|
|
Скачати 492.85 Kb.
|
Крадіжка. Своєрідність римських деліктів полягала у віднесенні до них ще одного протиправного діяння, яке визнається зараз кримінальним злочином, — крадіжки. Проте термін не зовсім збігається з теперішнім поняттям останньої. Це поняття охоплювало собою як крадіжку в точному значенні даного слова, так й інші суміжні посягання на чужий майновий інтерес — привласнення, розтрату, не тільки крадіжку речі, але також і користування або володіння нею. Іншими словами, поняття є ширшим порівняно з сучасним розумінням крадіжки, охоплювало ряд посягань на чуже майно. І все ж найближче до нього знаходиться поняття сучасної крадіжки. До крадіжки римське право відносило також наступні діяння: а) крадіжка користування, коли позичальник за договором позички або хранитель користувалися наданими їм речами понад свої повноваження за договором; б) крадіжка володіння, коли заставодавець свавільно заволодівав даною ним у заставу річчю: власник при цьому здійснює крадіжку власної речі (Гай, 3.204); в) крадіжка власності, коли узуфруктуарій змінював господарське призначення речі. Неправомірне знищення або пошкодження чужих речей. У ранній республіканський період римське право ще не знало загального правила про відповідальність за неправомірне заподіяння шкоди чужому майну В Законах XII таблиць встановлювалась відповідальність лише за окремі випадки пошкодження або знищення чужих речей, зумовлені головним чином землеробським характером господарства Так, піддавався страті той, хто зі злим умислом підпалював чужий будинок або скирди хліба, складені біля будинку, або вдавався до Іншого таємного знищення врожаю За злісну вирубку дерев накладався штраф тощо Більш загальні норми про відповідальність за неправомірно заподіяну шкоду чужому майну сформульовані пізніше в законі Аквілія приблизно в III ст. до н. е. Проте і вони мали обмежений характер. Для настання відповідальності за вбивство або поранення раба чи тварини, а також за знищення або пошкодження чужих речей необхідні були такі умови: 1. Смерть, поранення раба чи тварини, а також інше пошкодження або знищення чужого майна повинні бути вчинені річчю, тобто безпосередньо діями правопорушника. Раб або тварина, наприклад, мають бути вбитими останнім, а не загинути, стрибнувши в прірву, злякавшись правопорушника. Не буде відповідальності й тоді, коли він заморив голодом раба чи тварину, зачинивши їх у хліві. 2. Відповідальність у цих випадках наставала також за умови, що шкода заподіяна річчю, тобто матеріальним впливом на об'єкт посягання. Раб має бути вбитий або поранений, наприклад, ломакою. Проте, якщо тварина загнана в річку й там втопилася, відповідальність не наставала — тут немає безпосередньої матеріальної дії. Не буде відповідальності, якщо правопорушник відчинив двері приміщення і тварини загинули від холоду, повтікали або розкрив покрівлю і вони загинули від дощу. 3. Деліктна відповідальність за законом Аквілія наставала тільки за наявності вини правопорушника, нехай найлегшої. За випадок відповідальність не наставала. 4. Заподіяна вбивством раба або його пораненням чи тварини, знищенням або пошкодженням чужих речей шкода відшкодовувалася тільки власнику. Інші особи, зацікавлені в збереженні зазначених речей (володільці, заставодержателі, узуфруктуарії тощо), користуватися захистом закону Аквілія не могли — на них він не поширювався. Заподіювач збитків зобов'язаний сплатити власнику вбитого чи пораненого раба або тварини, пошкодженої чи знищеної речі вищу ціну, що мала місце останнім часом. Якщо заподіювач шкоди вдавався до спроби ухилятися від відповідальності, сума стягнення подвоювалася. Таким чином, закон Аквілія мав обмежене застосування і не встановлював відповідальності за будь-яке неправомірне вчинення шкоди чужому майну. Крім того, відповідальність правопорушника мала штрафний характер, а не визначалася дійсним розміром збитку. В разі оспорювання вона могла бути подвоєна. Якщо шкода вчинялася кількома особами, то позов закладався до кожної з них (кумулятивна відповідальність). Після настання смерті правопорушника зобов'язання відшкодувати збитки на його спадкоємців у період існування республіки не переходили, але в період імперії відповідали за ним в межах збагачення. Пограбування. Римські юристи класичного періоду розглядали пограбування як протиправне вилучення чужого майна, здійснене силоміць як грабіж і кваліфікована крадіжка. На думку Папініана, пограбування є крадіжкою із затриманням злодія на місці злочину. Проти грабіжників потерпілому надавався спеціальний позов — про майно, вилучене із застосуванням насильства. Відповідальність за цим позовом дорівнювала чотирикратній вартості вилученого майна. Його можна було закласти лише протягом одного року після вчинення пограбування. Після закінчення року потерпілий міг стягнути тільки вартість вилученого. Зазначений позов міг бути заявлений за певних умов: 1) зменшення майна боржника повинно статися внаслідок відповідної дії; 2) боржник свідомо вчиняв зазначені дії, маючи на меті саме через зменшення майна уникнути стягнення на нього; 3) для пред'явлення цього позову до третьої особи, до якої перейшло майно, вимагалося, щоб остання також знала, що зазначені дії вчиняються на шкоду кредиторові. Позадоговірні цивільні правопорушення, що заподіювали шкоду кому-небудь і не підпадали під ознаки делікту, почали називати ніби делікти (квазеделікти). Вони стали четвертою групою підстав виникнення позадоговірних зобов'язань. Загального визначення квазіделікту римські юристи не залишили, а перелік неправомірних дій, що охоплювалися цим поняттям, широкий. Найпоширенішими серед них були декілька недозволених дій: 1. Відповідальність судді за постановляння несправедливого вироку. Умисне неправильне або недбале розв'язання судової справи, а також порушення інших суддівських обов'язків визнавалося неправомірною дією — ніби деліктом і тягло майнову відповідальність. Суддя, який виніс завідомо несправедливий вирок або не з'явився в призначений день для розгляду справи, зобов'язаний відшкодувати заподіяну його неправомірними діями шкоду потерпілій стороні. В разі умисних дій судді він зобов'язаний відшкодувати всю суму закладеного позову, а за наявності вини — штраф, що призначався судом. 