|
|
Скачати 3.65 Mb.
|
II. Знання про мову. Мовні уміння1. Текст. Речення. Слово Загальне уявлення про зв'язне висловлювання в усній або письмовій формі (про текст). Зміст, заголовок тексту; відповідність заголовка змісту тексту. Уміння вибрати із поданих або самостійно дібрати заголовок до тексту. Поділ зв'язного висловлювання на речення; встановлення меж речення на слух і за графічними ознаками (велика літера у першому слові, розділові знаки у кінці). Спостереження за інтонацією розповідних, питальних, спонукальних, а також окличних речень (без термінів). Уміння інтонаційно правильно вимовити (прочитати) слідом за вчителем речення, різні за структурою і метою висловлювання. Уміння зіставити речення за певною ознакою (речення, яке містить запитання, прохання та ін.). Поділ речення на слова. Поділ речення на слова, розпізнавання в усному мовленні і на письмі прийменників, сполучників, часток як окремих слів (без термінів). Побудова графічних моделей речень, які складаються з 1—5 слів. Загальне уявлення про слова — назви предметів, ознак, явищ дійсності. Засвоєння власне українських загальновживаних слів на місці засвоєних окремими учнями в дошкільному житті російських слів: олівець, гумка, рядок, зошит, лялька, годинник, літак, смужка, малюнок, крапка, кишеня, сорочка та ін. Уточнення правильного вимовляння українських слів, які засвоєно під впливом російської мови неправильно: лінійка, вікно, ліс, дерево, бабуся, дідусь та ін. Уміння на слух відрізняти українські слова від слів інших близьких мов. Розуміння значення слова, уміння співвіднести слово і зображення відповідного предмета, дії, ознаки: вибрати з-поміж 2—3 слів те, якому відповідає тлумачення, що дає учитель. Уміння доповнити речення 1—2 словами, добираючи їх самостійно чи вибираючи із пропонованого учителем ряду слів. Побудова речень з одного чи кількох слів. Об'єднання 2—3 речень у зв'язне висловлювання (діалогічне чи монологічне), добір заголовка до нього. 2. Звуки і букви. Склад. Наголос Звуки мовлення у зіставленні з немовними звуками. Уявлення про те, що слова складаються зі звуків. Практичне ознайомлення зі смислорозрізнювальною роллю звуків; спостереження за тим, як вставка, пропуск, заміна одного із звуків слова може призвести до появи іншого слова (сон — слон, танк — так, сини — сіни та ін.). Послідовний ряд звуків слова. Уміння вимовити слідом за вчителем ланцюжок із 2—6 звуків. Уміння виділити (слідом за вчителем і самостійно) окремі звуки слова (перший, наступний, той, що іде після такого-то звука, останній), правильно вимовляючи їх. Уміння зливати звуки для утворення складів різної структури (на, нам, тра, трам). Ознайомлення з голосними і приголосними звуками; дзвінкими і глухими; твердими і м'якими приголосними. Уміння правильно повторити слідом за вчителем звук чи ряд звуків з тієї чи іншої групи. Ознайомлення з артикуляційними органами, спостереження за їх роботою під час вимовляння різних звуків. Удосконалення вимови окремих звуків, які становлять певні вимовні труднощі: [ґ, дж, дз, ц, цґ, ч та ін.]. Поділ слова на склади. Уміння повторити за учителем слово, поділене на склади (слово вимовляється за правилами вимови). Уміння розрізнювати одно-, дво-, трискладові слова. Наголос у слові. Уміння повторити за учителем слово так, щоб було чітко чути склад під наголосом (вимовляють не по складах; наголошений голосний трохи розтягують, начебто перепитують, дивуючись чомусь). Уміння вимовляти слова, правильно акцентуючи їх, — насамперед ті, у наголошуванні яких найчастіше допускаються помилки. Позначення звуків буквами. Алфавітні назви букв. Список слів, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти: бабуся, бджола, виразно, влітку, ворота, годинник, гумка, ґанок, ґрунт, ґудзик, джміль, дзиґа, дзьоб, дідусь, загадка, зозуля, ім'я, їжак, кватирка, Київ, корисний, лелека, лінійка, лялька, новий, одинадцять, олень, олівець, папір, парасолька, подруга, посередині, Україна, українська, фартух, цукерка, цукор, чотирнадцять, якір. На кінець навчального року у першокласників слід перевірити сформованість таких умінь: — слухати і розуміти усне висловлювання (сюжетний текст) — час звучання до 1 хвилини; — відтворювати в особах ( з іншим учнем або вчителем) діалог з прочитаного твору; — переказувати сюжетний текст букварного типу; — читати букварні тексти цілими словами (окремі слова ускладненої структури — за одиницями читання); — списувати рукописний і друкований текст обсягом 15—20 слів, дотримуючись каліграфічних вимог; — писати під диктовку зв'язний текст обсягом 15—20 слів, написання яких відповідає вимові (інші слова записуються на дошці або продиктовуються "орфографічно"); — вибрати з поданих або дібрати самостійно заголовок до тексту букварного типу; — визначити на слух кількість речень у тексті (з 2—4 речень) під час читання; — вимовити слідом за вчителем речення різної структури і мети висловлювання з дотриманням відповідної інтонації; — визначити кількість слів у реченні, яке складається з 1—4 слів (на слух та під час читання); — доповнити незавершене речення 1—2 словами; самостійно скласти речення за малюнком (усно); — повторити слідом за вчителем слово з виділенням наголошеного складу; позначити наголос у записаному слові; визначити на слух правильно і неправильно наголошене слово; — самостійно поділити на склади слово з відкритими складами (двома—трьома); вимовити по складах слідом за вчителем слово зі збігом приголосних звуків (пар-та, ві-дро); — правильно відтворювати ланцюжок звуків у почутому слові з 2—5 звуків (без явищ асиміляції); вимовляти перший і останній звук у будь-якому слові з букваря; правильно називати букви в написаному слові. 