|
|
Скачати 1.9 Mb.
|
61. Класифікація видатків бюджету. Видатки бюджету – це економічні відносини, які виникають у зв’язку зрозподілом централізованого фонду грошових коштів держави і його використанням на здійснення програм та заходів, передбачених бюджетом Класифікація видатків бюджету 1. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків); 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). 2. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації:1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування;2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. 3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України. 4. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєструсіх розпорядників бюджетних коштів. 5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. 62. Власні, закріплені та регульовані доходи бюджету. Власні доходи – це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішеннями.До власних доходів належать:місцеві податки і збори, платежі, що встановлюються місцевими органами влади;доходи комунальних підприємств;доходи від майна, що належить місцевій владі, та ін. Частка власних доходів місцевих бюджетів в Україні є вкрай незначною, і, таким чином, принцип самостійності цих бюджетів залишається поки що декларованим Закріплені доходи – це доходи, які закріплюються за певним бюджетом. Закріплені доходи також є основою самостійності місцевих бюджетів. За місцевими бюджетами в основному закріплюються:місцеві податки і збори;прибутковий податок із громадян;податок на прибуток підприємств;плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;плата за землю;податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;податок на промисел;надходження коштів від приватизації підприємств комунальної власності;інші доходи, що зараховуються до місцевих бюджетів у розмірах, визначених законодавством;надходження збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині, яка належить місцевим бюджетам;надходження відрахувань і збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг, доріг загального користування в частині, яка належить місцевим бюджетам. Даний перелік може щорічно змінюватися. Основну частку доходів місцевих бюджетів поки що становлять так звані регульовані доходи. Ця частка сягає 75-85 відсотків. Регульовані доходи – це доходи, що розподіляються між різними рівнями бюджетної системи.Уточнення переліку регульованих доходів місцевих бюджетів здійснюється в процесі ухвалення щорічних законів про Державний бюджет України. До основних регульованих доходів належать:податок на додану вартість;податок на прибуток підприємств (за винятком тих, що перебувають у комунальній власності);акцизний збір;прибутковий податок із громадян;плата за землю.Регульовані доходи зараховуються до місцевих бюджетів за індивідуальними ставками та єдиними нормативами відрахувань. 63. Характеристика таємних видатків. Стаття 31. Таємні видатки. Державний бюджет України має містити пояснення всіх видатків, за виняткомвидатків, пов'язаних з державною таємницею (таємних видатків). Таємні видатки, передбачені на діяльність органів державної влади, в інтересах національної безпеки включаються до Державного бюджету України без деталізації. Контроль за проведенням таємних видатків здійснюється Рахунковою палатоюта Міністерством фінансів України. Звіти про проведені таємні видатки попередньо розглядаються Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, Комітетом Верховної Ради Україниз питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, Комітетом Верховної РадиУкраїни з питань національної безпеки і оборони. Звіти про проведені таємні видатки розглядаються Верховною Радою України назакритому пленарному засіданні. Дія статті 31 пов'язана, перш за все, із забезпеченням національної безпеки України. Визначення таємних видатків здійснюється без їх деталізації. Вони спрямовуються на фінансування діяльності окремих органів державної влади або їх підрозділів в інтересах національної безпеки України. На відміну від інших видів видатків Державного бюджету України, таємні видатки визначаються у бюджеті без широкого обговорення. Звітування щодо використання коштів, наданих в режимі таємних видатків, має закритий характер. Подібні звіти розглядаються на закритому засіданні Верховної Ради за окремою процедурою. Режим виконання бюджету за таємними видатками передбачає зміни і в останній стадії бюджетного процесу, що обумовлює обмежене коло органів, що приймають участь в розгляді подібних звітів (частина 4 статті 31 Кодексу) 64. Запозичення. Положеннями Бюджетного кодексу України закріплено, що запозичення до місцевих бюджетів здійснюються на визначену мету й підлягають обов'язковому поверненню. Запозичення до відповідних бюджетів можуть бути здійснені лише до бюджету розвитку. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи відповідної ради можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але в межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України Внутрішні запозичення мають право здійснювати виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають, окрім випадку покриття тимчасових касових розривів, коли такими повноваженнями наділяються відповідні виконавчі органи, як було зазначено вище. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю населення понад 800 тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень. Держава не несе відповідальності по зобов'язаннях за запозиченнями до місцевих бюджетів. Видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Порядок здійснення запозичень до місцевих бюджетів встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до умов, визначених Бюджетним кодексом. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення запозичень до місцевих бюджетів" від 24 лютого 2003 року № 207 формами місцевих запозичень є:1) випуск облігацій місцевих позик;2) укладення угод про отримання позик, кредитів, кредитних ліній у фінансових установах. Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи міської ради про здійснення запозичення повинно містити відомості про:- істотні умови запозичення;- форму здійснення запозичення;- мету запозичення. 65. Правові основи розподілу доходів та видатків між бюджетами. Доходи і видатки всіх бюджетів відповідно розподіляються, оскільки держава намагається виділити для всіх суб’єктів бюджетного права необхідні для виконання їх функцій обсяги доходів. Визначений Бюджетним кодексом України розподіл видів видатків може здійснюватися коштом державного і місцевих бюджетів та джерел їх фінансування. Можна виокремити три групи видатків. Так, до першої групи відносяться видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та державного суверенітету, незалежного судочинства, а також на інші передбачені Бюджетним кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню. Вони здійснюються тільки за рахунок коштів Державного бюджету України. До другої — видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності. До третьої - видатки на реалізацію прав та обов’язків Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України. Ці видатки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також трансфертів з Державного бюджету України. Держава може надавати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право здійснювати видатки тільки у разі відповідної передачі бюджетних ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або частки їх, а також трансфертів з Державного бюджету України.Розподіл доходів належить до повноважень представницьких органів держави, оскільки є одним із основних чинників належного функціонування стійкої бюджетної системи країни та життєдіяльності України загалом. Головну роль у цьому відіграє Верховна Рада України, яка встановлює постійний розподіл закріплених доходів між ланками бюджетної системи і щорічний перерозподіл регулюючих. Розподіл коштів у бюджетній системі може здійснюватися, по-перше, в порядку закріплення визначених видів доходів за бюджетами різного рівня на постійній чи довгостроковій основі, по-друге - у порядку бюджетного регулювання1.Видатки між окремими ланками бюджетної системи України розподіляються з урахуванням таких загальних, принципових положень, як значущість, підвідомчість, підпорядкованість тих чи інших об’єктів фінансування, їх територіальне розміщення тощо. Бюджетний кодекс установлює перелік видатків усіх ланок бюджетної системи України. Цей перелік разом з бюджетною класифікацією є основою структури видатків щорічного державного бюджету. За відповідними бюджетами видатки на здійснення повноважень розподіляються не хаотично, а за певними критеріями, що визначені ст. 86 Бюджетного кодексу. Так, видатки між місцевими бюджетами розподіляються за принципом субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. З огляду на це встановлено такі види видатків:1) на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розміщені найближче до споживачів;2) на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України;3) на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Для того щоб забезпечити стабільне, цільове, об’єктивне, своєчасне та ефективне здійснення видатків, у Бюджетному кодексі закріплено розподіл їх між конкретними видами бюджетів: Державним бюджетом України, бюджетом Автономної Республіки Крим, бюджетами обласними, районними, районними у містах та місцевого самоврядування. Наприклад, з Державного бюджету України здійснюються видатки на:1) державне управління (законодавчу й виконавчу владу, Президента України);2) судову владу;3) міжнародну діяльність;4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові й інформаційні зв’язки державного значення;5) національну оборону;6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;7) освіту (загальну середню, професійно-технічну, вищі навчальні заклади, засновані на державній формі власності, та ін.);8) охорону здоров’я (первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу; 66. Методи регулювання рівня бюджетних доходів та видатків. 67. Поняття та класифікація бюджетних повноважень. Бюджетні повноваження - це права та обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визначаються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", іншими законами, рішеннями місцевих рад та локальними атами. Сукупність цих повноважень і положень нормативно-правових актів складає окремий інститут бюджетних прав (повноважень). класифікація бюджетних повноважень. Залежно від виду бюджетних правовідносин, у межах яких реалізуються бюджетні права їх суб'єктів, бюджетні повноваження поділяються на матеріальні і процесуальні. Матеріальні бюджетні повноваження визначають зміст прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері функціонування бюджетної системи. Процесуальні бюджетні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування - це передбачена законодавством сукупність прав та обов'язків державних та місцевих органів у сфері бюджетного процесу. За суб'єктним складом бюджетні права можуть належати державі в цілому та окремим адміністративно-територіальним одиницям. Бюджетні повноваження можна характеризувати за вертикальним та горизонтальним рівнем. Розподіл бюджетних прав по вертикалі (між представницькими та виконавчими органами різного рівня) оснований на конституційних нормах, що розмежовують повноваження між органами державної влади і органами місцевого самоврядування та