РОЗДІЛ 1.
Загальні положення про зобов’язання з відшкодування шкоди
1. 1. Поняття зобов’язання з відшкодування шкоди
Під зобов’язанням в цивільному праві України розуміють правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч. 1 ст. 509 ЦК).
Цивільно-правова відповідальність за порушення зобов’язань як різновид санкції за Іоффе О. С. — це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які виявляються у позбавленні його певних прав або в заміні невиконаного обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового [38].
Позадоговірною (або недоговірною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій (в випадках передбачених законом відповідальність може наставати і за вчинення законних дій) однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин. Така відповідальність настає за порушення обов’язку, встановленого законом або підзаконним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування збитків. (гл. гл. 78 — 83 ЦК).
На конституційному рівні відносини як власності так і відшкодування майнової шкоди регулюються рядом статей Конституції України.
Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом (ст. 13 Конституції).
Відповідно до ст. 56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Конституція України (ст. 66) зобов’язує: «… не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».
Крім Конституції України зобов’язання з відшкодування шкоди регулюються іншими нормативно-правовими актами такими як: Цивільний Кодекс України, Господарський Кодекс України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти інших органів державної влади.
Відповідно до ст. 6 ЦК відшкодування збитків ― один з способів відшкодування майнової шкоди.
Проте слід наголосити, що відшкодування збитків — це не тільки відповідальність, а й спосіб захисту цивільних прав й інтересів. Так згідно ст. 15 ЦК способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Тобто санкція у вигляді відшкодування збитків має подвійну природу це і санкція цивільно-правової відповідальності і спосіб захисту інтересів потерпілої сторони, яка проявляється у відновленні його майнового стану, оскільки обов’язок відшкодувати шкоду (як санкція) виконується правопорушником в інтересах потерпілого (як захист цивільного права й інтересу).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв’язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право (ч. 2 ст. 22 ЦК).
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж виду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Збитками відповідно до ст. 22 ЦК України є:
втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків — це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб’єкта ― правопорушника. Основна функція відповідальності у вигляді відшкодування збитків ― компенсаційна. Сутність компенсаційної (відновної) функції цивільно-правової відповідальності полягає у відновленні порушеного правопорушенням майнового стану потерпілого шляхом застосування на його користь компенсаційних майнових санкцій, стягуваних з порушника. Термін «відшкодувати» якраз і вказує на те, що дана форма відповідальності виконує компенсаційну (відшкодувальну) функцію.
|