2. Відповідальність господарів жилих будинків за викинуте або вилите. Господар чи інший мешканець жилого приміщення, з якого було щось викинуто або вилито на дорогу, площу або тротуар, де ходять чи їздять люди, відповідають за заподіяну шкоду. Немає значення, ким є особа, що викинула або вилила, — власником будинку чи наймачем, володільцем чи утримувачем. Проте той, хто тимчасово знаходився в будинку, відповідальності не ніс. Мешканці, що проживали разом, несли солідарну відповідальність. 3. Ніби деліктом визнавалося також небезпечне для пішоходів виставлене, підвішене або вивішене що-небудь, що може впасти на людей: недбало прикріплена вивіска, небезпечно виставлені на вікна вазони, підвішені на стіні будинку предмети, виставлені або підвішені на балконах речі тощо. Все це, знесене вітром або за яких-небудь інших причин зірване зі свого місця, може упасти на перехожих і завдати їм певної шкоди. Хто-небудь, хто помітив подібне, міг закласти позов до господаря будинку, в якого що-небудь підвішене або виставлене, позов про сплату штрафу в розмірі 10 тисяч сестерцій і усунення небезпеки. Відповідальність наставала незалежно від вини і наявності шкоди. 4. Неправомірні дії слуг готелів, заїжджих дворів і кораблів, які завдавали шкоди майну жильців і пасажирів, визнавалися квазіделіктами і тягли відповідальність господарів, які зобов'язані були відшкодовувати заподіяні слугами збитки в подвійному розмірі. Таким чином, жильці і пасажири мали досить дійовий правовий захист своїх інтересів проти господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів в результаті заподіяння їм будь-яких збитків. У разі зникнення зданих на схов речей жильців, вони могли заявити кондикційний позов до господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів. За шкоду, заподіяну слугами господарів заїжджих дворів, готелів і кораблів, жильцям 5 пасажирам, потерпілі могли закласти квазіделіктний позов безпосередньо до заподіювачів шкоди, а в разі їх неплатоспроможності — до їх господарів. 5. Шкода, заподіяна рабом або твариною чужому майну або особі, тягла квазіделіктну відповідальність їхнього господаря. При цьому виною власника раба чи тварини, що заподіяли шкоду, вважається відсутність належного нагляду за ними Власник раба чи тварини, що заподіяли шкоду, зобов'язаний відшкодувати збитки або за ноксальним позовом видати ВИСНОВКИ З 5 ПИТАННЯ: Отже, слід зазначити, для настання деліктної відповідальності вимагалася наявність певного юридичного складу: а) фактична шкода, заподіяна протиправними діями однієї особи іншій; б) винна протиправність дій особи, що вчинила шкоду; в) зазначена протиправна дія визнана законом як приватноправовий делікт. висновки З ТЕМИ: Договірне право Римської держави було найдосконалішим правом, призначеним регулювати просте товарне виробництво. Доровори були основною правовою формою, яка забезпечувала товарний і господарський обіг і впливала на всі економічні відносини. Римськими юристами була створена розгалужена система договорів, яка забезпечувала надійну правову основу ділових відносин. |
|
Функції трудового права Численні точки зору зводяться до того, що під функцією права розуміють або соціальне призначення права, або напрями правового впливу... |
ТРУДОВЕ ПРАВО, ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ” Трудове право України як самостійна галузь права, її співвідношення з суміжними галузями права. Предмет трудового права. Метод трудового... |
|
Тема ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ, МЕТОД І СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА Поняття адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права |
Контрольні питання для підготовки до заліку із Загальної частини кримінального права Поняття, завдання та система кримінального права. Наука кримінального права як галузь правознавства |
|
«Предмет, метод, принципи і система земельного права України» Поняття і основні ознаки земельного права України як галузі права, галузі науки і навчальної дисципліни |
Законодавства, їх система Поняття цивільного права як галузі права. Предмет та метод цивільно-правового регулювання суспільних відносин |
|
1. Поняття римського права як загального права античного світу.... Рецепція римського права: причини рецепції та її наслідки. Особливості рецепції римського приватного права в Україні |
Семінарське заняття № Конституційне право України: поняття, система, принципи Система галузі конституційного права України. Принципи конституційного права. Конституційно-правові норми та інститути |
|
1. Місце муніципального права всистемі національного права України Це пов'язано з тим, що їх об'єднують загальні: предмет, метод, функції, цілі. Муніципальне право – це не аморфна маса правових розпоряджень,... |
Поняття трудового права як галузі права. Принципи і джерела трудового права як галузі права Трудове право займає одне з провідних місць серед галузей сучасного права України. Його значення визначається роллю праці в суспільстві.... |