|
|
Скачати 0.9 Mb.
|
Непрямі витрати неможливо віднести на окремі товари, а тому їх розподіляють на підставі спеціальних розрахунків. За раціональністю використання всі витрати ділять на продуктивні і непродуктивні. Продуктивні дають корисний результат — це розходи на реалізацію товарів, які забезпечують отримання роздрібного товарообороту. Непродуктивні не дають корисного результату, але вони потрібні в процесі здійснення торгово-господарської діяльності. 27. Показники, що характеризують витрати обігу торговельного підприємства. Характеризуючи витрати обігу, розрізняють наступні показники: 1. Абсолютна сума розходів. Цей показник знаходить своє застосування при оцінці сукупних витрат обігу й їх величини за окремими статтями й елементами затрат. 2. Рівень витрат обертання за загальним обсягом і окремим статтями розраховується як відношення суми витрат обігу до товарообороту у відсотках. Його величина характеризує розмір затрат у копійках на 1 грн товарообороту чи у гривнях і копійках на кожні 100 грн товарообороту. Рівень витрат обертання за товарними групами залежить від витратоємності, трудоємності, споживчих й інших властивостей товарів, швидкості їх обігу і багатьох інших факторів. 3. Показник економічності витрат грунтується на досягненні відповідного результату при найменших затратах (принцип мінімізації) або на забезпеченні при заданому обсязі затрат найбільшого результату (принцип максимізації). Перший показник вираховується через відношення (ділення) планових затрат до фактичних затрат. Другий показник визначається шляхом ділення фактичного, реально досягнутого результату, на плановий результат. 4. Показник ефективності використання спожитих ресурсів (витрат обігу). Його величина вираховується як відношення товарообороту (роздрібного чи оптового) чи прибутку звітного чи планового періоду до спожитих ресурсів (витрат обігу) за цей же період. Відношення суми прибутку до суми витрат обігу, виражене у відсотках, представляє показник рентабельності, який характеризує ефективність поточних затрат торгового підприємства. Таким чином визначаються узагальнюючі показники. Відповідне значення мають і локальні показники, вираховані як відношення кінцевих результатів (товарообороту чи прибутку) до окремих статей витрат обігу (розходів на оплату праці, утримання та використання основних фондів тощо). 5. Витратоємність характеризує рівень витрат обігу за товарами та окремими товарними групами. За більшістю статей витрат обігу абсолютна сума враховується у розмірі фактичних розходів. Із загальної суми витрат обігу, наприклад, транспортні розходи і затрати на оплату відсотків за користування кредитом підлягають розподілу між реалізованими товарами і залишком товарів на кінець місяця. Всі інші суми витрат обігу відносяться до реалізованих товарів. Сума транспортних розходів розраховується за такою схемою: спочатку визначають середній відсоток від транспортних розходів чи затрат зі сплати відсотків за користування кредитом. Потім розраховують суму розходів за вказаними двома статтями, що відносяться до залишку нереалізованих товарів. Потім за балансовим узгодженням показників розраховують суму витрат на реалізовані товари. Часто визначення показника витратоємності з торгівлі окремими товарами вимагає проведення додаткових робіт і розрахункових операцій. У всіх випадках визначення витратоємності здійснюється за такою схемою: спочатку потрібно виключити з фактичної суми витрати обігу, які виявлені в результаті аналізу нераціональних затрат; віднести окремі види розходів, на основі даних бухгалтерського обліку, прямо на товарні групи; всі інші розходи віднести на товарні групи на основі спеціальних розрахунків і використання інформації нормативного характеру (структури товарообороту, вантажообороту, розміру товарних запасів, норм природних втрат) і впливу основних факторів. 28. Фактори, що обумовлюють формування витрат обігу Рівень витрат обігу самостійного торговельного підприємства є узагальнювальним якісним показником, що формується під впливом багатьох факторів і відображає основні аспекти його діяльності, а також конкретні умови роботи. Зовнішні фактори виражають умови і середовище функціонування суб'єкта господарювання. їх ще називають незалежними від підприємств. Тоді як внутрішні фактори переважно пов'язані з використанням ресурсів у процесі торговельної діяльності, тому вони розглядаються як залежні. До зовнішніх факторів на рівні мікросередовища функціонування торговельного підприємства відносяться: зміна тарифів, ставок, норм нарахувань, цін на елементи матеріальних витрат; зміна роздрібних цін на товари; стан платоспроможного купівельного попиту і рівень конкуренції у районі діяльності (кон'юнктура ринку). До внутрішніх економічних груп факторів належать такі: обсяг і структура, ритмічність і рівномірність виконання плану товарообороту; укомплектованість штату працівниками і продуктивність праці; стан і ефективність використання матеріально-технічної бази; стан товарних запасів і їх оборотність. Внутрішніми є також фактори організаційно-технічного характеру: організаційно-технічний і технологічний рівень торговельної діяльності; дислокація торговельної мережі; стан менеджменту, маркетингу, рівень комерційної роботи. Більшість із перерахованих факторів впливають на рівень витрат обігу не ізольовано один від одного, а у взаємозв'язку, що необхідно брати до уваги в процесі аналізу. Необхідно зауважити, що розглянуті групи факторів впливають не тільки на загальний рівень витрат обігу, але і на їх внутрішню структуру, яка виражає частку окремих статей витрат у загальному їх обсязі. Характер впливу факторів на окремі статті витрат обігу має свої особливості. Це пов'язано з відмінностями в економічному змісті окремих статей витрат, а також в умовах їх формування. 29. стратегія управління витратами обігу торговельного підприємства. Стратегія управління витратами обігу полягає в досягненні оптимальної суми витрат та поступового зниження їх рівня для отримання цільового прибутку. Розробка стратегії: 1 етап – облік витрат обігу та створення інформаційної бази; 2 етап – аналіз витрат обігу та оцінка впливу факторів. Аналіз ВО торговельного підприємства здійснюється в такій послідовності: 1) зміна суми ВО; 2) зміна рівня ВО; 3) динаміка суми ВО; 4) динаміка рівня ВО; 5) оцінка впливу факторів на зміну суми ВО: а) зміна суми ВО під впливом товарообігу: ∆ВОт = (Т2 – Т1) * Рво1 б) зміна суми ВО під впливом Рво: ∆ВОрво = (Рво2 – Рво1) * Т2 6) економія або перерозподіл ВО: Е = (Рвоф – Рвопл) * Тф Рвоф – фактичний рівень витрат обігу; Рвопл – плановий рівень витрат обігу; Тф – товарообіг фактичний. 3 етап – обґрунтування обсягу витрат обігу на плановий період відбувається в такій послідовності: 1) обґрунтування максимально допустимого розміру ВО для забезпечення цільового прибутку; 2) розрахунок планової суми ВО: ВОпл = (Тпл * Рвозв) / 100 Рвозв – рівень витрат обігу звітного періоду 3) визначення можливого розміру ВО за даних умов роботи підприємства та впливу факторів; 4) оцінка відповідності необхідного розміру (допустимий та плановий розміри витрат) можливій величині ВО: ВОнеобх = ВОможл У разі, коли ВОнеобх > ВОможл → повернення до третього етапу планування обсягу витрат обігу торговельного підприємства. 5) пошук резервів для зменшення суми та рівня витрат обігу. 30. методика аналізу витрат обігу торговельного підприємства. Витрати обігу - це основна частина витрат операційної діяльності торговельного підприємства, які не включаються у собівартість реалізованих товарів. За своєю суттю витрати обігу становлять сукупність затрат живої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі. Вони характеризують собівартість послуг торговельного підприємства, пов'язаних з доведенням товарів до споживача та перетворенням їх на гроші (зміною форми вартості). Важливу роль в управлінні витратами обігу відіграє економічний аналіз. Перед аналізом витрат обігу стоять такі завдання: ■ оцінити динаміку рівня витрат обігу з метою виявлення закономірностей і тенденцій їх зміни; ■ перевірити виконання плану витрат обігу як загалом, так і за статтями; ■ дати кількісну оцінку впливу основних факторів на зміну витрат обігу; ■ здійснювати пошук резервів економії та шляхів нормалізації витрат; ■ розробляти заходи, спрямовані на забезпечення економного і ефективного витрачання коштів, на недопущення безгосподарності і надмірних витрат. Основними джерелами інформації для аналізу витрат обігу є планові, облікові й звітні дані. Це план витрат обігу, який складають самостійні торговельні підприємства за номенклатурою статей по кварталах. Залучають до аналізу також і первинні документи, якими оформляються витрати. Вони є основою для попереднього контролю витрат обігу, який здійснюють облікові працівники в процесі документального оформлення господарських операцій. Облікова і звітна інформація, що використовується в аналізі, повинна бути перевірена як з погляду правильності відображення витрат відповідно до вимог П(С)БО, так і дотримання складу статей витрат згідно з прийнятою