|
|
Скачати 1.9 Mb.
|
Рішення Мінфіну України у випадках, передбачених законодавством, є обов'язковими для виконання всіма юридичними особами, суб'єктами фінансових правовідносин.Мінфін України очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Заступників міністра на посади також призначає Президент, а обов'язки між ними розподіляє міністр. Міністр фінансів визначає ступінь відповідальності своїх заступників і керівників структурних підрозділів Мінфіну.Міністр фінансів України:здійснює керівництво міністерством і несе персональну відповідальність перед Президентом України і Кабінетом Міністрів за виконання покладених на Міністерство завдань;визначає право підпису документів від імені Мінфіну;узгоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників Головного управління державного казначейства11. Здійснення фінансової діяльності Державною казначейською службою Державна казначейська служба України (Казначейство України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України). Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України є учасником системи електронних платежів Національного банку України. Основними завданнями Казначейства України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; 2) реалізація державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань: 1) здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; 4) здійснює відкриття та закриття рахунків поточного бюджетного періоду, а також відкриття рахунків наступного бюджетного періоду; 5) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; 6) здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України; 8) нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків відповідно до законодавства; Казначейство України з метою організації своєї діяльності: 1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх здійсненням в апараті Казначейства України, його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління; 2) здійснює добір кадрів в апарат Казначейства України та на керівні посади в його територіальних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, формує кадровий резерв на відповідні посади, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Казначейства України та його територіальних органів; 3) контролює діяльність територіальних органів Казначейства України; 6) забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Казначейства України; 7) забезпечує у межах своїх повноважень виконання завдань мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави; Казначейство України для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку: 1) відкривати поточні рахунки в іноземній валюті та рахунки для видачі готівки в Національному банку України та інших уповноважених банках; 2) розміщувати за рішенням Міністра, погодженим із Національним банком України, тимчасово вільні кошти єдиного казначейського рахунка та кошти валютних рахунків державного бюджету на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів; 3) складати протоколи про порушення бюджетного законодавства учасниками бюджетного процесу та на підставі цих протоколів у межах наданих законодавством повноважень зупиняти операції з бюджетними коштами, а також ініціювати зупинення бюджетних асигнувань; 4) списувати позички, надані місцевим бюджетам, відповідно до законодавства; Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України очолює Голова, якого призначає на посаду за поданням Прем'єр-міністра України, внесеним на підставі пропозицій Міністра, та звільняє з посади Президент України. Структура апарату Казначейства України затверджується Головою Казначейства України за погодженням із Міністром. Штатний розпис, кошторис Казначейства України затверджуються Головою Казначейства України за погодженням із Мінфіном України 12. Повноваження ДПС України в сфері фінансової діяльності. Державна податкова служба України, як центральний орган виконавчої влади, підпорядковується Кабінету Міністрів України, який затверджує її структуру, спрямовує і координує роботу. Голова ДПС України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем’єр-міністра України, очолює Державну податкову службу України. Залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов, ДПС України може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об’єднані (на місто і район) державні податкові інспекції. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими правопорушеннями (податкова міліція). У ДПС України та ДПС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії ДПА України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій ДПС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – ДПС України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій. Основними завданнями ДПС України є: 1) внесення пропозицій щодо формування державної податкової політики і державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; 2) реалізація державної податкової політики та політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; 3) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та іншого законодавства у випадках, коли здійснення такого контролю покладено на органи державної податкової служби, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків, зборів та інших платежів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); 4) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення та розслідування. ДПС України відповідно до покладених на неї завдань: 1) виконує роботу, пов'язану із: здійсненням контролю за своєчасністю подання передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків тощо), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, інших платежів, контроль за сплатою яких покладено на ДПС України, контролю за встановленими законом строками здійснення розрахунків у іноземній валюті, за додержанням порядку проведення готівкових здійсненням контролю за додержанням виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасністю і повнотою перерахування цих сум до бюджету; -здійсненням контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість; - реєстрацією та веденням обліку платників податків, обліком об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням; проведенням диференціації платників податків; 2) розробляє та вносить Міністрові проекти нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, що належать до сфери діяльності ДПС України; 3) розробляє форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів і забезпечує їх затвердження в установленому порядку; Структура ДПС України затверджується Головою ДПС України за погодженням із Міністром. Штатний розпис, кошторис ДПС України затверджуються Головою ДПС України за погодженням із Міністерством фінансів України. ДПС України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України, кодом ЄДРПОУ та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України. 