2 клас I. Розвиток навичок мовленнєвої діяльності 1. Слухання-розуміння усного мовлення Сприймання на слух рядів, які складаються з кількох звуків, складів, слів, словосполучень (обсяг матеріалу перебільшує той, що пропонувався у 1 класі). Уміння після 1—2 прослуховувань виконувати завдання на розпізнавання у звуковому потоці окремих його елементів: порахувати кількість вимовлених одиниць; замінити слово, словосполучення, вимовлене двічі; помітити серед назв предметів назву ознаки або дії; серед українських слів — слово іншої мови. Співвідношення ряду прослуханих слів з малюнком, на якому зображено один із названих предметів. Вибір із даного ряду слів того, яке подібне за значенням до першого слова. Поділ прослуханих слів на дві групи за поданою учителем чи обраною самостійно ознакою. Сприйняття на слух, розуміння з 1—2 прослуховувань змісту тексту, який з них належить до художнього, розмовного, науково-художнього стилів (казка, художня розповідь, сюжетна розповідь пізнавального характеру, вірш). Уміння усвідомлювати елементи фактичного змісту (хто, що, де, коли), запам'ятовувати з одного прослуховування послідовність подій; уявляти те, що описано; висловлювати свою думку про персонажів, факти, події. Уміння зрозуміти, запам'ятати з одного прослуховування довшу, ніж у першому класі, інструкцію, що стосується виконання навчальних дій чи ігрових завдань. 2. Говоріння Розвиток уміння регулювати дихання, силу голосу, темп мовлення. Читання напам'ять віршових і прозових текстів. Відтворення, розігрування діалогів із прослуханих, прочитаних казок, розповідей. Складання короткого переказу про епізод, який відрізняє один із розіграних діалогів від іншого. Переказування прослуханого чи прочитаного тексту за поданим планом. Самостійне переказування епізоду з переглянутого фільму, телепередачі і т.ін., уміння виявляти своє ставлення до подій, персонажів. Складання діалогічного чи монологічного висловлювання за пропонованими учителем допоміжними матеріалами, а також самостійно. Дотримання правил мовленнєвого етикету, культури спілкування. 3. Читання Розвиток навичок читання цілими словами. Розвиток навичок миттєвого впізнавання найуживаніших слів, що складаються з 2—3 букв, і коротких словосполучень (хто ти, ми тут і подібне). Формування уміння миттєво (не читаючи всього підряд) розпізнавати окремі характеристики речення: кількість слів, наявність слова з великою літерою в середині речення, зміни порядку слів у двох схожих реченнях і т.п. Читання, правильне інтонування речень, що містять звертання, однорідні члени речення. Читання, розуміння значення 2—3 речень, які відрізняються одним словом (у тому числі прийменником, сполучником). Читання, розуміння речень, подібних за значенням, але які мають відмінні форми (наприклад, замість "зошит без підпису" сказано "непідписаний зошит" і т. ін.). Читання декількох речень, знаходження серед них тих, у яких йдеться про певний предмет; місце, де відбувається дія; про причину події і т. ін. Читання матеріалів, які мають комунікативне навантаження: достатньо розгорнутих (порівняно з попереднім роком навчання) інструкцій до ігрових чи навчальних завдань; листів, записок різного змісту, написаних учителем чи учнями; взаємне читання учнями виконаних творчих робіт. Виразне читання текстів, які є у вправах підручника. Читання тексту з діалогом, знаходження слів автора і персонажів. 4. Письмо Складання, записування підписів під серією малюнків (назв малюнків), які можуть слугувати планом розповіді. Побудова і записування речень, що передають зміст малюнка; вид з вікна класу; дії, які виконуються на уроці мови чи з інших предметів. Складання 2—3 речень на теми, подібні до зазначених вище; пов'язування їх між собою; записування складеного зв'язного висловлювання. Побудова і записування запитання на тему шкільного життя чи ін. і відповіді на це запитання, одержаної від однокласника. Усний переказ тексту (20—25 слів) за допомогою плану, словосполучення, зачину чи заключної частини. Самостійне письмове висловлювання учня на актуальну для нього тему чи на тему, запропоновану вчителем. Складання записок, адресованих батькам, однокласникам, учителю, що вміщують якусь інформацію, прохання тощо. Використання в них слів ввічливості. Читання, обговорення письмових робіт у парах, невеликих групах; формування уміння бачити позитивне в роботі, давати поради щодо її доопрацювання, уміння вдосконалювати написане. Робота з деформованим текстом: перестановка окремих речень; вилучення речення, що не відповідає темі. Записування виправленого тексту. II. Знання про мову. Мовні уміння (протягом року) 1. Звуки і букви Звуки слова. Уміння відтворити слідом за вчителем ланцюжок звуків слова, що складається з 3—7 звуків. Уміння замінити, додати, вилучити один із звуків слова так, щоб вийшло інше слово (сон — слон). Позначення звуків буквами. Алфавіт; уміння прочитати алфавіт, правильно називаючи букви. Розташування слів за алфавітом з орієнтацією на першу і другу літери. Уміння користуватися алфавітом у роботі з навчальним словником. Наголос. Уміння вимовити слово так, щоб чітко було чути наголошений звук (не розтягуючи слово по складах). Уміння правильно вимовляти слова, в яких допускають помилки в наголосі (список слів складається учителем з урахуванням реальної мовленнєвої ситуації). Склад. Уміння вимовити слово, "розтягуючи" його по складах (ба-бу-ся). Голосні звуки [а, о, у, и, і, е]. Спостереження за роботою мовленнєвих органів під час промовляння голосних звуків. Букви, що позначають голосні звуки. Спостереження за словами з ненаголошеними голосними, в яких вимова не повністю відповідає написанню (листи — лист, земля — землі). Відпрацювання правильної вимови слів з ненаголошеними голосними е, и. Приголосні звуки. Спостереження за роботою мовленнєвих органів (язик, губи, зуби) під час вимови приголосних звуків. Уміння правильно вимовити (за зразком учителя), розрізнювати на слух дзвінкі — глухі, тверді — м'які приголосні. Практичне засвоєння і вдосконалення нормативної (неоглушеної) вимови дзвінких приголосних у кінці слова і складу: дуб, сад, сядь, віз, ложка, казка, берізка. Удосконалення вимови слів з апострофом перед я, ю, є, ї; уміння записувати слова з апострофом під диктовку та правильно їх читати (твердо вимовляючи приголосні звуки [б, п, в, м, ф, р] перед сполученнями [йа, йу, йе, йі]. 2. Текст Заголовок тексту. Удосконалення вміння добирати заголовок відповідно до змісту тексту. Спостереження за побудовою тексту: речення-зачин, у якому повідомляється, про що йтиметься в тексті; основна частина, в якій викладено зміст висловлювання; заключне речення, яке свідчить про те, що висловлювання завершено. Спостереження за роллю абзаців у тексті. Уміння пояснити (у простих випадках, з допомогою вчителя), чому текст поділений на абзаци саме так. Уміння дотримуватись абзаців, які відповідають трьом основним частинам висловлювання (зачин — основна частина — заключна). Спостереження за використанням слів (він, вона, вони, цей, ця, це, ці, тоді, після того) для зв'язку речень у тексті. Уміння виправити текст, замінивши в ньому деякі слова, що повторюються, на близькі за значенням та ті, що були вжиті раніше. 3. Речення Зміст та інтонаційне оформлення речення. Уміння виділяти за інтонацією завершене і незавершене речення. Уміння виділяти у тексті (на слух) окремі речення (наприклад, порахувати їх у навчальному тексті після одного прослуховування). Речення, у яких є повідомлення, запитання, прохання або наказ, спонукання до дії. Спостереження за інтонацією таких речень. Розділові знаки у кінці речення (. ?), велика літера у першому слові речення. Уміння інтонаційно правильно читати речення, різні за метою висловлювання (за зразком учителя); ставити крапку і знак питання у кінці речення (під час списування, диктанту). Розширення речення за питаннями, поданими вчителем. Уміння самостійно ставити питання до окремих слів для розширення речення. Об'єднання двох простих речень в одне складне — за зразком, без використання термінів. Використання безсполучникових зв'язків, а також сполучників а, і. (Дме вітер, іде дощ. Батько читає, а я готую уроки і т. ін.). Розуміння змісту речення. Уміння помічати різницю у змісті подібних речень, які розрізнюються одним — двома словами. Уміння вибрати із 2—3 речень те, яке точно відповідає певному малюнку. Уміння змінити речення так, щоб воно точніше відповідало малюнку і т. ін. 4. Значення слова Спостереження за лексичним значенням слова. Розвиток уявлень про те, що слово служить для назви предмета, якості, дії. Тематичні групи слів. Уміння розподілити слова на тематичні групи (предмети для малювання, з певної теми уроку праці і т. ін.) за такими ознаками, як колір, матеріал, форма та ін. Уміння складати ряди слів за певною змістовою ознакою (видовою або родовою). Уміння правильно добирати слова для доповнення речення, складати речення зазначеного змісту ("Склади речення, яке можна було б використати під час обговорення письмової роботи однокласника, використай слова, потрібні для визначення позитивного в роботі"). Слова, близькі за значенням. Слова, протилежні за значенням. Уміння знаходити в ряду слів ті, що є близькими чи протилежними за значенням. Уміння вибирати із ряду слів ті, які більше підходять для доповнення речення за малюнком і т.п. Формування уявлення про частини мови; про те, що слова поділяються на групи залежно від того, на яке питання вони відповідають. Слова, які відповідають на питання хто? що? Уміння поставити до слова одне з цих питань (використовуються слова з предметним і абстрактним значенням: книжка, зима, радість). Уміння складати групи слів із пропонованим лексичним значенням (слова, що позначають осіб, які працюють у школі; предмети, що знаходяться у класі; почуття учня, який добре виконав роботу і т.п.). Уміння знайти серед слів ті, що подібні чи протилежні за лексичним значенням. Зміна слів, які відповідають на питання хто? що?, за числами (один — багато). Уміння утворювати множину іменників (у простих випадках, без уживання терміна). Правильно вживати іменник у множині чи однині у складеному реченні. Слова, що відповідають на питання який? яка? яке? які? Уміння поставити питання до цих слів у реченні. Практичне змінювання цих слів за числами. Уміння складати групи слів цієї категорії, які мають різне лексичне значення (без використання термінів): за відношенням до пори року; матеріалу, з якого виготовлено предмет, інші ознаки. Уміння знаходити серед слів ті, які подібні чи протилежні за значенням. Уміння зв'язати між собою слова, які відповідають на питання хто? що? який? яка?... Уміння дібрати слова, які відповідають реальним ознакам того чи іншого предмета. Слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? Уміння поставити питання до таких слів у реченні. Уміння складати групи слів цієї категорії з певним лексичним значенням (без уживання термінів), слова, що позначають говоріння, навчальні дії, виявлення почуттів та ін. Уміння знаходити серед слів ті, які подібні чи протилежні за значенням. Слова, до яких не ставлять питань, але без яких майже неможливо побудувати речення: на, в, із, по, до, у, над, під, а, але, і, чи, тому що. Уміння пов'язувати слова, частини речення за допомогою цих слів. 5. Корінь слова. Спільнокореневі слова Спостереження за значенням спільнокореневих слів; виділення кореня в поданих словах. Добір спільнокореневих слів з найуживанішими в мовленні школярів коренями. Складання речень із спільнокореневими словами з метою усвідомлення значення кореня. Спостереження за словами з омонімічними коренями. III. Правопис Уміння позначити звуки буквами у тих випадках, коли написання відповідає вимові. Уміння використовувати ь в кінці слова для позначення м'якого приголосного (кінь, пень і под.). Уміння зіставити вимову і написання слова (використовуються слова з ненаголошеними голосними, з апострофом перед я, ю, є, ї. Уміння вживати слова за правилами вимови, потім, дивлячись на надруковане чи написане слово, вимовити його "так, як пишуть", чітко виділяючи всі особливості графічної форми). Уміння списати слово, диктуючи його собі "так, як пишуть". Уміння самостійно користуватися правилом про написання. Уміння вживати прописну букву на початку речення, в іменах людей, кличках тварин, назвах міст, сіл. Уміння вживати крапку і знак питання у кінці речення; кому перед а, але. IV. Графічні навички письма, техніка письма, культура оформлення письмових робіт Закріплення гігієнічних навичок письма. Формування уміння робити вільні розчерки рухом окремо кожної частини руки: передпліччям, кистю, пальцями; одночасно кистю і пальцями. Письмо великих і рядкових букв, буквосполучень у розчерках. Письмо рядкових і великих букв за групами у порядку ускладнення їх написання. Поступове прискорення письма в міру індивідуальних можливостей учнів. Письмо на швидкість і правильність безвідривних поєднань букв типу: ди, ви, им, ем, ля, щу, ув та ін. Виписування слів з такими буквосполученнями із текстів підручника та інших допоміжних матеріалів. Уміння правильно, охайно оформляти письмову роботу: самостійно розташовувати заголовок на рядку, дотримуватись вертикальності лівого краю письмової роботи, не заходити на поля по правому краю. Уміння записувати слова у стовпчик. Уміння розташувати підпис під малюнком, вписати слово в подану схему ( у зошиті чи на дошці; записати загадку і відгадку до неї). Уміння підкреслити слово, поєднати слова прямою лінією (під лінійку і від руки), зобразити умовний знак (наприклад, поділити слово на склади, позначити корінь слова, наголос у слові і под.). Список слів, значення, вимову і написання яких учні повинні засвоїти: Батьківщина, ведмідь, вересень, вулиця, герой, диктант, диван, дитина, духмяний, дятел, жайворонок, завдання, заєць, календар, килим, медаль, метро, неділя, ознака, помилка, понеділок, портфель, предмет, середа, театр, учитель, читання, червоний, черговий, черевики, четвер, шістнадцять, шофер, ясен. На кінець навчального року в учнів 2 класу слід перевірити сформованість таких умінь: — слухати і розуміти після одного прослуховування текст, звучання якого триває 2—3 хв ; — створювати діалог на задану тему (3—4 репліки на кожного учасника, без урахування етикетних формул початку і завершення розмови); другим учасником діалогу може бути інший учень або учитель; — усно переказувати текст обсягом 40—50 слів з опорою на допоміжні матеріали (ілюстрація, опорні слова, словосполучення); — читати вголос цілими словами; правильно інтонувати різні за метою висловлювання речення, речення в діалозі; розуміти прочитане; — скласти і записати 2 зв'язаних між собою речення за змістом малюнка (враховується зміст і граматична правильність побудови речення); упорядкувати і записати деформований текст з 3—4 речень; — дібрати до тексту заголовок і записати його; удосконалити текст із часто повторюваними словами шляхом їх заміни лексичними синонімами (без терміна) та словами він, вона, воно, вони, цей, ця, це, ці в різних формах; — розрізнювати розповідні, питальні і спонукальні речення, правильно їх інтонувати; самостійно складати задані типи речень; поширювати речення за поданими питаннями; — розрізнювати в усному мовленні речення — питальні, спонукальні і розповідні; інтонаційно правильно читати такі речення; — поділити ряд слів на 2 групи за смисловою ознакою; доповнити кожну групу 2 — 3 словами; — дібрати 4—6 слів, які відповідають на різні питання (хто? що? який? яка? яке? що робить? що роблять? і ін.); — пов'язати між собою два слова словами на, в, під, і, але або без них; — списати текст (30—40 слів) з друкованого або рукописного шрифту, дотримуючись правил каліграфії, перевірити, виправити допущені помилки; — писати під диктовку текст із 30—40 слів, написання яких здійснюється за фонетичним принципом та за вивченими правилами, у тому числі слів, передбачених програмою 1—2 класів для запам'ятання (інші слова записуються вчителем на дошці); — прочитати алфавіт (напам'ять або з запису), правильно називаючи букви; — вимовити слово так, щоб чітко було чути наголошений звук; — правильно називати слова, вимову і правопис яких треба запам'ятати; записати ці слова (3—5 слів); — розташувати 5—6 слів за алфавітом з орієнтацією на першу літеру (дозволяється використовувати алфавіт). Програму підготували: МИКОЛА ВАШУЛЕНКО, академік, головний вчений секретар АПН України, доктор пед. наук, професор; ІРИНА ГУДЗИК, канд. пед. наук, зав. лабораторії Інституту педагогіки АПН України; ОЛЬГА ПРИЩЕПА, канд. пед. наук, ст. наук. співробітник Інституту педагогіки АПН України РУССКИЙ ЯЗЫК Пояснительная записка Русский язык в школах с украинским языком преподавания является одним из тех языков, который школа может выбрать в качестве обязательного второго языка (см. второй пункт инвариантной части учебного плана). Он изучается, начиная со 2 класса: 1 час в неделю во 2 классе, по 2 часа — в 3 и 4 классах. Это количество учебного времени школа может несколько увеличить за счет вариативного компонента, однако данная базовая программа рассчитана на то количество часов, которое указано в инвариантной части. Обучение русскому языку в школах с украинским языком преподавания направлено на расширение языковой компетентности учащихся, их лингвистического кругозора; формирование навыков общения с носителями иных языков, культур, прежде всего тех, которые представлены в Украине. Обучение осуществляется в соответствии с тремя линиями содержания: коммуникативной, лингвистической, лингвонародоведческой. Коммуникативная линия предусматривает развитие устной и письменной речи учащихся, их умения пользоваться языком как средством общения, познания, влияния. У