|
Скачати 1.9 Mb.
|
Аудиторський фінансовий контроль знаходиться в процесі розвитку, його сфера діяльності буде поширюватись в залежності від розвитку цивілізованих ринкових відносин в країні, підвищення кваліфікації співробітників економічних служб та зростання попиту на їх послуги з метою зниження фінансових ризиків в умовах зростаючої конкуренції. 43. Основи бюджетного права зарубіжних країн Законодавство з бюджетних питань зарубіжних країн відрізняється значною різноманітністю підходу до визначення бюджету Важливе місце в системі бюджетного права зарубіжних країн займає правове регулювання бюджетного процесу на кожній стадії. 44. Правове регулювання оподаткування в зарубіжних країнах 45. Органи управління державними фінансами в зарубіжних країнах 46. Поняття, ознаки фінансово-правової відповідальності Основним видом відповідальності за порушення податкового законодавства є фінансово-правова відповідальність. Фінансово-правову відповідальність можна визначити як застосування до порушника таких фінансово-правових норм заходів державного примусу уповноваженими державними органами, які накладають на правопорушника додаткові обтяження майнового характеру . Для фінансово-правової відповідальності характерні всі ознаки юридичної відповідальності. 1. Фактичною підставою фінансово-правової відповідальності, як і інших видів юридичної відповідальності, є правопорушення. Визначення фінансового правопорушення в законодавстві відсутнє. 2. Фінансово-правова відповідальність установлюється державою й пов’язана із застосуванням санкцій правових норм до правопорушників уповноваженими особами в охоронних фінансово-правових нормах і містить у своїй структурі фінансово-правові санкції. Є в Митному кодексі, Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», Бюджетному кодексі України та ін. Фінансово-правову відповідальність застосовують Державні податкові органи, Державне казначейство, Міністерство фінансів, Митний комітет, суди, господарські суди. 3. Фінансово-правова відповідальність має на меті завдати правопорушнику негативних наслідків майнового характеру. Це зумовлене специфікою фінансово-правових санкцій, необхідністю для держави отримати відшкодування й покарати правопорушника в специфічній, характерній для фінансового права майновій формі. 4. Реалізується в особливій процесуальній формі. 47. Фінансові правопорушення та їх класифікація. Фінансове правопорушення - це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність. До видів фінансових правопорушень належать такі, як: - бюджетні правопорушення; - правопорушення у сфері банківської діяльності; - правопорушення у сфері валютного регулювання; - податкові правопорушення; - правопорушення у сфері грошового обігу, розрахунків. Податкове правопорушення - це протиправне, винне діяння, яке виражається в невиконанні або неналежному виконанні податкових зобов'язань, і за яке законодавством передбачено застосування фінансово-правової відповідальності. Податкові правопорушення поділяються на такі види: 1) приховування (заниження) об'єкта: - приховування доходу (прибутку); - заниження доходу (прибутку); - приховування (заниження) іншого об'єкта оподаткування; 2) порушення встановленого порядку обліку об'єктів оподаткування: - відсутність обліку об'єктів оподаткування, що спричинило приховування або заниження об'єкта оподаткування за період, що перевіряється; - ведення обліку об'єктів оподаткування з порушенням встановленого порядку, що спричинило приховування або заниження об'єкта оподаткування за період, що перевіряється; 3) порушення порядку подання документів до податкової служби: - неподання до податкового органу документів, необхідних для вирахування та сплати податків; - несвоєчасне подання до податкового органу документів, необхідних для вирахування та сплати податків; 4) порушення порядку сплати податку: - затримка сплати податку; - несвоєчасне утримання, утримання не повністю або неперерахування в бюджет суми податків зобов'язаною особою; 5) інші види правопорушень: - невиконання банком рішення органу державної податкової служби про призупинення операцій платника податків та безспірне стягнення сум податків, недоїмок, фінансових санкцій та інших платежів; - ненадання або порушення порядку надання Національним банком України, комерційними банками та їх установами інформації органу державної податкової служби; - порушення установами банків та іншими кредитно-фінансовими установами встановленого порядку відкриття рахунків та порядку подання інформації про відкриті рахунки в банках. 48. Поняття і види фінансових санкцій Фінансово-правова санкція – це міра державного примусу, що міститься в нормативному акті, виражена у грошовій формі та застосовується уповноваженими державними органами до осіб, за скоєння фінансового правопорушення з метою охорони та забезпечення фінансових правовідносин, а також покарання правопорушників. Санкції фінансово-правових норм - стягнення донарахованих сум податків, інших обов'язкових платежів: штрафи,пеня. Рішення про застосування фінансових санкцій приймається на підставі акта перевірки. Податковий борг (недоїмка) визначається як податкове зобов'язання (з урахування штрафних санкцій за їх наявності), узгоджене з платником податків або встановлене судом, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. Примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Активи можуть бути примусове стягнені виключно за рішенням суду. Штраф - плата у фіксованій сумі у вигляді процентів від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених законодавством. Пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання. Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, що діє на день виникнення такого податкового боргу чи на день його (або його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Якщо банк є безпосереднім порушником термінів зарахування податків набюджетні рахунки від платників податків, він нестиме відповідальність, сплачуючи пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати. Платники податків мають право на оскарження дій представників податкової служби щодо застосування фінансових санкцій.Потрібно розрізняти міри державного примусу, що застосовуються компетентними органами у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування, що спрямовані на попередження можливої неправомірної дії суб’єктів фінансових правовідносин, а при необхідності – припинення протиправних дій і дності – припинення протиправних дій забезпечення притягнення право порушника до фінансової чи іншої юридичної відповідальності. 51.Податкова застава як засіб забезпечення виконання податкових зобов’язань Податкова застава – це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає у силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна перед іншими кредиторами у порядку, встановленому Законом. Право податкової застави виникає у разі: 1) ненадання або несвоєчасного надання платником податків податкової декларації - з першого робочого дня за останнім днем терміну, установленого законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) для надання такої податкової декларації. 2) несплати в граничні строки, установлені Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного терміну. День виникнення права податкової застави, передбаченої цим пунктом, визначається на підставі даних карток особистих рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами; 3) несплати в граничні терміни, установлені Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного в податковому повідомленні. День виникнення права податкової застави, передбаченої цим пунктом, визначається на підставі даних карток особистих рахунків платників податків, що ведуться контролюючими органами відповідно до чинного законодавства [1]. Окремі види активів платника податків, що має податковий борг, можуть бути звільнені з-під податкової застави за запитом платника податків, якщо ДПАУ встановлено, що звичайна вартість інших активів, які залишаються в податковій заставі, у два і більше рази перевищує суму податкового боргу, забезпеченого такою податковою заставою. При цьому враховуються суми будь-яких інших прав дійсних вимог до активів такого платника податків, що мають пріоритет над правом податкової застави [3]. Право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника податків, що знаходилися в його власності (повному господарському веденні) у день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи, на які платник податків придбає права власності в майбутньому, до моменту погашення його податкових зобов'язань або податкового боргу. Але є активи, на які не поширюється право податкової застави. Об'єктами податкової застави не можуть бути : 1. Рухоме та нерухоме майно, майнові та немайнові права майно та кошти благодійних організацій 2. Майно, що відповідно до законодавства України може бути відчужене заставником і на яке може бути звернене стягнення Приватизаційні папери 3. Майно, що стане власністю заставника після виникнення права податкової заставної, у тому числі продукція, плоди й інший прибуток (майбутній врожай, приплід худоби тощо) [3]. Згідно з Наказом ДПАУ від 28.08.2001 р. №388, якщо у платника податків виникає податковий борг, йому надсилаються податкові вимоги. Як передбачає пункт 2.4 Порядку застосування податкової застави органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПАУ від 28.08.2001 р. №388, повідомлення про виникнення права податкової застави міститься в першій податковій вимозі. Згідно з підпунктом 6.2.3 Закону №2181, перша податкова вимога надсилається платнику податків не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (тобто виникнення податкового боргу) й повинна, зокрема, містити повідомлення про виникнення права податкової застави на активи платника податків [4]. Активи платника податків звільняються з податкової застави з дня: а) отримання податковим органом копії платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування до бюджету повної суми податкового зобов'язання, б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або зняття фізичної особи з реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна особи, оголошеної банкрутом; в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної особи - платника податків або про визнання її померлою чи безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом спадщини у власність інших осіб; г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового боргу; д) отримання податковим органом договору поруки на повну суму податкового боргу платника податків е) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на строк дії такого арешту; є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження; ж) прийняття податковим органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових зобов'язань (крім податкового боргу) або досягнення податкового компромісу у разі якщо умови, визначені в рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс, передбачають зупинення права податкової застави; з) прийняття окремого рішення судом у межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства [3]. Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами "а" - "ж". Отже, на мою думку податкова застава є досить ефективним засобом забезпечення виконання податкових зобов’язань. 52. Адміністративний арешт майна як засіб забезпечення виконання податкових зобов'язань перед державою. Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: 1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; 2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; 3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; 4. відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; 5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; 6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; 7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, певні дії. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення. 53. Бюджетний кодекс - як джерело бюджетного права. Бюджетний кодекс України основне джерело бюджетного права,адже ним визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства. Він прийнятий 8 липня 2010 року. Складається з загальної і особливої частини. Містить 6 розділів,124 статті. Загальна частина:Розділ I Загальні положення: Глава 1.Загальні положення.Глава2.Бюджетна система України та її принципи. Глава 3.Запозичення. Глава 4.Бюджетний процес та його учасники. Особлива частина:Розділ II Державний бюджет України. Розділ III Місцеві бюджети. Розділ IV Міжбюджетні відносини. Розділ V Контроль за дотриманням бюджетного законодавства та відповідальність за бюджетні правопорушення. Розділ VI Прикінцеві положення. У І розділі визначаються відносини, що регулюються кодексом, роз'яснюються основні терміни, дається визначення бюджетного періоду, перелік джерел бюджетного законодавства, принципи побудови бюджетної системи, поняття бюджетної класифікації. У ньому вміщено поняття бюджетного процесу за державним і місцевими бюджетами. Визначені розпорядники бюджетних коштів, їх повноваження, порядок формування резервного фонду та оборотного залишку бюджетних коштів для всіх рівнів бюджетів, порядок проведення фінансового контролю та аудиту, оприлюднення актів про бюджет. Розділ другий: склад доходів і видатків, порядок складання прогнозів державного бюджету, Основних напрямів бюджетної політики, розгляду і затвердження проекту закону про бюджет Верховною Радою України. Розкрито роль Державного казначейства на певних стадіях бюджетного процесу. Визначені основи бухгалтерського обліку і подальшу долю бюджету після закінчення бюджетного періоду. Розділ третій: Визначаються доходи і видатки місцевих бюджетів, закріплені за ними. Регламентуються стадії бюджетного процесу за місцевими бюджетами. Розділ четвертий: Визначаються критерії розмежування видів видатків між бюджетами й установлюються видатки, що враховуються і що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Розкривається механізм передання коштів для виконання власних повноважень між місцевими бюджетами і передання права на виконання делегованих повноважень. Визначаються фінансові нормативи бюджетної забезпеченості, регулюються питання міжбюджетних трансфертів, дотацій вирівнювання місцевим бюджетам, різних видів субвенцій з державного бюджету. В V розділі визначаються повноваження по контролю за дотриманням законодавства ВРУ, Рах. палати, Мініфін, Державного казначейства, Держфінінспекції, Верховної Ради і Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій і виконавчих органів місцевих рад. Наводяться поняття бюджетного правопорушення, критерії нецільового використання бюджетних коштів, наводиться перелік заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, визначається порядок їх застосування тощо. 54.Поняття та значення бюджету для функціонування держави Термін "бюджет" походить від давньофранцузького "bougette" — шкіряний мішок, сумка. Поняття бюджету можна розглядати в декількох аспектах: 1. Бюджет як економічна категорія — це система економічних (грошових) відносин з приводу формування, розподілу й використання особливого централізованого фонду грошових коштів держави чи місцевого самоврядування—державного чи місцевих бюджетів. Ці економічні відносини виникають у результаті розподілу валового внутрішнього продукту країни. 2. Бюджет за матеріальним змістом є централізованим фондом грошових коштів держави або місцевого самоврядування. Обсяг бюджету—це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. 3. За формою прояву бюджет являє собою основний фінансовий план формування, розподілу й використання фонду грошових коштів держави або місцевого самоврядування. Фактично бюджет, який являє собою баланс доходів і видатків, відображає соціально-економічну, міжнародну, управлінську, оборонну та фінансову політику держави в цілому. 4. Бюджет як юридична категорія — це нормативно-правовий акт (у формі закону чи рішення місцевої ради), прийнятий відповідними представницькими органами, яким затверджується основний фінансовий план формування, розподілу й використання коштів держави або місцевого саморвдування. У чинному бюджетному законодавстві закріплене наступне визначення бюджету (стаття 2 Бюджетного кодексу України): бюджет— план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Значення бюджету для функціонування держави проявляється через його сутність та функції. Суть бюджету полягає в тому, що він виступає найважливішим засобом розподілу й перерозподілу грошових коштів між виробничою та невиробничою сферами. У бюджетних правовідносинах відображається розподільча й контрольна функції фінансів. Розподіляючи бюджетні ресурси між виробничою та невиробничою сферами у процесі надходження й використання коштів, бюджет слугує засобом контролю за цими процесами, а також за функціонуванням фінансів у цілому. Бюджет є формою організації руху коштів. Політичне значення бюджету полягає в тому, що представницький орган влади своїм волевиявленням затверджує обсяг видатків та доходів бюджету на плановий рік і цим ставить уряд та місцеві органи виконавчої влади під свій контроль. Бюджет є результатом компромісу між альтернативними поглядами на бажані масштаби й характер діяльності виконавчої гілки влади. У сфері формування, розподілу й використання бюджетних коштів дістає прояв бюджетна політика як діяльність органів державної влади й місцевого самоврядування щодо формування відповідного бюджету держави, збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів і забезпечення всебічного контролю за їх використанням. Залежно від структури бюджетних видатків така політика має соціальне, економічне або військове спрямування'. Основні функції бюджету полягають у наступному: - через бюджет державні органи або органи місцевого самоврядування концентрують певну частину національного доходу та централізовано розподіляють її на розвиток економіки, соціальний захист населення, утримання органів влади, оборону країни тощо: - формування, розподіл І використання бюджетних ресурсів створює умови для впливу на темпи суспільного виробництва: - створення державного або місцевого фонду коштів дає можливість регулювати ефективність, пропорційність і збалансованість розвитку виробничої і невиробничої сфери держави в цілому та її окремих регіонів. Таким чином, бюджет — це встановлений відповідним нормативно-правовим актом на певний період основний фінансовий план, у якому відображений основний централізований грошовий фонд держави або місцевого самоврядування, необхідний для здійснення їхніх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу. 55.Поняття, предмет та джерела бюджетного права. Бюджетне право є підгалуззю фінансового права та включає фінансово-правові норми, які регулюють фінансові правовідносини у сфері бюджетної діяльності. Бюджетне право — система встановлених державою загальнообов'язкових правових норм, що регулюють майнові та пов'язані з ними немайнові суспільні відносини, які складаються в процесі бюджетної діяльності держави та територіальних громад. Предмет бюджетного права Існує в межах предмету фінансового права і охоплює суспільні відносини, які пов'язані з формуванням, розподілом І використанням державного й місцевого бюджетів як централізованих публічних фондів коштів. Такі відносини є бюджетно-правовими та мають свої особливості. Базовим джерелом бюджетного права є Конституція України. Бюджетний кодекс України є основним джерелом бюджетного права України Джерела:1) Конституція України; 2) Бюджетний Кодекс; 3) закону про Державний бюджет України; 4) інших законів, що регулюють бюджетні відносини;5)нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України; 6) нормативно-правових актів органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України; 7) рішень про місцевий бюджет; 8) рішень органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийнятих відповідно до цього Кодексу, нормативно-правових актів. 56. Особливості бюджетно-правових відносин. Бюджетні правовідносини с різновидом фінансових правовідносин, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням бюджетних ресурсів держави й місцевого самоврядування та врегульовані нормами бюджетного права. Бюджетним правовідносинам властиві ознаки фінансових правовідносин, проте вони характеризуються своїми особливостями: - виникають, змінюються або припиняються у сфері формування, розподілу й використання коштів державного і місцевого бюджетів; - характеризуються присутністю більш вузького кола суб'єктів, на відміну від суб'єктів інших фінансових правовідносин, оскільки їх учасниками є суб'єкти, які володіють бюджетними повноваженнями, приймають участь у бюджетному процесі або є одержувачами бюджетних коштів; - бюджетні правовідносини регулюються насамперед законами України, як цього вимагає стаття 92 Конституції України, відповідно до якої виключно законами України встановлюються державний бюджет України й бюджетна система України; - більшості бюджетних правовідносин притаманна строковість, оскільки їх здійснення пов'язане з певними строками, які прямо встановлені в нормативно-правових актах про бюджет (виконати бюджетні показники по доходах і видатках потрібно в строк — місяць, квартал, рік, а не взагалі за річним підсумком, тому що фінансування й виплати не повинні затримуватись і не здійснюються всі в кінці бюджетного року), та періодичність — державний і місцеві бюджети приймаються на певний період. 57. Роль ДПС у мобілізації коштів до бюджету. Виконуючи свої функції, держава фінансує бюджетну і соціальну сфери. Оскільки податкові надходження - значна прибуткова частина бюджету, питання податкової мобілізації і погашення податкового боргу є першочерговими. 58.Бюджетна система України та принципи її побудови. Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна система України — це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного й адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Згідно зі статтею 95 Конституції України бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Структура бюджетної системи України представлена: державним бюджетом та місцевими бюджетами. До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл. селищ, міст та їх об'єднань. Для аналізу й прогнозування економічного і соціального розвитку держави використовуються зведений бюджет як сукупність показників бюджетів. Призначення зведеного бюджету полягає в тому, щоб на підставі зведених показників доходів і видатків, які отримує вся бюджетна система країни, здійснити аналіз і визначити засади регулювання соціально-економічного розвитку як держави в цілому, так і її окремих регіонів. Зведений бюджет України включає показники Державного бюджету України, зведеного бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва й Севастополя. Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету Автономної Республіки Крим, зведених бюджетів її районів та бюджетів міст республіканського значення. Зведений бюджет області включає показники обласного бюджету, зведених бюджетів районів І бюджетів міст обласного значення цієї області. Зведений бюджет району включає показники районних бюджетів, бюджетів міст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району. Зведений бюджет міста з районним поділом включає показники міського бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу. У разі, коли місту або району в місті адміністративно підпорядковані інші міста, селища чи села, зведений бюджет міста або району в місті включає показники бюджетів цих міст, селищ та сіл. Бюджетним кодексом України визначені такі принципи бюджетної системи: 1) принцип єдності бюджетної системи України — єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності: 2) принцип збалансованості— повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період: 3) принцип самостійності— Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за бюджетні зобов'язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних рад самостійно й незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні бюджети; 4) принцип повноти—до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування: 5) принцип обґрунтованості — бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного й соціального розвитку держави та розрахунках надходжень до бюджету й витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил; 6) принцип ефективності—при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;7) принцип субсидіарност — розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен грунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача 8) принцип цільового використання бюджетних коштів — бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями; 9) принцип справедливості І неупередженості — бюджетна система України будується на засадах справедливого й не-упередженого розподілу суспільного багатства між громадянами й територіальними громадами; 10) принцип публічності та прозорості—Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами; 11) принцип відповідальності учасників бюджетного процесу — кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. 59. Характеристика бюджетної класифікації. Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетна класифікація —це єдине систематизоване групування доходів, витрат і фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціонально! діяльності, організаційного устрою та Іншими ознаками відповідно до законодавства України і міжнародних стандартів. Бюджетна класифікація України застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів влади АРК, органів м/с, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу в розрізі доходів, а також організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників. З метою досягнення цілісності бюджетних категорій доходів і видатків та для забезпечення взаємозв'язку між функціональними призначеннями й економічним характером видатків бюджету Міністр фінансів України затверджує бюджетну класифікацію, а також зміни до неї та інформує про це в обов'язковому порядку Верховну Раду України. Бюджетна класифікація Існує для досягнення трьох цілей: контроль, регулювання й планування, а також для забезпечення трьох типів інформації: про видатки, результативність та ефективність. Бюджетна класифікація має такі складові частини:1) класифікація доходів бюджету;2) класифікація видатків (в тому числі кредитування за вирахуванням погашення) бюджету;3) класифікація фінансування бюджету;4) класифікація боргу. Доходи бюджету—це всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Вони класифікуються за такими розділами:1) податкові надходження;2) неподаткові надходження;3) доходи від операцій з капіталом;4) трансферти. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та Інші обов'язкові платежі. Неподатковими надходженнями визнаються:1) доходи від власності та підприємницької діяльності;2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу;3) надходження від штрафів та фінансових санкцій;4) інші неподаткові надходження. Трансферти—це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК,м/с інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. До доходів від операцій з капіталом належать доходи від продажу основного капіталу, землі, нематеріальних активів, майна, що є в державній або комунальні власності, доходи від реалізації державних запасів, товарів тощо. Видатки бюджету — це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету класифікуються за:1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків);2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків);4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, АРК,м/с; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, АРК,м/с. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. НаП основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. Фінансування бюджету — це надходження та витрати у зв'язку із зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів по бюджету, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї категорії належать платежі з погашення основної суми боргу). Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками: 1) фінансування за типом кредитора— за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань; 2) фінансування за типом боргового зобов'язання—за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту. Державний борг (борг АРК, чи борг м/с) — це загальна сума заборгованості держави (АРК чи м/с), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (АРК чи м/с), включаючи боргові зобов'язання держави (АРК чи міських рад), що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання. Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, місцевого самоврядування. 60. Класифікація бюджетних доходів. Згідно п. 23 ч. 1 ст. 2 БК України, доходи бюджету - це податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ). Відповідно, класифікація доходів бюджету - це єдине систематизоване згрупування доходів бюджету відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: 1) податкові надходження; 2) неподаткові надходження; 3) доходи від операцій з капіталом; 4) трансферти. Податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Неподатковими надходженнями визнаються: 1) доходи від власності та підприємницької діяльності; 2) адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційної господарської діяльності; 3) інші неподаткові надходження. Трансферти - кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Відповідно до розділу I бюджетної класифікації "Класифікація доходів бюджету" до податкових надходжень віднесені: а) податки на доходи, прибуток, збільшення ринкової вартості; б) податки на власність; в) збори за спеціальне використання природних ресурсів; г) внутрішні податки на товари та послуги; д) податки на міжнародну торгівлю та зовнішні; е) інші податки. Доходи від операцій з капіталом складаються шляхом акумуляції: а) надходження від продажу основного капіталу (кошти від реалізації безхозного майна, скарбів тощо); б) надходження від реалізації державних запасів товарів (матеріальних цінностей державного резерву та розброньованих матеріальних цінностей мобілізаційного резерву);в) надходжень від продажу землі та нематеріальних активів; г) податки на фінансові операції та операції з капіталом. Трансферти в Україні існують в двох формах: дотація вирівнювання та субвенція (ст2). Дотація вирівнювання представляється як міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує, тоді як субвенція - міжбюджетний трансферт для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Принципова різниця між дотацією та субвенцією полягає в меті використання коштів: в дотації цього немає, при наданні субвенції чітко визначено мету використання наданих коштів. До складу офіційних трансфертів бюджетною класифікацією віднесено: а) офіційні трансферти від органів державного управління; б) кошти від урядів зарубіжних країн та міжнародних організацій; в) з іншої частини бюджету. |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ДЕРЖАВИ И, в чому полягає сутність фінансової діяльності держави в Україні, яких принципів дотримується держава при її здійсненні, які методи... |
Поняття фінансової діяльності(2 лекції) Фінанси – сукупність суспільно-економічних відносин, які направлені на формування, розподіл і використання публічних, централізованих... |
1. Поняття, предмет і методи теорії держави та права 9 Тема Походження держави та права 11 П.І., Стрельник О. Л., Гончаров А. В. Навчально-методичні матеріали з курсу “Теорія держави та права” для студентів та курсантів... |
1. Предмет і метод фінансового права Предмет ФП, як галузі публічного права, суспільні відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. – тобто відносини... |
Питання до іспиту з курсу «Фінансове право» Повноваження Міністерства фінансів у сфері регулювання фінансової діяльності держави |
З курсу „Теорії держави і права” Поняття, основні принципи правової держави. Шляхи формування правової держави в Україні |
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
Поняття, походження держави. Функції та форми держави Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму |
5. Базові поняття програмування (5 год.) Поняття програми як автоматизованої системи. Складові програми: дані, логіка, інтерфейс. Поняття об’єкта у програмуванні. Атрибути... |