13. Характеристика суб'єктів та об'єктів фінансової діяльності держави Фінансова діяльність держави - це її діяльність з формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення здійснення функцій держави, соціально-економічних завдань, управління, обороноздатності, діяльності державних органів. Об’єктом фінансової діяльності є відносини, що регулюють рух державних грошових фондів на всіх стадіях їх обігу (формування, розподіл, використання). У вузькому розумінні йдеться про рух грошей, що утворюють державні фонди. Суб’єктний склад відносин, що регулюють фінансову діяльність, досить традиційний і визначений (держава, територіальні громади, юридичні Й фізичні особи). Роль держави в цих відносинах є подвійною: з одного боку, вона виступає як господарюючий суб’єкт, що має статус власника коштів і організатора господарської діяльності; з другого - є носієм влади, що реалізується і в галузі фінансової діяльності. 14. Поняття фінансового права, його предмет та методи Фінансове право – це окрема галузь права, оскільки має свої специфічні ознаки, предмет та метод правового регулювання. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Ця діяльність об’єктивна за своєю сутністю і є процесом планомірного збирання, розподілу, перерозподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, що забезпечують виконання державою її завдань і функцій. Метод фінансово-правового регулювання – це органічна система прийомів, способів безперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер взаємозв’язків між ними. 1).Метод владних приписів (нерівність сторін). 2).Метод субординації (відносини між вищестоящими і нижчестоящими державними органами) 3).Метод погодження застосовується в поєднанні з методом владних приписів (податковий кредит) 4).Метод рекомендацій застосовується в поєднанні з методом владних приписів (наприклад, перелік місцевих податків і зборів, що міститься в законодавстві, з числа яких органи місцевого самоврядування мають право вибирати і вводити платежі на своїй території. Фінансове право – це самостійна галузь публічного права, що регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів держави з метою забезпечення виконання нею своїх завдань і функцій. 15. Місце фінансового права в системі права України. Специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність його методів більше і повніше виявляється при співставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права. Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави при створенні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів. 1)Конституційне право: Регулює основи суспільного ладу та політики, державний устрій, правове положення громадян, систему і принципи організації діяльності державних органів, головні завдання та функції держави. Відповідно до ст. 92 Конституції України встановлюється Державний бюджет, бюджетна система України (система оподаткування, податки та збори і т. п.) Фін.право: Базується і розвивається на основах конституційного права. Наприклад, фінансово-правові норми, що регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх форм власності у країні 2) Адміністративне право: Діяльність щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави за своїм характером є управлінською. Визначає основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів, у тому числі й органів спеціального управління фінансами держави, закріплює структуру цих органів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення і звільнення посадових осіб, закріплює їх права та обов’язки і т. д. Фін.право: Регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими органами функцій щодо збирання, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням. 3) Цивільне право: Регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів учасників суспільних відносин. Фін.право. Регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення виконання державою своїх завдань та функцій. 16. Система і джерела фінансового права Система фінансового права – це об’єктивно обумовлена внутрішня побудова, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм у певному взаємозв’язку та послідовності. Складається з :частин,розділів,інститутів,підрозділів. Система фінансового права як галузь права складається з 2-х частин: 1)У загальну частину включаються норми, що закріплюють: загальні принципи, правові форми і методи фінансової діяльності держави; систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання, функції, форми і методи роботи; основні риси фінансово-правового положення інших суб’єктів з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини; зміст, форми, методи фінансового контролю тощо. 2) Особлива частина складається з певних розділів, які називаються підгалузями, які у свою чергу складаються з фінансово-правових інститутів – це система фінансово-правових норм, що регулюють групу однорідних фінансових відносин, а в розділи об’єднуються групи споріднених фінансово-правових інститутів, наприклад, розділ ”Правове регулювання державних витрат” складається з інститутів “Правовий режим кошторисно-бюджетного фінансування” і “Правовий режим фінансування окремих галузей народного господарства" В особливу частину фінансового права входять розділи, що об’єднують фінансово-правові норми, що регулюють суспільні відносини у сфері державного бюджету, позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних підприємств, державних і місцевих податків та інших обов’язкових платежів; державного кредиту, державного страхування, державних видатків, банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання |
|
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
|
Поняття фінансової діяльності(2 лекції) Фінанси – сукупність суспільно-економічних відносин, які направлені на формування, розподіл і використання публічних, централізованих... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
|
1. Предмет і метод фінансового права Предмет ФП, як галузі публічного права, суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини... |
Питання до іспиту з курсу «Фінансове право» Повноваження Міністерства фінансів у сфері регулювання фінансової діяльності держави |
|
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
|
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |