1. 3. Особливості відшкодування моральної шкоди
Одним із характерних проявів гуманізації суспільства є визнання прав на немайнові блага. Зазвичай, під благом у широкому значенні розуміють все, що тією чи іншою мірою є корисним для людини. Іншими словами, коли ведеться мова про «благо», йдеться про ставлення людини до певного матеріального чи нематеріального об’єкта. Адже є очевидним, що люди живуть не тільки в матеріальному світі, для них набувають певної цінності не лише речові предмети.
Категорія моральної шкоди з’явилася в українському законодавстві порівняно нещодавно. Тривалий час вважалося, що моральна шкода компенсації взагалі не підлягає.
У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31. 03. 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» [17] роз’яснюється, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Окремі науковці [48] розуміють під такою шкодою втрати немайнового характеру, спричинені моральними чи фізичними стражданнями, що виникли внаслідок дій (бездіяльності), які посягають на належні особі від народження чи внаслідок захисту права і блага. На думку інших такі визначення не є бездоганними, оскільки в них поняття «моральні страждання» відокремлюється від поняття «фізичні страждання». На їхню думку, якщо з тим, що моральна шкода може виникати внаслідок фізичних страждань, можна погодитися, то твердження, що вона може бути спричинена моральними стражданнями, тобто порушенням психічної рівноваги, викликає сумнів. Адже моральні страждання і є моральною шкодою. Крім того, в останньому визначенні відсутня можливість застосування терміна «моральна шкода» до правовідносин, де немайнових втрат зазнає юридична особа, зокрема зниження її ділової репутації.
Якщо визначати поняття моральної (немайнової) шкоди для фізичних та юридичних осіб, на думку цих науковців, необхідно відійти від визначення моральності в заподіянні шкоди і в законодавстві, безумовно також, замінивши поняття «моральна шкода» поняттям «немайнова шкода»
Остання може мати таке визначення : немайнова шкода ― це негативні наслідки морального або іншого немайнового характеру, які виникли внаслідок фізичних страждань, порушень немайнових або тісно пов’язаних з майновими прав чи інших негативних явищ, викликаних неправомірними діяннями [30].
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31. 03. 1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» [17] спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються в судовому порядку, зокрема:
коли право на відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень;
у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Відшкодування моральної шкоди в Україні, передбачається статтями 32, 56, 62, 152 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії.
Загальною основою інституту відшкодування моральної шкоди с статті 23, 1167 ЦК. Також в ЦК про відшкодування моральної шкоди йдеться, зокрема, у статтях: 39, 200, 216, 276, 280, 298, 386, 393, 611, 1168.
Особливості відшкодування моральної (немайнової) шкоди в окремих сферах передбачають й інші закони.
В ст. 23 ЦК закріплено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів;
у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. У визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна (немайнова) шкода є супутницею будь-якого правопорушення. Тому деякі фахівці вважають, що факт її заподіяння не потребує доведення: він стає очевидним, як тільки буде доведено протиправну поведінку винного [20].
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, відповідно до ст. 1168 ЦК, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. А якщо моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, то вона відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам які проживали з нею однією сім’єю.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування і відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 280 ЦК якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Частиною 2 ст. 1167 ЦК перелічені випадки компенсації моральної шкоди незалежно від вини заподіювана, де зазначено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальні пості, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
в інших випадках, встановлених законом.
|