номенклатурою. План витрат обігу перевіряють з погляду його обґрунтованості та відповідності іншим плановим показникам діяльності підприємства. Якщо протягом року відбулися суттєві зміни тарифів, ставок, норм нарахувань чи цін на елементи матеріальних витрат, то для забезпечення співставності даних план витрат обігу повинен бути відповідним чином скоригований. З метою забезпечення ефективного управління витратами обігу їх аналіз здійснюється у трьох основних напрямах: а) за загальним обсягом; б) за окремими статтями; в) за місцями виникнення і центрами відповідальності. Останній напрям аналізу витрат обігу може здійснюватися на торговельних підприємствах лише за наявності відповідно організаційної системи управлінського обліку. Цей облік повинен вестись за окремими елементами кожної статті витрат обігу як загалом по підприємству, так і по його підрозділах, де формуються витрати, а також структурних одиницях, колективи яких несуть відповідальність за дотримання лімітів витрат. Впровадження в торгівлі управлінського обліку суттєво розширює інформаційну базу для аналізу, планування та контролю витрат обігу. 31. методика обгрунтування плану витрат обігу в цілому по підприємству та по окремих статтях витрат. Поточні витрати підприємства торгівлі - це грошове відбиття витрат живої та уречевленої праці на здійснення поточної торговельно-виробничої діяльності підприємства, що за натурально-речовим складом становлять спожиту частину матеріальних, нематеріальних трудових та фінансових ресурсів. Згідно з стандартами бухгалтерського обліку витрати - це зменшення економічної вигоди у вигляді вибуття активів чи збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу між власниками). Витрати звичайної діяльності в торгівлі планують за такими видами: операційні витрати, фінансові витрати, інші витрати звичайної діяльності. Операційні витрати планують за групами: собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва, адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Не підлягають плануванню втрати від участі в капіталі та надзвичайні витрати. При плануванні визначають також рівень операційних витрат та витрат обігу у відсотках до загального обсягу товарообороту. Обґрунтування плану витрат звичайної діяльності підприємства здійснюють методом прямих техніко-економічних розрахунків за кожною статтею витрат. Загальний розмір витрат за видами діяльності та підприємства в цілому визначають шляхом додавання планової суми витрат за кожною калькуляційною статтею. У зв'язку з тим, що кожна стаття витрат є комплексною, розрахунки необхідно проводити за кожним елементом витрат, що підлягає плануванню та включається до тієї чи іншої статті. Планування собівартості реалізованих товарів (продукції) здійснюють за такими статтями: Стаття “Собівартість реалізованих товарів та продукції власного виробництва”. Планування витрат за цією статтею здійснюють на основі запланованого обсягу товарообороту підприємства торгівлі, узгоджують з розрахунковими обсягами постачання товарів та наявними товарними запасами підприємства. Планування транспортно-заготівельних витрат здійснюють методом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи з таких показників: запланованого обсягу та структури товарного забезпечення підприємства, діючих тарифів на вантажно-розвантажувальні роботи, транспортні послуги, наявних довгострокових контрактів з транспортно-експедиційними підприємствами. Планування адміністративних витрат здійснюють за наступними статтями: Стаття “Витрати на оплату праці”. Витрати за цією статтею розраховують, виходячи із чисельності адміністративно-управлінського персоналу, іншого загальногосподарського персоналу (штатних та позаштатних працівників), посадових окладів, надбавок, доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат згідно з прийнятою на підприємстві системою оплати праці та штатним розкладом. Стаття “Витрати на оренду основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що забезпечують адміністративні потреби”. Витрати за цією статтею планують на оперативну оренду об'єктів загальногосподарського призначення, інвентарю, розраховуються відповідно до площі, яку орендують, або місткості, кількості інвентарю та ставок орендної плати, передбачених угодами на оренду. Стаття “Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують адміністративні потреби”. Розмір амортизації основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів планують відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" та П(С)БО 8 "Нематеріальні активи", виходячи з прийнятих на підприємстві методів нарахування амортизації (прямолінійного методу, методу зменшення залишкової вартості, методу прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного методу, виробничого методу, а також методів, передбачених податковим законодавством), вартості об'єктів, що амортизується, терміну їх корисного використання. Стаття “ Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі крім податків, зборів та обов'язкових платежів, включених до статті Відрахування на соціальні заходи”. Податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі, включені до складу адміністративних витрат (митні платежі, портові збори, податок на рекламу, комунальні податки, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з вартості послуг стільникового зв'язку, інші), визначають за встановленими нормами, передбаченими законодавством. Планування витрат на збут здійснюють за такими статтями: Стаття “Витрати на оплату праці”. Витрати на виплату основної заробітної плати торговельно-оперативному, допоміжному та іншому персоналу, що забезпечує збут, планують, виходячи зі штатного розкладу, посадових окладів чи відрядних розцінок, запланованих обсягів товарообігу підприємства. Витрати на виплату додаткової заробітної плати розраховують, виходячи з надбавок та доплат, планових премій, заохочень, компенсаційних виплат, згідно з прийнятою на підприємстві системою оплати праці. Стаття “Відрахування на соціальні заходи” Витрати за цією статтею визначають, виходячи з запланованого фонду оплати праці працівників, що зайняті збутом, та обсягів відрахувань на соціальні заходи за встановленими законодавством нормами. Стаття “Амортизація основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів, що забезпечують збут товарів”. Витрати за цією статтею планують аналогічні розрахунку амортизації у складі витрат, що забезпечують адміністративні потреби. Стаття “ Витрати на транспортування”. Витрати на транспортування планують залежно від умов поставки товарів, які визначають під час укладання договору поставки. Планування інших операційних витрат здійснюють згідно зі статтями, які включають до інших операційних витрат. Витрати за цими статтями визначають за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків Планування інших витрат звичайної діяльності: Стаття “Інші витрати звичайної діяльності”. Витрати за цією статтею визначають за елементами витрат шляхом прямих техніко-економічних розрахунків, виходячи із собівартості фінансових інвестицій, позаоборотних активів, майнових комплексів, які планують до реалізації, ліквідаційної вартості позаоборотних активів, запланованих до списання, інших витрат звичайної діяльності, що підлягають плануванню. |
|
Основні відомості про аудиторську фірму Аудиторська фірма „Респект-ЛЛ” є юридичною особою на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності... |
1. Назва, місцезнаходження, предмет діяльності Спільне підприємство є юридичною особою України і здійснює свою діяльність згідно з законодавством України |
|
ТРАНСПОРТНОГО ЕКСПЕДИРУВАННЯ «АПЕКС ТРАНС», надалі "Експедитор", що є юридичною особою за законодавством України і має статус платника податку на загальних умовах,... |
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДЕРЖАВНА ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНА ЧАСТИНА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ У РІВНЕНСЬКІЙ ОБЛАСТІ є... |
|
ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДЕРЖАВНА ПОЖЕЖНО-РЯТУВАЛЬНА ЧАСТИНА ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ МІНІСТЕРСТВА НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ УКРАЇНИ У МИКОЛАЇВСЬКІЙ ОБЛАСТІ... |
Керівництво, власники ПраТ «СК «ЗГОДА» є юридичною особою, складає самостійний баланс, має круглу печатку, бланки з власним найменуванням, емблему |
|
П О С Т А Н О В А від 14 березня 2007 р. N 443 Київ Університет є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, власний герб, прапор, печатку із |
АудиторськИЙ висновОК (ЗВІТ НЕЗАЛЕЖНОГО АУДИТОРА) ТОВ “ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ “ТРЕЙД ІНВЕСТ” є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках, печатку |
|
“Правове становище господарських об’єднань” Останні мають свої специфічні ознаки, які відрізняють їх від господарських товариств. Чинне законодавство України виділяє чотири... |
Тема: Застосування інформаційних систем в обліку Мета Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відповідних класифікаційних схем. Вона може відбивати... |