Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
львівський НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені івана франка
Юридичний факультет
Кафедра цивільного права та процесу
КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки»
Виконав:
студент 3-го курсу, денної форми навчання
Петров Іван Михайлович
Науковий керівник:
доц. Іванов Володимир Степанович
Львів ― 2012
Зміст
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ 5
Вступ 6
РОЗДІЛ 1.
Загальні положення про зобов’язання з відшкодування шкоди 10
1. 1. Поняття зобов’язання з відшкодування шкоди 10
1. 2. Загальні підстави виникнення зобов’язань з відшкодування шкоди 13
1. 3. Особливості відшкодування моральної шкоди 19
РОЗДІЛ 2.
Загальні положення про зобов’язання з Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки 23
2. 1. Поняття та види джерел підвищеної небезпеки 23
2. 2. Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки 27
РОЗДІЛ 3.
Особливості відшкодування шкоди завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки 32
3. 1. Джерела правового регулювання зобов’язань з відшкодування шкоди завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки 32
3. 2. Відшкодування ядерної шкоди 36
3. 3. Відшкодування шкоди завданої наземними транспортними засобами 39
Висновки 43
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 46
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
Конституція
|
― Конституція України
|
ЦК
|
― Цивільний кодекс України
|
ЗУ
|
― Закон України
|
|
|
|
|
Вступ
Актуальність теми. Кожна особа у державі має відчувати свою правову захищеність. Для цього людина як істота фізична, соціальна та духовна повинна бути впевнена, що її майнові інтереси будуть враховуватися державою, майнові права будуть охоронятися, а у випадку порушення ― вона (особа) буде відповідно належним чином захищена і її права будуть поновлені. Цей обов’язок держави, насамперед, полягає в законодавчому закріпленні правових норм, що визначають умови і порядок реалізації конституційного права громадян на відшкодування шкоди.
У ст. 3 Конституції України (далі Конституції) проголошується, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищою соціальною цінністю. Це вимагає від держави створення правових механізмів реалізації такого декларативного положення, одним із найефективніших із яких на сьогоднішній день, як показує світовий досвід і вітчизняна судова практика, є інститут відшкодування шкоди.
Раціональне правове врегулювання майнових відносин нормами цивільного права та забезпечення послідовної реалізації цих норм є однією основних умов розвитку економіки України і підвищення рівня життя кожного. Це вимагає подальшого удосконалення цивільного законодавства.
Важливим на сьогодні є питання про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це відносно новий інститут, який потребує як проведення теоретичних досліджень, так і перевірки практикою. Проблема насамперед полягає у визначенні того, що саме є моральною шкодою, як обчислити розмір її відшкодування.
Актуальним є дослідження питань пов’язаним зі складом збитків, зокрема питанням упущеної вигоди. Неоднозначне розуміння викликає поняття вини, є певні труднощі у встановлення причинно-наслідкового зв’язку між протиправною дією і завданою шкодою.
Особливий інтерес ці питання викликають у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Ряд особливостей правового регулювання відносин пов’язаних з завданням шкоди джерелом підвищеної небезпеки не завжди сприяє правильному і однозначному застосуванню відповідних правових норм на практиці.
Стрімкий розвиток науково-технічного прогресу, який в останні десятиріччя поставив до порядку денного низку правових проблем, які виходять за межі нормальної життєдіяльності людини, пов’язані з освоєнням людиною новітніх технологій і зростанням використання атомної промисловості, транспорту, хімічних і токсичних речовин як непідконтрольних людині чинників випадкової деліктної шкоди. Розмір збитків, які можуть бути завдані такими джерелами неможливо навіть передбачити.
Перелік об’єктів, діяльність щодо яких є джерелом підвищеної небезпеки не є вичерпним. Такий відкритий перелік має свої переваги: дозволяє виключати з нього джерела підвищеної небезпеки, що перестають існувати у зв’язку із плином часу та змінами в умовах життя або, навпаки, визнавати такими нові види техніки. Проте виникають ряд проблем з правозастосування. Тому збільшується роль суддівського угляду при вирішенні справ даної категорії.
Виходячи з вищесказаного, розв’язання ряду проблем інституту відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в теорії, буде вести до однакового і правильного застосування на практиці правових норм і тим самим сприятиме захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Мета і завдання роботи. Мета: розкрити на основі аналізу чинного законодавства, наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики питання правового регулювання відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, сформулювати науково-обґрунтовані висновки та пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства у цій сфері.
У відповідності до мети були поставлені такі завдання:
з’ясувати зміст поняття зобов’язання з відшкодування шкоди;
проаналізувати загальні підстави виникнення зобов’язань з відшкодування шкоди;
з’ясувати зміст поняття моральної (немайнової) шкоди, проаналізувати підстави та порядок її відшкодування;
з’ясувати зміст поняття джерела підвищеної небезпеки та їх класифікувати;
дослідити суб’єктний склад зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;
проаналізувати підстави виникнення зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;
вивчити джерела правового регулювання зобов’язань з відшкодування шкоди завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки;
дослідити особливості відшкодування шкоди завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки;
висловити пропозиції щодо вдосконалення норм чинного законодавства, яке регулює питання відшкодування шкоди.
Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у зв’язку з завданням шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
Предметом дослідження є правові норми, які регулюють зобов’язальні відносини з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судова практика з розгляду спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, погляди, ідеї, думки вчених-правознавців, як вітчизняних так і зарубіжних, з приводу розглядуваних питань.
Джерелами дослідження є Конституція України, Цивільний кодекс України (далі ЦК), закони України (далі ЗУ), акти Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, матеріали судової практики, наукова література, зокрема монографії, публікації періодичних видань, довідкова література, підручники.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить сукупність методів та прийомів наукового пізнання як загальнонаукових, так і спеціальних. Це і діалектичний метод, системний, формально-юридичний метод, метод логічного аналізу.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до роботи, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи становить 50 ст.
|