місцевої влади. Розподіл бюджетних прав між представницькими та виконавчими органами одного рівня (по горизонталі) ґрунтується на конституційних нормах про розподіл компетенції між гілками влади. Бюджетні права можна об'єднати в три групи: повноваження у галузі зведеного (консолідованого) бюджету; повноваження у галузі державного бюджету; повноваження у галузі місцевих бюджетів. Реалізуючи бюджетні права з метою виконання державних завдань і функцій, Верховна Рада України:- встановлює види бюджетів;- порядок і принципи об'єднання їх у бюджетну систему;- визначає види видатків, які включаються до державного і місцевих бюджетів;- визначає склад доходних джерел, з яких до державного і місцевого бюджетів надходять доходи - встановлює загальний порядок і принципи розподілу доходів між окремими ланками бюджетної системи;- встановлює загальний порядок розподілу видатків між ланками бюджетів різного рівня - затверджує бюджетну класифікацію, що забезпечує єдність бюджетної системи;- встановлює принципи й основні засади організації бюджетного процесу незалежно від рівня його здійснення; II. Для втілення єдиної державної політики, у тому числі у сфері бюджетних відносин, Україна в галузі державного бюджету: 1) має в особі вищих органів влади повноваження з формування, розподілу і використання коштів державного бюджету; 2) реалізує повноваження, що стосуються місцевих бюджетів. В свою чергу бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування реалізуються щодо державного бюджету, власного бюджету і бюджетів нижчого рівня. Місцеве самоврядування у будь-якій країні неможливе за відсутності хоч би однієї з умов: законодавчого забезпечення компетенції органів місцевого самоврядування; належної кількості фінансових ресурсів, необхідних для виконання своїх функцій місцевим самоврядуванням; державної політики підтримки місцевого самоврядування через перерозподіл фінансових ресурсів. Кожний орган місцевого самоврядування бере участь у здійсненні державних повноважень у межах і формах, визначених Конституцією та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Зокрема, вони зобов'язані забезпечувати надходження на своїх територіях від загальнодержавних податків і зборів та мають право частину з цих надходжень залишати у своїх бюджетах у межах, встановлених вищестоящим органом влади відповідним рішенням про бюджет на поточний бюджетний період. 68. Бюджетні повноваження України та їх класифікація. Інтереси забезпечення єдності бюджетної системи і фінансової політики України як суверенної держави вимагають надання широкого кола матеріальних і процесуальних бюджетних повноважень саме Україні. Згідно з Конституцією України ці повноваження можна об'єднати в такі групи:1) повноваження по здійсненню правового регулювання й галузі бюджету;2) повноваження по встановленню податків і обов'язкових платежів, які надходять на утворення державного і місцевих бюджетів, їх розподіл між державним бюджетом і місцевими бюджетами вищого рівня. 3) повноваження по складанню, розгляду, затвердженню виконанню бюджету та звіту про його виконання. Україна здійснює бюджетні повноваження в двох напрямах: формує і виконує Державний бюджет і одночасно з цим впливає на процес формування і виконання місцевих бюджетів вищого рівня. Бюджетні повноваження законодавчого і виконавчих органів державної влади можна поділити на три групи:1) права і обов'язки як суб'єктів, які представляють державу в цілому, яка має зведений бюджет України,2) права і обов'язки по відношенню до Державного бюджету України,3) права і обов'язки по відношенню до місцевих бюджетів. Стаття 85 Конституції України відносить до виключних повноважень держави:а) затвердження Державного бюджету України; б) внесення змін до Державного бюджету України і контроль за його виконанням;в) прийняття рішення щодо звіту про його виконання. До бюджетних прав України належать:1) встановлення видів бюджетів, порядку і принципів їх об'єднання в бюджетній системі України 2) визначення видів видатків, які включаються в Державний бюджет України;3) визначення доходних джерел, які надходять у Державний та місцеві бюджети 4) розподіл доходних джерел між Державним і місцевими бюджетами чинний Закон України «Про бюджетну систему України»; 5) встановлення загального порядку формування видаткової частини бюджетів різного рівня. Друга група бюджетних повноважень пов'язана з тим, щоголовну роль у бюджетній системі України відіграє Державний бюджет, тому в галузі Державного бюджету Україна має повноваження:1) на затвердження Державного бюджету у відповідності2) на одержання закріплених за Державним бюджетом доходів у відповідності з статтею 11 Закону України «Про бюджетну систему України»;3) на визначення направлень використання бюджетних асигнувань та їх розмірів за направленнями 4) право на організацію і здійснення бюджетного процесу Бюджетні повноваження України та місцевих органів самоврядування 1) підтримувати фінансове місцеве самоврядування і брати участь у формуванні місцевих бюджетів; 2) гарантувати органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб; 4) має право вилучати з місцевого бюджету до Державного бюджету частину надлишку у випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету;'5) визначати розміри дотацій, які передаються в обласні,республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, бюджети міст Києва та Севастополя 69. Бюджетні повноваження органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, їх класифікація. Конституція України в статті 140 встановила, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.