 с.
Засанська О. В. Організаційні основи боротьби з легалізацією тіньових капіталів // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №7. – с. 28-35.
Засанська О. В. Теоретичні основи боротьби з тіньовою економікою // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5. – с. 76-84.
Зацеркляний М. М. Основи національної безпеки: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2009. – 337 с.
Кубах Т. Г. Деякі аспекти легалізації доходів на ринку капіталу // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №2. – с. 151-158.
Особливості та шляхи детінізації економіки України: Матеріали «круглого столу» /За ред. З. С. Варналія. – К, 2007. – 424 с.
Половинський Л. В. Протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом: міжнародний та вітчизняний досвід // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. - №5.
Сухоруков А. І. Проблеми фінансової безпеки України: Монографія / К.: НІІМБ, 2006. – 140 с.
Тіньова економіка: сутність, особливості, шляхи легалізації. – За ред. З. С. Варналія. – К.: НІІІСД, 2006. – 576 с.
Шарікова О. В. Економічні наслідки тонізації економічної системи // Економіка. Фінанси. Право. – 2009. - №1. – с. 3-7.
Шульженко Ф. П., Невмержицький Э. В. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері економіки: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2007. – 171 с.
5.1.Тема лекції „Правопорушення в діяльності підприємств з державною та недержавною формою власності”
План лекції:
1. Правопорушення в діяльності підприємств з держаною формою власності.
2. Правопорушення в діяльності підприємств з недержавними формами власності.
Стислий зміст лекції
1. Правопорушення в діяльності підприємств з держаною формою власності.
Специфіка умов протікання господарсько-фінансової діяльності на підприємствах з різними формами власності обумовлює повторюваність способів здійснення злочинів.
Як свідчить практика, найбільш розповсюдженими правопорушеннями в діяльності підприємств з державної формою власності (у тому числі бюджетних) є:
- незаконні витрати коштів і матеріальних цінностей;
- нестачі та розкрадання матеріальних цінностей і коштів;
- нецільове використання коштів і ін.
Мають місце і численні порушення касової дисципліни, випадки одночасного ведення двох касових книг, порушення в організації бухгалтерського обліку, відсутність контролю за видачею і використанням доручень, неналежне виконання службових обов'язків працівниками матеріально-технічного постачання, які намагаються не оприбутковувати і присвоювати товарно-матеріальні цінності на великі суми.
Посадові особи шляхом підробки записів у товарних документах і завищення суми відпущених товарно-матеріальних цінностей створюють сумарний резерв у розрахунках з господарськими партнерами. Потім одержують від них товари в завищених розмірах, частину з яких не оприбутковують, а привласнюють і надалі реалізують за готівку третім особам.
2. Правопорушення в діяльності підприємств з недержавними формами власності.
У діяльності підприємств з недержавною формою власності найбільш розповсюдженими стали наступні види правопорушень:
фіктивне підприємництво;
фінансове шахрайство;
порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю;
порушення правил здійснення валютних операцій і приховування валютного виторгу;
заниження виторгу й ухиляння від сплати податків.
Найбільш типові способи здійснення протиправних дій, пов'язаних з заниженням виторгу й ухилянням від сплати податків, наведені на рисунку 5.1.
Рис.5.1. Типові способи здійснення протиправних дій
на підприємствах з недержавною формою власності
Крім того, існують і інші способи здійснення протиправних дій на підприємствах з колективною та приватною формами власності, а саме:
оформлення фіктивних документів про передачу товарів на зберігання;
оформлення підроблених документів про повернення товарів;
фальсифікація даних про кількість реалізованих товарів і отриманих у зв'язку з цим додаткових коштів;
приховування об'єктів оподатковування і надання в податкову адміністрацію даних про тимчасове припинення виробництва;
неоприбуткування отриманого виторгу і невідображення в бухгалтерському обліку реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
заниження обсягу виконаних робіт, завищення вартості отриманих товарів;
здійснення платіжних операцій, через особові і кодовані рахунки з метою приховування об'єктів оподатковування;
невключення в оподатковуваний прибуток коштів, отриманих від проведення позареалізаційнх операцій;
завищення чисельності визначеної категорії працівників на підприємстві, що надає право користатися пільгами;
заниження суми прибутку під видом відрахувань у благодійні фонди й інші організації;
недоплата одного з видів податків;
здійснення взаєморозрахунків у натуральній формі;
оформлення фіктивних документів про оплату робіт (послуг) консультаційного й інформаційного характеру, пов'язаних з забезпеченням виробництва, збереженням і реалізацією продукції;
невключення в оподатковуваний прибуток коштів, отриманих від здачі майна в оперативну чи фінансову оренду.
Безумовно, наведений перелік прийомів, використовуваних для відхилення від сплати податків, не є вичерпним. У реальному житті спектр таких прийомів значно ширше.
План практичного заняття 5.2.
Тема: « Характеристика аналітичних ознак типових економічних злочинів на підприємствах»
Питання до розгляду:
1. Особливості правопорушень в діяльності підприємств з приватною формою власності.
2. Особливості правопорушень в діяльності підприємств з колективною формою власності.
3. Особливості правопорушень в діяльності підприємств з державною формою власності.
4. Наведення прикладів правопорушень в діяльності підприємств з приватною формою власності.
5. Наведення прикладів правопорушень в діяльності підприємств з колективною формою власності.
6. Наведення прикладів правопорушень в діяльності підприємств з державною формою власності.
Тема 5
Рішення задач.
Завдання 5.1
Державна форма власності на підприємствах часто проявляється у володінні державною акцій відкритих акціонерних товариств (ВАТ). Надто часто в останніх відбувається ряд правопорушень щодо випуску та обігу акцій. Для попередження останніх необхідно грамотно вміти проводити оцінку прибутковості часткових цінних паперів
Акція — це цінний папір, що випускається акціонерним товариством та засвідчує право власності на частку в статутному капіталі акціонерного товариства. Емітентом акцій можуть бути підприємства, інвестиційні компанії, банки, а також інші промислові, комерційні, біржові структури, створювані як акціонерні товариства.
За обсягом реалізації прав акціонерів акції можуть бути звичайними і привілейованими. Звичайна акція надає право голосу при вирішенні питань на зборах акціонерів і бере участь у розподілі чистого прибутку після поповнення резервів та виплати дивідендів за облігаціями і привілейованими акціями. Привілейована акція права голосу не дає, якщо інше не передбачено в статуті акціонерного товариства, але на відміну від звичайної приносить гарантований дивіденд і має перевагу при розподілі прибутку і ліквідації товариства.
Наявність декількох етапів у житті цінних паперів, їхнє тривале звертання на ринку обумовлюють різноманіття цін на акції:
номінальну,
емісійну,
ринкову.
На акції вказується номінальна вартість, обумовлена розподілом величини статутного капіталу акціонерного товариства на кількість акцій, що випускаються:
 , (5.1)
де СК — величина статутного капіталу;
N — кількість випущених акцій.
Задача 5.1
Визначити номінальну ціну акцій, випущених АТ, якщо статутний капітал складає 100 млн. грн., а кількість випущених акцій — 1 млн. шт.
Розв'язання:
За формулою 5.1 знаходимо номінальну вартість акції:
 грн.
Номінальна ціна е певним орієнтиром цінності папера, база для визначення емісійної і ринкової ціни, а також розміру дивіденду. Пропорційно номінальній ціні акції виплачується частка акціонера при ліквідації акціонерного товариства.
Ціна, за якою акція здобувається інвестором, називається ціною придбання. Якщо акція купується в емітента, тобто на первинному ринку цінних паперів, то ціна придбання є емісійною; якщо на вторинному ринку — ринковою ціною.
Ринкова ціна акції в розрахунку на 100 грошових одиниць номіналу називається курсом:
 , (5.2)
де Кр — курс акції;
Рr — ринкова ціна;
Рн — номінальна ціна.
Задача 5.2
Визначити курс акції, проданою за ціною 1500 грн., при номіналі 1000 грн.
Розв'язання:
Використовуючи формулу 5.2, визначаємо:
Курс акції дорівнює 150 процентним пунктам, чи просто 150. Прибутковість акції визначається двома факторами:
1) одержанням частини прибутку, яка розподіляється АТ (дивіденди);
2) можливістю продати папір на фондовій біржі за ціною, більшою за ціну придбання.
