|
|
Скачати 0.9 Mb.
|
|
38. Характеристика складу активів торговельного підприємства на сучасному етапі. Залежно від характеру участі в господарському процесі і швидкості обороту виділяють необоротні та оборотні активи підприємства. Необоротні активи (або основний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що багато разів беруть участь в процесі господарської діяльності і переносять на продукцію свою вартість частинами. Оборотні активи (або оборотний капітал) є сукупністю майнових цінностей підприємства, що обслуговують господарський процес і повністю споживаються протягом одного виробничого циклу. У складі, необоротних і оборотних активів розрізняють окремі їх види. У складі необоротних активів виділяють: 1. Основні засоби. До них відносяться засоби праці, що належать підприємству, в натуральній формі з терміном служби більше одного року і вартістю понад 15 неоподаткованих мінімуми доходів громадян. 2. Нематеріальні активи. До них відносяться придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами (землею, водою і т. п.), виробничими зразками, товарними знаками, об'єктами виробничої і інтелектуальної власності. 3. Довгострокові фінансові вкладення (фінансові інвестиції). До них відносяться довгострокові (на термін більше одного року) фінансові вкладення до статутних фондів спільних підприємств, а також в різноманітні фондові і грошові інструменти (акції, облігації, депозитні внески і т. п.). 4. Інші види необоротних активів. До них відносяться незавершені капіталовкладення, устаткування, призначене до установки, і деякі інші їх види. У складі оборотних активів виділяють: 1. Запаси товарно-матеріальних цінностей (матеріальні оборотні активи). До них відносяться виробничі запаси (сировина, матеріали, пальне і т. д.), незавершене виробництво, запаси малоцінних і швидко зношуючихся предметів, запаси готової продукції. 2. Дебіторська заборгованість (розрахунки з дебіторами). До них відноситься заборгованість юридичних і фізичних осіб підприємству за товари, роботи, послуги і інші види. 3. Грошові активи. До них відносяться грошові кошти підприємства в касі, на розрахунковому, валютному і інших рахунках. 4. Короткострокові фінансові вкладення. До них відносяться фінансові вкладення підприємства в різні фондові і грошові інструменти на термін менше одного року. 5. Інші види оборотних активів. До них відносяться витрати майбутніх періодів (витрати, зроблені в поточному періоді, але які будуть віднесені на виробництво в майбутніх звітних періодах) і деякі інші їх види (не віднесені до вище перелічених груп). 39. Ефективність використання майна торговельного підприємства, основні показники його оцінки. Ефективність використання майна підприємства характеризується часткою інтенсивних (ресурсовіддача) і екстенсивних (збільшенням розміру майна) чинників у збільшенні виручки від реалізації продукції. Для аналізу майна підприємства можуть застосовуватися фінансові коефіцієнти: ·коефіцієнт зносу основних засобів; ·коефіцієнт відновлення основних засобів; ·коефіцієнт вибуття основних засобів; ·активна частина основних засобів. Ці коефіцієнти розраховуються за такими формулами: Коефіцієнт зносу основних засобів К1 =З(ф)/Б(ф) де: З(ф) - знос основних фондів; Б(ф) - балансова вартість основних фондів. Коефіцієнт відновлення К2 = Б(п)/Б(к) де: Б(п) - балансовавартість основних засобів,що надійшлиза період; Б(к) - балансовавартістьосновнихзасобівна кінець періоду. Коефіцієнт вибуття К3 =Б(в)/Б(н) де: Б(в) - балансова вартість основних засобів,що вибули за період; Б(н) - балансовавартістьосновнихзасобів на початок періоду. Активна частина основних засобів К4 =В(а)/Б(ф) де: В(а) - вартість активної частини основних засобів; Зростання ефективності використання майна підприємства дозволяє скоротити потребу в ньому, так як між цими показниками існує зворотній взаємозв’язок. Таким чином, по забезпеченню підвищення ефективності використання майна можна розглядати як заходи по скороченню потреби в позиковому капіталі і підвищенню темпів економічного розвитку підприємства за рахунок більш раціонального використання власних фінансових ресурсів. Формування оптимальної структури джерел фінансування майна підприємства полягає в тому, що основним джерелом фінансування повинен буьти лише власний капітал і в деякій мірі довгостроковий позиковий капітал. Не є оптимальним фінансування майна (необоротних активів) за рахунок короткострокового позикового капіталу. 40.Стратегія управління оборотними активами, її зміст та порядок обгрунтування. Активи підприємства – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних матеріальних цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Управління активами включає:
У процесі управління оборотними активами при визначенні потреби в оборотному капіталі насамперед аналізується структура, оборотність, ліквідність оборотних активів, а також забезпеченість оборотним і чистим оборотним капіталом підприємства. Обсяг оборотних активів має бути достатнім для забезпечення в довгостроковому періоді стабільної виробничої та фінансової діяльності підприємства. Крім того, він повинен бути оптимальним у контексті управління поточною діяльністю підприємства, тобто забезпечувати ліквідність та платоспроможність господарюючого суб'єкта на належному рівні. Прискорення оборотності капіталу може відбуватися на всіх стадіях кругообігу: — на стадії формування запасів — за рахунок визначення зайвих запасів та їх ліквідації, оптимального вибору постачальників і поліпшення організації постачання; -на стадії виробництва — за рахунок впровадження нових технологій та підвищення ефективності праці, що сприятиме скороченню виробничого циклу без зниження якості продукції, яку виробляють; — на стадії реалізації продукції — за рахунок раціональної організації збуту, що, зокрема, забезпечується формуванням і реалізацією ефективної кредитної політики.