В силу того, що в Україні існує єдина бюджетна система і бюджетні відносини регулюються єдиним бюджетним законодавством, органи місцевого самоврядування, самостійно вирішуючи питання місцевого значення, мають права і обов'язки,які можна об'єднати в три групи: 1) по відношенню до Державного бюджету України; 2) по відношенню до власного бюджету; 3) по відношенню до бюджету нижчого рівня. До першої групи повноважень можна віднести:— права органів місцевого самоврядування на одержання з Державного бюджету України у повному обсязі фінансування для здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади,— право виконувати рішення органів державної влади, якіпризводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, тільки в межах переданих їм ресурсів;— право органів місцевого самоврядування одержувати компенсацію з Державного бюджету у випадках, коли держава не забезпечує попередньо їх витрати на виконання рішень державних органів— обов'язок місцевих органів самоврядування передати з місцевого бюджету у Державний бюджет частину надлишку доходів над видатками у випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків і зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету. Друга група повноважень включає:— право усіх представницьких органів місцевого самоврядування затверджувати свої бюджети;— право на гарантовану державою доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб— право на власні та закріплені законом за місцевими бюджетами на стабільній основі загальнодержавні доходи і визначення напрямів використання бюджетних коштів як гарантію самостійності,— право на забезпечення збалансування своїх бюджетів з боку центральних органів державної влади без врахування при цьому вільних залишків коштів попереднього року, а також доходів від місцевих податків і зборів; Третя група повноважень органів місцевого самоврядування стосується їх діяльності щодо бюджетів нижчого рівня. Вонизводяться до:— права обласних рад розподіляти кошти Державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів,— право об'єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об'єкти прав комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій та створювати для цього відповідні органи і служби. 70. Поняття і зміст бюджетного процесу. Згідно з Бюджетним кодексом України бюджетний процес -це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів. Риси норм бюджетного процесу: — визначення складу учасників тієї чи іншої діяльності; —перелік видів необхідних дій та їх обов'язкова послідовність;— передбачення організаційної форми кожної дії; — визначення обов'язкового порядку прийняття рішеньЗавдання бюджетного процесу:— максимальне виявлення всіх матеріальних і фінансових резервів з метою створення збалансованого ринку;— визначення доходів бюджету;— узгодження бюджету із загальною фінансовою політикою;— здійснення бюджетного регулювання з метою збалансування всіх бюджетів— скорочення та ліквідація бюджетного дефіциту за рахунок економічно виправданих джерелОсновні принципи бюджетного процесу:— розподіл повноважень між органами влади — реальність включення показників доходів і видатків;— гласність;— наочність - використання засобів максимальної інформативності;— порівняльність - систематизація показників для зіставлення;— повнота;— застосування балансового методу.Стадії бюджетного процесу - це порядок заходів, які охоплюють розробку, виконання і оцінку ефективності використаних грошових коштів. Стадії взаємопов'язані за змістом та взаємообумовлені, їх послідовність встановлена законодавчими актами, визначена логікою та історичною природою самого процесу.На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль і аудит, а також оцінка ефективності використання бюджетних коштів. Бюджетний цикл охоплює діяльність органів державної влади починаючи з першої і до останньої стадії бюджетного процесу, триває більше двох років.ст. 19 Бюджетного кодексу України закріплюються чотири стадії бюджетного процесу, а саме: -складання проектів бюджетів;-розгляд та прийняття закону про Державний бюджет, рішень про місцеві бюджети;-виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети;-підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього. 71. Бюджетні призначення 1. Будь-які бюджетні зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. 2. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом. 3. Якщо в процесі виконання бюджету зміна обставин вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення про приведення у відповідність бюджетного призначення Державного бюджету України (місцевого бюджету). Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцева державна адміністрація, виконавчий орган відповідної ради) у двотижневий термін подає до Верховної Ради України (Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної ради) у встановленому порядку пропозиції про приведення у відповідність бюджетних призначень Державного бюджету України (місцевого бюджету). 4. Витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше. 5. Пропозиції про внесення змін до бюджетних призначень подаються та розглядаються у порядку, встановленому для подання пропозицій до проекту бюджету. Видатки відповідно до внесених у бюджетні призначення змін здійснюються лише після набрання чинності відповідним законом (рішенням відповідної ради), яким внесено такі зміни. Iнші зміни розмірів і мети та обмеження в часі бюджетних призначень провадяться лише за наявності в законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення. 6. Якщо після прийняття закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) відповідальність за виконання функцій або надання послуг, на які затверджено бюджетне призначення, передається відповідно до законодавства від одного головного розпорядника бюджетних коштів іншому головному розпоряднику бюджетних коштів, дія бюджетного призначення не припиняється і застосовується в порядку, встановленому законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), для виконання тих самих функцій чи послуг іншим головним розпорядником бюджетних коштів, якому це доручено. У цьому випадку Міністерство фінансів України (місцевий фінансовий орган) повідомляє Кабінет Міністрів України (Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеву державну адміністрацію, виконавчий орган відповідної ради) та Верховну Раду України (Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідну раду) про такі зміни в двотижневий термін. 7. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення. 72. Резервний фонд бюджету 1. Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України. 2. Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування. 3. Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету. 4. Кабінет Міністрів України (Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних місцевих рад) щомісячно звітують перед Верховною Радою України (Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідною місцевою радою) про витрачання коштів резервного фонду відповідного бюджету. 5. У Державному бюджеті України резервний фонд передбачається обов’язково. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідна місцева рада. Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи рад для забезпечення виконання своїх функцій повинні мати у своєму розпорядженні необхідний резерв бюджетних коштів. Це викликано тим, що у ході виконання бюджету може виникнути потреба у видатках, які не могли бути передбачені при складанні бюджету. Серед таких видатків може бути як усунення наслідків стихійних лих, аварій, так і запобігання їх виникненню, тощо. Обсяг резервного фонду формується у розмірі, що не перевищує 1 % видатків загального фонду бюджету. При цьому, якщо в Державному бюджеті України передбачається обов’язкове формування резервного фонду, то рішення щодо доцільності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада. Тобто на місцевому рівні резервний фонд може не створюватися. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету регламентований постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року №415. Цей Порядок визначає напрями використання коштів резервного фонду державного бюджету та місцевого бюджету і встановлює процедури, пов’язані з виділенням коштів резервного фонду відповідного бюджету та звітуванням про їх використання. На рис. 1.13 наведено порядок використання коштів резервного фонду місцевого бюджету. Залежно від обсягів заподіяної шкоди, а також технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації наслідків, надзвичайна ситуація класифікується як державного, регіонального, місцевого або об’єктового рівня. Остаточне рішення щодо визначення рівня надзвичайної ситуації, яке є підставою для здійснення заходів щодо реагування на надзвичайну ситуацію відповідно до законодавства, приймає Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій з урахуванням експертного висновку (за наявності) регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) згідно з дорученням Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої держадміністрації, виконавчого органу відповідної ради) за результатами розгляду звернення та з урахуванням отриманих експертних висновків і пропозицій Мінфіну (місцевого фінансового органу) робить узагальнений висновок щодо підстав виділення коштів із резервного фонду бюджету, правильності наданих розрахунків та можливого обсягу виділення асигнувань із резервного фонду бюджету, а також щодо оцінки наслідків у разі невиділення коштів на такі заходи з резервного фонду бюджету. Мінекономіки (уповноважений місцевий орган) є відповідальним за підготовку та подання проектів рішень про виділення коштів із резервного фонду бюджету. Фінансування заходів щодо запобігання виникненню та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій залежно від їх рівня регламентовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1999 року № 140, та здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування виходячи з обсягу коштів, передбачених у відповідних бюджетах, а також за рахунок власних коштів підприємств, установ та організацій усіх форм власності, що потерпіли від надзвичайних ситуацій. Додаткові кошти для фінансування заходів із ліквідації надзвичайних ситуацій відповідного рівня або їх наслідків (за умови вичерпання зазначених джерел фінансування) можуть виділятися на підставі клопотання відповідного органу виконавчої влади з бюджету вищого рівня. Питання витрачання коштів резервного фонду Державного бюджету України, резервних фондів місцевих бюджетів перебувають під постійним контролем. Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві ради щомісячно отримують звітність про витрачання коштів резервних фондів відповідних бюджетів, де обґрунтовується необхідність виділення асигнувань, ефективність їх використання. |
|
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
|
Поняття фінансової діяльності(2 лекції) Фінанси – сукупність суспільно-економічних відносин, які направлені на формування, розподіл і використання публічних, централізованих... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
|
1. Предмет і метод фінансового права Предмет ФП, як галузі публічного права, суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини... |
Питання до іспиту з курсу «Фінансове право» Повноваження Міністерства фінансів у сфері регулювання фінансової діяльності держави |
|
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
|
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |