1.ПОНЯТТЯ І МЕТОДИ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
Фінанси – це суспільні відносини по формуванні розподілу та використанні грошових фондів коштів. Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави (Централізовані – формуються на рівні держави забезпечують виконання її завдань(держ.бюджет, місц.бюджет,пенсійні фонди); Децентралізовані – формуються на рівні підприємств, організацій, установ для забезпечення їх господарської діяльностіи (фонд охорони праці)
Фінансова діяльність держави – це діяльність державних органів щодо формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави
Значення фінансової діяльності полягає у наступному:
1. Фінансова діяльність є важливою й необхідною складовою частиною механізму соціального управління. Це проявляється у тому, що накопичені фінансові ресурси спрямовуються в економіку, соціальну та інші сфери з урахуванням пріоритетності заходів, які фінансуються. Здійснення ефективної соціальної діяльності держави є необхідним фактором проведення справедливої соціальної політики.
2. За допомогою фінансової діяльності створюється матеріальна основа, яка необхідна для функціонування органів державної влади й управління, правоохоронних органів, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.
3. Вплив на соціально-економічні процеси в державі та її адміністративно-територіальних утвореннях здійснюється не тільки у формі прямої фінансової підтримки, виділення коштів на певні програми, а й непрямими формами – надання податкових пільг, застосування понижених процентних ставок, надання безпроцентних кредитів, відстрочок та розстрочок за податковими платежами з метою стимулювання будь-якої діяльності, що визнана державою пріоритетною.
4. Фінансова діяльність впливає на розвиток відносин між державою та місцевими утвореннями. Важливою її стороною є розподіл фінансових ресурсів між державними та місцевими органами, що має певне значення для регулювання та координації виробництва та розвитку соціально-культурної сфери в межах як держави, так і її адміністративно-територіальних утворень.
5. Як складова частина механізму державного регулювання та управління соціально-економічними процесами фінансова діяльність містить широкі можливості на розвиток ринкових відносин.
Для фінансової діяльності держави властиві такі організаційно-правові особливості:
1. На відміну від інших сфер діяльності держави вона має міжгалузевий характер, оскільки акумуляція, розподіл та використання фінансових ресурсів охоплює усі галузі і сфери державного управління. Також в процесі фінансової діяльності держава контролює роботу державних органів, підприємств, установ та організацій щодо реалізації ними своїх завдань.
2. Здійснення державою фінансових функцій відбувається у вигляді діяльності як представницьких, так і виконавчих органів влади.
3. Сфера фінансової діяльності відноситься як до відання державних органів, так і органів місцевого самоврядування, але також існують питання спільного відання держави та її місцевих утворень
Метою фінансової діяльності держави- є забезпечення усіх видатків відповідними доходами.
До спеціальних методів фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування належать:
а) формування публічних централізованих і децентралізованих
фондів коштів;
б) розподіл фінансових ресурсів, які створюють публічні фон
ди коштів;
в) використання цих ресурсів при фінансуванні видатків, що
супроводжують кожну дію органів держави та органів міс
цевого самоврядування.
При формуванні публічних централізованих державних і місцевих фондів коштів держава і органи місцевого самоврядування застосовують такі спеціальні методи мобілізації коштів:
обов'язкові платежі для юридичних і фізичних осіб у вигляді податків, зборів, мита у державні централізовані фонди коштів;
добровільні платежі, випускаючи і реалізуючи державні і муніципальні цінні папери юридичним І фізичним особам, приймаючи доброчинні внески на користь держави від іноземних і українських юридичних і фізичних осіб;
вилучення в бюджет вільного залишку прибутку казенних підприємств, Національного банку України тощо;
встановлення і стягнення штрафів і пені за порушення фінансового законодавства.
2.поняття державних фінансів, їх роль у суспільному житті
Фінанси України — це система економічних відносин, пов'язаних із планомірним утворенням І розподілом публічних централізованих І децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави і органів місцевого самоврядування та інших утворень, визнаних державою необхідними
Державні фінанси – це цілісна система суспільних відносин, пов’язаних з формуванням, розподілом і використанням централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави(Централізовані – формуються на рівні держави забезпечують виконання її завдань(держ.бюджет, місц.бюджет,пенсійні фонди); Децентралізовані – формуються на рівні підприємств, організацій, установ для забезпечення їх господарської діяльностіи (фонд охорони праці)
Із появою держави виникли фінанси. Існують вони тому, що без них держава й органи місцевого самоврядування не зможуть виконувати свої функції. Не зможуть існувати інститути фінансового ринку і фінансових послуг. Публічні грошові доходи до кінцевого їх використання поділяються на відповідні цільовому призначенню відокремлені частки, які мають назву фонди коштів. Формування і використання таких фондів є суттєвою рисою фінансів, яка відрізняє останні від Інших видів грошових відносин. Цільове призначення таких фондів є умовою їх ефективної мобілізації, розподілу і використання-зСаме завдяки фінансам держава і муніципальні органи можуть контролювати весь хід розподільного процесу: коли надходять кошти, як використовуються. Будь-яка держава або орган місцевого самоврядування утворюють І підтримують на своїй території правопорядок, охороняють свою незалежність, суверенітет, сприяють фізичному, духовному і матеріальному добробуту населення. Жодне суспільство не може Існувати без постійного відтворення їжі, одягу, житла, соціальної сфери. Кожна держава піклується про охорону навколишнього природного середовища. Із постійним зростанням кількості населення землі, урбанізацією, загостренням внутрішніх та зовнішніх протиріч відтворення є безумовною можливістю виживання людства. Усі ці завдання покладаються на органи влади, а для безперебійного функціонування необхідні матеріальні засоби, які в умовах об'єктивно існуючого закону вартості мають грошовий характер, тобто для виконання функцій державі і муніципальним органам потрібні величезні кошти.
П. М. Годме чітко проводить межу між державними І приватними фінансами:
1) держава забезпечує свої потреби в примусовому порядку. Наприклад, в Державному бюджеті України податкові надходження від громадян складають понад 25% усіх доходів. А стосовно до держави примусового виконання ніхто не застосовує;
2) державні фінанси пов'язані із грошовою системою, якою так чи інакше керує держава, але ця система ніяк не залежить від волі приватних власників, які розпоряджаються своїми фінансами;
3)приватні фінанси зорієнтовані на одержання особистих прибутків. Державні фінанси, навпаки, витрачаються на здійснення публічного Інтересу;
4)розміри державних фінансів набагато більші, ніж розміри приватних, якими розпоряджаються окремі особи. П. М. Годме говорить, що таких відмінностей досить, щоб розглядати фінансове право як самостійну науку, яка, не дивлячись на свій зв'язок Із приватними фінансами, чітко відмежовується від останніх1.
3.Мета,принципи форми ФДД
Фінансова діяльність держави – це діяльність державних органів щодо формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави
Мета ФДД- забезпечення усіх видатків відповідними доходами, метою не є одержання прибутку. Фінансова діяльність державою здійснюється в правових формах, які виражаються в фінансово-правових актах. Ними є прийняті в певній формі рішення органів державної влади або органів місцевого самоврядування в межах їх компетенції, що регулюють питання фінансової діяльності.
За юридичними властивостями фінансово-правові акти поділяються на:- нормативні фінансово-правові акти, тобто акти, що регулюють групи однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою юридичну силу одноразовим їх застосуванням. Ці акти приймаються органами державної влади в межах їх компетенції, мають офіційний характер, є обов’язковими для виконання і спрямовані на регулювання фінансової діяльності. Ця група актів встановлює види фінансових зобов’язань перед державою, порядок їх обчислення, перерахування та використання:-індивідуальн нормативно-правові акти є актами застосування норм права. В них загальні правила, що містяться в нормативних фінансово-правових актах застосовуються до конкретних обставин. Він стосується точно визначених учасників фінансових відносин і є підставою виникнення, зміни чи припинення конкретних фінансових правовідносин. Прийняття індивідуальних фінансово-правових актів є необхідною передумовою застосування нормативних фінансово-правових актів і виконання завдань щодо створення, розподілу або використанню фінансових ресурсів держави.
Залежно від органу, який приймає фінансово-правовий акт, вони поділяються на:
- законодавчі фінансово-правові акти, до яких відносяться закони з питань фінансової діяльності держави;
- підзаконні фінансово-правові акти являють найбільш чисельну групу фінансових нормативно-правових актів, які видано на підставі й на виконання закону. Серед них виділяються фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування – це публічні, офіційні документи, прийняті органами місцевого самоврядування, що мають юридичну силу й спрямовані на врегулювання владних відносин в сфері фінансової діяльності місцевих утворень. Їх характерними ознаками є: підзаконність; обмеження їх юридичної сили певною територією; обов’язковість виконання усіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами на відповідній території; відсутність необхідного затвердження з боку органів державної влади; можливість їх оскарження в судовому порядку.
Принципи фінансової діяльності – це основоположні правила і вимоги, які відображають її найістотніші особливості та цілеспрямованість
До загальноправових належить 1. Принцип законності. Сутність цього принципу стосовно фінансової діяльності полягає в тому, що весь процес утворення, розподілу та використання фондів грошових коштів досить докладно регламентується нормами фінансового права, дотримання яких забезпечується можливістю застосування до правопорушника засобів державного примусу.
3. Принцип плановості. Кожна сфера фінансової діяльності базується на основі фінансово-планових актів, вимоги стосовно яких закріплено у нормативних актах. Цей принцип найбільш повно реалізується у прийнятті головного державного фінансового плану – Державного бюджету України, який є підставою для інших планів – місцевих бюджетів, зведеного балансу доходів та видатків (для міністерств) балансу підприємств, кошторису (для установ та організацій)4. Принцип пріоритетності публічних видатків по відношенню до доходів бюджету. Здійснення державою її функцій не може ставитись у прямо пропорційну залежність від розміру доходу державного бюджету. І тому визначаючи в пріоритетному порядку обсяг публічних видатків, вираховуються розміри державних доходів, необхідних для фінансової рівноваги.5. Принцип обліку та контролю. (наявність відповідного масиву нормативних актів, що встановлюють єдину методику бухгалтерського обліку, а також здійснення спеціально уповноваженими на це державними органами контролю за утворенням, розподілом та використанням фінансових ресурсів. За загальним правилом фінансовому контролю підлягають процес використання державних коштів, своєчасність та повнота мобілізації державних ресурсів, законність доходів та видатків різних елементів фінансової системи, дотримання правил обліку та звітності)
До галузевих відносяться:розподіл компетенції законодавчої та виконавчої влади у здійсненні фінансової діяльності (представницькі органи влади приймають необхідні рішення, а виконавчі органи влади зобов’язані виконувати, що свідчить про пріоритет представницьких органів влади перед виконавчими)
публічний та гласний характер ФДД( ЗУ «про держ.бюджет Ук» приймається шляхом відкритого обговорення публікується в ЗМІ)
Пріоритетність публічних видатків відносно доходів казни (спочатку Уряд вираховує розмір необхідних публічних видатків, а потім розмір державних доходів і подає їх Верховній Раді України на узаконення)Принцип самостійності фінансової діяльності органів місцевого самоврядування в межах, встановлених чинним законодавством держав Монополія держави на певні дії у сфері фінансів(держава випускає грошові знаки)
4.Поняття, функції та засоби ФДД
Фінансова діяльність держави – це діяльність державних органів щодо формування, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, що забезпечують виконання функцій держави
Функції фінансової діяльності – це основні напрями цієї діяльності
Утворення державних грошових фондів
Розподіл державних фінансових ресурсів(через бюджетну систему)
Використання державних фінансових ресурсів
Державний контроль за рухом фінансових ресурсів
Емісія грошових знаків
Засоби фінансової діяльності держави, що використовуються у процесі цієї діяльності та направлені на досягнення її мети
Правові норми – це важливий засіб фінансової діяльності держави, оскільки фінансові відносини не існують відокремлено, а обумовлені фактом існування держави і проявляються у формах, які визначає держава
Норми бухгалтерського обліку є допоміжними, їх використання у процесі фінансової діяльності держави обумовлене фінансами, що мають грошовий характер, оскільки фінанси потребують фіксації і контролю, тому держава повинна створити систему фіксації та відображення руху даних коштів, це і робиться за допомогою норм бухгалтерського обліку.
Операційно-технічні, комунікативні засоби, до яких належать різні форми документів, що затверджуються Мінфіном і Нацбанком, а також факси, телефакси, телефони і т. д.
Правові форми відображення фінансової діяльності держави
Фінансово-правові акти – це прийняті органами державної влади та місцевого самоврядування відповідні рішення з питань фінансової діяльності, що належать до їх компетенції та мають юридичні наслідки(Закони України, Підзаконні нормативні акти)
5.Поняття, види та завдання фін.політики держави
Фінансова політика – це система державних заходів, спрямованих на мобілізацію фінансових ресурсів, їх розподіл і використання.
Тому фінансова політика завжди є переплетенням різноманітних інтересів окремих політичних партій і владних структур, центральних і місцевих органів влади і управління, різних верств населення, підприємців, споживачів, інвесторів і тому подібного.
Залежно від рівня реалізації розрізняють:
- Фінансову політику держави (макрорівень).
- Фінансову політику суб 'єктів господарювання (мікрорівень).
- Фінансову політику міжнародних організацій та фінансових інституцій (міжнародний рівень).
Основна мета фінансової політики - створення раціональної системи управління фінансовими ресурсами, спрямованої на забезпечення стратегічних і тактичних завдань діяльності.
Зміст фінансової політики багатогранний і може бути представлений як єдність трьох складових частин:
- вироблення науково обґрунтованих концепцій розвитку фінансів;
- визначення основних напрямків використання фінансів на перспективу і поточний період;
- здійснення практичних дій, направлених на досягнення поставленої мети.
Пріоритетне значення має розробка і реалізація фінансової політики держави.
Державна фінансова політика - це сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного й соціального розвитку країни.
Головна мета фінансової політики держави полягає у підвищенні рівня суспільного добробуту шляхом оптимального розподілу ВВП між галузями національної економіки, соціальними групами населення та окремими територіями
Сутність фінансової політики держави виявляється у поєднанні конкретних цілей та відповідних засобів, за допомогою яких вирішуються поставлені завдання. Цілі фінансової політики зумовлені потребами економічного розвитку і досягненням високого рівня індивідуального й суспільного добробуту. Основний вектор фінансової політики - забезпечення економічного зростання в країні через механізми фінансового впливу на попит і пропозицію, споживання, заощадження та інвестиції. Фінансова політика неодмінно має конкретне спрямування, а її реалізація завжди пов'язана зі знаходженням компромісу, між певними потребами і реальними можливостями.
Значення фінансової політики виявляється в тому, що правильно обрана фінансова політика:
- стимулює зростання виробництва, раціональне розміщення продуктивних сил по території країни;
- підвищує зацікавленість регіонів в розвитку господарства, використанні місцевих ресурсів;
- сприяє зміцненню і розвитку економічних зв'язків зі всіма країнами світ- призводить до підвищення матеріального і культурного рівня населення.
6.Фінансова система України
фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності держави, тобто діяльності з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів для виконання завдань і функцій держави та органів місцевого самоврядування.
З іншого боку (в організаційному аспекті), фінансову систему можна розглядати як сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють у межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь.
Якщо характеризувати фінансову систему з позицій економіки, то вона буде значно ширшою і включатиме державні фінанси (бюджет держави, фонди цільового призначення, державний кредит, фінанси державних підприємств), фінанси суб'єктів господарювання, міжнародні фінанси (валютний ринок, фінанси міжнародних організацій, міжнародні фінансові інституції) та фінансовий ринок. (ринок грошей, ринок капіталів, кредитний ринок та ринок цінних паперів).
Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з таких основних ланок: державний бюджет та місцеві фінанси, фінанси державних підприємств, установ та організацій, спеціальні цільові фонди та кредит.
Фінансова система України (як предмет дослідження фінансового права) включає такі фонди грошових коштів і відповідні їм правові інститути:
— бюджетна система;
— позабюджетні цільові фонди;
— фінанси державних підприємств, об'єднань, організацій, установ, галузей;
— фінанси страхування;
— кредит.
Центральне місце в фінансовій системі належить бюджетній системі, з допомогою якої утворюються фонди грошових коштів відповідних адміністративно-територіальних одиниць.
Державний бюджет - це найбільший централізований фонд коштів, що перебуває у розпорядженні уряду, який виконує державну політику. За його допомогою уряд концентрує у своїх руках значну частину національного доходу, що перерозподіляється фінансовими методами. Саме в цій ланці фінансової системи зосереджуються найбільші доходи та найважливіші у політичному та економічному відношенні загальнодержавні видатки.
Державний бюджет, посідаючи провідне становище, тісно пов'язаний з іншими ланками фінансової системи. Він виступає координуючим центром, що надає необхідну допомогу іншим ланкам.
Наступною за своїм значенням фінансовою ланкою є місцеві фінанси, які поступово розвиваються. Місцеві фінанси визначають як сукупність грошових коштів, що формуються і використовуються для розв'язання завдань місцевого рівня. Структуру місцевих фінансів визначають державний устрій та відповідний адміністративно-територіальний поділ держави. В Україні це бюджети областей, районів, міст, районів у містах, селищ, сіл.
Самостійну фінансову ланку утворюють фінанси державних підприємств, функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці. Одним із завдань цієї ланки є підтримання господарства країни шляхом збереження та розвитку ряду важливих галузей національного виробництва, необхідних для забезпечення процесу суспільного відтворення, галузей, які в умовах сучасного розвитку економіки через свою специфіку мають низький рівень рентабельності і є невигідними для підприємництва, а також галузей, які внаслідок своєї орієнтації та історичного розвитку є державними монополіями.
Державні позабюджетні фонди мають чітко визначені джерела формування і напрями використання коштів. Створення таких фондів визначається конкретними потребами, що стоять перед державою. Вони відіграють важливу роль у забезпеченні соціального захисту громадян. Спеціальні фонди мають цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Переважно кошти, що надходять до таких фондів, спрямовані на підтримання соціальної політики держави - забезпечення зайнятості населення, державного страхування у разі безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, тощо.
Ще однією ланкою фінансової системи є кредит - державний та банківський. Залучені через державний кредит кошти спрямовуються на покриття дефіциту державного бюджету, на фінансування поточних видатків держави.
Банківський кредит перебуває на межі регулювання фінансового й цивільного права, однак істотно впливає на формування ринку позичкових капіталів і, відповідно, на функціонування державних фінансів.
Фінансову систему України не можна обмежувати переліченими вище ланками, однак саме ці ланки є предметом дослідження науки фінансового права. Окреме місце посідають органи, що здійснюють управління фінансовою діяльністю держави
7.8. здійснення ФДД вищими органами держ. влади
У формуванні, розподілі та використанні державних і муніципальних фондів коштів беруть участь усі без винятку органи держави, муніципальні органи, підприємства й організації всіх форм власності, бюджетні установи І громадяни, які згідно зі статтею 67 Конституції України повинні сплачувати податки і збори в порядку І розмірах, установлених законом. Управління формуванням, розподілом і використанням фондів коштів здійснюють Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та система органів, створених для цієї мети.
Загальне управління фінансами належить Верховній Раді України, яка аналізує та затверджує закони з фінансових питань після розгляду їх Комітетами з питань бюджету та по банках і фінансовій діяльності (див. ст.ст. 85, 106, 116Конст).
Верховна Рада України і місцеві ради обговорюють і затверджують державний і відповідні місцеві бюджети1.затвердження бюджету та внесення змін до нього; призначає посадових осіб( голову та членів Рахунков.палати, НБУ,
Верховна Рада України приймає всі закони, норми яких регулюють відносини в галузі господарської та фінансової діяльності держави. Контроль за виконанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання. Затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом, здійснення контролю за їх використанням.
Президент України підписує закони про державний бюджет, призначає Міністра фінансів, голову Державної податкової адміністрації України і його заступника — голову державної податкової міліції, подає Верховній Раді кандидатуру голови Національного банку України, видає укази з фінансових питань.