учащихся формируют умение слушать, понимать устные высказывания, говорить, читать, писать по-русски. Лингвистическая линия содержания обучения направлена на формирование у школьников знаний о языке и языковых умений. Эта работа осуществляется с опорой на знания, умения, приобретенные учащимися на уроках по родному языку, и должна быть подчинена интересам формирования, развития устной и письменной речи учащихся. Лингвонародоведческая линия содержания обучения направлена на формирование у учащихся представлений о культуре русского народа: об устном народном творчестве и литературе, народных обычаях, отдельных аспектах материальной культуры. Данная работа осуществляется с помощью специально подобранных текстов для слушания и чтения, привлечения соответствующих аудиовизуальных материалов, подбора для анализа, использования в речи тематических групп слов народоведческого содержания и др. Основной целью начального обучения русскому языку является формирование и развитие навыков речевой деятельности: слушания (аудирования), говорения, чтения, письма. Эта работа, продолженная на последующих этапах обучения, должна обеспечить учащимся возможность полноценно пользоваться русским языком как средством коммуникации, познания, приобщения к богатствам русской культуры. Задачи начального обучения русскому языку таковы: расширять, активизировать словарный запас учащихся с учетом групп слов, устойчивых выражений народоведческой тематики; развивать, совершенствовать грамматические умения и навыки: образовывать форму слова; строить словосочетания, предложения; использовать средства связи предложений в связном высказывании; обогащать речь школьников синтаксическими конструкциями; формировать, совершенствовать орфоэпические, графические, орфографические умения и навыки; технику чтения и письма; развивать умения распознавать определенный программой круг языковых явлений; сопоставлять особенности звуковой, грамматической формы слова, его значения в русском и украинском языках (при этом следует иметь в виду, что формирование элементарных умений осуществлять языковой разбор не является самоцелью и используется для более успешного развития речевых навыков); развивать умения, необходимые для полноценного восприятия устной речи; для построения диалогического и монологического высказывания; для чтения, самостоятельной работы с книгой; для составления небольших письменных высказываний. С данными целями и задачами обучения прямо соотносится проверка результатов обучения, которая предусматривает, главным образом, определение сформированности навыков речевой деятельности. Данный курс русского языка строится на интегрированном обучении русскому языку и чтению. Программа курса для каждого класса состоит из двух разделов: "Развитие навыков речевой деятельности" и "Языковые средства и употребление их в речи". Первый раздел — "Развитие навыков речевой деятельности" определяет содержание работы по формированию, развитию навыков 4-х видов речевой деятельности. 1. Слушание-понимание устного высказывания (аудирование) Работа над слушанием, пониманием устной речи направлена на развитие у учащихся речевого слуха, умения внимательно вслушиваться в сказанное, выполнять на слух разного рода задания (различать в звуковом потоке указанные элементы: похожие, но не одинаковые слова; слова, состоящие из одного слога; предложения, состоящие из одного слова; паузы в предложении и мн. др.). Основное внимание необходимо уделять пониманию прослушанного: осознанию значения отдельных элементов текста (слов, сочетаний слов, предложений); пониманию текста в целом. Для этой работы подбирают или составляют текст, который соответствует задачам урока по тематике, объёму, степени сложности и др., и дополняют специальными заданиями для развития навыков аудирования. Слушание (живой речи или грамзаписи) не должно прерываться другими видами работы, например, беседой. Важно развивать у школьников умение внимательно слушать все более длинные и сложные тексты, понимать их с одного прослушивания. Для слушания предлагают художественные, научно-художественные произведения, связные высказывания учителя о языковом явлении (например, о значении, происхождении слова, о способе решения занимательного задания и др.). Важно подбирать для слушания тексты, рассказывающие об обычаях русского народа, о русских народных играх, музыкальных инструментах, об особенностях национального костюма, а также о русских писателях, художниках, музыкантах. Слушанию обычно предшествует подготовительная работа (толкование некоторых слов, ситуаций; постановка вопросов и заданий, направляющих внимание при слушании и т.п.). Для эффективного развития навыка слушания-понимания используют специальные задания. Их особенность состоит в том, что они не предполагают развернутой речевой реакции (т.е. сюда не относятся задания типа "перескажи", "дай развернутый ответ на вопрос"). Для проверки понимания используют: — рисование по один раз прослушанному тексту (до его обсуждения); — выполнение действия по инструкции, содержащейся в высказывании; — короткие (одно — два слова) ответы на вопросы по прослушанному тексту; — выбор из нескольких вариантов, данных учителем, такого ответа, который считается правильным и др. Работа по аудированию предполагает анализ не только содержания, но и формы прослушанного текста: его построения; наличия предложений, содержащих вопрос, побуждение; толкование образных выражений и пр. 2. Говорение Обучение говорению предполагает развитие у учащихся умения строить диалоги и небольшие связные высказывания. В ходе такой работы у школьников формируют представление о требованиях к связному высказыванию или диалогу, отрабатывают умения, необходимые для составления текста, учат критически оценивать речевое произведение. При этом используют сведения о тексте, об особенностях речевого высказывания, которые школьники получают на уроках украинского языка (о теме и основной мысли, структуре высказывания, необходимости соблюдать речевой этикет, учитывать особенности ситуации общения и др.). Работа по развитию навыка говорения осуществляется в нескольких направлениях: — заучивание школьниками небольших текстов: загадок, считалок, пословиц, стихотворений, шуточных диалогов, отрывков из сказок, материалов для игр с проигрыванием и т.п.; — составление вопросов и ответов по прослушанному или прочитанному тексту, по рисунку, по учебной ситуации; — пересказ прослушанного или прочитанного текста; при этом целесообразно предлагать учащимся вспомогательный материал, облегчающий им выполнение задания (план текста, словосочетания из ключевых предложений, серию рисунков и др.); — составление высказываний (диалогических и монологических) — с помощью учителя; рекомендуется обсуждать с учащимися направленность содержания высказывания; уточнять значение, отрабатывать произношение слов и выражений, а затем — составлять отдельные предложения, связывать их между собой, критически оценивать полученный текст, вносить необходимые правки и повторять отработанный вариант; — самостоятельное составление учащимися диалогических и монологических высказываний на темы, близкие их жизненному опыту, интересам. Для развития диалогической и монологической речи необходимо создавать такие ситуации, которые побуждают учащихся выражать свои мысли, чувства, обсуждать интересующие их проблемы. Следует учить детей высказывать свое мнение о том или ином событии, явлении; находить аргументы для подтверждения своей мысли; выслушивать другие мнения, сопоставлять их со своей точкой зрения, соблюдая при этом культуру общения, этику речевого поведения. При этом следует использовать работу в парах и небольших группах, дающую возможность вовлечь в активную речевую деятельность большинство учащихся класса. Необходимо прививать школьникам культуру общения, умение не только употребить формулу речевого этикета, но и внимательно выслушать собеседника, сказать ему доброе слово; умение высказать несогласие со словами собеседника в необидной форме и т.п. В обучении говорению значительная роль отводится сюжетно-ролевым играм, в которых условно определяется место действия (в классе, в автобусе, парке, на спортплощадке и др.), собеседник (подруга, младший брат, мама, гость из другого города, села, фантастический персонаж и пр.), цель высказывания (о чем-то рассказать, сообщить, убедить, извиниться, оправдаться и т.п.). 3. Чтение Первоначальное обучение чтению осуществляется в период обучения грамоте. Оно направлено на усвоение букв, которые различаются в русской и украинской графических системах, а также на формирование умения соотносить звуковую форму слова и его написание, произносить читаемое слово в соответствии с правилами произношения. Дальнейшая работа по чтению предполагает развитие у школьников таких умений: — читать плавно вслух, правильно, осознанно, выразительно; в темпе, соответствующем скорости обычной устной речи, адресуя свое чтение той или иной аудитории слушателей; — читать молча со скоростью, превышающей скорость чтения вслух, понимать читаемое; — быстро и правильно воспринимать при чтении вслух и молча содержание доступного по степени трудности незнакомого текста, его основную мысль; замечать, оценивать отдельные художественные достоинства текста (точное выразительное слово, сравнение и т.п.); — пользоваться библиотекой, самостоятельно выбирать материал для чтения и работать с книгой. Важной задачей обучения чтению является развитие у учащихся воображения, умения представить то, о чем говорится в тексте, а также составить о нем свое мнение, увидеть связь читаемого с собственным жизненным опытом. Учебный материал подбирается таким образом, чтобы он давал возможность развивать интерес к чтению русской литературы, способствовал формированию морально-этических представлений, национального самосознания и патриотических чувств у школьников, учил их видеть красоту в природе, искусстве, жизни людей. Особое место в детском чтении должны занимать произведения устного народного творчества, классической литературы, а также современных русских писателей, в том числе — русских писателей Украины. Кроме того, следует использовать в обучении научно-художественные и несложные научно-популярные произведения; тексты инструкций, объявлений; дневниковые записи, письма, записки и т.п. Такой широкий диапазон текстов для чтения необходим для того, чтобы приблизить школьное обучение к реальным жизненным потребностям. Работу по чтению следует организовывать так, чтобы чтение учащихся (вслух или молча, индивидуально или в парах, небольших группах) регулярно использовалось как вид речевой деятельности, важный для решения тех или иных — зачастую игровых — заданий. Так, целесообразно предложить школьнику прочитать вслух незнакомый слушающим текст, по содержанию которого они должны что-то нарисовать, ответить на вопросы, выполнить указанные в тексте игровые действия и т.п. Школьник, читающий вслух, выступает в таком случае в роли учителя, он должен донести содержание текста до слушателей, что значительно повышает чувство ответственности, формирует умение ориентировать чтение на особенности слушающей аудитории. Для формирования умения читать молча, понимать незнакомый текст рекомендуется предлагать учащимся подобные задания, но после самостоятельного ознакомления с текстом. В начальном обучении традиционно большую роль играет первоначальное чтение текста учителем. Оно дает возможность заинтересовать детей, помочь им разобраться в тексте, предлагает образец выразительного чтения. Однако от класса к классу должна увеличиваться доля самостоятельного чтения учащимися незнакомого текста — с тем, чтобы в 4 классе такое чтение преобладало над чтением предварительно прослушанного текста. Обязательной составляющей обучения чтению являются специальные упражнения по совершенствованию техники, выразительности чтения. Эффективность таких упражнений зависит от того, как определяются их задачи, насколько чётко разграничиваются упражнения, направленные на совершенствование чтения вслух и чтения молча. 4. Письмо Обучение письму начинается одновременно с обучением чтению. Школьники должны усвоить написание и звуковое значение букв, которыми русская графическая система отличается от украинской. Кроме того, у них формируют умение пристально всматриваться в слово, четко ("орфографически") проговаривать его, выделяя голосом все правописные трудности (например, до-ро-ж-ка, пи-ше-т-ся, ве-з-ти и т.п.). Таким образом у детей формируют орфографическую зоркость, умение видеть особенности написания слова, сверять написанное с образцом, т.е. закладывают основы грамотного письма. При этом учащиеся должны запомнить написание определенного количества наиболее употребительных слов. Дальнейшее формирование орфографических навыков осуществляется с опорой на понятие о сильной и слабой позициях звуков в слове. Это дает возможность в самом общем виде — до ввода различных орфографических правил — объяснить учащимся важные закономерности передачи звучащего слова на письме (например: ударный гласный обозначают по произношению, а безударный — в любой части слова — требует применения правила). Формирование понятия о сильной и слабой позициях основывается на умении слышать, осознавать звуки слова и способствует развитию умения замечать в слове "опасные" с точки зрения правописания пункты. Такая работа является необходимым подготовительным этапом в работе над орфографическими правилами, создает основу для осознанного их применения. Отбор орфографического материала осуществляется с учетом того, что начальное обучение русскому языку не может обеспечить такого уровня сформированности навыков языкового анализа, который необходим для применения на письме многих орфографических правил. Поэтому для обязательного усвоения и применения отбираются простые (одно-, двухшаговые) правила, не требующие многоступенчатого разбора (например: "жи, ши пиши с и"). Основное же внимание уделяется развитию орфографической зоркости, сопоставлению произношения и написания, орфографическому проговариванию, сверке написанного с образцом и др. В работе по письму используют не только репродуктивные виды заданий (списывание, письмо по памяти, зрительно-слуховые и др. диктанты), но и творческие (изложение, сочинение). При этом важно поощрять школьников высказывать на письме свои мысли, чувства; писать о том, что важно, интересно для них самих и чем они хотели бы поделиться с одноклассниками и(или) учителем, близкими людьми. При оценке творческих письменных работ младших школьников учитывают, прежде всего, содержание, умение выразить свою мысль, а не правописание. Второй раздел программы — "Языковые средства и употребление их в речи". Он состоит из четырех частей: "Текст, предложение", "Звуки и буквы", "Значение слова", "Состав слова". 1. Текст, предложение Элементарный анализ текста используется в практических целях и осуществляется на основе переноса знаний, умений, навыков, полученных в курсе украинского языка. При этом большое внимание уделяется структуре, связности текста, выраженности в нем основной мысли, а также умению воспринимать и правильно оценивать тон высказывания, его темп, громкость речи, подбор слов. Наблюдения над этими особенностями речи служат основой для развития у школьников умения понимать и строить диалогические и монологические высказывания, сообразовывать свою речь с условиями, целью общения (разговор со старшими, со сверстниками и др. с целью объяснить, попросить, убедить, извиниться и пр.). В работе над предложением предусматривается развитие умения распознавать, составлять и использовать в речи предложения, различные по цели высказывания, а также восклицательные предложения. Важным является развитие умения устанавливать по вопросам связь слов в предложении, распространять его при помощи вопросов, а также составлять сочетания слов с предлогами и без предлогов (в сопоставлении с украинским языком), вводить их в предложения. Программы предусматривают также наблюдения над простыми и сложными предложениями, их использованием в речи. 2. Звуки и буквы Усвоение школьниками особенностей звучания и написания слова (в сопоставлении с украинским) является важнейшей задачей обучения. Значительное внимание должно уделяться развитию слухопроизносительных умений: членить слово на слоги, находить ударный гласный, различать на слух, воспроизводить звуки русского языка, отличать от похожих, но не тождественных звуков украинского языка, соотносить звук и букву, которая его обозначает. Однако программы начального обучения не требуют умения полного звукобуквенного разбора, особенно в письменном виде. Предпочтение следует отдавать устному частичному разбору, направленному, в основном, на совершенствование произносительных, правописных умений. Например: "Прислушайся к звучанию слова ставь, повтори его. Произнеси последний звук этого слова — [фґ]. Гласный это или согласный? Сравни: [ф] — [фґ]. Обрати внимание: [ф] — это твердый согласный, а [фґ] — мягкий. Как звук [фґ] обозначен на письме?" Таким образом, работа над фонетико-графическим материалом осуществляется на основе осознания школьниками своего опыта по восприятию слова на слух, отработке произношения и написания. Данный раздел предполагает ознакомление учащихся с понятием сильной и слабой позиции звука слова; на этой основе строится значительная часть работы по формированию орфографических умений. 