Обігові активи як натурально-речовинна категорія являють собою сукупність матеріально-речових цінностей і грошових активів, які беруть участь у створенні продукту, цілком споживаються у виробничому процесі і цілком переносять свою вартість па продукт, що виробляється, впродовж операційного циклу або дванадцяти місяців з дати балансу (виробничі запаси, готова продукція, грошові кошти та ін.). Обігові активи як вартісна категорія, являють собою вартість, що авансована в кругообіг виробничих обігових фондів і фондів обертання для забезпечення безперервності процесу виробництва й обертання. Аналіз обігових активів здійснюється за такими етапами: На першому етапі необхідно оцінити загальний розмір обігових активів підприємства та проаналізувати зміну їх обсягу впродовж звітного періоду. При проведені цієї роботи визначається також питома вага обігових активів в загальному обсязі майна та її зміна протягом періоду. Співставлення темпів росту обігових активів з темпами інфляції дозволяє визначити номінальний та реальний приріст обігового капіталу підприємства. На другому етапі аналізу проводиться дослідження структури обігових активів підприємства за видами активів, а також інших класифікаційних ознак, розглянутих нами вище (прибутковості, швидкості обертання, платоспроможності, інфляційної захищеності. Це дозволяє оцінити основні тенденції в зміні складу обігових активів та ступінь досягнення відповідних цілей управління. В ході проведення третього етапу аналізу необхідно кількісно оцінити вплив факторів, що обумовлюють зміни в обсязі обігових активів підприємства. Найважливішими факторами, вплив яких можна оцінити кількісно, є обсяг та склад товарообороту, склад операцій із закупівлі товарів, швидкість обертання, структура обігових активів. Кількісна оцінка впливу таких факторів, як обсяг товарообороту та швидкість обертання, може бути проведена на базі застосування методу ланцюгових підстановок, або на основі кореляційно-регресивного аналізу. Для оцінки впливу на обсяг обігових активів змін в структурі обігових активів, складі товарообороту, характері закупівельних операцій може застосовуватися метод відсоткових чисел. На четвертому етапі аналізу необхідно оцінити зміни в складі джерел фінансування обігових активів підприємства. Для цього обчислюється обсяг власних обігових активів підприємства та порівнюється з відповідним показником за попередній період. Питома вага власних джерел фінансування обігових активів використовується підприємством для оцінки ступеня фінансової стійкості підприємства, його незалежності від зовнішніх джерел фінансування. Бачиться доцільною розробка шахового балансу складу обігових активів та джерел їх фінансування. На п'ятому етапі необхідно проаналізувати джерела формування та напрямки використання обігових коштів торговельного підприємства.
Власні фінансові ресурси розглядаються як джерело поповнення власного капіталу і становлять внутрішні або залучені джерела коштів, які безстроково інвестуються в подальший розвиток підприємства. Залежно від місця формування виділяють 2 групи власних фінансових ресурсів: внутрішні та зовнішні. Внутрішні власні фінансові ресурси - це внутрішні джерела коштів, які утворюються в процесі господарсько-фінансової діяльності підприємства і після покриття всіх необхідних витрат, оплати податкових та інших обов'язкових платежів, поточного споживання та витрачання грошових коштів, залишаються у власності (розпорядженні) підприємства та інвестуються в його подальший розвиток – зростання основного та власного обігового капіталу. Зовнішні власні фінансові ресурси являють собою джерела поповнення власного капіталу, які формуються за межами підприємства за рахунок залучення до діяльності підприємства на безстроковий період власних фінансових ресурсів інших суб'єктів господарювання або заощаджень фізичних осіб. Основною формою залучення зовнішніх власних фінансових ресурсів є отримання додаткових внесків в поповнення статутного фонду, в акціонерних товариствах - проведення додаткової емісії акцій підприємства. Крім власних фінансових ресурсів торговельне підприємство має можливість на безоплатній основі протягом певного періоду використовувати для свого розвитку кошти, що прирівнюються до власних - стійкі пасиви. Під стійкими пасивами розуміють постійну заборгованість підприємства перед робітниками, бюджетом та позабюджетними фондами, що обумовлена періодичністю виконання цих зобов'язань та постійним утворенням коштів для їх покриття. В якості стійких пасивів може розглядатися лише нормальний поточний обсяг заборгованості, в межах, що не перевищують встановлені терміни проведення розрахунків.
Позикові ресурси торговельного підприємства являють собою сукупність різних за формою та умовами залучення зовнішніх фінансових ресурсів, які отримуються торговельним підприємством на зворотній та платній основі на певний період. Необхідність використання позикових ресурсів у торгівлі пов'язана з невідповідністю в часі між витратами підприємства на закупівлю товарів та отриманням виручки від їх продажу. У зв'язку з цим потреба підприємства в обігових коштах протягом року значно змінюється. В окремі періоди складається ситуація, при якій вартість реалізованих товарів перевищує витрати на закупівлю нових партій, або навпаки. В першому випадку у підприємства з'являються тимчасово вільні грошові кошти, а в другому - виникає потреба в додатковому фінансуванні. Потреба торговельних підприємств у кредиті виникає у зв'язку з: - необхідністю створення сезонних запасів матеріальних цінностей або здійснення сезонних витрат; - виникненням ускладнень зі своєчасним розрахунком з постачальниками товарів та виконанням інших фінансових зобов'язань при затримці надходження грошових коштів за реалізовані товари (послуги) або у зв'язку з іншими недоліками в господарськофінансовій діяльності підприємства; - здійснення інвестиційної діяльності, пов'язаної з новим будівництвом, проведенням реконструкції матеріально-технічної бази, закупівлею нового обладнання тощо. До поточних зобов'язань належать такі види позикових ресурсів: - короткострокові кредити банків; - кредиторська заборгованість постачальникам і підрядникам внаслідок операційної діяльності; - заборгованість з оплати праці; - авансові платежі замовників; - нараховані до сплати дивіденди, відсотки тощо. Однак, необхідно пам'ятати, що до поточних можна відносити тільки ті позикові ресурси з терміном погашення після 12 місяців, що пов'язані з виникненням витрат у процесі операційної діяльності, в іншому випадку – це вже довгострокові зобов'язання і їх оцінюють за теперішньою вартістю. Довгострокові зобов'язання складаються з: - довгострокових кредитів банків; - довгострокових фінансових зобов'язань; - відстрочених податкових зобов'язань тощо.
Інвестиційна діяльність представляє інвестиційний процес в реальних умовах, з акцентом на організаційні засади його реалізації та управління цим процесом. Як правило, інвестиційна діяльність розглядається стосовно конкретного інвестиційного проекту та підприємства (юридичної особи), що здійснює інвестиційний процес. Інвестиційна ситуація торговельного підприємства визначається загальнодержавними та регіональними факторами, серед яких: інфляція: податкова, амортизаційна, валютна, митна політика; банківські процентні ставки, галузева структура регіону, зовнішньоекономічні зв’язки, географічне положення підприємства, рівень доходів, інвестиційна привабливість підприємства. Інвестиційна діяльність торговельного підприємства здійснюється з урахуванням його мети і цілей інвестора та має забезпечувати відповідальність між рівнем прибутковості і ризиком вкладенням капіталу. Крім того необхідно забезпечити ліквідність і здійснити мінімізацію фактора ризику на основі формування диверсифікованого портфеля інвестицій. Інвестиційна діяльність торгового підприємства здійснюється в різних формах, обумовлених видами інвестицій. Ці інвестиції класифікуються за рядом ознак. 1. За об’єктами вкладення засобів виділяються реальні і фінансові інвестиції: а) реальні інвестиції являють собою вкладення капіталу в розвиток матеріально-технічної бази й удосконалювання тех-нологічних процесів торгового підприємства. У складі реаль-них інвестицій виділяють звичайно капітальні вкладення у відтворення основних засобів та інноваційні інвестиції у фор-мування нематеріальних активів, що забезпечують техно-логічний прогрес на торговому підприємстві; б) фінансові інвестиції являють собою вкладення капіталу в різні фінансові активи торгового підприємства, серед яких найбільша частка припадає на його вкладення в інструменти грошового і фондового ринків. |
|
Основні відомості про аудиторську фірму Аудиторська фірма „Респект-ЛЛ” є юридичною особою на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності... |
1. Назва, місцезнаходження, предмет діяльності Спільне підприємство є юридичною особою України і здійснює свою діяльність згідно з законодавством України |
|
ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ «АПЕКС ТРАНС», надалі "Експедитор", що є юридичною особою за законодавством України і має статус платника податку на загальних умовах,... |
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДЕРЖАВНА ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНА ЧАСТИНА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ є... |
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДЕРЖАВНА ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНА ЧАСТИНА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ... |
Керівництво, власники ПраТ «СК «ЗГОДА» є юридичною особою, складає самостійний баланс, має круглу печатку, бланки з власним найменуванням, емблему |
|
П О С Т А Н О В А від 14 березня 2007 р. N 443 Київ Університет є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, власний герб, прапор, печатку із |
АудиторськИЙ висновОК (ЗВІТ НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА) ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ТРЕЙД ІНВЕСТ” є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках, печатку |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Тема: Застосування інформаційних систем в обліку Мета Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати... |