Дивіденд — це слово, що має латинське походження й означає частину від розподілу. Стосовно до акції — це частка прибутку, що розподіляється, АТ, що припадає на одну акцію. Дивіденд можна розглядати як винагорода інвестору за ризик, якому він піддається, вкладаючи гроші в папери АТ.
Ставка дивіденду розраховується за формулою:
 , (5.3)
де  — дивідендний доход;
Рн — номінальна ціна акції.
Відношення доходу до інвестованих коштів називається прибутковістю.
Ставка поточного доходу розраховується за формулою:
 , (5.4)
де Рпр — ціна придбання акції (емісійна чи ринкова).
Задача 5.З
Акція номіналом 1000 грн. куплена за курсом 250, і за нею виплачується дивіденд 50% річних. Визначити поточну прибутковість інвестованих засобів.
Розв'язання:
Перетворивши формулу 5.2, визначаємо ринкову вартість акції:
 грн.
З формули 5.3 знаходимо абсолютний розмір дивіденду:
 грн.
З огляду на те, що Рr = Рпр, визначаємо поточну прибутковість акції за формулою 5.4:
 (20 %)
Таким чином, з кожної гривні, вкладеної в акцію, інвестор одержав за рік 0,2 грн. доходу.
Задача 5.4
Акціонерним товариством зареєстровано 10 тис. звичайних акцій, з яких 9 тис. було продано акціонерам. Через якийсь час товариство викупило в інвесторів 500 акцій. По закінченні звітного року зборами акціонерів прийняте рішення про розподіл як дивіденди 1700000 грн. прибутку. Визначити дивіденд на одну акцію.
Розв'язання:
Число акцій, що знаходяться в обігу, складає:
N = 9000 - 500 = 8500 акцій.
На балансі товариства 1500 акцій (10000 - 8500) і за якими дивіденди не виплачуються.
Дивіденд на кожну акцію, що знаходиться в обігу, складає:
 = 200 грн.
Задача 5.5
Статутний капітал АТ у розмірі 10 млн. грн. розподілений на 900 звичайних і 100 привілейованих акцій. Фіксована ставка дивіденду за привілейованими акціями складає 20%. Обсяг прибутку до розподілу між акціонерами — 1.8 млн. грн. Визначити, які дивіденди одержать власники звичайних і привілейованих акцій.
Розв'язання:
Всі акції акціонерного товариства (як звичайні, так і привілейовані) мають однакову номінальну ціну. За формулою 5.1 визначаємо:
 = 10000 грн.
Розмір дивіденду за привілейованими Акціями розраховуємо, перетворивши формулу 5.3:
 = 2000 грн.
За всіма привілейованими акціями у вигляді дивідендів буде виплачена така сума:
 грн.
На всі звичайні акції залишається:
Д звич = 1800000 - 200000 == 1600000 грн.
Отже, на кожну звичайну акцію дивіденд складе:
 = 1777,8 грн.
Дивіденд — це не єдине джерело прибутковості акції. Важливим фактором, що збільшує її цінність, є чекання власника, що біржовий курс акції зросте. Продавши акцію за новою ціною, її власник одержить додатковий доход.
Абсолютний розмір додаткового доходу — це різниця між ринковою ціною і ціною придбання:
 (5.5)
Додаткова прибутковість (процентна ставка додаткового доходу)складає:
 (5.6)
Задача 5.6
Курсова ціна акції, розміщеної за номіналом 10 тис. грн., у перший рік після емісії склала 20 тис. грн. Визначити додаткову прибутковість цінного папера.
Розв'язання:
Додатковий доход розраховуємо за формулою 5.5:
 = 10 тис. грн.
Додаткова прибутковість визначається за формулою 5.6:
 1 (100%)
Таким чином, при продажі акції інвестор з кожної гривні, вкладеної в цінний папір, одержить 1 грн. додаткового доходу. Сукупний доход за акцією визначається в такий спосіб:
 (5.7)
сукупна прибутковість:
 (5.8)
Ставка сукупного доходу дорівнює сумі ставок поточного і додаткового доходу.