3. Значение слова Данный раздел программы ориентирует учителя на углубленную работу над значением слова. Главная задача этой работы — обогащение и активизация словарного запаса учащихся, развитие умения вдумываться в значение слова, замечать его выразительно-изобразительные возможности; развивать внимание к незнакомым словам, потребность выяснять их значение, правильно употреблять в речи. При этом используются лексические понятия (синоним, антоним, многозначное слово) — с опорой на знания, умения, полученные на уроках украинского языка. Программы предусматривают работу над наиболее употребительными фразеологическими единицами (без термина), использование тематических групп слов. Значительное внимание должно уделяться тем тематическим группам слов, которые называют предметы, явления, характерные для культуры русского народа: русские народные игры, игрушки, элементы русского народного костюма и пр. Одной из задач работы над словом является развитие умения пользоваться различными словарями. 4. Состав слова Работа над составом слова на уроках русского языка опирается на знания и умения, формируемые на уроках украинского языка. Разбор по составу слова осуществляется в основном с помощью учителя (в частности, потому, что включает действия, освоение которых не предусмотрено программами начального обучения). Так, по вопросам учителя проводится изменение слова для вычленения его окончания; с помощью учителя подбирают родственные слова, отграничивают их от форм того же слова. Разбор слова по составу необходимо сочетать с элементами словообразовательного анализа, наблюдениями над ролью приставок и суффиксов в образовании слов. Рекомендуется широко использовать задания словообразовательного характера. Например, "От слова дом образуй другие слова с помощью суффиксов -ик-, -ишк-, -ов-. На какие вопросы отвечают эти слова, что обозначают, чем различаются по значению?" Разбор слова по составу, наблюдения над словообразованием должны служить лучшему пониманию значения слова. Важно учить школьников видеть разницу в значениях родственных слов с различными приставками (внес — унес), суффиксами (глазки — глазища); видеть определенную общность неродственных слов с одной и той же приставкой (перелил — пересыпал), с одним и тем же суффиксом (каменщик — чистильщик). В ходе работы над составом слова продолжается совершенствование орфоэпических и правописных навыков, умения сопоставлять произношение и написание слов (липовый, звуков, детский и т.п.). Формирование орфографических навыков осуществляется путем совершенствования орфографической зоркости, умения четко ("орфографически") проговаривать слово перед записью с опорой на образец, проверять написанное. Кроме того, школьников знакомят с орфографическими правилами (о безударных гласных, чередующихся звонких-глухих согласных и др.). Работа над этими правилами является пропедевтической, осуществляется под руководством учителя и не предполагает обязательного умения самостоятельно пользоваться указанными правилами в ходе контрольной проверки. Таким образом, работа над составом слова должна быть направлена не столько на формирование умения разбирать слово по составу, сколько на обогащение словарного запаса учащихся, развитие умения правильно употреблять слово в речи, произносить, писать его в соответствии с нормами русского языка. Оценивание результатов обучения русскому языку осуществляется, главным образом, путем проверки навыков речевой деятельности: слушания, говорения, чтения, письма. Кроме того, проверяется сформированность отдельных языковых умений, необходимых для развития речи: умение определять ударение и слышать особенности звуков речи — в связи с работой по формированию орфоэпических навыков и навыков правописания; умение находить в тексте средства связи предложений — в связи с построением связных высказываний и т.п. Программы по русскому языку для 2—4 классов состоят из таких частей: 1. Развитие устной речи (2 класс). 2. Обучение грамоте. Развитие устной и письменной речи (3 класс). 3. Речь и язык. Правописание (4 класс). |
| ПРОГРАМИ ДЛЯ СЕРЕДНЬОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ Програма для середньої загальноосвітньої школи. "Українська мова", 3—4 кл. (авт. Вашуленко М. С., Гудзик І. П., Прищепа О. Ю.) |
Я І УКРАЇНА (інтегрований курс) Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1—2 класи. — К., Початкова школа. — С. 284—292. Вона розроблена відповідно до Державного... |
| Програми для середньої загальноосвітньої школи «Українська мова», авт. Вашуленко М. С., Ґудзик І. П., Пономарьова К.І., Прищепа О. Ю |
ПОЛОЖЕННЯ ПРО БАТЬКІВСЬКИЙ КОМІТЕТ середньої загальноосвітньої школи... Батьківський комітет школи керується у своїй роботі Положенням про батьківський комітет загальноосвітньої школи, планом роботи школи,... |
| Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей... Методичний кабінет спеціальної загальноосвітньої школи для дітей з вадами розумового розвитку |
Відділ освіти Куйбишевської райдержадміністрації Запорізької області Тестові завдання з курсу У програмі для середньої загальноосвітньої школи серед інших освітньо-виховних завдань важливе місце займає забезпечення умов для... |
| ПРОГРАМИ з читання, української мови, математики для 1-10 класів... Латна Т. Б. учитель вищої категорії, старший учитель; Пономарьова Л. Б. учитель вищої категорії, старший учитель; Коваленко Т. Г.... |
Програми курсу інформатики в школі. Зміст навчання інформатики. Планування... Проаналізуємо програму з інформатики для загальноосвітньої школи, яка була затверджена МОіН України в 2001 р |
| Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 12 класи Календарне планування для 8 класів складено відповідно до Програми для загальноосвітніх навчальних закладів: Українська мова. 5 –... |
РІЧНИЙ ПЛАН роботи Карабинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів... РОЗДІЛ Організаційно-педагогічне забезпечення загальної середньої освіти (ст. 7-10) |