Президент України згідно зі ст.102, 106 Конституції України: 1. Здійснює керівництво фінансовою діяльністю як глава держави. 2Призначає Міністра фінансів України. 3. Підписує закони, прийняті Верховною Радою України (у тому числі Закон “Про Державний бюджет України”)
Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади, відповідальний перед Президентом, підзвітний і підконтрольний Верховній Раді.
Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Конституції забезпечує підготовку проекту державного бюджету і проекту закону про державний бюджет, представляє проект Верховній Раді України, керує виконанням його і готує проект звіту про виконання.Повноваження Кабінету Міністрів згідно з ст. 116 Конституції України: 1. Забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної, податкової політики 2. Розробка проекту Закону "Про Державний бюджет України 3. Забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України
Місцеві державні адміністрації виконують повноваження в галузі фінансів на відповідних адміністративно-територіальних утвореннях, користуючись законодавством України. Оскільки законодавство України передбачає єдність фінансової системи, місцеві органи мають не тільки повноваження в галузі місцевих фінансів, але й обов'язки в галузі державних фінансів. Вони забезпечують використання доходної частини державного бюджету на своїй території, проведення обов'язкового страхування тощо1. Організовують підготовку та виконання відповідних обласних і регіональних бюджетів. Готують звіт про виконання відповідних бюджетів та програм
Органи місцевого самоврядування згідно із Законом України “Про місцеве самоврядування Мають право самостійно розробляти, затверджувати та повинні виконувати відповідні місцеві бюджети сіл, селищ, міст, районів у містах Мають право на отримання дотацій, субсидій відповідно до закону Мають право на свій розсуд використовувати вільні бюджетні кошти.
Для керування фінансовою діяльністю місцеві державні адміністрації мають фінансові управління і відділи. В органах місцевого самоврядування (сільських, селищних) фінансовою діяльністю займаються централізовані (об'єднані) бухгалтерії.
9.Органи спеціальної компетенції, що здійснюють ФДД
До спеціалізованих належать держ.органи чия фінансова діяльність входить до їх основних обов’язків та здійснюється шляхом реалізації їх повноважень.Компетенція їх охоплює всі ланки фін.системи – бюджет, децентралізовані фонди, страхування. Належать :Мін.фін, ДПС Держ.казначейство, НБУ,Рахункова палата, держ.митна служба.
Очолює систему фінансових органів в Україні Міністерство фінансів (Мінфін) України, основними його завданнями є:
розробка і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної та податкової політики;
розробка проекту державного бюджету України і прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення виконання державного бюджету, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання його та зведеного бюджету України;
вдосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності й системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;
розробка і проведення державної політики в сфері виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів та коштовного й напівкоштовного каміння;
Мінфін згідно з покладеними на нього обов'язками;
бере участь у розробці прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період і на перспективу;
розробляє проект державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строки подання центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими адміністраціями матеріалів для підготовки проекту державного бюджету;
контролює в межах своїх повноважень цільове використання бюджетних коштів, а у випадках нецільового використання коштів або неподання звіту про використання утримує в установленому порядку із винних юридичних осіб кошти державного бюджету, використані не за цільовим призначенням;
проводить у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах, на підприємствах, установах, в установах банків і організаціях усіх форм власності перевірки всіх фінансових документів;
здійснює у межах свої повноважень контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, яке регулює питання видобування, виробництва і реалізації дорогоцінних металів та каміння;
забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, які мають свідоцтво на їх проведення;
розробляє з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо державної політики у сфері видобування, виробництва, використання і зберігання дорогоцінних металів і каміння органогенного утворення і напівкоштовного каміння;
Мінфін у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також Із відповідними органами інших держав.Мінфін України очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Заступників міністра на посади також призначає Президент, а обов'язки між ними розподіляє міністр. Міністр фінансів визначає ступінь відповідальності своїх заступників і керівників структурних підрозділів Мінфіну.
Державне казначейство України – спец.підрозділ Мін.Фіну, є державним кліринговим (розрахунковим) банком, здійснює касове виконання бюджету. 1. Організовує та здійснює виконання Державного бюджету України3. Фінансує видатки Державного бюджету України4. Веде облік виконання Державного бюджету, складає звіт про стан виконання Державного і зведеного бюджетів (це сукупність усіх бюджетів) 7. Контролює надходження і витрати коштів державних позабюджетних фондів
Рахункова палата України- вищий орган фін.контролю.діє на підставі ЗУ Про Рахункову палату.Є постійно діючим органом контролю, який утворюється ВРУ, є підпорядкований і підзвітний їй. 1. Організовує та здійснює контроль за своєчасним та повноцінним виконанням прибуткової і видаткової частин Державного бюджету, державними цільовими фондами, утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу, законністю надання позик та економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям і одержанням кредитів від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій і позик, які не передбачаються Державним бюджетом 2. Має право здійснювати фінансові перевірки, ревізії у всіх органах держави
Державна митна служба- здійснює контроль за сплатою митних платежів, як пллати за пересікання товару митного кордону України.
НБУ- основною функцією ( ст..99 Конст) є забезпечення стабільності національної валюти.Державна комісія з регулювання ринку фін.послуг.діє на підставі Положення Про ДКзРРФП. Це центральний орган виконавчої влади.Вона є спеціально уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фін.послуг.Провадить єдину та ефективну держ політику у сфері надання послуг.Здійснення держ.регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг.Головне конрольно ревізійне управління Укр.підвідомче мін.фіну.Діє при Мін.фін і підпорядковується. Здійснює контроль за збереженням рухом та станом матеріальних і грошових цінностей на підприємствах, установах шляхом проведення перевірки та ревізій
10.Мін.фінансів як ключовий орган управління фінансами
Очолює систему фінансових органів в Україні Міністерство фінансів (Мінфін) України, основними його завданнями є:
розробка і проведення єдиної державної фінансової, бюджетної та податкової політики;
розробка проекту державного бюджету України і прогнозних показників зведеного бюджету України, забезпечення виконання державного бюджету, контроль за дотриманням правил складання звіту про виконання його та зведеного бюджету України;
вдосконалення методів фінансового і бюджетного планування, фінансування, а також звітності й системи контролю за витрачанням бюджетних коштів;
розробка і проведення державної політики в сфері виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів та коштовного й напівкоштовного каміння;
Мінфін згідно з покладеними на нього обов'язками;
бере участь у розробці прогнозних показників економічного і соціального розвитку України на поточний період і на перспективу;
розробляє проект державного бюджету України, прогнозні показники зведеного бюджету України, визначає порядок і строки подання центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими адміністраціями матеріалів для підготовки проекту державного бюджету;
контролює в межах своїх повноважень цільове використання бюджетних коштів, а у випадках нецільового використання коштів або неподання звіту про використання утримує в установленому порядку із винних юридичних осіб кошти державного бюджету, використані не за цільовим призначенням;
проводить у центральних органах виконавчої влади, місцевих органах, на підприємствах, установах, в установах банків і організаціях усіх форм власності перевірки всіх фінансових документів;
здійснює у межах свої повноважень контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності законодавства, яке регулює питання видобування, виробництва і реалізації дорогоцінних металів та каміння;
забезпечує реалізацію державної політики з проведення державних грошових лотерей, здійснює фінансовий контроль за діяльністю агентів, які мають свідоцтво на їх проведення;
розробляє з іншими органами виконавчої влади пропозиції щодо державної політики у сфері видобування, виробництва, використання і зберігання дорогоцінних металів і каміння органогенного утворення і напівкоштовного каміння;
Мінфін у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також Із відповідними органами інших держав.Мінфін України очолює міністр, якого призначає на посаду і звільняє з посади Президент України. Заступників міністра на посади також призначає Президент, а обов'язки між ними розподіляє міністр. Міністр фінансів визначає ступінь відповідальності своїх заступників і керівників структурних підрозділів Мінфіну.Мінфін у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, а також Із відповідними органами інших держав.Мінфін України як центральний орган виконавчої влади в межах своїх повноважень і на виконання актів законодавства видає накази, організує і контролює їх виконання.Мінфін у випадках необхідності видає разом з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування спільні акти.
|