Задача 5.7
Акція придбана за номіналом 1000 грн. при 40% річних, курсова ціна через рік після емісії — 2000 грн. Визначити сукупну прибутковість папера.
Розв'язання:
Суму поточного доходу визначимо, перетворивши формулу 5.3:
 = 400 грн.
Додатковий доход розрахуємо, використовуючи формулу 5.5:
 = Рr - Рн = 2000 -1000 = 1000 грн.
Сума дивідендного і додаткового доходу складає сукупний доход:
 =400+1000=1400 грн.
Сукупна прибутковість складає:
 (140 %)
Власник акції, продавши папір через рік після покупки, з кожної інвестованої гривні одержить 1,4 гривні сукупного доходу.
Якщо акція продана в середині фінансового року, сума дивіденду розподіляється між колишнім і новим власником папера за формулою:
 (5.9)
де t — число днів від дати продажу до чергового дня виплати дивідендів.
Задача 5.8
Акція номіналом Рн = 10 тис. грн. куплена з коефіцієнтом 1,7 і продана власником на третій рік після придбання за Т = 90 днів до дати виплати дивідендів. За перший рік рівень дивіденду склав  = 1500 грн. За другий рік поточна прибутковість папера оцінювалась в R2 = 20%. За третій рік ставка дивіденду дорівнювала  = 45%. Індекс динаміки ціни продажу стосовно ціни придбання — 1,25. Визначити сукупну прибутковість акції за весь термін із дня придбання до дня продажу акції.
Розв'язання:
Отже, ціна придбання акції складає Рпр = 10  1,7= 17 тис. грн., а ціна продажу відповідно — Рr = 1,251,7 = 21,25 тис. грн.
Рівень дивіденду за другий рік розрахуємо, перетворивши формулу 5.4:
 тис. грн.
Рівень дивіденду за третій рік визначаємо, виходячи з формули 5.3:
 = 4,5 тис. грн.
Розмір дивіденду, виплачуваного інвестору за третій рік, складає:
 3,375 тис. грн.
Сума дивідендів за 3 роки складає:
 = 1,500 + 3,400 +3,375 = 8,275 тис. грн.
Додатковий доход від продажу акції складає:
 = 21,25 - 17 = 4,25 тис. грн.
Сукупний доход за весь термін із дня придбання до дня продажу акції складається з дивідендного і додатково доходу:
 = 8,275 + 4,250 = 12,525 тис. грн.
Сукупна прибутковість цінного папера розраховується за формулою 5.8:
 (74 %)
За весь термін акціонер з кожної вкладеної гривні одержав 0,74 гривні доходу.
Задачі для самостійного розв'язання за матеріалами завдання 5.1 (задачі 5.1- 5.8)
1. Акція придбана у вересні за номіналом і продана в грудні за ціною 1200 грн., на 100 грн. перевищуючої номінал. Визначити курс акції в серпні.
2. До моменту оголошення виплати дивідендів акціонер оплатив 90% вартості акції, дивіденд за якою склав 2000 грн. Визначити розмір дивіденду, отриманого акціонером.
3. Акція номіналом 15000 грн. зі ставкою дивіденду 25% придбана за подвійним номіналом і продана через рік, забезпечивши власнику 0,50 грн. доходу з кожної інвестованої гривні. Визначити курс акції в момент продажу.
4. Акція з дивідендною ставкою 35% придбана за подвійним номіналом і продана через рік за 17875 грн., забезпечивши сукупну прибутковість 80%. Визначити курс акції в момент продажу.
5. Акція номіналом 7000 грн. придбана за ціною, що на 30% перевищує номінал, на початку року і продана за 65 днів до чергової виплати дивідендів. Акція забезпечила власнику 3200 грн. додаткового доходу. Сукупна прибутковість акції складає 80%. Розрахувати річну ставку дивіденду і курс акції на дату продажу.
6. Акція номіналом 8000 грн. придбана за ціною, що на 40% перевищує номінал. Рівень дивіденду за 1-й рік склав 2500 грн. Ставка дивіденду за 2-й рік перевищує поточну прибутковість акції за 1-й рік на 16%. Ставка дивіденду за 3-й рік склала 30%. Протягом 3-го року акція була реалізована за ціною 15000 грн., забезпечивши власнику 90 коп. сукупного доходу на кожну інвестовану гривню. Розрахувати, за скільки днів до чергової виплати дивідендів власник реалізував акцію.
7. Річна ставка дивіденду акції номіналом 7000 грн. складає 40%. Поточна прибутковість папера — 32%. Ставка додаткового доходу — 46%. Визначити ринкову ціну цінного папера.
8. Статутний капітал акціонерного товариства в розмірі 2 млн. грн. розділений на 800 акцій. На початку року акція придбана за ціною, що на 15% перевищує номінал. Наприкінці року акція забезпечила власнику 1200 грн. додаткового доходу. Сукупна річна прибутковість цінного папера складає 60%. Розрахувати річну ставку дивіденду, ринкову ціну і курс акції на кінець року.
9. Розрахувати сукупну прибутковість акції, якщо дивідендний і додатковий доход складають відповідно 1200 і 800 грн., а прибутковість цінного папера — 36%.
10. Акція номіналом 3000 грн. придбана за подвійним номіналом і забезпечила в перший рік рівень дивіденду в розмірі 2500 грн., за другий рік поточна прибутковість склала 30%, а ставка дивіденду за третій рік перевищує аналогічний показник другого року на 5%. Власник реалізував акцію на третій рік після покупки за 110 днів до чергової виплати дивідендів і одержав 1,10 грн. сукупного доходу з кожної інвестованої гривні. Визначити ціну продажу акції.
11. Акція забезпечує річний рівень дивідендів у розмірі 3000 грн. Поточна прибутковість цього цінного папера складає 25%. Розрахувати ставку сукупного доходу за акцією.
12. Номінальна ціна акції складає 16000 грн., прибутковість— 15%, ставка дивіденду — 10%, ставка сукупного доходу — 40%. Розрахувати ринкову вартість цінного папера.
13. Розрахувати річну ставку дивіденду, якщо ставка сукупного доходу складає 32%, ціна придбання цінного папера на 15% перевищує номінал; акція продана за 50 днів до чергової виплати дивідендів за ціною, що на 28% перевищує ціну придбання.
14. Акція номіналом 5000 грн. придбана за подвійним номіналом і забезпечила за перший рік рівень дивіденду в розмірі 2500 грн.; за другий рік поточна прибутковість склала 20%; а ставка дивіденду за третій рік перевищує аналогічний показник другого року на 25%. Власник реалізував акцію на третій рік після покупки через 110 днів після чергової виплати дивідендів і одержав 1,30 грн. сукупного доходу з кожної інвестованої гривні. Розрахувати курс акції на момент продажу.
15. Статутний капітал АТ у розмірі 16 млн. грн. розділено на 10 тис. акцій. Акції здобуваються за ціною, що на 40% перевищує номінал, і забезпечують додаткову прибутковість у розмірі 15% і сукупну прибутковість — 35%. Розрахувати річну ставку дивіденду і курс цінного папера.
16. За акцією номіналом 12000 грн. виплачуються дивіденди в розмірі 5000 грн. Поточна прибутковість цінного папера складає 30%. Ставка додаткового доходу перевищує річну ставку дивіденду на 22%. Розрахувати сукупну прибутковість акції.
17. Статутний капітал АТ у розмірі 500 тис. грн. розподілено на 2000 акцій. Акції здобуваються за ціною, що у 2,5 рази перевищує номінал. Рівень сукупного доходу за акцією складає 400 грн. Ставка додаткового доходу — 30%. Розрахувати річну дивідендну ставку і ринкову ціну акції.
18. Акція номіналом 10000 грн. придбана за ціною, що на 18% перевищує номінал. Ставка дивіденду за перший рік складає 20%; поточна прибутковість папера за другий рік перевищує аналогічний показник попереднього року на 6%; ставка дивіденду за третій рік більша за поточну прибутковість за 1-й рік на 230%. На третій рік після покупки акція реалізована за курсом 200, забезпечивши власнику 40% сукупного доходу. Розрахувати, за скільки днів до чергової виплати дивідендів власник продав акцію.
19. Статутний капітал АТ у розмірі 700 тис. грн. розподілено на 3500 акцій. Акція зазначеного АТ куплена через 100 днів після чергової виплати дивідендів за ціною, що на 20% перевищує номінал. Річна дивідендна ставка за 1-й рік складає 18%. Рівень дивіденду за 2-й рік — 120 грн. Поточна прибутковість за 3-й рік складає 85% аналогічного показника попереднього року, у зв'язку з чим, цінний папір проданий за 130 днів до чергової виплати дивідендів. Курс акції на момент продажу — 150. Розрахувати ставку сукупного доходу за акцією.
20. Акція номіналом 3200 грн. придбана на початку року за ціною, що на 30% перевищує номінал, і продана за 165 днів до чергової виплати дивідендів. Акція забезпечила власнику 1000 грн. додаткового доходу. Сукупна прибутковість акції складає 60%. Розрахувати річну дивідендну ставку і курс акції на момент продажу.
21. Поточна прибутковість акції номіналом 4000 грн. складає 16%. Дивідендна ставка за цінним папером — 28%. Ставка додаткового доходу — 30%. Визначити ринкову ціну цінного папера.
22. Акція номіналом 6000 грн. придбана за потрійним номіналом і забезпечила за 1-й рік рівень дивіденду в розмірі 4500 грн.; у 2-й рік поточна прибутковість склала 30%; ставка дивіденду за третій рік нижча за аналогічний показник попереднього року на 20%. Власник продав папір на третій рік через 100 днів після чергової виплати дивідендів і одержав 0,95 грн. сукупного доходу з кожної інвестованої гривні. Визначити ціну продажу акції.
23. Акція забезпечує річний рівень дивіденду в розмірі 2000 грн. Ставка додаткового доходу — 40%, прибутковість — 25%. Розрахувати ставку сукупного доходу за акцією.
24. Дивідендний доход за акцією складає 800 грн., додатковий доход — 1200 грн., прибутковість папера — 36%. Розрахувати сукупну прибутковість акції.
25. Номінальна ціна акції складає 9000 грн., прибутковість — 10%, ставка дивіденду — 8%, ставка сукупного доходу — 35%. Розрахувати курс акції.
26. Ціна придбання цінного папера на 20% перевищує номінал. Акція продана за 40 днів до чергової виплати дивідендів за ціною, що на 12% перевищує ціну придбання. Сукупна прибутковість цінного паперу — 30%. Розрахувати річну дивідендну ставку.
27. Статутний капітал АТ у розмірі 22 млн. грн. розподілено на 20 тис. акцій. Акції здобуваються за ціною, що на 20% перевищує номінал, і забезпечують сукупну прибутковість — 40% і додаткову прибутковість — 25%. Розрахувати річну дивідендну ставку і курс цінного папера.
28. За акцією номіналом 8300 грн. виплачуються дивіденди в розмірі 2000 грн. Поточна прибутковість цінного папера складає 40%. Ставка додаткового доходу перевищує річну ставку дивіденду на 16%. Розрахувати сукупну прибутковість акції.
29. Номінал акції — 5200 грн. Поточна прибутковість — 20%. Дивідендна ставка — 30%. Додаткова прибутковість — 12%. Визначити ринкову ціну цінного папера.
30. Акцію придбано за ціною, що на 16% перевищує номінал, і продано за 60 днів до чергової виплати дивідендів за ціною, що на 20% перевищує ціну придбання. Ставка сукупного доходу акції — 32%. Розрахувати річну ставку дивіденду.
Завдання 5.2
Враховуючи, що маніпулювання із митною вартістю товарів дає змогу суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності отримувати певні конкурентні переваги на національних товарних ринках і мінімізувати свої податкові зобов'язання, проблема правильності визначення митної вартості імпортних товарів є вкрай гострою й актуальною для митних органів багатьох країн, зокрема України.
Для оцінки масштабності втрат держави від здійснення таких недобросовісних імпортних операцій доцільно розглянути ситуацію з імпортом в Україну взуття.
Так, за даними офіційної статистики, у 2002 році в Україну було імпортовано 84 276 тис. пар взуття на загальну суму понад 37 млн. дол. США. У таблиці 5.1 подано середню митну вартість однієї пари взуття.
|